menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 30.09.2021 в 02:05
Фанф прочитано: 427 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 9 (частина 2). [Какаші, як ти опинився вдома у Аяме? Автор не розуміє]


30.09.2021, 02:05
Глава дев'ята (частина ІІ)

***
- Ну, - Аяме піднялася на першу сходинку ґанку до своєї квартири, - ось ми і прийшли. Може зайдеш?
- Що? – Какаші немов тільки вирвався з полону думок. – А, ні, дякую, – всміхаючись відповів шинобі в масці, - добре, що ти вже вдома, а то я вас таки сильно затримав та і мій рамен охолоне.
От і поїси. Не бійся, ми просто вип’ємо чаю, я більше не буду до тебе приставати.
            
Дзвінкий дівочий сміх заполонив вулицю, а Какаші сильно зашарівся, згадуючи той вечір.


- Все ж, я певно відмовлюся, завтра рано вставати.

Какаші вже розвернувся йти, але Аяме схопила його за руку.

Какаші, я хвилююся за тебе. – очі шинобі округлилися від здивування. – Ти хоч це і приховуєш, але я бачу його.
Кого?
Той смуток, який постійно ходив за тобою тінню, коли ти був, - дівчина зупинилася на пів слові, вона хотіла сказати, коли він був підлітком, але насправді це було не так, - поки ти не став вчителем. І Майто, він теж помітив.
Що?? Ви обговорювали мене з Ґаєм?!
Не зовсім. – Аяме відпустила руку та відвела очі. – Після того інциденту з Тейваз, коли вона ще лежала в лікарні, він і так дуже хвилювався, а потім ще з тобою почало щось відбуватися і він випалив все, як на одному подиху. Не злися, йому треба було з кимось поговорити. Все ж, ми колись були друзями.
Ми просто пару разів за тобою наглядали, коли ще самі були дітьми.
Ну, це ти від нас віддалився, а з Майто би бувало бачилися.

Какаші не знав, що відповісти, він навіть не знав, що щойно відчув.

Не переймайся, я зараз не про це. – Аяме погладила чоловіка по передпліччю. – Краще скажи, що відбувається? Ти з останньої місії як повернувся, то взагалі чорний, мов грозова хмара ходиш. Майто казав, що Тейваз теж була на тій місії. Хатаке, - дівчина проникливо подивилася на товариша, - зізнавайся, вона тут якось причетна?

Шинобі відвернувся, його плечі опустилися, а з грудей вирвався на волю важкий видох.

Мабуть, - він поглянув на Аяме і вона зрозуміла, що Какаші вперше щирий з нею, - я таки зайду на чай.
Вони піднялися, і поки Аяме розігрівала рамен, Какаші приготував чай та поставив на стіл, а потім і вони сіли за нього.
Ти ж знаєш, що подобалася мені?
Це гучно сказано, але так, хоча ти жодного разу не покликав мене на побачення.
Але і не відмовив тобі.
Вдруге, Какаші, вдруге лише не відмовив.
Вперше тобі не було вісімнадцяти.
Не думаю, що саме це було причиною.

Вона з вогниками поглянула на чоловіка з-під чашки, а той лише почервонів.

Так, я просто намагався тримати всіх людей від себе на відстані.
Ти це майстерно вмієш, - Аяме відпила чай, - лише Майто тобі не вдалося від себе відвадити.
І я досі не знаю, вдячний я йому за це чи ні. Всі мої близькі люди та друзі мертві і я більше нікого не хочу втрачати. – Какаші зупинився та важко видихнув теплим, від чаю, повітрям. – Хоча б в плані смерті.

Аяме поклала свою долонь на долоню Какаші. «Чудасія якась, - подумалося дівчини, - сьогодні з ним що, можна робити що завгодно, і він навіть не пручатиметься? Щоб навіть руку не забирав? Коли таке ще було?».

