menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 22.03.2022 в 14:16
Фанф прочитано: 390 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (11 Розділ)


22.03.2022, 14:16

11

Плейлист

Open Your Eyes – UNSECRET

Reign – Tommee Profit

Who Will Save Us – Tommee Profit

The Bird – SYML

Roundabout – Born Human

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDeSKMp66gzV5SP_eVTNN3C&feature=share

 

Малфой слабко засміявся.

- Подобається? – запитав він.

Дівчина перевела погляд на нього. Було легко дивитись на Малфоя зараз, коли страх або ненависть не застилали їй очі. Розумом Герміона розуміла, що він був небезпечним, але тіло її ніяк на це не реагувало. Живіт не скручувало від страху. Серцебиття не пришвидшувалось. Він хвилював її не більше за статую у саду.

- Відчуття таке, ніби я померла, - сказала вона.

Малфой кивнув, ніби подібної відповіді й чекав.

- Ефект тимчасовий. Він пройде через дванадцять годин. І через якийсь час у тебе виробиться до нього імунітет. Але зілля повинно вистачити, щоб ти встигла звикнути до маєтку та його околиць.

Герміона продовжувала свердлити його поглядом.

- Ти поводиш себе по-іншому зі мною. Не такий сердитий, як зазвичай. Чому ти взагалі робиш це для мене? – дівчина нахмурилась, намагаючись розібратись у причині. Очевидно, вона все ще була в змозі дивуватись.

Малфой підняв брову та нахилився так близько, що Герміона могла відчувати його дихання на своїй щоці.

- Я роблю це не для тебе, Бруднокровко, -прошепотів він їй на вухо, - а для себе. Ти зараз взагалі не здатна відчути різницю.

Він випрямився.

- Бачиш? Нічого. Ні прискореного пульсу, ні підвищеного серцебиття. Я можу призвати боггарта або нагнути тебе за столом, а ти й оком не змигнеш. Жодного задоволення.

Герміона задумливо кивнула. Якби вона захотіла покінчити із собою, було б простіше зробити це під дією зілля. Можливо, Малфой не зможе нічого відчути, поки не буде занадто пізно.

Його обличчя закам’яніло. Він вказав на двері та промовив:

- Ходімо.

Герміона схопила свою мантію та попрямувала за Малфоєм на вулицю. Він зупинився на веранді та спостерігав, як вона самостійно спускається сходами. Доріжку очистили від снігу, але ноги Герміони пронизало холодом, варто було їй ступити донизу. День видався неймовірно морозним.

Вона завмерла на кілька митей, намагаючись вирішити, куди піти. Подумавши, дівчина попрямувала до лабіринту із живої огорожі. Малфой жодного разу не водив її туди на спільних прогулянках. Герміоні було цікаво, чи зможе вона знайти з нього вихід самостійно.

Лабіринт був величезний. Він нагадав їй про Турнір Трьох Чаклунів. Герміона сумнівалась, що ця жива огорожа спробує напасти на неї або ж що у глибинах лабіринту вона зможе зустріти темних істот. Дівчина прогулювалась кривими, звивистими доріжками, думаючи про зілля, яке Малфой змусив її прийняти.

До неї закралась думка, що він й сам приймав його, щоб завжди залишатись таким ж холоднокровним та злим негідником, але вона негайно відкинула цю ідею. Вбивче закляття базувалось на емоціях. Його неможливо було накласти, нічого не відчуваючи.

Хоча Малфой здавався здатним на що завгодно, коли справа стосувалась цього закляття.

Відкинувши думки про нього та його невичерпного джерела ненависті, Герміона зрозуміла, що прийняте зілля могло стати для неї корисним. Завдяки його дії у неї з’явилось набагато більше шансів на втечу, чим за увесь минулий місяць. Настільки більше, що це здавалось підозріло необережним з боку Малфоя.

Вона раптом зупинилась.

Малфой не був безтурботним. Неважливо, наскільки ненависною йому була сама думка наглядати за нею. Повинен існувати якийсь безвідмовний засіб, який робив його таким впевненим у собі та дозволяв накачувати її сильними заспокійливими. Інакше він не став би так ризикувати, навіть якщо знаходитись із нею поруч було для нього рівносильним тортурам.

