menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 21.02.2022 в 01:44
Фанф прочитано: 828 раз
Час прочитання:
Категорія: Аніме
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 23 (частина 3).


21.02.2022, 01:44

Жадан і Собаки - Листопад (feat. Юрій Гуржи)

Глава двадцять третя (частина ІІІ)

 

Попереду на них чекав перетин добрячої частки пустелі, тому було вирішено не переодягатися в цивільний одяг завчасно, а зробити це в одній із піщаних печер неподалік селища і там же залишити речі, тому зараз вони знову одягнули форму та прийнялися снідати.
 

Тейваз сиділа, зігнувши ноги в колінах поклавши на них підборіддя, на самому вузькому, колючому, через дрібні мушлі, березі, опустивши ступні до води, дивилася на дафній, які лоскотали їй пальці та повільно відщипувала шматочки онігірі, кидаючи їх до річки.
 

- Раптом, її за зап'ясток схопив Какаші, що саме сів поруч, закінчивши повністю із речами, підсунув до себе та відкусив здоровенний шматок рису.

- Якщо сама саботуєш їжу, то не забувай, що в тебе і без цих креветок є кого погодувати.
 

Він поцілував її руку вздовж вен, а тоді відпустив і теж занурив ноги до води.
 

- Що з тобою, Тейваз?

- Зі мною? - не піднімаючи голови, перепитала Тейваз. - Це ти вперше, скільки я тебе пам'ятаю, не давишся в таборі пігулками з Анбу, а нахабно крадеш мою їжу. - характерниця спробувала посміхнутися, але вийшло не дуже.
 

«Я починаю думати, що щось не так зрозумів. Що цю ніч не так зрозумів. Тейваз неначе навпаки віддалилася від мене... Невже я був настільки поганим? - не переставав подумки Какаші мучити себе, не відвертаючи очей від Тейваз. - Про що я взагалі таке говорю?? Чорт, не варто було цього робити, я певно щось цим накоїв... Ні, ні, ні. Я їй вірю, вона запевнила, що все добре. А що тоді ж з нею? А може я їй просто байдужий? Я все перебільшив? Стоп! Вона ж казала колись, що для неї секс - це всього-на-всього секс. Отже... Ні! Не для неї. Не за її умов. То була лише захисна оболонка».
 

- Подивись на мене, Тейваз.
 

Характерниця миттєво заціпеніла та залилася фарбою і лише потім повільно поглянула на Какаші.
 

«О, боги, я що тепер завжди червонітиму від цієї фрази?! Приїхали...»
 

- Хей, ти ще жодного разу за цілісінький день навіть тупо не пожартувала, Тейваз. Якось не схоже на тебе та і навантажений мозок на місії не потрібен.

- Ця місія... - Тейваз підвелася, Какаші послідував за нею.

- Так? - він не відводив своїх очей від характерниці, поки вона від протилежного берега, намагаючись не думати про те, що там було ще якихось десять хвилин тому.

- Ти ж не любиш такі місії.

- Так.

- Але ця місія важлива. Дуже. І через нашу дурість...

- Дурість? - несвідомо перебив її Какаші.

- Я не знаю, як це назвати. - Тейваз сумно похилила голову. - Я це скажу, лише як один із варіантів. Щоб, якщо що, залатати припущення. Але ти не роби поспішних висновків та не насміхайся, я просто мушу про це поговорити, бо що якщо...

- Тейваз, - Какаші схопив характерницю за руку та розвернув до себе, - місія - є місія. Мене, як командира, не хвилює що там і як в тих нюансах твоєї роботи. Лише, щоб ми її виконали і повернулися живими. А до початку операції та після я твій...
 

Тейваз не знала, який варіант трактування його слів правильний, як і не хотіла називати його другом, бо це б могло бути вже ним неправильно розтлумаченим, але і пошитися в дурні не хотіла, тому побачивши можливість викрутитися, скористалася нею.
 

