menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.09.2021 в 00:54
Фанф прочитано: 385 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 8 (частина 2).


23.09.2021, 00:54
Глава восьма (частина ІІ)

На пару секунд Тейваз озирнулася, щоб навмисно всміхнутися своїй першій команді по цей бік Хребта Мороку, але Какаші навіть не помітив, його ще від її останніх слів, мов блискавкою вдарило. «Дурень».
                                                     
Хей, Тейваз, - шинобі навмисно зробив голос більш привітним, - можна дізнатися, куди ти так поспішаєш
Дурне запитання.
А ти хіба дорогу знаєш, що чкурнула попереду всіх?

Дівчина різко зупинилася, що Шикамару, який вже встиг задуматися собі, споглядаючи природу довкола, ледь не врізався в неї.

Ой… - Тейваз розвернулася, але намагалася сховати ніяковіння, - там якраз попереду вже закінчується ліс, як я бачу, і буде перша розвилка, так?
Ага. Не поспішай. – Какаші порівнявся з дівчиною, кивнувши, щоб всі продовжувала йти. – До речі, якщо хочеш знати, - чоловік поглянув в небо, говорячи, - я поставив, що ти повернешся до Листя з повністю виконаною дебютною місією і без значних ушкоджень.
Правда? – Тейваз щиро здивувалася, мов дитина, вона геть не очікувала такого почути, почути, що в неї хтось повірив, ще і саме цей шинобі, який точно просто так не похвалить, особливо після того, що вже було наговорив. Тому вона одразу поглянула на Какаші з цілковито невинним обличчям, абсолютно забувши, що щойно пообіцяла ж собі придушувати емоції, але він так і продовжував дивитися в небо. – До речі, все хотіла спитати, а хіба нас не замало для охорони дівчини, яку хочуть вбити впливові люди, бо вона носить в собі єдиного прямого спадкоємця країни Рік?
Добре, що ти також погоджуєшся, що двоє шинобі для такої місії замало.

Какаші поглянув на дівчину всміхаючись та намагаючись втримати сміх.

Гей! – Тейваз штовхнула його трішки в бік, щоб Какаші похитнувся, але не впав. – Не списуй нас із рахунків!
Так, - погодився Самуїакі, - бо собачої крові в мене хоч і мало, але у взуття насцяти і я можу.
                                               
Добре, добре, жартую. – Какаші підняв руки на рівні грудей, долонями перед собою. – Але якщо подумати, ви справді не ніндзя. Не хочете прийняти участь у наступному іспиті на чунінів?
З дітьми? – дещо скривилася дівчина.
А тобі що, звикати?
Що ти цим хочеш сказати, Шикамару?
Нічого неочевидного.
Я попрошу, - перебив їх Какаші, - ці діти ще і фору можуть дати, та все одно перемогти дорослих. Але ти б перевірила свої навички, саме, як один із нас.

Тейваз нічого не відповіла, але справді задумалася над питанням, хоч відповідь свою знала вже наперед.

Досить ставитися до мене, як до новачка, як до дитини.
То не веди себе, як мої однокласники.
Шикамару… - Тейваз глибоко вдихнула та випустила повітря, разом із злістю, а тоді знову повторила запитання до Какаші. - Так, а що там із кількістю?
Ми лише доповнення. В тієї дівчини є своя охорона, точніше залишки охорони батька дитини, які визвалися супроводжувати її та охороняти дитину до народження чи поки вона не зможе посісти трон. В країні Гарячих Джерел є один феодал, щоб був другом правителя країни Рік і він пообіцяв їм прихисток.
Залишки?
Більшість приватної охорони правителя перебили, інші просто перейшли на сторону його брата, бо нащо дивитися на журавлів в небі, точніше в утробі? Сама дівчина змогла втекти лише до нашої країни, попросивши захисту, бо її листування з другом покійного правителя було викрито і її б зловили на виїзді з країни, тому вони і змінили маршрут. В принципі, єдиний небезпечний відрізок дороги – це як тільки ми заберемо її з храму та поки не перетнемо кордон країни Гарячих джерел, далі найманці не матимуть права йти, інакше це загрожуватиме воєнним конфліктом. Але країна маленька, друг покійного живе майже на її початку, тому ми супроводжуватимемо їх до самого кінця. – Какаші помітив, наскільки уважно весь цей час дівчина слухала та дивилася на нього. – Ем, що? В мене щось не так з обличчям, ой, тобто з маскою? Волоссям?

Тейваз ще якусь мить не відводила від нього погляду, а тоді посміхнулася та відповіла:

Та ні, все добре, … семпаю. – і відвернулася, щоб приховати рум’янець та, в принципі, сховатися від реакції Какаші.
Тейваз?
- Га?
Я бачу в тебе руки повністю зажили?

Дівчина подивилася на свої долоні, покрутивши їх.