Вона ж майже викинулась з балкону, Малфой ледь встиг її зупинити. Ніби знаючи, в який точно момент йому слід з’явитись поруч…

Герміона поглянула на свої зап’ястя.

Він повинен був якось відчувати це завдяки наручникам. Але як він міг розпізнати акт самогубства, при цьому відрізнити його від інших її екстрених станів, наприклад, панічних атак? Чари, що відстежували її здоров’я та свідомість, навіть спеціально налаштовані, навряд чи змогли б показати настільки тонку різницю.

Тільки якщо…

Малфой якимось чином читав її думки через наручники…

Варто було цій ідеї оформитись у її голові, як дівчина в той же момент усвідомила, що це можливо. Герміона не розуміла, як відбувався процес, але була впевнена, що це правда.

Це почало дратувати. Вона повинна була розлютитись від щойно отриманої інформації, але не могла нічого відчути. Вона повинна була потонути у відчаї. Але Герміона могла лише розрізняти віддалені відголоски прикрості у своїй свідомості.

Ніби легілименція не була вже сама по собі достатнім втручанням. Малфой рився в її спогадах, ніби вони були його власними. Тепер вона точно знала, що він якимось чином міг проникати в її свідомість та читати думки.

Дівчина помітила, що Малфой ніколи не цікавився її думками під час сеансів легілименції. Герміона пам’ятала, що Снейп робив так зі студентами: проникав у свідомість, дивлячись в очі, та дізнавався думки, що заповнювали їх голови в той момент. Коли вона зустрілась поглядом із Малфоєм, він навіть не намагався цього зробити.

Герміона розвернулась назад до маєтку. Вона вибралась з лабіринту та поспішила назад на веранду, де сидів Малфой, з вигляду він здавався повністю заглибленим алхімічною літературою. Він захлопнув книгу та поглянув на неї, поки вона стояла та сердито дивилась, вперши руки в боки.

Герміона не могла нічого сказати, але могла продовжувати пропалювати його поглядом.

Нарешті Малфой, схоже, зрозумів, що вона вимушена мовчати, слабо посміхнувся та втупився на неї у відповідь.

- Так? – зрештою сказав він майже за хвилину по тому.

- Ти читаєш мої думки?

Він широко посміхнувся.

- Не пройшло й місяця, як ти здогадалась, - сказав Малфой у вдаваному захваті. – Хоча, треба віддати тобі належне, ти ж була доволі зайнята, поки ридала, жаліла себе та боялась коридорів.

У відсутності емоцій була своя перевага: колючі слова Малфоя непокоїли її не більше камінців, кинутих в озеро. Тихий сплеск образи у глибині її свідомості швидко змінився байдужістю.

- Як це можливо? – запитала вона, скептично піднявши брову. Це порушувало декілька основних законів магії.

- Можеш бути певна, Бруднокровко, я не читаю всі твої думки. Якби мені доводилось проглядати все, що відбувається у твоїй голові, я б швидше наклав на себе Аваду. Я помічаю лише ті моменти, коли ти збираєшся зробити щось… цікаве. І це позбавляє мене необхідності з’являтись кожен раз, коли ти намагаєшся спуститись сходами.

Не будь Герміона під дією зілля, вона вже розчервонілась би від люті у відповідь на його знущання. Але зараз дівчина лише кліпнула, засвоюючи нову інформацію.

Отже, за нею слідкували постійно. Це було корисно дізнатись. Але коли будь-який небезпечний план формувався в її свідомості, Малфой був здатний проникати до її розуму. Це… вже ставало проблемою.

Герміона придивилась до Малфоя. Їй потрібно було вкрасти те, що допомагало йому читати її думки. Амбридж пригадувала, що магію наручників контролює власник маєтку. Герміона не була впевнена, яким саме чином. Такі чари зазвичай потребували металічного провідника, через який передавалась магія. І їх, як правило, носили на тілі. Найбільш розповсюдженими були браслети, намиста або перстні.

Малфой не носив ніяких дорогоцінностей, навіть обручки. Був один єдиний чорний перстень на його правій руці.

Можливо, він й був провідником.

- Можеш не намагатись його вкрасти, - сказав він, розтягуючи слова.

Герміона різко підняла очі на нього.

