menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 27.03.2022 в 16:24
Фанф прочитано: 459 раз
Час прочитання:
Категорія: Онлайн-гри
До фанфіку залишено: 1 відгук
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Він знав свою згубу ( 2 частина )


27.03.2022, 16:24

 В тому їх поцілунку було так багато емоцій, так багато бажань, що вони все ніяк не могли донести один до одного. Але Кейя планував все виправити. Спокутувати свою провину, відкрити всі свої почуття. Ділюк, в свою чергу, хотів повністю відкритися і довіритися. Знову, як колись. Він того потребував. Вимучений розум уже не міг жити в вічному страху зради. Здавалось, він от-от зійде з розуму. Тому на одкровення Кейі він хотів відповісти своїм. Втамувати свою спрагу в близькості емоціонально. Спрагу в людях.

 Вони все цілувалися і цілувалися. Спочатку невпевнено, ледве торкаючись губ, потім невдало, стукаючись зубами або носами. Ділюк цілувався не вперше, але так невміло, що й не знав, як підступитися і куди дівати очі в коротких переривах від цих палких дотиків. Кейя все перебирав пальцями локони, що нагадували  полум’я. Здавалося, що запустивши в них руку він її обпече. Але насправді тільки білш зажадав торкатися. Пропускаючи крізь пальці, збираючи в кулак. Однак, дуже обережно. Не намагаючись зашкодити або зробити боляче. У відповідь руки в тих чортових рукавичках якось занадто обережно і невпевнено вляглися на талію капітана кавалерії, мовби Ділюк ще вирішував, чи не робить якусь помилку просто зараз і, що сказав би батько. Але Кейя вважав, що згадувати про Крепуса в такій ситуації було просто неприпустимо. Врешті, вони залишилися сам на сам. Такі вразливі, поранені своїми ж мечами. І саме зараз вони прагнули залікувати всі свої рани хоч тимчасово. 

 Кейя притиснув Ділюка до дверей винокурні своїм тілом. Рукою обережно гладив скулу, та задивлявся в очі. То більш не були два розпечені камені, що могли його вбити. Тепер Ділюк бачив його інакше. Все ще збитий зі своїх думок, все ще розгублений і не такий впевнений, яким його звикли бачити всі. Кейя радів тому як ніколи. Бо він відкрився йому, бо був таким саме з ним. Наче він і справді був особливою людиною для Ділюка. Знову заціловуючи його губи, Кейя відчув як його обіймають вже більш впевнено. Ситуація виходила з під контролю все більше по мірі того, як руки тепер вже гладили його по спині. Не так, як він любив, але точно якось по-своєму, з ніжністю, до якої Кейя так не звик. Але йому це водночас і подобалося

- Кейя…- між поцілунками ледве зміг вимовити Ділюк, - давай зайдемо всередину, - його послухали. Двері тихо скрипнули. Кейю вели на другий поверх, оглядаючись, чи бува не розбудили вони прислугу своєю перепалкою на вулиці. Здається, ніхто на диво, їх не зустрів і не бачив. Хоча обоє в те не вірили. Тут прислуга любила чути ти, що не варто. Однак, це їх не зупинило. Не сьогодні. Не цього разу, коли близькість потрібна емоціонально і вони не знали, не вміли інакше її отримувати, як через фізичний контакт. Кейя не вмів. Саме так він заміняв емоційну потребу в комусь близькому. 

