menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 11.09.2021 в 21:48
Фанф прочитано: 644 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 2 (частина 2).


11.09.2021, 21:48
Глава друга (частина 2)
 
- А ти справді письменниця чи просто викрутилася із ситуації? – запитав шинобі, коли вони вже сиділи на берегу, роблячи «жабок», а вовк вирішив скупатися.
- В дитинстві думала, що зможу стати, тому так, просто викрутилась із ситуації.

На цих словах дівчина вперше кинула криво камінь, не зробивши ні стрибка, що Какаші вирішив не продовжувати цю тему.

- П'ять : один. Ти продула майже в суху. Какаші задоволено всміхнувся, а Тейваз перекривила його пантомімою.
- І щодо п’яти, то ти можеш утворювати всі п'ять стихій?
- П'ять?
- Вогонь, вітер, блискавка, земля та вода, як основні. У вас інша класифікація?
- Чотири. Блискавка не виділяється. Також існує міфічна стихія ефіру, але це лише казочки. - останні слова, шинобі помітив, що дівчина промовила якось з відчаєм. - Та я не казала, що володію стихіями, я можу керувати силами природи.
- Різниця?
- Блискавкою, наприклад. Вулканом, градом, та чим завгодно, головне, щоб під руку потрапило.
- Так, стоп! – Какаші вже починало ставати цікаво. – Що означає, під руку?
- Ну, як можна керувати блискавкою при такі ясній погоді? – дівчина вказала в бік небокраю, не відводячи очей від шинобі.
- Ось так. Какаші підняв руку та утворив маленькі розряди між пальцями.

Тейваз в цю ж мить втратила дар мовлення.

- Не може бути… У вас всі так на це здатні?!
- Як мінімум, одна стихія точно вийде, якщо постараєшся.

Тейваз досі була ошелешена і дещо збуджена.

Перед нею відкривалася можливість здобути неймовірну силу, яку ніхто не має за Хребтом, як їй було відомо.

- Деякі сильні характерники та волхви здатні викликати непогоду, але для цього необхідний неймовірний запас власної життєдайної сили, бо ти будеш черпати її не з природи, а навпаки, віддавати в навколишнє та і триває це не довго. Тобто, ти мусиш точно знати, що ризик виправданий. Звичайно, є ще Режим Бога, але він заборонений і не просто так, але створювати з нічого… Це… Це просто неймовірно.
- Ну, не з нічого, ми це черпаємо якраз із чакри, тобто з того, що ти, по ходу, назвала внутрішньою життєдайною силою. Це теж не вічний процес, але швидкість вичерпання чакри залежить напряму від сили техніки, яку ти використовуєш та  вмінь ніндзя контролювати чакру.

На емоціях дівчина кинулася до Какаші, що той аж завалився на лікті.
                                         
- Ти можеш мене навчити?!
- А може спершу злізеш?

Тейваз в одну мить зашарілася та відскочила від чоловіка подалі, ледь не впавши в річку, але змогла втримати рівновагу.

- Вибач…те… Дівчина лише зараз помітила, якою не вихованою була, що чомусь із самого початку «тикала» цьому шинобі в масці і лише йому, як змогла згадати.
- Я маю сумніви, що можу тебе навчати, але, думаю, ніяким порушенням не буде хоча б просто дещо перевірити. Ходімо.

Какаші кивнув в бік селища, дівчина покликала вовка, який обурившись, обтрусив всю воду з шерсті на них, та гуртом пішли назад до Листя.

- Куди Ви, - шинобі у відповідь похитав заперечно головою, - ти нас ведеш?
- Ми гуляємо, розслабся.

Вони дійшли до Академії Ніндзя, як зачитав вивіску Тейваз Самуїакі, і Какаші ледь не попросив дівчину зачекати біля входу, але вчасно одумався і повів її за собою. Врешті-решт, що секретного чужинка може побачити в коридорах школи? Цим часом Какаші зловив якогось малого, щось йому прошепотів та знову звернувся до Тейваз.

- Ходімо на внутрішнє подвір'я.
- Мене чекає контрольна?
- Перевіримо твою стихію.

В Тейваз запалали очі від передчуття, що неможливо було не помітити. Вийшовши на подвір'я, їх вже наздогнав той хлопчик, дав Какаші пару квадратиків паперу та зник.