- Це не та річ. Точно не він, - додав Малфой та протягнув руку, показуючи перстень ближче. Він стягнув його з пальця та кинув їй. Герміона інстинктивно зловила прикрасу та взялась його розглядати.

Воно було виготовлене із якогось чорного металу. Не було схоже, що у ньому містилась магія, необхідна для зв’язку з наручниками. Хоча, можливо, перстень, все ж таки був провідником. Малфой міг збрехати їй. Можливо, він хотів заплутати її.

Герміона уявила, як Малфой відреагує, якщо вона проковтне перстень.

Він вибухнув сміхом.

- Не треба його ковтати.

Автор enselius «Ти читаєш мої думки?»:

https://enselius.tumblr.com/post/651544450901868544/from-manacled-chapter-11-by-senlinyu-more-of

 

Вона грізно поглянула на Малфоя, а той лише підняв брову. Посміхнувшись, він протягнув руку. Проти волі Герміона повернула перстень, і він надягнув його назад на палець.

- Як я й сказав, це не перстень. Ти не зможеш вкрасти провідник. Тільки у цьому конкретному випадку. Вони використовували магію крові, коли створювали наручники.

Герміона подивилась на нього у здивуванні.

- Я що, в твоїй голові? – вона навіть трохи відкрила рот від здивування, коли на неї звалилось усвідомлення всієї правди.

У неї брали кров.

Коли вона була у Хогвартсі, у неї взяли декілька пляшечок крові та відрізали трохи волосся. Герміона припустила, що зразки необхідні для генетичного тесту. Дівчина й уявити не могла, що вони використають їх для проведення магічного обряду.

Це означало, що вона була зв’язана зі свідомістю Малфоя за допомогою своєї крові. Він міг відчувати її думки десь на краю розуму. Це було схоже на родовий захист, що накладався на маєтки та замки, щоб володар завжди був в курсі стану своїх земель та знав, якщо хтось спробує проникнути в них. Магія, що зв’язувала її з Малфоєм, діяла за тим самим принципом.

Якби Герміона могла відчувати емоції, вона б схолола від жаху.

Малфой кивнув.

- Ти Бруднокровка Поттера. Додаткові засоби безпеки не були б зайвими у твоєму випадку. Тому давай ще раз повторимо, як це працює. Я завжди буду знати, чим ти займаєшся, і завжди зможу тебе знайти. Тільки якщо ти не придумаєш, як зняти ці наручники.

Він засміявся.

- Схоже, тобі варто спробувати звабити мене, - жартівливо порадив Малфой, відкинувшись у кріслі та оглядаючи її з ніг до голови. – Підкори моє серце своїм розумом та чарівністю.

Герміона закотила очі.

- Правильно. Можливо, завтра, - відповіла вона. Її мозок кипів від кількості нової інформації. – Що ж, це все було дуже пізнавально. Але я не можу й далі відволікати тебе від читання.

Вона розвернулась та поспішила повернутись до лабіринту із живої огорожі.

Пробираючись звивистими доріжками, Герміона думала. У неї залишалось все менше варіантів для втечі. Малфой був впевнений, що вона не зможе вирватись. Було схоже, що він навіть не тратив свій час на хвилювання з цього приводу. Герміона розуміла його. Тепер вона також не вірила у можливість втекти.

Якщо раніше втеча здавалась дурною надією, зараз вона вже вважала цю ідею повним божевіллям. Герміона тихенько зітхнула, спостерігаючи, як її дихання формує хмаринку пари у морозному повітрі.

Коли дія зілля спаде, вона, швидше за все, буде відчувати себе абсолютно розбитою.

Герміона обійшла вздовж та впоперек увесь лабіринт. До того часу, як вона нарешті покинула його, її стопи оніміли від холоду та наскрізь промокли. Злегка шкутильгаючи, дівчина повернулась на веранду. Малфой нічого не сказав, коли вона пройшла повз нього до входу в маєток та самостійно піднялась у свою кімнату.

Поки діяло зілля, було приємно знову відчути себе звичайною, нормальною людиною. Жодної печалі. Або страху. Почуття пригніченості або безвихідності. Їй не потрібно було переживати, що з нею знову трапиться панічна атака.

До такого зілля й справді можливо швидко звикнути.

Хоча Малфой, звісно, цього не дозволив би. Цілителька Страуд пригадувала, що ліки від тривоги могли заважати вагітності, тому навряд чи їй стануть давати його протягом довгого часу.

