menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 26.03.2022 в 19:53
Фанф прочитано: 254 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (15 Розділ)


26.03.2022, 19:53
15
Плейлист
Broken Crown – Mumford & Sons
The Return – CLANN
Andare – Ludovico Einaudi
Final Hour – UNSECRET & Ruelle
Falling Apart – Krigare

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDpMuPpv9fUaMfSl7FM5hb4&feature=share

У Герміони знову настав період, благополучний для зачаття.
Стіл знову з’явився у центрі кімнати, і вона відчула себе смиренною зі своєю участю. Це почало здаватись неминучим.
Неминучість.
Герміона з соромом зрозуміла, що починає звикати до своєї клітки. 
Малфой збирався ґвалтувати її за столом, і ця думка стала для неї буденною. Навіть поняття «зґвалтування» починало здаватись не зовсім правильним.
Все ніби ставало…
Менш лячним.
Фізично та морально страх почав зникати по мірі того, як розум змушував її пристосовуватись. Вона не відчувала нудоти. Серце не калатало у грудях від жаху. Болюче відчуття всередині не було таким гнітючим – вона перестала задихатись від паніки, коли думала про це.
Її розум метався у спробі логічно виправдати цей процес. Намагаючись змусити її адаптуватись. Змусити її жити далі та полишити спроби самогубства. 
Якщо стан у будинку перестане її тривожити, у неї буде менше шансів на втечу. Менше шансів спровокувати Малфоя. 
Герміона могла зрозуміти це з наукової точки зору. З точки зору цілительки, вона могла б пояснити фізіологію та психологію своєї поведінки. Залишатись у стані постійного страху, стресу та тривоги було нестерпно. Її організм не міг завжди підтримувати її на емоційному піку. Вона або буде змушена адаптуватись, або зрештою зійде з розуму. Зілля, яким накачував її Малфой, вірогідно, допомагало притупити її бажання боротись.
Розуміння науки цього явища не робило усвідомлення кращим. Від цього ставало лише гірше. Герміона знала, що буде далі. 
Вона адаптується та звикне до свого життя у маєтку.
Ця думка вразила її до глибини душі. 
Дівчина продовжувала дивитись на стіл, не знаючи, що з ним робити. Вона не розуміла, як їй боротись. Без можливості чинити опір більше, ніж зараз.
Малфой не робив нічого такого, що завдавало б їй біль. Це було навіть гірше, ніж якби її катували. Відсутність болю змушувала її відволікатись від свого стану полонянки.
Герміоні необхідно було тікати. Ось і все. Втеча або хоча б шанс на неї. Потрібно знайти спосіб вибратись. Десь повинен існувати вихід. Жодна клітка не була ідеальною. Ніхто не був ідеальним. У Малфої повинно бути щось, що вона могла б використовувати проти нього. Їй просто необхідно з’ясувати, що це.
 Вона повинна. Вона просто зобов’язана це зробити.
Дівчина продовжувала повторювати подумки цю мантру, навіть коли перетнула кімнату та нахилилась до столу. Ноги окремо.
Не дозволяючи собі думати про те, що відбувається. Не дозволяючи собі думати про невдачі. 
«Я втечу, - пообіцяла вона. – Втечу у місце, повне добра та тепла, і буду вільна». 
Герміона зажмурилась, знову й знову повторюючи подумки цю обіцянку, поки не почула клацання дверей. 
Вона спостерігала, як змінюються січневі дні.
Малфой приходив п’ять разів. На шостий день він ввійшов до кімнати та мовчки вивчив її спогади. Він здавався спантеличеним. 
Потому дівчина була сама по собі. 
Вона складала орігамі. Планувала оглянути маєток. Оглядала маєток. Читала газету. 
