menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 25.12.2021 в 00:27
Фанф прочитано: 198 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 21 (частина 1).


25.12.2021, 00:27

Глава двадцять перша (частина І)


- О, Мудрецю! – Асума, тримаючи однією рукою Куренай за стан, а іншою чотири пляшки міцного алкоголю за горло між пальцями, увійшов до BBQ та звернувся до Какаші з Ґаєм. – Ви тільки подивіться, що я в цих шибеників відібрав?

- І тобі добрий вечір, чи радше ніч, Асумо. – не відриваючись від книжки, байдуже привітався Какаші, сидячи біля вікна.

- Прибери ноги зі столу і посунься. – Куренай вдарила товариша по ногам та сіла поруч.

- Я і так в самому кутку.

- Ага, тільки розвалився на весь диван.

- Ви взагалі чуєте мене? – дещо ображено запитав Асума, так і стоячи над друзями.

- А для чого їм потрібні були ці пляшки? – поцікавився Ґай. – Змагалися, хто більше зможе пронести на голові?

- Звичайно. – в унісон промовили Куренай з Какаші та дали один одному п'ять, не відриваючись хто від книжки, а хто від меню.

- Дуже смішно. – обурився Асума та сів біля Ґая, поставивши пляшки біля залишків вечері його друзів.

- Та перестань ти!
 

Звідки не візьмись, з'явилася Анко в обнімку із дещо хмільним Генмою, та вдарила Асуму по потилиці.
 

- Вони вже дорослі! Практично всі їх однокласники тепер чуніни. – Анко впала біля Асуми й миттєво потягнула за собою Генму, чим змусила товаришів потіснитися, а потім схопила пляшку і почала її уважно розглядати.

- Але! – до них розвернувся Ірука, що сидів за декілька столів від джонінів. – Все ще діти і алкоголь поки що їм заборонений.

- Теж вірно.
 

Погодився, посміхаючись, Какаші та помітив, як злегка почервонів вчитель.
 

- Ірука-сенсей! – хитро шкірячись, звернувся до нього Генма. – А ну, ходи до нас! Зараз будемо грати.

- Грати? – здивувалися всі, крім Анки та Ґая.

- На що граємо?! – радісно запитав Ґай.
 

Анко ж, спочатку поцілувавши Генму в шию, засміялася та мовила, паралельно відкриваючи пляшку:
 

- А я вже казала, що обожнюю твій підхід до розваг?
 

Генма пристрасно заволодів вустами подруги, чим змусив зашарітися усіх за столом, крім Куренай.
 

- Щось ніколи не змінюється.

- Так, Іруко, що було не ясно?! Сюди. А ти, - Анко суворо поглянула на Асуму, - шуруй за келихами і роби вже нарешті замовлення.

- Хм, - важко видихнула Куренай, поплескавши коханого по плечу, чи то втішаючи, чи то підганяючи, - лише тобі і Іно я можу дозволити так помикати моїм чоловіком.

- Ми вдома про це поговоримо. – спокійним, низьким тоном проговорив Асума, перш ніж піти до барної стійки, чим викликав різноманітні вигуки у друзів.

- Ага, - вже в спину, відповіла йому Куренай, - в мене чи в тебе?

- А чому ви досі не з'їдетеся? – поцікавився Ірука, що саме підсів до товаришів.
 

Куренай жестом попросила Анку подати їй пляшку, зробила пару ковтків з горла та мовила:
 

- Бо цей ідіот вважає, що мені буде не комфортно жити з ним в маленькій квартирі і спершу він хоче купити великий будинок, який, на його думку, я заслуговую. Але з його вмінням відкладати та повним ігноруванням батькових грошей, це буде ще дуже не скоро. Я ж кажу, що ми просто марнуємо час, який у нас є між місіями для спільного відпочинку, а він каже, що часу в нас ще море. Бісить.

- І мене. – в один голос погодилися всі, крім Генми, за столом та розсміялися.

- Ну, не знаю, - почав було Генма, розкинувши руки на спинку дивана, поки на ньому стало вільніше, - як на мене, якщо вже і з'їжджатися з жінкою, то дійсно лише тоді, коли ти можеш їй дати все найкраще.

- Генмо, - повернулася до нього Анко, - все найкраще, що є в тебе, знаходиться в твоїх штанях. Ну, можливо, ще й в рукавицях.

- Ось тому, я і не заводжу ніяких відносин, моя мила.

