menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 28.03.2022 в 13:12
Фанф прочитано: 416 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (17 Розділ)


28.03.2022, 13:12
17
Плейлист

Gravity – Coldplay
Bayou – Mountains of the Moon
Final Ascent – Hans Zimmer
Waves – Dean Lewis
Fear of the Water – SYML

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDJJxWo5cvWrOoicp9hE7tB&feature=share

Герміона стояла на третьому поверсі у будинку на площі Гриммо. У тьмяно освітленому коридорі було незвично тихо. Таке зазвичай траплялось пізно увечері або рано вранці. Проходячи повз однієї з кімнат, вона помітила знайому руду голову, що схилилась над столом з картами. Дівчина зупинилась та легенько постукала у двері.
- Ей, Міоно, - розгублено промовив Рон, рухаючи фігури на карті. Вираз його обличчя був напруженим.
- Є хвилинка? – запитала вона.
- Звісно. – Він засунув паличку у задній карман джинсів та поглянув на неї. – Вивчаю звіти за ті дні, що мене не було. Бачу, що у Спротиву було немало роботи останнім часом. Ти, напевно, була дуже зайнята? 
Він кинув на неї пронизливий погляд. Герміона опустила очі.
- Я впевнена, ти розумієш суть подібної стратегії, - тихо промовила вона.
- Кінгслі використовує горокракси, щоб тримати Гаррі подалі від поля бою, - сказав він.  
Герміона коротко кивнула.
- Ти ж усвідомлюєш причину? 
Вираз обличчя Рона став жорсткішим, коли він знизав плечима та кивнув.
- Щоб не ризикувати Гаррі у дрібних сутичках, тому що він потрібен для фінального удару. Так. Я розумію. Але це не означає, що мені це до вподоби. І деякі з цих рейдів… - він дістав декілька сувоїв та переглянув їх, - це майже самогубство. Я не уявляю, як Кінгслі вдається все провертати перед рештою, маніпулюючи впливом Гаррі. Нас не було всього пару тижнів, і ось як змінилась тактика…
Він замовк, сердито дивлячись на звіти.
- Скажи мені, скількох ми втратили за ці тижні? 
Герміона відкрила рот, щоб відповісти, але він обірвав її.
- Хоча можеш не відповідати. Я бачу цифри у бісовому звіті. Просто, бляха, неймовірно! Якби Кінгслі зараз був тут, я б йому вмазав!
Його обличчя почервоніло від люті. 
- Роне, ми не можемо продовжувати вести війну без втрат, - сказала Герміона, відчуваючи, як її нутрощі стискаються при згадці про те, скільком людям вона закривала очі з останні декілька тижнів. Як їм з Біллом довелось накладати закляття розширення на одне зі сховищ, щоб там вмістились всі смертельно поранені бійці. – Не думаю, що ти розумієш, наскільки виснажені наші ресурси. Як гадаєш, скільки ще років Спротив зможе протриматись лише на спадку Гаррі? У Лікарняному крилі не вистачає персоналу та медикаментів. Вплив Тома над Європою посилюється. Єдиний варіант, який у нас залишився, - це прийняти ситуацію та взяти на себе відповідальність за всі ці рішення. І ми не можемо ризикувати Гаррі.
Рон мовчав. Герміона бачила, як він стиснув щелепи, намагаючись впоратись з емоціями.
- Нам необхідно відшукати горокракси, - зрештою сказав він. Герміона повільно видихнула. Вона не помічала, що увесь цей час затримувала дихання, очікуючи його реакції. Потому дівчина кивнула.
- Так, - відповіла вона. – Том та Гаррі – ключові фігури у війні. Смертожери амбіційна та нестабільні. Том – це та сила, яка тримає армію згуртованою. Якщо ми зможемо вбити його остаточно, це підштовхне до особистих міжусобиць. У Спротиву з’явиться шанс нанести вирішальний удар.
- Єдиний плюс у одержимості Тома власним безсмертям – це відсутність у нього навіть думки про те, щоб обрати собі наступника, - втомлено відмітив Рон, дивлячись на один зі звітів, що лежали на столі. Герміона могла розгледіти на ньому свій підпис, що підвереджував кількість постраждалих та загиблих. Бездушні цифри, виведені на папері її акуратним почерком. – Хоча я не сумніваюсь, що Малфої будуть вважати себе першими у черзі до влади тепер, коли Беллатриса мертва. Йобані психопати.
- Тобі потрібно переконати Гаррі, що пошук горокраксів для нас зараз на першому місці, - сказала Герміона, дивлячись Рону у вічі. – Це дуже важливо. Після того, що трапилось з Джинні, боюсь, він захоче знову брати участь у боях, ігноруючи пошуки.
Рон злегка зблід. 
- Розумію, - тихо відповів він.
Герміона нерішуче підійшла ближче.

- Роне, те, що я сказала на вчорашніх зборах… Сподіваюсь, це не змусило тебе почувати себе винним. Ти врятував Джинні. Я подумала, що не можу приховувати цю інформацію від Ордену, але я не хотіла завдати тобі болю.
- Все гаразд, - сухо відповів він. – Ти вчинила правильно.
- Мені дуже шкода…
- Припини, я дійсно не хочу про це говорити, - сказав він тремтячим голосом, що не терпів заперечень.
Герміона подивилась на нього. Кінчики його вух почервоніли, а сам він був блідим як полотно. Веснянки на його обличчі виділялись яскраво, ніби краплі крові.
Якщо вона продовжить, він вибухне.
Герміона відчула, як у неї стиснулось серце.
- Гаразд… Тоді я не буду більше тобі заважати, - сказала вона й повернулась до виходу. 

