menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 27.12.2021 в 21:18
Фанф прочитано: 639 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Вогонь і Лід. Розділ 10. Частина 1


27.12.2021, 21:18

16 жовтня 2011рік.

  Четверо, у чорних костюмах, з шипастими бейсбольними битами в руках, півколом оточили закривавленого чоловіка, що сидів на бетонній підлозі.

Двері відчинилися, у підвал зайшов блідий, наче знекровлений, Дадзай, на обличчі якого чітко виднілася нескінченна втома. Пасма густого , але брудного каштанового волосся, спадали прямо у вічі. Одяг, який він точно не змінював вже кілька днів поспіль, нагадував брудне ганчір’я і висів на худющому тілі, немов на вішаку, а бинти, що виднілися з-під рукавів колись білої сорочки, які він засукав аж до ліктів, стали жовтуватими. Юнак блиснув гострим поглядом чорних, немов вугілля, очей в бік полоненого:

-Так-так, а ось і наш «щур», що «зливав» уряду інформацію про плани верхівки та торгівельні шляхи Мафії , такий недолугий, протримався тут лише трохи більше двох тижнів.. Спійманий на гарячому, при передачі інформації представнику уряду. Хіба тебе не вчили, що слід завжди перевіряти наявність «хвоста»? І чому я повинен мати справу з такими бовдурами? -у голосі Дадзая відчувався суцільний лід.-Думав, якщо ти знаходишся на найнижчій сходинці в ієрархії Мафії то можна провертати будь-які афери непомітно?-Дадзай вдарив ногою з усього розмаху в живіт чоловікові, так сильно, що у того аж почалася блювота.-Бос дуже незадоволений, а мені лише зайвий клопіт через таких недоумків, як ти.-юнак вдарив чоловіка ногою в щелепу і жовтуватий зуб миттю вилетів з його рота.

   Раптом задзвонив телефон і Дадзай був сильно здивований, оскільки серед його п’яти контактів, на екрані було ім’я того, на чий дзвінок, він чекав в останню чергу.

-От, же , бляха, чого тобі?-промимрив собі під ніс юнак, але все одно натиснув «відповісти».-Чууя-кун, приємно , що ти про мене ще не забув!-защебетав Дадзай і відійшов убік, щоб його розмову не було так чутно.

-Ох, такого злидня, як ти- чорта з два забудеш... Бос просив, щоб ти зайшов у головний штаб через годину, він має щось нам повідомити.-проінформував його низький втомлений голос напарника, по той бік лінії.

-А чому він сам мене про це не повідомив, а змусив вислуховувати по телефону твій гидотний голос?-кислим голосом заскиглив брюнет.

- У тебе самого голос, як у хворого собаки. Не забагато на себе береш, перебинтований? Бос зайнятий вже цілий день його навіть не було ще в штабі сьогодні, а я сам щойно згадав про тебе, роботи по горло. Таке враження, ніби назбиралося документації за останні десять років роботи Мафії. Ай, не мороч мені голову, щоб о п’ятій стояв перед дверима кабінету!-сердито випалив Чуя, шурхочучи паперами.

-Зрозумів. Ти сьогодні вельми балакучий, Чуя, і я був би радий з тобою поговорити ще, але робота не чекає.-сказав солодким голосом Дадзай і натиснув на кнопку завершення виклику. Циферблат на екрані показав о пів на четверту. Йому потрібно швидше завершити роботу і привести себе до ладу, не з’являтися ж перед главою організації у такому вигляді, ніби зі смітника виповз .

  Дадзай швидко підійшов до чоловіка, взяв за волосся на потилиці і, не реагуючи на плач, волання та молитви, мовчки потягнув його за собою до бетонних сходів. З розгону змусив затиснути верхньою щелепою поверхню однієї зі сходинок при цьому блискавично скрутивши ліву руку за спину жертви, щоб уникнути супротиву, юнак різким рухом сильно натиснув підошвою своїх чорних лакованих черевиків, на потилицю чоловіка. Пролунав характерний гидкий хрускіт зламаної щелепи і чужі завивання, ехом розійшлися порожнім приміщенням.

  Поки чоловік намагався випручатися та корчився від болю, юнак ногою розвернув його обличчям до себе і тричі вистрілив з пістолету йому в ділянку серця.

-Розчленуйте тіло, залийте кислотою, щоб не було відбитків, а потім киньте туди, де його обов’язково побачать ті, на кого він працював, щоб зрозуміли, що з нами не варто жартувати. Перевірте усіх, з ким він працював в Мафії, якщо знайдете якісь підозрілі дії з їхнього боку -приведете до мене на розмову. -буденно наказав Дадзай і попрямував до виходу.

