menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 24.03.2022 в 13:38
Фанф прочитано: 436 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (13 Розділ)


24.03.2022, 13:38

13

Плейлист

End Of The World – Arcando

&burn – Billie Eilish

Jagwar – SHELLS

Happiness Is a Butterfly – Lana Del Rey (Slowed)

Is It Just Me? – Sasha Alex Sloan

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYA2qg4rJm_2_k8I6Tk_0rLN&feature=share

 

П’ять днів потому Герміона сиділа на підлозі біля вікна, складаючи, за її підрахунками, двісті тридцять шостого паперового журавля, коли двері відчинились, і до її кімнати заглянув молодий чоловік. Його очі ковзнули кімнатою. Помітивши Герміону, хлопець ввійшов та швидко зачинив за собою двері.

Вираз його обличчя змінився, коли він пильно подивився на неї.

Молодий чоловік, здавалось, поспішав.

Він був міцної статури, з темним волоссям та кутастим обличчям. На ньому була строга темно-синя парадна мантія. Обличчя покривала густа щетина.

Інстинктивна реакція Герміони при вигляді гостя була повним жахом.

Дівчина застигла, ніби скам’яніла, та втупилась у нього.

Бігти було нікуди. Вона навіть не могла закричати.

Герміоні ніколи не приходило у голову, що одного прекрасного дня в її кімнату може ввійти незнайомець.

Підійшовши ближче, він трохи повагався, помітивши вираз обличчя дівчини.

- Ти мене не пам’ятаєш, - здивовано сказав той. У цих словах, здавалось, був натяк на образу.

Герміона у відчаї дивилась на нього, намагаючись вгадати, хто він. Він здавався їй смутно знайомим. Можливо, зі школи? Хтось, кого вона віддалено знала.

Хлопець продовжував обережно наближуватись. Він був вже на півшляху до неї, і руки Герміони почали судомно стискатись, поки дівчина намагалась придумати, що робити. Якщо вона захоче втекти, їй доведеться рухатись швидше, інакше незнайомець просто накаже їй зупинитись. Можливо, якщо вона заткне вуха… але він може встигнути оглушити її.

Герміона не зможе…

Він був всього за кілька футів від неї, і вираз його обличчя ставав все більш тріумфуючим.

Раптом пролунав різкий тріск, і поруч з нею з повітря виник Малфой. Герміона здригнулась та смикнулась до нього – подалі від незнайомця, що наближувався.

Напружений, тріумфуючий вираз обличчя на обличчі молодого чоловіку різко змінився байдужістю при виді Малфоя. Зупинившись, він випрямився та знову оглянув кімнату.

- Заблукав, Монтегю? – холодно запитав Малфой, злегка вставши перед Герміоною.

Монтегю знизав плечима.

- Просто проходив повз, - відповів він. – Мені стало цікаво, коли я побачив цю кімнату. Тут у тебе занадто багато оберегів, Малфой.

Погляд Герміони метнувся стінами. Захисні чари? Вона ніколи цього не помічала. Було важко виявити певні типи оберегів без палички або магії.

- Темний Лорд довірив її мені з конкретними інструкціями відносно її перебування. Завжди корисно знати, коли хтось вривається на чужу територію, - відповів Малфой. Його тон був абсолютно крижаним.

Монтегю розсміявся.

- Їй не дозволено приймати відвідувачів?

- Ні, - сказав Малфой, відходячи від Герміони, кинувши на неї дуже недбалий погляд. – Але якщо тобі було так цікаво, міг би запитати у мене. Вже майже північ. Вірогідно, нам варто повернутись на вечірку. Впевнений, що Асторія вже шукає нас.

Малфой перетнув кімнату, очікуючи, що Монтегю попрямує за ним. Той, здавалось, навмисно не поспішав.

Монтегю неспішно провів поглядом по кімнаті, а потім знову подивився на Герміону. Напруга повернулась до його очей, коли він дивився на неї зверху вниз, а Малфой стояв позаду нього.

Його погляд. Було щось, що він намагався донести до неї.

Потому він розвернувся та попрямував за Малфоєм.

Герміона декілька хвилин дивилась на двері, що зачинялись за ними.

Монтегю.

Грехем Монтегю?

Він був у рядах Амбридж. І був капітаном слизеринської команди з квідичу. Фред та Джордж засунули його до щезальної шафи на п’ятому курсі.

Герміона ледь пам’ятала його. Вони ніколи не перетинались у школі.

Коли вона встигла пізнати його настільки, що він очікував її реакції на його появу?

Дівчина відклала вбік лист паперу, який вона продовжувала м’яти тремтливими пальцями.

