menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 01.01.2022 в 19:40
Фанф прочитано: 453 рази
Час прочитання:
Категорія: Аніме, Дружба
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 22 (частина 2).


01.01.2022, 19:40
Глава двадцять друга (частина ІІ)
 

***
 

Зараз тривала остання зупинка перед тим, як команда мала розділитися. Вони вже переодягнулися, звісно, крім Какаші, та закінчували із трапезою. Генма дістав собі довгого, шкіряного плаща гранатового відтінку, білу, простору сорочку із шнурівкою на грудях та чорні, шкіряні штани, над якими Тейваз не могла собі дозволити не жартувати, на що шинобі відповідав їй, що в них його зад – неймовірний, а вона просто не здатна відірвати від нього очей, тому і прикривається жартами. Сама ж характерниця перекроїла свою стару, чорну вишиванку, яку так і не змогла викинути, яка тепер ледве груди прикривала та спадала на одне плече і позичила у Куренай довгу, багряну спідницю А-силуету із широким, шкіряним поясом, на якому кріпилося безліч позолочених прикрас та ланцюжків. Для тепла Тейваз купила велику, хутряну накидку, через яку вже встигла серйозно посваритися із Ханою, а свої вміння гримуватися, вперше після перетину Пустелі Смерті, застосувала для нанесення звичайного макіяжу, віддавши перевагу фіолетовій та рожевій гамам, чим зробила колір своїх очей ще більш виразнішим, вустам же надала чорно-червоного градієнту і, на завершення, підв'язала волосся багряною стрічкою, розпустивши після сну заплетені напередодні коси. Тейваз зробила кучері суцільно темно-шоколадного кольору, але Генма попросив додати декілька фіолетових пасм для більшої яскравості образу.

- О, боги, - закотив очі Какаші, споглядаючи, як Тейваз допиває те, що мало б бути бульйоном із пластикового стаканчику, - їсти лапшу швидкого приготування на сніданок?

- Ти просто заздриш, бо мусиш давитися своїми поживними кавелдиками зі смаком резини.

- Чекаю не дочекаюся, коли ти провалиш якусь із місій тим, що в тебе розірветься апендикс.

- Уууу, як грубо, семпаю.

- ТА ВИ ДІСТАЛИ МЕНЕ ВЖЕ! – нагарчав на них Генма, відкладаючи гітару, яку налаштовував останні хвилини та згадував складений напередодні фальшивий репертуар.

- Ще один психований. Кажу ж, ваші кульки до добра не доводять.

- Нормальні кульки.

- Та... - Генма обірвався на пів слові та щільно стис вуста. – «Та поїбіться вже! Разом, окремо, начхати! Але як ви мене за ці місяці вже дістали».

- Та? – в один голос, в очікуванні, перепитали друзі.

- Та як добре, що ми зараз йдемо до борделю. Какаші, ти там ПРИДІЛИ УВАГУ дівчатам, дай мені хоча б додому в спокої вертатися. І ти собі когось зніми.

- В плані?

- Я зараз здатен лише тупо та лайливо скаламбурити, Какаші.

- Генмо, психований, а ти протектор зняти не бажаєш?

- А, дідько! Точно! – вилаявся Генма, знімаючи та ховаючи на дно рюкзака бандану.

- Я абсолютно не шарю, чому шинобі на місії, навіть таємні, лазять при повній амуніції. Хлопці, що за вкурвлена логіка? А чому без транспарантів одразу? А про Анбу ваше я взагалі мовчу. Від тих масок секретності нуль, лише кут зору в повній сраці.

 

Какаші з Генмою мовчки переглянулися, не знайшовши що такого відповісти, і прийнялися доїдати сніданок.

 

- То ти мені хто, брат чи чоловік?

- Чоловік. Будеш єдиною, кому вдалося мене закувати в кайдани, ну, і розпустити руки я не проти. – додав, підморгнувши Генма, а потім непомітно поглянув на Какаші, який сидів із максимально кам'яним обличчям, туплячись уперед, але, здавалося, геть забув про чашку перед своїми вустами. – Тримай. – Генма кинув до його ніг наплічник. Тут наша з Тейваз форма. Не думаю, що виникнуть проблеми, якщо її знайдуть у шинобі з Листя.

 

Тепер Генма розвернувся до характерниці і вже серйозно на неї поглянув.

