menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 13.05.2022 в 10:29
Фанф прочитано: 370 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Вдай, що не знаєш мене (Розділ 9)


13.05.2022, 10:29
ОБЕРЕЖНО: тут буде гаряче)



Герміона лежала у ліжку, спираючись на Драко, поки гортала книгу. Він намотував її волосся собі на палець і мовчав. Вираз його обличчя був замисленим: насуплені брови та примружені очі. 
До від’їзду дівчини залишалося кілька днів тижня. 
– Герміоно… – тихо покликав він її.
Вона вмить озирнулася, закриваючи книгу, яку вже давно перестала читати, адже всі її думки були лише про майбутню розлуку. 
– Так? – вона підняла свої очі на нього, намагаючись приховати смуток у них. 
– Ти припинила ходити на пляж, – обережно почав він, і ґрифіндорка опустила погляд, сумно усміхнувшись. – Ти боїшся? 
– Я… – було важко підібрати слова, щоб пояснити, що вона відчувала. – Просто не можу себе перебороти. Кожного разу, щойно я уявляю, як входжу у воду і вона огортає мене, мій мозок немов повертається у той день. Я більше не відчуваю воду на собі, як щось приємне та лагідне. Мені здається, що вона душить мене, хапає своїми руками і тягне на дно, – така відвертість давалася їй важко, та вона знала, що може довірити це Драко. – Мені важко навіть сходити у душ, не піддаючись панічній атаці.
– Чому ти не казала? – його очі бігали по її обличчю, він заклав неслухняне пасмо їй за вухо. 
Вона знизала плечима, ховаючи погляд. 
– Не хотіла псувати наш відпочинок, – просто відповіла.
– Я ж бачу, що тебе щось мучить. Ти не можеш це приховати, – він м’яко усміхнувся, легенько підіймаючи її за підборіддя, щоб поглянути їй в очі. 
Герміона видавила з себе усмішку. Вона знала: не це мучило її останні дні. Їхнє прощання, яке наближалося з кожним днем – ось що розривало її зсередини. Та вона була рада, що Драко звинувачував у всьому лише її страх води. 
– Ти впораєшся із цим, – рішуче заявив він, гладячи її щоку. – Дозволь мені допомогти тобі. 
Вона не розуміючи дивилася на нього. Як він міг допомогти їй побороти цей страх? 
– Ми спробуємо це разом, – твердим, але водночас лагідним голосом мовив він. – Я буду поруч з тобою, буду підтримувати тебе, – вона була вражена такою турботою, але досі скептично дивилася на нього, сумніваючись, що це допоможе. – Ми можемо розпочати із душу, якщо тобі так буде легше.
Її обличчя вмить почервоніло до самих вух. Чи означало це, що він пропонував піти разом у душ? Невже він хотів перетнути цю тендітну межу, яка залишалася між ними? 
– Тобі не обов’язково роздягатися. Можеш одягнути купальник абощо… – поспіхом додав Драко, помітивши її зніяковілість. 
Стоячи у ванній кімнаті в зеленому купальнику кілька хвилин потому, Герміона розглядала себе у дзеркало. Вона досі сумнівалася, що це спрацює, але погодилася. У будь-якому разі, вона повинна бодай спробувати. Зрештою, незабаром вона повернеться додому, де їй доведеться якось впоратися із цим самостійно. 
– Я готова, – покликала вона хлопця з кімнати. 
Він ввійшов до ванної кімнати. Його погляд мимоволі ковзнув її тілом, затримуючись на її спокусливих вигинах. Кінчики її вух горіли, відчуваючи, як його очі блукають тілом. 
Поки що ця ідея лише додавала їй хвилювання, а не допомагала. 
Драко мовчки зняв свою сорочку і повішав її позаду себе на гачок. Потім зняв шорти, залишаючись лише у боксерах. Герміона відчула тепло внизу живота, спостерігаючи за тим, як він позбавляється одягу. Непристойні думки промайнули в її голові. Вона мимоволі прикусила губу, марно намагаючись їх відігнати.
Він зайшов у душову кабіну, простягаючи їй руку та запрошуючи приєднатися. Їй перехопило подих, вона рвано вдихнула, приймаючи його руку і роблячи крок вперед. 
– Все гаразд, – запевняв її твердий голос. – Ти в безпеці. 
Драко міцніше стиснув її руку і відкрив кран. Тепла вода торкнулася її шкіри, змушуючи здригнутися всім тілом. Вона тримала очі розплющеними – так було легше впоратися з жахливими картинками, які малювала її уява. Хлопець не зводив з неї свого погляду. Піднявши її руку доверху, він поклав її долоню собі на серце. Воно билося у рівному темпі, його тіло було теплим та спокійним. Минуло кілька хвилин, поки її серце перестало так шалено битися, а тіло більше не здригалося щомиті. Його спокій ніби був заразним, промовляючи, що їй нема чого боятися.
