menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 23.03.2022 в 13:45
Фанф прочитано: 364 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (12 Розділ)


23.03.2022, 13:45

12

Плейлист

And the Snakes Start to Sing – Bring Me The Horizon

Circle – Flyleaf

Familiar Taste of Poison – Halestorm

Nowhere – Black Match

Kids Again – Sam Smith

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYBQNv5_D-YUmjQyxDzh9cxQ&feature=share

 

У залі, де мешкав Волдеморт, відчувалась задуха та сирість, як у клітці рептилій. Це точно було підземелля. Стіни, які Герміона намагалась розгледіти у темряві, були кам’яними. Жодних вікон.

Глибоко під землею.

Повітря було затхлим. Несвіжим. Повністю гнилим від постійної присутності темної магії.

Герміона покрилась холодним потом. Малфой продовжував тягнути її вперед, поки вона намагалась вирватись. Дівчина робила це несвідомо. Кожна клітинка тіла кричала їй якомога швидше вшиватись звідси.

Рука Малфоя стискала її мертвою хваткою. Герміона не могла звільнитись. Здавалось, він майже не помічав, як вона звивалась у його руках.

- Повелителю, - сказав Малфой шанобливим тоном, вклонившись. – Я доставив Бруднокровку. Як ви й просили.

Його слова були перервані уривчастим диханням Герміони, поки та намагалась втамувати паніку. Нищівна сила раптово вдарила по ній і змусила розкинутись на вологій підлозі. Дівчина ледь могла дихати під тиском та боролась з ним, щоб продовжувати втягувати повітря, коли її щелепа була притиснута до твердої підлоги. Дзвін гримів у вухах.

- О так, - ласкаво прошипів Волдеморт, - Страуд згадувала, що вона ще не виношує дитину.

Герміона в паніці закотила очі, перед тим як подивитись вперед. Волдеморт напівлежав на великому кам’яному троні, ліниво дивлячись на неї зверху вниз.

Він махнув рукою, на якій мляво поблискувала луска.

- Ближче, - наказав Волдеморт.

Важкість, що придавила Герміону до підлоги, відпустила її, коли двоє слуг підняли та потягнули дівчину вверх сходами помосту, змусивши встати на коліна біля ніг Волдеморта.

Він не опустився до неї. Лише злегка повернув голову та потер кутик рота. Герміона зажмурилась, але він все одно проник до її свідомості. Його розум всередині відчувався як розпечене залізо. Він спалював її зсередини, завдаючи дикого болю. Дівчина кричала, поки її легені та горло не видихнулись.

З неї ніби здирали шкіру.

Вона не знала, як довго це продовжувалось. Вічність. Герміона відчувала, що повинна була померти декілька разів у процесі.

Волдеморт намагався прорватись через магію навколо її заблокованих спогадів, але коли він нарешті здався, то взявся мучити її недавніми подіями. Її прибуття до маєтку Малфоїв, перший раз, коли Малфой зґвалтував її у своїй кімнаті. Потім її другий раз, третій, четвертий, п’ятий та шостий. Він змусив її заново пережити всі десять випадків, наче йому було цікаво спостерігати, як Малфой це робив. Її панічні атаки. Її розмови з Малфоєм. Її недовга взаємодія з Асторією. Її питання, підозри та плани. Він нескінченно вивчав їх з надмірною жорстокістю та допитливістю.

Волдеморт знищував її розум, поки дівчина не обм’якла. Її м’язи були занадто зношені, не здатні навіть тремтіти.

Нарешті він відсторонився, і руки, що стискали Герміону, дозволили їй впасти на землю.

- Ти знав Бруднокровку ще в школі, - почула вона слова Волдеморта за хвилину.

- Так і є, Повелителю, - сказав Малфой з легкою насмішкою. – Одна з улюблениць Поттера.

- Вона відчайдушно мріє про твою смерть. Навіть більше, ніж про мою, - у голосі Волдеморта звучали нотки веселощів.

- Ознака того, що у неї є уявлення про те, що реально, - протягнув Малфой.

Волдеморт штовхнув Герміону носком черевика. Дівчина продовжувала тремтіти, зір періодично зникав, коли вона намагалась зосередитись. Все, що відбувалось було як у тумані.

- Вона дуже розумна. Я вірю, що ти тримаєш її під контролем, Верховний Правителю.

- Звісно, Повелителю. Ви ж знаєте, я досягну успіху в усьому, що ви мені доручите.