Інформації про військові дії меншало з кожним днем. Суспільне захоплення сурогатами повільно починало поглинати сторінки світської хроніки. Жінки у червоному частіше почали з’являтись на публіці. Їх виставляли на показ, водили до опери, спілкувались з ними, як з екзотичними домашніми тваринами. Фотокартки їх фігур у капелюхах завжди супроводжувались їдким сарказмом авторів статті та здогадками на тему можливих вагітностей. Неназвані джерела стверджували «про велику вірогідність того, щоб Флінти додадуть нове ім’я до сімейного гобелену до кінця року». 
Цілителька Страуд була мовчазна з репортерами, що лише підливало олії у вогонь для подальших спекуляцій.
Панічні атаки Герміони, здавалось, залишились у минулому. Вона знала свої межі та намагалась не переступати їх. Коли дівчина була зосередженою та займалась вивченням портретів та оглядом маєтку, вона могла залишатись спокійною. Коли намагалась не думати про війну та про те, що всі, кого вона знала, загинули. 
Поступово Герміона так добре навчилась тримати себе в руках, що на мить забувала про все. Вона робила вдих та уявляла будь-який момент, де не відчувала себе розбитою, сумною або зневіреною.
Почуття провини, яке падало на неї миттю пізніше, було холодним та гірким, мов морська вода. 
Герміона завмирала на мить, а потім ковтала ком жаху у горлі та повторювала свою клятву втекти.
Але вона не могла втекти.
Дівчина досліджувала маєток зверху донизу. Вона виявила набір чарівних шахів та грала партії проти самої себе. Будувала карткові вежі з колод карт, які знайшла в ящику стола. Навідувала коней.
Герміона намагалась знайти Малфоя, але так і не змогла. Вона не знала, чи був він взагалі у маєтку. Він міг бути ззовні або просто за дверима, які були запечатані. Іноді здавалось, що він навмисно уникає її.
Вона розігрувала в уяві сцени втечі. 
Дівчина частіше почала бачити Асторію. Знайомий стуків підборів здалека, і Герміона швидко зникала за завісою або у коридорі для слуг.
Коридори для слуг були заповнені майстерно замасковані вічками. Герміона підозрювала, що, враховуючи наявність у маєтку домових ельфів та звивистих маленьких тунелів, все це вірогідно використовували для слідкування за небажаними гостями або членами родини. Маєток був переповнений прихованими ходами: деякі були очевидними, інші добре заховані. Герміона знайшла їх всі. Кожного разу, коли розміри кімнати здавались дивними, Герміона бралась за роботу: легенько постукувала по стінах, натискаючи на кожну плитку, або крутила кожну лампу, поки не відчувала, що щось піддається. Іноді чарівним чином з’являлись приховані двері, іноді майстерно побудовані меблі, що повертались, відчиняли потаємний прохід. 
Асторія рідко бувала одна. Її супроводжував той самий смуглявий широкоплечий чоловік, якого Герміона бачила мельком на Новий рік. І незабаром стало зрозуміло, що ні Асторія, ні її коханець не мали навички використовувати спальню для вираження своєї пристрасті. Коли Герміона в черговий раз застукала їх, Асторія була майже оголеною та притискалась до вікна у вітальні.
У них, здавалось, була ціль зайнятись сексом у кожній кімнаті маєтку. 
Герміона зі всіх сил намагалась уникати їх. Їй не особливо подобалась думка про те, що Малфой використає її спогади, щоб спостерігати, як його дружину трахають зі всіх сторін. Спочатку вона хотіла було подивитись назло йому, але пізніше відкинула цю думку. Малфою, мабуть, було плювати на те, що творить Асторія. І цей перегляд, швидше за все, мало його зачепить. Зате він був дуже незручним для Герміони. 
Кожен раз, коли Герміона натикалась на Асторію під час чергової зради, вона швидко відводила погляд та вислизала. 
Якийсь час дівчина просто мимоволі побачила закохану пару, одразу ж тікаючи, але зрештою Герміона виявила їх обох повністю одягненими. Вона блукала найвищим поверхом Південного крила, коли помітила парочку, що гуляла гравійною доріжкою вздовж живої огорожі. Асторія жваво теревенила, в той час як чоловік поруч з нею повернувся та поглянув на Південне крило. У той момент Герміона поглянула на нього, нарешті розглянувши його обличчя.