- Семпай.

- Семпай. - Какаші підійшов ще ближче, майже не залишаючи між ними відстані. - Будь ласка, я ж попросив, не ховайся від мене, - він встиг схопити зашарілу Тейваз за підборіддя, не даючи їй можливості відвернутися, - вже трішки пізно. - Какаші посміхнувся, на його щоках теж з'явився рум'янець. - І коли я семпай, або твій командир, твій друг, врешті решт, Тейваз, - характерниця приємно здивувалася таким словам, вона немов відчула, що в них нічого поганого не ховається, лише те, що їй було необхідно, що між ними нічого не втрачено, що вона, що вони не зруйнували їхню дружбу, яку так важко відвоювали у власних страхів та характерів, - тоді щоб ти не робила - це виключно твій вибір. Я його дізнаюсь і прийму.

- Ти хочеш сказати, що не зневажаєш мене, що...

- Що?! Ніколи.

- Не перебивай. Сказати, що те, що між нами сталося, ніяк не завадить ні нашим відносинам, - Какаші ледь стримав язика за зубами, - ні нашій, - Тейваз знову сильно почервоніла, боячись себе видати, - місії?

- А чому саме зараз щось має статися на місії?

- Е?
 

«От, я дурепа!!! Ну, все ж було очевидно! Це був просто секс і справді, чому він має якось завадити сьогодні? О, боги! А тепер він зрозуміє, що я собі бозна-що надумала! Який сором!» - Тейваз мовчки всміхнулася у відповідь і хотіла якомога швидше піти геть, але її рука досі була в полоні у Какаші, тому нічого не вийшло, він одразу її розвернув назад.
 

- Я спитав, бо ще не було жодної місії, аби я не думав про тебе з самого першого дня, але ж жодної не зірвав, тому для мене нічого і не змінилося після, - пауза, - нашої дурості.
 

Тейваз дуже хотіла думати, що це означає, що він теж відчуває те саме, що і вона, до того ж так само давно, але не дозволила собі повірити в ці слова таким чином, хоча Какаші вважав, що виразився максимально чітко.
 

- Хоча, - він продовжив говорити, схопившись за комірець безрукавки, - для мене то була не дурість.
 

Какаші підняв комірець, але Тейваз так і не дозволила йому розправити та одягти маску, натомість кинулася до нього в обійми та поцілувала. Какаші підняв її за стегна на руки та не зміг стримати посмішки, адже чудотворна легкість повернулася до нього.
 

«Все таки, все добре. Правда ж?».
 

***
 

- Що таке, - стоячи біля пропускного пункту до міста, запитав Какаші, нахилившись, - знову параноїш через зброю?
 

Тейваз і цього разу так і не почула запитання, тому Какаші провів кінчиками пальців по її оголеній спині, змушуючи нарешті Тейваз поглянути на нього. І це бездоганно спрацювало, що характерниця аж легенько затремтіла, а потім одразу ж подивилася на Какаші, що стояв біля неї в сірому костюмі-трійці, з піджаком через плече, посміхався, та не відривав від неї свого погляду двох темно-карих очей.
 

- Будеш так широко всміхатися, то, - Тейваз знизила голос і доторкнулася до власної лівої щоки, - грим відклеїться.

- А я не можу дивитися на тебе і не всміхатися. Занадто довго стримував себе.

- Та чого ти взагалі так на мене дивишся?

- Як так?

- Ну, ось так. - Тейваз показала щось дивне руками, а тоді її щоки повністю вкрилися рум'янцем, але характерниця, замість відвернутися, лише несміливо всміхнулася.

- Бо ти неймовірна.
 

Тейваз закотила очі та штурхнула Какаші в плече.
 

- А тепер серйозно.

- Це я тебе вперше в сукні бачу? - знову ця котяча, широка посмішка.

