menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 17.05.2022 в 19:28
Фанф прочитано: 365 раз
Час прочитання:
Категорія: Фантастика
До фанфіку залишено: 0 відгуків
На жаль, нічого схожого не знайдено! Можливо автори забули додати теги до фанфіків. Нагадую, що варто їх заповнювати. Якщо ви вкажете однакові теги до всіх частин твору, у цій рамочці читачі зможуть легко усі знайти.
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Станд благословляє цей чудовий світ Розділ 3


17.05.2022, 19:28
- Деєєєєєд
І що робити? Як мені потрапити туди? Точно. Хотів я колись хотів у ФБР. Ну що ж. Я відійшов від дверей наскільки метрів.
- FBI open up.
Я розбігся і влетів у двері.
- Аааааа.
Сука боляче падати спиною об підлогу. Двері ж наче дерев'яні, а не ламаються?
Я глянув на двері. Там тріснули дошки дверей. Я підвівся і глянув у щілину. Там було видно якусь поверхню. Я постукав. Пролунав глухий стукіт по залізу.
Навіщо старому залізні двері? Як вона її відкриває? Неважливо. Питання після того, як поверну стрілу.

Я почав стукати у вікно біля дверей.
- Ееєеей дід.
Я почав стукати сильніше.
- Відкривай сука. Я повторювати не буду
Я почав стукати сильніше і сильніше. Через 5 секунд скло розбилося і я впав через віконну раму... Болі не відчував, значить, не поранився. Озирнувшись навколо себе, мені в очі потрапив відблиск металу.
- Що це?
Біля стріли валялося непритомне тіло. Тіло дідуся Стоп.
Що тут сталося? Чому старий валяється? Чому біля нього стріла? І що мені робити? На останнє запитання швидко знайшлася відповідь.
Покласти його на щось. Решту я зрозумію коли прокинеться дід. Поклавши стрілу в кишеню, я взяв тіло на руки і почав шукати куди можна його покласти. Я оглянув кімнату, в якій знаходився. Все було темно і тільки вечірнє світло з вікон ледве освітлювало кімнату. Кімната схожа була кухню. Це стало зрозуміло хоч і мало освітлюваному столу і шафкам. Було видно сходи на другий поверх. Пролунав тріск із заднього боку сходів. Я обернувся на звук.
Що це?
Я тихенько з тілом на руках почав підходити до джерела звуку. Чим ближче я наближався до звуку, тим більше я трясся від страху. Що там може бути? Я підійшов до джерела звуку. Там були двері.
Ддідідвері? Що за нею? М-м може відкрити? А як там монстр? Хоча якщо там монстр то навряд чи мене врятує хисткі двері.
Я переклав тіло на плече, притримуючи рукою. Я заплющив очі і взявся за ручку. Я різким рухом відчинив двері. Мене поки що ніхто не з'їв. Я розплющив очі. Переді мною була освітлена кімната. Я ослаб. Досить велика, порівняно з цією. Усередині неї був камін, диван, два крісла, кавовий столик, шафи, стоси дров, тумбочки, килим. Усередині шафок через скляні дверцята було видно тарілки з різними візерунками. Вони стояли вздовж стін, як і тумбочки. Я глянув на камін. Він горів. Усередині каміна був таганок (таганок-конструкція, на якій вісить Козанок). Біля нього була стопка дров у підставці. Перед каміном лежав килим. На килимі стояв стіл і крісла з диваном. З боків дивана стояли крісла. Крісла, як і килим, були червоного кольору. На килимі, крім червоного, були візерунки різних кольорів. Стіни були червоного кольору.
Звідки в пенсіонера? Він мільйонер? Запитаю коли прокинеться.
Я доніс його до дивана і поклав. Сівши в крісло праворуч, я почав міркувати.
Ехххх. І що мені робити? Ні телефону, ні інтернету. Чи книжки читати? А тут якою мовою взагалі? Стоп. А справді якою мовою тут спілкуватися? Англійська чи японська? Всі інші відлітають автоматично. Потрібно точно подивитися книги. Може, вони на 2 поверсі? На темну не піду, тим більше я не їв і не мився.
