menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 13.10.2021 в 01:18
Фанф прочитано: 466 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 13 (частина 2).


13.10.2021, 01:18
Глава тринадцята (частина ІІ)


- Що, - поцікавився Теучи, - одразу наступну порцію подавати?
- Га?

Дівчина, сидячи в Ічираку, геть загубилася у власних роздумах.

- Щось ти вперше так довго їси, навіть не за пару секунд. Щось сталося, дочко?

За ті часи, що Тейваз провела за поїданням страв пана Теучи, між ними склалися доволі теплі стосунки. Це був єдиний дорослий чоловік на все Листя, з ким дівчина почувала себе більш-менш розслаблено, навіть з Шикаку вона весь час боялася щось не те сказати чи показати себе з дурного боку, якось нерозумно.

- Та ні, - всміхнулася Тейваз, - просто щось задумалася.
- Сумуєш за Самуїакі, певно? Я і сам інколи. Не вистачає його сарказму часом.
- За ким?

Кухар не на жарт здивувався почутому.

- Вовк. За твоїм вовком.
- Інузука не розводять вовків вже сотні років та і мені не дозволено поки мати свого собаку.
- Тейваз, дочко, з тобою точно все гаразд?

Цієї миті в грудях щось защемило і дівчина моментально схопилася за серце.

- Я починаю забувати, все що було до перетину гір…
- Що? – не розчувши шепіт, перепитав кухар.
- Я так можу забути абсолютно все, що знала до приходу сюди, навіть смерті…
- Тейваз, що ти собі там бурмочиш під носа?
- Так, вибачте. – дівчина знову посміхнулася. – Не треба рамен, давайте пельменів!

Теучи, перш ніж приступити до виконання прохання, пильно поглянув на дівчину, але вирішив не лізти в душу.

- Ось, тримай.

За декілька хвилин, пельмені з ароматним бульйоном, за фірмовим рецептом Аяме, стояли перед Тейваз.

- І скільки то в тебе лізе тільки. – звів плечима, знову здивований кухар.
- А воно й не лізе.

І тільки Тейваз зібралася занеси до рота першу жертву з тіста та м’яса, як перед її очима виникло обличчя Какаші без маски, який моментально проковтнув пельмень з її паличок, надів маску назад, жуючи та всміхаючись, сів поруч.

- Гей!
- Сама ж сказала, що не лізе. – Какаші перетягнув тарілку до себе та забрав палички. – А отже, це вже моє. Добрий день, пані Теучи. – звернувся Какаші також і до кухаря, який в цей момент споглядав на них з незначною посмішкою.
- Какаші!
- Що? Чи ти не бажаєш пригостити свого семпая? – запитав чоловік та прийнявся наминати пельмені, знову знявши маску.
- Та, ну, тебе. – ображено відвернулася дівчина, склавши руки на грудях, та прикусуюючи губу, аби втримати усмішку при собі.
- Чуєш, невдахо, а що ви збиралися робити там з Ханою, якщо не секрет і якщо це не щось збочене?
- Невдахо?! – Тейваз скинула друга на землю. – Ти скільки ще будеш мене так називати?
- Поки не засвоїш додатково хоча б одну стихію, або не вдосконалиш блискавку. – відповів Какаші, що саме встав та обтрусився.
- Який дурень, маючи можливість навчитися викликати всі стихії, буде витрачати купу часу на детальне засвоєння однієї єдиною?
- Професіонал?
- Ні, дякую. Я краще вивчу ази всіх технік, які тільки можливі, ніж сидітиму та нудитимуся над чимось одним. Ну, поки мене не стратили.
- Але, якщо тебе стратять, - Какаші поглянув на кухаря, - ми жартуємо, шинобівський гумор, - та повернувся знову до Тейваз, - то який сенс взагалі буде в тих знаннях?
- Я якраз встигну спробувати багато чого нового. Так, це не буде якийсь там ваш вогняний дракон, але, навіть, якщо я зможу викликати невеличку вогняну сферу, мені її стане досить, аби перейти на контроль сил природи і випалити комусь очі.
- А драконом би могла просто спопелити всіх.
- Ні. Краще з’їсти по пельменю із різною начинкою, ніж цілу тарілку однакових.
- Тейваз, ти зараз прирівняла пельмені до шансів вижити?