Але так, Майто пробрався в моє життя і не збирається так просто звідти йти, а тепер ще й учні, хоча, як виявилося, я їм то не сильно і потрібен.
А ти так за них воював, Хатаке. Скажи чесно, в перші місяці ти, певно, взагалі нарадуватися не міг?
Ну, трішки. – Какаші скривився. – Лише в перші, а тепер я за ними навіть сумую. Цікаво, чи вважають вони мене досі своїм вчителем? Сакура навіть жодного разу не зайшла.
Сказала людина, яка категорично не хотіла бути наставником для генінів і навіть не заперечила Джираї в його бажанні забрати Наруто із собою.

Какаші з награною образою поглянув на товаришку з-під лоба.

А ти сам, хоч раз провідав Сакуру?
Ну, я добу в лікарні пролежав, рахується?

Дівчина прибрала руку та мовила:

Їж свій рамен, поки вдруге розігрівати не довелося.

Какаші смиренно послухався.

Дай вгадаю, тобі подобається та чужинка і настільки, що якщо вона полізе до тебе цілуватися, то ти вже не зможеш або, ліпше сказати, не захочеш ухилятися?

У відповідь шинобі лише подавився, а дівчина розсміялася, встала, щоб постукати по спині Какаші та сіла назад, схрестивши руки на грудях.

Ні. – чоловік звів брови та активно замахав головою. – Ні, категоричне ні. Вона не подобається мені. З чого ти це взяла?
Якщо хитатимеш головою сильніше, то мене здує у вікно.
Просто… З нею так легко, як дуже давно мені вже не було ні з ким. Дуже. Але не приплітай сюди того, чого не має.
Навіть з Майто?
З Майто просто інакше, а з нею легко, але коли того єдиного разу ми були всі разом, за той короткий проміжок часу, - Аяме здалося, що Какаші зараз носом зариється в тарілку, так сильно він похилив голову, - я, то було так легко поруч із ними, як з…

Чоловік підняв голову та поглянув на Аяме. Йому не під силу було договорити, але дівчина і не потребувала цього, вона все зрозуміла.

То чому тоді, Какаші? Чому ти ходиш сумний, а не навпаки?
Бо я не хочу і її, як колись Ґая, впускати в своє життя. Я не хочу, щоб в мене знову з'явилася ще одна людина, через смерть якої я побиватимусь, розумієш, з мене вже досить.
А ти ж усвідомлюєш, що вона може виявитися не такою, як Майто? Що вона не буде бігати довкола ігноруючого її Какаші, аби таки стати його другом?
На це і розрахунок. Образиться і триматиметься від мене подалі, а не зможе стати другом, отже і я не прив’яжуся до неї. 
А, - Аяме пирхнула, - я і забула, що право бути другом Хатаке Какаші треба заслужити.
Ні. – чоловік встав, вдаривши долонями по столу, але одразу помітивши перелякане обличчя Аяме, відчув страшну провину, вибачився та сів назад, знову похнюпившись. – Це лише означає, що я не втрачу її, коли вона помре.
Чому? Чому ти всіх хорониш довкола себе завчасно?
Ти забула в якому світі ми живемо? Навіть донька кухаря із місцевої лавки з раменом ризикує бути вбитою шинобі-відступником, що захоче знищити своє колишнє селище. Та і хороню, бо всі довкола мене лише те і роблять, що помирають.
                                                           
Дівчина мовчки дивилася на нього.

Та і сподівався я, що не знайдуть їй іншого вчителя і, як мінімум, ще дуже довго не посилатимуть на місії чи хоча б я не прикладу руку до прискорення всього цього. Але вона здивувала, як і … Цунаде. А тепер Тейваз ще і в моїй команді, тобто, я сам, на власні очі, побачу її смерть. Тому все, що мені залишається, це просто тримати дистанцію і не заводити близьких друзів. Якщо немає дружби, отже немає почуттів, отже не буде розбитого серця, адже так?

Аяме відкинулася на спинку стільця та поклала ногу на ногу.