Я глянув на себе. Одягнений я був у брудний спортивний костюм однієї відомої фірми, кросівки тієї ж фірми, чорну футболку без принта з коротким рукавом.
Може зняти хоча б кельму?(кельма - спортивка) Футболка наче коротка хоч і спітніла.
Давай.
Я зняв кельму і кинув на крісло зліва від дивана. Стало трохи холодніше. Підкину дров. Я підійшов до дров. Взявши 2 поліна я кинув їх у камін. А де кочерга? Чим мені дрова поправляти? Продовжити свої роздуми завадив мені голос.
- Аеаеае
Прокинувся? Я різко повернувся до дивана, де лежав дід. Він підвівся і оглядав кімнату. Його очі були напівзаплющені. Через деякий час його погляд зупинився на мені. Його очі широко розкрилися
- Ти як тут виявився? Я не пам'ятаю, щоб тебе впускав...
- Я через вікно заліз. Просто ти не відчиняв. Я просто заліз. А ви там валялися біля сходів із стрілою недалеко.
- А де стріла? - сказав він, оглядаючи мене.
- Ось вона сказав я дістаючи стрілу з кишені штанів.
- Добре, - сказав дідусь і втупився кудись. Його очі розширились. Стало ясно що він чогось злякався. Я подивився куди був спрямований його погляд. Там нічого не було.
- Ти це бачиш?
- Що саме?
- Монстра
- Монстра?А ти стрілою випадково не коловся?
- Що з тобою? У мене вдома монстр а тебе цікавить вколовся я цією побришку чи ні?
- Нема тут монстра. Немає. То ти колося стрілою чи ні?
- Ну, випадково і що з цього? Як це прибере монстра? Він щось каже. Ага. Ага. Добре.
- Що таке?
- Він сказав, що він не мостр
. - Що? А як виглядає?
- Хоч це й складно описати, але я спробую. Голова та клешні червоного богомолу. Тіло людини але червоного кольору, як і ноги. Статевих органів немає. Накачений. Приблизно такий.
Значить, він розбудив стенд. Навіщо я йому віддав стрілу ..... Міг би взяти з собою, а так ще розбиратися з ним. Треба ще пояснити, що він не повинен кожному розповідати про стенд.
- А попроси, щоб він проявив себе.
Ще б попросив сказати: «Тут хто-небудь є?».
- Ага. Він сказав, що не треба мене використовувати як рацію і він тебе чує. Ага ага. Сказав дивитись на кочергу.
- А де вона?
- Кочерга ліворуч від каміна.
Я підійшов до лівого крісла і почав дивитися на кочергу. Кочерга почала червоніти і з часом побіліла. Виглядала як метал, який вливають у форму. Через деякий час він почав розтикатися і набувати якоїсь форми
. - Що це? Яаааак?
- Запитав я
- Ти в мене питаєш. Стій він щось каже. Угу. Ага. Ну він сказав, що це його здатність. Але все ж таки хто він?
- Є ідея. Він зазвичай стоїть?
- Ну так.
- Значить, назвемо це Stand тому, що стоїть.
- У сенсі Stand стоїть це з якої мови? - Це переклад із мови моєї країни. Я просто вчив одразу дві мови. Ваш і рідний.
- Звучить цікаво. Еххх як зараз пам'ятаю, як навчався у свого батька. А чого ти вчився?
- Магії та ковальства. - То ти коваль?
- Ну так... А ти думав, як я собі такі хороми на старість років відбудував.
- А як магія ставиться до ковальства?
- Ну, чари на магію. Наприклад, обволікає вогнем зброї або більшої швидкості стріли. - Цікаво. Я подивився туди, де була кочерга. Поки ми балакали метал остаточно набув своєї форми. Це був якийсь незрозумілий предмет
- Що це?
Дід підбіг до цього предмета.
