menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 14.03.2022 в 16:12
Фанф прочитано: 538 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (3 Розділ)


14.03.2022, 16:12

3

Плейлист

Wicked Game – Ursine Vulpine & Annaca

The Pier – Rachel Portman

DIM – SYML

Bayou – Mountains of the Moon

Broken – Isak Danielson

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYAHZqjYOBITey06JJGoYEcY&feature=share

 

Ліжко, яке займала Ханна, було пустим, коли Герміону повернули до лікарняної палати в Хогвартсі.

Цілителька Струад влила зілля їй в горло, щойно дівчину вклали в ліжко. Біль в голові Герміони почала стихати. Вона кліпнула, і чорні плями, які все ще супроводжували її зір, нарешті почали зникати.

Герміона відчувала нудоту, яка підходила їй до горла. Всередині у неї все переверталось та стискалося, ніби це була отрута, яку її тіло не могло вигнати. Вона все ще тремтіла. Їй хотілось звернутись в клубок, але дівчина не могла зібратись із силами, щоб впоратись із цим.

- Охороняйте її ціною власного життя. Якщо хтось захоче доторкнутись до неї або хоча б поглянути на неї, йому необхідний мій особистий дозвіл, - почула вона голос цілительки.

Герміона обернулась та смутно розгледіла двох великих чоловіків, які стояли позаду Страуд. Їх очі були холодними, коли вони дивились на Герміону.

Страуд наклала на неї кілька захисних заклять, які піднялись, мигаючи, навколо її тіла. Оглянувши проекції стану її розуму протягом кількох хвилин, Струад повернулась та покрокувала геть, її цілительська мантія розвівалась позаду.

Герміона втупилась у стелю, намагаючись осмислити все, що сталось із нею в той день.

Вона відчувала, що повинна плакати, але не могла.

Смиренність та відчай переплелись з її душею з того моменту, як вона побачила смерть Гаррі.

Спостерігаючи, як більшість людей, яких вона любила, помирали в агонії, Герміона знала, що її час страждати скоро настане.

І ось він прийшов.

Смерть ніколи не лякала Герміону. Вона знала, що існують більш страшні варіанти…

Смерть Гаррі була вбивством з милосердя порівняно із катуваннями, якими піддавались Візлі, Ремус та Тонкс.

Люциус Малфой стояв всього за кілька футів від того місця, де була замкнена Герміона, коли він поглянув на Рона та проричав:

- Це тобі за мою дружину!

Потому він промовив прокляття, яке поступово перетворювало кров Рона на розплавлений свинець. Герміона спостерігала, як закляття повільно повзло тілом Рона, вбиваючи його зсередини. Вона була безсильна щось зробити, безсильна закінчити його страждання будь-яким способом.

Під час війни Артур Візлі назавжди з’їхав з глузду через прокляття. Він плакав, навіть не розуміючи, від чого йому боляче, не розуміючи, що помирає.

Вони залишили Моллі наостанок. Щоб та бачила, як помирають всі її діти.

Ремус міг витримати декілька годин катувань – набагато більше, чим будь-хто інший. Його лікантропія продовжувала зцілювати його, поки він просто не залишився висіти, ні на що не реагуючи. Зрештою хтось від нудьги вистрелив у нього Вбивчим прокляттям.

Ці смерті так часто прокручувались перед очима Герміони, що їй здавалось: зрештою біль від них затихне.

Або її розум вирішить, що цього не було.

Але вона продовжувала відчувати цей біль так само гостро, як вперше.

Рана, яка ніколи не загоїться.

«Провина вцілілого», - подумала вона. Маглівський термін. Такий нікчемний опис. Який не відображав навіть найменшої долі агонії в її душі.

Для Герміони стати інкубатором для Смертожера було долею, яка навіть не приходила їй в голову. Бути зґвалтованою – цей ризик завжди був присутній. Її ж варіант був схожий на зґвалтування у сповільненій зйомці. Однак ситуація була набагато складнішою. Її спогади. Що б вона не приховувала в своїй свідомості, це було важливо. Для неї це було важливіше за все інше. Герміона не могла дозволити їм потрапити до рук Волдеморта.

