menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 10.03.2022 в 18:21
Фанф прочитано: 401 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Валентинка


10.03.2022, 18:21
Віра стояла біля червоної скриньки біля курилки, на якій білим сама ще вчора писала "Любовна пошта" і невпевнено дивилася на папірець у вигляді серця, якого так і не наважувалася кинути в коробку. Калугіна, проходячи повз, помітила її невпевненість і зупинилася, щоб поцікавитися такою невпевненістю, але вирішила що це її справа і пішла далі за Самохваловим. Але цим вона встигла налякати свою секретарку, яка відразу сунула Валентинку в кишеню, поспішно пішовши в передбанник. 
"Погана ідея ...", - засмучено Віра сіла за стіл і кинула заповітну Валентинку в свій ящик, який закривала ключиком, щоб особисті речі залишалися особистими.
***
Самохвалов і Калугіна останнім часом стали ближчими і могли вже назвати себе друзями. По суті все почалося з того, що Самохвалов закрутив роман з її матір'ю. 
- Юра... Віра сьогодні якась зашугана, ти не помітив? 
- Ну... - Григорович здвинув плечима і витягнув брови. - Трохи є таке. Особливо при тобі ... - з явним натяком пожартував Самохвалов і легко штовхнув її в бік ліктем. 
- Що ти маєш на увазі?
- Сьогодні дізнаєшся. 
- Ще більше заінтригував начальницю-подругу-"дочку".
***
Вірочка нервово кусала нігті, сидячи замислившись на стільці, поки її думки не перервала Людмила Прокопівна: 
- Віра ... а в скільки "любовну" пошту сьогодні розносять?
- Начебто о п'ятій... 
*** 
Очі Калугіної рухалися точно як стрілки годинника. Вона відмовила собі навіть у задоволенні переробити всю роботу та роботу наперед, бо не могла зосередитись ні на чому. Тільки на часі та стрілках годинника.
Ось, вже зовсім трішки,
16:57. 16:58, 16:59...17:00!
***
А Віра так і не наважилася вкинути папірець з гарно виведеним зізнанням та привітанням. Остання надія – Самохвалов. 
Вона швидко пішла до нього:
- Юро, рятуй!
- - Якщо ти на рахунок визнання – це сама. – не відриваючись від документів пробубнив зам.
- Але я не можу!
- Можеш Віра, можеш. Ти обіцяла, що зізнаєшся сьогодні.
- Ну, будь ласка, просто віддай їй це. - Віра швидко сіла на стілець поруч і поклала на стіл Валентинку. - Ти що, не встигла вкинути до пошти? - Віра у відповідь лише зітхнула та кивнула.
- Ну, значить, віддавай особисто... 
- Я помру від сорому!
***
Віра побачила через маленьке віконце у кабінеті Самохвалова Шурочку, яка бігала по офісу та роздавала Валентинки. 
Це був останній шанс, який вона не дала собі проґавити і вкинула в коробку трохи зіжмаканий папірець.
 *** 
Через півгодини Шурочка попрямувала до кабінету Самохвалова, а Віра побачивши це занервувала і почала думати, чи не зробила вона помилку. Через декілька хвилин Шура вийшла з кабінету та віддала Вірі кілька Валентинок із квіточками та пішла до кабінету до начальниці. 
А Віра швидко зірвалася з місця, незабаром забігаючи в кабінет Калугіної і хапаючи "активістку" з коробкою за лікоть :
- Шура, стривайте! Я щось переплутала! - Секретарка явно здивувала всіх присутніх своєю реакцією, але й сама соромлячись швидко забрала свою Валентинку і, вибачившись, вийшла. 
*** 
Через півгодини робочий день закінчився і Калугіна вирішила піти додому раніше через те, що настрій зовсім зіпсувався. Її очікування не виправдалися, але інтерес не зник. Вона одягнулася і вийшла з кабінету, змушуючи секретарку одягатися повільніше, щоб знову не йти з нею поруч і їхати в ліфті, соромлячись зариватися носом у шарф, щоб не видати себе рум'янцем.