- Ти не заводиш ніяких відносин, бо ненаситна тварина і ніхто такого бабія терпіти не буде.

- І це мені каже дівчина, що взагалі не бажає обирати між жінками та чоловіками?

- Туше.

- Пляшку. – туплячись в стіл, єдине що промовив Какаші.

- Так, - всміхнулася Анко, впавши в обійми до Генми, - випивайте скоріше і почнеться гра.

- ЯКА ГРА?! – викрикнули, знервовано, Какаші, моментально відклавши книжку на підвіконня, і Асума, що саме приніс келихи та привів із собою Хану з Тейваз, яких помітив у вікно, поки робив замовлення.
 

Хана з Тейваз переглянулися та всміхнулися, а потім характерниця, стримуючи сміх, звернулася до Асуми.
 

- Ем, ти нам обіцяв м'ясо та трішки випивки, а не... Та чи правильно я зрозуміла взагалі?

- Сподіваюся ні.

- Так, яка гра? – не заспокоювався Какаші, переводячи погляд то з одного, то на іншого товариша. – Гра яка?
 

Ґай поклав йому руку на передпліччя.

- Та заспокойся, Какаші! Яка різниця! Гра – це завжди круто.

- А ось це наша людина! – Генма, прибравши руку з Анки, поклав її на шию товариша. – Швиденько опорожняємо пляшку, народ.

- Я принесу нам з дівчатами диван. – почесав потилицю Асума та дістав нову цигарку. – Але спершу, зроблю ще одне замовлення. З винної карти.

- Так, що за гра? – у відчаї пробурмотів Какаші та впав чолом на стіл.

- Друга книга із серії, передостання арка, вечір перед фінальним боєм.

- Що?! – Какаші підняв голову та збентежено, абсолютно червоний, поглянув на Тейваз. – Ти так жартуєш?

- Ну, хіба ти ніколи не мріяв повторити все, що відбувається із твоїми улюбленими персонажами?

- Та, ні, дякую, не все. Я б не дуже хотів, аби мені, наприклад, також вирвали око.

- А що, запасних вже немає? – пожартував Генма та моментально отримав дуже грізний погляд Куренай у відповідь. – Ги... - ніяково всміхнувся шинобі.

- Але ж це не вирване око, семпаю.
 

Сідаючи, продовжила Тейваз. Асума якраз підтягнув диванчик, а офіціант приніс частину замовлення.
 

- Ну, знаєш, я краще додому. Пізно вже. Випустіть мене.

- А не треба було забиватися в куток. – Куренай всміхнулася так, щоб чітко дати зрозуміти, що нікуди він не піде.

- Какаші, - звернувся Асума, що почав вже смажити м'ясо, сидячи між дівчатами, - я можу допомогти, втечемо разом.

- Тільки спробуй.

- Кохання моє, це домагання.

- Грати ми нікого не змушуємо, але пити та розважати нас ви будете всі. – Куренай обвела кожного за столом пальцем та поглядом, який не потерпить заперечень. – До гри приєднається лише той, хто матиме бажання. Так що, Какаші, розслаб свої прекрасні сідниці, - Асума завмер та спантеличено поглянув по черзі на Куренай з Какаші, але вирішив змовчати, - ніхто тебе тут не зґвалтує. Не хочеш, отже не граєш.

- Підніміть руки, хто гратиме? - сказав Генма.
 

Анко, сам Генма, Ґай, Ірука та Тейваз з Ханою одразу підняли руки догори.
 

- Куренай, - здивувалася Анко, - я чогось не розумію?

- А що розуміти? – запитав Какаші, поглянувши на дівчат з клану Інузука. – Вона у відносинах, все логічно.

- Я не проти, щоб Куренай грала. – сказав Асума, але з опущеними собі на груди очима, на яких були складені руки. – Це лише гра, а її тіло – її діло.

- Так і є, котику. – куноїчі посміхнулася та протягнула свою руку до руки коханого, змушуючи його розслабитися. – Але я знаю, як тобі це неприємно та і я за справедливість, а ти не граєш.

- Бо я не хочу, навіть для гри, нікого крім тебе цілувати.

- Як нудно. – в один голос промовили Генма з Анкою та стукнулися келихами.

- Ну, а мені вистачить і просто випити в чудовій компанії, щоб добре розважитися.

- Ой, все! – Хана підірвалася на ноги, показуючи, щоб Куренай помінялася із нею місцями. – Пересядьте вже!
 

