menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 27.03.2022 в 12:13
Фанф прочитано: 380 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (16 Розділ)


27.03.2022, 12:13
16
Плейлист

Death Cab For Cutie – Transatlanticism
The Village – Wrabel
Funeral – Jonsi
Ballade in C# Minor: Coronation – Nicholas Britell
Time – Hans Zimmer

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYCjGMpaEMttWI9cWdjbj8KR&feature=share

В середині лютого при спробі нападу на Міністра Магії була вбита Долорес Амбридж.
На території Хогвартсу відбувався захід, присвячений відкриттю пам’ятника Волдеморту, який повинен був стати нагадуванням про його перемогу у Фінальній битві. Наглядачка Амбридж стояла на помості поруч з Міністром Магії Пієм Товстоватим, поки той виголошував промову для натовпу, який складався з в’язничної стражі, репортерів та купки міністерських чиновників. Під час урочистого розрізання червоної стрічки з боку Забороненого лісу вилетіла зачаклована арбалетна стріла і, прорвавшись крізь оточуючі замок захисні чари, ледь не зачепивши Міністра, ввіткнулась у груди Долорес Амбридж.
Вона померла не одразу. Уламки намиста, що застрягло у рані, та наконечник стріли стримували кровотечу. Стражі, вірогідно, не знали про існування цієї середньовічної маглівської зброї, стріли якої були просочені отрутою. Вони, схоже, навіть не мали уявлення про найпростіше надання першої допомоги. Один з них витягнув деревце стріли з грудей жінки. Амбридж померла на місці в результаті крововтрати. 
https://www.instagram.com/p/CUgFjvzs1r5/
Спроба нападу на Міністра, що займав свою посаду вже третій термін підряд, привела магічне суспільство у жах. Вважалось, що всі учасники Спротиву були вбиті. Їх неочікувана поява призвела до хаосу у суспільстві та змусила мобілізуватись Смертожерів. 
Волдеморт сприйняв напад як особисту образу. 
Монтегю раптом перестав з’являтись у маєтку. Бліда як полотно Асторія блукала коридорами замку, виглядаючи ще більш неврівноваженою, ніж зазвичай. Герміона якось почула, як та розпитувала Малфоя, які саме охоронні чари оточували маєток. 
В ті рідкісні моменти, коли Герміона бачила Малфоя у замку, він завжди був одягнений у щось середнє між мисливським одягом та бойовим спорядженням. Повертався у маєток він завжди з ніг до голови покритий брудом та блідий від люті.
Герміона була схвильована.
Одержимо вона вишукувала будь-яку інформацію в статтях газет. Хоча у репортажах у загострювалась увага тому, що спроба вбивства Міністра з тріском провалилась, Герміона вважала, що смерть Амбридж була набагато більш вдалою. Пій Товстоватий був дрібним пішаком, відомим чужими наказами. Вина ж за злочини Амбридж лежала на самій наглядачці. 
Але навіть радість від заслуженої помсти блякла порівняно з тим полегшенням, яке Герміона відчула, дізнавшись, що хтось зі Спротиву залишився серед живих. Вперше за довий час дівчина відчула, як у ній зароджується надія.
Протягом багатьох днів вона відчувала таку легкість, що навіть її кроки наповнились енергією, залишаючи паніку позаду. 
Цілителька Страуд вчергове прийшла з перевіркою, щоб дізнатись, що Герміона знову не завагітніла. Було помітно: жінка ледь стримувала роздратування. Наклавши на Герміону цілу серію різних заклять, вона довго вивчала показники.
- Що ж, рівень натрію у крові приходить до норми, - нарешті сказала цілителька після декількох хвилин мовчання.
Герміона подивилась на годинник та нічого не відповіла.
Страуд копирсалась у своїй медичній сумці та витягнула велику пляшку, наповнену фіолетовою рідиною.
- Випий всю, - наказала вона.
Герміона проти волі піднесла пляшку до обличчя, але все ж запитала:
- Що в ній? 
Цілителька Страуд не відповіла, поки не переконалась, що дівчина випила все до останньої краплі. 
