menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 18.03.2022 в 13:03
Фанф прочитано: 529 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (7 Розділ)


18.03.2022, 13:03

7

Плейлист

Silhouette – Aquilo

Feels Like Falling – UNSECRET & Erin McCarley

Bruises – Lewis Capaldi

You`re Somebody Else – Flora Cash

Fear of the Water – SYML

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYD7G7TPy9fX7zn17jY3PBW9&feature=share

 

Наступні три дні минули майже так само. Стіл з’являвся рівно о сьомій тридцять вечора. Герміона підходила та лягала животом на нього за декілька хвилин до восьмої. Малфой приходив, робив, що велено, та йшов, нічого не кажучи.

Герміона читала подумки вірші та намагалась відволіктись якомога довше. Все, що завгодно, аби лише не думати про те, що відбувається з її тілом.

Її там не було. Вона лежала впоперек столу, тому що стомилась. Дівчина проводила пальцями тонкою деревиною. Можливо, це був дуб. Або грецький горіх.

Щойно їй дозволялось полишити стіл, вона забиралась до ліжка та молилась про наближення сну. Їй не дозволяли митись до наступного ранку, Герміона не хотіла думати про рідину між ногами.

Вона намагалась взагалі не думати про те, що відбулось. Не тоді, коли це вже відбулось. І не пізніше. І не наступного ранку. Вона просто… намагалась не думати про це.

Вона нічого не могла з цим зробити.

Герміона намагалась відсунути це глибоко у куток своєї свідомості. Заховати розум якомога далі від тіла та залишити там.

Коли вона прокинулась зранку п’ятого дня, їй хотілось плакати, вона відчувала таке полегшення, що все закінчилось – принаймні, на деякий час. Мертве відчуття жаху, яке оселилось у її животі послабилось.

Вона встала та прийняла ванну. Ритуально очищуючи кожен дюйм свого тіла. Потім рішуча встала перед дверима спальні.

Вона збиралась вийти. Збиралась вийти зі своєї кімнати та хоча б оглянути решту… чотири. Чотири інших кімнати коридором.

Вона була повна рішучості вивчити кожен дюйм та зрозуміти, чи зможе знайти хоч якусь потенційну зброю, щоб вбити Малфоя.

Протягом останніх кількох днів Герміона уявляла собі його смерть безліччю різних способів. Нею заволоділо величезне бажання побачити, як світло гасне в його очах. Вона віддала б усе, щоб пронизати лезом його холодне серце.

Вона була готова погодитись на те, щоб задушити або отруїти його.

Окрім Волдеморта та Антоніна Долохова, не було більше жодної смерті, якої Герміона тепер так пристрасно бажала.

Долохов був провідним розробником у відділі проклять. Найжахливіші прокляття, які виникали протягом війни, були приписані йому. Герміона міркувала, чи живий він, все ще винаходить нові способи вбивати людей з нестерпною повільністю.

Тепер Долохов та Малфой були для неї на одній сходинці. Герміона не була впевнена, кого з них хотіла вбити більше. Напевно, все ж таки Долохова, припустила вона. Навіть, якби кількість тіл була однаковою, принаймні, Малфой не був таким садистом.

Вона розчахнула двері та вийшла. Вона не зупинилась, щоб зачинити їх за собою. Не дала собі часу завмерти. Вона кинулась коридором у найближчу кімнату.

Коли двері зачинились, Герміона притиснулась головою до одвірку та змусила себе дихати. Повільні глибокі вдихи. Повітря повністю спускалось у нижню частину її легень, а потім поступово виходило на рахунок вісім.

Її плечі тремтіли, а пальці посмикувались. Вона рішуче повернулась, щоб оглянути кімнату. Та була майже такою ж, як у неї, але з двома стільцями та шезлонгом.

Дівчина повернулась, запам’ятовуючи деталі. Коли вона це зробила, то ледь не прокляла себе, побачивши картину на стіні. Це був голландський натюрморт. Стіл із квітами та фруктами. Поруч на стільниці стояла відьма з портрету в кімнаті Герміони. Вона спостерігала за дівчиною зі злегка зухвалим виразом обличчя.

Герміона хотіла кинути чимось в картинку, але стиснула пальці у кулаки та змусила себе не реагувати. Вона повільно обійшла кімнату. Зазирнула під шафу. Під ліжко. У ванну кімнату.

Вона ковзнула за важкі зимові штори та подивилась на другу частину лабіринту живого паркану.