- Ну, якщо в сукні сукні, то так. А так та місія на кордоні з... - не встигла Тейваз договорити, як руки друга в цю ж секунду опинилися на її талії, - Воу, який ти все ж швидкий і як ти близько в мить опинився.

- А чому ти не носиш, не любиш?

- Не зручно та і спокійніше в ... що ти робиш?
 

Какаші почав гратися тоненькою, шовковою, як і сама сукня, бретелькою.
 

- Ми посеред натовпу.

- Вибач. Я... - нарешті і Какаші вкрився фарбою. - Я уявлення не маю, як зараз, ще й тут, зумів забутися. Чесно.

- Дурник.

- Трішки. - Какаші доторкнувся кінчиком носа до носа Тейваз, а тоді нарешті відпустив її. - Тобі дуже личить червоний. І ця сукня.

- Тобто, без сукні я на тебе таке враження не справляю.

- О, Тейваз, - очі Какаші запалали, - без сукні ти...

- Я про штани, довбню.
 

Тейваз знову засміялася та хотіла вдарити Какаші в плече, але він ухилився, перехопив її руку та приклав до щоки, цілуючи.
 

- Ти будь-якою тільки те і робиш, що справляєш на мене враження, просто зараз, я не знаю, я... ти така... - він посміхався та шарівся все більше, - ця доба, вона. Я просто хочу тебе огородити обіймами від усього світу і не відпускати, а ще, ти в сукні не виглядаєш так, немов готова вдарити мене кожної миті.

- Ууу, а це величезне упущення. Я працюватиму над цим.

- Працюйте краще над швидкістю ваших кроків, довбані молодята. - озвався голос позаду них, що змусив Какаші з Тейваз ще більше почервоніти та розсміятися, але все ж таки і пройти уперед трішки швидше.
 

Увійшовши до міста, майже одночасно із останнім промінням сонця, Какаші з Тейваз одразу попрямували до найвищої будівлі в самому його центрі.
 

- Овва... - прошепотіла характерниця.

- Здивована. – Какаші, що вже одягнув був піджак, пригорнув за напівоголений стан подругу до себе обома руками.

- Так. Місто цілковито відрізняєтесь від тих поселень, що я за Хребтом вже бачила. Воно виглядає таким...

- Тісним? Брудним? Сірим? Некомфортним та перенаселеним?

- Індустріальним, неоновим, гучним і все те, що ти вже перерахував, також і тут просто неймовірно ТХНЕ грошима. Але знаєш, - Тейваз вирвалася з обіймів Какаші, вказавши на нього пальцем, - можна було і не перебивати.

- А то що?

- А то май повагу?

- Та ну? – Какаші схопив жорстко Тейваз за руку, що та аж побіліла. – Повагу до кого?

- Відпусти мене! – Тейваз намагалася вирватися, але безуспішно, Какаші лише сильніше стис та притягнув її до себе. – Томіоко, ти робиш мені боляче!

- Ще навіть не починав.
 

Какаші, сповнений люттю в очах, замахнувся, але тут його руку перехопив чоловік в чорному костюмі з краваткою та звернувся до Тейваз.
 

- Все добре? Пані?

- Так. – Тейваз змахнула сльози з очей, штовхнула Какаші та чкурнула до дверей казино, що і знаходилося на першому поверсі хмарочоса.

- Така поведінка не припустима на території нашого закладу. Вважайте, пане, це попередження. Якщо це повториться, ніхто церемонитися не буде. Слідкуйте за собою та своєю дружиною.

- Нареченою. – Какаші вирвав руку, поправив піджак та також направився до дверей. – І цей статус доволі хиткий, як я бачу.
 

Какаші в два кроки наздогнав підставну наречену та грубо розвернув її до себе за плечі, одразу помітивши, як інший охоронець доторкнувся до свого навушника.
 

- Що ти собі дозволяєш?

- А ти?
 

Какаші зціпив зуби та відпустив Тейваз.
 

- Знайди столик, а я на бар.
 

