menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 06.01.2022 в 15:55
Фанф прочитано: 372 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Звичний Порядок Справ (2 розділ)


06.01.2022, 15:55

2 розділ

«То що з ним, Боунсе?» — стоячи в кабінеті МакКоя допитувався Джим Кірк, поки Спок лежав у лікувальному трансі.

«А я застерігав тебе минулої місії, Джиме. Не треба було давати Споку зливатися розумами з тою почварою», — похитав головою МакКой.

«Трохи маніпуляцій зі свідомістю були би нам на руку, Боунсе».

«Тільки не коли якийсь неадекват намагається зарізати тебе. А ще він присунув ніж до моєї горлянки, а не твоєї, — присідаючи, чоловік зітхнув. — Джиме, загалом проблема у так званому "відлунні", що залишилося від попереднього злиття розумів. І це відлуння в'їлося у свідомість Спока, блокуючи контроль над його поведінкою. Тому зараз він виробляє все, що завжди хотів зробити чи сказати вслух, але стримувався. Чому? Бо його логічні бар'єри та характер постійно чинили опір. Дякувати цьому ефекту, деякі члени екіпажу встигли ближче познайомитися з його тарганами в голові. Я навіть казати не буду, що він змолов мені».

«Невже то було настільки огидно, Боунсе?» — посміхнувся Кірк.

Він кивнув. «Тоді у мене й виникли підозри. Взагалі, він не сказав нічого нахабного, чи там зухвалого… а просто похвалив мої хірургічні вміння. Так-то. І я точно певен, що ляпнув він це від душі, — чоловік почухав потилицю, знизуючи плечима. — На щастя, він сам помітив, що з ним щось не те, і вранці попросився до мене на медогляд. Я швидко оглянув його, а потім зробив перехресний аналіз... Вочевидь, раса прибульців з тої місії не має справжніх телепатичних здібностей, зате вміє змінювати розумові шаблони будь-яких інших телепатів, з якими вступає в контакт. На нашого Спока вони взагалі ніяк не мали вплинути».

«Однак, після цього злиття...», — Кірк як ніколи відчував свою провину. Вже не вперше він наказував Споку скористатися своїми здібностями, коли треба було дістати корисну інформацію для команди. І він чудово розумів, що не востаннє. Але Спок як ніхто знав ризики, ініціюючи кожне злиття, і робив це свідомо. Аби лиш вчасно витягти товаришів з халепи.

«Якби Спок вчасно не здійснив самодіагностику, то відлуння би росло. І зрештою ми би отримали гарячкову, емоційну істоту на його місці. Добре, що вдалося відслідкували зміни на ранніх етапах, поки вони сильно не вдарили по його контролю. Майже ніхто й не помітив, що з ним щось було негаразд».

«Ти молодець, Боунсе».

«Нахвалюй не мене, Джиме. Це Спок забив тривогу, коли його логіка завернула кудись не туди. І моя шана йому, що допетрав він до цього сам».


Того дня, сидячи на містку, Ухурі кортіло провалитися крізь землю. Плітки поширювались кораблем на третій космічній, і тепер ледь не кожен був у курсі дивної поведінки містера Спока. І все через якусь бацилу, що той підхопив на останній вилазці. Капітан негайно дав розпорядження повідомити всі випадки незвичної поведінки, помічені за його підлеглим… І Нійота вирішила змовчати. Який сенс доповідати, що старший помічник хотів ініціювати… що би він там не хотів ініціювати з нею?

Прийшовши до тями він мабуть і не згадає того вечора. Втомлено пирхнувши, Нійота дорікнула собі — у неї немає конкретних підстав так вважати. А ще їй не варто сперечатися з собою. Скоріше, Спок просто повернеться у звичне русло життя і ніскільки не зважатиме на ситуацію, що склалася між ними. Правда ж? Вона спробувала вирівняти дихання і заспокоїти свої думки. Не допомогло.

Вона не хотіла вдавати, наче нічого не сталося. Хоча й розуміла, що це буде чи не найкраще рішення у її становищі.

####

Спок сидів на підлозі своєї каюти і намагався зануритись у медитацію: доповідей про його дивну поведінку, на щастя, було небагато. Він добре пам'ятав найганебніші випадки. Принаймні, вони не зробили нікому шкоди та по своїй природі були доволі невинними.

Від дурнуватих (порадив Чехову знайти фахівця з мови Федерації, якщо захоче позбутися акценту), до образливих (сказав лейтенантці Бевінс, що блонд — точно не її колір) і до житейських (вирішив поділитися своєю думкою з містером Скотом щодо останніх подій на Міс Всесвіті). Чи варто казати, що для Спока подібні висловлювання були вкрай незвичними? Так, ніякої кривди вони нікому не заподіяли (хіба що, Бевінс одразу побігла фарбувати волосся в рудий), але Спок все одно відчував сильний брак самоконтролю. Чому він не міг стриматися?

Та був ще один випадок, про який так і не доповіли. Як на зло, він виявився найгіршим з усіх. Це був інцидент з лейтенанткою Ухурою. З якоїсь невідомої причини вона вирішила замовчати ситуацію. Чоловік ніяк не міг збагнути: чому лейтенантка приховала таку інформацію і першою не побігла доповідати капітану?

Тієї ночі у нього так і не вийшло зосередитись на медитації. Знявши робу, Спок присів на ліжко, пригадуючи події того вечора і причини мовчання офіцерки. Можливо вона вирішила, що проблема не варта уваги? Ні, він не міг припустити, щоби жінка, така професійна та ефективна у своїй роботі, знехтувала прямим наказом.