Грехем Монтегю.
Герміона шоковано дивилась вниз, поки його очі уважно оглядали нижні вікна Південного крила. Коли він підійняв голову вище, Герміона різко відступила назад та зникла. 
Її серце раптом закалатало. 
Грехем Монтегю був коханцем Асторії. Саме той гість, що «випадково» наткнувся на кімнату Герміони під час новорічної вечірки. Незнайомець, який очікував, що Герміона одразу ж його впізнає.
У нього був роман з Асторією. Монтегю відвідував маєток майже щоденно. Він дивився на віна, де знаходилась кімната Герміони, з виразом сталевої рішучості на обличчі. 
Чи було це співпадінням? Чи могла це бути співпадінням? 
Герміона прокрутила у голові всі сценарії, які тільки могла придумати.
Що вона знала про нього? 
Слизеринець. Колишній член інспекційної дружини Амбридж. Осоромлений Фредом та Джорджем. В якийсь момент під час війни Герміона знала його і забула про це. У нього був роман з Асторією. Здавалось, він шукав Герміону.
Чи був він Смертожером? Герміона не виключала цього. Або він працював у Міністерстві, або він був в армії Волдеморта, якщо опинився на прийомі у маєтку. Він, схоже, користувався повагою у суспільстві, отже, не був звичайним лісником. На новорічній вечірці не демонстрував особливої близькості з чиновниками з Міністерства. 
Герміона прокрутила в голові всі, що могла пригадати з подій тієї ночі. Вона була поглиблена спостереженням за Малфоєм, а потім дівчатами-сурогатами і не звернула уваги на той факт, що Асторія та Монтегю зникли одночасно. Коли Герміона спостерігала за ним пізніше ввечері, він спілкувався з натовпом та здавався найбільш знайомим з Маркусом Флінтом та Адріаном П’юсі. 
Не зважаючи на невиразні спогади про війну, Герміона була повністю впевнена, що Флінт та П’юсі були нічим не визначними Смертожерами. 
Отримання Темної мітки вважалось знаком відмінності – доступом у найближче коло обраних Волдеморта. По мірі того, як його влада над Європою посилювалась, він все рідше відмічав своїх послідовників.
Тому логічним висновком було те, що Монтегю також був Смертожером. З Міткою чи без, було складно сказати.
Але це не пояснювало його інтересу до Герміони. 
За виключенням…
Чи міг він…
Жодних шансів на втечу. 
Герміона майже боялась навіть подумати про це, дозволити цій думці існувати в її голові, де Малфой міг би знайти її, але вона вже не могла зупинитись.
Чи міг Монтегю бути шпигуном Спротиву? Можливо, підтримував зв’язок з Орденом? Можливо, саме це він намагався повідомити їй перед тим, як піти з Малфоєм? 
Вона почала уважно спостерігати за Асторією та Монтегю, коли вони не були зайняті сексом. Вона слідкувала за ними з таємних ходів та все більше переконувалась, що у Монтегю були приховані мотиви для перебування у маєтку. Він був надзвичайно зацікавлений будинком, і його очі дивні блукали інтер’єром кожен раз, коли Асторія відверталась. 
Герміона міркувала, чим їй загрожувала спроба наблизитись до нього. Він рідко бував один. Асторія, здавалось, ніколи не відходила від нього далі, ніж на кілька метрів.
В тих рідкісних випадках, коли Герміона бачила його одного, вона вагалась. Він був занадто незнайомим. Звісно, якби раніше вона довіряла йому, то відчула б це інстинктивно.
Вона продовжувала виправдовувати своє небажання до нього наближатись. Якби він був членом Спротиву, і дівчина підійшла б до нього раніше, ніж потрібно, то могла б викрити його прикриття. Тим більше, якби виявилось, що він не знав способу зняти кайдани, все виявилось би марним.
