menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 12.08.2021 в 11:24
Фанф прочитано: 845 раз
Час прочитання:
Категорія: Curtain story, Amazon Studios
До фанфіку залишено: 8 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Синдром подразненого піструна


12.08.2021, 11:24
Бог проти одноманітності. Через те він періодично вигадує речі, що змінюють благоустрій не тільки Землі, а і Раю з Пеклом.
На його вимогу величезні казани для грішників давно замінені на нескінченні черги, у яких не менше шансів задихнутися і зваритися, а Райські Сади переобладнані в приватні дачі, де праведники відпочивають невеличкими компаніями.
Та на цей раз Бог вирішив спрямувати свої сили на щось дійсне важливе, ну, типу, зупинити пандемію чи щось таке, а своїх робітників лишити з пісюнами.
У прямому сенсі.
Бог подарував янголам і демонам стать.

Кроулі та Азирафаїл отримали свій набір нових органів десь тиждень тому і ще не встигли до них звикнути.
Світлий чоловік якраз читав дитячу книжку «Я – хлопчик!», коли пронизливе дзинчання розірвало тишу в атмосферній букіністичній крамниці.
— Янголе! Просто знай, що ти був хорошим другом! – з хрипом роздалося з телефонної трубки.
— Кроулі? Що трапилося?! – Азирафаїл покинув читання і підірвався з місця. Його не часто тривожили подібними дзвінками.
— Я…я помираю…
— Ти не можеш померти! Ти – демон! – янгол заметляв з боку в бік, шукаючи в повітрі рятівне роз’яснення подій, та натомість наковтався пилу.
— Я точно помираю. Прощавай, – простогнав чоловік по той бік дроту і тут же цілком бадьоро додав, – хоча ні. Їдь до мене. Тут попрощаємося.
— Та що, врешті, сталося?! – своїм істеричним тоном Азирафаїл вимагав негайної і чіткої відповіді.
Але Кроулі однак витримав драматичну паузу і лише тоді зізнався:
— Справи кепські. У мене з прутнем біда. Він почервонів, розбухнув і задубів. Болить так, що аж у голову стріляє. Здається моє демонічне тіло не готове його прийняти. Не знаю, чи то мозок не здатен контролювати пеніс, чи то пеніс давить на мозок, але ці двоє точно не ладнають. Я помираю від несумісництва органів.
Янгол йойкнув від жаху. Він і уявити не міг, як це. Бо насправді, подібним істотам не було діла до того, що у кого в штанях і як воно працює. Вони знали про людське тіло не більше, ніж самі люди у перші роки життя.
— Послухай, тільки не панікуй, – Азирафаїл почав заспокоювати друга, щоб той остаточно не впав у відчай, – я прийду, подивлюся і ми разом в усьому розберемося. Можливо, це не смертельна хвороба, а просто… ну не знаю… алергія?
Вдумливе мукання супроводив ляскіт розтягнутої резинки по животу.
— Хм, я не бачу ніяких плям. До того ж я нічого не їв і не пив. Просто сидів, перебирав старі фото, як завжди згадував усілякі наші інтимні моменти і раптово відчув як між ніг важко стало. Глядь у низ – а там пороблено!
— Ох-ох, справді дивно. І сильно болить? А довго? – співчутливо запитав янгол, шукаючи на полиці проти себе медичні довідники.
— Кілька годин. Я чекав поки само пройде. Але стало тільки гірше. Відчуваю туман у голові, ходити важко. І мучить свербіж. Та я боюся його чіпати руками.
— Правильно, не чіпай! Почекай мене. Я вже в дорозі! Тримайся! – Азирафаїл кинув слухавку, вхопив кілька книжок і вискочив з крамниці.

