menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 02.02.2022 в 19:33
Фанф прочитано: 854 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Вогонь і Лід. Розділ 11. Частина 1


02.02.2022, 19:33
10 Лютого 2009 рік.  
     В той вечір я повертався в клініку після довгих переговорів з лояльною до мене верхівкою про стан Боса. Потрібно починати діяти зараз, поки про проблему його божевілля не дізналися інші угрупування та організації.
     Я люблю це місто, але воно просто кишить щурами, які прямо так і чекають, коли Портова Мафія втратить пильність та репутацію, а згодом і контроль над злочинністю. А з цим найкраще впораються чутки про божевільного керівника. Тому, щоб уникнути міжусобиць, потрібно якомога швидше прибрати старого по-тихому. Ах.. Суцільний клопіт. 
     Смеркало. Вуличний ліхтар з тріснутою лампою, мигаючи, через раз освітлював сліпучим жовтим світлом, порожню вулицю цього покинутого богом району. Дійшовши до входу в клініку, я дістав ключ і збирався відімкнути двері, як зрозумів, що вони відчинені. Я миттю дістав 9-міліметрову Беретту 90 з кобури з-під пальта, з характерним звуком клацання зняв пістолет із запобіжника і тихо увійшов усередину. Старі тьмяні лампи, потріскуючи, раз через раз освітлювали порожній коридор. Я рухався вздовж правої стіни ближче до дверей свого кабінету. З мого кабінету лунав голосний шурхіт, схоже, хтось порпався в документах. Я вже був напоготові вискочити із засідки і одразу ж пристрелити того нахабу, однак за мить я почув гучне плямкання.  
    Дадзай. 
    Я опустив пістолет, і зайшов у кабінет. Дадзай сидів на кушетці, в оточенні купи обгорток та залишків їжі, і дригав ногами,  на підлозі лежав розкритий чорний кейс із грішми, а біля нього був ідентичний, тільки наповнений пластиковими мішечками з білими кристалами.  
—Дадзай-кун, як ти вийшов з кабінету, я ж казав не виходити до мого приходу! Це що, мет?! 

—А, так, поки вас не було, приходили тут якісь дядечки, от я і вторгував їм фальшиву інформацію про конкурентів за наркотики.- плямкаючи, відповів той. 

—А як ти відкрив двері? 
Дадзай глипнув здивовано, показав мені саморобну відмичку, яку він дістав з кишені штанів і швидко заховав її назад. 

—Ви ж закрили мене тут на ключ, лікарю Морі, а голод не тітка. 


​​Тепер зрозуміло. Мушу визнати, я був вражений. 

—Ти не боїшся, що коли вони зрозуміють, що ти їх обдурив, то прийдуть сюди і нам обом буде лихо? 
 
Дадзай знизив плечима і блиснув на мене своїми чорними бездонними очима.  
—Якщо їх до кінця дня не розгромлять- можливо. Я продав правдиву інформацію їхнім конкурентам і попередив про можливий напад, вони значно більш впливові та й чисельність у них вдвічі більша. І ще, я попросив у них захисту, як інформатора.  
Я кілька секунд постояв, дивлячись на кейс із наркотиками і запитав: 

​​​​—Скільки тут?  
 
—Десь два кілограми.-байдуже кинув Дадзай і продовжив свою трапезу. 
Так це ж майже два мільйони єн!  

—А яка сума в іншому кейсі? 

—Триста тисяч єн.- ні на мить не задумуючись, відповів Дадзай, гучно позіхнувши. 
Я мовчки підійшов до вішака і почав знімати верхній одяг. Хлопчик розумніший ніж я вважав. Швидше за все, він бачив як я проводив подібний обмін інформацією, і слухав усе, що мені розповідали пацієнти.  
Чи означає це, що він підходящий для цього? Сумніви мене не покидали.  
Потрібно залучити того, хто ще не є членом Мафії, про кого ще ніхто не знає.  

