menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 30.09.2021 в 13:12
Фанф прочитано: 616 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 1 відгук
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Безкінечність. Глава 9 (частина 4).


30.09.2021, 13:12
Глава дев'ята (частина ІV)
 
***
 
- Не бажаєш вже прокинутися?

Самуїакі підійшов, щоб вкусити подругу на руку.

- Я не сплю.
- Щось від тебе не так пахне, як мені гадалося має.
- Фу, Самуїакі, залиш свої збочення при собі. Фу, ти огидний!
- А ти, - залився сміхом вовк, - в знущаннях над людьми собі не зраджуєш.

Тейваз скинула з себе ковдру, одним стрибком опинилася на ногах, взяла флягу та спустилася до річки, щоб вмитися і набрати прохолодної води.

- У вас у людей, здається, не прийнято ходити без штанів.
- А ще босоніж, але якщо я зараз першим ділом не вип’ю води, то почну пити чиюсь кров.

Повернувшись, дівчина одягла штани та чоботи, а пояс спочатку закріпила ззаду наперед, аби можна було його зашнурувати, але тут підійшов Генма.

- Давай допоможу, - не чекаючи відповіді, він розвернув Тейваз, перекрутив пояс і прийнявся зав'язувати шнурівку, - я в цьому вже спец, думаю сертифікат отримувати, практика зайвою не буде.
- То що, можна користуватися тобою щоранку?

Чоловік притягнув за шнурівку дівчину ближче до себе, нахилився до вуха, та тісно затягуючи фінальний вузол прошепотів:

- Я більше надаю перевагу вечорам та саме зніманню одягу з жінок, але на місіях можеш робити зі мною, що хочеш в будь-який час доби.

Тейваз сильно замружила очі та зрозуміла, що жадає, аби він зараз вкусив її за вухо чи провів кінчиком язика по шиї, але вона знала, що він цього точно не зробить, як мінімум, посеред табору або просто на зло.

- Командире!

Дівчина відкрила очі та побачила Абураме, що направлявся в бік Какаші, який саме повернувся із варти та стояв навпроти Тейваз з Генмою, але тільки почув Муту, як одразу перевів погляд.

- Що сталося?
- Я не відізвав жуків із-під землі, після того, як змінився із вовком і вони зараз відчули ворожу чакру неподалік.
- Токума!
- Зрозумів. Б’якуґан.
                                 
Генма підійшов до хлопців, а Тейваз прийнялася якомога швидше складати речі, що залишилися, в першу ж чергу, причепивши шаблю на пояс та сумку на стегно, не припиняючи споглядати на членів команди.


- Поки чисто. – відзвітував Токума. – Але не варто затримуватися.    
- Муто, де саме шокайчу відчули чакру?
- Прямо по курсу.
- Отже засідка десь поблизу кордону із селищем Прихованої Трави.
- Тоді, - втрутився Генма, - лише два варіанти, або йти напролом, або спробувати обійти через селище Прихованого Водоспаду, Дощ то вже одразу не варіант, але і там нас можуть чекати, ми б чекали.
- Єдине про що це може сказати, - підійшла Тейваз, - їх явно більше за нас.

«Що ж в цих клятих сувоях?!», Тейваз знала, що були і в її країні часи, коли предки були звичайними виконавцями, але сама вона не звикла бути простим найманцем і не знати всієї суті операції.

- Так, - протягнув Какаші, - хотілося б обійтися без сутички, але пішовши в обхід ми гарантовано втратимо час, але аж ніяк не будемо впевнені в тому, що варіант був виграшний. Муто, зможеш приховати всю нашу чакру?
- Звісно.
- Пропонуєш засідку на засідку? – припустив Генма.
- Ну, від сенсорів, якщо такі в них в наявності, нам допоможуть жучки, а з Х’юґа у нас перевага, зможемо завчасно оцінити ворога.
- Видимого.
- Ну, другий загін, якщо він взагалі є, буде сюрпризом. Для них обох ми теж сюрприз.

Команда вирушила, вперше зупинившись вже в радіусі дії б’якуґану і хоч вони і були впевнені у своїй безпеці, все ж заховалися за невеликими скелями.

- Їх більше, але частина без бандан, проте до зубів озброєна.
- Певно найманці, солдати чи якісь розбійники із країни Рік. А серед ніндзя хто, селище Прихованого Каменю?
- Так, командире. Шість шинобі Каменю та десятка вояк.
- Правитель Рік явно не бажає, аби сувої дісталися адресатів.
- А тобі все не йметься? – запитав Какаші. – Що ж, другий етап іспиту на чуніна ти б точно не пройшла.
- Навіть не сперечатимуся, сем…, - Тейваз прикусила язика, - я б просто вважала, що це перевірка і шинобі навпаки має заволодіти інформацією, щоб збагатити захист селища при необхідності.
- Мило, але єдина людина, яка б з тобою точно поділила ці погляди, з радістю б тебе позбулася, дай їй лише повний твій профайл.
- Оу, на мене вже завели профайл? – награно розчулилася дівчина.
- Який план, Какаші?

