menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 22.09.2021 в 23:55
Фанф прочитано: 349 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 8 (частина 1).


22.09.2021, 23:55
Глава восьма (частина І)
 
- Патороч якась.

Шикамару, ще повністю оповитий сном, сів на ліжку-футоні не розуміючи, якого чорта дзвенить будильник, якщо він його навіть не заводив. Хлопчина встав та прочовгав до годинника.

Е? Я міг собі спокійно насолоджуватися снами найближчі півгодини ще точно. Якого?

Він потрусив годинника.

Якого ти не замовкаєш? Е? – до нього нарешті дійшло. - Це не ти дзвениш.

Шикамару поставив годинник назад, зняв ризику з зап’ястку, щоб зав’язати волосся та вийшов до коридору, де звук лунав вже гучніше. 

Тейваз… - з розпачем промовив Шикамару і відсунув двері до її кімнати.

Дівчина лежала повністю під ковдрою, лише ніс стирчав, а будильник в зоні її голови, чи там, де вона мала якраз бути на думку хлопця, галасував без упину. Шикамару вимкнув його та почав ногою розгойдувати спляче тіло їхнього гості.

Тейваз, вставай. Якого ставити будильник так рано і все одно не прокидатися?

У відповідь він почув щось нерозбірливе.

Ти мене намагаєшся проклясти чи що? То не переживай, це і так Третій перед смертю встиг зробити, написавши ту рекомендацію в чуніни. Та вставай вже, - Шикамару трішки сильніше вдарив по ковдрі, - не мені ж одному страждати. І чому це я тебе буджу, хіба не дорослі то мають робити з дітьми? І, як дівчина, могла вже і сніданок мені приготувати.
Подавишся. – з сильним акцентом пробурмотіла Тейваз з-під ковдри.
Хлопче, - у відкритому вікні показалася руда вовча морда, - я б краще цього не робив. Вона ще та самиця зранку, давай краще я сам. Мені не звикати.

Самуїакі  застрибнув до кімнати, повернувшись із вранішнього полювання.

І зранку, і голодна, і ще там колись. Схоже на те, що вона сама по собі ще та самиця.
Я все чую. – знову, дещо ламано, але розбірливо промовила дівчина. «Хоч і не впевнена, що таки все правильно розумію».
Та вкуси ти її вже, може і збадьориться.

Вовк заліз мордою під ковдру й вп’явся зубами в гомілку, іншою ногою отримавши злегка по носові.

А щеням, - Самуїакі сів біля футона, трясучи мордою, - вона мене брала до себе під ковдру і обіймала.
Не ламай комедію, брешучи. Я не знала тебе щеням.

Тейваз скинула ковдру та сіла на ліжко, її волосся було сильно розкуйовджене, а пасма не могли дійти згоди в кольоровій гаммі.

Дівчата такі прекрасні зранку.

Тейваз роззирнулася по бокам, в пошуках подушки, яку зазвичай використовувала лише для читання, але згадавши, що тут вона не здатна жодної книги осилити, тому і подушки не має, а отже нічим кинути і в хлопця за його сарказм, тому просто вирішила спопелити його поглядом. Шикамару у відповідь, як дивився сонними, напівзакритими, абсолютно байдужими до світу очима, так і продовжив.
                                             
Нащо ти завела так рано будильник та ще й не вставала?
Щоб тебе розбудити.
Ну, це я зрозумів.
Щоб хоча б на першу місію не запізнитися.

Шикамару, згадавши склад сьогоднішньої команди, ледве проковтнув сміх, через що видав звук, схожий на те, немов його в живіт вдарили.

Ти що, постійно запізнюєшся?
Тільки зранку. А так, то і раніше часто приходжу. Наче ти не помітив.
Не приділяв тому увагу. Добре, я перший в душ, в тебе п'ять хвилин, але не засни і зустрінемося на кухні. Там вже має бути щось, бо батько рано втікає на роботу.
Втікає?
Я звичайно маму люблю, - Шикамару вже стояв у дверях, збираючись виходити, - але теж би від неї із самого рання тікав.
Знаєш, бовдуре, я щось жодного разу не помітила, аби твій батько бажав уникнути спілкування зі своєю дружиною.
Бо ви всі жінки однакові, особливо ти часто нагадуєш маму.
Я не така сама!
Ага! – Шикамару посміхнувся та вказав на Тейваз пальцем, немов спіймавши її на гарячому. – Ти все ж визнаєш, що у мами нестерпний характер!

В нього полетів чобіт, але хлопчина встиг ухилитися. 

І серйозно, Тейваз, - продовжував говорити Шикамару, але не показуючись із-за дверей, - зміни ти їх вже на сандалі. Так, температура в нас не пекельна далеко, але і чоботи це занадто вже.
Дякую, але мені вистачить і постійно забивати пальці об меблі, залишу їх хоч цілими в бійках. Це ви дивні.

