menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.03.2022 в 16:06
Фанф прочитано: 318 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Руда галла


23.03.2022, 16:06
Лавеллан спирається стегном на край столу й позіхає, навіть не думаючи про те, щоб рикрити рота рукою — або ж вірив у те, що ніхто цього не помітить, або ж йому просто було байдуже до того. Та Жозефіна схилялася до другого.

Вона вже звикла до того, що цей ельф далекий від усіх правил пристойності, що прийняті серед людей, і навість чесно намагалася наставити його, як то кажуть, на шлях істини, але чим частіше вона бачила ельфійського мага, тим ясніше ставало: треба готуватися до гіршого та не сподіватися на диво. Вона тихо позіхає коли ловить на собі погляд Аллароса — він так і не злізає зі столу, навпаки, ще зручніше влаштувавшись на ньому, але руку до губ підняв. Леді Монтільє посміхається, та вирішує не пояснювати зараз, чому цей жест в пристойному суспільстві краще не повторювати.

Насправді долієць, всупереч очікуванням, дивував усіх інших радників своїми діями. Жозефині все ще трохи соромно через це, але перша їх зустріч залишила на ній тінь сумнівів: можливо, є доля правди в тому, що розповідають про диких долійців? Як посол, як дипломат, вона чудово розуміла, що вірити всьому, що кажуть, не варто й не можна, але цей хлопець... він виглядав так, наче відірване від стаї вовченя; його очі блищали недобрим вогнем й леді Монтільє одразу зрозуміла, що буде важко. Леліана ж якось увечері підказала, що хлопець цей непростий і варто бути з ним обережною — це було своєрідне застереження для антиванки, підкріплене коментарем Кассандри про те, що Віснику — який заперечує будь-який зв'язок з Андрасте — захист не потрібен. Але у найнапружені моменти він просто... мовчав?

Алларос волів мовчати й слухати аж допоки до нього не звернуться. А коли всі очікували, що «дикар» от-от покаже ікла — демонстрував дивовижний спокій та зібраність; усі радники, виключаючи саму дипломатку, мали конфлікт з канцлером Родеріком, але Алларос ніколи не відповідав агресією — лишень дивився на нього, майже не розкриваючи очей, наче от-от засне, й відповідав яким-небудь односкладним реченням — якщо взагалі відповідав.

— Руда галла?

Каллен переривається напівслові коли посеред його розповіді про те, з якими складнощами зустрілися його війська в дорозі, Лавеллан чіпляє листівку зі стопки й вчитується в її вміст.

— Зараз варто було б звернути увагу на цю область, — наполегливо повторює командир, тицяючи майже непомітно тремтячим пальцем в ту область мапи, де розташувалися його війська.

— Жозефіно, відправ кого-небудь по галлу, — Вісник навіть вухом не веде, звертаючись до посла, — я передам дещо в подарунок клану, нехай перед від'їздом зайдуть до мене.

— Віснику... в нас зараз інші пріорітети, — Кассандра трохи зла, коли каже це, але ельфУ, здається, все до одного місця.

— Я відправлю кого-небудь у найближчий час, — швидко вдтручається антиванка, припиняючи суперечку на початку. Зараз сперечання дуже недоречні, а Вісник... можливо, варто дати йому ще трохи побути дитиною й побешкетувати. Все ж Алларос насправді досить молодий, і якщо йому вже так хочеться... так, нехай він поки що поставить традиції свого народу вище потреб Інквизиції.

Це все дуже несподівано для нього. Він долієць, він далекий від всіх їх устоїв, й, судячи з декількох розмов ввечері в її кабінеті — насправді він жах, який розгублений. Скільки ж подиву було на цьому звично безпристрасному обличі коли він дізнався про те, що не повинен хвилюватися через те щоб здобути їжу. Така, здавалося б, звичайна річ — покупка м'яса...

Але більш за все вона була збентежена через те, як його сприймуть в суспільстві і як на це він сам відреагує: в перший день його всі зненавиділи й буквально були готові ледь не вбити, коли вперше побачили, вважаючи, що це він винен у тому, що сталося на Конклаві. Але він все одно намагався закрити Пролом; явно не заради цих людей, але у дівчини так і не вдалося витягнути з мага ані слова про те, що він насправді думає щодо ситуації. Занадто вже раптово ненависть до нього змінилася на обожнювання. Жозефіна не без причин хвилювалася про те, що скажуть люди з інших куточків країн, коли зрозуміють, що Вісник — долієць. Ще й маг. Відступник. Не як будь-який маг зараз, а ніколи не бувавший у Колі; як той, хто великими очами дивився на те, як тренувалися [колишні] храмовники у дворі.

— Наші мисливці просто вбили б їх, — якость ввечері він сказав ці слова так легко й невимушено, наче розповідав не про вбивство людей, а про збір грибів.

Вони часто проводили вечори разом, коли Жозефіна пояснювала Лавеллану що до чого; вони багато розмовляли, й коли вдавалося дізнатися щось особисто про Аллароса — це було своєрідним досягненням для леді Монтільє.

Після цієї відповіді вона подумала, що дарма вирішила почати розмову про непрошених гостей з питання, як би їх зустріли в рідному клані Вісника.

— Я пожартував, — через декілька секунд тиші каже ельф. Жозефіна відчуває яке напружене зараз довкола них повітря, але намагається посміхнутися у відповідь. Алларос, здається, розуміє, що посмішка ця зовсім нещира, тому продовжує: — Деякі з нас торгують з людьми. Серед нас також є ті ельфи, хто втік з міста й випадково натрапив на клан. Ми не вбиваємо усіх, кого бачимо.

Тоді він пожартував вперше й востаннє за увесь час, що вони були знайомі.

Просто він тоді вирішив не уточнювати, що з людми, що зайшли на їх територію, розмови довго не ведуть.


— Ми відмітили розриви на мапі, — Каллен передає мапу Кассандрі, й вона уважно її розглядає, повертаючи так, щоб Вісник також міг її побачити.

— Можемо відправлятися просто зараз? — Алларос дивиться на Кассандру знизу, усе ще сидячи на столі, й швидко виправляється: — Хоча ні, десь... десь через кілька годин? В мене залишились тут деякі справи.

Пентагаст думає кілька секунд й нарешті ствердно киває. Не чекаючи більше віповідей ельф зісковзує зі столу, направляючись до виходу, й, перед тим як вийти з кімнати, зупиняється, повертаючись до дипломатки:

— Не забудь про руду галлу.
Категорія: Культові відеоігри Культові відеоігри, Відеогри жанру Action/RPG, Онлайн-гри | Додав: darichpok
Переглядів: 318 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Руда галла
Завантаження...