Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 13.09.2021 в 14:40
Фанф прочитано: 671 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
| Покликання | |
| BB-Code | |
| HTML-код |
Безкінечність. Глава 4.
| 13.09.2021, 14:40 | |
Глава четверта
Какаші з Тейваз та Самуїакі повернулися до річки, але вся легкість їхнього спілкування розвіялася ще в кабінеті Гокаґе. Напруга, що тепер витала в повітрі довкола них, відчувалася немов на доторк. Ніндзя відійшов до дерева та дістав книжку, періодично поглядаючи в бік річки, а Тейваз роззулася і просто туди-сюди ходила мілиною. Купатися у вовка теж пропав настрій, тому він ліг, поклавши голову на лапи, та мовчки слідкував самими очима за подругою.  Насправді, Тейваз зараз хотіла лише одного, виплеснути всю свою злість за допомогою хвиль, але з останніх сил ще трималася. Вона завжди змушувала себе контролювати емоції, нікому і нічому не шкодити, а тим паче при свідках, але в цьому світі вона ж немов живе заново? Та чи є вона новою людиною? Чи може хоча б тут собі дозволити трішки відпустити себе? Зняти ці кайдани? Нарешті бути собою справжньою? Поки дівчина все глибше поринала в роздуми, вона так само і заходила все далі на глибину, аж поки просто не впала на спину та не зниклула під водою. Какаші підірвався, але вовк, піднявши до нього голову, промовив байдужим тоном: - Це норма. Заспокойся. - Але я її не бачу, а це вже не дуже норма. - А, ти про нагляд. – Самуїакі знову поклав голову на лапи та поглянув на річку. – Зараз побачиш. Аж не віриться. Майже цієї ж миті, велетенський вирій води піднявся в небо, а тоді розділився на дві хвилі, які розбилися по сторонам вздовж гирла. Річка на пару метрів вийшла з берегів, через що вовк вилаявся та переліг вище. В епіцентрі, розвівши руками, долонями доверху, стояла Тейваз по пояс у воді та важко дихаючи. - Ненав… - лише встигла прокричати дівчина, поки знову не пірнула. - Все. – сумно пробурмотів Самуїакі. – Кіна не буде, а я вже був понадіявся. Таки вспокоїла себе. Як завжди. Нудота. Кажи їй, не кажи, все одно, вічно тримає емоції під замком, поки не зірветься. Я лише раз став свідком її зриву, і, о, Господи, краще тобі того не бачити. Хоча, і такий маленький вибушочок для неї рідкість, видно щось змусило її трішки розслабитися. - Дисонансу в своїх словах не відчуваєш? - Не плутай зрив та навмисний виплеск емоцій. - Я не про це. Ти кажеш, що вона розслабилася, але при цьому щось не схоже і вона взагалі збирається випливати? - Ну, не риба ж. А щодо першого, довго пояснювати, якщо не розумієш. Та і нащо воно тобі? - Ти маєш рацію. Ні для чого.  Відповів Какаші, уважно споглядаючи поверхню водойми, аж поки, нарешті, не показалася голова Тейваз. - Що у тебе тут відбувається, Какаші? - позаду ніндзя з'явився Ґай та Рок Лі. – Ми тут тренувалися неподалеку, як побачили на горизонті стовп із води.   «Цунаде нічого не роз’яснила, але, якщо клан і так, і так погодився визнати дівчину, то певно вона вже не є секретом? Щось та можна розповісти, як мінімум Ґаю?» - зважував за та проти Какаші в своїй голові. Тим часом, з обличчям обличчя, до них нарешті вийшла Тейваз, поглянула на новоприбулих, кивнула та плюхнулася біля вовка, головою йому на спину. - Ніжніше, жінко. Я вже не молодий. - Пф. Тейваз лише перевернулася на бік, спиною до хлопців, але потім раптово підскочила та підбігла до Ґая: - Давайте змагання! - Га? – одночасно вигукнули Какаші з Лі.  
- Давай вгадаю, - розгублено, але вже з азартом в очах, запитав Ґай, - я і тебе забув?