- Дійсно, - сказав Волдеморт. – Пройшло багато часу з тих пір, як ти по-справжньому мене розчаровував.

- Я дав вам клятву, Повелителю.

- Ти знаєш, що вона небезпечна, - сказав Волдеморт, і Герміона відчула, як магія раптом підіймає її з підлоги. Дівчина висіла, поки він дивився на неї, і його обличчя спотворювалось від огиди. – Вона вичікує час, щоб знайти слабке місце та скористатись цим.

- Ви надійно її заточили. І знаєте, що я не підведу вас, - поважно сказав Малфой.

- Я хочу, щоб вона завагітніла, - сказав Волдеморт із сильним шипінням. Потому, ніби це було запізнілою думкою, він додав: - Мене турбує, що у роду Малфоїв немає спадкоємця.

- Звичайно, Повелителю, ми з Асторією ретельно слідуємо всім інструкціям цілительки Страуд, - відповів Малфой.

- Дуже добре, - сказав Волдеморт, знову потираючи кутик рота. – Можеш забирати її назад до маєтку.

Малфой поклонився та схопив Герміону за руку, яка висіла вздовж тулуба. Магія, утримуюча її, зникла, і дівчина впала на нього. Він поморщився від явної огиди та потягнув її геть із залу, подалі від затхлого та гнітючого підземелля.

Коли вони пройшли половину коридору, Малфой штовхнув її до стіни, відпускаючи. Вона наполовину сповзла донизу та підняла тремтячі руки, щоб витерти сльози, що застигли на щоках. Герміона все ще могла ледь бачити через осліплюючий біль у голові.

- Випий це, - наказав він, сунувши їй у руку пляшечку з болезаспокійливим зіллям. – Інакше ти втратиш свідомість, коли я трансгресую, і це значно збільшить час твого відновлення.

Вона проковтнула його, абсолютно впевнена, що він не збирається її отруїти.

- З тобою таке колись траплялось? – Герміона зловила себе на тому, що запитує, коли біль у її голові почав слабшати. Його обличчя м’яко пливло у неї перед очима.

Малфой за мить затримав на ній погляд.

- І не раз, - відповів він. – Моє навчання було жорстким.

Герміона кивнула.

- Це трапилось після п’ятого курсу? – запитала вона, дивлячись на нього знизу вверх. Біль, здавалось, трохи вщухав, коли дівчина зосередилась на питанні.

- Так, - уривчасто промовив він.

- Твоя тітка?

- Гм-м, - він протягнув як підтвердження, його очі звузились. Вони обоє уважно дивились один на одного. Малфой був єдиним, що вона могла бачити.

- Не єдине, чому ти навчився того літа, - помітила Герміона. Його очі поступово розширювались.

- Тобі потрібне зізнання? Мені розповісти тобі про все, що я зробив? – запитав він, обережно розтягуючи слова. Він присунувся ближче, щоб підвищуватись над нею.

Герміона змусила себе не зіщулюватись перед його поглядом. Вона подивилась йому прямо у вічі. Запитання саме зірвалось з губ, дівчина чомусь відчула, що їй життєво необхідно задати його.

- А ти хочеш? – сказала вона.

Малфой втупився у неї, ніби обдумуючи щось. Потому його погляд став суворим, і він відступив назад.

- Навіщо мені говорити з тобою про щось, Бруднокровко? – холодно сказав він, схопивши її за руку та потягнувши коридором до точки апарації.

Мозок Герміони досі переживав наслідки легілименції. Коли Малфой апарував назад до її кімнати, відчуття здавлювання на голові змусили її скрикнути та впасти, щойно вона перемістилась. Її вирвало.

Він стояв незворушно, дивлячись на неї зверху вниз та проганяючи закляттям безлад з підлоги, поки Герміона намагалась боротись з нескінченними приступами нудоти.

- Відправляйся до ліжка. У тебе є два дні, щоб прийти до тями, перш ніж я очікую, що ти знову будеш ходити, - сказав він, перш ніж піти.

Вона б впилась у нього гнівним поглядом, якби могла перервати нав’язливі спазми свого організму.

Коли її тіло остаточно переконалось, що у шлунку не залишилось абсолютно нічого, Герміона забралась до ліжка та обхопила голову руками.

Вона не була певна, коли пройшло два дні. Дівчина спала як вбита і не могла з певністю відповісти, скільки саме годин або днів минуло, коли вона нарешті прокинулась без мігрені.

Поки Герміона вовтузилась зі сніданком, ввійшов Малфой.