Вона перевірила кожну половицю, але жодна із них навіть не скрипнула.

Звісно, це буде нелегко.

Вона глибоко зітхнула та змусила себе повільно пройти до сусідньої кімнати.

У ній було майже те ж саме. Портрет слідував за нею та спостерігав, сидячи на пікніку у стилі імпресіонізму, влаштованому на березі річки. Граційно куштуючи сир та вивчаючи Герміону.

Третя кімната була найбільш обнадійливою. Не те щоб у ній дійсно було хоч щось хоча б віддалено корисне, але у ванній кімнаті був душ. Серце Герміони злегка підскочило. Їй до смерті хотіло прийняти душ.

Миття волосся у ванній було однією з безлічі речей, які вона ненавиділа у своєму житті. Коли дівчина прокинулась в шпиталі Хогвартсу після запаморочення, її волосся та тіло сполоснули водою, щоб видалити багатомісячний бруд. Вона не могла пригадати, коли востаннє мила голову як слід.

Герміона пройшла до сусідньої кімнати. Вона продовжувала йти. Її приступи паніки виявились злегка контрольованими, коли дівчина зосередилась на переміщенні з кімнати до кімнати. Змушуючи себе повільно рахувати до чотирьох з кожним вдихом та видихом.

В першу чергу її непокоїв коридор. Неосяжний, відкритий, невідомий…

У кімнатах вона почувала себе краще. У змозі себе контролювати.

Вона пройшла через усі незачинені кімнати в коридорі. Найбільш корисною річчю, яку вона знайшла, була камінна кочерга, до якої Герміона не могла доторкнутись.

Вона повернулась до своєї кімнати та звернулась калачиком у кріслі біля вікна.

Вона відчувала себе розгубленою. І що їй залишалось робити?

Герміона заплющила очі.

Її нутрощі злегка стиснулись. Їй потрібно було підібратись ближче до Малфоя.

Він був ключем до всього. До тих пір, поки він залишався таємницею, вона не могла передбачити, у яких напрямках він діяв необережно.

Він здавався скрупульозним. Все було ретельно продумано. Портрет у кожній кімнаті та ванній. Але ніхто не був ідеальним. У кожного є якась слабкість, й вона знайде слабкість Малфоя, щоби покінчити із ним.

Безумовно, це буде грою у кішки-мишки.

Будь-які слабкості, які вона виявить, він швидко знайде в її свідомості. Якщо Герміона нічого не дізнається про нього та просто спробує бути непередбачуваною, він все одно знайде це в її голові. Увесь фокус у тому, щоб зрозуміти його достатньо добре, щоб вона могла рухатись швидше, ніж він міг зупинити її.

Але думка про те, щоб бути десь поруч із ним, доводила її до жаху.

Герміона слабко зашипіла крізь зуби та звернулась клубочком. Одна лише думка про те, що вона буде дивитись на Малфоя, змушувала колюче відчуття жаху ковзати її хребтом та скручуватись у попереку.

Вона ткнулась обличчям у крісло.

Вона зробить це.

Просто… поки не в змозі.

Їй потрібно було ще декілька днів, щоб зорієнтуватись. Відділитись від останніх п’яти днів, які вона щойно пережила.

Можливо, післязавтра.

Малфой не дав їй часу зорієнтуватись. Він увійшов до її кімнати, коли вона закінчувала обідати наступного дня, й Герміона була настільки наляканою, що ледь не закричала.

Він просто стояв, дивлячись на неї протягом кількох секунд, поки вона стискала спинку стільця та намагалась не тремтіти під його поглядом.

Чому він тут знаходився? Чого він хотів? Невже він знову збирається її зґвалтувати?

Її пальці продовжували смикатись, коли вона намагалась заспокоїтись.

Його холодні бліді очі ковзали нею, ніби він помічав кожну деталь. Щось промайнуло у них, коли він помітив, як судомно стискались її руки. Але воно швидко розчинилось у непохитній уважності холодності.

Як гадюка за мить до нападу.

- Ти не дотримуєшся інструкцій, - сказав він, вивчаючи її протягом хвилини.

Герміона, не розуміючи, втупилась у нього.

Хіба їй було заборонено ходити до інших кімнат? Ніхто не казав їй, що вона не може, він сказав, що їй дозволено виходити зі своєї кімнати. Вона зрозуміла, коли її шлунок скрутило вузлом, - це, вірогідно, було хитрістю. Щоб дати йому можливість покарати її.