Півтори години по тому:

  Чуя, в червоній шовковій сорочці, що своїм кольором нагадувала французьке вино, з червоного винограду вищого ґатунку, з глибоким вирізом на грудях та одягнений у чорний класичний костюм зі штанами на підтяжках, неспішно крокував чорними шкіряними оксфордами по килиму, кольору венозної крови. Він зупинився перед дверима кабінету, зняв з голови чорний замшевий капелюх і поглянув на наручний годинник на правому зап’ясті (є ще три хвилини в резерві, а Чуя знає, що Бос любить, коли на такі зустрічі приходять рівно в призначений час) і, не знімаючи чорні шкіряні рукавиці , абияк зачесав рукою мідні кучері.

-Чуя, радий тебе бачити!-якось неприродньо радісно вигукнув Дадзай, усміхаючись і, хитро примруживши очі, немов кіт, легкою ходою підійшов до дверей. Вигляд у нього був не дуже охайний, як і зазвичай. Сліди сильного виснаження на худорлявому, сіруватому обличчі, давали про себе знати. Але бинти на передпліччях, що виднілися з-під загорнених рукавів білосніжної сорочки, були свіжими, а волосся, хоч і як завжди незачесане, було чистим і пухнастими каштановими кучерями тріпотіло при найменшому русі юнака.- Маєш прекрасний вигляд! Ти вирішив покинути Портову Мафію і стати сутенером? Сестриця Койо запропонувала більш прибуткову роботу у своєму «будинку розваг»?-ледве стримуючись, щоб не пирснути зі сміху, видушив із себе Дадзай і , щоб розізлити свого напарника ще більше, взявся пальцями перебирати тонкий сріблястий ланцюжок на його капелюсі.

-Принаймні, це краще ніж бути схожим на такого злидня, як ти.-Чуя швидко вдарив долонею по чужих довгих тонких пальцях.-Не лізь, а то зуби повибиваю і не буде чим шкіритися.-гаркнув рудоволосий.

Дадзай, сприйнявши цю погрозу серйозно, ледь помітно посміхнувся і, припинивши дратувати Чую, тричі постукав у важкі чорні двері кабінету Огая. Щойно охоронці відчинили двері , як одразу стало відчутно п’янкий запах кориці та диму від дорогих цигарок. Величезні кольорові вітражі були майже повністю закриті шторами з чорного вельвету, що пропускали в приміщення лише невеликі смужки світла.

  -Ах, Чуя-кун, Дадзай-кун, ви якраз вчасно, сідайте.-ледь посміхнувшись, Огай загасив цигарку об дно попільнички і плавно махнув рукою в білосніжній рукавиці, в бік двох чорних шкіряних крісел напроти свого столу. Тим часом, як Койо , зайнявши позицію мовчазного спостерігача, сиділа на оксамитовому дивані, темно-бордового кольору і курила.

-Я не хотів би , щоб ця зустріч затягнулася, Морі-сан, у мене ще на черзі чистка, два допити та звіти.- заскиглив Дадзай.

-Я не проводитиму світських розмов, і перейду одразу до справи. У мене є для вас завдання. Якийсь обдарований з надзвичайною фізичною силою вчора зруйнував один із наших складів , роздер і з’їв чотирьох наших найманців, що були при виконанні.

-Перепрошую, з’їв?! Це точно еспер, а не дика тварина?-здивовано піднявши тонкі світлі брови вгору, вигукнув Чуя.

Огай повернув ноутбук, що стояв на столі , екраном до юнаків і увімкнув відеозапис з камери спостереження, на якому було видно, як величезний білий тигр, стоїть серед закривавлених трупів і роздирає на шматки свою чергову жертву, під час того, як у нього стріляють з автоматів мафіозі, що залишилися живими.

-І навіщо ви посилаєте нас двох? Невже хтось один не впорався б?- поцікавився Чуя.

-Там потрібна командна робота, ми ще не знаємо на що цей еспер здатний, не варто його недооцінювати. Зараз ваше завдання -привести цього еспера сюди. Його розшукує вся поліція, не лише Йокогами, а й Токіо, це вже не перший такий випадок. Ті, кому вдалося вижити, сказали, що кулі його не беруть. Можна було б припустити, що це обдарований, якого послала до нас ворожа організація, однак, це досить сумнівне твердження, оскільки в новинах повідомили, що він також знищував дрібну худобу у передмісті. Востаннє бачили його, коли він попрямував у бік річки Сагамі. Знайдіть його і приведіть сюди живим.

