menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 10.04.2022 в 02:02
Фанф прочитано: 187 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Хто я для тебе?


10.04.2022, 02:02
Зі стуком відкрились двері до кімнати теперішньої голови дому. Туди ввірвався її зведений молодший брат. Дівчина здивувалась цьому, адже зазвичай він завжди стукав перед тим як зайти.
         –  Щось сталось, Юсеф? – спитала вона.
          – Так. І ви мені про це не розказали.
          – Ох, ти, напевно, про мої заручини. Я хотіла розповісти тобі раніше, але…
         –  Хотіли? Коли ж? Чи поставили б уже перед фактом, від’їжджаючи звідси? – розлютився хлопець, одночасно перебиваючи.
         –  Юс, ти ж знаєш, що це не так.
Ран завжди зверталась так до нього, коли хотіла більшої прихильності. Проте цього разу здавалось, вона навіть трохи її не отримає.
        – А як тоді?
        – Я ніколи б не зробила цього. Я не вчинила б так з моїм братом, - можливо, дівчина додала б ще        “молодшим”, але хлопець був на цілу голову вище.
        – Братом, - видихаючи промовив брюнет, - Невже вас більше нічого не тримає в цьому домі?
На декілька секунд в повітрі запанувала абсолютна тиша. Ран зробила крок назад і вп’ялась в стіну.
        – Тримає… І буде тримати до твого повноліття.
        – Обов’язки? – з смутком промовив хлопець і знову отримав тишу, - Ви не мусите звідси їхати, - бере руку дівчини в свою.
        – Мушу, - вона одразу її скидає, - Ким я далі тут буду? Мені немає тут місця.
        – Ви самі в це не вірите.
        – А Вільям, знаєш, непогана людина. Знаходячись в маєтку, я буду тільки підривати твою владу, - продовжує своє дівчина.
        – Досить! Досить! Ви знаєте ким могли б тут залишитись, - перериває криком Юсеф.
        – Ні, не знаю, - уперто промовляє дівчина.
        – Знаєте, - вже спокійніше говорить юнак.
        – Не зн…, - блондинка не встигає сказати більше нічого. Її рот уже накрила рука брата.
Вони обоє мовчать, але він так пильно дивиться їй в очі і вона розуміє, що їй хочуть сказати. “Не обманюй. Ти знаєш. Краще нас двох цього ніхто не знає”. Вона хоче опустити його руку, але Юсеф лише сильніше притискає її до стіни. Зі сторони голови дому чується збите дихання. Зрештою, після ще якогось миті дивоглядок хлопець сам знімає руку. Проте притиснутою вона залишається й надалі.
        – Що ти робиш? – повільно шепотить дівчина.
        – Намагаюсь вас втримати, - хлопець раз у раз зупиняє її намагання вийти з-за його рук, що зараз обперлись по різні сторони від неї на стіну.
        – Доволі безглуздо.
        – Як зараз можу, Ран.
Дівчина перестає пручатись і охоплює долонями лице Юсефа. Притягує його ближче до себе і серйозно зазираючи в очі каже:
       – Ти звикнеш без мене. Все таки більшу частину життя живеш так. І я впевнена потім знайдеш людину, з якою захочеш розділити його. Не впирайся, прошу, - пригнічено закінчує голова.
       – Я уже знайшов цю людину, - хлопець забирає руки зі свого обличчя і переплітає їх зі своїми, - Ран, ваші спроби старшої сестри переконати мене не спрацюють, коли ви так дивитесь на мене.
       – В моєму погляді нема нічого такого, - каже, відводячи голову, дівчина.
       – Для мене є.
“Що це значить?” подумала дівчина. Він вважає його якимось особливим? Чи думає, що я ним передаю якісь почуття?
Хлопець повільно приближається до її лиця і цілує щоку,  згодом опускаючись нижче до ключиць. Йому дозволило це зробити те, що вона якраз відвела, соромлячись, свою голову. Врешті коли Юсеф цілував її шию, з боку дівчини почувся тихий стогін. А сама вона почала сильніше стискати їх переплетені пальці, вп’ячуючи нігті в руку брата. Задоволений реакцією дівчини, він хотів би продовжити, але Ран його зупинила.
       – Не кажіть й далі після цього, що вважаєте мене за брата, - на видиху промовив хлопець.
Ігнорувати його все далі дівчина вже не мала сил. Такі довгоочікувані ласки розпалили в її душі, те, що вона раз за разом гасила. Бажання його сміху, обіймів, історій і турботи. Бажання його рук, очей… і губ. В цю мить вона не бачила, не знала нікого, крім нього. Тож Ран нарешті дозволила собі зробити те ж, що й він. Поцілувати так само віддано і пристрасно.
Юсеф на мить здивований зміною настрою дівчини, застиг, але практично одразу взяв ініціативу на себе. Посміхаючись, кутиком губ і цілуючи її, він підводив Ран до ліжка. Хлопець не міг повірити своєму щастю. Його Ран тепер була така близька і відверта, що йому лишалось лиш упиватись її поглядами і легко прикусувати губи від пристрасті.
 
Категорія: Манхва Кохання/ненависть, Історичні епохи, Романтика, Манхва | Додав: Анз_я | Теги: Манхва
Переглядів: 187 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Хто я для тебе?
Завантаження...