 

- Тейваз, у нас же не виникне ніяких проблем у борделі? А?

- Я ще не вирішила, я у відповідь хочу тебе перекривити чи, як ти там казав, лайливо скаламбурити.

- І Какаші, тебе це теж стосується. Це місія, тому залиш свій снобізм при собі.

- Це не снобізм, ГЕНМО.

- Та насрати, залишаєш його тут, а потім вже вирушаєш. І розслабся, просто грай роль, реалістично грай, поки я буду винюхувати, а Тейваз, тим часом, прикриє нам спини.

- Я знаю, вона без сумніву прикриє спину.

- І заодно знайду від кого.

 

Хлопці засміялися, атмосфера трішки розрядилася.

Минуло ще певна кількість часу, перш ніж Генма підвівся та закинув на спину чохол із гітарою.

 

- Рушаймо, Тейваз.

- А шаблю точно не можна кинути до гітари?

- Іно сказала, що там добряче обшукують, посилаючись на безпеку власних працівниць, тому ні, хоч обшуки в борделі і не регулярні.

- Розумію, але так не хочеться її тут залишати. – сумно протягнула характерниця.

- Не переживай, - озвався Какаші, - я накладу печатку схову. В принципі, наплічники теж не бачу сенсу таскати. Хоча, якщо чесно, ти сама могла давно засвоїти більшість із подібних технік.

- Ти постійно будеш таке торочити мені?! – розізлилася, через регулярні подібні повчання, Тейваз. – Дістав вже! Серйозно! – вона хотіла кинутися на Какаші, але Генма схопив її за талію, не даючи напасти. – Давай ти спочатку хоч раз допоможеш мені, а потім будеш вже тикати цим?! А?!

- О, бачиш, - всміхнувся Какаші, - лапша твоя теж психованими людей робить.

- ГЕНМО, ВІДПУСТИ МЕНЕ!! Я ЗАРАЗ ПОКАЖУ ЙОМУ, ЩО ТАКЕ ПСИХОВАНА!

- ТЕЙВАЗ, ЧАС. – грізно, крізь зуби, проговорив Генма і відпустив товаришку, відчувши, що вона більше не пручається. - І нащо ти взагалі шаблю брала, знала ж про нюанси?

- Колись один дуже старий знайомий сказав, що хто носить меч, той раб меча, а не навпаки. Виходить, цю фразу можна і занадто буквально розтлумачити.

 

Тейваз дістала коробочку з набедренної сумки та одягла годинник на руку, вперше з того часу, як розбила його.

 

- Ну, якщо нам нічого не загрожує, то і йому.

- Я б запитав, нащо ти і його носиш, якщо не одягаєш, але не буду.

- Щоб якщо помру на місії, ви кинули мені його в могилу.

- Я не здивуюся, якщо ти не жартуєш, дружинонькою. – Генма обійняв її за плечі та притис до себе. – Співати вмієш?

- Лише, якщо доведеться евакуйовувати негайно бордель, то вмію.

- Отже танцюватимеш.

- А наскільки в мене розпутний персонаж?

- Такий, щоб управителька того закладу захотіла собі купити.

- Тоді буду. – хтиво всміхнулася характерниця, змусивши Генму прикусити вуста від фантазій.

 

Какаші закотив очі, дістав книжку та сів під дерево, а Тейваз, змірявши друга поглядом, вилізла з-під руки Генми та рушила до Какаші.

 

- Тейваз! – окликав її Генма. – Саї.

- Що саї?

- Саї теж здай.

- Та, бля! Хіба мандрівні музики не можуть бути озброєними?

- Слова наша сила. – переграючи, із театральним жестом, відповів Генма, а потім вказав тією ж рукою, аби характерниця не барилася.

 

Тейваз раптово та злісно поставила по-черзі ноги на валун перед очима у Какаші та високо задерла спідницю, аби дістати саї з ременів на чоботах. Шинобі в масці лише нервово ковтнув та ледве змусив себе повернутися до читання роману, перечитуючи один і той самий абзац по колу.

 

- Валіть вже на це трикляте завдання.

- Какаші, - характерниця стала навпроти друга, розтавивши ноги на ширині плечей та взявши руки в боки, - давай вже ти засунеш свою огиду до працівниць борделю собі до заду!

- Що?! – обурився шинобі в масці. – Я ніколи такого не говорив.

