menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 22.05.2022 в 02:13
Фанф прочитано: 274 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Андрійко і Миколка


22.05.2022, 02:13

Глава 1 

Доброго дня, я Микола, так так, Микола Гоголь. Після того, як я кинув цю русню і приїхав до Полтави додому, накінець. Я продовжував з ними спілкуватися, але то морально вбивало мене. Хоча, як ви уявляєте нормально спілкуватися з руснею? Я його терпів доки не почалася війна, він тоді таке почав нести, жалість, та цей виродок такого не знає. Від переписки з ним мене тошнило, та я теж нерозумний, пробував тому демону щось довести, марна робота. Так ось, мене він так вже довів, що я підпалив хату Федора, єдиного, кого я знав де він живе. Не питайте як. 

*Але вам же цікаво, як він це зробив? Чи не правда, читачі? Тому я вам розповім. Він просто прислав йому міну по пошті, благо що вона дійшла саме йому.*

 

Глава 2

Потім я подався в ЗСУ, бо сидіти спокійно при таких подіях я не можу. А я здоровий хоробрий чолов’яг, тому буду захищати свою землю від цих свинособак. Але тут я дізнався що моя єдина рідна людина, бабуся, яка була ще жива, померла від серцевого нападу. Я тоді так, впав у відчай, що не міг вже керувати собою, так я тоді найзліше вбивав ту русню. Але плакав по ночам, саме тоді мене з тої депресії почав витягати якийсь чорнявий хлопець, такий трохи нижчий за мене і молодший, але такий веселий. Я не знаю як він все це витримує, в нього померли батьки від війни, це я б мав його рятувати… Його звати Андрійко, і він з Чернігова, хоча не знаю наскільки це важливо. 

 

Глава 3

Оце живемо ніби вже і морально стало краще. Але я десь умудрився ногу підвернути, я ходжу кульгаю, але нікому не казав. А він помітив і повів мене до медсестри. Та відправила додому. Ось знову я вдома, лежу сумую, бо нудно. А тут ввечері, коли його видимо відпустили, почав писати назвонювати, я такий радий був. В кінці кінців він вирішив приїхати до мене провідати, ще й сказав що до лікаря звозить. Коли він вже ліг спати я сиджу дивлюся його інстаграм і тут бачу в історії… Хоча вам це не варто знати. 

*Вам же цікаво що там він побачив? Ось я і розповім. Він побачив себе сфотографованого зі спини, де було підписано «такі розкішні плечі оце я б хотів полежати на тих широких грудях». Звісно нічого він вам такого не розкаже, але для цього у вас є я.* 

На наступний о сьомій ранку він у мене в хаті. Я просинаюся, бачу чай на своїй тумбочці і він поруч сидить. Виявилося я забув зачинити двері, добре, що до мене прийшов коханий, а не якийсь там збоченець, хоча про кого я кажу, він такий збоченець, що й годі казати. Оце сидить на мене і дивиться, я встав трохи зніяковів, сів пити чай. А він дивится на мене ніби ось-ось з’їсть, до цього я ніколи не залишався з ним на самоті, тому мені було якось не зручно. Він ще і мене поснідати примусив. Згодом ми все таки розбалакалися і він після тяжкої дороги заснув у мене на грудях. Сиджу дивлюся навколо і тут помітив фіалки білі, дикі, такі пахучі, напевно він приніс, дійсно потім виявилося що це мені подарунок він приніс. Сиджу в телефоні переписуюся з однією дівчиною, а вона нас шиперити вирішила уявляєте? Тут Андрій просинається забрав у мене телефон і щось їй пише. Ледве телефон відібрав. 

*Звісно не так просто він його відібрав, тааак йому прийшлося його поцілувати в губи щоб Андрія збити з толку і той просто вже відпустив* 

І знаєте що він написав? Що я йому подобаюся і я вже його хлопець, так він мені і зізнався. Ми почали на ліжку дуріти валячи один одного потім до такого докотилося, що соромно і казати.

*Це Миколі соромно, а я вам розкажу. Отже, Миколу повалили на ліжко і почали цілувати, так смачно і пристрастно. Але раптом він перелякався старався і втік, але поцілунок йому сподобався. У Миколи насправді ще крім ноги є проблеми з панічними атаками, саме із-за цього Андрій його записав до лікаря.*

Від того всього мені стало погано, я вже не пам’ятаю, що там сталося. 