Шинобі в масці подивився на Генму.

- Спочатку підійдемо ближче, на місці поясню детально, а по дорозі більш узагальнено.

Команда із Листя поспішила змінити локацію, знову сховавшись за скелями, але вже за декілька сотень метрів від ворогів, так щоб їх не почули, але і б’якуґан вже не був потрібен. 

- Вони виглядають занадто спокійними, навіть для тих, хто можливо просто намагається відстежити нашу чакру, не відчуває її і думає, що ми ще далеко.
- Так, але не час про це задумуватися. Отже…

Та не встиг Какаші договорити, як два камені, на які і спиралася команда, в мить перетворилися на ніндзя Прихованого Каменю, що одразу пішли в атаку.

- Техніка Кам’яного Дощу! – в один голос закричали вони та направили на шинобі Листя десятки брил.

Занадто мало часу, щоб викликати захисну стіну чи ухилитися, але Тейваз не розгубившись, за допомогою контролю землі, відкинула камені в бік та впала захекано на коліна.

- Дякую, хлопці. Створювати я оцю мішуру не вмію, але погратися завжди рада. – промовила дівчина до ворогів, підводячись.
- Зараз буде весело. – Генма встиг помітити, як до них вже наближалися і інші противники.
- А ти нудився? – поцікавився Муто, захоплюючи ближніх ніндзя Каменю своїми жуками.
- Ми з Самуїакі візьмемо на себе звичайних. – проказала дівчина, оголюючи шаблю та дістаючи кунаї.
- Їх десятеро, Тейваз. – Какаші теж дістав холодну зброю.
- А нас двоє і вони прості солдати, а це моя специфікація, рутина навіть. Хоча, судячи з одягу та зброї, звичайні продажні розбійники. Гидота.
                                             
Розпочалася сутичка. Не було часу сперечатися чи впроваджувати заплановану тактику, тому просто всі поринули до запеклого бою і не зважаючи на чисельну перевагу, Листю вдавалося утримувати рахунок на свою користь, але команда розділилася і як Тейваз не знала, що там із хлопцями, так і у них не було можливості перевірити чи допомогти. Раптово дівчина почула скавчання вовка і тільки-но озирнулася, як відчула страшний біль в спині, а тоді і шалені очі перед собою на вкритому шрамами обличчі кремезного чоловіка. Тейваз вдарили з усієї сили ногою в живіт, що вона добряче відлетіла, зупинившись лише врізавшись спиною. Моментально розбійник притис її за горло за допомогою тонфо, через що Тейваз також вдарилася і головою об скелю. Дівчина так і не встигла поглянути, що з її другом, а тепер, крім хрипіння, нічого і не могла промовити. Вона зуміла вчасно схопитися за тонфу, але фізичні данні розбійника явно переважали її власні, бо хоч чоловік і здавався спершу простим товстуном, через великий живіт, але його руки та груди були суцільними м’язами, які добре виднілися через жилет на торсі, що слугував єдиним верхнім одягом для нього, тому характерниця ледь була спроможна не давати себе задушити так одразу, не кажучи про те, щоб відкинути.


- Вонгу, допомога потрібна? – запитав його товариш. На ногах їх залишилося лише четверо, враховуючи того, що притис характерницю.
- З цією юдзьо? Не сміши. Просто її норов доволі кумедний, щоб легко розчавити, мов комара, навіть не погравшись.
- Ну, ти поспіши, а то і на рукавиці тобі нічого не залишиться.

Товариш засміявся, а Самуїакі загарчав і Тейваз то почула, що додало їй трішки спокою, адже це значило, що він живий.

- Цікаво, - запитав вже її Вонг, - а смокчеш ти так само добре, як і комарики?

Тейваз плюнула йому в обличчя слиною змішаною із кров'ю, а розбійник лише облизався та задоволено усміхнувся, що більше було схоже на звіриний оскал.

- Ну, добре, прискоримося, але якби у нас був час, видно зуби б тобі спершу довелося вибити.

Вонг зібрався зробити останній ривок, аби зламати дівчині трахею, але в цю ж мить завмер із тою самою задоволеною усмішкою на обличчі, а в його шиї стирчав сенбон. Тейваз зіштовхнула розбійника з себе і поки нерухоме тіло летіло до землі, дівчина позбавила його шию від зайвого тягаря на плечах, а тоді поглянула в бік товаришів, які вже перемогли всіх шинобі Каменю і намагалися прийти до тями, а Муто перев’язував поранений бік Х’юґа. Тейваз підняла долонь на знак подяки, а тоді поглянула перед собою, інші вороги теж полягли від Генми.