-В такому разі, Морі- сан, нехай хтось проведе допити замість мене. Я так розумію, що це справа не на годину.- сказав серйозним тоном Дадзай.

-Не переймайся, допити та звіт я передам комусь іншому, зараз в пріоритеті справа з тигром. Можете йти.

І обидва юнаки ,вклонившись, покинули кабінет.Через кілька хвилин Койо, яка весь час зручно сиділа на розкішному дивані , підвелася, граціозним рухом руки відкинула своє волосся, кольору зрілого персика назад і підійшла до столу Огая.

-І для чого їх знову збирати разом, Морі-сан? Що ви задумали?- поцікавилась Койо.

-У мене є плани на цього еспера, і для його успішного виконання мені потрібна Подвійна пітьма, тим паче, це завдання буде певним чином перевіркою на особисті якості. Через рік-півтора вони вже будуть готові займати керівні посади в Мафії. Це лише початок випробування.

-І скільки це триватиме? Тим паче, зараз вакансії на посаду виконавця немає. А хоча, коли це така дрібниця когось зупиняла.- посміхнувшись, Койо багатозначно подивилася на співрозмовника, струсила попіл з цигарки у чорну скляну попільничку, яку вона забрала з журнального столика біля дивану.

«Вже вся підпільна Йокогама знає про божевілля Боса, репутація Мафії як організації есперів розвалюється.»

«Уряд незадоволений, злочинні організації в ходять з-під контролю, його накази безглузді, вони шкодять усьому місту, скоро настане повна анархія.»

«Одноразовий акт насильства, такий, як вбивство Державця та його свити, що забули про свої обов’язки та ведуть країну до погибелі, а також подальше придушення чи фізичне знищення усіх незадоволених за один раз, вважається прийнятною тактикою.»

«Бос мертвий, і ти був свідком, що смерть його була природньою, зрозуміло?»

-На все свій час, Одзакі-сан, в майбутньому Чуя зможе зайняти керівну посаду, однак не зможе зайняти моє місце, навіть незважаючи на те, що у нього є прекрасний потенціал та можливості щоб стати одним з глав Мафії.

Койо на секунду задумалась, обмірковуючи почуте .

-Ваше місце займе Осаму, чи не так? Цей хлопчик, має просто видатний інтелект, але в мафії також ходять чутки про те, що Дадзай-суцільне втілення зла і що саме він буде тим, хто стане на ваше місце.- ледь насупившись промовила Койо.

«Якщо я в ньому не помилився, все пройде так, як я запланував.»

-Ці плітки неважливі, хоч і небезпідставні. І якщо він залишиться в Мафії-так, через два-три роки він, швидше за все, переріже мені горло і займе крісло боса, нічого надприродного в цьому немає.- розвівши руками, мовив чоловік.

«Той, хто робить зло- чекає його від інших, чи не так, Дадзай-кун?»

-Хм.. а як щодо Чуї?-поцікавилася Одзакі.

-Як ви гадаєте , чому він не зможе зайняти моє місце?-Огай, чекаючи на відповідь, загадково примружив очі кольору стиглої вишні, немов відповідь була загальновідомою очевидною істиною.

Одзакі трохи подумала і з гіркотою в голосі висловила своє припущення:

-Його людяність. Чуя занадто переймається людськими життями. -жінка сіла на одне з крісел, що стояли напроти столу Огая.

-Так, ваш здогад абсолютно правильний. Минулого тижня я дав їм обом окремо по завданню, які в загальному розумінні можна назвати чистками, або ж усуненням конкурентів. Я дав кожному з них в розпорядження по десять підлеглих. Дадзай звісно ж , блискуче виконав свою роботу, однак, повернувся з половиною людей, яких я йому довірив і він абсолютно не переймався через це. І Чуя, який також впорався на відмінно зі своїм завданням , але втратив під час стрілянини одного з підлеглих, а двох серйозно поранили, ходив, як у воду опущений. Він цілий тиждень переймався з приводу цього і картав себе, навіть, якщо намагався це не показувати. Те ж саме було під час тієї масштабної операції з «Королем убивць», Верленом. Чуя- прекрасний керівник і лідер , але коли ти бос мафії-у тебе немає права перейматися через кожне втрачене життя, ти ж сама це знаєш, Койо. Перебуваючи на такій посаді ти вимірюєш втрати не смертю окремих осіб, а десятками підлеглих і, оцінюючи їхнє значення для організації, намагаєшся в подальшому зробити так, щоб їхня смерть не була даремною. Це і є головна причина, чому я вибрав Дадзая.