У відповідь дівчина лише ніяково посміхнулася та почесала потилицю, а потім розплатилася із Теучи та пішла торговою вуличкою, Какаші послідував за нею, але спершу його окликав кухар та переказав на вуху діалог про Самуїакі, за що чоловік подякував йому.

- То, що там за збочення ви планували, що ти так засмутилася?
- Я не засмутилася.
- Я бачив.
- В тебе шарінґан ще і на спині?

Какаші лише посміхнувся.

- Та нічого особливого, просто я так давно фільми не дивилася, а тут виявилося, що у вас є прокат, а у Хани програвач і ми мали щось взяти якраз, а сама я і люблю кіно дивитися, але сьогодні був настрій пообговорювати потім.
- А чому з Кібою не можеш?
- Нуууу, справа в тому, що я хотіла взяти якийсь фільм, на певну тематику, щоб може якихось слів набратися правильних, а при Кібі то буде не зовсім зручно дивитися.
- «Котяча вдячність»? – пожартував Какаші.
- Ха. Ха. Ха.
- Ну, якщо ти не проти, то я теж маю відеопрогравач і можемо подивитися у мене вдома?

Очі Тейваз зблиснули і вона закивала головою.

- Угу!
- Тільки за однієї умови, якщо буде і наступний раз, то фільм потім обиратиму я.
- Ух-ти, - підступно усміхнулася дівчина, - а порно з друзями я ще не дивилася.
Какаші одягнув капюшон Тейваз їй на голову та туго зав’язав шнурівку, залишивши стирчати лише ніс дівчини, а потім відстрибнув на декілька кроків, передбачаючи отримати прочухана за це.
- Я не лише екранізації Джираєних книжок дивлюся. – дівчина звільнилася та пекельними очима поглянула на друга, думаючи, що саме йому зараз зробити. – Та і не порно то.
- Наступний раз буде, навіть, якщо я дістану тебе за цей своїм коментуванням та ми дивитимемося одну з цих екранізацій.
- Ні. – моментально почервонів Какаші, тільки уявививши можливість з кимось разом подивитися подібне кіно, особливо з дівчиною. – Нізащо.
- Так, Хатаке, так. – Тейваз повільно наступала на нього, а він так само повільно відходив.
- Ні.
- Тааак.
- Ні, бо моя черга буде обирати!

Дівчина зупинилася та відвела погляд в бік, задумуючись.

- Дідько, твоя правда.
- А як інакше.
- Самовпевнений дурень.
- Правий самовпевнений дурень.

Перед тим, як Какаші договорив, Тейваз помітила жінку, що над ними на балконі поливала квіти, і характерниця направила потік води чоловікові на голову.

- Хе-хе. – усміхнулася дівчина.

Какаші провів рукою по волоссю, всміхнувся, одночасно стиснувши вуста від обурення та промовив:

- Тікай.

І вони побігли, долаючи перешкоди із людей, лавок та будинків, до відеопрокату навипередки. По-дорозі, змусивши скрутити шиї Ґая, Куренай та Асуму, що сиділи в одному із своїх улюблених кафе.

- Таааак, зажди! - чухаючи підборіддя однією рукою та тримаючи касету в іншій, почав був Какаші, коли вони вже підходили до його дому. - Чому саме цей фільм?
- Ну, я ж вже була пояснила.
- Е, ні! Я склав 2+2 і чому саме цей фільм ти не могла подивитися з Кібою?

Тут Тейваз зрозуміла, що збовкнула зайвого, тому доведеться викручуватися.