- Це зілля, що підвищує фертильність. Тобі воно, вірогідно, не потрібно, але іншого виходу я не бачу. Боюсь, побічні ефекти тобі не сподобаються. Зілля збільшує вірогідність багатоплідної вагітності. 
Герміона відчула, як від обличчя відхлинула кров. Голова закрутилась, і вона відчула, що може звалитись зі столу, на якому сиділа. Пуста пляшка з-під зілля випала з її руки та розбилась на дрібні шматочки. Швидким рухом палички цілителька позбулась уламків скла.
- Від зілля набухнуть груди та підвищиться їх чутливість, трохи збільшиться живіт. Можливі перепади настрою та головні болі, а також вірогідні напади жару. В результаті прийому зілля можуть знову проявитись твої страхи та панічні атаки, - сказала цілителька Страуд, додаючи помітки в медичну карту дівчини. – Я попереджу Верховного Правителя.
Герміона важко ковтнула та, прикусивши губу, поглянула на годинник, що висів на стіні навпроти.
Малфой так і не прийшов того дня для чергового сеансу легілименції. Герміона не здивувалась, це було передбачувано.
Її очікувала зустріч з Волдемортом. Це буде продовжуватись кожного місяця, поки вона не завагітніє.
Коли наступного дня Малфой з’явився в її кімнаті, він виглядав стомленим та злим. Не сказавши ні слова ,він схопив Герміону за руку та трансгресував разом з нею в один з звивистих коридорів володінь Волдеморта. 
Тут було ще більш душно, ніж минулого разу. У повітрі стояв бридкий запах гнилої плоті. Варто Герміоні зробити вдих, як вона відчула нудоту. Здавалось, Малфой був звичний до цього смороду, судячи з того, як він одразу ж пройшов до головної зали та опустився на коліна, потягнувши Герміону за собою. Підлога була сирою та липкою й ледь помітно блищала. 
https://www.instagram.com/p/CLFZv-3ATHN/?igshid=1bogpb6z08tv3
Кімната була майже повністю занурена у пітьму, слабкими джерелами світла слугували лише декілька підсвічників, що стояли віддалік. У залі, окрім них трьох, більше нікого не було.
- Я привів Бруднокровку, Повелителю, - сказав Малфой.
З боку помосту почувся протяжний вдих, схожий на зміїне шипіння, і Герміона побачила, як червоніють у темряві очі Волдеморта. 
- Підведи її ближче, - промовив він за кілька митей. 
Малфой підняв Герміону з підлоги та потягнув її вперед сходами. Там він знову змусив її опуститись на коліна. Герміона з відразою подивилась перед собою.
Трону, на якому раніше сидів Волдеморт, більше не було. Тепер він напівлежав-напівсидів на величезному сплетінні зі змій, які звивались навколо одна одної та разом створювали щось, схоже не стілець. Пітони, переплітаючись, ліниво рухали своїми слизькими тілами під чаклуном, що сидів на них.
Волдеморт задумливо розглядав Герміону, трохи схиливши голову набік та рухаючи по своїх грудях довгими кістлявими пальцями.
- Досі не вагітна, - сказав він погрожуюче.
- На мій жаль, Повелителю, - відповів Малфой перепрошуючим тоном. – Але ви незабаром зможете впевнитись, що цілителі були праві у своїх припущеннях. Її спогади починають відновлюватись навіть не дивлячись на те, що вона досі не вагітна.
Волдеморт роздратовано зітхнув, і один з пітонів відділився від загальної маси, поклавши голову на коліно чаклуна. Той став ліниво погладжувати змію, відкинувшись глибше на своєму моторошному троні. 
- Тримай її, - наказав Волдеморт.
Малфой поставив коліно між лопаток Герміони та охопив рукою її підборіддя, не дозволяючи рухати головою. Дівчина затремтіла, коли погляд червоних очей, ввірвався до її свідомості, ніби ніж, розрізавши обличчя.
Герміона відчувала руку Малфоя, обкручену навколо шиї та підборіддя, в той час як її тіло розривалось від болю. Здавалось, легілименція Волдеморта була лезом, яке розрізає її розум зсередини. Вона закричала крізь стиснуті щелепи.