Дівчина похмуро поглянула на нього з ліжка.

- З прийдешніми святами, Бруднокровко, - протягнув він.

Вона подивилась на нього з легким здивуванням.

- В якості різдвяного подарунку самому собі я вирішив припинити щотижневий ритуал заміни всіх твоїх туфель. Їх доставлять завтра. Будь ласка, не сприймай це як знак моєї прив’язаності, - сказав Малфой та на мить посміхнувся. Потому його обличчя похололо, коли він підійшов ближче.

- Минуло вже три дні, а ти не виходила зі своєї кімнати. Сподіваюсь, ти не хочеш завдати мені незручностей.

Герміона почувала себе занадто погано, щоб боятись Малфоя.

- Я не в змозі зрозуміти, який сьогодні день, - сказала вона рівним голосом. – Можливо, календар для мене стане ще одним твоїм подарунком самому собі.

Він уважно поглянув на неї.

- І тобі не прийшло в голову просто запитати у ельфів? – запитав Малфой за мить.

Герміона втупилась у нього, відчувши, як непрохані сльози приниження підступають до кутиків її очей. Її рот скривився, поки вона боролась з собою, щоб не заричати або не заплакати.

- Я не можу говорити, поки мене не запитають, - сухо відповіла вона.

Малфой завмер та мовчав на здивування довго. На його обличчі промайнув незрозумілий вираз, перш ніж він кліпнув та слабко розсміявся.

- А я вже гадав, що це була якась демонстрація твоєї програми із захисту ельфів, - сказав він з посмішкою. Його погляд все ще виглядав злегка замороженим. – Я пришлю ельфа пізніше, щоб перевірити, чи зможеш ти говорити, якщо він почне розмову.

Малфой розвернувся та вийшов, не промовивши більше ні слова.

Коли Герміона закінчила копирсатись у тарілці, в її кімнаті з’явилась домова ельфійка, щоб забрати посуд.

- Володар хоче знати, чи не треба тобі ще чогось, - сказала та, уникаючи погляду дівчини.

- Календар зі вказанням дати, якщо це можливо. І… книгу, будь-яку.

Ельфійка здавалась зніяковілою.

- Я можу принести календар. Але володарка сказала, що Бруднокровка не повинна бруднити книги Малфоїв та зачаклувала їх, щоб вони пекли твою брудну кров.

Герміона відвела погляд, і її груди стиснулись. Вона прикусила губу, щоб та не тремтіла. Звісно, Малфой та Асторія зроблять щось злісне, наприклад, навмисно заборонять їй читати.

- Тоді більше нічого не потрібно, - тихо сказала вона.

- Ти могла б взяти «Щоденний пророк», якщо забажаєш, - запропонувала ельфійка.

- Це… було б непогано, - сказала Герміона, не бажаючи обнадіювати себе.

- Бруднокровка бажає ще чогось?

Рот Герміони смикнувся. Вона ледь не попросила називати її Герміоною. Ніхто не називав її Герміоно з тих пір, як…

Було важко пригадати.

Але вона була впевнена, що хоче знати, чи були у слуг конкретні інструкції про те, щоб називати її саме так. Напевно, були. Набагато простіше навіть не підіймати цю тему.

- Більше нічого не потрібно, - сказала Герміона, дивлячись у вікно.

Ельфійка зникла.

Коли дівчина, тремтячи, повернулась з прогулянки, на стіні з’явився календар, а на ліжку лежав екземпляр «Щоденного пророку».

25 грудня. Побачивши дату на стіні, Герміона застигла на декілька хвилин

Номер газети підтверджував дату. Дівчина боялась протягнути руку та доторкнутись до неї, майже очікуючи, що папір обпече її.

Вона нерішуче торкнулась газети кінчиком пальця. Нічого не сталось.

Герміона сіла та прочитала номер від початку до кінця. Смакуючи кожне речення.

Читання.

Вона забула, як це. Востаннє, коли дівчина читала «Щоденний пророк», це було занадто поспіхом.

Герміона повільно прочитала газету ще один раз. А потім ще раз. І ще раз. Кожне слово.

В основному там було сміття. Тонко завуальована пропаганда. Політичні новини були майже нерозбірливі в інтерпретації авторів «Пророку». Герміона ніколи не вважала квідич цікавим, але жадібно читала описи ігор, оскільки вони, здавалось, були єдиною точною інформацією. Сторінки світської хроніки увесь час писали про Асторію. Її ім’я фігурувало у кожній світській колонці.