Вона не боялась, що її труп зігниє у Великому залі. Ця доля ніщо в порівнянні з відмовою від того, що вона захищала. Або в порівнянні зі зґвалтуванням та примушуванням носити дитину, яка буде вирвана з неї в той момент, коли народиться.

Втеча, зрозуміла Герміона, найімовірніше, була розкішшю, яку вона не могла собі дозволити. Головна її ціль – померти швидко. Цю можливість варто було добре обдумати.

Вона тихо лежала у ліжку та будувала плани.

Дні тягнулись повільно. Ніхто з ув’язнених, доставлених у лікарняний відділ, не насмілювався заговорити з Герміоною, охоронці постійно стояли біля її ліжка.

Цілителі приходили кілька разів на день, щоб оцінити її стан та вилікувати її. Вони брали пробірки з кров’ю та трішки волосся для аналізу. Новий цілитель приходив лікувати Герміону від наслідків катувань. Її руки продовжували труситись.

Зрештою, більша частина спазмів припинилась. Пальці Герміони все ще судомно здригались від неочікуваних звуків.

Вона так і не змогла звикнути до шуму.

Вона пам’ятала, що в минулому її життя було повне шуму: на заняттях, під час обіду, в лікарняній палаті після боїв. Тепер будь-який незрозумілий звук заставав її зненацька. Стук дверей або стук чобіт, звукові хвилі, які йшли від них – вони відчувались вібрацією на її шкірі.

Вона почала смикатись.

Нервовий цілитель часто приходив разом із цілителькою Страуд, щоб вивчити мозок Герміони та її психологічний стан. У них були побоювання щодо її стабільності. Вони наклали на її мозок імітаційні закляття, щоб побачити, як вона буде реагувати на натовпи, закриті простори, фізичний контакт, кров. Якщо Герміона була під загрозою зриву, вони хотіли, щоб припадок відбувся у Лікарняному крилі.

Очевидно, не дивлячись на тремор, вона вважалась доволі стабільною. Коли найсильніші спазми припинились після чотирьох днів терапії, вони вирішили, що Герміона готова до навчання.

На п’ятий день її виписали із Лікарняного крила. Стража відвела її прямо у Велику залу.

Перед входом до зали стояли ряди стільців. Вони були зайняті жінками, одягненими у сірі сукні.

Амбридж стояла на платформі спереду та говорила з притаманними їй веселощами. Вона була одягнена в рожеве, на шиї бовтався величезний кулон. Одна її рука була забинтована.

- Ви були обрані, щоб допомогти побудувати нове майбутнє, яке запланував Темний Лорд. Вам була надана велика честь: дати йому те, чого він бажає, - сказала вона й манірно посміхнулась: - Ви – ті нечисленні, хто цього вартий.

Голос Амбриж звучав механічно, в той час як вона дивилась на дівчат зверху донизу сяючими від ненависті очима. Фальшива посмішка надійно приклеїлась до її обличчя. Її очі постійно перебігали в куток кімнати.

Герміона злегка повернулась та побачила двох Смертожерів, які стояли без масок: Корбана Якслі та Торфінна Роулі. Вони спостерігали за Амбридж із нудьгуючим виразом обличчя.

- Темний Лорд наказав навчити вас, щоб ви могли безпомилково виконувати свої обов’язки. Це велика честь, і ви не забажаєте розчарувати свого Повелителя. Ви важливі для Темного Лорда. Тому повинні бути захищені як від інших, так і від самих себе.

Посмішка Амбридж раптом перетворилась в оскал. Вона вказала на задні двері, й Якслі з Роулі вийшли вперед. Амбридж повернулась до тюремників, вишикуваних вздовж стіни.

- Оглушіть їх всіх. Перевірте кожну.

Декілька сидячих жінок зіщулилися або спробували ухилитись, але більшість із них ледь ворухнулись. Тіла осідали або падали на підлогу.

