menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 24.11.2021 в 03:36
Фанф прочитано: 403 рази
Час прочитання:
Категорія: Яой/шьонен-ай
До фанфіку залишено: 2 відгуки
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 19. [Неджі/Хіната/Кіба - ♥]


24.11.2021, 03:36


Глава дев’ятнадцята

 

- Я не розумію!


Кіба відкинув скетчбук куди подалі і плюхнувся спиною на ліжко, залишивши ноги на підлозі, а Акамару, що лежав та грівся під сонячним промінням, яке падало з вікна, заскавчав.


- Не галасуй. – спокійно промовив Неджі, шукаючи на книжкових полицях необхідні номери журналу із академічного рисунку.

- Вибач. В тебе можуть бути непереливки через мене?

- Ні. Я живу сам, але нащо постійно кричати?


«Сам...» - Кіба майже ніколи не знаходився наодинці і хоч він часто мріяв, щоб його залишили всі в спокої, та насправді боявся навіть уявити той день, коли він залишився без своєї родини. Кіба добре усвідомлював, що не зміг би так жити, як Неджі чи Наруто. Коли геть нікого. Ніколи.


- Та досить вже ту нудятину шукати, пішли краще поїмо. – запропонував Кіба та припіднявся, обпершись на лікті.

- Нудятина... Передбачаю, в Академії ти теж не дуже теоретичні уроки полюбляв.


Хлопець розвернувся із журналами до друга та кинув їх йому в обличчя.


- Вельми дякую.

- Звертайся. – посміхнувся, сівши поруч, Неджі.

- Ну, чому я не можу просто МАЛЮВАТИ? – Кіба сів нормально та почав гортати номери. – Нащо це все?

- Ти кожного разу питатимеш одне й те саме? Щоб твої люди на людей були схожі, а не на викривлені ілюстрації до дитячих книжок.

- Але я не бажаю малювати ось так, - Кіба потрусив розкритим журналом перед обличчям друга, - я просто хочу малювати те, що уявляю, а уявляю я геть в іншому стилі.

- Щоб створити стиль, спочатку треба засвоїти правила.

- Та не розумію я ці твої геометричні схеми на прикладах тіл! Та і це вже чиїсь малюнки, тобто, яка різниця? Це ж буде замальовка?


Неджі закотив очі та встав навпроти Кіби.


- А так піде? – запитав хлопець, знявши із себе сорочку.


Кіба на якусь мить забув, як говорити, а в грудях відчув щось дивне, немов легеньке поколювання струмом.


- Що ти робиш? – Кіба зашарівся та почав нервово чухати ніс і намагатися не дивитися.

- Тобі підходить, я питаю?

- Так, ти гарний. – «Дуже. Е?! Що я щойно ляпнув?!!».


Неджі засміявся.


- Для скетчів і вивчення анатомії підходить, я питаю?

- Я це і мав на увазі! Одягнись вже!

- Що з тобою? Кажеш так, немов ніколи не пересікалися на медоглядах чи на гарячих джерелах.

- То було інше і там всі були без одягу.

- То знімай його.


Кіба перелякано поглянув на друга та нервово ковтнув і закліпав, проганяючи зрадницькі картинки з уяви, а Неджі лише засміявся та знову сів поруч.


- Я ж жартую. Але це нормально. Я бував сам себе фотографував в позах, які мені потрібні та змальовував потім. Так цікавіше і легше вивчати.

- То краще, ти б ті фото мені позичив, а не ці кляті журнали.

- Що? – Неджі стримуючи посмішку, вигнув брову.

- Нічого. – злісно відрізав Кіба, відвернувшись від об'єкта своїх непроханих фантазій. Він все не міг зрозуміти, як ці відчуття всередині нього, що ніяк не проходили, а все більше розросталися за останні хвилини, могли одночасно робити і дещо боляче, і так приємно.

- Ну, я можу тобі дати.

- Га? – геть почервонівши, поглянув Кіба на Неджі.

- Фото.


Неджі зловив погляд Кіби на своїх вустах, злегка всміхнувся та пішов до шухляд в столі, аби дістати фотографії. Інузука, в свою чергу, не міг відірвати погляду від його спини, від того, як на ній грали м'язи, поки він йшов, рухав руками. Кіба зрозумів, що в ньому пробудилося бажання негайно ж взятися за олівець та спробувати перенести побачене на папір.


- Тримай.


Кіба забрав фотографії та почав їх гортати.


- В тебе дійсно гарне тіло. – не втримався хлопець.

- Ну, певно, дякую? Але як і в будь-якого шинобі. Ну, не будемо брати клан Акімічі до уваги.

- У Канкуро звичайне тіло. Ніяких виразних рельєфів.


Неджі задумливо поглянув на друга.


- Я хочу знати, звідки в тебе такі відомості про тіла жителів чужих селищ?

- Ми були на джерелах ще під час першого іспиту. Просто тоді один дуже самозакоханий генін зверхньо уникав подібних заходів.

- Мені той генін теж не до вподоби. Противний тип.

- Так. Хоча було в ньому щось. Багато дівчат за ним бігало, а може лише через тіло.