- Та він інколи буває таким нетерпимим, от хочу щось придумати, щоб вижити це з нього.
- А не логічніше тоді було б навпаки разом з ним дивитися?
- Хатаке! Це моя логіка, що ти від неї хочеш? - Тейваз знову, як завжди, коли Какаші її бісив, штовхнула його в плече. - Ну, чого ти шкіришся?
- Ми прийшли, проходь.

Чоловік відімкнув двері до квартири та пропустив Тейваз до середини.

- Ого...
- Що? - занервував Какаші.
- Оце в тебе стирильність. Ти б і секунди не витримав в мене вдома... А я думала, що Хана охайна. - Тейваз нахилилася, аби роззутися. - Одразу видно, особистого життя в тебе немає, прихований збоченцю.
- А в тебе проте особисте життя із тарганами? - Какаші всміхнувся, спостерігаючи, як поступово закіпає подруга. - Невдахо.

В нього полетіли чоботи, від першого він з легкістю ухилився, але другий потрапив прямо до цілі. Проте не встигла Тейваз порадіти зі своїх пустощів, як чобіт, що пролетів повз до іншої кімнати та приземлився на столик, впав з нього, прихопивши із собою недопиту чашку вранішнього молока, що з характерним звуком розбилася об підлогу.

«Чорт! Тейваз, відколи ти це себе, як варвар ведеш в чужих оселях?!» - дівчина застигла із виразом дитини, яка наробила шкоди і її зараз будуть повчати батьки.

Какаші закотив очі, а тоді підійшов до подруги та наклонився біля її вуха, мовивши дуже серйозним тоном:

- Ти заплатиш колись за це. Повір. Тобі просто пощастило, що з моєї улюбленої чашки я пив чай. – тут чоловік вирівнявся та засміявся. – Я ж жартую. Прибери це, - говорячи, він окреслив в повітрі коло пальцем довкола обличчя дівчини, - зі свого гарненького обличчя.

І не встигли щоки Тейваз, неочікувано для неї, вкритися рум’янцем, як Какаші штрихнув її між ребрами з обох боків вказівними пальцями, чим спочатку змусив подругу вскрикнути, а потім накинутися на нього з кулаками.

«О, боги, ну, чому я поруч із ним вічно так шкварюся та веду себе, як дитина???? Я і в шістнадцять років набагато вже стриманішою була..., - роздумувала дівчина, дивлячись у вікно над верхівками дахів сусідніх будинків, поки Какаші заварював для них чай до фільму, але з останніми словами смуток на якусь мить заволодів нею, - …хоча, воно і не дивно. Саме ж в шістнадцять я розірвала всі свої зв’язки з друзями і почала звертати постійно абсолютно не туди цією дорогою життя. А потім, навіть, якщо я колись і впускала когось в своє життя на якийсь час, то важко бути абсолютно безтурботним поруч із другом, якого ти зміг завести вже дорослою людиною, але тут чомусь вдається, хоч і абсолютно несвідомо, навіть наперекір бажанню поводити себе стримано. Он воно яке, це забуте відчуття безтурботної, дитячої дружби».

- Ти любиш імбир? – вже вдруге повторив Какаші.
- Га?

«Хотів би я знати, про що ти так там собі задумалася…»

- А, так, - дівчина нарешті повністю випірнула із думок та всміхнулася, - обожнюю, щоб аж пів чашки, але коли інша половина складається із лимону, але це не натяк.
- А вода там передбачається?
- Ха.
- Лимону? – Какаші розвернувся назад до столу та почухав потилицю. – Здається, десь ховався і наче має ще живим бути.

Вони перемістилися на диван, поставивши горнятка на столик, біля якого Тейваз вже прибрала сліди своїх кривих рук, всівшись по різних кутках, а дівчина ще й з ногами, і Какаші підняв пульт, аби увімкнути нарешті фільм.

- Попереджаю, Хатаке, зі мною дивитися кіно геть не весело, тому в тебе є останній шанс прогнати мене геть та врятуватись.