Шикамару закотив очі та пішов приймати душ.
***

Що, чужинко, твоя перша місія? – запитав Котецу на виході із селища, поки Ізумо вносив дані до журналу. – Як думаєш, які в тебе шанси на повернення?

Хлопці занадто підозріло, на думку Тейваз, на неї поглянули.

Так, стоп. – дівчина теж зміряла їх прискіпливим поглядом, наставивши на них вказівний палець. – Генма мене вчора, коли ми зустрілися біля складу озброєння, теж саме запитав. Слово в слово.
Хіба? – в один голос перепитали хлопці та ніяково всміхаючись, схопилися за потилиці.
                                            
З чого б це?
Оце так співпадіння!
От і я так думаю. – очі Тейваз ще більше звузилися. – Ви що, заклалися на мене?

Котецу з Ізумо перестали посміхатися та заперечно замахали головами.

А, ну, - Тейваз обперлася долонями на стійку столу пропускного пункту та трішки підтягнулася, щоб ближче нахилитися до ніндзя, - зізнавайтеся, які ставки ви зробили?
Ну, я, що ти одразу на койку потрапиш.

Ізумо дав товаришу запотиличника.

А ти?! Зізнавайся.

Шикамару з Самуїакі стояли збоку, намагаючись всіма силами ігнорувати те, що відбувалося. Ізумо не збирався розкриватися, не зважаючи на спопеляючий погляд, що не відводився від нього, але друг сам його ледь не спалив:

Проте Ізумо з Генмою так взагалі… - не встиг договорити хлопець, бо знову прилетіло по потилиці.
Так взагалі що? – Тейваз сподівалася, що не засміється, зламавши всю свою грізну гру.
Що тут відбувається? – одразу підійшовши, поцікавився Какаші.
Ці бовдури, - байдуже відповів Шикамару, - спалили вчорашній тоталізатор.
Шикамару! – обурився Котецу. – Які це ми тобі бовдури? В тебе жилет і той на виріст ще бути не перестав.
Але ви так тупо погоріли.
Не перекидуй з хворої голови на здорову. – спалахнув Ізумо. – Я взагалі тут теж жертва.
Які. Були. Ставки? – не здавалася Тейваз.
Та припини, - Какаші поклав долонь на її плече. – Ти певно не так все зрозуміла. Ніхто б не закладався на свого товариша, правда хлопці?
Але ж ви самі поставили на…

Цього разу Котецу встиг ухилитися від руки друга, але не від грізного погляду шинобі в масці, тому все одно замовк на півслові.

Ти теж зробив на мене ставку?

Тейваз, розвертаючись до Какаші обличчям, скинула його руку і вп’ялася поглядом.

Не розумію про що вони.

Чоловік знизав плечима, схопив дівчину за лямку рюкзака та потягнув до воріт, ігноруючи прокльони. Шикамару з вовком поспішили за ними.

Стовідсотково поставив на те, що я провалюся на першій же місії, а то і взагалі загину.

Продовжувала тему Тейваз, крокуючи поруч із командиром, коли вони вже вийшли за територію Листя в напрямку іншого селища, де мали зустрітися із вагітною коханкою покійного феодала. 

Я ж сказав, термін тобі – дві місії.
Я ж сказав, термін тобі – дві місії. – перекривила його Тейваз.
А я думав, що Шикамару тут наймолодший.

Дівчина видала, щось схоже на глухий рик, склавши руки на грудях.

І це, добре, що ти не так сильно нафарбувалася, а то бідна дівчина, народила б ще передчасно.

Тейваз повільно повернула голову в бік Какаші та з награною злістю поглянула на нього не кліпаючи, але цієї ж миті перечепилася об камінь і ледь не впала.

О, боги… - прокоментував Самуїакі. – Ти, як завжди.
Краще дивись частіше під ноги, а не на мене.

Дівчина хотіла було щось сказати, але натомість таки вже дивилася перед собою мовчки, відійшовши трішки вперед, аби ніхто не помітив рум’янцю на її щоках. Та вона дійсно більше не хотіла настільки агресивно гримуватися, як полюбляла це робити всі останні роки. Чесно кажучи, декілька днів тому, вона дещо злукавила в розмові з Какаші, адже вдома часто ховалася за макіяжем, навіть не на місіях, але чомусь не тут. Та все ж, грим – був невід’ємною частиною її походження, яке вона не бажала забувати, тому і сьогодні нанесла дві чорні паралельні смужки над та під правим оком, два півкола біля лівого та одну, товстішу, вниз по підборіддю. А от з волоссям вже не було ні часу, ні бажання морочити голову, тому Тейваз просто одягла на голову, спустивши на чоло, сплетену пов’язку, яка перегукувалася із візерунком на її плахті, та закрутила ззаду в неї волосся, випустивши два короткі пасма по бокам від обличчя.

Какаші? – запитала дівчина не озираючись. – А як мені до тебе звертатися?
Та звертайся, як хочеш, мені байдуже, але чим тобі вже моє ім'я не вгодило?
А мені прізвище твоє більше б вгодило.   