Герміона вирішила тягнути час та продовжити спостереження. Краще вже непідтверджені підозри, ніж щось конкретне, що Малфой міг від неї отримати. 
Вона продовжувала вагатись.
Прибувши знову, цілителька Страуд виявила, що дівчина знову на вагітна. Її обличчя під час вивчення результатів діагностики здавалось роздратованим. Герміона продовжувала спостерігати за стрілкою годинника. 
- Чому у тебе такий низький рівень натрію? – запитала Страуд, проглянувши результати аналізів Герміони.
Дівчина оглянулась. 
- У моєму раціоні немає солі.
- Немає солі? – здивовано промовила цілителька. – Чим ж вони тебе годують? 
Герміона знизала плечима: 
- Овочі, м’ясо та яйця. Все у вареному вигляді. І житній хліб.
- Але чому? 
- Я припустила, що це те, чим вони повинні мене годувати. Не те щоб у мене була якась свобода слова у цьому питанні, - холодно відповіла Герміона.
- У тебе повинна бути збалансована дієта. Вона включає у себе сіль, - роздратовано сказала Страуд. Вона протягнула руку та постукала кінчиком палички по наручнику на зап’ясті Герміони.
За хвилину ввійшов Малфой зі своїм звичним похмурим виразом обличчя.
- Необхідна моя присутність? – сказав він.
- Так. Є причина, по якій їй не дають сіль? – сказала цілителька.
Малфой кліпнув. 
- Сіль? – ехом відізвався він.
- Вона каже, що вся її їжа без солі та у вареному вигляді. Це починає впливати на її рівень натрію, - продовжувала цілителька Страуд, її очі звузились, коли вона поглянула на Малфоя. 
Брови того здивовано поповзли доверху. 
- Ельфам було наказано забезпечити її їжею. Я припустим, що вона їсть те ж саме, що й ми з Асторією, - сказав він. Потому його щелепа злегка стиснулась, а очі звузились. – Асторія узгоджує меню. Я з’ясую, що трапилось.
- Будь ласка, зробіть це. Темний Лорд стає нетерплячим через відсутність прогресу. Ми ж не хочемо додаткового втручання.
- Дійсно, - холодно відповів Малфой, зустрівшись поглядом з цілителькою Страуд. – А зараз, якщо ти закінчила, я повинен повернутись до своєї роботи.
- Звісно, Верховний Правителю, не смію вас затримувати, - відповіла цілителька, кинувши на нього останній погляд, перш ніж повернутись до Герміони.
Того вечора Герміона отримала свій перший обід з гарніром, свіжим салатом, приправами та сільничкою.
Вона не розуміла, як сильно сумувала за сіллю, поки, нарешті, не отримала її знову. 
Думаючи про цю ситуацію, дівчина розуміла: не було нічого дивовижного в тому, що Асторія вирішила наказати домовим ельфам тримати її на якійсь… в’язничній дієті? Їжі, що достойна бруднокровки? Герміона навіть не була певна, який сенс вона у це вкладала. Ця жінка була… дивною. Її роздратування присутністю Герміони, здавалось, проявлялось якимось нелогічним чином, тому що вона думала, що їй це зійде з рук.
І це сходило їй з рук протягом трьох місяців, приблизно двохсот семидесяти прийомів їжі. Герміона не хотіла більше навіть думати про ще одну порцію відварних овочів. 
Малфой ввійшов до кімнати, коли вона майже закінчила їсти, і, наблизившись, оглянув їжу на тарілці. 
- Схоже, мені варто було самостійно у всьому переконатись, - сказав він з похмурим виглядом після того, як їжа, судячи зі всього, виправдала його очікування. – Ти могла б згадати про це.
- Якби я вирішила скаржитись, їжа стала б останньою річчю, яку я б пригадала, - відповіла Герміона, злісно тикаючи виделкою у томат.
Він злегка посміхнувся.
- Так. Мабуть, так і було б.
Малфой дивився у вікно, поки вона їла. Дівчина навмисно не поспішала та подумки повторювала всі дратуючі тупі пісні, які вивчила в дитинстві. 