- Це. Кинжал із зачаруванням на..... Гостроту? Ну, не дуже та він гострий. Його треба спочатку заточити, потім зробити ручку зручніше, але такий результат хороший для ножа з КОЧЕРГИ. Можеш принести мені точилку. Вона ліворуч від сходів
- Діду... Може, спочатку поїмо? Я тут прийшов голодний і втомлений, а ти мене в темряві незрозумілі речі відправляєш шукати?
- Точно точно - він почав копошитися в кишенях - тримай - він простяг мені якийсь незрозумілий предмет.
- Що це? - сказав я, беручи в руки незрозумілий предмет. - Це ліхтар. Якщо сказати «світла» то він почне світити - ліхтар яскраво засвітив - Я не тільки коваль а й інженер.
- І що мені робити з ним? Куди слідувати за продуктами? На чому готувати?
- Продукти на другому поверсі у такій спеціальній коробці. Хоч не придумав назви, але вона просто зберігає продукти в холоді за допомогою зачарувань.
- Добре, а де готувати? - Готувати можна і на каміні. - У якій кімнаті сховище?
- Друге праворуч від сходів.
- Які продукти взяти?
- М'ясо та картопля. Візьми ще олію та з кухні сковороду.
- Добре я йду.
- Давай. Я підійшов до дверей.
- А може, спочатку сковороду взяти?
- Ну, твоя справа.
- Тоді принесу.
Я відчинив двері і вийшов із кімнати. Місяць м'яко освітлював кімнату. Я почав обшукувати шафки.
Ліхтарик потроху згасав. Каструлі, склянки, крупа, цукор, виделки, ложки. Де твою матір сковорідки?
Тут же в око мені потрапив відблиск. Я озирнувся і зрозумів, звідки він виходив від сковорідки, що весела на гачку. Біля неї весела качалка та дощечка.
Якщо так подумати, то можна зварити кашу. Ідея гарна.
Я присів узяв кострулю і насипав туди рис. Піднявся після чого підійшов до гачка зі сковорідкою і поклав на каструлю після чого поніс до кімнати і поніс до кімнати
Цікаво, а де дід бере воду? З колодязя? Хоча він навряд чи зможе підняти цебро з колодязя. Адже треба питати рис навряд чи без води можна зварити
Я підійшов до дверей і ногою відчинив двері. Дід стояв з кинджалом, що переливався синім
- Діду, а де воду взяти?
- Он там біля вікна ієрогліф. Лягаєш на нього палець і починає йти вода
- Сковороду можна поставити на стіл? А то не зручно
- Та так став, - сказав дід так само розглядаючи кинджал. Я підійшов до столика, поклав сковороду і придивився до кинджала. Його ніби наточили
- Діду, а що з кинджалом? Ти його наточив?
- Нііі. Це ось зачарування зробило. Цікаво як цей богомол таке зробив..
- До речі, як тебе звуть, а то дід та дід. Мене Павло
- Мене Грегорі. Приємно познайомитися
- І мені. Я поклав сковороду на стіл. Повернувшись на 180 градусів, я попрямував до дверей з каструлею. Я відчинив двері і вийшов із кімнати
А скільки зараз час? Хоча якась різниця
Підійшовши до вікна, я знайшов ієрогліф і поклав палець. Вода потекла цівкою від ієрогліфа. Я підстроїв під струмінь каструлю і почав чекати. За вікном був вид на заднє подвір'я та місяць. На задньому дворі росли овочі та фруктові дерева. Ще був паркан. Більше нічого цікавого. Звук заповнення змінився. Я подивився і каструля шана наповнилася. Я прибрав пальця з печатки і повернувся назад до кімнати
- Грегорі можеш повісити каструлю, я поки за іншими продуктами піду?
