menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 04.04.2022 в 01:29
Фанф прочитано: 414 раз
Час прочитання:
Категорія: Онлайн-гри
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Гра на витримку


04.04.2022, 01:29
- То.. Яким було твоє життя до… - не закінчивши речення питає зелено-волосий хлопчина, одночасно тручи камінь об камінь щоб викликати іскру для багаття. Парубок мав купу шрамів і синців по всьому тілу. Виднівся слід від чужих рук на його шиї, хоча хто зна, можливо то були його власні.
- Ну, я навчався в університеті… з сестрою…- відповів юнак з золотавою вкороченою косою. Вигляд в нього був не з найкращих, на його тілі ще стікала кров. Він зжимав в руках шпильку з білою штучною квіткою на ній.
Ці двоє б не вели цей натягнутий діалог якби не те що коїться в світі. Смерті, вічний голод оживших мертв‘яків, втрати. Світ намагався з цим боротись, та ніхто не знав наскільки все серйозно. Якби університети не випускали недолугих докторів що намагались би зробити вакцину від раку, шпилька яку так зжамкував в руках Ітер недолуго але все ще чарівно висіла на волоссі у його сестри.
- Мені шкода твою сестру - промовляє Ксяо, нарешті добувши, такий жаданий в такий холод, вогонь. Та йому було всеодно на сестру його собесідника. Він лиш мріяв померти, та сам не може залишити невинних людей потребуючих допомоги.
- А на руху ноу тебе щ…
- Не питай.- з гнівом в голосі відрізав зашрамований парубок. Що було зрозуміло. Хто б став розмовляти про те минуле, де ти живеш від зарплати до зарплати, а твій батько ігнорує будь які твої благання про допомогу. Ти живеш і усвідомлюєш наскільки життя твоє жахливе, і нещо тебе до нього не прив’язує. Лиш один крок і все це закінчиться, та ти занадто боягузливий щоб помирати.
- Пробач, я…
- Нічого - кожне слово парубка мало хрипкий відчуток. Він був втомлений від усієї цієї біготні. Він втратив все і був готовий до смерті кожної миті. - ти певно голодний, потрібно надибати харчів - Ксяо неохоче встав і в спині його щось хрустнуло.
- Я піду з тобою - Ітер й так корить себе за те що був причиною частини порізів на його руках. Якби він не виходив за їжею хто зна куди, якби не ліз до того їбучого супермаркету, він би доставив набагато менше проблем його рятівнику.
- Не підеш - з насміхом у реченні мовив шрамований - а якщо знов втрапиш в халепу, мені знову прийдеться тебе з сраки діставати.
- Не діставатимеш - золотавий встав з пошарпаної коробки, відклавши квітку на його краю. Дістав з свого рюкзаку, що весь час не зповзав з його спини, револьвер і демонстративно посвітив патронами. Все ж вилазка за поживою була не марною.
Ксяо, водно по очах, був здивований. Він кинув погляд на свого нового знайомого, погляд якого впевнено дав знати що той не відступиться. Та й сам хлопчина був не проти. Все ж йому не завадив би якийсь помічник. Він окинув поглядом його зовнішній вигляд. Чорні кеди, в принципі не помітні якщо не мити їх. Сіра закровована футболка і коричнева тепла куртка. Непогано як для апокаліпсису. Він повернув свої очі на лице золотавого, хминув і надягнув свою чорну пошарпану кепку на голову хлопчини.
- Не підведи золотисько.
Категорія: Онлайн-гри Онлайн-гри | Додав: Tsukorok
Переглядів: 414 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Гра на витримку
Завантаження...