Закінчивши з їжею, Герміона поглянула на нього. Вона бачила його профіль та помітила, як його очі на мить розфокусувались. «Сподіваюсь, ти помреш найповільнішою та жахливою смертю, яку хтось колись придумував, Малфой», - одразу проричала вона подумки. За мить він кліпнув та подивився на неї без будь-якого виразу. Вона зустріла його пильний погляд без будь-яких вибачень.
- Візьму до уваги, - сказав він та вказав на ліжко.
Герміона слухняно підійшла та сіла на край ліжка, перш ніж поглянути на нього та відчути, як його холодні срібні очі занурюються до її свідомості. 
Вона завжди опинялась лежачою на спині, коли він закінчував ритись у її спогадах.
Він декілька разів переглянув її спогади про Джинні.
Потім спостерігав, як вона шпигує та роздумує про Грехема Монтегю. Малфой вислизнув з її думок. 
- Монтегю отримав Темну мітку після фінальної битви, - сказав він, дивлячись на неї зверху вниз. – Мені розповідали, що це було зроблено в символ визнання його виключних заслуг.
Говорячи це, він усміхався.
- Твої заслуги також були виключними? – запитала вона, пильно дивлячись на Малфоя. Вона поняття не мала, чи бреше він їй щодо Монтегю.
Він подивився на неї зверху вниз та жорстоко посміхнувся. 
- Більш виключні, ніж у Монтегю, - сказав він. Потому усмішка зникла. Малфой продовжував дивитись на неї, уважно вивчаючи обличчя, а потім окинув поглядом все інше. 
Його погляд здавався м’якшим та темнішим, ніж зазвичай. 
Герміона запізно зрозуміла, що розкинулась перед ним на ліжку. Вона відчула, як шкірою пробігли мурашки. Дівчина швидко сіла. 
Він ще мить дивився на неї, потім відвів погляд та втупився на стіну позаду неї.
- Якщо у тебе є якісь надії на Монтегю, дозволь їм померти, - холодно сказав Малфой. Потім розвернувся та пішов. 
Через тиждень Герміоні наснився новий сон про Джинні.
Герміона була у своїй спальні на Площі Гриммо, коли ввійшла подруга.
- Ти рано повернулась, - сказала Джинні.
Герміона поглянула на годинник.
- Вдалий день, - відповіла вона.
- Так, - сказала Джинні, виглядаючи трохи незручно. – Слухай. Я хотіла попросити тебе про допомогу. 
Герміона чекала.
Джинні нервово намотувала волосся на палець, але вираз її обличчя був невинним. 
- Я… ну… ти, очевидно, в курсі про мене та Гаррі, - сказала Джинні.
Герміона коротко кивнула. 
- Так, правильно. Що ж. Справа в тому, я хочу бути максимально обережною. Я вже користуюсь закляттям. Але… є щось у спадку Прюеттів, вони не схожі на інші чаклунські сім’ї. Вони просто приречені вагітніти, не зважаючи ні на що. Рон та я були незапланованими випадковостями після того, як з’явились близнюки. У цьому й полягає прохання… не могла б ти допомогти мені з приготуванням протизаплідного зілля. Якщо у тебе буде час. Я завжди погано їх готувала. Якщо ти не зможеш… тоді гаразд. Я можу попросити Падму. Знаю, ти жахливо зайнята. Просто… я не хочу, щоб ти думала, що навмисно тебе уникаю.
- Звісно. Я все одно буду варити зілля сьогодні ввечері. Його легко буде включити до списку. Віддаєш якісь переваги щодо смаку? Найбільш ефективні не дуже приємні на смак.
- Мені байдуже, яке воно на смак, якщо буде дієвим, - сміливо сказала Джинні.
- Ну, в мене ж кілька готових флаконів. Я можу дати тобі їх зараз, якщо хочеш.
- Звідки вони у тебе? – Джинні кліпнула та підозріло втупилась в Герміону. – Ти…?