Герміона читала уважно. Вона досі шукала якісь закономірності. Або приховані паролі. Про всяк випадок.

Наступного ранку Герміона знайшла у шафі серед своїх туфель пару чобіт. «Подарунок» Малфоя. Кожні декілька днів вона одягала нову пару хлипких туфель, при ходьбі снігом декілька разів ледь не обморозивши пальці ніг.

Нові чоботи були зі шкіри дракона. Коли Герміона їх надягнула, вони ідеально їй підійшли. Дівчина могла сказати, що в них були вплетені чари, щоб тримати її ноги в ідеальній температурі. Вона могла пройти в них сотню миль та не отримати жодного мозоля.

Герміона спантеличено втупилась на них. Це було занадто.

Як і мантія, яку він їй дав.

Можливо, Малфой навіть не знав де купити звичайне взуття. Він просто припустив, що всі черевики повинні бути зі шкіри дракона, з контролем температури та чарами проти зношування.

Зайва увага Малфоя взагалі спантеличувала. Дівчина дивилась на черевики ще кілька хвилин.

Вона швидко відкинула цю думку. Якби в Асторії була кімнатна собачка, та безсумнівно, була б наділена дорогоцінними каменями на ошийнику.

Герміона була просто добре взутим та одягнутим домашнім сурогатом, призначеним для трахання за столом декілька днів на місяць.

Малфой, напевно, боявся, що, якщо вона отримає обмороження, йому знову доведеться возитись з нею.

І враховуючи, що Герміона ніби то збиралась народити трьох дітей до того, як покине маєток, вона імовірно повинна була прожити тут не менше чотирьох років. Можливо, навіть близько п’яти або шести.

Беручи до уваги, наскільки спартанською виявилась обстановка маєтку, Малфой, схоже, притримувався строгої філософії купити щось «раз і назавжди». Той факт, що йому довелось купити їй двадцять пар взуття за два місяці, вірогідно, був занадто образливим.

Якби чоботи були дані Герміоні раніше, вона могла б сподіватись використовувати їх для втечі. Але, дивлячись собі під ноги, дівчина не відчувала жодного проблиску оптимізму.

Хоча буде непогано, якщо її ноги перестануть боліти годинами щодня.

Речі, за які Герміона відчувала вдячність, насправді лякали.

Ельфійка знову з’явилась, щоб забрати її посуд та запитати, чи не хоче вона ще чогось.

- Мені дозволено залишати газети після того, як я їх прочитаю? – обережно запитала Герміона.

Запитання було явно не з тих, на які ельфійка була готова відповісти. Вона переминалась з ноги на ногу і, здавалось, роздумувала.

- Топсі треба подумати. Зазвичай ми викидаємо їх після прочитання, - сказала ельфійка за кілька хвилин. – Навіщо Бруднокровці вони потрібні?

Герміона знизала плечима.

- Тут немає чим зайнятись. Буде непогано мати папір, який я могла б використовувати. Я гадаю, що мені відмовлять, якщо я попрошу клубок ниток або пряжі.

Ельфійка кивнула, підтверджуючи її здогадку.

- Топсі повинна тримати цю кімнату в чистоті. Але Бруднокровка може використовувати папір поки не прийде наступна газета, - сказала ельфійка.

- Справедливо, - погодилась Герміона. Як ніби у неї було право вибору в цьому питанні.

Дівчина прочитала денну газету дванадцять разів, перш ніж розірвати її на акуратні квадратики. Попередньо ніч вона провела, перебираючи список речей, які, на її думку, могли їй дозволити мати. Герміона припускала, що у неї не може бути в’язальних шпиць. Заборона пряжі залишалась загадкою, хоча, можливо, Малфой хвилювався, що вона зможе вдушити себе або повістити… якщо зможе позбавитись від уважного спостереження портрету… Версія, звісно, була сумнівною.

Можливо, у неї вийде повіситись зовні. Доведеться уважніше придивитись до дерев у маєтку… вона відкинула подібні плани, щоб відкласти їх на потім.

Герміона не думала більше про самогубство. Вона не думала про причину, через яку її голова досі пульсувала, і ту шкоду, яку Волдеморт завдав її розуму. Вона не думала про цей біль. Або про те, що її руки знову почали труситись. Або про те, як Волдеморт змусив її знову пережити зґвалтування. Спогади, здавалось, травмували її навіть більше, ніж сам момент, коли це сталось. Вона не думала про те, що ніколи не зможе втекти.