Так, жодних слідів і більше жодних опіків під час виконання техніки.
То ви з Ханою таки впоралися.
Так, ще Асума допоміг контролювати чакру і навчив переносити її на шаблю.
Он як? Асума? – «Я ж сам відмовився її тренувати, сам захотів триматися подалі, то що це тоді за відчуття таке? Немов я знову втратив своїх учнів…».
А як твоє поранення? Воно було гіршим за опіки, хоч і невеликим.
Ніяк не турбує, не переживай, скоро повністю затягнеться.

Наступний відрізок шляху вони йшли мовчки, аж поки Какаші не запропонував зупинитися та розбити табір на обід.

Це перша та остання зупинка перед початком самої місії, далі вже буде не до розслаблення, тому їжте, перепочиньте і вирушаємо.

Какаші зняв рюкзак та стрибнув на дерево.

А ти не їстимеш?
За часи в Анбу, я звик до поживних пігулок. Так швидше і простіше. – шинобі зручно вмостився на гілці, дістав книгу, закривши нею пів обличчя, та час від часу, як було видно, таскав щось із сумки до рота.
Ну, добре…

Поки Тейваз рилася в портфелі, до неї підійшов Самуїакі та вкусив за руку.

Ти що, теж не з нами будеш?
Сама то їж, я піду щось свіженьке вполюю.
Тільки не заходь у селища та на пасовиська!
Так-так.
Самуїакі!
Так-так. – почулося вже з хащів.
Одного так було б достатньо!
Не може бути. – собі під носа пробурмотів Шикамару, ламаючи та кидаючи до рота крекер. – А що ти їси?

Хлопець подивився на Тейваз, яка з набитим ротом та червоними вустами теж здивовано поглянула на нього.

Солодкі пельмені твоєї мами. – більш-менш розбірливо відповіла дівчина. – До речі, дуже схоже на вареники з вишнями моєї бабусі, прямо дуже, лише форма інша.
Ти взяла на місію обід з дому?
А що тут такого?
Ти взяла мамину їжу на місію?
Шикамару, що за комплекси? Вони смачні, то чому я мусила відмовлятися від смачної, домашньої їжі?
                                          
Шикамару ошелешено поглянув на дівчину та легенько вдарив себе по чолі.

Ти не перестаєш дивувати.
Ой, скажи чесно, що теж хочеш. – Тейваз з чортенятами в очах подивилася на хлопчину.
Я на місіях віддаю перевагу ІРХ шинобі і тобі раджу.
Та я краще за білками піду разом із Самуїакі. – дівчина протягнула інший бенто Шикамару, штурхаючи його ним у плече. – На, тримай. Твоя мама знала, що ти теж захочеш. Не прикидайся, бери.
                                           
Шикамару ще думав покорчити із себе серйозного чуніна при виконанні, але майже одразу здався та забрав бенто, викинувши крекер через плече. Тейваз переможно загиготіла.        
***
Ще до заходу сонця загін дійшов до місця зустрічі із наложницею померлого правителя. Дівчину майже одразу всадили в паланкін із цупкими занавісками, але Тейваз встигнула її розгледіти.
                                                             
Вона ж геть дитина!
Не галасуй. – спокійно відповів Какаші.
Але ж, вона молодша за Шикамару. Діти не мають народжувати дітей. Вони не мають ставати чиїмись іграшками, вони…
Мають лише помирати? – перебив на півслові Какаші.
Ні…
Вітаю тебе в нашому світі.
Але ж це не Середньовіччя якесь. – собі під носа прошепотіла Тейваз.
Що?
А чому ви ігноруєте існування коней? Печатка є, а самих тварин ні? Ну, точніше, добре для ніндзя, коні часто можуть стати просто тягарем, але от зараз, чому саме ноші, чому не карета?

Какаші і сам не знав, що йому відповісти, натомість мав, що спитати:

А там за Хребтом не так? У вас діти не вмирають, їх не дарують правителям?
Ні, це незаконно. Звісно, все залежить від країни, але діти часто це просто невинні жертви, їх ніколи не відправлять на заклання. Так, є ті місця, де вони страждають більше, а де менше, але такі порядки, як у вас, давно вже вимерли.
Але і вони більш беззахисні, так? – запитав Шикамару. – Не здатні за себе постояти?
А у вас що, не лише діти-ніндзя на це здатні? Звичайні, цивільні дітлахи теж? Наче ж от взяли і підклали маленьку дівчинку під старого, огидного, товстого діда.
Ну, - продовжив Какаші, - з того, що я чув, він не був ні старим, ні товстим, а досить навіть вродливим та молодим.
                                                    
Фу. – скривилася дівчина. – Стало ще огидніше.  
І важко ж тобі буде в нашому світі.
Не треба судити, коли нічого про мене не знаєш.

Какаші уважно поглянув на дівчину, намагаючись зчитати, що в неї зараз у думках, але не зміг навіть припустити, тому далі йшов вже мовчки. Інші теж не переривали тишу, лише десь позаду чулися обривки розмови між Самуїакі та одним із приватних охоронців наложниці.  