І вони розійшлися в різні боки. Какаші сповнений люті, а очі Тейваз сльозами, які вона не приховуючи знову та знову змахувала, поки її не окликав ще один охоронець, але на відмінну від попередніх, руку цього прикрашав доволі дорогий годинник.
 

- Пані, чи не проти Ви скласти компанію господарю цього місця.
 

Тейваз невинно поглянула на невисокого, але досить огрядного чоловіка, років п'ятдесяти, з велетенською залисиною, що сидів за столиком та дивився, немов в порожнечу, попереду себе та повільно попивав щось схоже на сік.
 

- Я? – навмисно здивувалася характерниця. – Вибачте, але не думаю, що я зараз спроможна на світські бесіди.
 

В цей же момент, охоронець, що і запросив, поклав руки на її оголені плечі, змушуючи Тейваз сісти на стілець, який саме відсунув другий охоронець.
 

- Чому ти з ним. – все ще не дивлячись на характерницю, що сиділа поруч, запитав, абсолютно без запитального тону, Оябун.

- Краще не брехати. – холодно підказав перший охоронець.

- Він не був таким.

- Я не це спитав.

- Батько зазначив у заповіті, що свій спадок я отримаю лише, коли вийду за Томіоко, а потім взяв і помер. Просто помер, а мій люблячий наречений став свинотою. Він знає, що в нього на мене всі права. Я люблю гроші і не збираюся від них відмовлятися.
 

- А якщо він помре?
 

Тейваз перехопило подих. Ні, все йшло за планом, але вона не змогла не злякатися за Какаші. Цих чоловіків в чорних костюмах з краватками тут так багато.
 

- Я не знаю. Мені не відкривали всі умови заповіту. Можливо навмисно.
 

І тут Тейваз розридалася, обпершись ліктями на стіл, та сховала обличчя в долонях.
 

- Припиняй. Таке я ненавиджу. Ненавиджу, коли жінки плачуть.
 

Тейваз в мить замовкла, навіть не дихала, поки повністю не заспокоїлася.
 

- Налий їй.
 

Тейваз не встигла помітити, звідки з'явилися пляшки, як вже перед нею стояла склянка з напоєм. Джин з ананасовим соком – характерниця одразу впізнала ці нотки.
 

- Але, - гаряча, спітніла долоня опинилася в неї на оголеній спині, а Оябун нарешті дивився на неї. Тейваз відчувала на собі і його погляд, і його огидне дихання, - я люблю красивих та щасливих жінок. – Оябун пальцями змусив Тейваз скоріше осушити склянку та наказав жестом повторити коктейль, а вона була і не проти. – Хочеш, я покараю його? Ніхто не має права доводити моїх жінок до сліз.

- Ваших жінок? – Тейваз допила вже і другу порцію та теж поглянула на Оябуна, що сидів зовсім близько, усміхався напівгнилими, напівзолотими зубами, а його долоня сповзала все нижче та нижче.

- Так. Вирішуй. І не переймайся, мої хлопці його не вб'ють, але, якщо і перестараються, то ти не будеш мною ображена в грошах. Крім того, я не прихильник одноманітності. Зможеш піти хоч і через пару годин. – він притягнув її ближче до себе, провівши сальним носом по її шиї, вдихаючи запах парфумів. – Я не люблю, коли жінок ображають. Я попіклуюся про це.
 

Тейваз не одягала спіднє. Воно не пасувало цій сукні. І зараз вона дуже про це пошкодувала, бо хоча б тоненька тканина ще трішки могла вберегти її від його огидних доторків. Характерниця, не подаючи навіть вигляду, наскільки їй неприємно, озирнулася на Какаші, що геть безтурботно попивав алкоголь за баром та фліртував з офіціантками, що проходили повз.
 