Не дивись на мене так. І не шукай логіки в цих словах, я просто більше не витримаю. Я це зрозумів, коли вона ледь тоді не померла. Я давно так легко ні з ким не знаходив спільної мови, ба, більше, був привітним не із ввічливості.
Ти був щирим.
Так.
І ти дурень.
Так. Що? Ні. Я просто більше не витримаю ще когось втратити. Я давно для себе вирішив, що ніколи не заведу сім'ї, не хочу когось робити вдовою чи сиротою, чи самому ховати знову. Селище – мої друзі, і нормально для мене буде не виокремлювати когось з нього, а тим паче дозволити собі покохати. Ні. Дякую. Я шинобі селища Схованого у Листі і сам обрав такий шлях.

І саме тому ти тонеш в книжках про любов?

Какаші немов кулаком в груди вдарили.

Пригоди. Я читаю про пригоди.
Ну, так, тобі ж в житті пригод мало, де ж ти їх ще знайдеш, щоб твоє життя не здавалося таким нудним, так?
Ем, там, це, ну, - Какаші вже сидів червоний, мов рак, - с.. с… секс цей ваш.
Какаші, я читала їх. Там тих сцен, як совісті у Джираї.
Але ж є.
Пригод твоїх та кохання там в рази більше. Не перечитував би ти ті книжки мільйон разів лише заради пари сторінок або купував би інші, дійсно еротичні романи, з обкладинками яких по вулиці вже не походиш. Але ти купуєш саме книжки Джираї.
Ну, він з нашого селища, із знаменитої трійці.
Бо в кожній своїй новій героїні він зображує іншого члена тієї трійці, виплескуючи всі свої нездійсненні мрії. Інакше сексу, знаючи Джираю, було б там значно більше, але вже легенди ходять про його почуття до П'ятої. Чисті почуття. – Аяме задумалася. – Ну, наскільки вони можуть бути чистими у Джираї. Він пише про те, що не зміг ні отримати, ні викинути із своєї голови, навіть ховаючись за тисячами різноманітних пригод та подвигів, а ти читаєш про те, чого бажаєш, але добровільно відмовляєшся.
Ти не права. Я не ховаюся в тих книжках, не намагаюся втекти у вигадані світи з цього реально, знайти там те, чого не здатен отримати тут. Ти не права.
Какаші, скажи чесно, ти колись був закоханим? – дівчина помітила, як він напружився від запитання, тому Аяме вирішила трішки розрядити атмосферу. – Ну, крім тих випадків, коли ти нам з Ірукою порозбивав серця.
Що?! – Какаші підскочив, зачепивши стола і ледь не перекинув все на ньому. – Я нікому не розбивав сердець! І оце ти згадала, звісно.
 
Та я драматизую! – дівчина залилася сміхом. – Але в тебе завжди така крута реакція, коли я згадую про той момент із Ірукою.

Аяме ще сміялася, але помітивши, як показово Какаші склав руки на грудях та відвернувся, заспокоїлася і повернулася до теми:

Ну, так що, ти колись кохав?
Не те щоб…
Ні, по-справжньому, як твоїх ЕРОТИЧНИХ, якщо тобі так легше, романах?
Я б сказав, що кохання, певно, і не існує, ну, такого, як в книжках, що на те воно і там, щоб бути вигаданим, але я бачив, як Обіто кохає Рін, я бачив, як вчитель дивився на свою дружину, як світився біля неї, немов ставав ще сильнішим, коли вона була поруч, ще більш впевненим в собі, як вона дивилася на нього і це змушує вірити, що кохання і справді існує, але не думаю, що його багато і воно дозволене всім. Навіть, Обіто, Рін… Та і вчитель з Кушиною прожили занадто мало, хоч і змогли пізнати його.
Ти не відповів.
Я мав загинути тоді під завалами, а друзі пізнати кохання, тому, певно, для мене воно закрите. Я забрав його у інших, а отже не маю на нього права.
Какаші.
Я ніколи не був у когось закоханим і ніколи не дозволю цьому статися. Я не буду більше втрачати друзів і не змушу когось втратити мене. Такий мій шлях.
Такий мій шлях. Це мій шлях ніндзя. Бла-бла-бла! Заладили ото ви всі, як ті курки в курнику, дістало вже це чути з усіх сторін. Якими б ви геніями світу шинобі не були, та ніколи не зможете дійсно знати, що у вас за шлях, поки не пройдете ним. І щоб ти знав, почуття неможливо контролювати. Можна лише себе позбавити можливості відчувати їх плюси, залишивши себе із самими мінусами, із стражданнями.