Чоловік лише поглянув на неї з легкою посмішкою та натиснув на «Пуск».

- О, боги, у мене з головним героєм явно кардинально різні смаки на хлопців. На що він там слину пускає?
- Не любиш садівників чи смуглявих?
- Не люблю, коли перекачені качки вдягають максимально обтягнутий одяг. Прибирайте його вже з кадру.

Замахала Тейваз долонею перед собою в бік екрану.

- А ти ж в курсі, що там тебе ніхто не чує?
- А я тебе попереджала, Хатаке. – дівчина зміряла його злісним поглядом та відпила чай.
- Та я вже зрозумів, перемотувати доведеться багато, а це лише друга хвилина фільму.

Какаші прилетіло стопою по стегну.

- А можна хоча б в моєму домі не обдаровувати мене синцями!?

Чоловік схопив подругу за ногу та потягнув на себе, поклавши її ікра собі на коліна, та чим змусивши Тейваз перейти з положення сидячи на горизонтальне і ледь не пролити на себе чай.

- Все, пані, ваші кінцівки в полоні, щоб не розкидалася ними.
- Чай же гарячий. Він майже опинився на мені.
- А що ми, невдахо, раптом, забули і як сили природи контролювати?

Тейваз агресивно почала пручатися, але безуспішно, із хватки Какаші вибратися було не так то і просто.

- Все, невдахо, дивимося далі. – він побачив, як дівчина завела чашку для кидку. – А якщо це моя улюблена чашка?

Тейваз покірно відсьорбнула чай та сконцентрувалася знову на кіно.

- Його батько, - озвалася дівчина буквально за пару хвилин, - це якби в мене були діти, чесне слово.
- А що ти сама думаєш про дітей?
- В якому сенсі?
- Ну, в сенсі продовження власного роду?
- Хм, я колись думала, що обов'язково матиму троє дітей, в ідеалі, старшого сина та хлопчика з дівчинкою оптом, але вже давно прийшла до висновку, що, кому, кому, а мені точно не варто заводити дітей, не думаю, що здатна стати хорошою матір'ю та і приводити в цей світ, який ти сама ненавидиш, який більше схожий на пекло, ніж на щось хороше, нове життя, прирікаючи його – доволі егоїстична та жорстока муть. Та і не думаю, що існує людина, яка б змогла знищити всю мою невпевненість та сумніви в цьому питанні, замінивши її на бажання піти на таке та бути впевненою в майбутньому своєї сім'ї, особливо невинних життів, особливо у власних силах виростити та захисти, подарувати любов та щастя.

Какаші уважно подивився на подругу, обдумуючи її слова, а тоді прошепотів:

- Вибач.
- Е? За що? Це ж просте питання. Чи може воно теж відноситься до тих, котрі не варто людям задавати, бо вони, типу, незручні? Розслабся, я не знаю, що ти мусиш мене спитати, щоб потім довелося вибачатися. О! – Тейваз знову перевела свою увагу на кіно. – А це, якби я була директором школи!
- Ясно, до дітей тебе не підпускати, бо ти прикінчиш їхню психіку своїми підйомами.
- А Шикамару чудово тримається.
- Бо Шикамару сам кого захоче осадить, а ти ще і не одразу зрозумієш.
- Тааак, Шикамару просто неймовірний. В принципі, чоловіки Нару просто неймовірні! От, якщо повернутися до нашої розмови і прибрати пару нюансів, то ці Шика – це саме ті чоловіки, кому і народити не шкода. Ні, їм прямо хочеться народити.
- Боюся уточнити, скільки Шикамару років і чи добре в нього закривається кімната на ніч.
- Семпаю! Фу! Не перекручуйте мої слова! Ну, ти дійсно збоченець і вже не впевнена, наскільки прихований.

Какаші схопив декоративну подушку з дивану, одну з тих, що лежали між ними, та вдарив нею подругу декілька раз.