- А тобі і говорити не треба, все на обличчі написано.

- Мені огидні не вони, а їх клієнти, їх господарі! Що це взагалі таке, коли в людини є господар?

- Роботодавець.

- Пха! Ти зараз серйозно?

 

Тепер вже скочив на ноги і Какаші, свердлячи, від нерозуміння, як Тейваз може таке казати, її поглядом.

 

- А що не так? Цей бордель огидний, бо він купує дітей! Але є безліч подібних закладів з адекватною політикою, які дають змогу всім бажаючим заробити та отримати те, на що в них немає часу чи можливостей.

- Примушувати дівчат та хлопчаків до сексу – це адекватна політика?

- Примушувати? Хіба вони не можуть добровільно заробляти сексом?

- А чому не можна створити їм умови для праці, щоб їм не доводилося добровільно продавати себе?

- А якщо вони не хочуть працювати, а хочуть просто трахатися?

- Добровільно?! Та хто на таке погодиться? Обслуговувати своїм тілом якихось покидьків?

- Та чому одразу покидьків?

- І плодити байстрюків, яких навряд чи чекає краща доля.

- А ти забув, що я теж байстрючка!?

- ТИ ПЕРЕКРУЧУЄШ!

- А ти несеш повну хуїту! В кожній галузі є своїми плюси та мінуси, а ти все прирівнюєш до одного!

- Їбать. – Генма поклав гітару та обперся об дерево навпроти. – Йобаний в рот. Щоб я хоч ще раз з ними пішов на місію.

- А ти б це робила?

- Так, блядь! А чом би й ні! Щоправда, якби хоч щось відчувала під час сексу! Та тоді б я і так жодної спідниці не пропускала, навіть безкоштовно чи безкоштовно ти теж осуджуєш? За хвойд там вважаєш? – Тейваз не давала навіть слова йому мовити у відповідь між власним словесним потоком. - Але я уявлення не маю, що таке задоволення від сексу! Я ніхуя не відчуваю, коли роблю це з кимось, крім себе.

- Так, блядь... - несвідомо вигукнув Генма.

- З тобою було вперше дещо інакше. – зніяковіла Тейваз та замахала руками, відчуваючи погляд на своїй спині, який прямо вимагав пояснень. - Я реально тоді здивувалася.

- Перепрошую? – закашлявся Какаші.

- Між нами насправді нічого не було! – в один голос закричали Тейваз з Генмою. - Просто могло бути, але не було.

- Стоп. – Тейваз розвернулася до товариша. – А чого ми виправдовуємося?

- А хуй його знає. – знизав плечима Генма.

- Вам час. – байдуже проказав Какаші.

 

Тейваз зневірено зітхнула, опустивши руки, а тоді вже спокійно знову заговорила до Какаші.

 

- Ні. Я хочу розібратися. Чому ти так ставишся до проституції, тим паче, що у вас вона тут ЛЕГАЛІЗОВАНА, а отже права працівників ЗАХИЩЕННІ.

- Як ти думаєш, ту дівчинку питали?

- Це йобнуті закони того селища, але аж ніяк не проституції.

- А знаєш, скільки таких дівчат насправді викрадають, продають у інші країни, погрожують, полишають будь якого шансу на вільне життя? Навіть неповнолітніх, навіть малих хлопчаків. І ти не бачила в яких умовах вони живуть, а я бачив, там нічого придатного для життя, тим паче здорового.

- Ну, так, дітей же лише до проституції залучають, просто ніде більше рабів немає, то давай тепер к хуям закриємо всі плантації та фабрики, а не конкретних людей, що грають нечесно.

- Грають? Для тебе це просто гра?

- Це просто метафора, Какаші! Тепер перекручуєш ти! Боротися треба не з правом жінок та чоловіків заробляти на прожиття, як вони того хочуть, а з роботодавцями, які вирішили буди рабовласниками.

- Неможливо прослідкувати за кожним борделем в країні і що він за собою приховує, але вислідити бордель – це вже реально.

- Закриваємо фабрики, так?

- Ти мене не чуєш.

- НАВЗАЄМ.

- Ти хоч раз користувалася їхніми послугами?

- Ні. А ти?

- Звісно, що ні! Але бачив забагато. Вони навіть не можуть відмовити клієнту в якихось його забаганка, поскаржитися на біль, попросити зупинитися. Ні, вони всього цього не можуть, бо для тих, хто їх КУПИВ – перед ними ТОВАР, а не жива людина.

