menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 14.04.2022 в 21:21
Фанф прочитано: 571 раз
Час прочитання:
Категорія: Curtain story, Онлайн-гри
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

не про ніжність


14.04.2022, 21:21

Вона ніколи не відчувала кохання і тепла, а він був цим переповнений. Але обоє знали, що ті почуття їй не належали. І Розарія змирилася цілком і повністю. Їй все подобалося. Від докорів в бік один одного в день до їх близькості вночі. 
Тому знову з’явитися на порозі його дому, коли вона того потребувала, було вже буденністю. Двері відкрили одразу. Кая відішов в бік, пропускаючи жінку всередину. 

– Сьогодні ти мовчазний, щось трапилось ? – спитала занадто спокійним тоном, проходячи у скромну та невелику вітальню. Кая знизав плечима.

– Не знав, що ти прийшла порозмовляти за чашечкою чаю, –  вони рідко обговорювали свої проблеми. Востаннє це завершилось тими стосунками, які вони мають зараз. І він, здається, не збирався знову діставати свою душу на показ. Не дивлячись на свою так звану “ відкритість”, Кая був холодним і відстороненим, коли люди копали занадто глибоко. Його поверхнева особистість і близько не була справжнім Каєю, якого одного разу побачила Розарія. 

 Вона сіла на диван, перед тим відсунувши в бік залишений тут одяг. У власника будинку просто не було часу та бажання інколи наводити лад. Він був зайнятий тим, що у нього в голові. Розарія залишилась зовсім одна в кімнаті і ледве встигла це помітити. Капітан кавалерії зник кудись у напрямку ванної. Він знав, що вона сьогодні прийде і напевне готувався ще до її появи і тепер, вже після. Розарія втомлено відкинулася на спинку дивана, дивлячись на стелю. В одному кутку кімнати встигла завестися павутина. Навіть якщо тут прибирали час від часу, то явно не вище ліжка або дивану. Жінка взяла сигарети, сірники і попільницю зі стола. Кая курив, але про це знала вкрай обмежена кількість людей. Підпаливши цигарку, та стиснувши її між губами, Розарія просто очікувала. Ліниво струшувала попіл в попільницю, видихала їдкий і смердючий дим. Вікно, на щастя, було відчинене. Однак, вона не встигла занудьгувати, оскільки в кімнату Кая повернувся швидко і абсолютно голий, щоб без всього лишнього.

– До ваших послуг, – розвів руками і широко усміхнувся.

– Тобі зовсім не соромно з’являтися так і без всяких прелюдій?  – сказала, прискіпливо розглядаючи його обличчя.

– Все як ти любиш, чи не так? – Кая, здавалося, вів себе як завжди. Але не вистачало ще більших, довших його монологів, що деколи відходили від концепту їх зустрічі. 

– Тоді чому ти ще стоїш? – Розарія покрутила цигарку в пальцях. Така прекрасна в своєму холоді і різкості, вона сиділа закинувши одну ногу на іншу. Очікувала. Кая опустився на коліна біля її ніг і підняв погляд вгору. Навіть в такому положенні міг нарікати або говорити свої претензії. Це в ньому і подобалося жінці.  Розарія влаштувала свою стопу на його грудях, спостерігаючи. Тепер в тиші вона чула його дихання і, здається, могла почути навіть кожен рух. Кая погладив її ногу. Обережно, повільно. Теплі руки раз за разом ковзали від стопи до коліна.  Через колготки в сіточку вона все прекрасно відчувала. Розарія знову відкинулася на спинку дивану, блаженно закривши очі. Вона все ще потягувала сигарету, випускаючи на видиху дим разом зі своєю напругою і втомою за день. Тим часом пальці Каї підіймалися все вище. Він виводив невтомно якісь круги та візерунки на її шкірі, деколи притискався щокою до стегна, коли рука доходила до поясів трохи вище. Однак, в певний момент ногу Розарія прибрала, дозволяючи Каї покласти голову на її коліна, поки він гладив її стегна, зігріваючи своїми теплими долонями. 

 Реакції на це майже не було. Розарія була ладна просидіти в такій спокійній та мовчазній обстановці хоч декілька годин, споглядаючи, як Кая ледве дихає, з заплющеними очима тактильно досліджуючи її. Щоб докурити цигарку залишилось десь два-три затяги. Два-три затяги Розарія ще сиділа не рухаючись, дивлячись на міцні плечі Каї, що ледве підіймалися від кожного вдиху. Напевне, він відчув, коли до них приблизилося тепло. Вона спеціально була дуже повільною, щоб дати зрозуміти, що зробить. По тілу Каї пройшло тремтіння. Він завмер, боячись, що рухи можуть сприйняти як відмову. Але Розарія не зупинилася. Розпечений кінчик цигарки торкнувся шкіри на плечі. Жінка відчула, як руки стиснули її стегна дещо сильніше, але це підбивало тільки для подальших дій. Вона з задоволенням повільно прокрутила цигарку. За годинниковою стрілкою, проти. Потім ще раз. З сухих губ Каї зірвалося коротке:”А…”. Відкинувши бичок в попільницю, вона поглянула на залишений слід, притиснула до нього палець, поки не почула такий же звук. 

– Тобі сподобалося, – не питала, а стверджувала. 

– Зробиш так ще раз? – так і не підняв голову.

