menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 15.05.2022 в 18:58
Фанф прочитано: 261 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Хаскі та його Вчитель Білий Кіт. Розділ 5


15.05.2022, 18:58

Розділ 5 - Цей Вельмишановний не крав
 

Зала Дансінь[1] була залита сліпучим сяйвом.

 

[1] Дансінь (丹心 dān xīn) - безмежна відданість, вірне серце.

 

Мо Жань розпрощався з Ши Меєм та пішов до кімнати слідом за Сюе Меном. Спочатку він не міг второпати, що ж такого сталося, але побачивши сцену всередині, він все зрозумів.

Жон Дзьоу, цей паплюга. Блядь, ну от за що це мені?

Я всього-на-всього "позичив" в нього трошки срібла та коштовностей, а він, ви гляньте на цього нахабу - приперся на пік Сишен жалітися.

Красень заливався гарячими сльозами, згорнувшись калачиком в обіймах дебелого чоловіка. Коли юнаки увійшли, ридання шльондри стали на три тони вищими. Здавалося, якщо впустити Жон Дзьоу з обіймів, він з піною у роті зомліє.

На помості, за бісерною завісою, сиділа тендітна жінка;весь її вигляд випромінював розгубленість та збентеження. Мо Жань не вшанував цих сучих педиків навіть поглядом, а вклонився дамі:

- Тітонько, я повернувся.

Ця жінка була володаркою вершини Життя та Смерті, пані Ван.

На відміну від героїнь, що ні на йоту не поступалися своїм чоловікам, вона була лагідною ґаздинею, що ніколи не лізла у чужі справи. Без чоловіка, вона не знала як впоратися з цим. Пані Ван нерішуче промовила:

- А-Жаню, нарешті ти повернувся.

Юнак удав, немов не помітив, що огидна парочка приповзла сюди жалітися та чарівно усміхнувся:

- Люба тітонько, ви так пізно встали, я вам для чогось знадобився?

- Гм. Бачите, пан Жон каже, що ти… що ти взяв з нього срібло?

В неї була тонка шкіра і їй було дуже ніяково казати, що Мо Жань був у борделі, тому вона вирішила зачепити дрібну провину.

В очах Мо Жаня зажевріла прекрасна усмішка:

- Правда? Я зовсім не відчуваю нестачі в грошах, тому нащо мені брати їх? Тим паче ці люди не здаються мені знайомими, я вас узагалі знаю?

Кремезний чоловік посміхнувся:

- Мене звуть Чан, я старший у своїй сім'ї. Для ділової людини дрібні умовності не мають значення, тому називайте мене просто Чан Да(старший син).

Губ юнака торкнулася глузлива посмішка й він навмисне перекрутив його ім'я:

- Ааа, так це пан Да Чан(товста кишка). Для мене велика честь врешті-решт познайомитися з вами, пробачте мені неввічливість. А інший чоловік, пане…?

Пан Товста Кишка:

- Ха, пане Мо, я бачу ви любите прикидатися дурником. Ми з вами зустрілися вперше, але за цей місяць ви п'ятнадцять ночей провели у кімнаті Дзьоу-ера. Невже ви втратили зір? Як ви можете не впізнати його?

Мо Жань був байдужим, але все ще посміхався, дивлячись на Жон Дзьоу:

- Це спроба знеславити моє добре ім'я? Я порядна та чесна людина, звісно я ніколи не спав ні з однією Сан-ер чи Дзьоу-ер.

Обличчя Жон Дзьоу почервоніло від люті; він ще сильніше припав до грудей Чана, постійно скиглячи:

- Мо, пане Мо, я знаю, що мій статус низький та мерзенний… якби ви не скористалися мною так жорстоко, я б не прийшов… але щоб так зі мною поводилися, я… я…

Інтонація Мо Жаня була такою, ніби його образили:

- Я дійсно гадки не маю хто ви й навіть не певен чоловік ви, чи жінка, тоді як ми могли зустрітися?

- Ви приділяли мені увагу вчора ввечері, як ви можете бути таким черствим… Пане Чан, пане Чан, ви повинні досягти справедливості від мого імені.