Тепер Ірука сидів біля Какаші, а Хана біля Іруки.
 

- До речі, - Куренай обплела коханого руками за шию, припала вустами до його щоки, а потім лише продовжила, - я вже декілька років не беру спеціалізованих місій і не казала, лише чекаючи, чи ти попросиш.

- Що?! – очі Асуми просто світилися. – Я... Я! Я хотів попросити, але знав, що не маю ніякого права. Робота – це робота, а ти – це ти. Я не мав ніякого права тобі наказувати чи просити, що робити зі своїм тіло, тому мовчав, хоч просто вмирав через це, хоч і розумів, що це лише робота.

- Наказувати не мав, але просити міг, як і я мала право почути твоє ставлення до цього.

- Пробач мене, ідіота.

- І ти, що мовчала.
 

На цих словах вони ніжно поцілувалися, а Тейваз прикрилася від них долонею.
 

- Агх, - награно скривилася Тейваз, - Ґай, міняємося, будь ласка. Я тут не витримаю, поруч із цією парочкою.

- Але ж, - зауважив Ірука, - там теж парочка.

- Ага, парочка. – засміялася характерниця.

- І ще б вона, - хтиво посміхнувся Генма, пропускаючи Ґая, що з легкістю погодився пересісти, та міняючись місцями з Анкою, - не хотіла сидіти біла мене та моїх рук.

- Цікаво. – промовила Хана, забираючи пляшку в Какаші, яку той тільки-но взяв, щоб налити собі келих по вінця.
 

Тейваз, щойно опинившись навпроти Какаші, теж відібрала в нього пляшку, з якої він і цього разу не встиг налити.
 

- А чому ви граєте? – Какаші звернувся до дівчат Інузука.

- В плані? – перепитала Хана, обпершись ліктем на спинку дивана та поглянувши на товариша в масці.

- Ну, одна одну не ревнуєте? Не не хочете нікого крім одна одної цілувати?

- А чому ми маємо одна одну ревнувати?
 

Тепер вже характерниця зацікавилася розмовою, як і Генма, що уважно спостерігав за Тейваз та Какаші, не відпускаючи Анку з обіймів.
 

- Нуууу, ви ж, - Какаші щось дивне почав показувати жестами, - давно разом. Навіть, річниця скоро. Постійно разом гуляєте, нащо вам ще хтось чи щось подібне? Хтось зайвий, хоч і для гри?
 

Дівчата лише мовчки переглянулися та голосно засміялися, але першою зупинилася Тейваз, різко, бо немов, провалилася у власні спогади, втупившись скляними очима у стіл.
 

- Какаші! – Хана раптово поклала йому руку на плечі, приобійнявши на пару секунд. – У нас хороші стосунки, бо ми дорослі, адекватні люди, а ще подруги та сестри, а так-то, ми розійшлися ще на Новий Рік, одразу після фестивалю феєрверків. Ми більше, ніж півроку як, абсолютно вільні від ревнощів та зобов'язань. То чому ми маємо не грати?

- Що? – це все, що зміг промовити шинобі в масці, опустивши погляд та завмерши, а голоси за столом почали до нього доходити, немов через вакуум.

- Здається, твій семпай ідіот. – прошепотів Генма на вухо характерниці, чим змусив її нарешті прийти до тями.

- Або я...
 

«Дурепа, яка себе несамовито накручувала всі ці півроку, через свою ж власну помилку. Боже! Я вела себе, як остання сука, витрачаючи час на злість, ігнорування та образу, а по-факту, він так вчинив, бо турбувався про мене? Боже, яке я відбите...»
 

Тейваз нарешті підняла голову, щоб наважитися поглянути перед собою і побачила там, такий самий, розгублений погляд свого, завжди впевненого командира, який геть не відводив його від неї.
 

Раптом характерниця відчула, як хтось під столом стис її руку і Генма знову нахилився до її вуха:
 

- Вже можна починати волати з вас та жорстко підйобувати?

- Якщо на пенсію захотілося, ще й по інвалідності, то так, давай.
 

Тейваз повільно розвернулася до Генми, наступивши йому на ногу, а він лише з усієї сили стримувався, аби не розреготатися.
 

- Добре, народ, - ковтаючи сміх, мовив Генма, - крутіть пляшку.