- Просто візьми між пальцями та сконцентруйся на папері.
- І що? – Тейваз зробила, як сказали. – На ньому має проявитися текст?
- Зосередься.

Дівчина видихнула і намагалася сконцентруватися, але хвилини бігли, а нічого не відбувалося.

- Ну, - озвався вовк, - я не здивований.
- Замовкни. – похнюпившись, гаркнула Тейваз.
- А що мало статися?
- Папір мусив або згоріти, або намокнути, розірватися, згнити чи пом’ятися.
- Ну, - знизала плечима Тейваз, - значить від батька мені передалися клики, і ті слабовиражені. – дівчина копнула каміння під ногами та направилася назад до будівлі, з ціллю повернутися на річку. – Міг хоча б здохнути трішки пізніше.
- Кажу ж, моліться, аби вона провалила тест. Ніндзя із Самуїакі поспішили за Тейваз, але коли вийшли на парадний вхід, то побачили її разом із Шикаку.
- Іноічі повернувся раніше. Я вас шукав, П'ята вже чекає.

Тейваз рефлекторно перелякано поглянула на вовка, а той ткнувся в неї носом та проказав:

- Просто вір в себе, дівчинко. Тейваз спробувала посміхнутися, але це вийшло доволі паршиво.
 
***
Шикаку відкрив двері до Гокаґе та пропустив уперед Тейваз з Самуїакі, чоловіки зайшли після. Дівчина ще на ходу помітила, що крім Тсуме та Цунаде, в кабінеті з'явилися нові обличчя: чоловік з довгим білявим волоссям, велетенський пес з пов’язкою на оці та молода дівчина із трьома собаками.

- Знайомся, Тейваз, - Цунаде вказала на чоловіка, - це пан Яманака і він проникне в твою свідомість, аби перевірити твої слова на дійсність.
- Але…

Почала було дівчина, проходячи повз Тсуме саме, як цієї миті вовк зустрівся поглядом із Куромару, і в одну мить вожак кинувся на Самуїакі, притиснувши його до підлоги, перед цим сильно вкусивши за шию, та шкірячись проричав.
                                                       
- Його треба вбити! Він шпигун.
- Ні!

Тейваз хотіла було кинутися до друга і відігнати Куромару, але Какаші моментально її схопив, затиснувши руки за спиною та притискаючи кунай до шиї, не даючи навіть рипнутися зайвий раз.

- Ні! – не переставала кричати дівчина, поки інші, крім Інузука, ще не розуміли, що відбувається. – Він нічого не зробив! Самуїакі розумів, що попався, тому просто лежав спокійно, аби не погіршувати становище та не відводив очей від Куромару.
- Тсуме, - грізно мовила Цунаде, - поясни.
- Вожак псів Інузука практично сенсор, ну, типу, для своїх псів. Підозрюю, Куромару зчитав якусь його техніку. Її навіть не потрібно застосовувати в цей момент, аби Куромару зміг її виявити, головне, щоб пес, в нашому випадку вовк, був з однієї стаї. І виходить, не лише дівка із нашого клану.
- Цей чужинець здатен через кров зчитати всю свідомість та пам'ять будь-якої живої істоти. – вожак все ще тримав Самуїакі під собою. – Думаю, ці двоє прибули сюди шпигувати.

Волосся Тейваз набуло глибокого синього кольору, а обличчя стало, мов камінь.

- Не правда. – просичала Тейваз, покосившись спочатку на Какаші, а потім на кунай. – Я сказала, чому ми тут. І відпустіть мого вовка.
- Ти не в тому становищі, аби щось зараз вимагати. – крижаним тоном відповіла Цунаде.
- Як мінімум, він має мене повторно вкусити, щоб ви могли продовжити мене допитувати. Я ж казала Вам, пані П'ята, яким чином спілкуюся з вами, прибувши із-за Хребту Мороку.

Здавалося, що в кімнаті аж похолоднішало.

- Що ж, Какаші, Куромаро, відпустіть їх. Врешті-решт, нас більше.

Шинобі з вожаком послухалися, а Цунаде відкинулася на спинку крісла, але жилки на її обличчі видавали, що вона все так і залишилася напруженою.