- Віро ... не хочете прогулятися
- Так давайте. – не подумавши протараторила Вірочка.- А куди?
- До вашого будинку наприклад. Калугіна звичайно знала, що вона переїхала після розлучення. Та ще й шлях до будинку лежав через парк. Саме те.
 Віра погодилася на такий розклад і пошелестіла джинсами поруч із Людмилою Прокопівною.
*** 
Вони йшли зовсім мовчки, поки Калугіна не помітила що Вірочка дихає на руки щоб їх зігріти.
- Дайтека сюди ... - Люда зняла рукавичку з лівої руки і одягла її на руку Віри, а другу взяла в свою, засунувши їх скріплені руки в її кишеню.
- Вам що, рукавички купити? - трохи роздратовано через збентеження пробурчала Калугіна. Віра відвела почервоніле обличчя подалі, щоб світло жовтих вуличних ліхтариків не видало її рум'янцю.
- Я просто поспішала та забула їх удома. 
- Ну, тоді я випишу вам премію. На горішки.
- Хоча ... ви явно витратите їх на нові чобітки, так? - Хіхікнула під ніс Калугіна, нагадавши їй ситуацію в передбаннику.
– А я вже купила нові!  
- Таак? І чому ж я вас у них не бачила? Чи збираєтеся виправити ситуацію?
- Обов'язково! - Віра нарешті на неї подивилася. Прямо у вічі. Так щиро закохано і широко, ніби вона у величезному шоці. Калугіна відчула від цього погляду приємне тепло у животі. А ще величезне бажання поцілувати її але втримала своє бажання у вузді. Кілька секунд вони мовчки стояли і дивилися однп одній в очі.
- А чому ми мовчимо?... - Невпевнено почала Віра знову розмову.
- Не знаю ... - теж невпевнено, але також не відриваючись від її очей відповіла Калугіна.
***
Далі вони йшли сміючись, соромлячись і явно відчуваючи насолоду від цих розмов і незручних поглядів.
- До речі, я хотіла запитати ... чому ви забрали Валентинку з коробки? - Я ... - Все ж таки ліхтарі розсекретили її рум'янець, але Калугіна вважила це за просту реакцію на мороз.
– Не важливо, я просто неправильно її підписала.
- Так? - Калугіна недовірливо звузила очі.
- Так ... - Віра зовсім невпевнено збрехала їй.
- Ви брешете?
- Брешу.
Далі було мовчання. Ось уже й дім Віри. Вони підійшли до будинку, також не розриваючи сплетені руки. Віра навіть не розуміла, чиї руки спітніли, її чи Люди. 
- Ну... ось і прийшли.
- Так ... - невдоволено зітхнула Калугіна і оглянула будинок з безліччю вікон.
- До завтра. - Віра кивнула і витягла свою руку, щоб зняти рукавички. А Людмила Прокопівна не втрачала моменту.
Вона намацала ще під час прогулянки заповітну Валентинку. Калугіна швидко витягла її і, доки Віра не бачила, прочитала її. "Я закохана у вас. Віра"
- Віра!
- Так? - Віра з очима по п'ять копійок повернулася до неї і побачила, що в її руці заповітний папірець.
- Ви...серйозно це? Це не жарт? Віра зрозуміла, що цього не оминути і невпевнено кивнула, як першокласниця, який щось начудив. - Віра ... ну що ж ви мовчали?! - Калугіна притягла Віру за шарфик, м'яко але впевнено пригорнулася до губ секретарки. 
14 лютого 1978 року явно вдалося.
Категорія: Комедійні фільми та серіали Комедійні фільми та серіали | Додав: Striptizersha | Теги: офіс, фем-слеш, Початок Відносин, перший поцілунок, День закоханих
Переглядів: 401 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Валентинка
Завантаження...