- Я граю. – дещо невпевнено та тихо промовив Какаші, нащо Хана одразу поглянула на нього, а потім на Тейваз, та ледь змогла приховати, неочікуваний для неї ж самої, спазм на серці.
 

«Оу... Я мала одразу здогадатися, все ж занадто очевидно було. Тепер все стало на свої місця, але ким же я тоді для тебе була, Тейваз? Заміною? Ні, ти б ніколи так зі мною не вчила б. Правда ж?».
 

- Ґай, - всміхнулася Куренай, підсовуючи до нього пляшку, - виходить, ти перший.

- І що мені з нею робити?

- Просто крути! Але! Введемо правила. По-перше, перед тим, як робити хід, ми випиваємо. По-друге, з кожним колом, тривалість має збільшуватися на декілька секунд. Усі все зрозуміли?
 

На знак згоди, товариші осушили келихи, а Ґай нарешті закрутив пляшку, яка вказала на Анку.
 

- Угу, ясно, - всміхнувся Генма, - інструктаж просто досі триває.

- То що ми робитимемо? - із запалом поцікавився Ґай. - Віджимання? Присідання? Хто швидше на руках дійде до брами?

- Ой, - закотила очі Анко, лізучи до Ґая - просто йди вже сюди.
 

Куноїчі схопила товариша за одежину, різко притягнула до себе та доволі пристрасно поцілувала, не відпускаючи дещо задовго, як для першого раунду.
 

- Вибачте, - нарешті промовив Ґай, коли йому дали змогу впасти назад на диванчик, - мені треба пробігти пару кіл. Сотень кіл. Я скоро повернуся.
 

Ґай, лише злегка почервонілий, але доволі розгублений, моментально зірвався зі свого місця та направився на вулицю.
 

- В туалеті зручніше. Бігати. - кинув йому в спину Генма.

- Е, ніііі, - протягнув, затягуючись, Асума, - цей справді бігати.
 

Хана розливала випивку, поки Анко готувалася ходити.
 

- Ні, я все ж задам його, - почав було Какаші, - і давно ви так розважаєтеся чи лише сьогодні є особливий привід?

- Якщо чесно, - Асума з Куренай хтиво поглянули один на одного, - з першого нашого іспиту на Чуніна.
 

Какаші щиро здивувався почутому.
 

- А не треба було нас постійно ігнорувати, Какаші.

- Та я навіть не знаю, програв я чи виграв від цього.

- Хана. - чітко промовила Анко.

- Оооо, - витераючи вуста від бекону, всміхнулася Інузука, - як в старі добрі часи, кицю.

- Добре, визнаю, - з-за келиха прошепотіла Тейваз, - дивитися, як цілується твоя колишня зі своєю колишньою, це доволі незручно.

- Не просто колишньою, - самовдоволено зауважила Анко, сідаючи на місце, - а з першою колишньою. Давай, Генмо, не гальмуй!
 

Перед тим, як походити, він спершу налив та випив два келихи.
 

- Ну? Ну? Ну? - не вгамовувався Генма, поки пляшка крутилася, - за столом троє неймовірних дівчат, не підведи!

- Кхм. - награно прокашлялася Куренай, звертаючи на себе увагу.

- А що, люба, не треба було грати роль порядної дівчини. Ти неймовірна, прекрасна, неперевершена...

- Досить, - перебив Асума, - залиш щось і мені ще з епітетів.
 

За спиною Генми почувся гул, на який він моментально розвернувся.
 

- О, чорт.
 

Пляшка вказала на Іруку.
 

- Нічого особистого, сенсею, але я взагалі не по чоловікам. По жінкам, дівчатам, куноїчі, дещо старшим жінкам, - хтиво посміхнувся Генма, - безліччю жінок, пухких, струнних, високих, низьких, з коротким волоссям, з довгим, в сукнях, в штанях, особливо без них...

- Та стукніть його вже хтось! - обірвала п'яний потік зізнань характерниця, наливаючи і собі випити.

- ПО ЧУЖИНКАМ, але точно не по чоловікам. - ображено договорив Генма, склавши руки на грудях.

- Правила є правила. Ти їх прийняв. - зауважила Анко, насипаючи собі добре підсмажену порцію м'яса.

- Я сподівався на вдачу, але боги покинули мене.

- Почуття незручності зашкалює. - з привабливою, як завжди, посмішкою на вустах, промовив Ірука.

- От і я не знаю, я більше хочу звалити додому чи залишитися тут.