– Вставай і лягай мені на коліна, – Кая послухав відразу ж, перехиляючись через її ноги. Так дихати було дещо важко, але він не сказав про це ні слова. Розарія оголила свої руки і знову взяла цигарку. Підпалила і тримала в одній руці. Іншою замахнулася а потім навідмах вдарила по сідницях. Кая затремтів всім тілом. Вона відчула. Відчувала кожен його рух. Могла уявити, як він закрив очі і зціпив зуби, очікуючи ще одного удару. І вона дала йому те, чого він хотів. Давала раз за разом, з задоволенням помічаючи, як кожного разу він тремтить ще дужче, очікуючи нового удару. Розарія була не зовсім передбачувана. Не давала звикнути до швидкого темпу ударів,відволікалася на довгу хвилину, допоки докурювала цигарку, а потім гладила по спині, встромлювала нігті в шкіру… Кая стогнав відчайдушно від кожного удару, кожного больового відчуття, аж до сліз на очах, які приземлялися на одяг Розарії. Останнім аккордом, завершенням понівечення його тіла, стала знову потушена десь об спину цигарка. Потушена десь там, де перетиналися декілька подряпин від її нігтів. Кая вчепився в її ногу, знову важко видихаючи. Але відпочити йому не дали. Руки Розарії були всюди. Гладили його спину, залишали нові подряпини, відтягували сині пасма волосся до пекучої болі, а потім знову опустилися на сідниці. 

– Ти потурбувався про мене, який хороший, – а в голосі ні єдиної ноти похвали. Тільки віддалений холод, немов Розарії немає до того діла. Кая вигнувся всім тілом, коли її палець проник всередину його тіла. Він справді готувався до цього, але відчуття від її пальців були зовсім іншими ніж від своїх. Вона не була надто повільною, але близькою до тієї межі, за якою йде біль. Немов сама відчувала коли для його тіла вже достатньо. На двох пальцях, що дещо грубо входили в нього, натискали на вузькі стінки, він вже відверто плакав і зривав голос. 

– Кая, – вона немов витягнула його із суцільних відчуттів і повернула до можливості знов мислити, – Хочу бачити твої сльози. Покажи мені наскільки жалюгідний насправді капітан кавалерії, – її руки стрімко покинули його тіло, яке так старанно доводили до екстазу. Кая тремтів увесь час, пересідаючи на коліна  Розарії, обличчям до неї. Заплаканий і такий жалюгідний, нікчемний. Такий, яким його не бачили. Він був сильним там, назовні. А в своїй вітальні, спираючись руками на спинку дивану і розставляючи свої коліна по обидва боки від ніг Розарії, він був занадто відкритим. Настільки, що порив вітру з відчиненого вікна міг поранити його такого чуттєвого. Розарія насолоджувалась його емоціями. Його фізичними відчуттями. Сльози спочатку котилися по щоках, а потім і десь чи не по тілу, допоки стиралися, залишаючи лиш вологі доріжки, що неприємно сушили щоки потім. Кая хотів, щоб йому було ще більш боляче. Щоб Розарія сильніше кусала його плечі, сильніше штовхала пальці в тіло. Тому він подавався на кожен її рук, підставляв себе. Щоб заглушити все те, що було там, всередині, йому мало бути болісно назовні. Саме тому він задихався, давився сльозами і сходив з розуму від всього, що робили з ним Розарія. Від того, як вона принижувала його, від того, як доводила до цілого шквалу емоцій. Заміняла собою іншу людину, дарувала солодку, як сон, ілюзію того, що він комусь потрібен. Хоча б для свого ж задоволення. Кая хотів, щоб ним користувалися саме через це. Він ридав голосно, тремтів, стогнав, задихався. Він втрачав свідомість в її руках, не міг мислити, не міг згадувати, який він насправді нікчемний. Який він злочинець. Він зрадник, який не має права на життя. Але Розарія це нагадувала крізь пелену дурману, фізичного болю із тим же ж задоволення. Не давала забути повністю. Кая востаннє здригнувся всім тілом, стиснув руками спинку дивану, широко розкрив очі і розтанув у відчуттях. На мить реальність розтопилася від рук жінки, що довела його до цього. І він без сил майже впав на бік і перевернувся на спину. Розарія зникла десь в той же момент. Немов залишила його знову. Погралася і достатньо. Розуміння того, що він насправді не потрібен нікому, накрило знову і він заридав. Тихо та закриваючи обличчя руками. Розарія на мить завмерла. Зазвичай після у нього не залишається ні сил ні емоцій. Вона підійшла повільно, сіла поруч. 

– Кая ?- він вкотре здригнувся від її голосу, – Цього разу я зробила недостатньо ? – не відповів. Здавалося, що й не дихав. Розарія на силу прибрала одну руку з його обличчя, затримала в своїх. 

– Хороший.Ти такий хороший. Такий ніжний. Сьогодні був таким відкрити, таким прекрасним… – вона погладила його по мокрій щоці, майже ніжно. Так, як зовсім не вміла, – Я не піду допоки ти не заснеш, якщо тобі від цього буде легше, – Кая кивнув на те і скрутився калачиком на дивані, тремтячи від холоду, що вривався через вікно. Розарія не вміла турбуватися, але з ним згодна була вчитися, накриваючи понівечене тіло пледом. На жаль, зігріти його зсередини вона не могла. Для цього йому була потрібна далеко не Розарія і, мабуть, вперше від того їй стало якось неприємно. 

 

Категорія: Curtain story Curtain story, Онлайн-гри | Додав: кава
Переглядів: 571 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
не про ніжність
Завантаження...