- Давай. Я підійшов до Грегорі і поставив каструлю
- Не забудь увімкнути ліхтар
- Добре. Вийшовши з кімнати, я не зачиняючи двері попрямував на другий поверх до сходів
- Світи
Ліхтар почав висвітлювати мій шлях. Дійшовши до літниці і піднявшись на другий поверх я відчинив 2 двері праворуч. Там була коробочка 2 на 0,5 метра та вікно. Підійшовши до Сховища, я відкрив його і почав обшук. Огірки, помідори, капуста у коробці, і ось м'ясо. Я взяв м'ясо, помідори з огірками та олію. Я зачинив дверцята холодильника і вийшов із кімнати. Чомусь у коридорі не було вікон. Лише двері. Було ще кілька тумбочок та дзеркал. Я почав спускатися сходами.
Цікаво, а який шанс того що я отримаю станд, а не здохну? Можна поставити експеремементи. Спустившись вниз я дійшовши до дверей відчинив її. Генрі стояв перед каструлею і помішав кинджалом.
- Діду, а ми спочатку рис зваримо?
- Так. Які овочі взяв?
- Огірки та помідори.
- Візьми дошку та ніж.
- Добре.
Я вийшов із кімнати назад і поклав на тумбочку продукти. Знову шукати предмети. Я взяв дощечку з гачка і поклав на шафку. Взяв тарілку і поклав на тумбочку. Я переклав продукти на дошку. Гаразд. Досточка є. Залишився ніж. Я сів і почав шаритися по шафках. Виделки, ложки, крупи. Ніжа немає. Хоча нахуя він мене послав за ножем якщо є кинджал. Я взяв дві ложки та поклав на дошку. Я взяв тарілку та дошку з продуктами на ній. Я підвівся і взяв дошку. Я підійшов до дверей і відчинив їх. Ліхтарик перестав світити - Грегорі я ніж не знайшов, але пропоную використовувати кинджал.
- Ну, в принципі, можна. Я підійшов до столика і поставив дошку.
- Тримай ножик - дід простягнув кинджал - Дякую - сказав я і взяв його. Присівши я почав робити салат.
- А м'ясо нарізати на прожарку?
- Ріж, - сказав Грегорі, поки дивився на рис, що варився. Дорізаючи салат я поклав його в тарклку і залив його маслом потім я приступив до м'яса.
- Рис там як?
- Готовий. Тепер давай сковороду із м'ясом передай. Я вже дорізав м'ясо. Полив сковороду маслом і поклавши туди шматочки м'яса, простягнув сковороду.
- Тримай.
- Ага
- Генрі взяв сковороду і поклав прямо на дрова - Кинжал поверни - він простягнув каструлю - Хоршо - сказав я і передав кинджал
- А навіщо тобі він? - я взяв каструлю і поклав на стіл.
- Просто хочу продовжити оглядати, - сказав він і почав розглядати ніж. Чого можна розглядати? Адже він уже його розглядав. Сенс... Чим би дитя не тішилося. Тепер серйозно. Що взагалі таке його станд? Скільки у нього здібностей? Подумаю після їди.
- Коли там посмажиться м'ясо?
- Скоро.
- А чому так швидко смажиться і вариться все? - Це завдяки спеціальному металу. Я встав з дивана і вирішив подивитися, що в тумбочках. Підійшовши до першої і відкривши тумбочку, там виявився короткий меч. Тут просто зброя. Я повернувся назад до дивану та сів. З дивана було видно, як покрилося скоринкою м'ясо.
- Довго?
- Та вже - Він передав мені сковороду - Ось. Я ухвалив геніальне рішення. Я поклав м'ясо в рис та перемішав.
- Грегорі сідай. Грегорі підійшов до дивана і зі звуком "Ооооох" присів на диван. Я взяв ложку і почав їсти. Грегорі не відставав від мене і через 15 хвилин ми доїли, і я встав з-за столу.
- Я піду сяду спати.
- Сядеш? - Ну так. На крісло.
- Та навіщо. Лягай на диван я піду в кімнату. Грегорі встав і пішов до дверей.
Категорія: Фантастика Фантастика | Додав: Daniiiiiiiiil | Теги: Станд благословляє цей чудовий світ
Переглядів: 365 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Станд благословляє цей чудовий світ Розділ 3
Завантаження...