Какаші всміхнувся самими кутиками губ.

Друзями не стають з першого погляду. – шинобі задумався. - Якщо ти, звісно, не Наруто. Тому, не думаю, що мій план не здійснений. Варто просто не ставати близькими з іншими людьми, не одружуватися та ні в якому разі не заводити дітей.
Просто взяти і приректи себе на долю одинака?
Шинобі мають захищати інших, а це теж туди підходить. Якщо і страждати, то буду ж лише я, а навколишніх навпаки вбережу від цього.
А ти не думаєш, що цим все одно робиш боляче? Ти захищаєш себе від болю втрати, уявних дітей від смерті батька, але при цьому робиш боляче іншим, коли відштовхуєш їх.
Здається, я зараз вперше зрозумів свого учня.
І що ж ти йому говорив?
Видно, я помилявся. Що ж, учитель вчить учня і вчиться у своїх учнів також.

Аяме нахилилася до столу, щоб опинитися ближче до Какаші.

А що ж хорошого в тому, якщо ти знову програв смутку? Десь твій план дав тріщину і скоро ти це зрозумієш.
Ні. Скоро Тейваз зрозуміє, що я мудак і навіть не погляне в мій бік, а тоді можна знову викинути її з голови, точніше страх, що я прив’яжуся та втрачу її. Чи, просто, помре. Так що, можеш передати нашому спільному другу, що б зайвий раз не переживав. Скоро його одвічний суперник повернеться у русло.
Або краще робитиме вигляд.

Какаші обурено поглянув на товаришку.

Добре, Какаші, останнє питання, - дівчина ще раз доторкнулася до руки шинобі, - отже ти відшив мене не тому, що я тобі геть не подобалася?

Вона опинилася так близько біля нього, що Какаші повторно залився фарбою і ніяково посміхнувся.
                                              
Ну… типу.

Вогники знову запалали в очах Аяме.

***
 
Тейваз з Самуїакі йшли вулицями Листя в бік виходу з нього, де мала якраз збиратися їхня сьогоднішня команда, але якщо вовк був повний життя, то дівчина більше походила на примару. Вона встигла лише заплести декілька кіс навиворіт до половини довжини і зібрати їх в високого, фіолетового хвоста, а обличчя залишилося абсолютно без змін.

Ненавиджу ранки. – пробурмотіла Тейваз, жуючи онігірі з лососем. – Хто придумав ці ранки? Боже, благослови пані Йошину.
Може поділишся?
Може відвалиш?
Я тобі це пригадаю.
Тейваз! 

З однієї з квартир вибігала донька кухаря із Рамен Ічираку.

Аяме? – характерниця зупинилася разом з вовком. – Оце так зустріч.
Я чула, що в тебе, - Аяме поглянула на Самуїакі, - у вас сьогодні місія разом з Какаші?
Ну, так.
Можеш йому, будь ласка, передати? – Аяме поклала у вільну руку Тейваз бандану. – Він певно вже взяв запасну, але все ж, цю він забув, то треба повернути.
Забув? Вчора?

Тейваз намагалася ніяк не видати те, наскільки сильно в неї зараз запекли очі.
                                                        
Ні, сьогодні зранку, як вибігав до вас.
Аааа.. зранку. – дівчина вичавила із себе посмішку. – Так, звісно. Аяме.
Дякую!

Донька кухаря обійняла Тейваз, яка так і стояла в одній руці з онігірі, а в іншій з банданою, та побігла назад додому.

Оце так і ранкові новини! – весело, але здивовано промовив Самуіакі, коли вони вже завернули за ріг.
Сам йому і передаси. – Тейваз викинула бандану під ноги другові.
Могла просто попросити мене помовчати й іншим способом.