Він згадав їхню розмову та свій вчинок у її каюті… І твердо вирішив поговорити з нею, аби остаточно прояснити цю ситуацію.


Нійота підстрибнула на місці, почувши дверний дзвін. Можливо, прийшов один із молодших офіцерів зв'язку зі свіжими новинами про той таємничий комунікаційний сигнал у сабспейсі, за яким зараз полює увесь департамент? Але навіщо було йти до її каюти, якщо можна було просто зв'язатися з нею по інтеркому? «Заходьте», — з цими словами вона хутко повісила своє вбрання. Не таємниця — перекладання одягу в шафі завжди приносило їй щире задоволення.

У животі похололо, і вона добряче розхвилювалася, коли до кімнати увійшов старший помічник. Так, вона не повинна забувати: він був сам не свій, коли все сталося. Тому їй не варто сильно перейматися, правильно ж? Та вона не могла не перейматися…

Ухура миттєво начепила милу усмішку і продовжила вішати свої вбрання: «Командире, що привело вас до мене цього вечора?»

Чоловік насупився: «Лейтенантко, я не думаю, що ви маєте проблеми з пам'яттю. Чи мені варто нагадувати про те, що трапилося між нами, поки я був у нестямному стані?»

Вона лиш зітхнула, повісивши черговий убір до шафи: «Думаю, в цьому й вся справа, командире. Ви поводились неусвідомлено, тому вам і немає сенсу приходити до мене та починати цю розмову».

Він не міг зрозуміти, чому вона так цуралася його: «Ви не бачите потреби обговорити цю ситуацію? Потреби, як ви, земляни, кажете, розставити всі крапки над "і"?»

«Скажімо так, як тільки з'ясувалося, що саме трапилось з вами, до мене прийшло певне розуміння», — ухильно відповіла вона, розглядаючи решту одягу.

«Лейтенантко, я прийшов сюди, бо до мого відома дійшло наступне: ви не доповіли про мою поведінку відносно вас, поки я був у безпам'ятті. Чи є якась причина, чому ви знехтували наказом?»

«Що ж, сер, — нарешті вона закінчила розкладати свій одяг, — було би мало приємного стояти тут і намагатись принизити того, хто першим пішов викривати правду налюди. Все добре, що добрий кінець має, правда? І більше того, ніяких дурнуватих записів у бортжурналі на потіху всьому головному командуванню у майбутньому».

Чоловік відмітив про себе: Ухура досі не повернулася, аби поглянути на нього — вона явно намагалася приховати свої емоції. Тоді Спок пригадав її нещодавні слова: їй дуже кортіло навчитися тримати почуття у собі. Без перебільшень, зараз у неї це виходило просто блискуче. А ще він добре пам'ятав, як вона прямо в очі заявила, що він не здатен дати їй те, в чому вона потребується. Тоді її слова боляче вжалили. Як не дивно, боляче йому було і тепер. І чого це його так бентежило? Він досі не виздоровів? Наскільки він знав, лікар власною рукою підписав документ про його повне одужання, як тільки він вийшов з лікувального трансу.

«Моя присутність приносить вам дискомфорт, лейтенантко?»

Вона різко видихнула і повернулась обличчям до нього, усміхаючись знову: «Зі мною все добре, сер. Справді, я… принаймні я буду в порядку».

Він ще раз кивнув їй: «В такому випадку, якщо більше немає про що говорити, я залишу вас».

Вона схилила голову на згоду. Як тільки він пішов, вона знесилено сіла на ліжко і важко зітхнула: вона дуже сподівалася, що розмова не затягнеться надовго. А ще вона почувалася дещо принижено… адже сказала Спокові правду. Ухура справді вважала, що час швидко зробить свою справу, і життя поверне у старе русло. Він — начальник, вона — його підлегла. Рівновага відновиться. Але було так боляче усвідомлювати це...

Торкаючись обличчя кінчиками пальців, вона не могла не згадати те легке відчуття його вуст на своїх вустах... Що ж, принаймні, у неї залишиться приємний спогад, подумала Нійота. І, мабуть, цього буде достатньо.


Спок покинув її каюту — та на душі йому легше не стало. Чоловік ніколи не мав звички брехати собі, і чомусь зараз він почувався ще гірше, аніж до того, як прийшов сюди. Їхня розмова явно завернула не в той кут, та він не розумів чому і куди? Він прийшов і з'ясував ситуацію, що склалася між ними, чи не так? Вона охоче підтвердила, що з нею все добре, і не бачить сенсу розголошувати про цей випадок. То чому ж їхня бесіда вийшла такою невдалою?

І чому він ніяк не міг забути, що вона сказала йому тоді, коли він був у нестямі? Що він не може дати їй те, що їй так потрібно?


Дякую за вашу увагу!
Від перекладачки: третій розділ вже опублікований на сайті — шукай його у стрічці фанфіків згори праворуч або у моєму особистому кабінеті!

Категорія: Наукові та фантастично-наукові стрічки Американські фільми/серіали, Наукові та фантастично-наукові стрічки | Додав: kvitka_astrovitz | Теги: Hurt/comfort, фантастика, startrek tos, Спок, романтика, Ухура, Нійота, Наукова фантастика, переклад, зоряний шлях, Гет
Переглядів: 372 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Звичний Порядок Справ (2 розділ)
Завантаження...