- Вони не купують товар, вони купують послугу, і, о, боги, а я не хочу ризикувати цілісністю свого тіла на місіях, так що тепер робити? Хм, може звільнитися? А, точно! Якщо мене щось не влаштовує, то я можу звільнитися.

- Ти – можеш, а вони – ні.

- Та ми говоримо про нормальні борделі, а в нормальних борделях навіть із бажаннями повії будуть рахуватися. То може краще лагодити сферу, а не демонізувати та закривати її?

- Не можливо про...

- Прослідкувати, що твориться в кожному із публічних домів. То може варто краще працювати, а? Ти буквально хочеш, аби в людей забрали право на власне тіло і як ним розпоряджатися. Давай заборонимо секс, а? Теж не можливо прослідкувати, що там за зачиненими дверима рандомної квартири відбувається?

- До чого тут це?

- Намагаюся думати твоєю логікою.

 

Какаші аж перекривило від обурення та нерозуміння, де там вона його логіку побачила.

 

- Тіло – не товар, не ресурсу, бо це приблизно те саме, що "ну, якщо втрачу роботу, то продам нирку, а щоб заплатити за квартиру – шматок печінки".

- А в чому проблема? Своє ж тіло, свої ж органи. Чому я не маю права ними розпоряджатися, як мені того заманеться?

- Я не вірю, що ти серйозно.

- Те саме.

 

Вони просто замовкли та дивилися один на одного, немов вперше бачаться, немов взагалі незнайомі та чужі люди.

 

- Повій часто вбивають. А користуючись їхніми послугами, ти це підтримуєш, навіть, якщо ти максимально толерантний клієнт.

- Ми ходимо по колу.

- Шкода для ментального та фізичного здоров'я доведена неодноразово, навіть якщо уявити собі абсолютно захищену проституцію.

- Отже, просто спершу треба пройти психолога, щоб переконатися, що тобі це можна, або працювати лише за бажанням, на себе, а не за наказом. Чи думаєш не існує людей, кому купа сексу в радість?

- Ми дійсно ходимо по колу.

- Бажання "продавати своє тіло" ніколи не є добровільним, це завжди наслідок дебільних настанов, по типу, не будеш вчитись — підеш в порт, або ти ж жінка, завжди можеш добитись через ліжко і безліч подібного.

 

Тейваз просто випала.

 

- Отже тепер ми лише про жінок заговорили? Жінки у нас дурні і не знають, як їм буде краще, так? Хтось інший нехай вирішить, хто вважає себе розумнішим. А як же право обирати, право самостійно розпоряджатися власним тілом та життям?

- Тейваз... - Какаші винувато поглянув на характерницю. – Я про жінок лише сказав, бо їх набагато більше в цій сфері, ніж чоловіків. Та навіть візьми ніндзя, скільки серед нас куноїчі беруть спеціалізовані місії, а скільки шинобі? Ти багато знаєш?

- Ця інформація не розповсюджується, звідки я можу знати?

- А із тих, що ти знаєш? Куноїчі ж явно переважають?

- Бо серед феодалів суцільні чоловіки і щоб пробратися до їхніх покоїв, найчастіше потрібні саме дівчата, тому так, куноїчі переважають. Задоволений? Крім того, жінок цькують за те, що вони користуються послугами чоловіків-повій, а чоловіків – ні. Проблема явно не в борделях. Але ти не пропонуєш знищити це непорозуміння, ти пропонуєш жінкам ще й продавати секс за гроші заборонити, а не лише купувати його.

- Але ж ти розумієш, що купують не просто секс, а часто звернення до повій – спосіб реалізувати свої збоченні та шкідливі для партнерів захоплення, тобто досвід для самої повії, ймовірніше за все, буде травматичним.

- Мене вже нудить від нашого кружляння і взагалі, так може краще клієнт реалізує свої збочення з повією, ніж з тою, яку зґвалтує?

- Тобто, хай ґвалтує повію?

- Ні. ДОБРОВІЛЬНО. Ти мене чуєш? Як казав Ірука? Немає збочень, є лише не ті люди.

- А якщо ніхто не захоче? Ну, не зможе він тут і зараз знайти «свою» людину.

- Хай більше грошей запропонує

- Ти вважаєш це нормальним?