Герміона вже бачила, як Джинні подумки складає список її можливих чоловіків.
- Ти ж не… зі Снейпом, правда? – Джинні раптом запнулась.
Герміона відкрила рот.
- Мерлін… Ні! – протараторила вона. – Я цілителька! Я тримаю багато речей під рукою. Ти нестерпна! Чому ти взагалі подумала про нього? 
Джинні виглядала злегка зніяковілою.
- Просто він єдина людина, з якою ти можеш довго розмовляти. Окрім Фреда, який зараз з Анджеліною. Зі всіма іншими ти лише сперечаєшся та сваришся. І ці словесні баталії, впевнена, не включають примирливий палкий секс.
- Це не означає, що я сплю з ним, - пробурмотіла Герміона, відчуваючи, що її обличчя ось-ось спалахне. – Він мій колега. Я раджусь з ним щодо зілля. 
- Ти просто виглядаєш самотньою, - сказала Джинні, дивлячись на Герміону довгим поглядом.
Герміона злегка здригнулась та втупилась на неї у відповідь.
- Ти ні з ким не зближаєшся, - продовжила Джинні. – Раніше ви були нерозлучними з Роном та Гаррі. Але навіть до того, як покинути їх, щоб стати цілителькою, ти, здавалось, вже віддалилась від всіх. Я подумала… Можливо, у тебе хтось є. Звісно, Снейп був би дивним вибором з багатьох причин… але це війна. Занадто важко впоратись з нею на самоті. 
- Знімати напругу за допомогою сексу – це фішка Рона. Не моя, - сухо відповіла Герміона. – Окрім того, я не беру участь у боях.
Джинні задумливо подивилась на неї, перш ніж сказати: 
- Я вважаю, лікарняна палата набагато гірша поля бою.
Герміона відвела погляд. Іноді вона думала про це. Чи могло це бути правдою… Вона не чула іншої думки, тому що ніколи не наважувалась запитати про це.
-  Я думаю про це кожен раз, коли знаходжусь там. На полі бою все так впорядковано. Когось поранили. Ти просто трансгресуєш всіх поранених геть, а потім повертаєшся боротись. Ти трохи перемагаєш. Ти несеш втрати. Іноді тебе б’ють. Ти б’єш у відповідь. І в тебе є дні, щоб відновитись та відпочити, або є час для скорботи, якщо твій партнер, що прикриває тебе на полі, помирає. Але у лікарняній палаті кожна битва виглядає програною. Я завжди відчуваю більше стресу, проводячи час у лікарняних палатах, а не на полі бою.
Герміона мовчала.  
- І в тебе ніколи не буває вільного часу, - додала Джинні. – Ти на роботі, тому ніхто не може пожаліти тебе, дати тобі оплакувати втрати. Я знаю від Гаррі та Рона, що ти досі наполягаєш на темних мистецтвах, коли ходиш на збори Ордену. Я не згодна з тобою… але я розумію. Я розумію, що ти бачиш війну під іншим кутом зору. Напевно, під найгіршим. Я просто хочу сказати, що якщо у тебе хтось з’явився, я була б дуже рада за тебе. Навіть якщо це буде Снейп.
Герміона закотила очі.

- Тобі, мабуть, варто припинити, якщо ти досі хочеш отримати своє протизаплідне зілля, - сказала вона з сердитим поглядом. 
Герміона прокинулась в повному шоці.
Джинні та Гаррі були разом.
Джинні та Гаррі були разом, і Герміона нічого про це не пам’ятала. В її спогадах не було й натяку на це. Вона цілком забула про них.
Вона забула цю деталь…
Навмисно? 
Чи було це тим, що приховувала Герміона? 
Джинні була ще жива, коли Герміону посадили до в’язниці. Джинні не брала участі в останній битві. Її не катували до смерті разом з рештою Візлі. 
Герміона думала, що Джинні досі жива, поки Ханна не розповіла їй про Верховного Правителя. 