- Маску нормально зняти, а не тягати її туди сюди за кожним ковтком алкоголю.

- Ти взагалі чудово собі там влаштувався. От і мовчи.

- Генмо, відмовишся цілуватися з ним, присядеш в мене на цю ж пляшку.

- Але чоловіки...

- Раніше треба було думати.

- А як же активна згода, моя люба?

- В пляшки теж не питатиму.

- Воно вийшло за межі шкали... - прошепотів Ірука.

- Я тобі за все пригадаю сьогодні вночі.

- Ну, то вже постарайся.
 

На цих словах, Генма з Ірукою встали та нахилилися один до одного, зливаючись у поцілунку на декілька секунд.
 

- Овва! - повний здивування, вигукнув Генма, сідаючи назад та обіймаючи за плечі Анку. - Ні, цілуватися з чоловіком - це все ще, немов цілувати стовп, але виявилося, Ірука офігенно володіє своїми вустами і доволі активно, не думав, що ти ведеш в цьому. Але повторювати, звісно, я це більше ніколи не хочу.

- То розказуй, сенсею. - вимогливо поглянула на нього Куренай.

- Ви про що?

- Хлопці чи дівчата?

- А обов'язково обирати, коли довкола стільки привабливих людей? - все так само чарівно посміхнувся Ірука.

- Ага, - всміхнулася Анко в обіймах Генми, - обирати він взагалі не любить. Надає перевагу всьому й одразу. АЛЕ ЯК ЧУДОВО НАДАЄ!
 

Ірука залився рум'янцем.
 

- В плані? - перепитав Какаші.

- Секс в трьох. І йому не важливо, кого буде більше. Він зуміє викластися на повну та отримати сповна.

- Краще б я і не питав. - абсолютно червоний, відповів Какаші та потягнувся відкорковувати чергову пляшку.

- Це ж він наших дітей вчив, так коханий?

- Він самий.
 

В цей момент Тейваз не змогла втриматися від непроханих, але таких цікавих та детальних фантазій. Чомусь в її голові виникла геть неочікувана пара чоловіків, тому характерниця вирішила негайно змінити тему своїх думок.
 

- Генмо, - хитро всміхнувшись та обпершись ліктем на стіл, щоб зручно поглянути на товариша, запитала Тейваз, - а що означає "все ще"?

- Не будемо про це. Крути краще, чужинко.

- Ех, шкода, Куренай не грає.

- Так, блядь. - огризнувся Асума, міцніше притискаючи до себе кохану, поки та кокетливо засміялася.

- Ха! - здивувалася характерниця. - Вчителю Іруко, здається, я погано підготувалася до уроку, як вирішимо цю проблему?
 

Товариші засміялися, а Ірука знову підвівся, подаючи Тейваз руку.
 

- Є в мене пару ідей. Завтра зранку, коли ми пересічемося, як завжди, біля пекарні, мені буде за це, лише злегка, соромно, але сьогодні, пару ідей таки є.
 

І вони злилися в поцілунку, поки Анко почала рахувати. Спочатку Ірука з Тейваз ледве стримувалися від сміху, бо обидва виявилися ведучими в цій справі, тому не одразу виходило підлаштуватися один під одного, але потім, навіть дещо, захопилися процесом.
 

- Тааак, - простогнала Хана, - що, що, я цілуватися вона вміє.

- Кхм, - Какаші легенько, але ефективно, вдарив ногою Іруку під коліно, - заспокойся, нещасний, ти цим ротом малих дітей навчаєш.
 

Гравці впали на свої місця, трішки ховаючи присоромлені погляди один від одного, а Анко з Генмою залилися гучним сміхом.
 

- Комусь не терпиться походити.

- Ну, - погодився Генма, - або теж скуштувати Іруку.
 

Вони знову засміялися, даючи один одному п'ять, поки Какаші свердлив їх пекельним поглядом, а потім склав руки на грудях та відвернувся. Тепер засміялися вже всі.
 

- Киньте в нього вже пляшкою. - між затяжками, промовив Асума. - Хай теж чогось повчиться.

- Перепрошую?

- Твоя черга, старий.

- Оу... - усвідомлення всієї ситуації та власного положення тільки наздогнало повністю Какаші. – Точно.
 

Він взяв пляшку та розкрутив, не зводячи з неї погляду. Кожне повне коло здавалося для Какаші вічністю, і чим більше пляшка уповільнювалася, тим сильніше билося його серце. Здавалося, звуки довкола щезли.
 