Герміона відчула, як щось застрягло у неї в горлі, коли спробувала проковтнути свій жах та припинити гадати, що він зробить.

- Ти повинна виходити на вулицю щогодини, - пояснив він, злегка скрививши губи. – Судячи з того, що ти заледве виходиш зі своєї кімнати, цей набір інструкцій, очевидно, був проігнорований. Я не дозволю, щоб твоя психічна неврівноваженість заважала мені служити моєму Правителю.

Він різко махнув рукою в сторону дверей, потім зупинився та знову оглянув її.

- У тебе є верхня мантія?

Герміона слабко похитала головою. Він зморщився та закотив очі.

- Я гадаю, що дозволити тобі розвинути обмороження буде кваліфікуватись як нехтування своїми обов’язками або катування, - сказав він зітхаючи. Малфой дістав паличку та одним рухом начаклував теплу темно-червону мантію, яку шпурнув у неї.

- Пішли! – він вийшов з її кімнати та попрямував коридором.

Вона машинально прослідувала за ним, коли він повів її донизу головними сходами крила та до великої мармурової веранди.

Герміона ахнула, коли вийшла на вулицю та відчула крижаний вітер на своєму обличчі. Вона прикусила губу та спробувала заспокоїтись, стоячи в дверях.

https://www.instagram.com/p/COKir3UBrxO/

Він різко повернувся.

- Що? – запитав Малфой, його сталеві очі звузились.

- Я… не виходила на вулицю з того дня, як помер Гаррі, - сказала вона слабким надламаним голосом. – Я забула, що таке вітер.

https://www.instagram.com/p/CKmOAtkBoFZ/?utm_source=ig_web_copy_link

Він дивися на неї кілька секунд, потім фиркнув та відвернувся.

- Одна година. Йди, - сказав він, начаклувавши стілець та дістаючи з повітря газету.

Очі Герміони одразу ж зупинились на заголовках, які вона змогла розібрати. Дівчина так зголодніла до інформації, що це привабило її увагу гостріше, ніж раптове відчуття перебування на вулиці.

«Програма зі збільшення населення продовжується!» - кричали букви заголовка.

Вона відчула, як всередині у неї щось стискається, та відвернулась. Малфой помітив її погляд.

- Хочеш поглянути? – запитав він повільний протяжним голосом, від якого у неї шкірою пробігли мурашки. Вона почула клацання розгорнутої газети та, оглянувшись, побачила на обкладинці «Щоденного пророку» себе, лежачу непритомну на лікарняному ліжку.

Герміона з жахом втупилась у це.

«Бруднокровка Поттера стала однією з перших сурогатів, обраних Темним Лордом для збільшення магічного населення» - повідомляв опис, розміщений під заголовком.

Малфой подивився на нього з усмішкою.

- Поглянь-но, мене також згадали, - його рот скривився у тонкій злісній усмішці, а очі заблищали, коли він вказав на своє фото далі в колонці. – На випадок, якщо хтось у всьому світі захоче точно знати, хто тебе трахає та де ти знаходишся.

Герміона відчула, що її зараз виверне у глечик з блакитною ялиною біля дверей.

- Я вважаю, це доволі очевидна пастка, - із зітханням додав Малфой, відвертаючись від неї та відкидаючись на спинку стільця. Він з нудьгуючим виглядом розвернув газету. – З іншого боку, ваш Супротив ніколи не відрізнявся розумом. Більш тонкий натяк, вірогідно, вислизне від них. Темний Лорд дуже сподівається, що якщо хтось й залишився живим, вони будуть відчувати себе морально зобов’язаними прийти та врятувати тебе, як це завжди любив робити Поттер.

Боже…

Увесь світ знав, що Волдеморт перетворив її в секс-рабиню Малфоя для своєї бридкої програми. Її використовували як наживку.

Герміона відхилилась, відчуваючи слабкість. Їй потрібно було забратись подалі від Малфоя та його жорстокості, поки її розум не зламався. Вона закрила рот рукою, запинаючись на гравійній доріжці.

- Якщо ти заблукаєш у лабіринті живого паркану, я відправлю своїх собак, щоб витягнути тебе звідти. – Жорсткий голос Малфоя, здавалось переслідував її.

https://www.instagram.com/p/CKza30cBOht/?igshid=1u4hp63tcb11m

Вона побігла.

Герміона не бігала цілу вічність, але у своїй камері трималась доволі пристойно: всі ці стрибки та віджимання. Все, що вона робила, щоб відволіктись.