- Ні, звісно, заробляти на цьому ненормально, зате, - Тейваз навмисно перекривила голос, - «ну, я не хочу, але і я не проти, то хай мій чоловік потрахає мене пару хвили», – так це нормально, так?

- І це не нормально, Тейваз. Я не розумію, що в твоїй голові.

- А я в твоїй. Враховуючи книжки, які ти читаєш.

- Ти сама їх прочитала. Там нічого подібного. І я ж чомусь спокійно реалізовую свої фантазії просто читаючи, а не купуючи жінок та не зґвалтувавши нікого досі.

- Прямо всі фантазії? Прямо реалізуєш? А не просто дражниш себе, поки дах не зірве?

- Такої ти про мене думки?

 

Тейваз навмисно проігнорувала образу Какаші та відвернулася в бік, склавши руки на грудях.

 

- Та і якраз порно, ти ж мої книжки так називаєш, доведено, що знизило рівень злочинів на сексуальному підґрунті, отже таки воно не зриває дах, а навпаки.

- Джерела часом не покажеш?

- Ми в лісі, Тейваз, доброго ранку! Можу лише струмочок. Хоча, чесно кажучи, я проти порно до якого залучені люди, а не художники чи письменники.

- А в твоїй голові у жінок хоча б стосовно чогось є право голосу?

 

Какаші просто втомлено розвів руками та назад сів під дерево.

 

- Тільки згадай, що я ні до чого тебе не закликав, це ти мене запитала, що не так з виразом мого обличчя, який чомусь тобі не сподобався і почала цю дискусію, намагаючись натягнути на мене СВОЮ позицію. Не я до тебе поліз.

- Значить так ти це бачиш? – обуренню Тейваз не було меж. – То ніколи навіть не смій лізти колись до мене з якоюсь із СВОЇХ позицій, второпав?!

 

Здавалося об повітря між ними зараз можна запалити сірник, лише провівши сіркою поруч.

 

- Мда, треш.

 

Генма, накинувши чохол з гітарою на плече, схопив Тейваз за комір хутряної накидки і поволік в бік селища, де і знаходився необхідний їм бордель.

 

***

«Та пішов він під три чорти!!! Я збиралася забити на страх і ризик бути висміяною, зробити перший крок, щоб нарешті цей вертеп скінчився і просто зрозуміти, що відбувається і чи відбувається хоча б щось, але та пішов він під три чорти! Крім того, я втомилася постійно з усіма бути першою. Якщо йому щось і треба, то хай бере це вже в свої руки, а я опускаю рукава, дістав! Бісить! Ненавиджу! Як же я його ненавиджу!».

 

- Тейваз!

- Га?

- Ти де подумки шляєшся?

- Вибач.

- Не забувай, будь ласка, що ми, - Генма лише самими вустами промовив закінчення речення, але характерниця чудового його зрозуміла та присоромилася, - на місії.

 

До гулу юрби на торгівельних вуличках, раптово додалася ще й мелодія самісену та приємний жіночий спів.

 

- Що ж, схоже за місце на арені доведеться позмагатися.

- На арені якраз і змагаються.

- Не важливо. Заходь, ми прийшли.

- Он, як. – мовила Тейваз, схопившись за ручку таверни, в якій і знаходився публічний дім.

- Ти колись раніше була в борделі?

- Лише серед наложниць.

 

Генма поклав свою руку на руку Тейваз та прошепотів, перед тим, як штовхнути двері.

 

- Не підведи, дружинонька.

 

Характерниця лише злісно блиснула на нього очима, завдяки чому Генма всміхнувся, бо зрозумів, що все буде добре з їх операцію, а тоді схопив попід руку і грубо поволік за собою до трактиру.

Зайшовши до середини, де панувала напівтемрява, незважаючи на ранню годину, їм в голову одразу вдарив різкий дим, що дурманив голову та лоскотав носові пазухи, а також солодкий аромат переспілого винограду та дріжджів. Все це довершувалося запахами поту та ефірних масел, якими цей же піт і все, що ховалося за ширмою, намагалися перебити.

Біля входу була розташована маленька сцена, а сам зал вже був забитий працівницями та їх нетерплячими клієнтами або простими подорожніми, що тут залишалися на ніч чи просто завітали перекусити. Дівчата сміялися, намагалися захопити чергового самітника в пастку, а коли хтось клював на гачок, то вели його в інший зал, а між ними, не зволікаючи, метушилися офіціантки. Життя тут не зупинялося, а ні на хвилину.