Герміона стояла позаду. Вона спостерігала, як падають дівчата. Вона впізнала декількох з них: Ханну Еббот, Парваті Патил, Анджеліну Джонсон, Кеті Белл, Чжоу Чанг та Ромільду Вейн. Герміона подумала, що деякі з них, можливо, були молодшими або старшими за неї під час навчання в Хогвартсі. Серед них було й декілька жінок більш дорослих, хоча жодна з них не виглядала старшою тридцяти. Їх було близько сотні.

Амбридж побачила Герміону, яка стояла позаду.

- Оглушіть її також, - сказала Амбридж, злісно поглядаючи на неї.

Вони завагались.

На периферії зору Герміони з’явилась цілителька Страуд.

- Зробіть це, - сказала вона, різко кивнувши в знак схвалення.

Герміона втратила свідомість, перш ніж змогла зібратись із силами.

- Реннервейт.

Герміона невпевнено ворухнулась. Вона прийшла до тями та з’ясувала, що лежить поруч із рештою дівчат.

Вони були розкладені рядами. Деякі все ще були не в свідомості, і стража йшла вздовж дівчат, знімаючи з них закляття. Решта сиділи, втупившись на нові кайдани навколо зап’ясть. Герміона подивилась на свої руки. Магічні браслети виглядали по-іншому: трохи ширшими та тепер без застібки. Ідеальне мідне коло, обернене навколо кожного зап’ястя.

«Власність Верховного Правителя» було вигравіювано на блискучій поверхні обох наручників.

Найбільш Герміону турбував холодний предмет під металом, який, за її відчуттями, злегка притискався до її зап’ясть із внутрішньої сторони. Наручники були так щільно підігнані, що вона не могла роздивитись, що це таке. Було ясно: причина, через яку їх оглушили, полягала в тому, щоб зняти та замінити кайдани. Вірогідно, вони були набагато гірші за попередні.

Годинник на стіні показував, що з моменту їх оглушення минуло вже кілька годин. Яким би не був цей процес, він потребував  часу.

У Великому залі з’явився величезний стіл, завалений зброєю.

Це була найбільш очевидна пастка.

Всі стояли насторожено та просто дивились.

- Підійдіть, - сказала Амбридж ласкавим голосом, підзиваючи їх з-за столу. – Ближче. Подивіться, що тут.

Ніхто не поворухнувся.

Амбридж виглядала розчарованою. Вона явно сподівалась, що хтось виявиться достатньо нерозумним, щоб кинутись до столу та спробувати озброїтись.

- Ти. Підійди сюди, - Амбридж вказала на дівчину в натовпі. Герміона подумала, що та, можливо, навчалась з нею на одному курсі.

Дівчина повільно скорилась, зіщулившись від страху.

- Візьми щось, - наказала їй Амбридж.

Дівчина повільно потягнулась вперед, але коли її рука була в кількох сантиметрах від ножа, вона різко відсмикнула її з криком.

Амбридж переможно усміхнулась.

- А тепер всі йдіть сюди. Подивимось, що буде.

Жінки неохоче вирушили вперед. Герміона наближалась зі зростаючим страхом, її розум не переставав роздумувати. Очевидно, до кайданів додалось закляття бар’єру, щось, що не дозволяло їм наближуватись до певних об’єків.

Вона простягнула руку на значну відстань та повільно підійшла. Коли її пальці зупинились в десяти сантиметрах від леза на столі, їх почав охоплювати жар. Герміона з гіркотою відсмикнула руку. Її можливості вдатися до самогубства раптово обмежились. Вона розглядала різні предмети: арбалети, ножі, сокири, кухонні ножі, ножі для відкриття листів, навіть невеликі цвяхи. Закляття для створення бар’єру, здавалось, було всеосяжним. Вона ретельно дослідила кожен предмет.

Функції нових кайданів полягали не лише в цьому. Інкрустація бар’єрного амулету була достатньо простою магією. У новому наборі було щось більш складне.

Герміона опустила очі на свої наручники.