- З такої відстані і така чіткість. – із захопленням та глухими хрипами прошепотіла дівчина. – Ти як, вовче?
- Порядок. – відповів Самуїакі, після того, як розірвав, про всяк випадок, горло знерухомлених розбійників, але сам пішов в бік подруги, підігнувши передню лапу.
- Дякую. – ще раз повторила Тейваз, коли підійшла до своїх товаришів, тримаючись за горло.
- Ну, ти це, - всміхнувся Генма, - звертайся, якщо що, але краще більше не давай себе відволікати.
- Тейваз, - до неї наблизився Какаші, - здається, в тебе зламаний ніс.

Дівчина провела тильним боком долоні над губами і дійсно виявила, що її обличчя непогано так залите кров'ю. Вона доторкнулася до носу і одразу зойкнула.

- Дідько. Може хтось з вас його вправити, бо я трішки сцикло щодо фізичного болю, особливо коли мушу сама собі його завдати. Я там більше фахівець по самокопанню, загонам, картанню, таке інше.

- Так, - саркастично погодився Генма, - ми одразу так про тебе і подумали, коли побачили, по тобі видно, ти завжди уникаєш фізичних ушкоджень. Підходь, сказав би, що не ображу, але все ж трішечки таки так.
- Дивись на мене.
- Що?

Не встигла і договорити Тейваз, як Какаші схопив її за плечі, розвернувши до себе обличчям, а тоді хутко вправив хрящ на місце. Немов крижаний вітер вдарив в обличчя дівчини, але через секунду все минулося.

- Можна я зараз втрачу свідомість та впаду на спину?
- Ні. Вдома поплачеш.
- Ну, добре. – по дитячому відповіла Тейваз та присіла біля вовка, погладжуючи його по голові.
- Боюся, - озвався Токума, тримаючись за бік, - це не кінець. Інші шинобі Каменю вже майже тут, а от наша чакра добряче так вичерпалася. Ну, крім тебе, Тейваз.
- Плюси бути невдахою в нінджутсу, а чи ви думаєте, я просто спихнула на вас цих в червоному? – спробувала пожартувати дівчина.
- Скільки їх і там самі шинобі?
- Одинадцять і так.
- Добре, спробуємо трішки відірватися, ходімо.
- Самуїакі, ти як?
- Заживає, як на собаці, ти ж знаєш, жінко, ще трішки і хоч на марафон подавайся.
- Ходімо. – скомандував Какаші і всі піднялися, збираючись просуватися вперед, але дещо вліво. 
- А чому ти не використовуєш стихію блискавки? – поцікавився Какаші вже в дорозі. – Ти ж справлялася без печаток.
- Чому ж, я переношу частину чакри на лезо шаблі.
- Але ти могла скерувати блискавку в руки і таким чином змусити того бугая відпустити тебе.
- Я… Я затупила. – збрехала Тейваз, але Какаші встиг помітити її швидкий погляд на його, не так давно, ушкоджений бік.  
- Токума!

Абураме закричав в бік товариша, що втратив свідомість, через низький рівень чакри, та полетів донизу, б’ючись об гілки дерев. Шинобі встиг відправити своїх жуків, як рятувальне полотно, аби безпечно приземлити Токуму. Всі направилися за ним та зупинилися на галявині на околиці лісу.

- Він не здатний більше пересуватися самостійно.
- Отже покатаємо його на спині. – Генма зібрався взяти товариша на руки, але Какаші схопив його за передпліччя.
- Прислухайся.
- Вони вже тут.

Цієї миті перед самим носом Тейваз пролетіло щось схоже на тризуб і вона ледь встигла ухилитися, те саме було з іншими, але Какаші з Генмою вчасно відбили їх кунаями.                                           
                          
- Що це таке?

- Саї. – не оглядаючись відповів Генма. – Один із видів клинків.
- Чимось схожі на блискавиці Перуна.
- Кого?
- Бога грому.
- Хм. Це певно фішка таких богів. – трішки сміючись проказав Генма.
- Візьму собі парочку, якщо вони ними так розкидаються. – промовивши, дівчина засунула собі по одному за ремені на чоботах.
- Приготуйтеся. – скомандував Какаші.

Муто став поперед непритомного товариша, утворивши щит із жуків, а Какаші з Генмою, озброївшись холодною зброєю, по різним бокам від них, на чолі команди. Тейваз подивилася на Самуїакі, що вже хоч і стояв на всіх лапах, але було видно, що це досі викликає в нього, м’яко кажучи, неприємні відчуття. Вона поглянула перед собою в глиб лісу, а тоді вилаялася і сильно відштовхнулася ногами, стрибнувши догори та приземлилася в парі метрів від хлопців, з усієї сили вдаряючи кулаком об землю.