Цього разу все відбувалось повільно. Замість обпалюючої та засліплюючої агонії її накривало хвилями тупого, поступово наростаючого болю, який проникав у кожну частинку її тіла та розуму, не бажаючи відступати.
Волдеморт не поспішаючи проглядав її спогади, розділяючи їх на окремі епізоди. Ніби кіт, він грав зі спійманою здобиччю. Герміона не розуміла, для чого він це робить. Чаклун стирав ті частини спогадів, які здавались йому несуттєвими, тільки щоб відчути страждання дівчини. З її пам’яті зникали фрагменти життя. Те, як вона складала орігамі, поки її батьки обговорювали містицизм сходу; момент, коли вона знайшла конюшню з її крилатими кіньми. Волдеморт розривав спогади Герміони на дрібненькі шматочки, ніби ті були листами пергаменту.
Дівчина відчувала, як вони зникають… Намагалась схопитись за відрізки минулого, але вони вислизали від неї. Потім біль став зовсім нестерпним, і вона більше не могла відновити у пам’яті ті фрагменти, які так відчайдушно намагалась втримати в голові.
Спогади про Джинні привели Волдеморта у захват. Коли він нарешті покинув свідомість Герміони, її тіло впало на підлогу поруч з Малфоєм. Перед її очима досі стояли багряні райдужки Волдеморта. Дівчина не знала, чи бачила вона їх наяву, чи були вони тепер навічно вкарбовані у її свідомість.
https://www.instagram.com/p/CADSpI0Hg3Z/
Голова розколювалась так сильно, що Герміоні здавалось, ніби її мозок розплавився. Навіть крізь туман, що застилав свідомість, вона відчувала, як шалено б’ється пульс під обхопившими її руку пальцями Малфоя. 
- Як шкода, що ти не залишив серед живих дівчинку Візлі, - сказав зрештою Волдеморт.
- Прошу вибачення, Повелителю, я не здогадувався про її важливість. Як ви можете пам’ятати, дівчина була ледь живою, коли дісталась мені.
Герміона намагалась поворухнутись та ледь не завила від болю. Намагаючись подолати спазми, що накочувались раз за разом, вона прислухалась до розмови.
- Це пояснює її напад у Сассексі, - сказав Волдеморт задумливо. – Спроба врятувати помираючу подругу, яка не мала жодного сенсу. Орден завжди був занадто передбачуваним.
- Дійсно. – Голос Малфоя був повний зневаги.
Настало довге мовчання. Малфой послабив хватку на підборідді Герміони, і вона розпласталась на підлозі біля його ніг. Дівчина відчула, як холодне та слизьке тіло змії почало звиватись навколо її ноги.
- Я розчарований, що ти досі не знайшов причетних до нападу, Верховний Правителю, - сказав Волдеморт. У його голосі прослизали люті нотки.
Герміона ледь могла дихати. У залі ставало занадто душно, та запах гнилі, що стояв у приміщенні, зовсім не допомагав їй зосередитись. Дівчина бачила, як у тусклому світлі поблискує луска змії, що обвивала її кісточку. Пітон ковзнув під край її мантії. Тремтячи від відрази, вона спробувала скинути рептилію з ноги.
Герміона ледь розрізняла обриси предметів у сутінках залу. Через неможливість добре бачити, вона почала підмічати всі звуки, якими наповнювалась кімната. Дівчина чула, як у темряві позаду неї з шипінням ковзають підлогою змії. 
- Я вас не розчарую. Якщо за це відповідальні члени Ордену, я знайду всіх до єдиного, - відповів Малфой. Його спокійний голос був повний рішучості. Він звучав нещадно. 
Герміона відчувала, як затремтіли її губи. Не дивлячись на біль, вона відчувала, як її накриває безсила лють, від якої трусились руки. Дівчина нічого не могла змінити. Малфой міг просто притягнути до її кімнати і там же вбити, якби захотів, а Герміона мовчки стояла б поруч і спостерігала. «Я ненавиджу тебе, Малфой. Ненавиджу. Ненавиджу».