- Ну, і як виявилося, Тейваз абсолютно безпорадна в ясну погоду.
- Чуєш, - дівчина в півголови обернулася до Какаші, спопеляючи його поглядом, - Ґульчатай, якщо тут зараз і не має блискавки чи вогню, то не забувай, що повітрям ти дихаєш весь час і, інколи, вітер буває смертоносним.
- Ти зараз погрожуєш моєму шинобі в моїй же присутності?
                                                           
- Ви можете до мене ставитися, як до злодійки, байстрючки чи жебрачки, що прийшла просити до вас милостиню, але ви зачепили мого друга, а такого я не пробачаю. Хай горить цей спадок чорним вогнем, якщо така ваша гостинність. Ми йдемо.
- Тейваз? Що ти твориш? – обурився Самуїакі, вкусивши дівчину, але та навіть не поглянула на нього.
- Ти забулася, - Цунаде наклонилася трішки вперед, - гостею ти була до того моменту, як приховала техніку свого вовка. Твій статус в цьому селищі змінився і нікуди ти не підеш.   
- А ви і не розпитували про вовка, то де ж я приховала? Чи може до вас в лікарню зверталися покусані люди? То коли я не так вам віддячила і чим саме?   
- Я не маю бажання втручатися, - вперше за цей час озвався Іноічі, - але може ми просто вирішимо все тут і зараз? 
- Як ви збираєтеся мене перевірити, заглянувши в спогади? Може мені мама збрехала? Добре, Самуїакі і справді від пса Чооші, але як ви перевірите саме мене?

Какаші взагалі не зрозумів, навіщо Тейваз сама ж проти себе зробила хід.

- А для цього тут Шикаку, як свідок подій, та Хана, - Цунаде кивнула в бік дівчини із трьома собаками, - як твоя кузина, у вас спільна кров. Все інше – справа пана Яманака.
- Але, - втрутилася Тсуме, - це експеримент. Невідомо чи він принесе хоча б якийсь результат.
- Тобто, - голос Тейваз став колишнім, а волосся фіолетовим, - якщо нічого не вийде, то все, я дарма подолала такий шлях?
- Я побачила достатньо. Але поговоримо про це, якщо таки не вийде. – Тсуме перевела погляд з Тейваз на Яманака. – Іноічі? Глава клану Яманака став перед столом Цунаде.
- Шикаку, Тейваз та Хана, прошу, присядьте біля мене. Тейваз переді мною, а ви спиною до мене.

Коли вони виконали прохання, Яманака взяв спочатку один сенсорний шлем та одягнув його на Тейваз, а тоді підключив до нього другий шлем, який одягнув вже на себе, а долоні поклав на чоло Хани та Шикаку.

- Прошу всіх розслабитися та помовчати.
- Все буде добре, дівчинко.

Промовив Самуїакі, але Тейваз вже майже не розчула його, її голова сильно запекла, і через це, майже, було неможливо сконцентруватися, але вона намагалася з усіх сил. Минала хвилина за хвилиною гробової тиші, Цунаде з Какаші вже почали ловити ґав, близнючки Хани лежали біля Тсуме, посапуючи, а ось вовк Тейваз не відводив від неї очей, натомість пес Тсуме не відводив свого пильного погляду із Самуїакі. Раптово кімнату пронизав крик: Шикаку із Ханою схопилися за голову, припавши до підлоги, а Іноічі з Тейваз поскидати з себе шлеми в унісон.
                
- Що трапилося? Цунаде схопилася на ноги і всі оточили постраждалих.
- Пробачте, П'ята, - дещо перелякано Яманака поглянув на Цунаде, - здається, я припустився серйозної помилки.
                         
Тейваз з-під лоба поглянула на вовка і легенько усміхнулася самим кутиком губ, щоб ніхто інший не помітив, а тоді розгублено перевела погляд з Цунаде на Іноічі, зупинивши його на Шикаку.

- Що тепер з нами буде? Нас стратять?  
Категорія: Флафф Шьонен (аніме для хлопців), Флафф, Аніме, Дружба, Романтика | Додав: KunoichiHatake | Теги: яманака, ічіраку, шикаку, козаки, інузука, Наруто, какаші
Переглядів: 644 | Завантажень: 0 | Оцінка: 3.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 2 (частина 2).
Завантаження...