 Ледве за ними закрилися двері кімнати Ділюка, як обоє потягнулися один до одного з одним тільки наміром- знов поцілувати. Відколи ж бо відкрили для себе цю нову взаємодію, що викликала запаморочення в голові, не могли нею натішитися. Кейя знову брав ініціативу на себе, знімаючи з Ділюка верхній одяг. Повільно і обережно, все ще не знаючи, чи не переходить він рамки. Але у відповідь тільки потягнулися руками до його накидки з хутра. Кейя піймав долоні, нетерпляче знімаючи з них рукавички і навіть якось злісно викидаючи на підлогу, разом зі своїми. Нарешті можна було доторкнутися голою шкірою, як і нагою душою. З переможним виглядом Кейя переплів їх пальці та залишив поцілунок на кістяшках міцної, грубої, від маневрів мечем, руки. Абсолютно задоволений він поглянув на Ділюка, помічаючи розгубленість в його очах. Здається, вони обоє не очікували такого падіння в ніжність один від одного. І поки Кейя думав про це, його знову поцілували. Цього разу в щоку, потім в шию, таки скидаючи накидку і верхній одяг за нею. Він не противився, натомість потягнув Ділюка за руку з собою. Декілька кроків до ліжка і Кейя обережно штовхнув його туди. Сам же повільно опустився на коліна. Погляд весь час не міг відірвати від тих теплих полум’яних очей, що дещо стурбуалися його діями. Але надалі все було дещо більш очевидно. Кейя без поспіху зняв з Ділюка взуття, відкладаючи в бік. Злегка тремтячими від хвилювання руками ковзнув до ременя штанів. Бо ця мить здавалось от-от розтане з маревом сна. Але то все не відбувалося. Такий сценарій Кейя прокручував в своїй голові вже не один раз, але там Ділюк був іншим. Він хапав його за волосся, командував бути швидше, лякав своїм холодом. Кейя знову підняв погляд вверх, боячись побачити той холод, знову пересіктися з ненавистю і відразою. Натомість, побачив лишень рум’янець на блідих щоках, а у відповідь поглянути на нього не змогли. Кейя лагідно посміхнувся. Тим часом вже встиг розібратися зі штанами і ледве зупинити тремтіння в руках, набираючись ще більшої впевненості. Ділюк і справді не міг навіть одним оком глянути на те, що відбувається там, де його торкаються. Все раптом спалахнуло вогнем. І коли чужі руки полізли йому в штани, залишилось тільки ковтати свої пориви, протяжно промовити його ім’я. У відповідь Кейя, щоб добитися жаданого відклику зі сторони, врешті дозволив собі мазнути язиком по головці члену. Ділюк шумно видихнув. Тільки но осмілився поглянути на чоловіка між своїм ногами, що вже встиг ще раз обвести член язиком та взяти в рот сміливо і, здається, знаючи, що робить. Щоки запалали ще більшим рум’янцем, але погляду вже відірвати не міг. Кейя закрив око, та повністю віддався процесу. Втягував щоки, надрочував рукою там, куди ще не міг дістати губами. Хотів було через силу взяти ще глибше. Щоб до іскор в очах, а дихання не вистачало, щоб до непроханих сліз. Але тепла долоня Ділюка, що погладила його по щоці, викликала тремтіння у всьому тілі. Можна було закінчити тільки від цього обережного дотику.  

- Кейя…- прошепотів одними губами. І це знову знайшло в ньому відклик. Кожен раз, коли Ділюк кликав його по імені так м’яко, не так, я ще зовсім недавно, можна було плакати від щастя. Невже те, що між ними відбувається, нарешті змінить все на краще? Невже Кейя заслуговує того, що отримує зараз? Невже його пробачили за те, що мав стати буквально згубою і смертю для цього міста? Натомість він стояв навколішки перед вже своєю особистою згубою і готовий був дати їй все, що міг, тільки б на нього завжди так ніжно дивилися. 

- Кейя, - з протяжним “я” прозвучало зверху. Він покірно підняв очі і обвів поглядом контури силуету, що ледве виднівся в темній кімнаті. Ділюк ловив повітря губами, на видиху с довгим “а” готовий був закінчити. Тільки зараз Кейя відірвався від нього, поклав руки на плечі і остаточно розклав на ліжку. Такого вразливого Ділюка, якого ще не бачив ніхто. Такого гарячого, палкого, ніжного, якого не бачив ніхто і не побачить. Кейя інакше щось з собою зробить, зійде з розуму, якщо цей погляд, якщо всі ці почуття, якщо весь Ділюк не буде повністю належати йому, хоч один раз. З такими думками він знімав чужу сорочку. Йому мляво допомогли з цим покінчити. В ту ж секунду Кейя доторкнувся губами до аристократично білосніжної шкіри на шиї, потім на грудях і з кожним разом все нижче, щоб потім знову круто повернутися вверх і врешті зупинитися на губах. Разом з тим, Кейя вже згорав від нетерпіння. Хотілось ближче, хотілось Ділюка як ніколи. Щоб влитися в його шкіру, стати одним цілим, щоб ніколи більше не марити ним, а завжди бути поруч, завжди бути його не в відривках, коли він втрачає розум і контроль, а наяву. Кейя хотів якомога швидше зняти з себе одяг, щоб відчути повністю і всюди, як по його спині біжать табуни мурашок від рук, що ще й досі так обережно доторкаються до нього. Кейя спішив. Ледь не відривав гудзики від сорочки і проклинав свою любов до кількості шмаття на тілі. Ділюк дивився на нього не відриваючи очей. Споглядав, як він розбирається в поспіху зі своїми штанами, як відкидає в сторону намудрений пояс з оком бога… Це викликало легкий сміх.