- Звісно, це справа рук Ордену. Хто ще міг знати про це? Ідіот Слизнорт, схоже, розповів Дамблдору. Отже, і Поттеру все було відомо. Тому він і з’явився у Хогвартсі. Ми впустили когось, коли отримали перемогу. Когось, хто був важливою фігурою і не являвся рядовим солдатом їх жалюгідного Спротиву. Впевнений, Бруднокровка знає, хто це.
Темна магія ніби почала згущуватись у кімнаті, поки Волдеморт говорив. Здавалось, саме повітря стало непід’ємним вантажем тиснути на груди Герміони. Вона відчувала, як під дією магії стискаються ребра, і все її тіло ніби вдавлює у кам’яну підлогу величезна сила. 
- Мій Лорде, можливо, варто послати за Северусом, - сказав Малфой. Здавалось, слова давались йому важко. Схоже, не одна Герміона відчувала вплив темної магії.
- Ні, Румунія занадто важлива, - холодно відповів Волдеморт. – Виникнуть запитання, якщо ми повернемо Северуса до Англії. Він залишиться там. Ти дізнався, як в Амбридж опинився медальйон? 
Тиск магії зменшився, і Герміона почала відчайдушно хапати повітря ротом. Вона відчувала, як змія ковзнула вище по її нозі. Тепер холодні лусочки, що вкривали тіло істоти, ковзали неприкритою панчохою гомілкою Герміони. Дівчина схлипнула від відрази та знову спробувала скинути пітона. У відповідь він обвився навколо іншої ноги.
- Я таємно вивчив деталі. Є фото, зняті у Міністерстві в дев’яносто п’ятому, на яких у Амбридж вже був цей медальйон. Вона казала, що він – частина спадку Селвінів. Ніхто не знав точно, як вона отримала дорогоцінність, але її секретар поділився подробицями. Наглядачка любила залишати собі відібраний у нелегальних торговельників товар. 
- Виходить, ти не дізнався нічого. Ні того, як Орден зміг знищити медальйон з такої відстані. Ні того, Як вони змогли зрозуміти його цінність. Ти навіть не знаєш, як Амбридж отримала його. Ти хоч щось здатний зробити? – проричав Волдеморт. Потому він трохи заспокоївся, перш ніж додати більш тихим, але не менш небезпечним тоном: - Я розчарований у тобі, Верховний Правителю. Сподіваюсь, ти не забув, що сталось востаннє, коли ти зрадив мої очікування. Круцио!
https://www.instagram.com/p/CUpMBtRsEbH/
Герміона відчула, як Малфой раптово впав. Замість того, щоб впасти на підлогу, він звалився на карачки прямо на Герміону, і вона опинилась оточеною його тілом. Дівчина відчувала, як здригається його тіло. Із грудей Малфоя вирвалось низьке болюче ричання.
Волдеморт швидко припинив дію закляття. Не пройшло й хвилини, як він опустив паличку. Тіло Малфоя перестало бити у судомах, і Герміона відчула його збите дихання над вухом, поки він намагався прийти до тями. 
- Я не підведу вас, Повелителю. Я віддав наконечник стріли та уламки медальйону на експертизу гобліну, - сказав Малфой, підіймаючись на ноги. Його голос лише ледь помітно тремтів. – Наконечник був зроблений зі срібла гоблінської роботи та отруєний сумішшю отрути з хвоста мантикори та отрути василіска. Отрута мантикори дозволила арбалетній стрілі подолати оточуючі замок чари, а отрута василіска змогла знищити медальйон.
- Ти дізнався, де вони змогли здобути необхідні матеріали? 
Герміона відчула, як пітон ковзнув своїм язиком оголеною шкірою на внутрішній стороні стегна, і тихо схлипнула. 
- Молодого василіска зміг би тримати майже будь-який середньостатистичний чаклун, у якого була б жаба та талант до засліплюючих проклять. Більше питань викликає отрута мантикори, враховуючи, що використання істот такого роду суворо регулюється з тих пір, як Міністерство знаходиться під вашим контролем. Макнейр наполягав, що здатний провести розслідування самостійно, що було надзвичайно великодушно з його боку. Я допитав наодинці одного з його помічників. З’ясувалось, що вже протягом якогось часу в облікових документах спостерігається невідповідність у кількості деяких істот, які ввозить Макнейр. Також останні кілька років справи на чорному ринку почали йти добре.