 

- Займи нам місце, хутчіше.

- Добре. – ховаючи погляд, покірно відповіла Тейваз, направившись до найвіддаленішого столику, за яким одразу було видно і вхід, і сцену, і вихід до іншої зали, прихований цупкими шторами.

- Хутчіше, я сказав!

 

Голосніше повторив Генма, ляснувши підставну дружину по сідницям. Свого він добився, увагу на них тепер звернули майже всі, а не лише співачка, яка ще на вході обдарувала його своєю чарівною посмішкою, не перериваючи пісні. Генма одразу її впізнав, але був спокійним, бо його співачка точно знати не могла. В той день його команди не було в Листі.

 

- Гей!

 

До зали увійшла жінка, яку Генма в своїй голові одразу охрестив розкішною жінкою. Довге, напівзібране, сіре волосся, яке спадало до трішки відкритого, завдяки довжелезному вирізу на шовковій сукні, трикутника внизу поясниці, смарагдова спідниця до підлоги, довжина якої не мала сенсу, адже виріз з лівого боку нічого і не збирався приховувати, а якби не золотий ланцюжок, то дві частини низу сукні взагалі б не трималися один одного. Натомість, спереду декольте було щільно закрите під горло шматком білої тканини без рукавів, що ніяк не допомагало приховати пишного, але в міру, бюсту, а на оголених руках і вільного місця не було від кількості золотих браслетів.

 

- У нас тут, - жінка суворо вказала на Генму своїм тоненьким пальчиком, - так із жінками не розмовляють.

 

Не зважаючи на безліч прикрас, пальці жінки залишалися незайманими. За описом, шинобі зрозумів, що перед ним зараз постала управителька цього закладу.

 

- Отже вони у вас надзвичайно розумні та виховані.

- Мені все ще не подобається твій тон, але рацію ти маєш.

 

Генма нахилився та прошепотів на вухо:

 

- Можливо, ви б могли і з моєї дружини зробити подібний діамант.

 

Управителька оцінила характерницю, що сиділа в кутку біля вікна, а тоді ще раз поглянула на Генму.

 

- Роботи там, звісно, не початий край, але потенціал від мене не сховаєш. Та чи потягне якийсь вуличний музика освіту?

- Нехай сама за себе платить.

- Он, як. Набридла?

 

Генма зробив задумливий вираз обличчя.

 

- Приїлась. Чогось не вистачає та і доводиться її за собою весь час тягати, а хочеться нарешті скучити за моєю милою.

- Сирота?

- Крім мене нікого.

- Тоді хай покаже чи окупиться вона хоча б.

- Дайте нам час перепочити з дороги, випити і обіцяю, вона покаже.

 

Управителька жестом покликала до себе офіціантку та наказала їй обслужити пана.

 

- Як тобі вона? – запитав Генма Тейваз, коли офіціантка вже залишила їх наодинці.

- Хто?

- Управителька, Тейваз, хто ще?

- Шикарна! – самими вустами та поглядом відповіла характерниця.

- А то!

- Чуєш, мені здалося, ти знаєш ту артистку.

- Ти диви, а ти в нас таки уважна. А що таке? – з насмішкою поглянув на неї товариш.

- Не знаю, просто відчуття якесь, що я мушу її знати чи дізнатися про неї. Щось не дає вона мені спокою і ця її мушка під оком.

- Гарненька, скажи? – все так само продовжував приховано насміхатися Генма.

- Мушка?

- Співачка.

- Так. – засмучено відповіла Тейваз та відвернулася до вікна, обпершись на лікоть підборіддям, сама не розуміючи звідки взялася така реакція. – Дуже.

 

Генмі більше не було смішно.

 

- Агов, відставити!

- Та не переживай, я нічого не запорю, я навпаки в ролі.

- Угу, розказуй, кралечко.

- А ти граєш не за сценарієм. – не повертаючись, зауважила характерниця.

 

Шинобі нагнувся до Тейваз та прошепотів їх на вухо.

 

- А я і не граю, на паузі, вважай. – Генма приобійняв Тейваз однією рукою за стан. – Беззаперечно, Іно у нас красуня, яких ще пошукати треба, але те, що вона виділяється поміж інших, не робить тих інших гіршими.