Малфої влаштовували у маєтку новорічну вечірку. Вона й гадки не мала, якби не з’явились Монтегю та Малфой.

Герміона встала та нерішуче попрямувала до дверей. Вона хотіла побачити людей своїми очима, але ця думка зводила її з розуму від страху.

Якщо хтось впізнає її, то зможе зробити з нею все, що захоче, якщо тільки Малфой не з’явиться та не зупинить це. Раптове інстинктивне полегшення, викликане його появою, вибивало її з колії набагато сильніше, ніж хотілось би.

Знайомий диявол був краще, ніж диявол, якого ти не знаєш.

Герміона постояла біля дверей кілька хвилин, перш ніж нерішуче відчинити їх. Вона прокралась коридором та ковзнула в один із закинутих коридорів для слуг, прямуючи до головного крила дому.

Поступово до її вух почали долинати звуки струнного квартету, що супроводжувались гулом розмов. Дівчина зупинилась та прислухалась.

Музика.

Герміона вже багато років не чула музики.

Вона притиснулась до стіни, щоб увібрати це відчуття. Заплющивши очі та дихаючи в такт струнам.

Вона вже забула, як це – чути музику.

За п’ятнадцять хвилин Герміона отямилась та продовжила свій шлях. Вона привідкрила двері та заглянула у темний коридор, щоб перевірити, чи був там хтось. Дівчина вже збиралась ввійти, коли почула шарудіння тканини та жіночий сміх. Герміона різко відступила назад, побачивши, як Асторія вискочила з-за кутка, схопившись за чиєсь зап’ястя. Чоловіче зап’ястя, що точно не належало Малфою.

Герміона не могла ясно бачити у темряві, але статура чоловіка була неправильною. Ширше та нижче. Недостатньо блідою. Її супутник не був блондином.

Асторія притулилась спиною до стіни, і чоловік наблизився до неї, поки образ відьми не зник з поля зору дівчини. Очі Герміони розширились, коли хіхікання змінилось хриплими зітханнями.

Вона зраджувала чоловіку… хоча це не було дивно… Герміона просто не очікувала, що стане мимоволі свідком цієї події.

Раптом у темряві промайнули дві стрункі молочні-білі ноги, і в мить, коли вони обернулись навколо стегон чоловіка, звуки зітхань змінились пристрасними стогонами.

Герміона відчула себе дивно зачарованою, поки жахлива думка не прийшла їй у голову…

Малфой знайде це в її пам’яті.

Вона різко відступила назад та безшумно побігла наверх сходами. Дівчина знала ще один маршрут в бік бальної зали.

Герміона доволі добре орієнтувалась у більшій частині маєтку. Якщо на її шляху були стіни в якості опори, вона могла пройти куди завгодно без приступів паніки.

На третьому поверсі розташовувались вузькі звивисті сходи, які вели до балконного ложе над бальною залою. Герміона припустила, що вечірка проходила саме у ньому.

Вона сподівалась піти кудись, де можна було б підслухати розмову, але в її план вмішалась інтрижка Асторії в коридорі. Герміона спробувала проаналізувати побачене. Сам по собі вчинок не був дивовижним, але необережність виявилась надмірною. Зраджувати чоловіку в коридорі, заповненому портретами його родини. Навіть якщо це був фіктивний шлюб, така відвертість здавалась надзвичайно грубою.

Герміона прослизнула в балконне ложе, опустилась на коліна та подивилась крізь перила вниз. Бальна зала була заповнена людьми, одягненими у свої найрозкішніші вбрання. Кімната була чудова у своєму оздобленні. Блискуча. Люстри прикрасили чарівними гірляндами, а в центрі кімнати звели вежу з фужерів шампанського висотою не менше шести футів – шампанське стікало донизу нескінченним чарівним фонтаном.

Ця вечірка призначалась для світської хроніки. Декілька фотографів робили знімки для ранкової газети.

Герміона побачила Пія Товстоватого та ще кількох важливих персон з Міністерства. Там були десятки Смертожерів, яких вона впізнала.

Блідий спалах волосся привернув увагу Герміони, і дівчина помітила, що Малфой був зайнятий розмовою з Долорес Амбридж. Наглядачка вбралась у темно-рожеву парадну мантію з глибоким вирізом та кулоном, що значно виділявся на грудях.

Амбридж посміхалась та торкалась руки Малфоя, в той час як його погляд залишався кам’яним. Його очі тишком ковзали вниз по її грудях, в його погляді читалась суміш зацікавленості та схвильованості.

Перш ніж Герміона встигла обдумати те, що відбувалось, її увагу привернула багряна фігура. Вона не повірила своїм очам. На вечірці була сурогатна мати.