Він ще глибше поринув у обійми чоловіка, не забуваючи ридати на весь голос.

У Сюе Мена, що сидів у стороні, обличчя побіліло од гніву, а насуплені брови здригалися, коли він слухав цей абсурд. Якби не стриманість виховання молодого майстра, він би давно побив цю огидну парочку та скинув з гори. 

Пан Товста Кишка гладив по голівці Жон Дзьоу, м'яко заспокоюючи, а потім загрозливо заявив:

- Пані Ван, пік Сишен - доброчесна праведна школа, але цей пан Мо - вульгарний та огидний. Дзьоу-ер працює в поті чола, щоб заробити гроші й скоріш купити свою свободу. Але цей молодик!!! Ніби поганого ставлення до Дзьоу-ера було недостатньо, він навіть вкрав всі накопичення, які Жон Дзьоу заробив потом і кров'ю. Сім'я Чан не заклиначі, проте ми заможні люди й займаємось торгівлею декілька поколінь. Якщо ваша Духовна школа не дасть прийнятної відповіді сьогодні, ми обов'язково влаштуємо усім вам тяжкі часи в Башу!

Пані Ван захвилювалася:

- Ах, пане Чан, будь ласка, заспокойтесь, я, я…

Мо Жань посміхнувся в душі. 

Сім'я Чан була торговцями сіллю, сміховинні багатії. Хто б повірив, що старший син не може викупити свободу цієї повії, а дозволить дорогоцінному Дзьоу-еру заробляли на життя самотужки? Від цього віяло чимось підозрілим.

Але він промовив з тією ж чарівною усмішкою на вустах:

- А, так виходить брат Товста Кишка - син заможної сім'ї крамарів Їджоу, настільки разючий та владний, я приголомшений до глибини душі. Воістину заслуговує на захоплення!

Пан Товста Кишка виглядав пихато:

- Гмф, бачу ти знаєш своє місце. Чому б тобі не полегшити задачу і не зізнатися, де речі Дзьоу-ера? Поквапся й поверни їх.

Мо Вейю зареготав:

- От дивина, ваш рідний Дзьоу-ер приймає стільки гостей кожного дня, чому він не звинувачує інших у втраті своїх накопичень, а тільки мене, га?

- ТИ!... 

Зуби пана Товстої Кишки заскрипіли, а губи скривилися в посмішці:

- Гаразд-гаразд-гаразд, я знав, що ти спробуєш вийти сухим з води! Пані Ван, як ви могли побачити, пан Мо не бажає вчиняти розумно і відмовляється зізнаватися у своїх провинах, тому я не маю наміру це більше терпіти. Ви - господиня, вам і вирішувати! 

У таких справах Мадам Ван нічого не тямила, а від нервів у неї язик заплітався:

- Я… А-Жаню… Мен-ер…

Не бажаючи, щоб люба матінка потрапила в халепу, Сюе Мен втрутився у розмову.

- Пане Чан, на піку Сишен встановлені суворі правила дисципліни. Якщо ваші звинувачення підтвердяться і якщо Мо Жань дійсно порушив заповіді проти надмірної жадібності та розпустності, ми, безсумнівно, справедливо покараємо його. Проте зараз ваше слово проти його, ви маєте докази?

Пан Да Чан вищирився:

- Я підозрював, що ваша школа викине щось подібне, тому ми й поспішали до прибуття пана Мо, щоб поспілкуватися з пані Ван.

Він перевів подих та промовив:

- Слухайте уважно. У Дзьоу-ера вкрали двісті п'ятдесят каратів перл, десять золотих злитків, декілька золотих браслетів з квітами сливи, кілька нефритових шпильок та нефритовий кулон у вигляді метелика. Просто перевірте, чи є при Мо Жані ці речі й тоді правда спливе назовні.

Мо Вейю заперечив:

- Яке ви маєте право обшукувати мене??

- Гм, це докори сумління? 

Пан Товста Кишка з погордою підняв підборіддя:

- Пані Ван, яке покарання передбачено за крадіжку та розпусту на піку Сишен?