«Надто вже він нагадує мене самого..»

-Оскільки ми вже обговорили все, що потрібно і я дала свої рекомендації, як наставниця Чуї- дозвольте вас покинути, у мене ще є справи.- поштиво схиливши голову, промовила Одзакі.

-Так-так, Койо-сан, не смію Вас більше затримувати.

І Койо вийшла з кабінету. Минуло ще близько п’ятнадцяти хвилин повної тиші, Морі поглянув на годинник:робочий день закінчується аж через чотири години .

-Так, на сьогодні заплановано ще дві зустрічі, перевірка звітів та документація. Ах, ще ж Танеда просив зустрітися, щось трапилося... -розмірковував вголос чоловік.

Це буде довгий вечір.

Огай , заплющивши очі, втомлено потер скроні кінчиками пальців. Не встигло минути й п’яти хвилин, аж раптом на столі задзвонив телефон.

-Бос, ми спіймали тигра. Ним і справді виявився еспер, ведемо до вас.-коротко і захекано відзвітувався Чуя.

-Прекрасно! Блискуча робота! Не можу дочекатися, поки ви мені його приведете.-задоволено посміхнувся Морі і потер долоні від нетерпіння.

-Ей, Чуя, не забуть сказати, що я його першим знайшов!-десь віддалено пролунав невдоволений голос Дадзая і дзвінок перервався.


Секунду подумавши, Огай знову набрав номер.

-Так-так, все правильно,  як просуваються пошуки? Ви знайшли його? Чудово, продовжуйте спостереження, через два дні вам надішлють половину суми, як і домовлялися.

-...

-Якщо все пройде добре -окрім вже домовленої  суми, вам будуть зараховані ще й преміальні. Я завжди дотримуюся свого слова...

-....

 -Так, у мене до вас і ваших..підлеглих, є ще одна справа :ви- військова організація з сильними моральними принципами, хто ж як не ви, допоможе навести лад. У цьому місті занадто мало місця для трьох організацій есперів...

 
     Через півгодини, в кабінет увійшли троє: Чуя, невідомий світловолосий босоногий хлопчик, років одинадцяти-дванадцяти, одягнений у щось на кшталт надзвичайно обдертої старої піжами і Дадзай, який плентався позаду спрямовуючи дуло пістолету йому в потилицю. Той, хто володіє такою сильною та надзвичайно небезпечною здібністю-лише дитина. Він немов сира піддатлива глина- прекрасний матеріал, щоб виліпити з нього щось надзвичайно цінне.

-Щось ви довго, невже виникли труднощі?

-Ніяк ні, бос, просто цей еспер насмілився зробити дві спроби втечі і лише після обіцянки Дадзая перерізати йому ноги після наступної спроби, він заспокоївся.-відчеканив Чуя.

Хлопчика трясло від страху.

-Як тебе звуть?

-Накад-джима А-Ацуші.- ледь стримуючись, щоб не цокотіти зубами від страху, тремтячим голосом сказав хлопчик.

-Ацуші, знаєш чому ти тут?

-Ви хочете мене вбити?-очі хлопчика від жаху розширилися.

-Чи відомо тобі , що за минулі дві доби, ти жорстоко вбив двадцять людей, п’ятеро з яких були працівниками Мафії.

-Я не міг! Це не я , ви помилилися! Відпустіть мене будь ласка, благаю! -Накаджима почав плакати.

-Зараз ти у списку особливо небезпечних злочинців. Тебе шукає вся поліція Йокогами і Токіо. Тому, тобі так чи інакше не уникнути покарання.

Хлопчик зблід і синці на його обличчі стали ще більш помітними.

-Але за що? Як я міг таке зробити?

Огай увімкнув відео з камери спостереження, на якому показано, як білий тигр роздирає на шматки мафіозі.

-Можливо ти навіть гадки не мав, що еспер, але це ніяк не вплине на твій вирок. Але, як я виявив пізніше, ти перейшов дорогу не лише нам.

Морі увімкнув уривок з репортажу новин.

