menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 11.06.2022 в 23:03
Фанф прочитано: 261 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Бажаний Гість.


11.06.2022, 23:03
  Після нещасного випадку в розломі пройшло майже три місяці. За цей час Яньфей повністю дослідила дію компаса, про який казали у пророцтві, Єлань вирішила декілька проблем департаменту, а Кукі, Ітто та мандрівник з Паймон повернулися в Інадзуму. 
 
   Одного сонячного дня, мандрівник та Паймон як завжди підійшли до секретарки "Гільдії Авантюристів" Катерини, щоб забрати нагороду. 
 
—Вітаю, Катерино! Ось мої виконані доручення,—Ітер поклав на стіл аркуш, на якому було вказані його завдання та галочки біля них. 
 
—До зірок та безодень, Ітере!—Катерина уважно проглянула аркуш з завданнями, задоволено посміхнулася та поклала на стіл мішечок з морою.—В мене для тебе є ще одне доручення: коріння Священної Сакури загадковим чином пошкодилося. Тобі варто дізнатися причину, усунути її та відзвітувати мені.—Катерина простягнула Ітеру аркуш, де були подробиці доручення та місце для звіту працівника.—Все зрозуміло? 
 
—Буде виконано в найкращому вигляді,—мандрівник швидко глянув на завдання та подумки відмітив місце на карті.
 
—Я й не очікую від тебе меншого. До зірок та безодень! 
 
***
 
   Причиною виявилися вовки, які жили на острові Цурумі. Але що вони робили на Нарукамі?
 
—Ітере, обережно!—Паймон відлетіла від вовка, що хотів було накинутися на мандрівника ззаду... 
 
   Але його розрубала місцева Архонтка. 
 
—Ти як?—Еі викликала блискавку, що добила інших ворогів.
 
—Еі! Невже ти покинула царство Евтюмії?—Паймон схвильовано кружляла біля свого компаньйона, перевіряючи його на наявність ушкоджень.
 
—Я відчула, що коріння Сакури пошкоджено. І проблема виявилася серйознішою, ніж я думала. Не очікувала, що тут з'являться гончі. 
 
—Зрозуміло,—Паймон неочікувано з'явилася біля Вельзевул.—Тоді давай разом проженемо їх з Нарукамі, поки вони кого-небудь не поранили! 
 
***
 
—Еі, ти як?—Паймон підлетіла до Електро Архонтки. 
 
—Зі мною все гаразд. Таке іноді стається.
 
—Впевнена?
 
—Не хвилюйся, я вже сказала, що зі мною все нормально. 
 
  Ітер добив останню гончу та підійшов до дівчат. 
 
—Я закінчив. Здається, це все.
—Чудово!—Вигукнула Паймон,—До речі, з Еі щось не те, вона застигає просто так, і не може поворухнутися!—Паймон підлетіла до мандрівника. 
 
   Ітер поглянув на Архонтку, яка докладала неабияких зусиль щоб розворушити онімілі пальці. Уважно придивившись, мандрівник згадав першу зустріч з Сьоґун Райден. 
 
—Скажи, Еі, чи може це бути через Сьоґун? 
 
—Ти думаєш, вона причетна до цього?—Еі, поглянула на свій спис, а потім до неї дійшло,—Хоча, якщо так подумати... Я ще не встигла налаштувати її на нову вічність. Здається, я знаю що потрібно робити...
 
***
 
—Яе!—Мандрівник підбіг до Священної Сакури, де стояла близька подруга Еі,—Потрібна твоя допомога!
 
—Ну, ну...—Міко розслаблено повернулася до Ітера та Паймон,—Розповідайте.
 
—Еі запечатала себе разом з Сьоґун в чомусь типу царства Евтюмії, і бореться з нею! А ми не можемо потрапити туди, щоб допомогти! Може ти щось знаєш?—Паймон хитало в різні боки—результат сильної тривоги.—Еі довго не протримається! 
 
   Кіцуне задумливо поглянула на Ітера, потім на Сакуру, і знову на Ітера.
 
—Гаразд, ведіть. Вважайте, я роблю це на знак нашої дружби. 
 
***
 
   На відміну від царства Евтюмії, в якому знаходилася Еі, в цьому вимірі небо та земля були яскраво-блакитного кольору. 
 
—Де ж Еі?—Паймон збуджено роздивлялася навкруги, шукаючи знайому постать.
 
   Вдалині чувся дзвін зброї. Ітер одразу побіг туди, на ходу витягнувши меч. 
 
   Еі заблокувала удар Сьоґун та відстрибнула від неї. Помітивши мандрівника, вона повернулася в його бік. 
 
—Що ти тут робиш?—Спитала вона Ітера. 
 
—Ти з нею не впораєшся сама!—Паймон неочікувано вискочила з повітря, залишаючи за собою зоряний слід.—Ми тобі допоможемо!
 
   Ітер мимоволі поглянув на маріонетку і в голові з'явилися спогади про те, як його боляче вдарило блискавкою, і як йому потім довелося повертатися в царство Евтюмії. Він здригнувся. 
 
—Агов, Ітере!—Паймон помахала маленькою рукою біля лиця мандрівника.
 
—Га? А, так, звісно, допоможу.
 
   Райден набридло чекати, і вона накинулася на Вельзевул з войовничим криком. Еі ледь встигла заблокувати удар. Збоку на маріонетку накинувся Ітер, добряче замахнувшись мечем.
 
