menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 21.01.2022 в 02:12
Фанф прочитано: 337 раз
Час прочитання:
Категорія: Ма́нга, Аніме
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Протягни мені руку, мій янгол ( 1 частина)


21.01.2022, 02:12
Перші згадки

У столиці Японії стіною стояла дика злива, яка супроводжувалась лихами стихії. Безліч людей скасували свої плани, літаки не наважувались злітати, а телебачення вибухало від кількості репортажів. Чорнявий хлопчина стояв в аеропорті коло вікна: вдивляючись чи то в краплини, які повільно стікали по склу, чи то в порожню злітно-посадкову смугу. Його рейс скасували через погодні умови і він, нервово перебираючи в руках авіаквиток, очікував на зміни.

Несподівано для нього у його кармані задзвенів телефон. Це був Макс - репортер, який пережив трагедію разом з ним. На фоні було чутно безліч інших голосів: уся колишня банда Еша, частина мафії Чайнатауна на чолі з Су Ліном та інші знайомі Ейджі.

- Слухай, тут така справа...Через літні дощі на кладовищі трапилась одна ситуація і його закрили на ремонт. Нічого такого, ти не хвилюйся, але цей ремонт займе десь близько тижня, тому...

Голос Макса звучав відчутно втомленим, але надзвичайно спокійним. Дощ трохи перебивав крики позаду нього.

- Що? Але...Там Еш!

- Гей, не хвилюйся, все добре. Його це ніяк не зачепило. Проте ми не зможемо його відвідати, як планували. Але ми обов’язкого туди дістанемось, обіцяю.

- Так, я розумію.

Ейджи голосно зітхнув та потер очі рукавом. Він відійшов від вікна і присів на лавочку: майже всі місця були порожні та лишень ехом звучали кроки з другого кінця поміщення. А дощ навіть не намагався стихати, а лише посилювався, настукуючи по вікнам. Хлопець відчув, що голова потроху починає розколюватись. На тому кінці провода заметушились і на хвильку затихли всі звуки.

- Макс? Мабуть, я затримаюсь через зливу.

- Привіт, Ейджі, давно тебе не чув. Гей, май совість, не штовхайся! Боже, та ти вже поговорив з ним, досить з тебе.

Колишній легкий атлет почув гучний голос молодого голови китайської мафії, але разом з тим й нерозбірливий шум.

- Привіт, Су Лін, також радий тебе чути.

Посміхнувшись, парубок стиснув телефон в руці та підніс його ближче до вуха і спрямував свій погляд у стелю.

- Гей, чуєш, Ейджі, ти напевне вже знаєш, що ми не зможемо навідатись до Еша, так? Але вже скоро ти прибудеш в США, тому ми з хлопцями вирішили поїхати в одне місце. Один наш знайомий з іншої банди виявляється українець, ну, він нас запросив на слав’янське свято десь у якомусь селищі. Я не певен, але ніби це зветься Івана Купало. Там будуть всі наші і тебе ми також берем. Нам всім потрібен відпочинок на природі.

Ейджі заплющив очі та на мить поринув у свої думки. Його свідомість колихалась, ніби капля на брудному склі аеропорту, яка от-от зірветься і покотиться вниз.

- Я...не впевнений. Почуваю себе зараз препаршиво.

- Ось на природі і відпочинеш, це навіть не обговорюється. Ти аж ніяк не будеш сидіти в апартаментах один, поки ми не повернемось. Трясця, ти такий дурень. Гей! А ну поклади на місце, бо як встану...Боже, Ейджі, тут дехто трохи бісиків пускає, тому поговоримо згодом. Тримайся.

Виклик було завершено. Окумура повернув телефон назад у кишеню і приліг на лавочку, закривши очі. Думки тяжко лягали на його голову, обволікали чорними путами. У аеропорті досі не було чутно ні єдиної душі і лише дощ наполегливо вів свою розмову. Через деякий час хлопця розбудив голос з динаміків: оголошувалась посадка на його рейс. Швидко прийшовши до тями, він підхопив валізу і попрямував до свого літака.