- Не той випадок. – заспокоїв його Какаші, поплескуючи по плечу, а потім звернувся до Тейваз. – А ти там добре свої діо-фільми передивилася, ти впевнена, що хочеш з ним битися? - А з яких пір ти почав переживати за мене? - Ну, в принципі, з переламаними кінцівками ти мені лише полегшиш завдання, вперед. Какаші, здаючись, підняв руки та відступив від них на декілька кроків назад. - Те, що я не можу ось так, - дівчина перекривила його пообідній жест пальцями, - викликати блискавку чи не пройшла твій величний тест клаптиком паперу, не означає, що я абсолютно безпомічний сквиб. - Хто? - Я навчалася в кращого вчителя наших древніх бойових танців, що нічим не гірше за ваше тайджутсу. - Бойовий танець? – очі Ґая запалали вогнем. – Я в справі! - Робіть, що хочете.   Какаші повернувся під дерево. - Стоп! То ти теж не можеш використовувати нінджутсу та ґенджутсу? – втрутився в розмову Лі. - Хм, - Тейваз задумалася, - точно! Це може бути саме воно! Малий, ти геній, а не лише маєш чарівні очі! Дівчина подарувала йому посмішку, а Лі просто залився фарбою та розплився.  - Ну, що? – Тейваз стала в стійку. – До якого рахунку? Какаші накрив обличчя книжкою і щось прогарчав собі під ніс. - Здається, я починаю тебе пригадувати! Ґай і собі прийняв бойову позу, яка відрізнялася від стійки дівчини: його плечі були опущені, як і руки, а її навпаки - піднятими. - Неможливо/ - Може й так, але ти мені вже подобаєшся. До трьох? - Оманливе враження. – Самуїакі переліг до Какаші. – Ей, Товстобровику, ти б краще відійшов. - Собака, яка розмовля… - Лі випав. – І теж прикопалася до моїх брів. - Сам ти собака. Я вовк. - Ой, - Лі зніяковів, - вибачте. – договорив хлопець, коли вже теж сів під деревом. Суперники злегка поклонилися один одному і розпочали поєдинок. Спочатку все йшло цілком звично, удар за ударом, напад, блок, напад, оборона, але потім їх сутичка ставала все більш агресивною, хоча, звісно, ніхто з них і не збирався битися на повну силу. Чим довше вони билися, тим більше Тейваз підносилася духом, а Ґай входив у азарт. Лі весь час щось вигукував, хоча суперники і не чули його, настільки захопилися, а от Какаші з Самуїакі мовчки не відводили очей від цього дійства.   Вовк поглянув на шинобі в масці і помітив, що той, так само, як і він, немов злегка напружений. «З чого б це? Та і чого мені якось не спокійно?» - подумалося Самуїакі. - Ні, - лише трішки захекано почав розмову Ґай, - я б точно тебе не забув. - Вважатиму за комплімент. – уривчасто відповіла, шкірячись, Тейваз. – Думаю, це знак, що можна грати на повну. На останніх словах, дівчина відштовхнулася від землі, крутнулася, опинившись збоку супротивника та: - Бойовий елемент Танець Метелиці! Тейваз і справді почала походити на хуртовину, але її швидкість виявилася не достатньою. - Техніка Сильного Кулака! Шинобі відбив атаку дівчини і вона полетіла спиною по воді, аж поки її не зупинив берег по той бік, перед цим перетворившись у неглибокий рів. - 1:0! Юху! – Ґай викинув на радощах кулака в небо.   - Вчителю Ґай...? – Лі вперше не радів перемозі вчителя. До хлопця дійшло все найпершим. – Так не має бути. - Давай, незнайомко, повертайся! Досить відпочивати! Але Тейваз не підводилася, вона навіть не рухалася, наскільки це можна було помітити з цього берега. - Тейваз!!! Вовк першим кинувся до дівчини вплав, лише потім його прикладу послідували Лі з Какаші і нарешті сам Ґай, але через нінджутсу, а саме вмінню ходити по воді, ніндзя опинилися там першими. Какаші, коли побачив всю картину зблизька, просто завмер в кроці від пораненої, зі сповненими очима жаху та важко дихаючи. Лі з Ґаєм одразу кинулися до дівчини, перевіряючи чи вона жива і просячи відкрити очі.   - Лі, - крикнув Ґай, - негайно біжи за медиками! - Так не мало бути… - НЕГАЙНО! Лі послухався і цієї ж миті з усіх сил чкурнув в бік селища.  - Як таке могло статися, Майто? – Какаші нарешті теж присів біля Тейваз, але очі досі були переляканими. – Та цей бій на рівні генінів був. Як? - Хто вона? – єдине, що у відповідь проказав Ґай. - То, - Тейваз відкрила очі та спробувала заговорити, але натомість, з кожним словом випльовувала лише купу крові, - ви і таке можете? А я думала примарилося. Дівчина спробувала засміятися, але дарма. Лише знову харкнула кров'ю та відчула, наскільки в неї важкі повіки. - Не розмовляй, будь ласка. Какаші схопив її за руку і в цю ж мить їх наздогнав Самуїакі. - Тейваз! Тейваз! Дівчинко. – Вовк метушився довкола подруги, але не міг знайти жодного серйозно зовнішнього поранення, аби допомогти їй. – Ні, ні. Цього я і боявся. Я нічого не зроблю зі внутрішніми ушкодженнями. - Та забий… он кажуть… - Тейваз, прошу… - … що бій мала і дитина… - на цей раз крові було більше, а кашель довшим, - пережити. - ТА ЗАМОВКНИ ТИ! Тейваз слабо посміхнулася і її немов манило в сон, як ніколи раніше. - Ні, ні, ні, ні, ні! – Какаші стис її руку. – Очі ми не закриваємо. - Чому ти не сказав, що вона звичайна людина, Какаші? Страх та розпач почали наступати і на свідомість Ґая. - Бо вона не звичайна… - А чому тоді реагує на ушкодження, як людина без чакри? Шинобі в масці винувато поглянув на друга, розуміючи, що Ґай не здатен легко пережити вбивство невинного, та навіть причетних… Перед очима замиготіли спогади з часів в Анбу і він відвернувся. - Бо я ідіот. Какаші згадав тест з папірцем на задньому подвір'ї Академії і зрозумів, що можливо справа була не в схильності до природного перетворення, а у відсутності чакри взагалі. Чому він вирішив, що те, що дівчина називала життєдайною енергією – і є її чакрою? - Тейваз! – вовк почав злизувати кров з її обличчя. – Тобі не можна тут померати! Дівчинко… - Спершу ти, … старий. - Так! Зараз! Ти знаєш, що мусиш зробити, хай вони допоможуть тобі в цьому, поки не стало запізно. Негайно! Дівчина посміхнулася та з теплотою поглянула на вовка. - Спершу, та не … сьогодні. - Те… Какаші знов хотів її насварити за розмови, але очі дівчини закрилися, а голова впала на бік і шинобі так і застиг з відкритим ротом, стискаючи її долоню. | |
|
| |
| Переглядів: 671 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
|
| |
Безкінечність. Глава 4.