Герміона хотіла б знати більше про магічну вагітність. Поки вона навчалась на цілительку, ця тема завжди якось вислизала від її уваги. Будь в неї зараз перо та пергамент, дівчина б змогла написати есе на тридцять сторінок про седативні зілля та про те, як вони взаємодіяли зі зцілювальною магією та темними прокляттями. Але вивчення передродового періоду не входило у програму навчання невідкладної допомоги. Майже ніхто не заводив дітей під час війни, а якщо це й відбувалось, то вагітні жінки припиняли брати участь у боях та звертались до акушерського відділу.

Їй було цікаво, з чого виготовлене сьогоднішнє зілля. Герміона була майже впевнена, що у склад входила отрута з жала муховертки, листя валеріани та дрімоносні боби. Вірогідно, ще слиз мозку лінивця. Вона намагалась пригадати смак зілля та поколювання на язику. Можливо, цей ефект виникав від поєднання отрути з жала муховертки та сиропу чемериці.

Було приємно подумати про щось віддалене. Здавалось, останнім часом її мозок раз за разом обробляв одну й ту саму інформацію, вже не мріючи про нову. Її голову заповнювали лише думки про минуле, які вона прокручувала знову й знову, намагаючись зрозуміти, що пішло не так.

Минуле важким вантажем продовжувало тягнути її вниз. Невблаганно повертаючи до подій війни та думок про те, чому вони програли.

Чи знала Герміона раніше? Чи була в курсі, чому Орден зазнав поразки? Можливо, вона знала причину і тому приховала цю інформацію? Обравши мучитись, знаходячись в невіданні.

Але навіщо? Як і сказав Малфой, їх сторона програла війну. Що було настільки важливим, що це необхідно було захищати навіть після закінчення битви? Знаючи при цьому, що всі її близькі були вбиті або кинуті до в’язниці.

Останні місяці війни Герміона пам’ятала так само смутно, як і смерть Дамблдора. Вона не знала, навіщо Орден відправився у Хогвартс. Не могла пригадати, як її зловили. Вона зберегла у пам’яті, як помер Гаррі. І як бачила зі своєї камери тортури залишених у живих членів родини Візлі.

Швидше за все, вона просто стерла частину спогадів через шок.

Герміона повністю дослідила одне крило маєтку, перш ніж відправитись спати. Кожен куточок горища, кожну шафу, всі коридори та сходи для слуг. Дівчина не стала заходити до кожної кімнати, сподіваючись, що, щойно ці коридори стануть їй більш знайомими, вона зможе повернутись сюди вже без допомоги зілля, не відчуваючи панічного страху.

Герміоні було цікаво, скільки ельфів тримали Малфої. У жодному навіть найдальшому куточку горища не було й натяку на павутину.

Наступного ранку вона прокинулась з відчуттям нестерпної важкості у грудях. Дівчина відчувала себе роздавленою та враженою приступом відчаю, який не була здатна відчути вчора. Навіть дихати давалось важко.

Після відстрочки у дванадцять годин всі накопичені емоції мучили її лише сильніше. Герміона не зрозуміла б, як сильно заполонили її свідомість самотність та смуток, як би не була тимчасово їх позбавлена.

Тепер, коли вага всіх цих почуттів повернулась до неї, дівчині здавалось, що вона роздавить її в пил. Вона майже відчувала, як щось у ній ламається та розпадається на частини. Розчиняється у повітрі. Залишилось лише дике відчуття болю.

Її спина та шия горіли, в той час як решта тіла була мокрою та холодною, як лід. Шкіра була липкою від поту.

Герміона буквально скотилась із ліжка, перш ніж її знудило на підлогу. Скрутившись калачиком, вона тремтіла від холоду. Увесь її організм ніби наповнився свинцем. Вона мріяла дістатись до ванної. Її тіло було занадто гарячим та холодним одночасно.

Герміону мучила спрага. Вона відчайдушно потребувала води.

І відчайдушно жадала обіймів.

Нова хвиля самотності нахлинула на неї так раптово, що вона розридалась.

Почуваючи себе слабкою та хворою, дівчина знову відчувала себе дитиною, безвихідно потребуючою турботи, чекаючи, коли мама притисне долоню до гарячого лоба. Просто щоб відчути полегшення.