- А те щось, і досі в ньому є?


Кіба замовк не кліпаючи, а потім повільно кивнув.


- Ну, думаю, у Канкуро, з його... ручними техніками, теж не буде відбою від дівчат.

- Я, - Кіба набрав повітря та завмер, - не питатиму.


Хлопець повернувся до перегляду фотокарток і, неочікувано для обох, знайшов там дитячу та, судячи з довжини волосся, доволі свіжу світлини Хінати. На першій також був присутній Неджі, а друга була зроблена, можливо, без дозволу – на ній дівчина всміхалася та дивилася в небо, а на волоссі залишилися сонячні відблиски.


Кіба, з німим запитанням, від усвідомлення всього, не вірячи в це, поглянув на Неджі, поки той завмер із переляком на обличчі, не розуміючи, як так він забув про них та як так попастися на гарячому.


Кіба не міг ніяк сформулювати питання, бо будь-який із варіантів, означав би, що йому не байдуже, що те, що між ними – не просто дружба, але і мовчати, забити він не міг та не хотів.


«Чого ж, сука, так боляче?! Я ж сам думав, що люблю Хінату? Хоча, ключове тут, ДУМАВ та ЛЮБИВ. Та і зберігати фото сестри – це нормально. Щоправда, не так, а там в альбомах? Ні, серйозно, чого ж так боляче? ЧОГО МЕНІ БОЛЯЧЕ?» - Кіба якось дивно засміявся.


- Єдине, - Неджі вперше в житті давалися так важко слова, - що я хочу, аби ти знав, ти – не заміна. Не запасний варіант. Не спосіб забути чи відволіктись.


«І, сука, прекрасно! – істерично про себе кричав Кіба, коли в живу його вираз обличчя залишався не змінним. – І що я маю зараз відчувати? Полегшення чи навпаки? Я НЕ ШАРЮ!!! Що означають ці твої, кляті, слова!!! Я навіть не можу зрозуміти, вони зробили легше чи ГІРШЕ?! Але я ж не можу нічого запитати, нічого пред'явити, бо це означатиме, що це все за правду. Те ким я є і що відчуваю. А ким я є і що відчуваю? Я думав, що вже знаю... І кого із них я зараз ревную? Я думав, що я вже все знаю, а виявляється, я НІ ЧОРТА НЕ ВИКУПАЮ!!!».


Кіба починав злитися. На себе? На Неджі? Хінату? Свої почуття чи власне боягузтво? Він не знав. Взагалі. Навіть трішечки.


- Я мушу піти.


Він ковзнув поглядом від його очей до вуст, а потім підірвався на ноги, але Неджі встиг схопити його за долоню. Волосся впало на обличчя, прикриваючи рум'янець на щоках. Кібі здалося, що він вперше бачить Х'юґа Неджі зашарілим.


- Ви однаково важливі для мене. – Неджі обережно, наскільки це дозволяли довгі пасма, поглянув на друга, але той вже відвернувся. – Не йди. Тільки не ось так. Не зараз.


Кіба не рухався. Не дивився у відповідь.


- Я б тобі з радістю пояснив все, як є, але мовчу, лише ж з поваги до тебе. Заради тебе. Бо для тебе це важливо. Ти попросив не руйнувати цю незрозумілість між нами. І я пообіцяв чекати. І я буду чекати. І не бреши знову, що забув все. Але, якщо тобі боляче, я готовий про все чесно поговорити, щоб потім не сталося. Тільки не йди. Не ось так.


Кіба повернувся обличчям до Неджі з посмішкою на вустах та червоними очима.


- Ти і так вже сказав достатньо. – прошепотів хлопчина та міцно, дуже міцно стис долоню Неджі.    


 
Категорія: Яой/шьонен-ай Яой/шьонен-ай | Додав: KunoichiHatake | Теги: Кіба/Неджі, Хана/ОЖП, Тейваз, Неджі, какаші, Кіба, Хатаке, Какаші/ОЖП, Хіната, Неджі/Хіната
Переглядів: 403 | Завантажень: 0 | Коментарі: 2 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне
Всього коментарів: 2
Гадаю, якщо автор відчуває, що "списався" - краще на якийсь час просто відкласти той конкретний твір, який не хоче складатися в цілісну картину. Досі у Вас виходила велика повноцінна історія, тож, щоб її завершити на тому ж рівні, не варто розчаровувати читача фрагментами і замальовками. Хоча ... Можна поекспериментувати із нестандартним закінченням. В будь-якому разі, бажаю знайти натхнення!

855
Оу, як незвично стало, що таки хтось читає...
Дякую, просто в мене на цих хлопчиків було лише декілька етюдів і один аж на 4СВШ, але вписати лише їх було б не логічно, а так, відчуваю, зникнуть вони із сюжету до того часу, бо не хочу просто мусолити та і в принципі, їх зав'язка набула логічного завершення, де вони дійшли хоча б якогось порозуміння
0
avatar
Безкінечність. Глава 19. [Неджі/Хіната/Кіба - ♥]
Завантаження...