«Жорстоке вбивство. Вчора, у Йокогамському притулку № 4 було жорстоко вбито п’ятнадцять людей, семеро з яких були дітьми, віком від тринадцяти до сімнадцяти років. Судмедексперти кажуть, що вбивство було схоже на напад дикої тварини, оскільки більшість тіл була просто роздерта на шматки. Є версія щодо організованого нападу групи осіб з подальшим скоєнням умисних серійних вбивств. Розслідування триває і поліція Йокогами вважає за потрібне, тимчасово обмежити пересування жителів після восьмої вечора і встановити патрулі в префектурах Канагава та Яманасі…» - з динаміку пролунав монотонний голос репортерки.

  На відео було лише показано, як з будівлі притулку виносять тіла, загорнені у закривавлені простирадла.

«Залишилося ще трохи натиснути..»

-Тому, як покарання, на тебе чекає страта, хоча, якщо забути про помсту, за тебе дадуть непогану суму на чорному ринку, такі еспери- рідкість. Так чи інакше, на тебе чекає страта і неважливо, хто саме її призначить: мафія чи постанова суду Токіо .

  Хлопчик з тихим шелестом, безсило опустився на коліна. Його трясло, немов від лихоманки, з широко розплющених очей котилися сльози, він почав задихатися.

-Я не… х-хотів.. я не х-хотів…це н-не я…я н-не міг….- захриплим, ніби на шиї був затягнений аркан, голосом повторював Атсуші, мов у мареві, скляним поглядом втупившись кудись у підлогу.

-Дадзай, заспокой його, на це немає часу.- пролунав наказ.

  Дадзай підійшов до хлопчика, різко смикнув його за волосся і холодним тоном промовив: Заспокойся. Негайно.

Але це не припинило істерику і Атсуші продовжував трястися, плакати і задихатися, аж поки Дадзай з усього розмаху не дав хлопчику дзвінкого ляпаса в обличчя.

-Гей, що ти робиш, Дадзай!- шарпнув напарника Чуя, але він на нього навіть не звернув уваги.

Атсуші припинив трястися і поволі його погляд став яснішим, але було видно, що він перебуває у стані шоку.

-Дадзай, Чуя, я даю вам право вирішити його долю.

-Хмм, право вибору, значить?- Дадзай зробив задуманий вираз обличчя.- Що ви хочете почути? Що ми попросимо його помилування, враховуючи те, що він вбив, як худобу наших людей?-лукаві іскри промайнули в нескінченній порожнечі його темного, як безодня погляду.

-Дадзай, не вдавай, ніби тебе коли-небудь хвилювали людські життя.

Дадзай, трохи схиливши на бік голову, подивився просто мені у вічі, вже знайомим для мене порожнім поглядом.

-Ваша правда. Якщо вам потрібен першокласний боєць- ви його отримаєте. Але не перекладайте усю роботу лише на мене, я його навчатиму лише за умови, якщо ми з Чуєю будемо по черзі проводити його тренування. Мені ніколи панькатися з дітьми.

-Я згоден. Будемо тренувати по черзі, через день.-впевнено погодився Чуя.

Було помітно, як хлопчик дивився на присутніх поглядом повним страху та повного нерозуміння що ж відбувається.

-Атсуші-кун, якщо хочеш врятувати своє життя, я пропоную тобі вступити в Портову Мафію, так ти зможеш навчитися контролювати свій дар і матимеш змогу вижити, працюючи тут.- звернувся до хлопчика Дадзай.

-Очевидно, що вибору у мене немає і я зроблю усе, аби лише залишитися живим.- неголосно промимрив світловолосий хлопчик.

-Бос, ви впевнені, що нам із Дадзаєм варто разом займатися навчанням цього хлопця? – його слова звучали поштиво, але у них відчувалися нотки сумніву у правильності прийнятого рішення.

-Безумовно, я більш ніж впевнений у вашій компетентності. Зробіть так, щоб з нього вийшов боєць, достатньо сильний та тренований аби працювати в мафії.

-Ми вже підемо, Морі-сан, потрібно узгодити певні моменти з розміщенням тигра.- ледь вклонившись, промовив Дадзай . Чуя зробив те ж саме і всі троє покинули кабінет.

Як тільки двері зачинилися стало чутно палку суперечку між Чуєю та Дадзая.

Категорія: Йонкома Ма́нга, Фантастика, Філософія, Психологія, Аніме, Драма, Детектив, Ангст, Соулмейти, Йонкома, Ранобе | Додав: Годинонька | Теги: Дазай Осаму, детектив, soukoku, Пре-слеш, мафія, Bungou Stray Dogs, BSD, жорстокість, бродячі пси, Dazai_Osamu
Переглядів: 639 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Вогонь і Лід. Розділ 10. Частина 1
Завантаження...