Герміона навіть не могла воскресити в пам’яті мамине обличчя, але все одно сумувала за нею. Вона пам’ятала, як лежала у ліжку під час хвороби, і прохолодні пальці ковзали її обличчям, змахуючи неслухняні локони, та погладжували щоку.

Коли нудота трохи відступила, Герміона ледь дотягнулась до ванної кімнати. Випивши декілька стаканів води, вона набрала теплу ванну.

Здавалось, що дівчина переживала простуду одночасно із жахливим похміллям. Можливо, так себе почували люди під час ломки. Наскільки вона пам’ятала, у неї ніколи не було наркотичної залежності.

Звісно ж, Малфой не попередив її, що після закінчення дії зілля вона буде відчувати себе живим мерцем. Герміона подумки проклинала його, сподіваючись, що він зможе це відчути.

Їй хотілось втопитись у ванній.

Коли вона повернулась до кімнати, підлога вже була чистою.

Герміона досі погано себе почувала. Вона стягнула з ліжка ковдру та, накрившись нею, притиснулась щокою до віконного скла.

Вона ледь пересувалась кімнатою увесь день, і, вочевидь, Малфой здогадався про це, тому що так і не з’явився, щоб вивести її на прогулянку. Наступного дня він прийшов і, не говорячи ні слова, провів її на веранду, ігноруючи повний ненависті погляд Герміони.

Вона помітила, що зілля якимось чином допомогло їй звикнути до околиць маєтку. Їй вдалось спуститись сходами веранди та не піддатись паніці. Герміона важко дихала, її кидало у тремтіння, але цього разу страх не накривав її з головою. Важче за все було пройти гравійною доріжкою до лабіринту з живої огорожі. Але, щойно вона опинились серед чагарників тису та могла торкатись руками листя, сфокусувавши увагу на кривих доріжках, їй стало набагато легше дихати.

Коли Герміона повернулась до веранди, Малфоя вже не було. Вочевидь, він був радий, що позбавився від необхідності приглядати за нею або прогулюватись разом.

Порція зілля знову з’явилась на її тумбочці наступного ранку. Герміона провела декілька годин, вирішуючи, чи випити його знову. Вона відчувала нудоту лише при думці про те, що може чекати її наступного дня після прийому ліків. Зрештою, стиснувши зуби, дівчина вирішила проковтнути його.

Вона нишпорила коридорами замка, ніби привид, досліджуючи головне крило. Герміона постійно прислуховувалась, чи не було подалі звуку підборів Асторії. З ночі, як та проводила її у спальню Малфоя, вони більше не зустрічались. Але часом Герміона бачила, як хтось дивиться на них з вікна, коли вони з Малфоєм гуляли околицями маєтку. Їй не хотілось перевіряти, чи були правдою погрози Асторії, сказані на самому початку її перебування тут.

Того дня вона досліджувала більшу частину центрального крила. Герміона почала думати, що Малфой використовував магію її крові, що тримати більшу частину кімнат у маєтку зачиненими від неї: занадто багато дверей виявились замкненими. Він ув’язнив її в клітку, зведену з її власної крові.

Наступного дня вона почувала себе ще гірше.

Три дні по тому зілля не з’явилось на її тумбочці. Герміона здогадалась про причину і ледь змогла змусити себе поїсти. Якийсь час вона схвильовано ходила кімнатою, а потім зайшла у кімнату далі по коридору та довго сиділа під струменями душу, намагаючись заспокоїти тремтіння у тілі.

Домовий ельф з’явився в її кімнаті після обіду, щоб забрати посуд.

- Тобі потрібно підготуватись до сьогоднішнього вечора, - сказав він, перш ніж трансгресувати.

Герміона сиділа у кріслі, заціпенівши. Вона це знала. Але підтвердження її думок все одно змусило її відчувати себе ще гірше. Поки у неї був місяць між цими зустрічами, страх міг трохи притупитись. Тепер ж їй здавалось, що всі її органи зв’язали у настільки тугий вузол, що незабаром щось всередині неї розірветься на шматки. Груди здавило від жаху, і Герміона ледь змусила себе судомно зітхнути.