Очі Герміони пробіглись кімнатою, і вона зрозуміла, що їх там було дев’ять.

Дівчина здивовано втупилась у них. Вона не могла нікого впізнати. Всі сурогати були у капелюхах та прямували за чаклунами, ніби тіні. Їхні голови були опущені донизу, а плечі покірно похилились.

Деякі з чаклунів, яких вони супроводжували, були Смертожерами. Герміона впізнала Амікуса Керроу, Мальсибера та Ейвері. Решта чаклунів були молодшими. Вона подумала, що один з них – Адріан П’юсі, а інший – Маркус Флінт.

Герміона зрозуміла, що сурогати використовувались як символи статусу. Демонстрація важливості родоводу їх власників.

Груди Герміони стиснулись, а обличчя спотворилось, коли вона спостерігала за цим в живу.

Жінки не підходили одна до одної близько. Схоже, їм було наказано не пересуватись без команди залою. Але, коли вони проходили повз одна одної, Герміона бачила, як їхні руки на мить доторкались. Щоб передати повідомлення або просто для втіхи – дівчина не могла точно роздивитись через відстань.

Герміона думала, що всіх сурогатних матерів тримають під замком у маєтках, як і її саму. Вочевидь, це було хибне припущення.

Виключенням була лише Герміона. Останній член Ордену. Зі втраченими спогадами. Наручниками, пов’язаними кровною магією. У власності Верховного Правителя. Під особистим контролем самого Волдеморта.

Можливо, іншим дівчатам навіть дозволялось виходити за межі маєтку на самоті. Насправді, враховуючи, що їх можна було відстежити, не було жодних причин, з яких вони не могли цього зробити.

Можливо, Герміоні також технічно було дозволено зробити це. Хоча чомусь вона у цьому сумнівалась. Якщо їй було заборонено приймати гостей, то Малфой навряд чи дозволить їй покинути маєток.

- Хвилина до півночі! – весело крикнула відьма зі звучним голосом, перервавши роздуми Герміони. – Знайдіть вашу пару для новорічного поцілунку!

Асторія повернулась до кімнати. Її мантія злегка розвівалась, а вираз обличчя був невинним, але у ній відчувалась легка розгубленість, яка здавалась Герміоні очевидною. Її губна помада була злегка розмазана. Не занадто явно, але достатньо, щоб помітити, що форма її роту була недбало окреслена. Вираз її обличчя був самовдоволеним.

Герміона спостерігала, як Асторія підійшла до Малфоя. Її нахабність змінилась виразом ніжності, коли вона підійшла ближче, але в очах відьми промайнуло ще щось.

Малфой уважно подивився на неї, але його погляд навіть не смикнувся. Герміона не могла добре розгледіти обличчя Асторії.

- Десять! Дев’ять! Вісім! Сім! – зала почала скандувати зворотній відлік до Нового року.

Коли цифри закінчились, Малфой протягнув руку вперед без будь-якого виразу на обличчі та провів великим пальцем по губах Асторії.

На нульовій відмітці він нахилився та притиснувся губами до губ Асторії. Зала вибухнула магічним феєрверком, криками та дзвоном посуду, коли люди виголошували тости.

Губи Малфоя залишались притиснутими до губ Асторії, але, цілуючи дружину, він підняв погляд, дивлячись поверх її голови. Його холодні сірі очі зупинились на обличчі Герміони.

https://enselius.tumblr.com/post/651551074820489216/astoria-x-draco-this-was-supposed-to-be-from

Вона забула, як дихати.

Герміона дивилась на нього у відповідь. Не здатна відвести погляд.

Її шлунок різко смикнувся. Серце почало калатати, поки вона не почула дзвін у вухах. Здригнувшись, дівчина відчула, що повинна відсунутись подалі, але опинилась у пастці, ніби холодне срібло його погляду продовжувало втримувати її.

Він продовжував дивитись на неї, поки Асторія не перервала поцілунок і не відвернулась. Потому його очі опустились, і фальшива аристократична посмішка скривила його вуста, коли Малфой оглянув кімнату, плескаючи без ентузіазму протягом кількох секунд, перш ніж схопити келих шампанського з плаваючого підносу.

Він залпом випив його, ніби це була рідина для полоскання роту.

Герміона відкинулась назад та притиснула руки до грудей, бажаючи, щоб серце припинило так шалено калатати.

Вечірка продовжувалась кілька годин. Герміона уважно спостерігала за соціальними взаємодіями. Шукаючи ознаки напруги та альянсів. Намагаючись визначити соціальним порядок, який існував, щоб зрозуміти, що було пропущено «Щоденним пророком».