- А мене значить можна лупцювати?
- Мій дім – мої правила.
- О, ні!
- Що?
- Я сподіваюся, це не його подруга пише всі ті листи, аби змусити його визнати перед всіма свою орієнтацію? Це буде жорстоко, хоч і з добрими намірами.
- Нііі, я ставлю на Гріна.
- Думаєш, все так банально? Ой, ні, з технікою батько товаришує точно гірше за мене.
- Та чому? Він же гарний подарунок дружині зробив.
- Презентація фотокарток зі всратими переходами? Послухай мене, Хатаке, та Саймона, якщо тобі когось доведеться вітати когось з весіллям чи його річницею, зроби це хоча б за допомогою відео, окей?
- Ооо, в них є песик!
- Я обожнюю собак, але це точно не та порода.
- Навіть не думай при мені ображати песиків. Жодного.
- А то що? Покусаєш?

В Какаші виникло бажання вкусити дівчину на зло за ногу, яка так влучно досі знаходилася в нього під руками, але він одразу відкинув цю ідіотську, на його думку, ідею.

- Ей! Що за дурня про актора?
- В плані?
- Ну, мені якось він теж снився… Але ж я не гей!
- Ха-та-ке Ка-ка-ші. – із широкою посмішкою проговорила Тейваз. – І хлопці в уявному гаремі, а тепер ще і це. Може, і від бастарда ти також млів? Я мліла, каюсь.
- Та йди ти. – він залоскотав дівчині ступні і вона моментально їх підсунула до себе, знову сівши та підігнувши ноги.
- Та що за дурень, цей головний герой! Як можна було це робити в шкільній бібліотеці і навіть не перевірити?? Одразу видно, що в пацана ОКР немає.

Тут вже Какаші розреготався, що аж відкинувся трішки назад.

- Ей, в тебе там часом не припадок? А то волосся сиве, то може тобі насправді і не двадцять вісім, а, діду?
- З тобою дійсно неможливо дивитися кіно. Це просто ЖАХ!
- Я ж попереджала.

Тейваз спустила ноги, сіла нормально, склавши руки на грудях та ображено втупилася в телевізор.

- Але боюся, - продовжував Какаші, - що інакше я тепер переглядати фільми і не зможу. Це вже буде, немов лише трейлер глянути, занадто неповноцінно.

Дівчина лише покосилася на нього, ніяк не коментуючи, але за хвилину знову почала обурюватися, через сюжет та персонажів:

- Та з яких це пір спалена картопля та зелені банани – це гидота і поганий смак?!
- З… З… Завжди?
- Хатаке, - Тейваз суворо поглянула на друга, - ще скажи, що копчений лосось із шоколадом відразливе поєднання?
- Я б сказав, але в моїй голові навіть би ніколи не виникло такої думки, аби спробувати це, ні, аби вони в тих думках просто стояли поруч.
- Какаші, - дівчина пересіла на коліна на дивані, обличчям до чоловіка, - в тебе є риба та шоколад.
- Не думаю. Але мені вже не подобається до чого ти це хилиш. – нервово ковтнувши, відповів чоловік, повільно повертаючись до подруги.
- А якщо подумати?
- Шоколаду тут точно не знайдеш.
- Нічого, нічого, семпаю, я колись Вас змушу забрати ті слова назад.
- І хто ще з нас виявився прихованим збоченцем.

Тейваз лиховісно усміхнулася та повернулася до перегляду.