Вона прийняла ванну. Повернувшись до спальні, дівчина час від часу кидала погляд на середину кімнати. Герміону приводила в жах одна думка про те, що Малфой може захотіти урізноманітнити їх зустрічі.

Їй не хотілось бути зґвалтованою якимось іншим способом.

Герміона майже заплакала від полегшення, коли рівно о 7:30 вечора посеред кімнати з’явився стіл.

Їй захотілось себе вдарити. У якому збоченому світі жінка могла мріяти бути зґвалтованою у звичний для неї спосіб?

Протягом п’яти днів Малфой приходив та йшов, не кажучи ні слова. Точно так само, як робив це попереднього місяця.

Кожен вечір Герміона стискала руками краї столу та уявляла, що варить заспокійливе зілля. У неї було стільки часу, щоб обдумувати деталі, що вона навіть уявляла, як можна розкласти його на складники у зворотній послідовності.

Герміона намагалась уявити увесь процес настільки реальним, наскільки було можливо. Відроджувала у пам’яті запахи та відчуття. Була уважною до кожної дрібниці. Занадто одержимою деталями.

Вона була десь дуже-дуже далеко від рухів та штовхань. Від гострого кута столу, що врізався їй у стегна. Від ковзаючих рухів всередині себе. Герміона не дозволяла свідомості зациклитись на цьому.

Її тут не було.

Вона була зайнята приготуванням зілля.

https://www.instagram.com/p/CKuDUE0B69a/?utm_source=ig_web_copy_link

Ставши на маленький стілець-драбину, дівчина зніме з полиці олов’яний котел. Відточеним змахом палички розпалить вогонь. Зачекавши хвилину, поки котел розігріється до середньої температури, додасть у нього декілька капель отрути муховертки. І буде тримати колбу у правій руці, злегка схиливши. Її ніс майже відчує різкий запах інгредієнтів.

Частина отрути почне випаровуватись вже за хвилину знаходження у розігрітому олові. Герміона збере пар, що виділився, зі стінок котла у склянку, щоб потім використовувати його як місцеве знеболювальне. Діставши з банки частину мозку лінивця, вона буде різати його довгим ножем так тонко, що шматочки будуть просвічуватись. Мозок під її долонями буде здаватись м’яким та в’язким на дотик. Рухи Герміони будуть плавними, а ніж в її руках дуже гострим. Хвилину по тому вона зменшить вогонь та розподілить нарізані шматочки на дні котла, дозволяючи змішуватись краплям отрути з частинками мозку, поки вони не перетворяться у в’язку субстанцію синього відтінку.

Тим часом Герміона займається приготуванням дрімоносних бобів. Вона використає двадцять штук. Роздавить їх лезом, щоб з них виділився сік. Відчуваючи, як пульсує її великий палець від зусиль. Герміона уявила, як боби розколюються під лезом ноже. Додавши їх сік, вона помішає зілля дванадцять разів за часовою стрілкою за допомогою спеціальної указки зі срібла та вісім разів – проти, паличкою з ясеня. Такий довгий процес приготування необхідний, щоб нейтралізувати присипляючий ефект соку дрімоносних бобів. Після цього зілля стане блідо-зеленим. На сімдесят четверту годину Герміона додасть щупальці розчепірника, екстракт морської цибулі, листя валеріани та подрібнену шкаралупу яєць вогневиці. Вона доведе цю суміш до кипіння, а потім використає оходжуючі чари, охолодивши майже до замерзання. Зілля стане темно-синього відтінку та водянистої консистенції. На поверхню зілля Герміона капне сироп чемериці. Одна крапля та десять повільних помішувань за часовою стрілкою, пізніше – проти часової. Її рука б трохи стомилась до того часу. Всього тридцять крапель сиропу, поки зілля не стане в’язким та не почне прилипати до ясеневої палички для помішування. Потому указкою зі срібла вона розмішає зілля ще три рази, залишить на п’ять хвилин на повільному вогні, а пізніше, знявши, дасть йому охолонути до кімнатною температури без допомоги магії. Колір стане темно-сірим, а консистенція тягучою, як сироп. Зілля вистачить на двадцять п’ять порцій.