Мадам Ван пролопотіла:

- Мм… мій чоловік завжди займався справами ордену, я дійсно… не тямлю в цьому…

 - Навряд-навряд. Я думаю, пані Ван свідомо корчить з себе дурепу, щоб вибілити племінника. Хто б міг подумати, що вершина Життя та Смерті таке брудне та продажне місце…

- Достатньо з вас. Моя тітонька вже сказала, що не звикла приймати такі рішення. Може вже досить знущатися з господині?

Втомившись від балаканини, Мо Жань перервав цього йолопа. Навіть безтурботна усмішка, яка зазвичай жевріла на обличчі юнака, трішки згасла. Він косо глянув на гидотну парочку.

- Гаразд, обшукайте мене. Але, якщо ви нічого не знайдете, що ви збираєтесь робити з образою, яка була нанесена ордену через ваші звинувачення?

- Тоді я без вагань попрошу вибачення у пана Мо.

- Нехай, - молодик з легкістю погодився.

- Але прошу про одне: якщо ви помиляєтесь, щоб вибачитися, вам доведеться повзти рачки з піка Сишен.

Побачивши впевнений погляд Мо Жаня, пан Товста Кишка відчув, що в серці зароджуються сумніви.

У дитинстві він з заздрістю спостерігав за заклиначами, бо сам, на жаль, не мав таланту до гартування тіла й духу. 

Декілька днів тому він почув, що його колишній коханець - Жон Дзьоу зміг здобути прихильність Мо Жаня, саме тому вони уклали договір: паплюга підгадає момент, щоб заволодіти рівнем заклинацтва Мо Вейю, а пан Товста Кишка в обмін викупить його свободу. Крім того, він обіцяв прийняти шльондру у свій дім та все життя піклуватися про нього.

Пан Товста Кишка жадав здібностей до заклинацтва, а повія - багатства. У змові ці падлюки ідеально спрацювалися.

У минулому Мо Вейю потрапив у їхні підступні тенета. Врешті-решт він помстився їм, проте все ж сильно постраждав. У цьому житті двоє чоловіків намагалися викрасти курку, але тільки просипали жменю рису[2]. Ще декілька днів тому він був у п'яному маренні, затишно влаштувавшись в обіймах Жон Дзьоу, то з одного боку, то з іншого. Але сьогодні зранку він двічі жорстоко відшампурив цю хвойду, несподівано забрав його речі та накивав п'ятами.

 

[2] Ідіома тво дзі бу чен джи ба мі (偷鸡不成蚀把米 tōu jī bù chéng shí bǎ mǐ) - намагатися вкрасти курку, але розсипати жменю рису => нічого не отримати, а й ще втратити/отримати зовсім протилежні результати.

 

Пан Товста Кишка наче сказився й одразу потяг хвойду жалітися на пік Сишен. Торговець сіллю був головастим та вельми кмітливим ділком: якщо він спіймає парубка на гарячому, тоді зможе змусити пані Ван розсіяти заклинацтво Мо Жаня. Він прийшов з нефритовим кулоном, який поглинав енергію вдосконалення, щоб зібрати легку здобич та приєднати її до свого моря ці.

Однак, поглянувши на Мо Жаня, пан Да Чан засумнівався.

Мо Жань - примітний юнак. Що як він вже продав награбоване і просто чекав, щоб виставити мене на посміховисько? Проте з іншого боку, ми дійшли до точки, коли здатися було б нерозумно. Можливо він водить мене за ніс? 

Пан Товста Кишка сидів й боровся зі своїми думками, а Мо Жань почав роздягатися.

Він зняв верхній шар одягу, байдуже відкинув у сторону й запрошуючи посміхнувся:

- Ідіть уперед й не кваптеся з пошуками.

Після цього балагану вони не знайшли нічого окрім декількох срібних монет. Обличчя пана Товстої Кишки миттю побіліло.

- НЕМОЖЛИВО!!! ВИ МЕНЕ ОБДУРЮЄТЕ, ЦЕ БРЕХНЯ!!!