На диво все тихо. – сказав Шикамару, коли вони зупинилися на нічліг.
Так, - погодився старший із трьох охоронців на ім'я Генро, - це не добре.

Для наложниці поставили намет, всі інші, включаючи шинобі, мали спати просто неба в лісі, як і зазвичай.

Добре, - звернувся до команди Какаші, після трапези, - я першим заступаю на варту, через три години розбуджу тебе, Шикамару, потім ти Тейваз. Охоронці так само.
Просто цікаво, - почала була дівчина, - у вас в шинобі є стільки різноманітних технік, але ви не придумали щось ліпше за пастки, аби можна було вночі спати, а не стояти на варті?
Якщо вважаєш, що не справишся на першій місії із цим, то так і скажи, змінимо розклад.
Я ж просто спитала. – Тейваз перевернулася на бік, спиною до всіх. – Добраніч, хлопці.
Очі хоча б закрий. – сказали два ока, що світилися в хащах прямо навпроти обличчя дівчина.
Га? Самуїакі, чого тобі?
Якщо вже збрехала, що збираєшся спати, то хоч очі закрий.
Про що ти, вовче?

Поцікавився Какаші у Самуїакі, але, натомість, хотів було відповісти Шикамару.

Вона...
Хлопці, замовкніть, будь ласка, і дайте поспати, поки є час, вона сама може з собою розібратися.

В хащах стало темно, Шикамару просто видихнув, теж збираючись спати, а Какаші окинув їх поглядом, тоді розвернувся, перекинувся знаками із охоронцем, що теж першим заступав, і пішов зайняв місце для варти.

Семпаю?
Ще не спиш. – зауважив Какаші, коли до нього наблизилася Тейваз.
Я забула у вас дещо уточнити. – він кивнув на знак того, що готовий слухати і покосився на неї периферичним зором, а дівчина так і залишилася стояти за його плечем, дихаючи йому в потилицю. – Який статус у тих, хто нападе на нас, точніше на наложницю?
Що ти маєш на увазі?
У нас ціль захистити пані Міаку будь-якою ціною чи нападники мають залишитися живими і ви їх здасте поліції?
А як би ти вчинила із людьми, що погодилися вбити вагітну дівчину?
В мене вдома не так то просто отримати право на вбивство, а тут ні слова про подібне не було, от і питаю.
Право на вбивство?
Так, аби не потрапити до в’язниці навіть за самооборону.

Какаші відвів погляд, а тоді через пару секунд мовив:

Ні. Це справи шинобі, а завдання є завдання. Вони, якщо знадобиться, вб’ють нас, а отже і ми маємо ті ж права, отримавши це завдання. Та і ранг передбачає подібне. Звісно, бувають випадки, коли вбивство не бажане, але це не він.
Це все, що я хотіла почути. Семпаю.
                                                     

- Інколи, - сказав Какаші не озираючись силуету, який вже відходив від нього, - мені здається, що в тобі дві абсолютно протилежні людини сидять. Від твого погляду то змерзнути на смерть можна, то… то всміхаєшся постійно.  
Про вас я б так само сказала.
Хм.

Почалася варта. Какаші задумався, що якщо все пройде без пригод, що, звісно, навряд чи, то вони до наступного світанку доберуться вже до країни Гарячих Джерел, якщо не ставатимуть знову на ніч. Шинобі подув в долоні та розтер трішки задубілі пальці.

Місяць такий, що і не почитаєш, тут і розгледіти ворога буде важко. – пробубнів він собі під носа. – Але почути запах людини в лісі не так то і складно.

Какаші поглянув догори, де було чудово видно зоряне небо поміж дерев.

Гарно…  
                                                              
До нього підійшов Генро та мовчки вказав на зап'ясток, імітуючи годинник. Какаші кивнув та пішов розбудив Шикамару, аби помінятися, а сам збирався якомога швидше заснути і бажано без сновидінь. Тейваз так і лежала на тому самому боці, вовка ніде не було чутно, але Какаші відчував, що Самуїакі там, де і був до цього. Ліс спав, лише де-не-де чулися звуки нічних тварин та шелестіння листя.  

 
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Яой/шьонен-ай, Шьонен (аніме для хлопців), Флафф, Аніме, Дружба, Юрі/шьоджьо-ай, Романтика | Додав: KunoichiHatake | Теги: Какаші/ОЖП, Х’юґа, інузука, шикаку, козаки, Неджі/Хіната, Шикамару, сакура, Нара, ніндзя, Асума, Кіба/Неджі, ОЖП, Хана/ОЖП, Кіба, Куренай, хана, шинобі, характерники, Хіната, Неджі, Хатаке, какаші, Наруто
Переглядів: 385 | Завантажень: 0 | Оцінка: 4.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 8 (частина 2).
Завантаження...