Кроулі мав дійсно кепський вигляд: руки помітно тремтіли, ноги підгиналися колесом, піт градом котився з чола. На фоні сірих стін квартири з натужно похмурим дизайном, він був наче яскрава божа корівка, яку ніхто не відправив у небо за цукерочками.
— Ох, поможіть мені святі! – Азирафаїл підхопив знесиленого друга під руки і потягнув від вхідних дверей до дивану.
Той кректав, сопів і жалібно тягнув голосні.
— От помру і поховати нормально не зможете. Доведеться в труну боком класти, щоб увесь уліз, – він влігся, стягнув з себе піжамні штани і вказав на піднятого сторчем піструна.
Янгол окинув бойовий орган оком і скривився. Той нагадував обрубану під живці підщепу. Хоч бери гілочку сортової яблуньки і встромляй в дірочку з якої, чомусь, підтікав сік.
— Бідолашний… Тобі таке одоробло дісталося, – похитав головою світлий чоловік і присів поряд, на ергономічне крісло.
— Тобто? – демон вмостився на синтепонових подушках, широко розставивши ноги. – Хочеш сказати, в тебе менший?
Азирафаїл прикусив язика, зрозумівши, що ляпнув зайвого.
— Наскільки менший? Га? Чого мовчиш, янголе? Ану, кажи який в тебе! – обурено процідив рудий.
Світлий чоловік пом’явся та усе ж показав на пальцях кілька сантиметрів, навмисно перебільшуючи.
— А щоб тебе, святеннику, дощем намочило! – демон сіпнувся від злості так, що захитався й прутень, – Я тут, значить, уже як тиждень брязкаю шлангом, який хоч на лікоть намотуй, а в нього – мізинчик!
— Я ж не обирав, – прошепотів у своє виправдання янгол і потупився в підлогу. Він не хотів засмучувати товариша, котрому, як нікому іншому, так не пощастило з великим членом.
Той відмахнувся від нього і продовжив скаржитися:
— Це так несправедливо! Усім нормальні сопілки, а мені – трембіта! – Кроулі витріщився собі між ноги, – Нащо нам, скажи, узагалі ці шкіряні прибамбаси?! Щоб спереду дути, а ззаду музику слухати?!
Янгол потиснув плечима.
— Люди ними розмножуються.
— І заради того, щоб відбрунькувався новий опецьок, вони пів життя присвячують своїм промежинам? Я тиждень як чоловік, а вже не маю сил аби носити, мити, брити, діставати, ховати, трясти, чухати цього пісюна і його доважки! Ну те все у сраку…
Демон ледь притомно голосно простогнав і у безсилості заплющив очі.
Азирафаїл не витримав такої емоційно промови і пустив сльозу:
— Все що не робиться, все на краще. Бог любить своїх створінь. Він би не став знущатися з нас, – янгол любляче погладив друга по гарячій голові. – Зажди, та в тебе температура!
Кроулі нічого не відповів. Його щосекунди кидало то в холод, то в жар.
Чоловік збігав на кухню і приніс звідки білого вологого рушничка.
— Ох-ох, та що ж це з тобою. Я дорогою перечитав усе з розділу хвороб статевих органів. Там не було твоїх симптомів, – Азирафаїл став обтирати рушником лоб товариша. – Легше?
— Та щось ні… Ану, дай сюди, – демон вихопив м’яку холодну тканину і обернув нею збуджений орган. – О-о-о, інша справа.
Азирафаїл нахилився вперед аби впевнитись, що припухлість спадає.
— А чом ти зразу його холодною водою не змочив?
— Не хотілося. Навпаки, тіло так і просилося у щось тепле, вузьке. Хоч би й у кулак, – Кроулі почав м’яти пеніс у рушнику, гадаючи, що так його попустить значно швидше. Та той навпаки зміцнів. – Ой-ой-ой! Знову чешеться! Я так не можу більше!
Демон закрутився на місці, задриґав ногами, відкинув рушник і вхопився обома руками за орган.
Азирафаїл блискавично зреагував на таке божевілля – він знерухомів чоловіка, налігши на нього.
— Що ти робиш?! Ти з глузду з’їхав? Ану облиш своє тіло, бо одірвеш!