Мо Вейю примружив чорно-фіолетові очі й, торкнувшись підборіддя, промовив:

- Ви вивернули мій халат навиворіт разів із десять, сім-вісім разів торкалися тіла. Залишилося постати перед вами голяка, а ви все ніяк не вгамуєтесь?

- МО ЖАНЮ, ТИИИИ…

Юнак несподівано вигукнув:

- Йой, я збагнув! Невже пан Товста Кишка бажав насолодитися моєю красою і влаштував цю виставу лише для того, щоб скористатися мною та вдосталь надивитися?

Пан Да Чан був ладен зомліти від люті; злісний вираз застиг на почервонілому обличчі, він яро вказував на молодика, проте не міг вимовити ані слова. Сюе Мен спостерігав осторонь - в момент його терпець увірвався.

Хай я тебе й терпіти не можу, Мо Жаню, однак ти все ще член піка Сишен, і принижувати тебе на очах інших - я не дозволю!

Сюе Мен зухвало зробив крок вперед, змахнув рукою й без вагань зламав крамарю пальця, злісно промовляючи:

- Ми півночі тебе розважали, а виявилося, що ти створюєш проблеми з нічого!

Пан Товста Кишка заскиглив від болю, пригортаючи зламаний палець:

- ВИ ВСІ!!! ВИ ВСІ В ЦЕ ВЛЯПАНІ! То й не дивно, що на Мо Жані речей не знайшли, ВИ НАПЕВНО ВСЕ СХОВАЛИИИ! А НУ РОЗДЯГАЙСЯ, Я ТЕБЕ ТЕЖ ОБШУКАЮ!

ХТОСЬ НАСМІЛИВСЯ НАКАЗАТИ ЙОМУ, ЩО ТРЯСЦЯ ЗРОБИТИ?! РОЗДЯГНУТИСЯ?! ТРЕБА БУЛО НЕ ОДИН ПАЛЕЦЬ ЗЛАМАТИ ЦЬОМУ ВИРОДКУ!!!

Почувши це, Сюе Мен оскаженів від образи:

- БЕЗСОРОМНИИИИК!!! НЕВЖЕ ТИ ДУМАЄШ, ЩО ТВОЇ "СОБАЧІ" ЛАПИ МОЖУТЬ ТОРКНУТИСЯ НАВІТЬ КЛАПТИКУ МОГО ВБРАННЯ?! ТА ЯК ТИ СМІЄШ?! ЗАБИРАЙСЯ ПІД ТРИ ЧОРТИ!!!!!!

Коли молодий пан "висловився", служки зали Дансінь, яким вже у печінках сиділа ця балаканина, одразу кинулися на двох беззахисних смертних та з усієї сили виштовхнули з піка.

Здалеку доносилися шалені викрики пана Товстої Кишки:

- МО ЖАААНЮ, ТИ ЩЕ ПОЧЕКАЙ! ЦЕ НЕ КІНЕЦЬ, Я З ТОБОЮ ПОКВИТАЮСЬ!

Мо Вейю вийшов на вулицю, зала Безмежної відданості відлискувала сріблом у місячних променях. Юнак вдивлявся у нічну темряву; в очах промайнула безтурботна усмішка й він тихо зітхнув:

- Мені так лячно.

Сюе Мен свердлив його крижаним поглядом:

- Чого ти боїшся?

Молодик відповів з непідробним сумом:

- Вони продають сіль, я так жахаюся, що в майбутньому в мене більше ніколи її не буде…

- …………

Юнак на мить закам'янів, а опісля запитав:

- Ти дійсно не спав з тою шльондрою?

- Ні.

- І ти справді не крав?

- Справді не крав.

Сюе Мен холодно форкнув:

- Я тобі не вірю.

Мо Жань, заливаючись сміхом, простягнув руку:

- Нехай мене блискавкою вразить, якщо я брешу.

Парубок несподівано витягнув руку й схопив Мо Жаня у лещата. Мо Вейю вирячив очі від несподіванки:

- Що ти робиш?

Сюе Мен переможно гмикнув і хутко промовив заклинання. З рукава Мо Жаня посипалася жменя намистинок, кожна з соєве зернятко, й дзвінко покотилися по землі.