- Пекельний розкол!

В цю ж мить земля затремтіла та утворилася величезна, глибока тріщина, яка, розділившись на троє, мов блискавка ринула до лісу, забираючи із собою все живе та не живе на шляху. Почувся людський крик.

- Ну, - мовила Тейваз, підводячись та підтримуючи скривавлений кулак іншою рукою, - парочку є.
- Не знав, що ти володієш техніками землі. – здивовано проказав Абураме.
- Та я і не володію. Це звичайний розлом.

Дівчина опустила руку і цієї ж миті до неї підбіг Самуїакі, прийнявшись зализувати ушкодження, як в цей момент в його бік прилетів здоровенний сюрікен, аж відкинувши вовка трішки назад.

- Якого?! – очі Тейваз запалали люттю і вона схопилася за шаблю, що одразу загорілася блакитним, блискавичним полум’ям. – ТИ ЯК?!
- Порядок.
- Тільки спробуй померти до мого повернення.

Дівчина кинулася до лісу на ворогів, які вже були зовсім поруч, відбиваючи їх атаки шаблею та підкоренням сил природи.
                               
- Йобнута, чи да. – Какаші пішов навздогін, а Генма з Абурамою та Самуїакі, якому останній допоміг витягнути сюрікен, залишилися на галявині, де їх вже оточили п’ятеро ворожих шинобі.


- Ну, майже порівно. – єдине, що встиг вимовити  Генма перед початком бою.
- Тейваз, ти де?

Какаші не розумів, де поділася дівчина, якщо тільки щойно її бачив разом із чотирма шинобі Каменю, а тепер жодного.

- Ну, не могла ж вона в розлом пірнути.

Цієї миті на Какаші зістрибнуло двоє ворогів, поваливши його на землю обличчям донизу, точніше сказати, обличчям в прірву, він буквально наполовину нависав над нею, поки шинобі Каменю тримали його.

- Як так же!?!
 
***

Тейваз схопила куноїчі, яка і кинула той самий сюрікен, за горло та здавлювала його повільно не відриваючи погляду від очей дівчини, що все більше і більше вкривалися червоною павутиною. Сухожилля на її руках були перерізаними, куноїчі не могла складати печатки, як і сподіватися на допомогу напарника, який перед цим полетів у розлом не без допомоги Тейваз.

- Хіба тебе не вчили, що братів наших менших не можна ображати.

Дівчина з Каменю лише хрипіла, але нічого не могла відповісти, марно намагаючись спромогтися підняти руки та схопитися ними за передпліччя Тейваз. Раптом, характерниця побачила, як виступили сльози на очах куноїчі і вона перестала опиратися, як і намагатися підняти руки. Натомість, Тейваз помітила, що тепер та лізе до кишені.

- Е, ні, не думаю, що тобі зараз допоможе якийсь фокус.

Тейваз, рукою, якою тримала шаблю, відкинула руку дівчини та пальцями залізла до її кишені.

- Вибухова печатка чи що?

Дівчина дістала папірець та поглянула на нього, її очі наповнилися шоком. Куноїчі в останні хвилини свого життя тягнула до звичайної фотографії. Тейваз одразу впізнала на ній свою жертву, а поруч з нею стояв чоловік, теж з протектором селища Прихованого Каменю, і обидва вони обіймали двох маленьких діток. Тейваз перевела погляд на куноїчі, сльози, з очей якої, вже дісталися і руки характерниці. Тейваз зіжмакала фотографію та викинула її.

- Тобі це більше не знадобиться, вибач.

Дівчина замахнулася шаблею, аби покінчити з усім якомога швидше, але цієї миті її схопили за литку та різко потягнули до розлому. Тейваз моментально втратила рівновагу, відпустивши куноїчі та впавши додолу.

- Що за?
- Ти серйозно думала зупинити шинобі Каменю техніками землі?!
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Яой/шьонен-ай, Шьонен (аніме для хлопців), Флафф, Аніме, Дружба, Юрі/шьоджьо-ай, Романтика | Додав: KunoichiHatake | Теги: інузука, Наруто, Шикамару, шинобі, козаки, ОЖП, Асума, сакура, Х’юґа, Хатаке, Генма, характерники, шикаку, хана, Кіба/Неджі, Куренай, Какаші/ОЖП, Неджі, ніндзя, Неджі/Хіната, какаші, Хана/ОЖП, Нара, Хіната, Кіба
Переглядів: 616 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне
Всього коментарів: 1
"Йобнута, чи да."  - сказала я собі, коли вирішила заливати цей фф публічно.

avatar
Безкінечність. Глава 9 (частина 4).
Завантаження...