- Припини. – Тейваз хотіла прибрати його руку, але не вдалося. – Я знаю, що ти намагаєшся зробити, я тобі вдячна, але ти робиш зараз лише гірше. Я відчуваю себе просто принизливо, але точно твої слова ролі не зіграють. Тим паче, мені то байдуже, просто не очікувала такої прямоти від П'ятої.

- Ну, ти її вивела. Ти, в принципі, людей із себе чудово вмієш виводити, тому тобі вирішувати, наскільки ті слова можна сприймати серйозно.

- Раніше ти з першого разу краще розумів. А зараз просто ще й користуєшся моментом познущатися, бо знаєш, що тут я не можу дати тобі прочуханки.

- Тейваз, - він знову нахилився над її вухом, - якщо ти не гарна, то чому ж я досі тебе хочу?

- Ще один прямолінійний. – нервово ковтнувши, відповіла Тейваз, відчуваючи, як Генма її сильніше притис до свого торсу. – Бо ти хочеш все, що рухається і не має члена під спідницею.

- Шкода, що я справляю таке враження і підкріплюю його своїми ж жартами про це. І шкода, - він нарешті її відпустив та відсунувся, бо якраз мали принести замовлення, - що, щоб я не сказав, тебе це не переконає. Ти вродлива і сподіваюся, хтось зможе це тобі нарешті показати.

- Припини. – Тейваз теж вирівнялася. – Я не завалю завдання, тому не треба цих мотивуючих промов. Грай за правильним сценарієм.

- Уммм!

 

Генма допоміг офіціантці з кухлями, забираючи їх із таці та надпиваючи піну з обох ледь не одночасно, поки дівчина подавала їм рис та декілька видів темпура. Тейваз занудило від кількості олії на останніх.

 

- Ну, і давися своїм рисом. – запримітивши, сказав шинобі.

- Ти не відповів, - продовжила Тейваз, коли вони знову залишилися у двох, - хто та артистка?

- Ум, не йметься ж тобі вона.

- Ясно, там точно щось цікаве.

- Якщо не помиляюся, то звати її Ханаре. Колишня куноїчі із селища Замка. Повинна бути мертвою. Ну, так Какаші всіх переконав.

- Какаші?

- Так, це його подружка.

 

Тейваз великих зусиль коштувала зараз втримати рисове пиво у власному роті, але Генмі вистачило і самого її виразу обличчя для зловтішання.

 

- Та жартую. Розслабся. – він вдарив товаришку по спині, змушуючи відкашлятися і таки заляпати стола. – Пересікалися вони лише пару разів у житті. Вперше, вона заблукала і він допоміг їй знайти дорогу додому, ще дітьми були, а вдруге вона проникла до Листя аби шпигувати, але пристала на наш бік. Почала плести, що лише в Листі вона відчула себе як вдома, що це і є її справжній дім, - з кожним словом, серце Тейваз немов стискало лещатами, - що хоче тут залишитися і нізащо не зрадить людей, який почала вважати своїми. Уявлення не маю, що Какаші їй зробив, аби добитися такого. Вона ж навіть всі допити обійшла, як фізичні, та і проникнення у мозок. Більше того, завдяки своїй техніці, вона змогла витягти всю необхідну їй інформацію із свідомості пана Іночі, коли він намагався це зробити з нею. – Тейваз зараз жадала стрілою вилетіти із трактира, але не могла собі такого дозволити, тому просто продовжувала сидіти і терпіти все, що чула, терпіти ці кляті паралелі. – Какаші ж приставили до неї на цілий день, вони поцілувалися, - характерниця несвідомо, різко розвернулася до Генми, а потім геть залилася, через усвідомлення своєї відвертої реакції, фарбою, - ну, як поцілувалися, Какаші впав на неї, маска – це все, що їх відділяло, а потім бац! І Ханаре-сан допомагає нам.

- Ясно. – все, що змогла з себе вичавити характерниця, перш ніж потонути в кухолі хмільного, рисового напою.

- Ревнуєш?

- Ще чого! Ой... Кого, тобто?

- Хатаке Какаші. – Генма, всміхаючись та не відвертаючись від товаришки, закинув собі креветку в темпурі до рота.

- З якого це переляку?

- Ну-ну.

- А як звати управительку?

- Мей. – жуючи, нагадав Генма.