- Відправ за ним, - наказав Волдеморт. Його голос іскрився люттю. – Напад виявився можливим через його необачність. Схоже, деякі з моїх слуг стали занадто жадними. 
- Як накажете, Повелителю, - відповів Малфой та потягнув Герміону вверх, змушуючи встати. 
Пітон, що обвивав ноги дівчини, посилив хватку, стягуючи її назад на підлогу. Волдеморт різко прошипів щось, й істота повільно відпустило її ноги, супроводжуючи свої дії роздратованим шипінням. Коли Малфой остаточно позбавив Герміону від змій, її зір прояснився, і вона змогла розгледіти Волдеморта.
Він був наполовину обвитий тілами пітонів та уважно розглядав Герміону.
- Бруднокровка носить печать темної магії. Змії відчувають це. І вона доволі плодовита зараз, - сказав Волдеморт, оглядаючи дівчину та потираючи рукою свій беззубий рот.
Герміона дивилась на нього у відповідь протягом декількох митей, поки її зір знову не заслало димкою. Вона відчувала, як злегка тремтять руки Малфоя від перенесеного Круциатуса. 
- Цілителька Страуд напоїла її вчора якимось зіллям родючості, - відповів Малфой. – З приводу темної магії… Що ж, наслідки її нападу в Сассексі підтверджують, що Бруднокровка не так суворо притримувалась правил Ордену про використання лише світлої магії.
Волдеморт погоджуючись зашипів.
- Уважно слідкуй за нею. Зараз, коли Орден знову почав діяти, вони обов’язково прийдуть за дівчиною, - сказав він.
- Ви знаєте, що я швидше помру, ніж дозволю їй вислизнути від мене, - відповів Малфой тихо. Герміона відчула, як посилилась його хватка на її руці.
- Мені потрібен труп мого ворога, Верховний Правителю. Ким би він не був. Мені потрібне тіло останнього члена Ордену. Хочу, щоб його череп поповнив мою колекцію.
- Він у Вас буде. Я надам його так само, як і тіла всіх інших, - присягнувся Малфой. 
Герміона здригнулась та спробувала висмикнути свою руку з хватки Малфоя. Волдеморт розглядав її, і в його погляді вона бачила безжалісність та злість. Він привідкрив рот, і його язик ковзнув назовні – ніби він пробував повітря на смак. Його ясна були білими та беззубими, як у змії, а вологий язик блистів у слабкому світлі кімнати. Прикривши рот, він нахилився вперед та видав тихе шипіння.
Обличчя Волдеморта опинилось за декілька сантиметрів від обличчя Герміони. Вона відчула, як його дихання ковзнуло шкірою. Дівчина не могла зрозуміти, чи збирався він лизнути її, як змія, або ж хотів знову проникнути до її розуму. Налиті кров’ю очі вивчали її декілька митей, перш ніж він знову відкинувся назад на своєму троні, сплетеному з пітонів. 
- Коли Бруднокровка видасть всі секрети, тобі потрібно буде позбавитись від неї. Вона занадто багато знає. Не можна, щоб вона була частиною програми Страуд. Але… якщо вона завагітніє, я дозволю тобі зачекати, поки на світ не з’явиться твій спадкоємець. 
- Як накажете, Повелителю, - відповів Малфой без коливань та вивів Герміону з кімнати.
Коли вони вийшли в один з найближчих коридорів, Малфой змусив Герміону випити знеболювальне зілля. Дівчина посміхнулась подумки, перш ніж проковтнути вміст колби. 
Вона намагалась побачити щось крізь туман у голові. Здавалось, саме повітря зали, в якій осідав Волдеморт, було для неї отрутою. Ослабнувши, Герміона осіла на підлогу. Її голова розколювалась, не дивлячись не випите зілля. Але навіть у такому стані, вона хотіла задати багато питань.
- Я атакувала в’язницю? – ледь видавила дівчина.