—Дадзай, у мене є для тебе справа. 

Хлопчик зацікавлено поглянув на мене. 
—Сподіваюся це щось цікаве і мені не доведеться знову сидіти цілісінький день вашому кабінеті без діла, Морі-сан.-буркнув Дадзай.

—Я ж обіцяв тебе навчити усьому, що знаю сам. Обіцяю, нудно не буде. 
(ПРИМІТКА: КУРС ЗА 2009 РІК- 1 долар-7.98 єн, 1 грам метамфітаміну-124 долари. Написано в ознайомчих цілях) 
 
 
 
21 жовтня 2011 рік 
     Дадзай стояв у кутку кабінету Морі, під час того, як тривало зібрання. На цьому зібранні були також присутні Койо та ще троє інших голів виконкому. А Дадзай був присутнім щоб… а, власне Дадзай не знав навіщо йому тут бути-хіба в якості свідка та помічника. Морі вже цілий місяць тягав його на кожну зустріч та змушував перечитувати усю документацію після тих зібрань, на які не міг його взяти. Дадзай розумів, що з кожним днем усе більше і більше в’язне у цьому болоті.  
    Сьогодні, з восьмої по дев'яту, будуть представляти місячні звіти.  Для Дадзая це були шістдесят хвилин невимовної нудьги, яку треба було просто пережити.  Страшенно хотілося зірвати цю пісну зустріч, але Дадзай знав, що після такого отримає від Огая ще більш нудотну лекцію про поведінку. Тож він, ігноруючи виступи, на які Морі перед засіданням просив звернути увагу, стояв ближче до стіни, позаду боса і тихенько переписувався з Чуєю. Однак, справа в тому, що Чуя в цей час був на завданні, а Дадзай кожні три-п’ять хвилин надсилав йому повідомлення щоб його подратувати. Кому:Слимак:«Чуя, не забувай, що на тебе ще сьогодні чекає тренування!»-Надіслати.  
Кому:Слимак:«Я такий голодний, після зібрання куплю собі щось перекусити. Чуя-кун, тобі теж щось прихопити? Тобі потрібні сили бо не зможеш як слід тренувати Атсуші.»-Надіслати. Десь на двадцять сьомому такому повідомленні терпець Чуї урвався і він зателефонував Дадзаю. Але Дадзай звісно що скинув виклик і підло посміхнувся про себе. Засідання закінчилося через двадцять хвилин і, вийшовши з кабінету, Дадзай одразу ж подзвонив Чуї.  

—Ти телефонував, це щось важливе?-невинним голосом промуркотів юнак.  

—Дадзай, сучий ти сину!-Чуя кричав у трубку.-Через тебе, довбограя, ледве не зірвалася місія, заради завершення якої я не спав нормально три дні!  

—Тц, Чуя, ти ж мені першим подзвонив. 

 —Так я бляха думав що це щось важливе! Побачив твої двадцять з гаком повідомлень і не переглядаючи їх, вирішив, що головний штаб розбомбили.
Дадзай дзвінко засміявся і запитав:
—Чуя, тобі щось купити їсти, бо я голодний як вовк?  
З іншого боку була тиша. Дадзай задоволено посміхнувся. Він зміг здивувати Чую. 

 —Купи мені кави, спати хочеться страшне, тільки не плюнь в неї будь ласка.-спокійним тоном попросив Чуя.

—Ммм нічого не можу обіцяти, я куплю тобі каву з молоком, можливо воно тобі допоможе підрости.. –Дадзай перебуваючи по той бік зв’язку, уявив, як стискаються кулаки його напарника. 
 —Ах ти ж смердюча мумія! Продовжуй в такому ж дусі, я обіцяю, що усі сьогоднішні бойові техніки покажу на тобі.

Чуя кинув слухавку.  
   