По прильоту на хлопця вже чекала компанія товаришів, які тепло зустріли друга. Вони направились до штабу мафії Чайнатауна або перепочити перед своєю мандрівкою. Всю ніч Ейджі майже не спав, адже його мучили бентежні сни, пов’язані з тим місцем. Рано вранці хлопці занурились у чорні автівки і вирушили в довгу дорогу. Чорнявий хлопчина їхав разом з Максом, Су Ліном та кількома хлопцями з колишньої банди Еша. Дорога супроводжувалась дурними жартами та історіями про Ірак. Пастельні краєвиди змінювали одне одного: це навівало Ейджі глибоку тугу за одною людиною, яка чомусь була подібна місяцю, який закриває собою мрійливе сонце. Власне, сонце потрохи спадало, коли шайка бандитів та журналіста прибула на місце. Дорога тривала менше, аніж вісім годин, але хлопці добряче втомились та зголодніли. Припаркувавши машини, вони йшли вниз квітучим пагорбом.

- Ой, леле, тут можна літак посадити! Нічого собі, ліс дихає домівкам у шию. Що ж, Су Лін був правий: у повітрі так і пахне свободою.

- О, згоден. Все, вирішив, я хочу лишитись тут навічно. У порівнянні з містом це просто Рай. Гей, Ейджі, ти як там?

Хлопці здивовано дивились на все, що лише бачили. Вони кричали, сміялись і бігали одне за одним, насолоджуючись запахом диких квітів. Десь позаду ледве перебирав ногами чорнявий помічник журналіста, який не міг розділити радість з рештою.

- Все добре, трошки втомився і все.

Хлопці крокували у напрямку будинків. Це було маленьке поселення поблизу ліса з українською діаспорою, неподалеку розташовувалась річка, яка гурчала на фоні пташок. Підійшовши ближче хлопці побачили, що місцеві жителі вже завершують прикрашати селище до свята: строкаті маки і безліч різних рослин та квітів прикрашали оселі людей, майже посередині між хатинами стояло опудало Купала та Марени; чоловіки в білих сорочках завершували розпалювати купальський вогонь, а коло них ходили дівчата та жінки в подібних сорочках, але довших та з квітучими вінками на голові. Це дійство супроводжувалось гучним сміхом та піснями, адже між тим на дерев’яних лавах сиділи музиканти з флейтами, бубнами, баянами та іншим.

Відпочивши, хлопці знайшли місце поряд з опудалом. Сутеніло. До групи підійшов старенький дідуган у солом’яному капелюсі і в камізельці. Він привітався та почав розповідати про легенди та обряди цього свята:

- З давніх пір такі юнаки, як ви, повертались із свого походу у гори в цю ніч у своїх найкращих вбраннях аби сподобатись дівчатам. Всі веселяться та радіють у цей день, але я хочу вас застерегти: в цю ніч краще не ходити в ліс, особливо самому, тому що місцеві духи вночі люблять розважатися, а саме цієї ночі мавки та наявкуни не відпустять вас додому живими, якщо ви їм трапитесь. Ну, люди хочуть ближче до полуночі піти шукати цвіт папоротника, але я вам цього не раджу. Звичайно, що він квітне лише раз у пару років і це дійсно чудова нагода аби спробувати, і можливо навіть чогось забажати. Однак, навіть місцевих людей мавки та інші потвори водять неправильними шляхами і ті блукають лісом цілими днями. Еге ж, мене і самого біси водили за носа. Тому бережіться цих злих бешкетників, а інакше дорого за це поплатитесь.

Дідусь дивно роздивлявся обличчя Ейджі, але потім перевів погляд на зоряне небо і згодом зовсім зник десь у натовпі, який вже збирався витанцьовувати коло полум’я.

(продовження слідом...)
Категорія: Ма́нга Ма́нга, Аніме | Додав: Iloveyoubaby | Теги: рибка-бананка, ЕшЕйджі, аніме, манга, Слеш
Переглядів: 337 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Протягни мені руку, мій янгол ( 1 частина)
Завантаження...