- Після смерті Поттера, - прозвучав голос Малфоя з темряви, - через кілька годин після Фінальної битви. Тебе змогли зловити лише тоді, коли ти зрівняла з землею половину в’язниці, намагаючись проникнути всередину. Ніхто не очікував нападу. Я вивчив звіти вже після того, як тебе назначили до мене. Шкода, що ніхто не здогадався допитати тебе одразу ж. Гадаю, всьому виною зайва самовпевненість у перемозі. 
Герміона подивилась у той бік, звідки лунав його голос. Вона ледь змогла розрізнити світле волосся Малфоя, перш ніж її зір знову заслало димкою. Дівчина сперлась на кам’яну стіну, щоб знайти собі якусь опору.
- Я була цілителькою, - пробурмотіла Герміона. – Я не могла брати участь в… Мені не дозволяли… боротись.
Вона нахмурилась, намагаючись збагнути.
- Але Джинні змогла вибратись? Я врятувала її? 
- Так.
- Але вона майже помирала, коли ти схопив її. Чому? – запитала Герміона тихо, її голос був повний болю.
На кілька секунд повисла тиша, перш ніж Малфой відповів.
- У в’язниці Сассексу знаходились лабораторії для експериментальних досліджень.
З грудей Герміони вирвався тихий схлип жаху. 
- Підрозділ, що займався створенням нових проклять під керівництвом Долохова… - її голос затремтів та зірвався. Вона побачила, як Малфой кивнув у темряві.
Раптом її живіт скрутило, і дівчину знудило.
Боже, Джинні…
Малфой зачекав, поки у неї припиняться напади нудоти, і підняв її з підлоги, щоб трансгресувати назад до її кімнати у маєтку.
З горла Герміони вирвався нелюдський крик болю – так дорого їй обійшлась трансгресія. Вона повалилась на Малфоя і тільки тоді помітила, що вся покрита залишками неперевареної їжі. Її зір проснився лише на декілька секунд, перш ніж її знову охопила пітьма. Вона ледь стримала схлип, намагаючись всліпу витерти руки об тканину настільки ж брудної мантії.
Малфой пробурмотів декілька очищаючих заклять, та неприємний запах, що оточував Герміону, зник. Він штовхнув її на ліжко.
- Даю тобі три дні, - сказав Малфой, і крізь густий туман у голові вона ледь розчула, як він вийшов з кімнати.
Герміона хотіла залишатись у свідомості. Так вона змогла б оплакати втрати та обдумати все те, що встигла з’ясувати сьогодні, але, здавалось, її голова налилась свинцем. Вона ніяк не могла схопитись за якусь думку…
Герміона потягнула рукави мантії вниз, поки не затріщали ґудзики. Дівчина скинула її на підлогу. Стягуючи панчохи, вона намагалась стерти спогади про холодний та слизький доторк змії до шкіри.
Пройшло два дні, перш ніж її зір відносно відновився. Через головний біль Герміона не змогла змусити себе поїсти. Коли вона намагалась сісти або встати, кімната починала розпливатись у неї перед очима.
Герміоні нічого не залишалось, окрім як нескінченно міркувати.
Коли на третій день прийшов Малфой, вона змусила себе сісти та подивитись на нього твердим поглядом.
- Ще питання? – запитав він холодним тоном, розглядаючи Герміону.
Дівчина похитала головою. Малфой, здавалось, здивувався. 
- Хоча одне, гадаю, все ж знайдеться, - сказала вона за хвилину.
Малфой завмер в очікуванні. Герміона спробувала зібрати воєдино уривки інформації, що мала, та всі суперечності, які непокоїли її протягом місяців. Схоже, у неї нарешті вийшло скласти щось, що нагадувало цілісну картину.
Герміона зробила глибокий вдих, перш ніж заговорити. Вона зустрілась з Малфоєм поглядом.
Хитрощі наряджаються у одежі чеснот, підступність надягає маску щиросердя.
- Війна давно завершилась, - сказала вона. – Навіть не дивлячись на те, що в деяких частинах Європи вона офіційно продовжується, це більше не має значення. Враховуючи те, що публікується у пресі, я підозрюю, що незабаром буде оголошено перемир’я. За останніх два роки з тих пір, як помер Гаррі, більше не було жодних досягнень, окрім хіба що завоювання Великобританії.