   Дадзай зайшов у найближче кафе і все-таки купив йому каву, не дуже міцну, але таку, щоб можна було прокинутися. З їжею вирішив зачекати. Потім він подзвонив Атсуші і повідомив, що сьогодні буде тренування. Він повернувся в штаб і вже збирався заходити у ліфт, як його наздогнав Чуя. 
 
—Ой, Дадзай,-тонкі світлі брови юнака полізли на лоб від здивування , коли він побачив, що напарник і справді купив йому каву.-що ти задумав?  

—Взагалі-то нічого, але Чуя, ти мав би мені купити щось, в якості компенсації за всі ті травми, які ти нанесеш мені сьогодні. Я ж буквально буду хлопчиком для биття.-скривився Дадзай, віддаючи каву і натиснув на кнопку ліфта.  

  З ледь чутним шумом, ліфт почав їхати донизу. Чуя зробив ковток кави і скривився:хоч і без молока, яке Дадзай погрожував додати, проте занадто солодка і ще гаряча, але зібравшись із силами, не смакуючи, випив її за кілька ковтків, трохи обпікши язика. Він кинув косий погляд на напарника, оглядаючи його з ніг до голови. 
​​​​—Дадзай, глянути на твої страшні бинти, то можна подумати, що для тебе однією травмою більше, однією менше-різниця не відчувається.  

  Дадзай відвернувся і замовк на кілька секунд. Однак вже через мить, він повернувся до Чуї і парирував дражливим тоном:
—Не знав, що капелюхи, тим паче такі потворні, вміють думати. У нашому дуеті за "думання" відповідаю я, а тобі, Чуя, думати, судячи з усього, взагалі шкідливо. Двері ліфта автоматично відчинилися, але Дадзай не встиг вискочити і отримав по потилиці від Чуї.  

—Злидень нещасний, ти сам напросився!-в горіхових очах Чуї блиснув гнів та азарт. Коли вони зайшли до підвалу, Атсуші, невиспаний та блідий, вже чекав на них, нервово тупцяючи на місці.  

—Доброго ранку, Дадзай-сан, Чуя-сан.-нервово посмикуючи рукава чорного гольфа, хлопчик ввічливо вклонився. 

—Доброго ранку, Атсуші-кун, сьогодні черга Чуї тренувати тебе.. Чуя плавним жестом долоні перебив напарника:
 
​​—Ти сьогодні мовчиш. Обійдуся без твоїх вступів. Що ж,-звернувся він до Атсуші-я говоритиму коротко. Якшо ти не володієш бойовою технікою чи не вмієш як слід керувати здібністю, в Мафії тебе вб'ють швидше ніж ти встигнеш кліпнути. Той факт, що існує такий як він-Чуя вказав на Дадзая- змушує навчитися також і рукопашному бою. Перш за все, ти  повинен справлятися з ситуаціями подумки, без страху чи ненависті, контролюючи свої дії. В бойовій обстановці дуже важливо усвідомлювати все, що тебе оточує, а саме в області 180 градусів твого тилу. Далі-постава.-Чуя став біля Атсуші у бойову стійку- під час бою вкрай важливо забезпечити хорошу бойову поставу, тобто ідеальну поставу, і це повинно відображатися в правильному положенні ніг і рук, що забезпечує хороший баланс, але в той же час це повинно бути становище, яке дозволяє легко рухатися, необхідне для атакуючих і захисних прийомів. Плавність - в процесі бою техніка повинна бути в гармонії з використовуваної тактикою, щоб максимізувати потенціал і якомога швидше викликати бажаний ефект на противника. Рухи не повинні бути хаотичними. Досить використовувати один прийом з бойового рукопашного бою для нейтралізації противника, однак при відкритому нападі потрібно комбінувати атаки. Також, тобі потрібно навчитися знаходити вразливі точки в супротивника.-Чуя поманив пальцем Дадзая і почав на прикладі напарника пояснювати Атсуші.-основними зонами, які не мають щільного м’язового покриву, є: ключиці, хребет, гомілки, скроні, органи черевної порожнини, суглоби, очі, сонна артерія, пах, низ живота, ніс і горло, вони зазвичай є слабкими точками, за умови, якщо ці точки відкриті.- Чуя схематично показав Атсуші основні точки, акцентувавши увагу на шиї.- При ударі в горло потрібно міцно скласти пальці рук в щільний пучок і нанести удар в яремну впадину, ось тут між ключицями під гострим кутом. 
Чуя миттєво наніс удар. Дадзай сильно закашлявся, але напарник проігнорував його і почав пояснювати Атсуші як правильно бити аперкот. Після чого, Чуя почав вчити Атсуші як правильно наносити удари ногами. І Дадзай був змушений бути у якості боксерської груші. Хоча сила ударів Чуї не досягала навіть половини, після "майстер-класу", Дадзай ледве стояв на ногах. Після того, як Чуя відігрався на напарнику, то почав показувати і пояснювати Атсуші  у більш сповільненому темпі, змушуючи хлопчика ретельно відпрацьовувати кожен рух по кілька разів. 
Тіло маленького хлопчика хоч і було витривалим, від двадцяти хвилин інтенсивних тренувань він втомився. І Дадзай запропонував альтернативу. 