- Ці нові браслети будуть тримати вас у безпеці та гарантувати, що власники великих будинків, до яких ви прямуєте, зможуть добре піклуватись про вас. Голова кожного дому буде носити амулет, який дозволяє їм завжди знаходити вас та знати, якщо ви будете в небезпеці. Враховуючи, - Амбридж мило посміхнулась, - дику, мінливу натуру, розповсюджену серед маглів, вони стримають вас від звершення будь-яких актів насилля над будь-ким, включаючи вас самих. Вони допоможуть вам служити Темному Лорду та бути вдячними за можливість, яку він вам подарував.

Декілька жінок голосно схлипували.

- Зрештою, це занадто важливі чаклуни. Ми не хочемо, щоб якісь помилки або нещасні випадки завдавали їм клопотів.

Чари бар’єру, можливо, якесь закляття примушування і в парі з чарами слідкування – Герміона намагалась обробити всю інформацію, здається вона ще відчувала дію чарів, що відстежували її психологічне самопочуття.

Контролюючі чари зазвичай застосовувались в психіатричних відділеннях лікарень, щоб попередити цілителів, коли пацієнти могли поранити себе або оточуючих. Вони відстежували частоту серцевих скорочень та рівень гормонів, вловлюючи будь-які перепади. Більш складні чари навіть злегка стосувались свідомості тих, кого контролювали. Це було не зовсім читання думок, але вони відображали внутрішні бажання та схильності пацієнтів.

Спроба вчинити самогубство або втекти без зброї під дією закляття примушення, навіть поборовши ментальний вплив – без збільшення пульсу та стрибків серцевого ритму – це було майже неможливо.

Герміона застигла у Великому залі.

Всі наступні дні злились в єдиний в тумані жаху.

Підготовка продовжувалась.

Амбридж тримала щось схоже на маленький світильник та давала вказівки. Коли вона закінчувала говорити, світильник злегка світився, й кайдани ставали теплими: в них занурювалась магія.

Вкорінюючи нав’язливі ідеї в їх свідомість.

Це робилось поступово. Здавалось, що кожній інструкції потрібен був час, щоб засісти у їх психіці. Формувати їх поведінку.

Ви будете тихими.

Ви будете слухняними.

 https://www.instagram.com/p/CK4UQsthLBm/?igshid=1u51bpdqrrfuh

Ви нікому не зашкодите.

Ви не будете ображати дружину свого власника.

Ви не будете чинити опору під час занять сексом.

Після заняття сексом ви не будете рухатись протягом десяти хвилин.

Ви зробите все, щоб швидко завагітніти та народити на світ здорових дітей.

Ви не будете займатись сексом із жодним з чоловіків, окрім визначеного.

По мірі того як проходили дні, Герміона могла бачити, як ці інструкції діють на інших жінок.

Вони ставали все тихішими й тихішими. Протягом перших кількох днів ночами було чутно стишений шепіт. На третій день у кімнатах було майже тихо, якщо не враховувати стишених ридань.

Герміону тримали трохи осторонь решти. Поруч із нею завжди стояв охоронець.

Амбридж трималась подалі від Герміони, хоча її очі переможно спалахували кожного разу, коли вона бачила, як чари на неї впливають.

Якою б не була темна магія, яку використовували для заклять примушування, вона була тонкою. З кожною новою інструкцією цілителі приходили й проводили діагностику особисто над кожною полонянкою.

Одного разу одна із дівчат різко підірвалась та з криком встала. Вона схопила свій стілець та замахнулась ним в повітрі, перш ніж вдарити ним жінку-цілительку поруч із нею. До того часу, коли стража оглушили дівчину, яка кричала, та відтягнули її, плече жінки були роздроблене.

Можливо, були заплановані подальші інструкції, але після того випадку цілителька Страуд вирішила, що роботи із навіюванням треба припинити.

Герміона кожну ніч лежала в темряві та будувала плани.

Якщо вона не зможе втекти, то її єдиною надією буде смерть від палички Верховного Правителя.

Судячи з того, що вдалось з’ясувати Герміоні, він був доволі швидким на розправу. Якщо вона зуміє спровокувати його на необдумані дії, він покінчить із нею перш, ніж встигне зупинитись.