- Ааааааа, - дівчина засміялася, - Саймон завів його до бібліотеки, а той сказав, що це хороша секція і я така, ну,… - знову сміх.
- Ну?
- Ой, все. Видно ти малий ще таке знати, потім розповім.
- Я ніколи не сприймав перець за овоч. – повторив Какаші слова за героєм. – Впевнений, що я вже чув це від Ґая.
- Блін, ну, звісно, Блу виявився красенем, а будь би він одним із тих ґіків, я б подивилася на силу почуттів героя до нього, а так кожен може.
- О, боги. Здається, це той рідкісний випадок, коли хлопцеві не личить довге волосся.
- Какаші! А тобі подобаються хлопці із довгим волоссям?
- Та забери ти від мене ці натяки! Досить уже. – почервонівши, обурився друг.
- А я і не натякала ні на кого, але тепер агресивно перебираю в голові всіх довговолосих ніндзя із нашого селища. Ти потрапив до капкану, який сам же і виставив.
- Тейваз! – тепер вже Какаші склав руки на грудях та втупився в телевізор, повністю червоний.
- Ууу, хлопці в плавках. Забороніть хтось хлопцям публічно носити щось менше за боксери.
- Я б сказав, що погоджуюся з тобою, але ж ти знову використає мої слова проти мене.

Дівчина у відповідь лише посміхнулася, а потім злісно замахала руками перед екраном.

- Ну, і мудак цей гг по відношенню до своїх друзів.
- Повний. Хочеш ще чаю?
- Та ні, дякую. Чорт, в цих фільмах зимові свята завжди такі гарні та антуражні, в дитинстві завжди мріяла, що виросту і в мене так само буде, але щось і близько не стояло.
- А як тоді щодо какао? Пряного? По-зимовому?

Тейваз одразу закивала головою на знак згоди, а Какаші не міг не помітити, як, по-дитячому, пропозиції зраділа дівчина.

- Взагалі, кіно занадто ідеальне. – підсумував шинобі в масці.
- Так, гейська казка, але мила. Мені чимось може допомогти тобі на кухні?
- Ні, чим? Тому зачекай, я швидко.

Какаші не обманув. Він і справді швидко приніс два горнятка з ароматним какао з імбирем та перцем чилі, але повернувшись до кімнати застав сплячу Тейваз у кутку дивана з підігнутими під себе ногами.

«І що ж тобою робити? – роздумував Какаші, ставлячи горнятка на столик. – Залишити на незручному дивані? Вранці ти мене проклянеш, через біль в м’язах, але якщо віднесу на ліжко, щоб самому лягти тут, то можу розбудити. Хоча, в такій же позі я тобі все-одно спати не дозволю, тому і так, і так є ризик виловити тебе зі сну». Варіант з тим, щоб просто розбудити Тейваз, він навіть і не розглядав.

- Дивно, що уві сні ти не кусаєшся і, навіть, дещо мила.

Дівчина моментально прокинулася, сідаючи, не в змозі віддихатися. Вона досі бачила перед собою ті два велетенських червоних ока та незрозуміле блакитне сяйво довкола них. Холод пробігся по її спині, змушуючи назад вкутатися ковдрою. Лише за декілька довгих секунд свідомість почала прояснюватися, як і незнайома кімната від ранкового, сонячного проміння.

- Ні, такого судженого мені не треба… Поспала на новому місці, як то кажуть.

Тейваз оглянулася довкола і зупинила погляд на стільці біля ліжка, на якому лежали її кофта та штани. Дівчина підняла брови від здивування та подивилася під ковдру.

- Миленько… - нервово ковтнувши, проговорила Тейваз і зрозуміла, наскільки пересохло в горлі. – Ну, хоч Ханина безрукавка на місці.

Вона встала з ліжка, одягнулася та заглянула в найближчі двері, сподіваючись там знайти ванну кімнату, що і сталося. Вмившись, дівчина вимкнула воду та прислухалася.

«Він що, співає?» - Тейваз тихенько направилася до кухні, зупинившись в коридорі, щоб не злякати Какаші і ще трішки послухати його спів, чи щось середнє між ним та мугиканням собі під носа. «В нього такий гарний голос, немов муркотіння, - дівчина несвідомо посміхнулася, поки стояла опершись об стінку, - але все ж, сам факт того, що Хатаке Какаші – СПІВАЄ! Хех, це дивно і мило водночас».

- Тейваз, це я розбудив тебе?

Дівчина випала з того, що її, виходить, одразу розкусили.