«Хух, я дарма переживала. Наші почуття геть не заважають операції. Взагалі не схоже, що він би її міг зірвати через раптові ревнощі. – Тейваз трішки полегшало, адже це означало, що не доведеться відмовлятися від спільних місій, але раптово її з середини немов обдали крижаною водою. – А що, якщо просто немає ніяких почуттів?»
 

- Вирішуй. Мені набридає чекати.
 

Оябун проліз рукою, крізь виріз, до її грудей і жорстоко стиснув одну, чим одразу привів Тейваз до тями.
 

- Але, якщо хтось побачить? Чи якщо його знайдуть у якійсь підворотні? Я не хочу, щоб про мене пішли плітки.

- Не переймайся. В моїх хлопчиків повно ігрових кімнат. Твоя відповідь?
 

Тейваз нахилилася до Оябуна, поклавши руку, під столом, на його член та прошепотіла йому на вухо.
 

- Так. Але в твоїх охоронців такі гарні іграшки, - характерниця натякнула на здоровенні мечі в них на поясі, що нагадували їй мачете, - я так заводжусь від подібного. Чи можна ми і собі щось залишимо. – вона легенько стиснула член, відчувши, як він почав твердіти, а тоді вкусила Оябуна за вухо.

- В мене у самого таких іграшок вдосталь. Хочеш покажу?

- Так. Це найкраща прелюдія.
 

Оябун до болю ще раз вп'явся в груди характерниці, а тоді наказав охоронцям діяти, а сам відвів Тейваз до власної кімнати на декілька поверхів вище.
 

Незважаючи на огидну зовнішність та дещо смішні риси обличчя, зайву вагу, надмірне потовиділення і маленький зріст, лише одним поглядом, Оябун навіював жах. Навіть на Тейваз. Вона мала справу і з більш неприємними особами, але саме він, саме зараз чомусь почав викликати тремтіння в колінах характерниці та страшне небажання думати про неминуче.
 

Оябун пропустив Тейваз уперед та закрив двері на кодовий замок, ставши так, щоб гостя точно не спромоглася підглянути. В документах розвідки теж не було коду, нікому не вдалося його дістати та і не мало би це сенсу, паролі регулярно, без будь-якої системи, змінювали.
 

- Ще вип'єш?
 

Тейваз уважно подивилася на Оябуна, який скинув із себе піджак та розправив пітну сорочку, а тоді дістав пляшку дорогого алкоголю та два келихи. Тейваз не давала собі забувати, що його зовнішність оманлива. Оябун дуже сильний, а Тейваз зараз дуже беззахисна. Вона гарно розуміла, що її власних сил не вистачить, а посилювати удари чакрою неможна нізащо поки сувій не буде у неї. Взагалі, в ідеалі, поки вони не зустрінуться з Какаші, щоб не підставити і його. Чакру в мить виявлять. Тейваз вистачало нервів від того, що вона вперше, не на тренуваннях, приглушує чакру і боїться облажатися. Вона боїться підставити Какаші. Листя.
 

- Ні. Не потрібно.

- Хм. – Оябун усміхнувся самими кутиками. – Впевнена? А знаю, які почуття викликаю у жінок. Не бійся образити.

- Які? – Тейваз одним помахом руки скинула з плечей бретельки сукні і вона впала на підлогу, де характерниця, не зупиняючись, легко переступила через неї, навіть не задівши височенними підборами, та наблизилася до Оябуна. – Надійності? Безпеки? – Тейваз навмисно відвела погляд, а потім повернулася та посміхнулася. – Грошей?
 

Чоловік, через різницю в зрості, дивився прямо на груди Тейваз, пожираючи їх поки самим лише поглядом, зберігаючи в пам'яті якими пружними та ніжними вони були на дотик декілька хвилин тому.
 

Тейваз роззулася, хоч Оябун досі залишався нижчим.
 

- Покажеш мені? – вона поклала руки на його плечі, склавши долоні в замок.

- В мене є краща ідея.
 