– Заплющ очі, – рівним голосом попросив він. – Довірся мені.
Вона поволі заплющила очі, зосереджуючись на голосі Драко. 
– Розслабся, – м’яко мовив він, проводячи рукою до її передпліччя. – Я поруч. Тобі нічого не загрожує.
Вона відчула, як теплий подих торкнувся її шиї. Тіло вкрилося мурашками. І вона не знала, від чого: від страху, чи від цього оксамитового голосу, який немов залазив їй під шкіру. Серцебиття пришвидшилося, розганяючи кров по венах. Його губи ніжно торкнулися шиї, обпікаючи її. Ці відчуття витісняли всі думки Герміони про воду, що стікала її тілом. Вона майже забула, де знаходиться. Дівчина відкинула голову назад, бажаючи, щоб він продовжував її цілувати. Його права рука ковзнула по її спині, притискаючи їхні тіла. Кожен дотик відчувався розрядом струму, що проникав всередину неї. Гаряче відчуття внизу живота посилювалося, переміщуючись вниз. Вона відкрила рот, щоб вдихнути вологого повітря. Здавлений стогін вирвався з її вуст. Губи Драко знайшли її і накрили у палкому поцілунку. Він не був обережним, чи ніжним. Він був наполегливим та жагучим. Його поцілунки здавалися такими гарячими, що шкіра її губ палала. Язик ковзнув всередину її рота, остаточно відкидаючи будь-які думки про паніку, чи страх води. Вона повністю віддалася цьому відчуттю пристрасті, яке охопило їх. Його права рука тримала її за потилицю, притискаючи ближче до себе, а ліва повільно опускалася від її талії вниз, мимоволі ковзнувши до її стегна. У голові запаморочилося. 
Вода стікала їхніми тілами донизу, але навіть вона не могла потушити того полум’я, яке розгоралося між ними. Драко жадібно цілував її та прижимав до себе. Його руки міцніше стиснули тіло Герміони, залишаючи червоні відбитки на ньому. Світ немов розлетівся на друзки, згорів вщент, застиг у часі, поки вони насолоджувалися одне одним. Він з силою притиснув її до стіни душової кабіни, опускаючись губами до її шиї. Вона не хотіла, щоб це закінчувалося. Боялася розплющити очі і виявити, що це лише сон. Легенько піднявшись, вона закинула свої ноги йому за спину, обгортаючи його ними. Вона ще ніколи не відчувала такого бажання, що немов випалювало всі інші почуття, залишаючи лише одну жагу всередині. Секс не був чимось незвіданим для неї. Вона займалася цим кілька разів із Роном після завершення війни із Волдемортом. Але ще ніколи нею не оволодівав такий вогонь пристрасті, затьмарюючи всі інші думки. Вона хотіла Драко, шалено бажала його. Відчути його повністю, щоб він проник їй під шкіру, ввійшов всередину неї, залишаючись там назавжди. Вся зніяковілість та сором’язливість немов розчинилися у повітрі. Герміона притискалася до нього своїм тілом, благаючи про більше. Його пальці нащупали бретельку її купальника, опускаючи її донизу. Він поволі цілував її ключицю, рухаючись вниз до грудей. Лівою долонею він міцно стиснув її сідниці, змушуючи відчути її неймовірну насолоду. Його права рука перемістилася із затилку до її грудей. Він дразнячи провів одним пальцем навколо її соска, і вона глибше вдихнула повітря. Його пальці гралися з нею, допоки вона досягла такого піку, що була ладна молити його на колінах, щоб він трахнув її. Другою рукою він смикнув за зав’язку її купальника, оголюючи її груди. Він притиснувся до них губами, залишаючи пристрасні поцілунки навколо її сосків. Вона відчувала, як його стояк впирається в її тіло, і знала, що він не менш збуджений, ніж вона. Здавалося, він навмисно відтягує момент, дражнячи ґрифіндорку. Її ноги сильніше притягнули його до себе, бажаючи відчути його всередині. Вода здавалася крижаною порівняно з їхніми гарячими тілами. Та Герміона більше не здригалася від цього. Всі її думки були зосереджені на губах Драко, які не відривалися від її грудей, поки він стискав їх своїми руками. Нарешті він ковзнув пальцями вниз, намацуючи резинку її трусиків. Вона опустила ноги на землю,  допомагаючи йому позбутися купальника. Він стягнув їх донизу, нахиляючись та цілуючи низ її живота. 