- Я б хотіла сказати, - почала було дівчина, підійшовши до Какаші, що саме розігрівав вчорашнє какао та підсмажував два шматочки лосося, - що неймовірно здивована почутим, але щойно зловила себе на думці, що, насправді, ти і спів – дуже гармонійно разом виглядають.
- Теж мені, спів. Візьми в моїй кімнаті, біля дзеркала, гребінець, якщо хочеш, а то зараз ти мені нагадуєш страшного привида із епосу.
- Ну, дякую, Хатаке. – Тейваз пальцями ще більше насунула собі волосся на обличчя. – Це саме те, що мріє почути кожна дівчина зранку.

Какаші лише розсміявся, що ледь не пролив какао повз горнятко.

- І взагалі, це навмисно, бо я просто ненавиджу пересікатися з людьми зранку, поки не прийму душ, не вип’ю кави та взагалі, просто зранку і людьми. Мало того, що ти виглядаєш просто жахливо, так ще і люди, а з ними треба розмовляти, а хто взагалі розмовляє перші години після пробудження?
- Уяви, що ми на місії.
- На місії можна вбивати.

Тейваз схопила виделку та жартома приставила її до спини чоловіка.

- Хатаке, - прошепотіла вона йому на вухо, - що я робила без штанів в твоєму ліжку?

Він трішки розвернувся щоб бачити її та схопив за зап'ясток, перетягуючи її руку наперед, щоб забрати виделку, але Тейваз не відпускала її, тому врізалася Какаші в спину.

- Ну, якщо кому і треба жалітися, - він іншою своєю рукою забрав виделку, поклав її на стіл, але зап'ясток все ще не відпускав, - то мені, адже хтось спав в теплому ліжечку, а хтось на незручному дивані. І, по-друге, то вже вибачай, але в вуличних штанах в своє ліжко я нікого не пускаю та і не зручно в них було б спати.

Какаші відпустив руку, взяв тацю з напоями та їжею, досипавши ще рису, і розвернувся до подруги.

- Сподіваюся, ти не проти зі мною поснідати, хоч кави в мене точно немає, але якщо хочеш, можеш спочатку скористатися моїм душем.
- Не комфортно приймати душ в незнайомій оселі, я і до Нара довго звикала.

Чоловік поставив все на стіл для трапези та підсунув Тейваз до нього, бачачи її нерішучість в тому, чи залишатися, чи краще не зловживати гостинністю.

- Ти ж нас не отруїш, Хатаке? – запитала дівчина, саме перед тим, як скуштувати перший шматочок риби.
- Ну, чесно кажучи, всі, хто їв мої страви, давно вже мертві.
- Це неймовірно, Какаші!

Чоловік дещо спантеличено поглянув на подругу.

- Ну, тобто, їжа, не померлі. – риба ледь не стала в горлі дівчині. – Добре, це не найгірше, що я говорила в своєму житті чоловікам.
- Здивуй.
- О, боги! Це майже найкраще какао в моєму житті, що я пила.
- Та прям таки, але яке тоді найкраще?
- Моє. Приготовлене якось на хмільну голову. – дівчина ніяково посміхнулася.
- Угу, отже споїти тебе та змусити приготувати какао, так і запишемо.
- Та, ну, тебе. А щодо чоловіків, то я колись погодилася на побачення з одним, який був набагато старшим за мене і я вже знала, що він розлучений, має дитину, і що саме дружина була ініціатором розтавання, а на самому побаченні… Хоча, чесно кажучи, я його так відмовляюся називати, що тоді, що зараз, це просто була зустріч, як на мене, я в принципі ніколи не була на побаченні, але повернемося до теми. Отже, на тій зустрічі я дізнаюся, що в нього ще була перша дружина і питаю, що ж він такого із жінками робить, що вони тікають від нього, як шалені? А він: ну, вона померла. І я така подумки: і як же мені зараз провалитися, крізь землю? – Тейваз поглянула на кам’яне обличчя друга. – Я знову забагато мелю зайвого?
- Що? Е, ні, просто, я це все уявив і не знав, яку емоцію мені відчувати: жалість до тебе, сміх чи співчуття до нього. А що для тебе побачення?
- Ну, не знаю… По-перше, це має бути людина, до якої ти вже знаєш, що хоча б щось відчуваєш, якусь симпатію чи хімію, а по-друге, щось таке, як в кіно та книжках, але ж на те вони, певно, і книжки, щоб з реальністю не пересікатися? Какаші, ну, от розкажи про свої побачення.
- Якщо так подумати, тоді в мене теж не було побачень.
- Але ж щось кумедне теж же мало бути? Чи в ідеального ніндзя і побачення, чи там, зустрічі із дівчатами, теж ідеальні?
- Краще жуй їжу ретельніше.
- Добре, татку.