Щось схоже відчувала і Тейваз, хоч їй досі було соромно перед собою за те, що вона дійсно зрозуміла, чого бажає. А бажала вона, аби ця клята пляшка зупинилася на ній.
 

Генма зняв чергову порцію м'яса з жаровні між Какаші та Тейваз, а тоді повернув Анку в свої обійми, жуючи. Пляшка, в цей момент, крутнулася в бік Генми, але потім таки вказала на характерницю.
 

- Махлюєш, засранцю. – прошепотіла куноїчі товаришу на вухо.

- Вважай, що я просто більше не хочу лизатися з чоловіком. Я краще залишу свою вечерю при собі.

- Не думала, що ти меценат.

- Може менше мені нерви тріпатимуть на місіях, спустять пар, перестануть гризтися, через цю ув'язнену енергію між ними. Ніякої благодійності, чистий егоїзм. Все на благо успішної командної роботи.

- Ага. А тепер подивись на них, але спробуй не закотитися під стіл зі сміху.
 

Генма з Анкою розвернулися до гравців, чия черга прийшла цілуватися. Тейваз з Какаші завмерли один навпроти одного, немов підлітки, яких вперше запросили пограти в щось подібне. Вони аж занадто повільно нахилялися над столом, не зводячи один з одного розгублених поглядів, а Какаші паралельно, теж не поспішно, стягував із себе маску. Генмі на мить здалося, що його рука навіть тремтить.
 

- А може запросимо їх до себе увечері і дамо майстер-клас?

- Анко, я ж сказав, ніяких чоловіків, але якщо лише Тейваз, то я завжди за.

- А, - награно закотила очі куноїчі, - тепер бачу, точно ніякого меценатства. То може хоч Іруку? Я теж хочу дізнатися, що ж не так з його вустами. Ми йому розпустимо волосся, переодягнемо в щось жіноче.

- В щось жіноче? Переодягнемо? Для справи, яка потребує оголених тіл?

- Зміна зовнішності?

- Я тебе сьогодні віддеру так, що ти ще довго не будеш навіть жартувати про секс в трьох.

- Ну, нарешті, дочекалася. – рука Анки полізла під стіл.
 

- Подивися, - тихо промовив Асума до коханої, - вони досі не поцілувалися. Визнаю, ти була права.

- Я завжди права, хоч і здивована, як ти досі не помітив цього.

- Що ти завжди права?

- І це теж.

- Як ти думаєш, вони нарешті вже хоч до світанку поцілуються?

- Цього року?
 

Куренай з Асумою засміялися, але Какаші з Тейваз цього навіть не помітили. Вони нічого зараз не помічали, крім один одного. Нічого не чули, крім гулу власних сердець та думок, що просто кричали в голові про абсолютно протилежні бажання: від втечі до втечі разом і негайно.
 

Какаші нарешті залишився без маски і губи характерниці були так близько. Знову. Але тепер все інакше, тепер це хоч і були ті самі губи, які всі ці півтора роки зводили його з розуму, але тепер вони були вільні. Ні, він цілковитий дурень, вони весь цей час були вільними.
 

«Я фантазувала про наш перший поцілунок, здається, вже мільйон разів, навіть коли ненавиділа ці думки, це несамовите бажання, але жодного разу я не уявляла, що це буде так. В дурній підлітковій грі, на абсолютно хмільну голову, хоч зараз я почуваюся тверезою, як ніколи. Але начхати! Як же сильно я хочу його вкусити, поцілувати, та нарешті просто доторкнутися і без постійного страху, що це неправильно, що це помилка, що це все спаскудить, а я пошиюся в дурні, адже зараз це просто гра і такі її правила, правила, які я зараз просто обожнюю, як ніщо інше в цьому житті».

[art by radrabbiitt]


Какаші протягнув свою долоню до подруги, запустивши пальці в її волосся, яке, здавалося, стало світлішим, та притягнув за потилицю ближче до себе. Їхні носи майже торкалися, він відчував її дихання на власній шкірі і йому здавалося, що він зараз знепритомніє чи вибухне від цих невідомих йому до нині почуттів. Сотні сторінок пронеслися перед його очима, які все ще дивилися на Тейваз, а вона на нього. Не кліпаючи, боючися зайве вдихнути, немов це може все розвіяти. Їм здавалося, що зараз вони дивляться не один на одного, а в дзеркало, у відображення у воді гірського, чистого озера. Їхні очі закрилися одночасно, дихання зникло, носи доторкнулися і до бару залетів захеканий Кіба з занадто збудженим, гавкаючим Акамару.