   Сьоґун довелося облишити Архонтку, і заблокувати атаку мандрівника, ледь не зламавши йому меч. Ітер відстрибнув. Райден швигонула в нього три наелектризовані списи. Жоден з них не влучив. Але вони почали випускати електричні заряди. 
 
   Мандрівник швидко витягнув з рюкзаку зілля ізоляції та повністю його випив. Він стибнув в бік маріонетки та зачепив її бік. Маріонетка заскрипіла від болю, але хватка не ослабла. Списи водночас пустили електричний струм по підзозі. 
 
   Мандрівник перестрибнув потрійний удар. Тоді Райден вдарила його блискавкою. Ітер відхитнувся. Праву половину тіла вкривали страшні опіки.
 
   За спину Райден забігла Архонтка і проштрикнула своє творіння мечем. 
 
   Від такого Сьоґун випустила ударну хвилю, що відкинула обох її опонентів по різні боки виміру.
 
   Мандрівник, не гаючи часу, влив в себе суп з м'яти та редьки. Допомогло. Він зумів підвестися та глянути на супротивницю.
 
   Те, що він бачив перед собою, було вражаючим. У цієї істоти(досі схожої на Електро Архонта) була друга, набагато більша пара рук, величезний меч, обладунки на обох руках та більш помітні шарніри. А ще вона зависла в повітрі. Це могла бути навіть славнозвісна Нарукамі но Мікото, але точно не Сьоґун Райден. 
 
   Біля неї утворилася світло-бузкова сфера, коли Сьоґун замахнулася своїм мечем. Мандрівник запам'ятав цей трюк після сутички з Гео Гіпостазисом. Ітер підбіг до кулі та щосили вдарив її Електро атакою. 
 
   Вона не зламалася. 
 
   Еі добігла та зламала сферу своїм мечем. Куля розкололася, і з неї утворився щит, який захистив Вельзевул та Ітера від громового удару. Якби вони це зробили хоча б на секунду пізніше... Ітеру навіть думати про це не хочеться.
 
—Як твоя рана?—Спитала Еі. Мандрівник на це лише кивнув, ніби все гаразд.—Чудово. Тоді давай нанесемо синхронну атаку по її шиї, коли вона ослабне.—Мандрівник знову кивнув.
 
   Сьоґун плавно опустилася на землю. Їй був потрібен час, щоб відновитися після такої сильної атаки.
 
—На рахунок три.—Вельзевул замахнулась списом. Ітер повторив за нею,—Один, два.... 
 
—Три!—Ітер крикнув не своїм голосом, і вони вдарили по шиї Райден з різних боків. 
 
   Голова Сьоґун відділилася від тіла. Бій завершено. 
 
***
 
—Паймон за вас так сильно хвилювалася!—дівчинка поклала собі руку на груди,—Але добре те, що добре закінчується, чи не так?
 
—Ти маєш рацію—Еі нарешті прибрала спис, і він розлетівся на сотні золотих частинок,—Сподіваюся, наступного разу ми зустрінемося за більш спокійних обставин.
 
—До речі, Еі,—Паймон зацікавлено нахилила голову в бік,—Ви ж зламали Сьоґун. Як ти тепер будеш уникати корозії? 
 
—Це не велика проблема для мене. Я можу зробити набагато кращу версію Райден.
 
—В такому разі все гаразд! До зустрічі!—Паймон помахала рукою на прощання, і вони з Ітером вийшли з печери. 
 
***
 
—Ітере, з тобою все добре? Ти нічого не сказав після вашого повернення. 
 
—Я в порядку. Просто думаю, що б написати в звіті. Катерина досі чекає нашої відповіді. 
 
—Ой, точно!—дівчинка ляснула себе по лобі,—Я зовсім забула про Катерину та її доручення! Ми хоча б вирішили її проблему? 
 
—Так, можеш не хвилюватися про це.—Ітер витягнув з кишені портфелю аркуш паперу та олівець.—Здається, я знаю що написати. 
 
"Корені Священної Сакури були пошкоджені через гончих Розриву, які здебільшого проживають на острові Цурумі. Причину їхнього неочікуваного мігрування на острів Нарукамі не виявлено, але Священній Сакурі вони не загрожують." 
 
—Нормально?—Ітер тицьнув пальцем на свій звіт. 
 
—Нормально. Ходімо скоріше, Паймон вже стомилася. 
 
***
 
—До зірок та безодень, мандрівники!—Катерина ввічливо посміхнулася.
 
—Привіт, Катерино,—Ітер поклав на стіл секретарці аркуш зі звітом.—Ми виконали твоє доручення. 
 
—Велике вам спасибі!—Катерина поклала на стіл мішечок мори, трохи більший за той, який вона дає за щоденні доручення.—До зірок та безодень, мандрівники! 
 
—Бувай, Катерино!—Паймон посміхнулася дівчині за стійкою, а потім повернулася до свого компаньйона,—Ходімо скоріше орендуємо кімнату в постоялому дворі, я втомилася!
 
***
 
Наступного дня Ітер якнайшвидше покинув Інадзуму. 
Категорія: Культові відеоігри Культові відеоігри, Відеогри жанру Action/RPG, Онлайн-гри | Додав: Son__nyx | Теги: Ангст і флаф, романтика, фентезі
Переглядів: 261 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Бажаний Гість.
Завантаження...