Какаші подавився повітрям та аж закашлявся, Тейваз не зупиняла своє ходи і не розверталася, бо розуміла, що краще зараз нікому не бачити її переляканого обличчя. «Чорт, не втрималася. От би зараз розвіятися за вітром».

Розслабтеся, - Шикамару постукав чоловіка по спині і вони пішли далі, - вчителю Какаші, вона не претендує на вашу стару, збочену душу самітника. Просто звикайте, в неї жарти геть без гальм, варто їй лише потрапити в комфортне середовище.
Ага, - долучився до розмови Самуїакі, - я вже сотні разів встиг почервоніти через неї перед людьми. Ще якби жартувати вміла, а то вічно якусь дурню мелить.
А якщо серйозно, - продовжила Тейваз, ігноруючи підколи друга, - то це у вас тут наче не прийнято просто так звертатися, особливо до старших, а між нами роки три різниці. В моєму світі ми б були практично ровесниками, але за Хребтом все інакше. Хоч мені допомагали багато ваших шинобі, але саме батько Шикамару став вчителем і приділив найбільше часу, щоб познайомити мене із Листям та його законами, Хана з Кібою – тут все ясно, у Шикамару просто вибору не залишається, як терпіти мене, пані Йошино, а з Ґаєм у нас якось особливий зв'язок утворився сам по собі, - дівчина засміялася, - та і з ним весело, ніякого відчуття вікового розриву, так само поладнали з Шизуне та, як не дивно, Сакурою, вона набагато розумніша й відповідальніша, ніж мала б бути на свій вік. Лише щодо Асуми та Куренай, ні, вони чудові, але я досі чомусь уникаю до них звертатися напряму на ім'я. Можливо справа в тому, що вони, як і всі інші, крім маленької групи людей, не знають звідки я прийшла насправді і просто думають, що я байстрючка Чооші із невеличкої, маловідомої країни, а мене то совість душить, бо з ними хочеться бути чесно. Не знаю.
                                                  
І нащо ти мені це розповідаєш?
А? – Тейваз відчула сильний сором, навіть невеличку ненависть до себе. – Я просто відповідала на питання ж…

«Дурне базікало. Боже, та що зі мною?! Чому в мене вже не виходить бути байдужою та холодною? Я стільки років над цим працювала, щоб потрапити сюди і знову вести себе, як пришелепкуватий клоун? Я не хочу знову ходити вічно усміхненою, бути з усіма привітною та дружелюбною. Та що ж сталося? Не встигло пройти декількох місяців тут, як я знову стаю тією доброю слабачком, що вічно соромить себе перед людьми, відкривається їм аж занадто, такою, як була колись, ще дитиною. Заберіть це від мене, заберіть цю можливість знову відчувати, - Тейваз різко злякалася своїх же власних бажань, - але нізащо не забирайте мене звідси, ні, ні, ні, нізащо».

Семпай. – втрутився в розмову Шикамару. – Якщо хочеш, то Какаші-семпай.
Не думаю, що це підходить, Шикамару. Я ж ніяк і ні в чому не наставляю Тейваз, не допомагаю.
Ви хочете, щоб вона зверталася «командир» чи може «пан»?
Не вважаю за потрібне, якось змінювати наше спілкування заради однієї місії.
Ха! Я б не поспішав так. – Шикамару трішки лиховісно всміхнувся. – Якщо Тейваз добре себе покаже в цій місії, то вона, на весь період навчання Наруто та Сакури, стане постійним членом вашої команди. П'ята попросила і мене написати короткий звіт, як повернемося, додавши його до звіту батька щодо результатів навчання.

Какаші мовчки подивився у спину дівчині та важко видихнув.

Не хвилюй…теся, - якось тихо озвалася дівчина, - я ніколи не була відмінницею… Какаші.
Хей, я ж нічого не сказав.
Все і так ясно. Ваше ставлення до мене за ці декілька місяців, що ми бачилися, занадто красномовне.
Ну, взагалі-то, ми бачилися лише декілька разів. Не варто на їх основі робити висновки.
Цього досить. Але не переживайте, - «Знову на Ви? – подумав Какаші. – Ну, певно, це все ж на краще.» - я не змішую особисте з робочим, тому це ніяк не вплине на нашу командну роботу.
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Яой/шьонен-ай, Шьонен (аніме для хлопців), Флафф, Аніме, Дружба, Юрі/шьоджьо-ай | Додав: KunoichiHatake | Теги: Какаші/ОЖП, Наруто, Асума, Кіба, характерники, Х’юґа, шинобі, інузука, ніндзя, Нара, Хана/ОЖП, какаші, Кіба/Неджі, сакура, Куренай, козаки, Хіната, Шикамару, Неджі, Неджі/Хіната., Хатаке, шикаку, ОЖП, хана
Переглядів: 349 | Завантажень: 0 | Оцінка: 3.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 8 (частина 1).
Завантаження...