- Коли починаємо?

 

Генма схопив Тейваз за руку та поглянув на її годинника.

 

- Скоро. Він вже має бути неподалік. – шинобі уважно прослідкував за поглядом товаришки, яка ним провела чергового клієнта із повією. – Заспокойся. Іно в залі немає, отже її ще не допускали, як і мале дівчисько.

- А якщо..?

- Ні.

 

Тейваз не розуміла, як це йому вдалося, але лише від самого його погляду, вона дійсно заспокоїлася.

 

- А взагалі, - мовив Генма, жестом звучи офіціантку, - добре мати в команді чужинку з невідомих нікому земель. Ні, ти що, я геть не ображаюся, що ти мене обманювала стільки часу. Все ж, підправити пісню легше, ніж написати нову, а оригінальна пісня – це саме те, що потрібно для правдоподібності мандрівного музики. Але ти так і не сказала звідки вона.

- Бісячого барда із сусідньої від моєї країни. Думаю, він не образиться.

- Бо не дізнається?

- Ну, так. – задоволено посміхнулася характерниця.

- А бісячий, бо твоя ідентична копія, певно?

 

Посмішка миттєво зникла.

 

- Кликали пане?

- Так, люба, чи можу я трішки підмінити вашу співачку? Відсоток з управителькою вже узгоджений.

 

Офіціантка тихцем поглянула на характерницю, а тоді кивнула на знак згоди і попрямувала до Ханаре.

 

- Судячи з тексту пісні, та і мелодії, хтось сильно твоєму знайомому розбив серце.

 

Тейваз ледве стримала сміх.

 

- Визнаю. Так, коли я її писав, слова линули із серця. Можливо, з розбитого. – характерниця уважно поглянула в очі свого товариша, їй стало цікаво, чи колись цей чоловік, хоча б раз, відчував щось подібне. – Якось так він тоді сказав.

- А ця пісня, часом, насправді, не твого авторства?

- Та куди там мені до його таланта. Я хоч його і терпіти не можу, але все ж вміння та розум його визнаю.

- Але ти змогла передати мелодію.

- Просто Асума в нас – бог, і зміг розібрати мої спроби награти.

- Так. Шкода він не зміг піти замість мене, а мені тепер ще і спробуй не сфальшив.

- Ти гарно співаєш.

- Я знаю, крихітко. То я так, для ввічливості.

 

Тейваз закотила очі. Вона і забула, що спробувати підтримати Генму – це дурне діло. Його впевненості в собі, вистачить на всіх генінів перед іспитом.

 

Генма ж, побачивши Какаші у вікні та як співачка відійшла до шинквасу, дістав гітару, перекинувши ремінь через плече, та прийнявся підналаштовувати її.

 

- А тепер, час тобі показати, на що ти гаразда.

- Я не пам'ятаю рік, коли я танцювала, а тим паче, коли танцювала на людях.

- У тебе немає вибору.

- Що ж, осоромлюся ж не я, а твоя дружина, а отже можна відриватися.

- А чому, до речі, автор пісні тебе бісить?

- Уявлення не маю. Жодної причини чи тієї, яку б я не пробачала іншим.

- Ха! А кажеш, що не схожі.

- Користуйся, користуйся моментом, а як виберемося, то я все тобі пригадаю.

- Вб'єш капітана, то самій доведеться всі звіти писати.

- Аргумент. Ти хоч пісні Асуми не забув?

- Сподіваюся, що ні, але ще більше сподіваюся, що довго мені не доведеться розважати місцевий люд.

- Не бреши. Тобі подобається увага.

- Ну, поламатися ж я мав. Скромність і все таке.

- Тобі відомі такі слова? Ого!

- Колючка.

- І це тобі подобається. – Генма у відповідь лише підморгнув та підвівся.

Категорія: Аніме Аніме, Дружба | Додав: KunoichiHatake | Теги: Цунаде, Ґенма, Мей Хатторі, любисток, Куренай, Масамуне Араї, Відьмак, Учень Архітектора, яманака, характерники, Тейваз, Хана/ОЖП, мей, Какаші/ОЖП, Ґоджьо Сатору, Іноічі, Іно, Кіба/Неджі, Фушиґуро Меґумі, Хатаке, Асума, Генма, Сьокі, Ханаре, какаші
Переглядів: 453 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 22 (частина 2).
Завантаження...