―Спробуй відтворити удари Чуї, комбінуючи їх із силою тигра.  

Хлопчик мовчки кивнув.  
―Сконцентруйся, після того, як ти повністю візьмеш контроль над своїм тілом, тобі не потрібні будуть емоції щоб перетворитися.  
Минуло кілька секунд. Атсуші впав навколішки і почувся хрускіт кісток. Хлопчик закричав від болю. Крик розлетівся ехом по підвалу. Перетворення почалося. Кінцівки видовжувалися, деформувалися, аж поки витягнуті лапи з чорними, довжелезними, гострими, як катана кігтями не ступили на бетон. 

―Атсуші, пам’ятай, що ти контролюєш тигра, а не він тебе!- Дадзай відійшов назад. 
Голос Атсуші спотворився, став таким низьким, що здавалося лунав з пекельної безодні, жовті очі налилися кров’ю. Дадзай вже був напоготові щоб відмінити його здібність, але Чуя його зупинив. 

―Дай йому шанс, він впорається.  
Чуя і Дадзай уважно спостерігали за хлопчиком. 
Тіло Атсуші напружилося, немов тятива і продовжило перетворення.  

―Атсуші-гукнув Дадзай, - тобі потрібно прийти до тями, не дозволяй  здібності взяти верх над свідомістю.  
Чуя насупився. 
―Якщо нічого не вийде- анулюй здібність і почнемо з початку.- він суворо подивився на Дадзая.  

―Ні в якому разі. Потрібно продовжити, Атсуші потрібно лише пройти цей поріг при першому свідомому перетворенні, далі йому буде легше.  

    Знову почувся спотворений крик, що нагадував більше ричання тигра з відголосом людського крику та хрускіт кісток. Атсуші все ще стояв згорбившись, майже на чотирьох. На бетонну підлогу почала крапати кров. Хлопчик підняв голову. Гримаса болю спотворила обличчя. З носа,  по підборідді текла кров. Він тяжко дихав.  

―У мене вийшло.- прошепотів Атсуші.  
Дадзай кивнув головою. 

―Тобі потрібно звикнути свого тіла в такій формі, піднімайся. Продовжимо.

      Крім того, як виявилося згодом, гіпотеза Дадзая про те, що в Атсуші є здібності до регенерації, підтвердилася, що полегшувало наслідки цих "тренувань". 
     Чуя тренував Атсуші ще годину. Показав ще кілька бойових технік, пощастило, що Атсуші не потрібно було пояснювати кілька разів, хлопчик досить непогано відтворював усі показані Чуєю техніки, потрібно було лише практикуватися. І все було б добре, якби Дадзая не було поруч. Він постійно доповнював пояснення Чуї, давав йому команди, ніби собаці. Незрозуміло було: навмисне Дадзай це робить чи ні. Вони з Чуєю домовлялися, що цього разу Дадзай не втручатиметься і ця ситуація дратувала Чую до нестями.  