– Драко… – зірвалося з її губ. – Благаю…
Він вдоволено хмикнув, насолоджуючись тим, як дражнив її, змушуючи благати. Його пальці рухалися вниз її живота, торкаючись чутливої точки. Вона була ладна вибухнути від цього доторку. Потім він ковзнув одним пальцем всередину неї, продовжуючи свою підступну гру. Всі її думки були зосереджені на одному – бажанні. Не розплющуючи очей, вона зарилася своїми пальцями в його волосся, міцно стискаючи його. 
– Це навіки залишиться нашою таємницею, Ґрейнджер, – прошепотів спокусливий голос біля її шиї. 
Вона ковтнула, бажаючи зволожити сухе горло. А потім він плавно ввійшов у неї. І все інше перестало існувати. Вона відчувала, як він спочатку повільно рухається всередині, неспішно пришвидшуючись. Герміона знову закинула ноги на нього, обвиваючи його, бажаючи відчути його ще глибше. Драко легенько стиснув її горло рукою, загострюючи відчуття. Їй не хотілося, щоб це коли-небудь закінчувалося. Вона немов усвідомила, що нарешті знайшла те, що шукала. Хотілося розчинитися у цьому моменті, розчинитися у ньому, віддатися йому цілком і повністю. Назавжди залишитися тут із ним. Все, що було до цього, здавалося таким дрібним та неважливим… 
– Подивись на мене, – важко дихаючи, промовив Драко.
Вона поволі розплющила очі, благаючи, щоб це не виявилося ілюзією, яка розвіється, щойно вона прокинеться. Сірі очі слизеринця палали полум’ям, відображаючись в її власних, відображаючи її вогонь. Здавалося, навіть їхні серця билися в унісон. 
Він з силою притискав її до стіни, пришвидшуючи темп. Вона відчувала, що от-от досягне піку. Приємне відчуття внизу живота посилювалося з кожним наступним поштовхом. 
– Благаю, не зупиняйся… – хапаючи повітря, вимовила вона. 
Від задоволення хотілося заплющити очі та віддатися повністю своїм відчуттям, та хлопець тримав її за підборіддя, удержуючи зоровий контакт. Вона міцно стискала його спину, мимоволі дряпаючи її нігтями. Відчуття були такими сильними, що їх було несила втримати. Він зробив ще кілька поштовхів, коли вона відчула, як земля йде-під ніг, здригаючись всім тілом. Хлопець легенько здригнувся, відчуваючи те саме задоволення, що й вона. У його сріблястих очах відображалося таке вдоволення та жадання, яких вона ніколи не бачила раніше. І в цю мить вона усвідомила – як би вона не намагалася, їй не вдасться просто забути про це літо. Як і йому. Щось всередині немов клацнуло від цього розуміння. Це була не просто інтрижка, курортний роман чи ігри… Вона відчувала, як серце стискається всередині, коли дивлячись на його риси обличчя, зрозуміла, що знає їх всі до найменшої зморшки. У неї були почуття до нього. Сильніші, ніж вона гадала. І як би вона не намагалася переконати себе, що це тимчасово, що це незабаром пройде, глибоко всередині вона розуміла, що це не так. Вони зайшли занадто далеко…
Драко нахилився до неї і ніжно поцілував у плече, торкаючись вологим чолом до її щоки. Лише у цю мить Герміона неочікувано виявила, що вони досі стояли у душовій кабіні. Вода стікала їхніми тілами вниз, та це більше її не турбувало. Страху не було. Все, що вона відчувала, було пов’язане із сірооким хлопцем, який стискав її так міцно, що було важко вдихнути. Або, можливо, доступ до повітря перекривало щось інше? Усвідомлення того, що у них залишалося лише 3 дні до розлуки. Всього 48 годин… Занадто мало.
Ґрейнджер глибоко вдихнула, намагаючись приховати свій сум, та коли Драко знову підняв свої очі на неї, у них більше не було вдоволення чи жадання. У них був лише біль. Він також відчував, що наближається їхній кінець. Раптом вона зрозуміла, що розіб’є йому серце… Через 48 годин вона власноруч дістане його з грудей і пошматує нігтями на дрібні часточки. В той час як її власне серце розбивалося вже зараз. 
«Вибач мене», – подумки благала вона, та слова так і залишилися немовленими…
Категорія: Фантастика Романтика, Гет, Фантастика, Songfic, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Дружба | Додав: bukashkabl | Теги: спогади, au, Songfic, Відхилення від канону
Переглядів: 370 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Обережне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Вдай, що не знаєш мене (Розділ 9)
Завантаження...