Малфой мовчав. Його обличчя нічого не виражало.
- Насправді практично нічого й не відбувалось з тих пір, як Гаррі загинув. Всі до цього пропаговані Волдемортом ідеї перестали отримувати просування після його перемоги у Фінальній битві. Тому що… - вона на секунду засумнівалась. – Тому що між ними існував якийсь зв’язок. Їх щось поєднувало, можливо, ще з часів, коли Волдеморт не зміг вбити маленького Гаррі. Тому іноді вони проникали у сни один одного і тому, якщо пам’ятаєш, Гаррі міг розмовляти парселтангом. Ось чому, коли Волдеморт використав вбивче закляття у Хогвартсі вперше – щоб вбити Гаррі – воно спочатку не спрацювало…
Голос Герміони надламався. Вона ковтнула та змусила себе продовжити. Дівчина відчувала, як до неї підкрадається новий напад болю, але залишила його без уваги. 
- Тому йому довелось накласти вбивче ще раз. Через їхній зв’язок. Але справа була не лише у Гаррі… Безсмертя Волдеморта… Професор Квіррелл, той щоденник, що був у твого батька… Якимось чином твій володар міг зв’язувати свої життєві сили з живими та неживими предметами. І Орден дізнався про це. Ось як він зрозумів, що напад на Міністра був справою рук Ордену, а не якогось нового загону Спротиву. Тому що ціллю нападу було не вбивство Міністра або Амбридж. Медальйон, який носила Наглядачка. Я бачила його, коли ми проходили навчання. Цей медальйон належав Волдеморту. Був одним з тих самих пов’язаних предметів. Член Ордену, що залишився, ким би він не був, зміг зрозуміти, в чому цінність цієї прикраси і тому зруйнував його.
Малфой ледь помітно прищурився. Герміона трохи схилила голову. Вони вивчаюче дивились один на одного. 
- Боюсь, я пропустив запитання, - сказав Малфой за мить.
- Я ще не поставила його, - відповіла Герміона спокійно, продовжуючи ігнорувати наростаючий біль. Здавалось, що її мозок зараз вибухне.
- Програма зі збільшення народжуваності, - видавила вона, глибоко дихаючи, намагаючись подолати біль, - це ж просто хитрощі для відведення уваги. Волдеморту немає діла до магічного суспільства. Це трюк для публіки. Він не збирався поневолювати маглів через те, що хвилювався про демографічну ситуацію. Він просто хотів отримати трохи часу, організовуючи увесь цей спектакль з чистокровними сім’ями та сурогатними матерями. Волдеморт не зупиняв війну, тому що хотів. Він був змушений її зупинити.
Різкий біль ніби розколов її голову надвоє, і погляд Герміони заслало червоною димкою. Ніби у неї на лобі була рана, кров з якої застилала очі. Вона закричала від болю та повалилась вперед. Дівчина змусила себе підняти погляд на Малфоя. Він смикнувся назустріч їй. 
Герміона здавлено прошепотіла:
- Він помирає, чи не так? 

Примітки до розділу: 

Арти: 


Автор saharok_illustration «Щось середнє між мисливським одягом та бойовим спорядженням»:
https://www.instagram.com/p/CUgFjvzs1r5/
Автор wvx_pic «Волдеморт»:
https://www.instagram.com/p/CLFZv-3ATHN/?igshid=1bogpb6z08tv3
Автор Avendell «Спогади вислизають»: 
https://www.instagram.com/p/CADSpI0Hg3Z/
Автор saharok_illustration «Я розчарований у тобі»: 
https://www.instagram.com/p/CUpMBtRsEbH/
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: антиутопія, #Таємниці/Секрети, au, спогади, Розвиток відносин, війна, Дарк, смерть другорядних персонажів, психологічні травми, насилля, Слоуберн, драма, жорстокість, Відхилення від канону, жертви обставин, Ангст, втрата пам'яті, перемога Волдеморта, сіра мораль, складні стосунки, вагітність
Переглядів: 380 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (16 Розділ)
Завантаження...