 Дівчина не думала ні про що та рвала «Щоденний пророк» так наполегливо, як тільки дозволяли її тремтячі пальці.

Ось і все.

Це було єдине, що її займало.

Зробивши декілька ідеальних квадратів, вона взялась складати їх. Герміона робила орігамі у формі журавлів.

https://www.instagram.com/p/CNvs4ZHH-2B/

Дівчина не могла точно пригадати, де навчилась їх робити. Ця здатність рівно складати папір у певному порядку, який вона не знала, можливо, залишалась на рівні м’язової пам’яті.

Батько? Це він навчив її?

Хтось зі спритними та точними пальцями. За кухонним столом, сидячи поруч з нею.

- Якщо складеш тисячу журавлів за рік, то твоє бажання здійсниться, - промовив чоловічий голос.

 https://www.instagram.com/p/CAvBXtOA31n/?utm_source=ig_web_copy_link

- Ні, ти отримаєш вдачу та щастя, - пролунав жіночий голос з сусідньої кімнати.

- Це одне й те ж.

- Не зовсім. Бажання передбачає, що людина знає, що дня нього краще. Вдача та щастя залишає його на волю долі, щоб привести пізніше у потрібне місце. Я б віддала перевагу, щоб мені подарували вдачу та щастя, а не одне бажання.

- Гаразд, Конфуцію. Буду покладатись на твоє компетентне розуміння містики.

- Я знаю, ти спеціально намагаєшся мене спровокувати. Злиття конфуціанства та японської міфології – це образа перед всіма богами педагогіки. Я не дозволю тобі забивати голову нашої доньки подібною дезінформацією.

- Можливо, я роблю це, щоб розвинути її критичне мислення… Гаразд, я щиро перепрошую за те, як жахливо вона тепер буде вихована. Я візьму всю відповідальність на себе, коли вона буде вигнана з громадянського суспільства та вимушена буде скитатись по світу в якості кочівника. У майбутньому я обов’язково буду посилатись на всі перевірені першоджерела, коли щось їй пояснюю.

- Так, дякую. Було б чудово.

- Проблема з одруженням на комусь, хто ніколи не набридає тобі, полягає в тому, що ця жінка навіть не може залишити чоловіка у спокої, щоб він міг навчити доньку свого улюбленого заняття. Зараз я нарешті покажу тобі, як робити орігамі. Твоя мати не знає нічого про те, що я тобі розповім. А я щойно прочитав статтю астрофізика, який пропонує використовувати цю техніку орігамі для зберігання великих мембран на супутниках.

Герміона складала орігамі-журавлів, поки кінчики пальців не почали боліти. Потому вона розклала їх на підлозі так, щоб вони стояли, розправивши крила.

Газета не була ідеальним матеріалом для орігамі, але це приємно – займатись хоча б чимось. У Герміони так давно не було ніяких справ.

https://lyrium-mysterium.tumblr.com/post/641797230442037248/manacledhermione-with-a-lil-paper-crane

Шкода, що японська міфологія не була справжньою магією. Вона б склала сто тисяч журавлів, якби це принесло їй хоча б трохи удачі.

Дівчина зібрала фігурки та розправила їх всі, залишився в акуратній купці ельфу для прибирання.

Цікаво, якими були її батьки? Яка у них була робота?

Вона сподівалась, що її нездатність пригадати їх означала, що вони десь у безпеці. Що вона змогла захистити їх до початку війни.

Герміона сподівалась, що вони ніколи не дізнаються, що з нею трапилось.

 

Примітки до розділу:

 

Арти:

 

 Автор thegirlthatreadsfantasybooks «Журавлі Герміони»:

https://www.instagram.com/p/CNvs4ZHH-2B/

Автор Flyora «Тисяча журавлів»:

https://www.instagram.com/p/CAvBXtOA31n/?utm_source=ig_web_copy_link

Автор lyrium_mysterium «Герміона з паперовим журавлем»:

https://lyrium-mysterium.tumblr.com/post/641797230442037248/manacledhermione-with-a-lil-paper-crane

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: втрата пам'яті, смерть другорядних персонажів, жорстокість, #Таємниці/Секрети, Розвиток відносин, вагітність, сіра мораль, психологічні травми, драма, Дарк, Слоуберн, антиутопія, au, насилля, війна, складні стосунки, жертви обставин, спогади, перемога Волдеморта, Відхилення від канону, Ангст
Переглядів: 364 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (12 Розділ)
Завантаження...