Вовк взяв бандану до пащі і вони далі пішли собі до пункту збору в повній тиші.

«Начхати. Зате все чесно. Я ж так хотіла?» - дівчина проковтнула всі емоції та одягла найбільш задоволену посмішку, яку тільки мала в арсеналі.    

Коли вони прийшли, там вже чекали Генма з тими двома вчорашніми ніндзя та навіть сам Какаші, який про щось розмовляв із хлопцями на вахті, протектор був на місці, але чорного кольору, на відмінну від старого синього. Дівчина вирвала бандану з пащі друга та рушила до пропускного пункту, кинувши її на стійку і навіть не привітавшись ні з ким.

На. Ти  забув у своєї дівчини.

Сказати, хто більше здивувався, Какаші чи випадкові свідки, було неможливо.

Але… в мене немає дівчини. 
Статус ваших стосунків мене не цікавить.

Все так само посміхаючись, відповіла Тейваз та розвернулася йти в бік трьох інших членів команди, але встигла помітити, як Какаші щось збирався зараз сказати, тому повернулася в його бік, наставила вказівного пальця та серйозно, навіть без тіні нещодавньої посмішки, мовила:

Тільки ляпни знову щось про мій грим чи його відсутність і я цієї ж миті здеру з тебе маску.

Тейваз знову всміхнулася та підійшла до Генми, аби познайомитися із двома іншими шинобі Листя.

Я б, - повз Какаші, який так і стояв з привідкритим ротом, проходив Самуїакі, - порадив запам’ятати ті її слова, а краще записати, аби потім використати їх на свою користь, та, певно, це вже не дуже актуально.

Вовк підморгнув шинобі в масці та поспішив до подруги.

В мене немає дівчини.

Повторив Какаші, ховаючи стару бандану до кишені, але хтивий вираз із облич хлопців на пропускному пункті було вже неможливо прибрати.    
                                                         
Я вас приб’ю, якщо тріпатиметеся про це непорозуміння.
                                                         
Какаші підняв бандану з лівого ока, аби жартома налякати хлопців, але їх посмішки зникли насправді, без жартів.

І так, - мовив Какаші, коли вже всі були за крок до виходу із селища, - у нас є два сувої. Один у мене, інший у Генми. Наша ціль доправити їх до селища Схованого у Траві.
- Звучить легко, - озвався Мута Абураме, - але судячи із нашого складу, лише звучить.
І з того, що ми не соколи. – зауважив Токума Х’юґа.
         
Так, країна Рік зі своїми союзниками, мають на меті зробити все можливе, аби ці сувої зникли з лиця землі.
І як завжди, ми навіть не маємо права знати, що в них.
Так, Тейваз. – відповів Какаші. – Шинобі – це просто найманці, виконавці, нас не стосуються причини чи секрети місії, лише успішне її виконання та винагорода, що піде на благополуччя селища та його людей.
Я вже вивчила нові порядки, командире.
То не задавай дурних запитань.
А констатувала, а не питала.
А можливо, - втрутився Генма, - ми вже вирушимо, поки ви один одного не повбивали?
Слушна ідея. – підтримав Самуїакі і вони всі пішли, хоча пару секунд Тейваз з Какаші не переставали свердлити один одного поглядами.
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Яой/шьонен-ай, Шьонен (аніме для хлопців), Флафф, Аніме, Юрі/шьоджьо-ай, Романтика | Додав: KunoichiHatake | Теги: Наруто, характерники, шинобі, Хатаке, Хана/ОЖП, Кіба, Куренай, інузука, шикаку, Х’юґа, Кіба/Неджі, ніндзя, козаки, Шикамару, сакура, Нара, хана, какаші, Неджі, ОЖП, Генма, Хіната, Какаші/ОЖП, Неджі/Хіната, Асума
Переглядів: 427 | Завантажень: 0 | Оцінка: 4.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Безкінечність. Глава 9 (частина 2). [Какаші, як ти опинився вдома у Аяме? Автор не розуміє]
Завантаження...