- Що? Щось не так ? - Кейя зупинився з одною сорочкою на плечах. Ділюк піднявся з ліжка і підійшов до тумбочки, на якій стояла свічка. Декілька секунд і яскравий вогник замиготів, розвіюючи темряву. 

- Ти такий красивий, - Ділюк сів на ліжку поруч, - Хочу краще тебе бачити, - піймав руку Кейі і поцілував точно так, як він його недавно. У відповідь отримав довгий, такий же розгублений погляд, який був у нього. Кейю розривала зсередини та ніжність, яку він ніколи і нікому не міг подарувати. Тому цього разу така велика її концентрація повисла в повітрі кімнати майстра Ділюка. 

- Ммм, - тільки і відповів, мов зачарований споглядаючи за тим, як досі збентежений Люк старався зберегти в собі ще хоч трохи спокою. Кейя врешті скинув з себе сорочку і був задоволений тим, що кожен контур його тіла обвели з особливою цікавістю, але в певний момент таки відвели погляд. 

- Ти ж хотів дивитися? Дивися, - Кейя потягнувся за своїми штанами, щоб дістати з кишені морозну олію. В повсякденному житті її цілі були абсолютно зрозумілими, але, що робив Кейя з нею зараз, розливаючи на свої пальці, щоб надалі ввести їх в себе, опираючись вільною рукою на спинку ліжка, навряд було прописано хоч в одній інструкції. Ділюк важко видихнув, споглядаючи цю картину. І як затремтіло все тіло Кейі після першого ж дотику... Спокійно таке дивитися він не міг довше ніж хвилину. Довгу, наповнену важким диханням і окремими звуками, що сповіщали про отримане задоволення від того, що відбувається. Ділюк подався вперед, не в силах більше розглядати, як два пальці проникають в Кейю майже без перешкод. 

- Можу допомогти…?-  Люк уклав голову на плече капітану кавалерії. На його стримане: “ Угу”, - відповів тим, що додав свій палець, повільно, прислухаючись до тіла Кейі, до його бажань і можливостей, що деколи могли дещо не збігатися. Однак, все проходило напрочуд добре. Кейю трясло від контрасту гарячої руки Ділюка, що гладила його по животі, мов заспокоюючи, і холодного ефекту від ефірної олії.

- Достатньо, - довго не витримав. Ділюк послухав. Не міг інакше. Вже давно бажав замінити собою пальці в його тілі, що, відповідно, і зробив. Входив повільно, навіть занадто. Кейя не звик. Не звик, що в цей час йому заціловують спину, шию, обводять руками талію, зупиняючись на члені. Ділюк рухав рукою в такт тому, як входив в збуджене, гаряче і податливе тіло, що відкликалося на кожну його дію. Ділюк був таким нестерпимо ніжним, що знову викликало відчуття провини і загалом розуміння того, що Кейя не заслуговує. Не заслуговує бути прощеним, не дивлячись на все, що встиг наговорити про свої страждання. Не може просто бути тим, кому дарують стільки любові. 