Їй потрібно було відволіктись.

Вона не могла думати. Їй потрібно було рухатись, поки вона більше не зможе.

Герміона кинулась донизу доріжкою, допоки та не перейшла у провулок. Вона помчала здовж неї. Високі паркани навколо неї здавались задушливими.

Все навколо душило її.

https://bookloverdream-blessedindeed.tumblr.com/post/184624616804/she-needed-her-mind-off-she-couldnt-think-she

Її руки злетіли доверху, й вона розщібнула плащ, який їй дав Малфой. Дівчина відчула, як вітер зірвав його.

Вона швидше замерзне.

https://www.instagram.com/p/CSue18yKk-j/?utm_medium=copy_link

Вона бігла й бігла, поки жива огорожа не закінчилась й дорога не пішла далі через великі поля. Герміона продовжувала йти. Тому що якби вона не зупинилась, то почала б думати. Після цього вона, ймовірно, заплакала б. Вона не могла плакати. До тих пір, поки вона не придумає спосіб втекти та не дозволить решті живих членів Спротиву спробувати її врятувати.

Боже.

Боже…

Нарешті вона зупинилась.

https://www.instagram.com/p/CN_QRWfL17S/

Її легені були у вогні. Пронизлива, палюча потреба у кисні відчувалась занадто гостро. Все її тіло було слизьким від поту, який швидко став обпалююче холодним на її шкірі. Її бік пронизав різкий біль. Її туфлі були майже знищені. Спідниця зіпсована брудом.

Вона стояла, важко дихаючи, та повернулась, щоб поглянути, де знаходиться.

Маєток Малфоїв здавався нескінченним. Сірі пагорби мертвої зимової трави та темні групи безлистих дерев в далечині – все це виділялось на фоні сірого неба.

Здавалось, ніби увесь колір був видалений із цього світу. Окрім неї. Вона стояла у багряно-червоному. Кров на фоні монохрому.

https://www.instagram.com/p/CKzkuoegKCy/?igshid=1j4mk64pg6a6a

Вона притиснула руки до роту, продовжуючи задихатись.

Коли її груди нарешті припинили здійматися, Герміона поступово усвідомила, наскільки замерзла. Подув різкий вітер, наскрізь пронизавши її через тендітний одяг, який вона носила. Її руки миттєво зблідли. Вона відчула, як її щоки та кінчик носу повільно починають боліти. Крижане відчуття у пальцях ніг почало підійматись вверх ногами, коли вода ввібралась у туфлі та панчохи.

Вона обернулась та кинула погляд у тому напрямку, звідки прийшла. В далечині виднілись крихітні живі паркани.

Декілька хвилин вона притискала крижані руки до очей. Намагаючись зметикувати.

Нічого нового.

Її план залишався колишнім. Нічого не змінилось.

Її стан був точно таким самим, як й напередодні увечері. Єдина відмінність полягала у тому, що вона дізналась про нього трохи більше інформації. Варіанти були досі настільки ж обмеженими, але ставки суттєво підвищились.

Вона повільно обернулась.

Герміона сумнівалась, що Малфой дійсно відправить за нею гончаків. Якщо її розірве зграя мисливських собак, це може завадити її репродуктивним можливостям.

Вона ліниво роздумувала, чи дозволять їй наручники дати відсіч тварині, яка нападає. Якби вона дійсно відчайдушно хотіла померти, можливо, Герміона могла б кинутись на шлях смертельно небезпечної істоти. У когось настільки бридкого, як Малфой, могло б бути щось типу мантикори, прихованої у підвалі. Або, можливо, існували пастки для тих, хто хотів її врятувати, - вона могла потрапити до однієї з них.

https://www.instagram.com/p/COKi6R2hdgO/

Її зуби почали стукати, коли дівчина продовжила свій шлях до паркану. Вона занадто стомилась, щоб знову бігти та намагатись зігрітись.

Вона обхопила себе руками та пішла далі.

Їй і в голову не приходило, що Волдеморт дасть розголосу програмі зі збільшення магічного населення. Однак, якщо озирнутись назад, це ставало очевидним. Це не було секретом, який можна було легко зберегти, адже сурогати роздавались семидесяти чаклунським сім’ям у Британії. Найкращим рішенням було виставити програму повністю на загал.

Вона ліниво роздумувала, як Малфой ставився до того, що його публічно пов’язали з нею. Бруднокровка, яку він так ненавидів у школі, тепер збиралась стати матір’ю його дітей. Про це дізнається увесь світ.