Вона помітила, що Грехем Монтегю змішався з натовпом, і деякий час спостерігала за ним, намагаючись зрозуміти, чи немає у ньому чогось знайомого. Він здавався їй абсолютно чужим.

Малфою неможливо було змішатись з кимось. Він стояв та дозволяв іншим людям розмовляти із собою. Для Герміони ставало все більше очевидно, хто з людей знав, що він – Верховний Правитель, а хто ні. В тому, як юні Смертожери наближались до нього, було щось ніби поваги або делікатності. Смертожери трохи старшого віку, такі, як Мальсибер, Нотт-Старший та Якслі, ставились до нього із сумішшю поваги та обурення.

В той час як інші присутні, можливо, не усвідомлювали, чому Малфой був так тісно оточений Смертожерами. Увага до нього розповсюджувалась кімнатою, наче верховий вогонь. Кімната була орієнтована навколо Малфоя таким чином, що це починало нервувати.

Малфой грав свою роль доброзичливого володаря. Холодність та відчуття небезпеки його персони були беззаперечні, але він змінив їх на аристократичну ввічливість. Жорсткий непохитний вираз, який він носив поруч із нею, був відсутній. Він з поблажливим виглядом посміхався та займався нескінченним потоком світської бесіди з кожним, хто наближався. Але Герміоні, нездатній розібрати його слова і просто спостерігаючій за ним, він здавався холодним та нудьгуючим.

Було майже четверта ранку, коли розійшлись останні гості.

Герміона обережно поверталась до своєї кімнати. Вона не хотіла знову зіткнутись з Асторією або з якимись гостями, що ще не пішли. Дійшовши до коридору, що вів до її кімнати, дівчина виглянула з-за кутка та виявила там Малфоя.

Він оглянувся та одразу ж побачив її.

- Повеселилась? – запитав він.

Герміона вагалась декілька секунд, перш ніж завернути за кут та, знизавши плечима, попрямувала до нього.

- Було цікавіше поспостерігати в живу, ніж постійно читати про подібне у газеті, - відповіла вона.

Малфой фиркнув.

- Слова, які я ніколи не очікував почути від тебе, - сказав він. Потому він втупився у неї, примружившись. – Чому Монтегю цікавиться тобою? – запитав він, вигнувши брову.

Герміона поглянула на нього.

Вона здивувалась, що він запитує. Дівчина зрозуміла, що у Малфоя є графік для вивчення її спогадів. Приблизно кожні десять днів. Він пропустив останній сеанс та залишив його Волдеморту. Якби Малфой захотів правдиву інформацію, то міг би просто зачекати.

- Уявлення не маю, - відповіла вона. – Я ледь знала його у школі.

В очах Малфоя розцвіла зацікавленість.

- Невже? Як інтригуюче, - сказав він задумливо. – Ти повна сюрпризів.

Герміона закотила очі.

- Кажеш цю фразу кожній дівчині? – сказала вона саркастично-солодким тоном.

Він уважно подивився на неї та усміхнувся.

- Відправляйся спати, Бруднокровко.

Не зважаючи на формулювання, це не було схоже на команду. Герміона ще мить дивилась на нього, перш ніж ввійти в свою кімнату.

Він досі стояв у коридорі, коли вона зачинила двері.

На обкладинці ранкової газети було фото Малфоя та Асторії. Там був зображений момент, коли Малфой потягнувся вперед та провів великим пальцем по губах Асторії, перш ніж нахилитись, щоб поцілувати її, а позаду них вибухнули феєрверки та стрічки.

Це виглядало мило, романтично та інтимно.

На наступній сторінці було фото Верховного Правителя, що вбив декілька людей у Франції. Одна дівчина здалась їй смутно знайомою. Герміона подумала, що вона могла відвідати Хогвартс під час Турніру Трьох Чаклунів.

Герміона не знала, що Малфой від’їжджав з країни на початку тижня.

Дівчина склала фото Малфоя та Асторії в орігамі, звеселившись тим, що змусила їх відскочити, а потім врізатись один в одного.

https://www.instagram.com/p/CLcBs1LASHF/?igshid=1izv7rbeb3jd1

Вона розірвала фото Верховного Правителя на дрібні полоси та переплела їх між собою.

«В іншому житті, - подумала вона, - я могла б займатись прикрашанням випічки».

Потому Герміона встала та приступила до вправ.