―Дадзай, зробімо перерву. -Чуя розвернувся і звернувся до Атсуші: у тебе десять хвилин, можеш щось поїсти і приведи себе до ладу перед тим, як вийти з корпусу.-Чуя натякав на кров та потріпаний вигляд хлопчика. 
Не варто й казати, що вже через хвилину Атсуші не було в підвалі.  

―Чуя-кун, навіщо ти його відпустив? Я хотів швидше покінчити з цим на сьогодні.-заскиглив Дадзай.  
Чуя не витримав. 
―Дадзай! 
Той аж підскочив і здивовано глянув на Чую. 
―Минулого разу я просив тебе не втручатися, коли моя черга. Ти добре знаєш, що авторитет є дуже важливим. Якщо тобі так подобається- можеш тренувати його сам.  
―Так легко здаєшся? Якийсь ти нудний, Чуя-хитро примружив очі Дадзай. 
Чуя спантеличено глянув на нього. Але раптом до нього дійшло. 
―Ах ти ж гад! Навмисне мені заважав!- Чуя підлетів до Дадзая, взяв його за шию піднявши його, натиснув пальцями на щитоподібний хрящ.  
―Ах- простогнав Дадзай, вдарившись спиною і головою об стіну.  
Він фактично висів у повітрі. Дадзай схопив Чую за руку, щоб той не використав гравітацію, але не намагався вирватися, навіть не пручався. Погляд Чуї був все ще сповнений гніву.  
―Вже не так весело, га?! 
Обличчя Дадзая почало червоніти від того, що його душили, але він лише дивно, розпливчато посміхався, ніби те, що його душать було найбільшим задоволенням і здушеним голосом прошепотів:  
―Сильніше... Чуя... 
Накахару так пересмикнуло, ніби його щойно вдарило струмом. Він різко відпустив Дадзая. Скориставшись тим, що напарник стояв, як вкопаний, Дадзай швиденько відповз у інший бік, але тут він побачив, як до нього наближається зблідлий Чуя. 

―Дадзай, якого біса!-він з розмаху вдарив ногою лежачого Дадзая в живіт.-Огидний ти сучий сину!  
Чуя вже був готовий відбити йому нирки або ще щось, але до підвалу повернувся Атсуші. Коли він зайшов у приміщення, то завмер прямо на порозі, немов громом уражений. 
Дадзай лежав на землі, а Чуя стояв прямо над ним і готувався нанести наступний удар. 

―Ах, Атсуші-кун- незвично хриплим голосом звернувся до підопічного Дадзай.-Чуя ділився своїми планами щодо твого подальшого тренування, ми якраз закінчили.  
Дадзай підвівся і почав струшувати з себе пил. 
Незручно вийшло.  
 ―Там на мене ще чекає Морі-сан, купа документів треба розібрати, тому я залишу на тебе Атсуші-куна, якщо ти звісно не проти. 
―Ні-ні, все гаразд, іди. Документи-це дуже важливо!  
Дадзай вже збирався йти, як Чуя знову заговорив до нього: 
―Дадзай. 
Дадзай зупинився. 
―З цього дня кожен тренує Атсуші окремо.  
Дадзай розвернувся і, дивлячись на двері, глухо промовив: «Згода.» і покинув підвал. 
Категорія: Манхва Ма́нга, Фентезі, Психологія, Драма, Детектив, Дружба, Соулмейти, Манхва, Ранобе | Додав: Годинонька | Теги: Bungou Stray Dogs, soukoku, гедканон, Dazai_Osamu, детектив, даркфік, BSD, Дазай Осаму, мафія, Слеш, бродячі пси
Переглядів: 854 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Вогонь і Лід. Розділ 11. Частина 1
Завантаження...