Оябун без зайвих церемоній проник пальцями між ноги Тейваз і вона вимушена була фальшиво застогнати. Їй пощастило, він хоч і був доволі нетерплячим, але геть не грубив, а проблем, у фізичному плані, із збудженням у Тейваз ніколи не було, тому і болю на подібних місіях вона ніколи не відчувала. Вона просто нічого не відчувала, тому, що було минулої ночі, досі не могла собі пояснити, а зараз все, що їй залишалося – це коритися та грати, а також, не забувати про посмішку.


- О, боги, пане... - Тейваз притулилася до нього всім своїм тілом, коли він закинув одну її ногу на себе. – Мм, я..

- Кісакі. Ніяких панів. – він припав до грудей Тейваз, цілуючи та облизуючи їх і хоч вона це просто ненавиділа, але їй нічого не залишалося, крім того, аби коритися, грати та посміхатися.

- Кісакі, я не про це. Ти ж обіцяв.

- Ти про що? – Оябун лише через декілька хвилин відірвався від її грудей, але пальці все так і залишалися в середині, рухати ними він так само не переставав, а його голодний погляд вимагав бачити реакцію на обличчі Тейваз.

- Зброя. Ти обіцяв, що ми спершу пограємося.

- А, - він зупинився, звівши брови, - точно.
 

Оябун відпустив Тейваз зі свого полону та облизав пальці, перш ніж підійти до шафи та відкрити двері. Спершу характерниця побачила лише одяг та взуття, одразу накинувши оком на чоботи, подібні їй до берц, які були відносно підходящого для Тейваз розміру, враховуючи невелику ногу Оябуна. Але це був лише перший прошарок, за другими, вже кодовими дверима, знаходився сейф із різною холодною зброєю, коштовними металами, камінням, різноманітними пляшечками, стопками записників і найголовніше – сувоями.
 

Відблиск. Тейваз зрозуміла, що вся документація знаходиться за товстелезним склом, але там не було видно блакитного сувою!
 

- Обирай.

- А другу половину дверей ти не відкриєш?

- Ні. Не зараз. За нею знаходяться особливі експонати. Їх ще треба заслужити.
 

«Заслужити. А я до поки ще мала надію, що все обійдеться».
 

- Цей.
 

Тейваз вказала на грубий ніж, вид якого і носили охоронці.
 

- Хм.
 

Оябун дістав клинок з піхв та почав проводити холодним лезом по тілу характерниці, яке поступово вкривалося сиротами, а соски набрякали і все це вбивало терпіння Оябуна.
 

- Я не проти.
 

Тейваз добре читала звіти перед місіями. Особливо спеціалізованими. Особливо, коли багато дій залежало від її власних рішень.
 

Спершу Оябун доторкнувся лезом до набряклого соска Тейваз, змусивши її дійсно злякатися, але потім, хтиво посміхнувшись, він прибрав лезо звідти та почав залишати маленькі порізи в неї на тілі деінде, давити на них своїми маленькими, спітнілими долонями, а потім злизувати кров і так раз за разом, аж поки його власне збудження не стало переростати в біль. Оябун, геть неочікувано для характерниці, схопив її за волосся, і так грубо, що аж вибив одну із канзаші з зачіски, та потягнув Тейваз до ліжка. Сам він сів на край, а Тейваз змусив стати на коліна.
 

- Давай. Це вже моя прелюдія, а після буде бонус, ну, а тоді, ми з тобою поговоримо вже геть інакше.


Його погляд став іншим. Тим, від якого знову затремтіли коліна. Тейваз добре читала звіти і раділа, що цю їх частину вона хитрістю не дала прочитати Какаші.
 

- Візьми ніж.
 

Тейваз здивувалася почутому, хоч і розуміла, що це їй ніяк не допоможе, бо поки частина з сувоєм під кодом, якщо він взагалі там, вона нічого не може зробити, ніяк себе захистити, лише виконувати місію до кінця.
 

Вона послухалася.
 