— От і одірву! І собакам викину! Я тисячоліттями жив без дзюркуна і ще стільки ж проживу! – демон пручався, не давав заспокоїти себе.
— Скажений дурню! – кричав Азерафаїл і хапав друга за кінцівки.
Метушня переросла у справжню боротьбу, в якій янгол виявився сильнішим. Він вкусив товариша за вухо і той переключився на новий біль.
— Пробач. Я мав щось вдіяти, – виправдався світлий чоловік, коли рудий прийшов до тями.
— Та заради всього нечистого, не дихай же ти на мене! Аж до кісток пробирає! – огризнувся той і штурхнув янгола в плече.
Азирафаїл піднявся з дивану, дістав з кишені поношеного піджаку розшиту хустинку і витер спітнілу шию.
— Я, здається, зрозумів що з тобою коїться, – зважено мовив він.
Кроулі завмер.
— Ну?
Янгол глянув другові у темні вічі і впевнено зазначив:
— У тебе подразнення. Певно, його викликають якісь конкретні приємні речі. Треба розібратися які. Але те згодом. А зараз давай помажемо тебе заспокоюючим засобом. Маєш такий?
Демон полишив вухо і виснажено розкинувся на дивані.
— Глянь гель алое на поличці у ванній. Користуюся ним після гоління.
Янгол приніс потрібну банку і щедро вилив її вміст собі на долоню.
— Якщо пектиме – скажеш.
Він примостився коло друга боком і почав обережно наносити гель йому між ніг, наче сметану на обпечені плечі.
— Верхівку гарно змасти, бо вона найбільше болить, – прошепотів Кроулі і підсунувся головою другові під пахву.
Він почувався вразливим, тож потребував ніжності.
Вираз його був таким змученим, що Азирафаїл з усіх сил притиснув чоловіка до себе, аби так розділити з ним страждання.
Янгол робив дуже вдало, бо демон одразу відчув полегшення і не посоромився від того постогнати.
— Отак боляче? Жах…У тебе аж вени від напруження повилазили, – поспівчував йому товариш і став активніше втирати крем у всі складки.
Кроулі зосередився на власних відчуттях. Чи то від засобу, чи то від масажу йому зробилося приємно. І не лише в одному місці, а по всьому тілу.
— Ти коли вгору-вниз пальцями робиш, мені прямо добре, – зізнався він, – І отако круговими рухами навколо верхівки погладь… О-о-о… чудово, – керував демон, вчепившись у піджак товариша.
Той мовчки дослухався. Рука слухняно ковзала по слизькому тілу.
Кроулі міцно заплющив очі і відкрив рота. Час від часу зітхаючи, він капав слиною на сорочку Азирафаїла.
Янгол не звертав на те уваги. Він був сконцентрований на завданні. Друг довірив йому, в прямому сенсі, часточку себе. Не можна було схибити.
— Три швидше… ще швидше… – протягнув рудий.
— Нащо?
— Щоб вогонь викликати! Дідько, ну ясно ж, що мені так легшає!
— Нічого не ясно. Як був стрижень схожий на пасочку, так і лишився.
Янгол прискорився. Демон напружив усі м’язи і завмер. Але через кілька секунд задрижав, засіпався і вигнувся в дивній позі.
— У-ху-ху! Ху! Ху… – зашумів він, відновлюючи дихання.
— Як ти? – запитав Азирафаїл, коли друг перестав горнутися до нього.
— Прекрасно… Так, наче з’їв свіжих вареників з полуницею і запив вишневим компотом, – тихо відповів той і вперше за вечір усміхнувся.
— Ну і добре, – і собі зрадів янгол, тут же додавши, – Ти трохи замурзаввся.
Кроулі підняв голову і поглянув на свій пах, вимазаний гелем і забризканий сім’ям.
— Фу! – він тицьнув пальцем у м’який член, котрий смиренно звисав донизу, наче щойно й не намагався зробити нову дірку в озоновому шарі. – Липке, вонюче… Де рушник?
Демон пройшовся вологою тряпчиною між ніг. Та коли дійшов до голівки чомусь зойкнув і припинив витиратися.
— Що таке? – підхопився янгол. – Знову погано?
— Та н-ні… – невпевнено відповів рудий, – просто це місце таке чутливе… Коротше, краще увесь помиюся.
Чоловік повільно звівся і підтюпцем пошкандибав у душ.

