menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 08.05.2022 в 21:03
Фанф прочитано: 233 рази
Час прочитання:
Категорія: Ма́нга, Флафф, Аніме
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

І я тебе. Колекція драблів


08.05.2022, 21:03
Boku mo (“І я тебе”)


Куон обережно присів на краєчок ліжка. Руді пасма коханої розпорошилися по подушці, а щічки розчервонілися від задушливої травневої ночі. Вона скинула ковдру на підлогу і тихо сопіла, наче маленький їжачок.
Спостерігаючи за тремтінням її вій у місячному сяйві, хлопець на мить перелякався, що цю мирну картину витворила його уява. Щастя здавалося таким примарним, таким тонким і крихким — тільки торкнися, воно одразу ж посиплеться срібним піском крізь пальці.
— Ммм… Ку-у… — почув він заспаний голос Кьоко, яка крізь сон інтуїтивно відчула його присутність. — З поверненням.
— Я вдома, — не втримав посмішки юнак.
Вона потягнулася до нього, лестячись, немов кошеня:
— Лю-у…
Куон не розумів, як їй вдавалося одним лиш словом розвіювати його страхи, але це щоразу спрацьовувало. Щоразу, як йому доводилося затримуватися, і темна квартира стрічала його невідомістю. Він пригорнув її ближче, цілуючи в лоба.
— І я тебе, мила, і я тебе…

Kazoku ni narou you
(“Станьмо родиною”, перегукується з піснею Фукуями Масахару)


— Куоне, швидше ходи сюди! — почувся схвильований голос Кьоко із кухні. Чоловік миттєво відклав сценарій і швидко попрямував у сусідню кімнату.
— Що сталося, люба? — стурбовано спитав він дівчину. — Тобі десь болить? Тільки не мовчи, кажи чесно! Я зараз же викличу лікаря!
— Ні-ні, коханий, що ти! — розсміялася Кьоко. — Я просто хотіла, аби допоміг мені дістати каструлю з верхньої полички.
Куон полегшено зітхнув.
— Казав же я тобі, давай опущу їх понижче. Даремно лякаєш мене тільки.
— Щоб ти пальці собі позбивав? Мені вистачило твого куховарства. Ніколи не забуду того “неперевершеного” смаку!
— А ти казала, що тобі сподобалося, — вдавано насупився Куон. — У тебе точно нічого не болить?
— О Господи, Куоне, ні!
— А чого ж тоді так схвильовано гукала?
— Бо вже вечоріє, і я боюся лишити свого чоловіка голодним.
— Точно тільки тому? — не здавався він.
— Куоне, любий, не хвилюйся так, — Кьоко заспокійливо посміхнулася і поцілувала його у губи. — Бо іноді мені здається, що вагітний ти, а не я.

Eat me, baybe (“З’їж мене, крихітко”)


6 година ранку. Кьоко за звичкою відкриває очі і намагається виплутатися із теплих обіймів Куона, стараючись його не розбудити.
— Куди це ти так рано зібралася? — чує вона голос свого чоловіка. Все-таки розбудила.
— Сніданок готувати, — відповідає Кьоко. — Ти ж знаєш, це займає деякий час, не на бутербродах же жити.
— Кьо-о-о-ко-чя-а-ан, — протягує Куон солодким голосом і знову пригортає її до себе, — я б усе життя їв одні тільки бутерброди, аби лише побути з тобою якомога довше.
— А це вже ні! — вдавано обурюється дівчина. — Я не дозволю тобі голодувати.
— Тоді я поснідаю тобою, — каже Куон і цілує дружину у носа. — Ти ж не проти?
Кьоко намагається зберігати серйозний вигляд, але все-таки червоніє і бурмоче:
— Але повечеряємо ми нормально.

Kekkon wo shiyou
(“Одружімося”)