- Лижи його. – огидна посмішка. – Ти ж казала, що обожнюєш зброю, то покажи мені як саме. Лижи, я сказав.
 

Вона послухалася.
 

- Пристрасніше та дивися на мене.
 

Тейваз ледь не занудило від його останніх слів, але вона підкорилася. Вона почала водити по ножеві язиком, немов по членові, та не відривати свого хтивого погляду від Оябуна, який судячи з його виразу обличчя і того, що він почав розстібати брюки, теж вбачав в тому ножеві далеко не те, чим він був насправді.
 

Оябун, засунувши руку в труси, ногою штурхнув Тейваз в плече, чим змусив впасти сісти голими сідницями на підлогу.
 

- Розстав ноги та засунь його в себе.
 

Вона схопилася за ручку клинка, а тоді підвела очі на Оябуна.
 

- Не лезом, дурепо. Хіба я схожий на хворого виродка? – засміявся Оябун. – Хутчіше.
 

І Тейваз лягла на спину та підкорилася, взявшись обережно за лезо, та почавши руків'я ножа то вводити його в себе, то виводити. Воно було занадто огрядним, але в Тейваз не було вибору, крім того, як продовжувати зображати задоволення перед Оябуном.
 

Її фальшиві стогони зводили його вже з розуму, тому спогляданням та самовдоволенням він більше не був ситим. Оябун підвівся, знову схопив Тейваз за волосся та знову змусив стояти перед собою на колінах, попередньо відібравши в неї ножа.
 

Характерниця з усіх сил намагалася ні про що, окрім завдання не думати, а тоді опустила брюки Оябуна разом з білизною. Він був коротким, але доволі товстим, в принципі, як і його господар, зловила себе на думці Тейваз і намагалася не засміятися з цього, як же вижити без гумору на подібних місіях, а тоді вхопилася за член рукою та почала помалу опускати та піднімати долоню.
 

- Ні.
 

Оябун вже втретє заліз пальцями у волосся Тейваз та опустив її обличчя, змушуючи взяти до рота. Волосся він не відпускав, вирішивши контролювати темп, як того бажає сам. Оябун взагалі більше не церемонився з гостею, що аж сльози проступили на її очах, але в неї абсолютно не було вибору, крім того, як продовжувати коритися та грати, ну, і вже далеко було не до посмішок.
 

Кожного разу, коли Оябун дозволяв їй вдихнути повітря, Тейваз намагалася якомога більше сплюнути слини, аби спробувати, немов змити, цей огидний смак та запах. Що ж, на цьому завданні, цій людині, Тейваз добре розуміла, що не накажеш сходити до душу, не заманиш навіть хитрістю разом, в принципі, тут лише він диктував свої правила і Тейваз добре розуміла, що на неї чекає, якщо і за другими дверима не виявиться блакитного сувою.
 

- Роби це краще. Краще його смокчи, тупа хвойдо.
 

Як би її не нудило, як би їй зараз не було огидно, особливо від себе, вона корилася, лише корилася, активніше та сильніше його всмоктуючи, цілуючи та облизуючи кожного разу, коли Оябун боляче піднімав її за волосся, а потім опускав, не залишаючи вибору, крім, як брати до рота його повністю.
 

«Терпи Тейваз, це ж лише просто секс. Це нічого взагалі, абсолютно нічого і ранить він тебе лише настільки, наскільки ти сама цьому дозволяєш».
 

Тейваз не розуміла, що з нею відбувається. Чому? Чому в неї тремтять коліна? Що не так з цим клятим завданням?! Чим же ця місія відрізняється від всіх попередніх, що тепер їй не байдуже, що тепер вона на повну відчуває огиду до себе, ненависть до нього і головне чому в неї тремтять коліна та хочеться плакати?
 