Дівчина ставала до смішного підтягнутою, що було задовільним, хоча, в основному, марним відчуттям. Насправді не мало значення, скільки ударів вона зможе нанести, якщо не може дійсно вдарити кулаком в обличчя Малфоя. Не було особливого сенсу у витривалості, адже у неї ледь не кожен раз траплявся приступ паніки, коли Герміона забирала руку від тисової огорожі та намагалась рухатись зі швидкістю, яка не була небезпечно швидкою.

Малфой з’явився ближче до вечора, щоб подивитись її спогади. Схоже, він не знайшов у них нічого особливо цікавого. Він навіть не відреагував, коли побачив момент, де Асторія трахається з кимось у коридорі. Портрети, вірогідно, вже повідомили йому про це. Закінчивши з її спогадами, він встав.

Герміона пересилила головний біль та сіла, дивлячись на нього.

- Завтра я надішлю останню пляшечку із зіллям, - сказав він.

Дівчина кивнула. Малфой більше нічого не сказав та розвернувся, щоб піти.

Того вечора Герміона ретельно продумала план наступного дня. Якщо це дійсно була її остання доза зілля, то була багато речей, які вона хотіла спробувати, перш ніж ефект зникле.

Наступного ранку дівчина не стала затримуватись, щоб прочитати газету. Вона залпом випила зілля перш, ніж встигла завагатись або налякатись його побічних ефектів. Потому Герміона попрямувала до дверей з холодною рішучістю.

Її першим пунктом плану було південне крило маєтку. Єдина частина дому, яка досі залишалась не дослідженою. Герміона почала з найвищих поверхів, поступово спускаючись донизу.

Діставшись першого поверху, вона відчула, як повітря змінилось, ставши більш густим та холодним. Навіть крізь пом’якшуючу дію зілля дівчина відчувала якийсь вплив. Волосся на затилку стало дибки, а тіло покрилось холодним потом.

Темна магія.

Повітря настільки сильно було нею просякнуте, що, здавалось, Герміона могла відчути її на смак.

Дівчина завмерла на сходах на кілька хвилин, роздумуючи.

Інстинкти наполегливо кричали їй розвернутись та йти геть. Але вони були нейтралізовані зіллям.

А ось її допитливість – ні.

Вона спустилась на останні кілька сходинок та попрямувала туди, куди вели відчуття. Двері були привідкриті. Герміона заглянула всередину. Це була велика вітальня. Абсолютно порожня. Жодного предмету меблів. Жодних штор. Ніяких портретів на стінах. Навіть шпалери, здавалось, були здерті.

В центрі приміщення не було нічого, окрім великої клітки.

Темна магія, що просочила кімнату, здавалось, більше за все зосередилась навколо неї.

Герміона повільно ввійшла та наблизилась до клітки.

У цій кімнаті гинули люди. Повільно. В муках.

Мозок Герміони автоматично почав складати список темних ритуалів, які забезпечували таку тривалу присутність згубної магії.

Вірогідно, ця магія навіть торкнулась родової магії маєтку.

Підійшовши ближче, Герміона виявила, що клітка була вбудована у підлогу. Її в буквальному сенсі неможливо було прибрати, якщо тільки не зруйнувати фундамент маєтку, але, мабуть, й цього могло виявитись недостатньо.

Просто стоячи поруч, вона відчувала у роті присмак міді, схожий на присмак крові.

Дівчина уважно оглянула клітку.

Та була на дюйм нижче за неї. Ймовірно, рівно п’ять футів у висоту та близько трьох футів вшир. Достатньо висока, щоб тримати там людину або декількох.

Герміоні стало цікаво, скільки людей у ній побувало.

Якийсь шум налякав її. Вона обернулась та побачила, що Малфой стоїть в дверях та дивиться на неї з роздратуванням, що межує з люттю.

- Звісно, у тебе не вистачило мозку триматись подалі звідси, - промовив він твердим голосом, прямуючи до Герміони.

 

Примітки до розділу:

 

Арти:

 

Автор enselius «Новорічний поцілунок»:

https://enselius.tumblr.com/post/651551074820489216/astoria-x-draco-this-was-supposed-to-be-from

Автор hoffnungclaws «Герміона робить паперових журавлів»:

https://www.instagram.com/p/CLcBs1LASHF/?igshid=1izv7rbeb3jd1

Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: психологічні травми, перемога Волдеморта, сіра мораль, жертви обставин, вагітність, Ангст, Дарк, au, спогади, антиутопія, #Таємниці/Секрети, складні стосунки, жорстокість, війна, Розвиток відносин, насилля, Відхилення від канону, Слоуберн, смерть другорядних персонажів, драма, втрата пам'яті
Переглядів: 436 | Завантажень: 0 | Оцінка: 3.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (13 Розділ)
Завантаження...