*В нього просто панічна атака сталася. І тут наш Микола проколовся, бо в бреду сказав, що справді любить Андрія, але боїться що не достойний. І оце він декілька годин заспокоював нашого Миколу.*

Тільки пам’ятаю як обовтався від того Андрій пішов до магазину, я не міг змиритися з тим, що я комусь по справжньому потрібен. Вже до мене допетрало, що я його люблю і він мене. Коли він прийшов з магазину я йому все таки признався сказав, що люблю його і тоді пішло вже все дуже швидко. Він мене закинув на плече і поніс, а далі вам знати не обов’язково. 

 


 

Глава 4 

*Не обов’язково, то звісно, але ж вам цікаво. Хоча ні чим таким вони не зайнялися, якщо не враховувати те яку послугу зробив для нього Миколка. Микола зупинив Андрія як тільки той його повалив, бо побоявся, що не витримає, але так як Андрій про нього піклувався до цього, продукти купував, сніданок приготував до лікаря записав, Миколка вирішив зробити одну послугу. Побачивши як той тремтить і те що в нього набухло, він розстівнув ширінку йому, достав його член і ніжно почав його задовольняти своїми ротом і губами, надрочючи йому губами, поки Андрій не кінчив.*

Але є важливий момент, саме тоді ми почали зустрічатися, і стали парою. Після того він мене не пустив на кухню і мені наготував, я пробував йому віддати гроші за продукти він не бере, сказав, що він же теж буде їх їсти. Поки він готував я встав, щось дивлюся на сеье у дзеркало і тут помітив засос такий на шиї нічогкенький. Сиджу оце і думаю і як з таким до лікаря іти, він ще ж мене записав і приведе, що робити. В решті решт забив і вирішив піти поставити йому засос, але не встиг я встати, як випадково призвав його криком від болю в нозі, він прибіг і сказав щоб я не ходив буде мене на руцях носити. Він вирішив мене навчити їсти нормально, бо я з-за того що не їв з’явилося більше проблем зі здоров’ям, а він сказав, що йому мертвий коханець не потрібен, що я йому потрібен здоровий. 

Потім ми поїхали до лікаря, і він мені назначив через день масаж. Андрійко знову сказав що все проконтролює і привезе. Оце сиджу думаю в мене одне ліжко і диван, місця мало на двох, але ж не кататися йому, бідному, туди сюди нехай вже переночує в мене, запропонував йому стільки радості було, ви не уявляєте. Потім він мене запросив на вечерю в ресторан, такий красивий в бордових кольорах зі свічками навколо. Після того він мене запросив на танець в ресторані ми потанцювали. Потім поки ми їхали додому я планував караоке, але як тільки ми приїхали плани змінилися. Знаєте якось описувати ті сцени мені не зручно самі розумієте…

*Йому не зручно звісно, а ось мені… як тільки вони приїхали Микола планував його самого затягнути у ліжко, але не встиг він і подумати як Андрій вже підхопив його і поніс, той його приніс повалив на ліжко, а Микола  з кимось переписується. Андрійко відібрав телефон читає, як Микола боїться, що той його кине, оце він його б лікував і за ручку б у лікаря тримав, бо Миколка боїться лікарів, якби просто переспати хотів… Все Андрій відклав телефон, але вже було пізно, бо він опинився знизу. Микола цілуючи його обличчя, почав розстібати ґудзики сорочки, роздягнувши Анлрія почав цілувати його тіло, поступово спукаючись все нижче, поки не спустився до штанів і не зняв з Андрія них, побачивши що в нього знову стояк, почав йому дрочити, але Микола не встиг навіть доторкнутися, як Андрій розстібнув ширинку Миколи, і промовив хочу відчути тебе в собі. Тоді Микола вирішив що потрібно Андрія добряче розтягнути перед цим, взявши на пальці змазки він обережно почав розтягувати його пальцями, Андрій тільки стогнав від його рук. Потім Микола поступово увійшов вже сам, приобнімаючи і цілуючи Андрія. Так Андрійко витримав три раунди, Миколкиних підходів і заснув.*

Оце після того всього сиджу я і бачу що йому приходять смс від якоїсь Марійчки, я зміг розблокувати телефон і почав з нею переписуватися, знаю так робити не можна, але надто цікаво. Так я дізнався про те, що в нього є 14-ти річна сестра, яка на той момент жила в дитячому будинку, бо батьки загинули. Я вирішив, що якщо я вже сиджу вдома, то нехай забирає її до нас і мені веселіше і дитині краще, бо як її цькували, то жах. Побалакавши з нею і сказавши, що завтра її заберу ліг спати. 

Категорія: Яой/шьонен-ай Яой/шьонен-ай, Кохання/ненависть, Аніме | Додав: Evelinka
Переглядів: 274 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Андрійко і Миколка
Завантаження...