menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 04.06.2022 в 11:08
Фанф прочитано: 435 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Крижана леді та її цуценя


04.06.2022, 11:08
Ноги Роланда підкосилися; на мить він втратив рівновагу і відсахнувся назад, підготувавши руки до падіння. Неслухняне серце захотіло вирватись із грудей, усвідомлюючи істину раніше, ніж це зробили очі – з якою ж солодкою надією вони дивилися на знайоме обличчя!

Гранатум помітно зріс. Його плечі розправилися, не втрачаючи своєї витонченості, а риси обличчя були наділені необтяжливою зрілістю. Гострий (здається, тепер більш колючий) погляд, трохи насуплені брови – все точно як кілька років тому. До того, як «проблемна дитина» зникла. Єдине, що змінилося – крижана статуя із золотими очима, яка оберігалася юнаком.

« Це ти. »


Подумав святий отець та схилився через несподіваний напад нудоти. Він притиснув долоню до рота – відчуття, наче його внутрішні органи почали заплутуватися в один великий вузол, роблячи наявний біль у грудях ще нестерпнішим.

« Ти в небезпеці, Астольфо, ззаду…»


В одну мить долоня паладина (котра хотіла вхопити цей примарний міраж Гранатума) була відсічена. Роланд навіть не відчув болі – лише з шоком подивився в червоні очі й терпів, терпів, терпів акти юнацької люті. Астольфо лаявся: «Як я тебе ненавиджу», «гидко на тебе навіть дивитися», «гний в землі» та, наче ставлячи крапку після кожного речення, боляче бив невеличким підбором чоловіка, котрий точно не збирався відповідати цій «дитині» тим самим.

А Астольфо вже не міг зупинитися. Замахнувся шпагою, бажаючи зараз же пройтися цим лезом по клятій шиї. Нехай здохне. Здохне. Здохне. Очі залилися кров'ю, (вже) мовчазні вуста бажали проклясти цього церковного виродка на пекельні муки, але легкий дотик дівчини розчаровував скаженого пса в одну мить. Її морозне дихання обпалило чужі губи, на які наступної секунди впав майже невідчутний поцілунок. Леді нічого не говорила, але цей упертий хлопець приголубився до довгих пальців своєю щокою. «Ти права, вибач, я знову вийшов із себе» – тихо прошелестів Гранатум і поступово опустив свою зброю, на що отримав схвальний кивок.

І вони пішли. Розвернулися, ніби за кілька метрів ніхто не стікає кров'ю. Безшумно, одна – як перший сніг, другий – як той, хто хоче бути схожим на нього. Ці силуети, що віддалялися, більше не дивилися один на одного, але юнак подав свою долоню гордій діві, а та прийняла цей жест як щось звичне.
Роланд не міг поворухнутися. Неозброєний, майже непритомний через недокрів'я, чоловік хотів запитати:

« Де твоя Луїзетт? »


Відкинувши її й кліраканський комір, Астольфо вибрав білий одяг і шпагу, зрікаючись минулого, в якому він нескінченно втрачав.
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Історичні епохи, Соулмейти, ER (Established Relationship), POV, Гет, Нехудожня література, AU, Романтика, Повсякденність | Додав: rudenko-yas | Теги: лайка, au, OOC, комфорт (?), від ворогів до кохання, жорстокість, Vanitas no Karte, довіра, романтика
Переглядів: 435 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Крижана леді та її цуценя
Завантаження...