Він був та по-рабськи слухняним плану свого пана, що, вірогідно, якось раціоналізував це. Вона насмішкувато усміхнулась подумки.

Кількість способів, якими Герміона могла ненавидіти його, була майже шокуючою. Кожен раз, коли вона бачила його, дівчина наче виявляла у ньому зовсім новий аспект, який додавався до ряду причин, за якими він заслуговував повільної жорстокої смерті.

Гості камені гравійної доріжки, зрештою, повністю прорізали її взуття. Її ноги почали кровити, коли вона дібралась до огорожі. Герміона зняла марні некорисні туфлі та кинула ними у паркан. Брудно-червоний колір повільно зникав.

Вона продовжила свій шлях. З тремтінням.

Коли вона нарешті дісталась маєтку та завернула за ріг, то виявила, що Малфой все ще там читав книгу. Його газета була відкинута вбік.

Вона зупинилась. Завагалась. Вона не хотіла спілкуватись із ним, але їй було нестерпно холодно. Герміона не знала, як потрапити всередину.

Її рух або колір обличчя привернули увагу Малфоя. Він різко підняв голову та втупився у неї, злегка шокований, коли побачив її пошарпаний вигляд. Потому він зігнув брову та усміхнувся.

- Я бачу, ти серйозно поставилась до свого статусу. Криваво-червона та брудна, - він слабко посміхнувся на мить, перш ніж вираз його обличчя став жорстким. – Тобі не слід було втрачати свою мантію. У тебе є ще, - Малфой поглянув на годинник, - десять хвилин до того, як тебе пустять всередину.

Герміона у відчаї відхилилась та пішла назад в обхід маєтку. Вона знайшла місце, яке було трохи сховане від вітру та звернулась біля будівлі в тугий клубок. Намагаючись зберегти тепло свого тіла.

Їй було так холодно.

Її тремтіння припинилось, і їй жахливо захотілось спати.

Що, як вона смутно усвідомила, вказувало на переохолодження.

Герміона ніколи не лікувала справжню гіпотермію під час війни. Тільки ту, що була викликана дементорами.

Переохолодження – це не те, чим зазвичай страждають чаклуни. Зігріваючі чари були настільки простими, що більшість першокурсників могли їх виконувати. У чарівний одяг зазвичай вплітались закляття.

Вона повинна піти й сказати Малфою, що температура її тіла стає небезпечно низькою.

Але якщо вона зачекає… то, можливо, помре від цього.

Це вирішило б усі її проблеми.

Вона ще тісніше притиснулась до стіни маєтку та закрила очі. Дихання вповільнювалось.

Поступово все стало заспокійливо розмитим.

- Творчий підхід, - різкий голос Малфоя ввірвався в туман її свідомості.

Щось гарячою хвилею пронеслось всім тілом. Вражена, Герміона скрикнула. Мить по тому вона зрозуміла, що він наклав на неї зігріваючі чари. Різкий контраст температури був фізично болючим, коли магія закляття зіткнулась з її шкірою.

Малфой вже йшов, коли вона підняла голову.

Бридкий покидьок. Він зігрів її рівно настільки, щоб нейтралізувати переохолодження, але не настільки, щоб позбавити її нестерпного холоду.

Вона притиснулась до стіни та спробувала вгадати, коли закінчаться десять хвилин. Її ноги та руки нили до кіток від холоду.

Герміона дуже жаліла про свій викинути плащ. Схоже, у неї все ще залишалось трохи грифіндорської імпульсивності. Достатньо, щоб дозволити собі іноді робити дуже дурні речі. Тепер, коли її гнів та жах трохи стихали, вона змогла більшою мірою оцінити свій імпульсивний ідіотизм.

Спроба відмовитись від догляду Малфоя, який був зобов’язаний забезпечити її, не завдавала шкоди нікому, окрім неї самої. Це було схоже на відмову від їжі. Ослабити себе, щоб показати йому, що вона все ще може бути впертою, було повною протилежністю тому, що Герміона повинна була робити. Малфой ніколи не стане недбалим, якщо буде знати, що вона все ще бореться.

Вона застогнала та вдарилась головою об стіну маєтку.

Через хвилину її увагу привернув хруст гравію. Вона підняла очі та побачила, що Малфой знову наближається.

Вираз його обличчя був холодним, як вітер.

Він протягнув руку й кинув її мантію до ніг.

- Ти знайшов її, - сказала вона, дивлячись донизу.