Зараз Какаші і не міг згадати, коли востаннє з кимось ділив власноруч приготовлену їжу, але спіймав себе на думці, немов так вони, разом із цією чужинкою, снідали завжди. Чомусь, від усвідомлення цього стало доволі сумно та самотньо і чоловік вирішив сховатися за чашкою какао.

- Дякую, Какаші, - стоячи біля дверей, промовляла Тейваз, - тобі за те, що склав мені компанію. Ну, за переглядом фільму, і за рибку із смачнючим какао. Не знаю, звідки воно в тебе, але я неймовірно сумувала за ним у Листі.
- Інколи, виникає бажання притаскати щось чудернацьке із місій додому, он, тебе навіть зумів притягти до себе, після місії із супроводу.

Какаші посміхнувся, а Тейваз назвала його бовдуром.

Тільки дівчина відкрила двері, як перед її обличчям виник чи то розлючений, чи то ображений Ґай, відштовхнув її трішки в бік та зайшов до квартири.

- Як це розуміти, Какаші? Ти знайшов собі нового суперника?! Я більше не твій одвічний суперник?

Ґай відвернувся та задер підборіддя, а Какаші з Тейваз здивовано переглянулися.

- Ти про що, Ґаю?
- Я бачив, як ви з цією зрадницею, - чоловік вказав на Тейваз, - вчора бігли навипередки! Всі бачили і в мене є свідки. Скажи, чим я заслужив такого ножа в спину?
- Ми не бігли навипередки. Ми не змагалися. Я просто хотів помститися Тейваз за її капость. Тейваз, - Какаші благально поглянув на подругу, - скажи йому, що все так і було. Що ти облила мене водою і я таки потім закинув тобі землі за виворіт.
- Семпаю, - з награною здивованістю промовила дівчина, - я не знаю про що ви, але я б жодному чоловікові такого б не дозволила зробити і вже точно б не пробачила. Тому, про що ви таке говорите? Дитячий садок якийсь.
- Какаші, не прикривайся дівчатами!
- Тейваз?
- Нічого не знаю, хлопчики, розбирайтеся самі.
- Тейваз!

Дівчина лише встигла вийти, знизати плечима та посміхнутися, перед тим, як перед її очима закрилися двері, після того, як Ґай схопив друга за водолазку та поволік в глиб квартири.

- Ранкове змагання!
- Я тобі за це помщуся, невдахо!

Долітало до Тейваз вже з-за дверей, поки вона реготала під ними.  
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Яой/шьонен-ай, Повсякденність, Шьонен (аніме для хлопців), Флафф, Аніме, Дружба, Юрі/шьоджьо-ай, Романтика | Додав: KunoichiHatake | Теги: Кіба, Кіба/Неджі, Хіната, Неджі, Асума, Хіаші, хана, Хатаке, Майто Ґай, Х’юґа, Наруто, інузука, Тейваз, Ханабі, Какаші/ОЖП, Генма, Неджі/Хіната, Хана/ОЖП, Куренай, Нара, какаші, Шикамару
Переглядів: 466 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 13 (частина 2).
Завантаження...