Якщо їй це вдасться, Волдеморт, можливо, вирішить вбити Верховного Правителя. Що вже зробить світ набагато кращим.

Їй доведеться діяти швидко та розважливо. Якщо він хороший легілимент, як стверджував Снейп, Верховний Правитель швидко знайде цей план у неї в думках.

Хоча, можливо, це не мало значення.

Хтось, хто настільки наповнений ненавистю, - такі люди, вірогідно, набагато швидше могли впоратись зі своїми емоціями, ніж із розумом. Вона могла би використати це в своїх інтересах та затягнути петлю навколо їх ший.

- Роздягайтесь, - сказала Амбридж декілька днів по тому.

Герміона не була впевнена, чи було це примушуванням або просто відсутністю супротиву, яке змусило її підкоритись автоматично.

Напевно, все одразу.

Вона разом із рештою жінок розщібнула свою сіру сукню та зняла спідню білизну. Вони стояли, тремтячи, в холодній кімнаті. Їх залишилось сімдесят дві. Двадцять були прибрані цілителькою Страуд від небезпеки, що вони з’їдуть з глузду, як дівчина, що кричала.

Всі вони стояли оголені, якщо не враховувати сяючих мідних браслетів на зап’ястях, намагаючись прикрити свої тіла від глузливих поглядів охоронців.

- Одягніть це.

Одним рухом руки Амбридж розвернула велику стопку одягу. Яскраво-червоні сукні та мантії. Червоні, як кров.

Жодної білизни.

Герміона була достатньо худорлявою, щоб не жалітись на нестачу бюстгальтеру, але відсутність спідньої білизни відчувалась гостро, ніби оголений нерв.

- А це для зимового періоду, - посміхнулась Амбридж, розвертаючи стопку одягу. Шерстяні панчохи до стегон.

Потім Амбридж додала купу білих капелюшків та багряних туфельок на пласкій підошві.

Герміона все одягнула.

Капелюшок був останнім. Його поля майже повністю блокували її периферійний зір. Приглушували її слух.

Вона могла бачити тільки прямо перед собою. Якщо вона хотіла подивитись на щось зліва чи справа, їй доводилось відкрито повертати голову.

Все це було ретельно продумано, щоб породити вразливість.

Вони ледь бачили, ледь чули, не могли чинити спротив, не могли відмовити, не могли втекти.

Їх благополуччя буде повністю залежати від того, наскільки вони сподобаються тому, хто ними заволодіє.

Тому вони будуть згідливі.

- Якщо ви покидаєте дім, в який вас призначили, ви зобов’язані носити ці капелюшки. На вас не можна нікому дивитись, - наказала Амбридж. – Ваша підготовка закінчена. Мені не терпиться подивитись, як будуть народжуватись ваші діти.

Очі Амбридж були прикуті до обличчя Герміони, ненависть в її погляді була такою сильною, що Герміона майже відчувала, як вона проникає в її шкіру. Амбридж посміхнулась холодною, радісною посмішкою, а потім повернулась та пішла.

Хтось торкнувся руки Герміони. Хтось був так близько, що, навіть повернувшись, вона не могла розгледіти, хто це був із крилами капелюшка, які закривали обличчя.

- Мені так шкода, - прошепотів голос Анджеліни. Її голос зірвався, ніби вона придушила ридання. – Ти завжди була права. Ми повинні були прислухатись до тебе раніше.

Герміона відкрила рот, щоб запитати Анджеліну, що вона має на увазі. Перш ніж дівчина встигла задати питання, чиясь тверда рука стиснула її руку. Її затягнули до маленької кімнати.

Цілителька Страуд сиділа за великим столом, заваленим паперами. Перед нею лежала відкрита папка, в якій, схоже, був календар.

Герміона бачила, що зараз середина листопада 2004 року. До цього моменту вона не розуміла, який зараз рік та місяць.

- Міс Грейджер, - сказала цілителька Страуд, піднімаючи очі, - я дуже рада, що змогла втримати вас у програмі.

Герміона промовчала. Вона втупилась на жінку перед нею.