Герміона варила його у своїй уяві кожен вечір. Змінювала кількість складників та спосіб приготування. Обдумувала послідовність додавання інгредієнтів. Через п’ять днів вона вирішила, що знає увесь рецепт повністю.

https://www.instagram.com/p/CUfc1CvqT9X/

На шостий день Герміона змусила себе вийти на вулицю на самоті, побоюючись, що Малфой прийде та потягне її насильно.

Дівчина вирішила, що подолання агорафобії було для неї зараз на першому місці. Будь-які інші плани відносно Малфоя могли зачекати, поки вона не буде здатна виходити на вулицю без страху.

Але глибоко у душі Герміона розуміла, що намагається обманути себе та просто уникає Малфоя. Вона не могла уявити, як змусити його вбити її, якщо у неї не виходило й слова промовити без його дозволу. Що стосувалось його ідеї зі звабленням, то це навіть звучало до абсурдності тупо.

Наступного ранку Малфой з’явився на порозі її спальні, притиснув її тіло до ліжка та ввірвався до спогадів. Він заледве сказав їй хоча б слово. Коли з легілименцією було покінчено, він просто розвернувся та вийшов з кімнати.

Два дні по тому Герміоні наснився сон, у якому Аластор Грюм стояв навпроти неї у дрібній підсобці. Його око, як завжди, підозріло вишукувало щось. Герміона не могла розрізнити ні слова з їх розмови, ніби вони знаходили під товщею води. Грюм наполегливо вдивлявся у її обличчя, ніби очікуючи реакції. Герміона пам’ятала, що була налаштована скептично, але рішуче. Аластор сказав щось ще, а у відповідь вона похитала головою. Він різко кивнув та розвернувся до виходу з непроникним обличчям. Коли Грюм обернувся, у його здоровому очі читався сумнів. Він ніколи не сумнівався. Після того, як Аластор пішов, Герміона ще декілька хвилин простояла там на самоті.

Вона не знала, що означав цей сон, і намагалась не думати про нього.

Герміона повністю обійшла центральне крило маєтку. Вочевидь, портретам заборонялось розмовляти з нею. Вони свердлили її поглядом, але жодного разу не промовили ні слова. Дівчина гуляла лабіринтом живої огорожі, поки не відчула, що змогла б пройти по ньому із заплющеними очима. Вся решта території зовні маєтку досі залишалась для неї недоступною.

Відкриті простори все ще лякали Герміону. Вона тулилась до стін, коли проходила занадто широкими коридорами та ледь могла зробити крок у бальну залу в центральному крилі.

Цілителька Страуд знову з’явилась у маєтку через десять днів, щоб перевірити стан Герміони. Жодної вагітності. Дівчина регулярно займалась тренуваннями у своїй кімнаті, щоб якось впоратись з роздратуванням. Страуд була приємно здивована покращенням її фізичного стану.

Наступного дня, коли Герміона, все ще тремтячи від холоду, повернулась з прогулянки, у її кімнаті стояв Малфой у повному одіянні Смертожера.

- Вже причепурилась до сьогоднішнього побачення, Бруднокровко?

Герміона втупилась у нього, аналізуючи його одяг. Обличчя Малфоя нічого не виражало, коли він підійшов ближче.

- Забула? – запитав він, погляд його сірих очей палав. – Минуло два місяці. Ти не вагітна. Темний Лорд жадає знову побачити тебе.

Він схватив Герміону за руку та, перш ніж вона встигла відступити трансгресував.

 

 

Примітки до розділу:

 

Арти:

 

Автор enselius «Ти читаєш мої думки?»:

https://enselius.tumblr.com/post/651544450901868544/from-manacled-chapter-11-by-senlinyu-more-of

Автор _knar.m_ «Її тут не було. Вона зайнята приготуванням зілля»:

https://www.instagram.com/p/CKuDUE0B69a/?utm_source=ig_web_copy_link

Автор pic.arts «Вона була зайнята приготуванням зілля»:

https://www.instagram.com/p/CUfc1CvqT9X/

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: антиутопія, жертви обставин, смерть другорядних персонажів, сіра мораль, Ангст, складні стосунки, жорстокість, війна, перемога Волдеморта, Слоуберн, Відхилення від канону, #Таємниці/Секрети, втрата пам'яті, вагітність, психологічні травми, спогади, драма, Розвиток відносин, насилля, Дарк, au
Переглядів: 390 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (11 Розділ)
Завантаження...