Минуло зо два тижні. Кроулі почав звикати до вибриків члена, але однак не хотів його лишати.
Азирафаїл знервовано ходив туди-сюди між завалів краму свого магазину. Його друг уже мав повернутися з Пекла, куди поніс скаргу на «постійний синдром подразненого піструна».
Через кілька хвилин китайські дзвоники над вхідною аркою кволо сповістили про прихід демона.
— Нарешті! – янгол підбіг до чоловіка і вхопив його за плечі. – Чому ти засмучений? Нічого не вийшло?
— Та як сказати… Я втомлений, – Кроулі підійшов до гостьових диванчиків і виставив на стіл дві пляшки вина, – неси келихи. Потеревенимо.
Азирафаїл дістав кришталеві бокали і всівся напроти товариша.
— Коротше, прийшов я до начальства, а там цілий натовп, – повів рудий, розливаючи напій по вінця, – і все невдоволені. Чоловіки ниють, мовляв, пеніси неможливо контролювати, а жінки, що в них живіт дує і взагалі кожного дня новий вид болю, – демон сьорбнув вина і голосно плямкнув, – Повір на слово, я такого в житті не бачив, аби демони й гади настільки сходилися в думках! Ніякого хаосу! Усі смиренно сидять по чергам зі скаргами в руках. У Пеклі повний застій! Нікому працювати – всі зайняті пісюнами.
Янгол похитав головою. Допоки його подібні складнощі обходили.
— Гадаю у Раю навпаки цілий бунт. Чув, що там подали клопотання аби всіх крилатих позбавили статі.
— Так ми теж підписали петицію. Чи буде з того користь?
— Має бути, – Азирафаїл потиснув плечима і зробив кілька маленьких ковтків з повного келиха, – інакше невдоволення тільки ростиме. Хоча… ти розповідав, що як знімеш подразнення тобі по-едемському добре.
Кроулі загадково розчесав густе волосся довгими пальцями.
— Є таке, але погодься, що то слабенький бонус до усіх незручностей. Хех! Отак походиш з обрубком кілька день і починаєш жаліти людство.
Янгол здивовано повів бровою.
— Чом це? Вперше чую від тебе подібне.
Демон пересів ближче до товариша і, вглядаючись у риси його світлого обличчя, наставницьким тоном пояснив:
— Подумай сам. У світі стільки всього прекрасного – природа, музика, їжа, питво, поезія… Одразу й не перелічити! А люди найбільше задоволення отримують від того, що в трусах. Сумно це…
Азирафаїл погодився. Він полишив бокал і ніжно узяв друга за руку.
— Як добре, що ми маємо змогу порівняти наше буття з їх життям.
Кроулі зігнувся і поклав руду голову на плече янгола.
— Можу впевнено сказати – ми більше цінуємо один одного, бо вибираємо близьких не за прутнями, – демон підняв очі і вхопив погляд товариша, – знай, янголе, ти завжди будеш моїм ліпшим другом.
Азирафаїл почервонів.
— Ти теж мені найдорожчий у цілому світі…
Обоє чоловіків лагідно усміхнулися.
Та янгол чомусь різко відсахнувся від товариша.
— Що так… Дідько! – Кроулі підстрибнув на місті. – У тебе подразнення!
— О, ні-ні-ні! Ти не казав, що воно заразне! – пропищав Азирафаїл і в паніці намацав газету, якою став обмахувати збуджений орган.
— Я сам не знав! Ні-ні! Поклади це, я маю кращу ідею! Зараз повернуся. Я з тобою, – демон вискочив на двір.
Він повернувся дуже швидко з медичною змазкою.
— Ось! В аптеці порадили! Сказали з ефектом охолодження. Дієва штука. Таскаю в бардачку.
Янгол істерично ковтав повітря і сопів.
— Ти ж мені допоможеш! Я сам нічого не бачу, – він нахилився вперед, але нормально роздивитися член заважав живіт.
— Звісно поможу! Це наша не перша халепа і не остання. Тримаймося! Справжніх друзів не посварять якісь там подразнені піструни! – сказав переполоханий демон і відкрив кришку змазки зубами.

Бог дивився на все це згори і думав, чи не лишити стать лише цим двом?
Категорія: Amazon Studios Curtain story, Amazon Studios | Додав: Грушка | Теги: добрі передвісники, гумор, романтика, Слеш, Демони
Переглядів: 845 | Завантажень: 0 | Коментарі: 8 | Оцінка: 4.3/6
Ставлення автора до критики: Позитивне
Кращий відгук:
Всього коментарів: 8

Цитата
У Пеклі повний застій! Нікому працювати – всі зайняті пісюнами.
Матінко рідна, я аж хрюкала - так сміялась  biggrin 
Найкращий фанфік по цьому фандому зі всіх, що я бодай колись читала.
Браво!  clap

829
Дякую! Дуже приємно!
1
Давно та від фанфіків не сміялася giggling

829
Дякую! То головне аби смішно)
0
рев вище дерев

829
Цьом до судом)
1
Це було одночасно дуже смішно і мило. Найкраще що читала по цьому фендому!
Надіюсь пістрюни їм все-таки залишать – негоже щоб тільки люди страждали(눈‸눈)

829
Дякую)
Будемо вважати, що вони покарані за свої попередні вчинки вічним носінням піструнів)
0
avatar
Синдром подразненого піструна
Завантаження...