— Моґамі-сан, ти певна, що згодна вийти за мене заміж? — подиву найкращого актора Японії не було меж.
— Авжеж, Цуруґа-сан.
— А… Але ж ти розумієш, що це все витівки президента?
— Не вважайте мене за ідіотку, Цуруґа-сан, — надулася Кьоко. — Чи, може, це Ви проти одружитися зі мною?
— Ні! — вигукнув Куон. — Як ти могла таке подумати, Моґамі-сан? Просто…
Хлопець зам’явся. Як же краще її спитати?
— Що «просто»?
Кьоко прискіпливо зиркнула на свого семпая, не розуміючи його вагань. Для чого він уже вдесяте це перепитує?
— Ну… — протягнув нещасний, та врешті наважився: — Чому ти погодилася вийти за мене, Моґамі-сан?!
— А Ви не розумієте причини, Цуруґа-сан? — заглипала очима вона. — Я думала, Ви вже давно здогадалися про мої почуття.
— Твої почуття?..
Куон відчув, як тьохкнуло його серце. Невже вона його теж…
— Так, — кивнула головою дівчина. — Це ж цілком зрозуміло. Якщо я буду поряд, то зможу краще наглядати за Вами, семпай. Я особисто слідкуватиму, щоб Ви не пили на сніданок одну каву, брали з собою бенто і з’їдали повноцінну вечерю. Раз на тиждень я готуватиму печеню, а на вихідних пектиму ягідний пиріг.
— П-п-печеня? П-п-пиріг? — хлопець відчув, як усередині все похололо. — Моґамі-сан, ти серйозно?
— Абсолютно! До речі, Цуруґа-сан, Ви більше любите рибу смажену чи запечену?
Кьоко продовжувала ще щось говорити, але Куон вже не чув. Він став уявляти їхнє майбутнє подружнє життя і зрозумів, що, як би він її не кохав, та ще не готовий до весілля. Вона ж його заморд… гм, загодує!
— Цуруґа-сан, а може, Вам більше до смаку копчена?
Невинне питання стало останньою краплею, і Куон заволав на все горло:
— НІІІІІ!!!
Від власного крику хлопець прокинувся. Серце скажено гупало у грудях, а спиною стікав піт. Повільно приходячи до тями, він почав усвідомлювати, що це був лише сон. Губи скривив істеричний смішок.
Коли вони справді одружаться, він ні за що не дозволить їй підходити до плити — тільки через його труп! Заспокоєний цією думкою, Куон знову схилив голову на подушку. Завтра буде складний день, треба виспатися. На своє щастя, він ще не знав, що Яшіро пожалівся Кьоко на його поганий апетит, тож вона пообіцяла кожен день збирати для семпая бенто. А знаючи Кьоко, це буде ВЕЛИКЕ бенто.

Dareka ga kimi wo warattemo, ore waratari shinai yo
(“Навіть якщо з тебе буде хтось сміятися, я не буду цього робити”, перегукується з піснею SPYAIR “Beatiful Days”)