- Ділюк, - кликав він, спонукаючи до більш рішучих дій. Але його ігнорували. Топили в ніжності. Кейя не стримував себе, але ледве тримався на колінах, що так і норовили роз’їхатися в сторони. Тіло раз за разом покривали табуни мурашок, коли Ділюк цілував його в шию, гладив рукою соски, а іншою так же ж повільно рухав по члену, змушуючи тремтіти від задоволення. Полум’яні локони лоскотали спину, поки Люк шепотів щось не зовсім наповнене сенсом на вухо, а тіла їх раз за разом опинялися так близько, що Кейя втрачав здібність мислити хоч про щось. Вони все кохалися, гарячі, ніжні, нагі тілом і душею і повністю відкриті один для одного. Кохалися до самозабуття, нашіптуючи імена один одного в переривах між солодкими поцілунками. Кохалися, втрачаючи контроль і будь яку стриманість. Кейя відчував як хвилі задоволення розливаються від живота по всьому тілу, як важко дихає Ділюк і як тремтить його серце, вдаряючись в грудну клітину, мов не покидаючи старнь вибратися з тіла. Кейя розтанув остаточно, ледве тримаючись, щоб зовсім не повиснути на чужих руках.  Бо з ним були так ніжно, що аж до втрати свідомості, через солодку муку. Він вже не міг думати і аналізувати. Весь всесвіт завмер в моменті, якому він віддавався повністю. Весь всесвіт зараз починався і закінчувався там, де були невагомі поцілунки, дотики і рухи в унісон з його серцем. Кейя довірився, віддався людині, якій так хотів. Почував себе зараз таким беззахистним, як ніколи. Ділюк міг спалити його прямо зараз і він би навіть не противився. Дозволив би стиснути себе цими руками до тріску кісток, був би тільки радий, якщо його життя врешті обірветься в такий момент, щоб назавжди залишитися в ньому. Але Ділюк був з ним не як плід його фантазії, а як справжня людина, що жадала його і його… любові? Одна думка довела до екстазу, разом з тим, як тіло позаду впечаталося в його спину і завмерло. Кейя відчув, як тепло розливається внизу його живота, і весь Ділюк тремтить від жаданої насолоди. Капітан кавалерії був задоволений і виснажений як ніколи. Хоч фізично для розрядки він потребував подальших дій, але однієї думки про те, що Ділюку було з ним добре, вистачало. Однак, здається, сам Люк так не думав. Неохоче відлип від жаданого тіла Кейі, щоб піймати його вимученого і впустити на подушки. Він цілував бедра, підіймаючись вгору.  Гладив, кусав і врешті повторив те, що зовсім недавно робили з ним. Спершу на пробу облизав головку члена, з цікавістю дивлячись на те, як завмер Кейя, очікуючи його дій. По-правді, Ділюк в подібному досвіду немає аніскілечки, але чесно старався. Повільно але вірно виводив язиком вологі доріжки, перш ніж взяти головку в кільце своїх губ. Кейя важко видихнув

- Ділюк… - тихо покликав він.

- Скажи як мені зробити правильно - Ділюк відірвався від процесу на мить, щоб ледве вимовити це. Кейя поклав руку на його голову, зариваючись в пасма волосся

- Візьми в рот. Не спіши… - все перебирав пальцями справжній вогонь, споглядаючи, як виконують його вказівки, - не торкайся зубами, так і…і…- по мірі того, як гарячий і вологий язик обводив головку, вени і гладив самим кінчиком уретру, Кейя втрачав можливість говорити щось, окрім окремих звуків, що так і виривалися з вуст. Він тільки і міг, що хапати повітря та стискати в кулаці хвіст із червоних локонів. Ділюк не міг взяти його надто глибоко, але розніженому і чуттєвому Кейі вистачило. Настільки, що він вже не міг терпіти. Насилу потягнув за волосся, даючи знати, що цього достатньо. І лише через декілька рухів рукою він солодко застогнав, відчуваючи, як приємне тремтіння розповзається по всьому тілу і враз він відчуває легкість, а з тим і виснаженість. Ділюк відсторонився, споглядаючи як його Кейя лежить на ліжку зовсім виснажений і від того неймовірний. До мокрого від поту обличчя прилипли пасма волосся, на тілі грали відблиски від вогню майже догорілої свічки, а погляд блукав по кімнаті не в змозі зачепитися за щось конкретне.  Ділюк улігся поруч

- Напевне, треба помитися… - виніс свій вердикт. 

- Дай мені ще п’ять хвилин, - прошепотів, не в силах бути зараз голоснішим. Люк повернувся на бік, лицем до нього. Взяв його руку в свою, знов переплітаючи пальці. Цей жест здавався таким правильним… Кейя усміхнувся і закрив очі. Йому хотілось завжди так, щоб поруч, щоб триматися за руки як зараз. І йому могли це дати, хотіли того ж у відповідь. 

 Поки в кімнаті догорала свічка, Ділюк цілував його пальці, прислухаючись до того, як поступово вирівнюється його дихання. Здається, Кейя знову знайшов свою згубу. Але тепер він був не проти згоріти від цієї пристрасної ніжності. 

Категорія: Онлайн-гри Онлайн-гри | Додав: кава
Переглядів: 459 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Обережне
Всього коментарів: 1
Кавусю, написано чудово . Продовжуй писати в цьому ж дусі, в тебе чудово виходить

avatar
Він знав свою згубу ( 2 частина )
Завантаження...