Раптом характерниця зрозуміла, що їй не вистачає повітря, але коли вона намагалася підняти голову, Оябун лише сильніше притис її, врізавшись нігтями в шкіру її голови, та так і тримав, поки повністю не кінчив. Тейваз добре розуміла, що з цим чоловіком випльовувати не можна. Більш огидного смаку вона ще ніколи в житті не відчувала. Більшої огиди до себе вона ще ніколи не відчувала. Тейваз зрозуміла, що не хоче після такого більше ніколи бачитися з Какаші. Вона не зможе йому навіть раз в очі подивитися. Що вона накоїла? І як вона ходитиме на місії далі? А може їй просто не повертатися з цієї? Не повертатися живою?
 

Не встигли думки закінчитися, як Оябун перервав їх, за волосся, відкинувши Тейваз на підлогу, що та аж забилася головою об відкриті двері шафи, а тоді він, вставши, вдарив її по обличчю підошвою і з її губи та носа пішла кров.
 

- Не побачив посмішки.

- Пробач.
 

Поки Оябун вводив код, Тейваз підповзла до сукні та вдягла її назад.
 

- Я так не думаю.
 

Оябун розірвав бретельку, коли характерниця знову стояла біля нього, що тепер одна із грудей була оголеною, коли друга ледь прикритою. Тейваз усвідомлювала, що ще легко відбулася, в звітах писалося, що Оябун полюбляв нескінченно бити коханок в живіт, навіть топтатися по ньому, примовляючи, що такий скот не має плодитися. Вона ледь стрималася, аби не схопитися за живіт, немов намагаючись захистити неіснуючу дитину від цього світу.
 

- Обирай.

- Можна спочатку випити? – Тейваз жадалося вимити цей смак зі свого рота, хоча б на мить.

- Вже ні. Обирай.
 

Тейваз побачила свою ціль. Так само за товстим склом, в якому відбивалася спина Оябуна. Але це все, що вона побачила.
 

- Тут немає зброї.

- А, так. – Оябун хтиво усміхнувся. – Що ж, - звів він плечима, - отже нам нічого не залишається, крім як продовжити.
 

Він жорстко схопив її за підборіддя, змушуючи відкрити рота та, здавалося, поліз своїм язиком до самих гланд і Тейваз зробила те, що її колись навчили, подібне до того, що вона бажала зробити всі попередні двадцять хвилин, які тягнулися вічність. Те, що залишилося її країні у спадок від імперії тиранії. Щоб жахливого не відбувалося в минулому столітті, але підготовка шпигунів та розвідки в тій імперії проводилася на височенному рівні.
 

Тейваз виплюнула язик на підлогу та байдуже поглянула на Оябуна, який впав, корчачись від болю та захлинався власною ж кров'ю, якої було небачено. Він щось намагався сказати, тримаючись обома коротенькими ручками за товстелезну шию, але марно. Тейваз переступила через нього, взула чоботи, а тоді прошепотіла:
 

- Пробач, Какаші.
 

Характерниця розуміла, що скло точно під сигналізацією і в неї немає декілька спроб, щоб його розбити, тому вона направила велику кількість чакри в кулак, усвідомлюючи наслідки, бо правильної техніки вона так і не навчилася, тому це її миттєво ослабить, та розбила скло. А потім схопила сувій закривавленою рукою, з якої тепер стирчало скло, великий клинок іншою, відкрила вікно та вистрибнула в нього, якомога швидше біжучи дахами в бік місця зустрічі з Какаші, якого вона одночасно і хотіла бачити, і більше ніколи нізащо.

 
Категорія: Аніме Аніме | Додав: KunoichiHatake | Теги: Віґілантка, Цунаде, Карательниця, ТенТен, Генма, Нара, Кканґпе, якудза, Тейваз, Котецу, мей, Кісакі, Акімічі, Ізумо, шикаку, Ґай, Шикамару, Оябун, характерники, какаші, Томіоко, Хатаке, Хаяте, Юґао, Ірука
Переглядів: 828 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 23 (частина 3).
Завантаження...