Кьоко увірвалася в життя Куона раптово, упавши із неба яскравю зіркою до рук спустошеного чоловіка. Він і зрозуміти не встиг, коли дівчина стала його хвилювати навіть більше за роботу. Тільки перед нею і заради неї злітала остогидла маска Цуруґи Рена. От і зараз…
— То це ти Моґамі Кьоко? — зневажливо глянувши на співробітницю “Люби мене”, спитала Наокі, популярна співачка із конкуруючого агентства. У неї були справи в “LME”, тож заразом вона вирішила дізнатися побільше про нахабну дівчину, що насмілилася крутитися навколо Цуруґи Рена. На її подив, суперниця виявилася абсолютною простачкою: ні краси, ні стилю, лише жахливий рожевий комбінезон.
— Так, це я. У Вас до мене якась справа?
— Значить, таки ти, — вишкірилася Наокі. — І ти правда думаєш, що з такою зовнішністю, як у тебе, ти зможеш завоювати Цуруґа Рена? Не сміши людей!
— Не розумію, про що Ви, — Моґамі натягнула на обличчя ввічливу усмішку, намагаючись не вступати у марну суперечку.
— Не розуміє вона! По-моєму, тобі усе чудово ясно, — зловтішно розсміялася Наокі. — Глянь на себе. З таким обличчям — і в актриси! Та тебе не помітять і через 100 років! Що вже про Цуруґа-сана казати… На таку, як ти, він навіть не гляне. Тож досить до нього липнути.
Аура Кьоко потемніла. Вона знала, що семпай навряд чи нею зацікавиться, знала краще за будь-кого, але не воліла б це слухати від сторонньої людини. Однак це вона могла ще стерпіти. Але не образу про її професію.
Куон вчасно помітив, що Кьоко от-от вибухне, і поспішив врутитися.
— Моґамі-сан, яка зустріч! — якомога привітніше промовив він, наблизившись до дівчат.
— Доброго дня, Цуруґа-сан, — знічено відповіла Кьоко. Вона найменше хотіла, аби семпай дізнався про її неприємну ситуацію. Та хіба ж від нього приховаєш?
— Нова знайома? — поцікавився актор.
— Я Наокі, — одразу ж розцвіла співачка, — приємно познайомитися! Я Ваша велика шанувальниця!
— Справді? Радий це чути. Ви не проти, якщо я заберу від Вас Моґамі-сан? Мені потрібно з нею поговорити.
— О, звісно ні! — запевнила його Наокі і кокетливо підморгнула. — Але тільки в обмін на автограф.
— Моґамі-сан, який жах! Уже тільки за розмову з Вами я змушений платити автографом! — мовив Куон до Кьоко, чим неабияк її збентежив і розізлив Наокі.
— Мені так прикро, Цуруґа-сан, — сказала Моґамі, підтримавши гру семпая, хоч їй і було трохи ніяково від того. — Можливо, Наокі-сан відпустить мене просто так?
— Ах, звісно, Кьоко-сан, іди. Про автограф то я лише пожартувала.
— Дякую велике! Мені так шкода, що ми не зможемо продовжити нашу милу розмову…
— Нічого страшного, я все розумію, — Наокі вже ледь не цокотіла зубами від люті.
— Тоді ми Вас залишимо, — сказав Куон і підхопив Кьоко під руку, відводячи її подалі від своєї заздрісної фанатки.
— Дякую, Цуруґа-сан, — мовила Кьоко, коли вони опинилися на пристойній відстані. — І пробачте мені.
— За що, Моґамі-сан? — здивувався Куон.
— Через мене про Вас виникають такі плітки…
— Якби мене хвилювали плітки, Моґамі-сан, я обрав би більш спокійну професію. Краще б за себе переживали. Іще трохи, і Ви б показали тій дівчині одну зі своїх найстрашніших ролей.
— Пробачте… — засмутилася Кьоко.
— Вам не треба просити у мене пробачення. Це радше я маю вибачитися: через мене Моґамі-сан доводиться вислуховувати слова, на які вона не заслуговує. І взагалі! — Куон розійшовся не на жарт, забуваючи про маску семпая. — Як вони можуть судити, хто мені підходить, а хто — ні?! Та якби мене зараз же спитали, із ким би я хотів зустрічатися, це точно була б Моґамі-сан!
— Що Ви таке говорите, Цуруґа-сан, — невпевнено заперечила Кьоко, приємно вражена таким зізнанням. Куон і сам зрозумів, що перейшов дозволену межу та видав себе з головою. Однак дівчина не збиралася від нього тікати, і це додало йому надії.
— Серйозно, Моґамі-сан, чому б нам не покінчити з цими плітками?
— Ви знаєте, як?!
— Здається, я щойно сказав… Якщо Моґамі-сан стане моєю дівчиною, то плітки перестануть бути вигадками.
Від почутого Кьоко густо почервоніла. Може, семпай зараз і жартував, проте його пропозиція спокушала.
— Ви ж зараз не знущаєтеся з мене, Цуруґа-сан? — не змогла не перепитати вона.
— Авжеж ні!.. То Моґамі-сан не проти?
Кьоко зашарілася і несміливо відповіла:
— Якщо Цуруґа-сан не проти…
— Не проти чого? — усміхнувся Куон.
— Не проти мене у ролі Вашої дівчини.
— Тоді я увесь і повністю «за»!
Ситуація видавалася такою неймовірною і такою радісною, що Кьоко з Куоном не витримали і розсміялися. Майбутнє обіцяло бути веселим.

То був останній раз, коли хтось смів ображати Моґамі Кьоко. Куон любив сміх Кьоко, але ненавидів, коли хтось сміявся з неї. Ця зірочка мала сяяти завжди, тож він нікому не дозволить затуманити її яскраве світло.

Drink the vine and take the pill
(“Випий вино і прийми пігулку”, перегукується з рядком із пісні Shinedown “Her name is Alice”)


— Моґамі-сан, Ви що, пили алкоголь?!
— Я-а-а? Алкоголь? — намагаючись сфокусуватися на семпаї, пробелькотіла дівчина. — Та ніколи в житті!
Однак Рен невблаганно насупив брови і з повчальним тоном продовжив:
— Моґамі-сан, кого Ви намагаєтеся надурити? Я ж бачу, в якому Ви стані. От скажіть мені, будь ласка, як можна було напитися, тільки нещодавно відсвяткувавши 18-річчя?! Це ж буде такий скандал, якщо журналісти побачать!
— Цуруґа-сан, я правда не брала до рота спиртне! — палко запевнила семпая Кьоко, водночас намагаючись не втратити рівновагу. — За всю вечірку я пила тільки вишневий коктейль, що мені запропонував Кіджіма-сан.
— Ох, Моґамі-сан! — цього разу Рен по-справжньому розізлився. — Я ж казав Вам не підходити до цього чоловіка! Не послухалися мене. І дивіться, що сталося — він Вас напоїв.
— Кіджіма-сан? — Кьоко невіряче поглянула на Цуруґу і таки похитнулася. Вона б упала, але Рен миттєво зреагував і втримав сп’янілу кохай на ногах.
— Моґамі-сан, Вам краще триматися за мене, — в його голос прокралися схвильовані нотки. — Поговоримо про Кіджіму пізніше, зараз треба забрати Вас звідси.
Кьоко щось незрозуміло промирмотіла, виражаючи свою згоду, і вчепилася в руку семпая. Так вона точно не падатиме.
Рен, стараючись, наскільки це можливо, бути непомітним, вивів кохай із зали на вулицю. Там стояв його Порше, на задньому сидінні якого швидко опинилася дівчина.
— Я зараз відвезу Вас додому, — сказав він, сідаючи за кермо. Кьоко негайно ж опритомніла і злякано запротестувала:
— Ні, Цуруґа-сан, тільки не це! Якщо я і справді п’яна, то мене не повинні такою бачити в “Дарумаї”! — крик поступово перетворився на потік схлипів. — Мене ж виженууууууть!
Цього разу почувся плач.
— Добре-добре, Моґамі-сан, — не здатний протистояти такій зброї, як сльози коханої дівчини, сказав Рен. — В “Дарумаю” ми не поїдемо. Переночуєте сьогодні у мене.
Схлипи на задньому сидінні затихли.
— А я Вам не заважатиму?
— Ні, Моґамі-сан, інакше б не пропонував. А ще я маю чудовий засіб, який назавжди Вас відучить пити.