- Магія. Акцио дуже корисне для тих з нас, хто все ще може ним користуватись, - сказав він з жорстокою усмішкою. – Ти збираєшся вставати чи мені тебе волокти? У мене в житті є важливіші речі, ніж марне спостерігання за тобою. Так багато маглів все ще живі. І декілька домових ельфів, яких я не штовхав останнім часом.

Він злегка посміхнувся їй.

Герміона прикусила язик. Взявши мантію, вона встала та закуталась у неї. Він різко розвернувся та покрокував назад до веранди. Малфой зупинився біля дверей та зачекав, поки вона його наздожене.

Коли дівчина підійшла до нього, то зрозуміла, що він злегка зблід та втупився на підлогу позаду неї. Вона обернулась та побачила, що залишила криваві сліди на білому мармурі. Він став злегка задумливим, вивчаючи їх.

https://www.instagram.com/p/CSmjvYsqR5x/?utm_medium=copy_link

- Здивований, що наша кров виглядає однаково? – запитала вона м’яким голосом.

Він посміхнувся.

- Уся кров виглядає однаково. Мої собаки стікають кров’ю того ж кольору. Як і мої домашні ельфи. На питання про перевагу відповідає влада. Враховуючи, що я володію гончаками, ельфами та тобою, гадаю, відповідь на це питання достатньо ясна.

- І все ж саме я збираюсь подарувати тобі нащадків, - сказала Герміона, зустрівши його погляд своїм холодним виразом.

- Це провина Асторії, не моя, - сказав він, злегка скрививши губи. Він дістав паличку та видалив кров з мармуру. Потім зітхнув та закотив очі: - Гадаю, я не можу дозволити тобі зіпсувати килими, як би весело це не було – залишити тебе стікати кров’ю.

https://www.instagram.com/avendellart/

Він клацнув паличкою біля її ніг та очистив їх, перш ніж утворити серію недбалих зцілювальних чар. Потому він прогнав бруд, який запікся на подолі її одягу.

- Я вірю, що твій мозок все ще достатньо функціонує, щоб самостійно знайти дорогу до своєї кімнати. Якщо ні, ти можеш спати на підлозі. – Він з тріском зник.

Герміона кілька секунд самотньо стояла біля дверей. Вона сильно замерзла, але…

Дівчина побігла та схопила екземпляр «Щоденного пророку», який залишився лежати на землі. Прослизнувши в двері, вона відійшла достатньо далеко в коридор, щоб вкритись від пронизливого холоду, перш ніж поспішно відкрила газету та почала поглинати кожну крупинку інформації, яка там містилась.

 

Примітки до розділу:

 

Арти:

 

Автор yunna.fanfiction:

«Якщо ти заблукаєш у лабіринті живого паркану»:

https://www.instagram.com/p/COKir3UBrxO/

«Їй потрібно було бігти»:

https://www.instagram.com/p/CN_QRWfL17S/

«Кров на фоні монохрому»:

https://www.instagram.com/p/COKi6R2hdgO/

Автор _knar.m_:

«Я забула, що таке вітер»:

https://www.instagram.com/p/CKmOAtkBoFZ/?utm_source=ig_web_copy_link

«Якщо ти заблукаєш у лабіринті живого паркану»:

https://www.instagram.com/p/CKza30cBOht/?igshid=1u4hp63tcb11m

Автор flyora:

«Герміона біжить»:

https://www.instagram.com/p/CSue18yKk-j/?utm_medium=copy_link

«Малфой дивиться на Герміону»:

https://www.instagram.com/p/CSmjvYsqR5x/?utm_medium=copy_link

Автор bookloverdream «Їй потрібно було відволіктись»:

https://bookloverdream-blessedindeed.tumblr.com/post/184624616804/she-needed-her-mind-off-she-couldnt-think-she

Автор wvx_pic «Кров на фоні монохрому»:

https://www.instagram.com/p/CKzkuoegKCy/?igshid=1j4mk64pg6a6a

Автор Avendell «Герміона та Малфой»:

https://www.instagram.com/avendellart/

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: жорстокість, психологічні травми, смерть другорядних персонажів, антиутопія, Слоуберн, Відхилення від канону, #Таємниці/Секрети, війна, Ангст, Розвиток відносин, перемога Волдеморта, драма, вагітність, au, сіра мораль, насилля, Дарк, жертви обставин, спогади, складні стосунки, втрата пам'яті
Переглядів: 529 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (7 Розділ)
Завантаження...