Юнак зібрав духовну енергію у руці та махнув долонею в сторону намистин. Вони замерехтіли й збільшилися у розмірах, зрештою, перетворившись на купу коштовностей і дорогоцінного каміння, браслетів з квітами сливи, нефритових сережок та сусального золота на землі. 

Мо Жань:

- …Але ми учні однієї школи, можливо не варто ускладнювати ситуацію?

Сюе Мен розлючено загарчав:

- Мо Вейю, ти - дійсно безсоромник.

- Хаха, пташко.

Юнак сердито промовив:

- Ніхто не буде з тобою розважатися!

Мо Вейю зітхнув:

- Але я не можу плакати за твоїм наказом.

Обличчя молодика спохмурніло:

- Так от як ти використовуєш секретну техніку піка Сишен?

- Вік живи - вік учись, мій любий брате Мен-Мене~.[3]

 

[3] Ідіома хво сюе хво йон (活学活用 huó xué huó yòng) - “Вік живи - вік учись”, творчо мислити, вміло застосовувати.

 

Сюе Мен знов розлютився:

- Той торговець сіллю був набридливим собацюрою, тільки тому я не став допитувати тебе як належить в його присутності. Однак в одному він мав рацію: незалежно в якому ордені ти перебуваєш, але, порушивши заповіді про злодійство та розпусту, ти отримаєш по заслугах.

Не втрачаючи спокою, Мо Жань пирснув зо сміху:

- І що ти збираєшся з цим робити? Почекаєш, доки дядько повернеться й розпатякаєш йому все?

Він аніскілечки не хвилювався. Дядько міг панькатися з ним до неможливості, щонайбільше злегка посварить Мо Вейю, проте побити в нього духу не вистачить. 

Сюе Мен обернувся, відкинув волосся, яке одразу розтріпав легенький вітер; його очі презирливо спалахнули у нічній темряві.

- Батько? Ні, він поїхав у Квеньлвень та боюсь повернеться тільки через місяць чи два.

Усмішка юнака закам'яніла, душу обійняло зловісне передчуття. Раптом він згадав одну людину.

Але…

Якби він був тут, тоді саме він приймав би пана Чана у залі Дансінь, але ніяк не забудькувата пані Ван.

Цієї людини… не має бути тут… правда ж…? Скажіть, що це брехня… будь ласка…

Презирлива зверхність Сюе Мена стала ще більш явною, коли він побачив вогники в очах Мо Жаня.

 - Батько надто панькається з тобою, але тут, на вершині Життя та Смерті, невже є хтось, хто тебе не любить, га?

Мо Вейю повільно ступив назад на декілька кроків; на обличчі з'явилася змушена посмішка:

- Мій шановний двоюрідний брате, вже така пізня година, давайте не будемо порушувати чуткий сон та спокій старійшини, я схибив, наступного разу вже не буде, що на це скажеш? Давай, іди відпочинь, хе-хе, ти виглядаєш так змучено.

А після він дав дьору.

Ви напевно, жартуєте так?! Ця "дитинка" Сюе Мен надто безжалісна! Зараз він не Тасянь-дзюнь, володар світу смертних, як він міг так спокушати долю, потрапивши до рук цього чоловіка? Якщо він дізнається, що Мо Жань крав та блудив, він імовірно зламає йому обидві ноги! Треба негайно виносити ті ноги, поки вони ще цілі, іншого шансу вже не буде!

Нотатки авторки:

Як вважаєте, чому в пана Да Чана нема мізків?

Це ж логічно, бо його мозок сповнений товстих кишок ╮(╯▽╰)╭

У наступному розділі з'явиться Вчитель)))))))))))))))))

Категорія: Маньхуа Яой/шьонен-ай, Історичні епохи, Драма, Ангст, Романтика, Драма, Даркфік, Слеш, Екшн (Action), Маньхуа, Ранобе | Додав: haibett
Переглядів: 261 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Хаскі та його Вчитель Білий Кіт. Розділ 5
Завантаження...