***

Ранок для Моґамі Кьоко настав разом із нестерпним головним болем. Вона кілька хвилин боролася із залишками сну, але все ж біль переміг. Кьоко розплющила очі і зрозуміла, що знаходиться у чужій кімнаті. Поряд мирно сопів семпай. Біль у голові запульсував з новою силою. Приклавши долоні до скронь, Кьоко застогнала. Семпай прокинувся.
— Ну що, може, пігулочку? — турботливо запитав він, підвівшись на ліжку.
— А це допоможе?
— Якщо не запивати вином, то так.
— Цуруґа-сан, а чому Ви спали поряд зі мною?
— Щоб Ви, Моґамі-сан, зрозуміли, як небезпечно Вам пити алкоголь.
— Цуруґа-сан, Вам не здається, що для уроку це занадто?
— Здається, Моґамі-сан. Але що поробиш, Ви ж мене не слухаєте.

…тиша…

— Цуруґа-сан, то Ви дасте мені якусь пігулку, щоб позбутися цього болю?
— Дам. Тільки пообіцяйте мені більше нічого не брати із рук Кіджіми.
— Обіцяю.

***

Ліки подіяли миттєво і нарешті привели Кьоко до тями. Вона сиділа на кухні та разом із семпаєм пила міцну каву.
— Ви знаєте, Цуруґа-сан, — врешті промовила вона, — а кава на сніданок — не так уже й погано.
Рен ледь усміхнувся, намагаючись не розсміятися, але все ж не втримався від підколки:
— Здається, Моґамі-сан, Ви вчора надто багато випили, якщо таке кажете. Ви впевнені, що пили тільки один коктейль, а не кілька?
Кьоко одразу ж набурмосилася.
— Знову Ви знущаєтеся, Цуруґа-сан.
— А як щодо Вас, Моґамі-сан?
— Га? Ви про що? — здивувалася дівчина.
— Усю ніч з мене знущалися! Я навіть був змушений відбиватися.
Кьоко враз почервоніла, і Рен не втримав сміху — настільки вона була мила і кумедна.
— То Вам смішно тут! — розізлилася Моґамі. — Тоді начувайтеся, наступного разу Ви в мене ще більше отримаєте!
— Наступного разу? — перепитав чоловік зацікавлено.
— Ах! Ні… Ви все неправильно зрозуміли!
— Шкода, — слово вилетіло саме по собі, не залишаючи Рену шляху для відступу. — А я думав, Ви ще не раз складете мені компанію довгими нудними вечорами.
— Що Ви маєте на увазі, Цуруґа-сан? — тремтячим голосом запитала дівчина, відчуваючи, як закалатало у грудях серце.
— Те, що Ви і подумали, Моґамі-сан.
Кьоко знову почервоніла.
— Моґамі-сан, — чоловік більше не стримував своїх веселощів, — я навіть боюся уявити, що Ви там подумали. Однак я мав на увазі тільки одне…
— Що це? — немов зачарована інтригуючою паузою, промовила вона.
— Завтра і післязавтра, і післяпіслязавтра, — казав Рен, схиляючись все ближче до дівчини, — і через рік, і через два… Я хочу кожного дня засинати поряд з тобою, Кьоко-чян, а зранку разом сидіти на кухні і пити каву…
Губи торкнулися губ, поєднуючись у солодкому поцілунку, що перебивав смак гіркої кави.
Коли поцілунок через деякий час припинився, Кьоко промовила:
— І все-таки, Цуруґа-сан, я передумала.
— Тобто? — здивувався Рен.
— Я не дозволю Вам пити каву на голодний шлунок. Тому не забудьте до своїх планів на кожен день включити нормальний сніданок.
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Флафф, Аніме | Додав: rosava
Переглядів: 233 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
І я тебе. Колекція драблів
Завантаження...