- Я розумію, що ти цього не обирала, але враховуючи сторону, яку ти обрала у війні… Ти, звичайно, повинна бути рада, що твої магічні навички визнали подібним чином. – Страуд вивчала Герміону, її очі блистіли, а вираз обличчя був дивно теплим. – Після цієї події Святих двадцяти восьми сімей не стане. Майбутні покоління виростуть змішаними чарівниками. Я впевнена, що ти зможеш побачити в цьому перевагу.

Герміона стояла, внутрішньо дивуючись перекрученій логіці жінки, яку та використовувала, щоб очистити свою совість.

Їй знадобилось кілька секунд, щоб зрозуміти, що Страуд очікує її відповіді.

- Ви відправляєте мене на зґвалтування і бажаєте, щоб я побачила в цьому вигоду? – зрештою сказала вона, піднявши брови.

Очі цілительки Страуд на мить запалились та захололи.

- Я не несу відповідальності за всі рішення, що стосуються безпеки. Можливо, тебе це здивує, але я дуже зацікавлена в твоєму здоров’ї та благополуччі.

- Навіть якби я виявилась стерильною?

Герміона подивилась вниз та вивчила перевернутий календар, намагаючись прочитати цифри та встановити точну дату. Яскравий білий папір розпливався у неї перед очима, очі починали боліти.

Цілителька Страуд закотила очі та зітхнула.

- Я вже помітила, що з тобою немає сенсу сперечатись. Ти все ще занадто емоційно до всього ставишся. Можливо, колись відьма з твоїм інтелектом зрозуміє, що я намагаюсь зробити.

Герміона промовчала. Вона прищурилась та знову спробувала прочитати календар. Її пальці ворухнулись.

Цілителька Страуд кинула папку поверх календаря та встала. Герміона підняла голову.

- Темний Лорд жадає, щоб ти знаходилась під наглядом когось, хто здатний контролювати твої спогади. Я запитала відтермінування, щоб подивитись, як навчання вплине на тебе, але твій пік фертильності настане через кілька днів, а Темний Лорд хоче, щоб зачаття відбулось якомога швидше. Я б допомогла тобі підготуватись фізично та полегшити сам процес, але ти, здається, не бажаєш моєї допомоги. Верховний Правитель одружений. Я впевнена, він знає, що робити, й не буде заперечувати проти твого навчання, щоб задовольнити себе.

Цілителька Страуд холодно посміхнулась, і Герміона здригнулась. Її живіт боляче скрутило.

Цілителька Страуд залізла в ящик столу та дістала звідти пакет.

- Це приведе тебе до маєтку Верховного Правителя. Вони очікують на тебе.

Вона потягнулась до Герміони, та зробила крок назад.

Вона опустила підборіддя та спробувала зітхнути. Їй просто потрібен був час, щоб зібратись із духом. Щоб підготуватись до того, з чим їй необхідно було зіткнутись, - і до того, що вона збиралась зробити.

- Протягни руку, - сказала цілителька Страуд, обходячи стіл та прямуючи до Герміони. Серце Герміони боляче колотилось в грудях, коли вона прикусила губу і спробувала проковтнути страх, який підіймався у ній подібно приливу.

Безпомічна. Беззахисна. Слухняна.

Ви будете слухняними.

Рука Герміони почала підійматись. На її долоню впала монета. Тієї самої миті вона відчула, як її тіло ворухнулось та понеслось геть.

 

Примітки до розділу:

Арти:

 

Автор keerthi_draws «Ви будете тихими»:

https://www.instagram.com/p/CK4UQsthLBm/?igshid=1u51bpdqrrfuh

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, Екшн (Action), AU, Фантастика, Фентезі, Антиутопія | Додав: bukashkabl | Теги: втрата пам'яті, au, сіра мораль, Ангст, Відхилення від канону, смерть другорядних персонажів, антиутопія, насилля, перемога Волдеморта, спогади, жорстокість, драма, #Таємниці/Секрети, Слоуберн, Розвиток відносин, вагітність, складні стосунки, Дарк, війна, психологічні травми, жертви обставин
Переглядів: 538 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (3 Розділ)
Завантаження...