Якби Волдеморт знав, яке значення має Джинні для Гаррі, її смерть була б жахливою. Набагато гіршою, ніж те, що трапилось з рештою Візлі. 
Герміона зробила б усе, щоб захистити Джинні, замкнула б власні спогади, щоб спробувати врятувати її.
Заради Гаррі.
Заради самої Джинні.
Під час війни вона завжди була її подругою. Не близькою, але завжди постійною у своїй дружбі з Герміоною, навіть коли у самої Герміони почались проблеми з рештою. Джинні, Луна та Герміона жили разом на Площі Гриммо, поки Луна не померла.
Але Джинні була мертвою. Малфой вислідив її та вбив. 
Герміона відчула, що її зараз знудить.
Невже все це було настільки марним? Вона замкнула своє минуле, щоб захистити Джинні, не знаючи, що та вже мертва? Герміону передали Малфою, таскали до Волдеморта, і все це було для того, щоб захистити ту, що вже була мертвою.
І ще був Снейп.
Після звільнення Герміона дуже намагалась не думати про Снейпа.
Вона думала, що він був на їх боці.
Він навчив її майстерності приготування зілля, присвятив цьому цілі години свого особистого часу. 
Незабаром після того, як Дамблдор був вбитий, Герміона спустилась у підземелля до дверей Снейпа та запитала рівним голосом:
- Якщо почнеться війна, які зілля я повинна вміти приготувати? Де я зможу купити інгредієнти, які не зможу знайти? 
Замість того, щоб посміхнутись та захлопнути двері перед її носом, він запросив її, й вона кожен вечір до пізньої ночі проводила в його кабінеті. Готуючи одне складніше зілля за іншим. Коли Хогвартс був покинутий, він продовжував навчати її на Площі Гриммо.
Здавалось, загадковий чоловік повільно відтанув від повної втоми, коли навчав її. Він був жорстким та вимогливим, але щедрим у своїх знаннях. Снейп, здавалось, був одним з небагатьох інших людей, які готувались до війни, залишав власні рецепти зілля, малював карти місцевості, де шукати інгредієнти, коли закінчаться засоби для їх покупки. Серед ночі та рано вранці він тягав її за собою всією Англією. Він трансгресував з місця на місце, щоб навчити її знаходити рослини та збирати їх таким чином, щоб зберегти їх властивості. Він навчив її будувати пастки, ловити та гуманно вбивати тварин та магічних створінь, необхідних для приготування зілля.
Він навіть нічого не сказав, коли вона заплакала, вбивши свого першого розчепірника.
Снейп навчав її, поки Герміона не отримала кваліфікацію майстра зілля. 
Під час війни вона була відданою його захисницею. 
Чарлі Візлі зненавидів її за те, що дівчина віддала перевагу Снейпу майже у всьому іншому. Вона захищала методи Снейпа і все те, що він робив в якості Смертожера. Вона захищала його, коли Гаррі та Рон хотіла прибрати його з Ордену.
Герміона вважала його більш ніж колегою або наставником. Він був тим, кому вона безумовно довіряла. 
Все це було обманом. Хитрою пасткою. Без Дамблдора, який міг би поручитись за нього, він виростив собі нового захисника. Обвів її навколо пальця, щедро ділячись своїми знаннями. Купив її відданість майстерністю зілля.
Потому, отримавши перемогу, він покинув її. У нього був шанс позбавити її від участі в програмі Страуд, і він відмовився. Він поїхав до Румунії та залишив її на розтерзання Малфою. 
Це було настільки гіркою та глибоко особистою зрадою, що вона ледь могла змусити себе думати про це.
Герміона встала та взялась читати газету.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: насилля, складні стосунки, Слоуберн, Дарк, війна, спогади, жертви обставин, перемога Волдеморта, Розвиток відносин, жорстокість, сіра мораль, втрата пам'яті, драма, антиутопія, смерть другорядних персонажів, Ангст, психологічні травми, Відхилення від канону, вагітність, #Таємниці/Секрети, au
Переглядів: 254 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (15 Розділ)
Завантаження...