- Дідько! Де вчитель Ґай?! – хлопчина озирнувся довкола. – ЩО ТУТ, З БІСА, ВІДБУВАЄТЬСЯ?! – Кіба скривився. – Чому вчитель Какаші тримає мою сестру за голову і тягне до неї свої вчительські, порнографічночитаючі вуста, твою на ліво?!
 

Какаші з Тейваз відкрили очі, дещо відсунулися, але Какаші все ще не прибирав руку, а Тейваз, залита рум'янцем, не припиняла дивитися на нього. Цілковито зніяковілі посмішки з'явилися на обох їхніх обличчях. Потім Какаші таки відпустив Тейваз, засоромлено відвівши погляд, а тоді вони вдвох поглянули на ошалілого чуніна. В обох з'явилося відчуття, що їх спіймали за чимось дуже непристойним та забороненим.
 

- Знаєте, - продовжив, все так само кривлячись, Кіба, - мабуть, краще мені того не знати. – раптом він помітив і свою рідну сестру. – Тобі теж потилицю тут хтось чухав із присутніх?

- Я. – не встигла Хана нічого отруйного відповісти братові, як її опередила Анко. – Маєш щось проти?
 

Кіба, згадавши свій перший іспит, моментально занервував.
 

- Ні. Вам можна і мені навіть. Що завгодно можна.

- Приходь роки через чотири.

- Тепер я не хочу цього знати. – допиваючи келих, відповіла Хана, відкинувшись на спинку диванчика.

- Що сталося, Кібо? – поцікавилася Куренай.

- А! Блядь! Ой! Пробачте Куренай-сенсей! Акамару, шукай вчителя Ґая!

- Та що сталося? – вже не втрималася і Тейваз, намагаючись не дивитися на Какаші, хоч це їм обом погано давалося.

- Гаара, через те, що не зміг приїхати сам, передав родичами подарунки для нас. І серед них були їхні особливі шоколадні цукерки.

- І що? – запитав Генма. – Якщо ви не поділитися ними вирішили, то вали звідси. Ти вибрав просто найкращий час, щоб розказати.

- Ці цукерки одразу дісталися до Лі і...

- І він з вами не поділився? – не заспокоювався Генма.

- Ну, - захитав головою Кіба, - це зараз в процесі. Лі в мить розбив шикування ІноШикаЧо, як і кафе. Шикамару, тупо, єдиний, хто ще тримає його, але і він майже на межі.

- Настільки смачні цукерки?

- Генмо-сан, вони з лікером.

- ЇБАТИ! – в один голос закричали вчителі, а Асума, Куренай та Ірука моментально кинулися на вулицю в бік бару.

- Що це все значить?

- Хочеш побачити справжній Режим Бога? – запитав Какаші подругу.

- Що?? – скривилася від нерозуміння Тейваз.

- Треба рятувати Листя!
 

Какаші широко всміхнувся, через абсолютно розгублене обличчя Тейваз, а тоді схопив її за руку та потягнув за собою, з метою наздогнати друзів.
 

- Вибачте! – все, що встигла крикнути Тейваз Хані з товаришами.

- Хм, - Генма зручніше сів на дивані, - а ти не збираєшся подивитися на п'яну браму?

- Ні, я збираюся сама відкрити її чи хоча б просто допити тут весь алкоголь.

- Тоді може ми? Хм?

- Ні. – натягнуто всміхнулася Хана. – Я лише по жінкам, але ти можеш звалити, залишивши Анку в більш надійніших руках.

- Фу такою бути. Ох, ці Інузука. Злющі собаки.

- Гав.

Категорія: Повсякденність Повсякденність, Флафф, Аніме, Дружба | Додав: KunoichiHatake | Теги: Генма, Ірука, Канкуро, Рок Лі, Тейваз, гаара, Ґенма, Х’юґа, Сарутобі Асума, Іно, какаші, Неджі, Кіба, Чоджі, Темарі, Шикамару, сакура, хана, інузука, Хатаке, Хіната, Майто Ґай, анко, Юхі Куренай, шино
Переглядів: 198 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 21 (частина 1).
Завантаження...