***
Герміона прийшла до тями та виявила, що хтось схилився над нею, закидаючи її голову. Права сторона її обличчя та тіла були дуже напруженими та знерухомленими. Вона не могла поворухнути пальцями, а язик болів так, наче його кусали кілька разів.
Вона відскочила від рук, що тримали її, і людина… чоловік перестав торкатись до неї. Він відступив назад, уважно розглядаючи її. Вона розгублено втупилась у нього. Він був блідим, зі світлим волоссям. Його обличчя, яке здавалось виразним, коли дівчина вперше розплющила очі, тепер стало абсолютно пустим.
- У тебе був напад, - повідомив він їй спокійним голосом. – Вочевидь, зілля родючості та легілименція не поєднуються.
Він поглянув на паличку у своїй руці.
- Ти можеш говорити? Ти кричала протягом декількох хвилин.
Герміона важко ковтнула. В горлі у неї пересохло, ніби декілька хвилин були явним применшенням. Вона намагалась відкрити рот та виявила, що м’язи на правій стороні її щелепи були настільки напружені, що дівчина заледве змогла розтиснути зуби.
Вона відчувала себе дивно спустошеною. Ніби її вдарили струмом. Її м’язи та сухожилля були натягнуті настільки, що здавалось: ще трішки, й вони лопнуть. Коли вона спробувала вдихнути, з її горла вирвався низький задушливий звук. 
Герміона намагалась пригадати, що трапилось. Спробувала сісти, але тіло не слухалось. Вона безпомічно розридалась.
- Хто ти такий? – пробурмотіла дівчина крізь зуби, коли нарешті перестала схлипувати. Вона подивилась на чоловіка, що стояв поруч з нею. 
Міріади емоцій раптово промайнули на його обличчі. Він відкрив рот, але вмить закрив його, сумніваючись у відповіді. 
- Я той, хто зобов’язаний піклуватись про тебе, - зрештою відповів він, і його обличчя знову стало пустим. Він витягнув маленьку склянку, здавалось, нізвідки. – Ти повинна випити це. Вірогідно, ти зможеш пригадати, що трапилось, коли отямишся наступного разу.
Герміона повагалась, потім кивнула у знак згоди. Він ковзнув рукою під її шию, притримуючи голову, і допоміг нахилити її знерухомлене тіло, щоб вона могла проковтнути зілля. Щойно дівчина випила його, втома повністю заволоділа нею, і вона відчула, що засинає.
- А тебе я згадаю? – запитала вона, коли її очі закрились.
- Гадаю, що так, - відповів він.
***
Коли Герміона знову прокинулась, у правому боці її тіла відчувався слабкий біль, а на язиці – легкий присмак зцілювального зілля.
Вона подумки повернулась назад, намагаючись пригадати, що трапилось.
Вона говорила з Малфоєм про Волдеморта, про горокракси… Герміона раптом пригадала це слово. Нарешті вона поставила запитання, яке навряд чи було запитанням, тому що вона була майже впевнена, що права. Волдеморт помирає. 
А потім все у її голові ніби вибухнуло, кімната почала крутитись, і вона знепритомніла. 
У неї стався напад на очах у Малфоя.
Коли дівчина прокинулась вперше, то була практично нерухома та навіть не пам’ятала, хто він такий. Він накачав її зілля Снів без сновидінь.
Герміона пригадала їх недовгий діалог. «Зобов’язаний піклуватись». Це було занадто великодушне порівняння з його боку. Вона фиркнула. 
Дівчина пересмикнула плечима та спробувала відкрити рот. Щелепа боліла, але вона не змогла повністю розтиснути зуби. Герміона обережно сіла та оглянула себе.
Її точно лікували.
Напади з втратою свідомості не були її спеціалізацією, але Артур Візлі трохи страждав від них після того, як був проклятий Люциусом Малфоєм. Вона наглядала за ним. Лікування нападів було сходим на лікування від наслідків Круциатуса. Терапія, з якою Герміона добре була знайома.
Вона включала в себе не лише зцілення паличкою, а й магічну фізіотерапію. Використання закляття, а потому точкове масажування та зняття напруги м’язів вручну. Хтось торкався до неї вві сні. Принаймні, ця людина розминала всю праву частину її тіла, щоб повністю зняти напругу та скутість суглобів. Враховуючи, що вона почувала себе майже нормально, Герміона підозрювала, що її лікували з обох боків щелепи до пальців ніг.
Вона злегка здригнулась, але спробувала заспокоїтись.
Це було просто зцілення. Звичайна терапія. Вона сама зцілила сотні й сотні людей. Лікувала травми на будь-якій частині тіла. Травма – всього лише травма. Як і сам процес зцілення. Він був абсолютно позбавлений будь-якого роду чутливості або сексуальності. Повністю знеособлений. Тіла пацієнтів рідко сприймались як щось більше, ніж те, що можна зцілити та відправити знову на поле бою. Та все ж… Думка про те, що хтось доглядав за нею, поки вона була без свідомості у будинку Малфоя, змусила її відчути себе недобре.
Вона притиснула ковдру до грудей, ніби захищаючись.
Герміона поглянула на календар та побачила, що пройшло два дні з моменту її розмови з Малфоєм. 
Вона поворухнулась та слабко зашипіла, дивлячись вниз. Її груди боліли і… збільшились у розмірах. Декілька секунд дівчина дивилась на них з жахом, потім пригадала, що це побічний ефект зілля родючості, яке дала їй Страуд. Вона поморщилась та вибралась з ліжка.
Малфой використав очищувальні чари на ній після повернення із зали Волдеморта. Вона зібрала рушники та одяг й пішла коридором у душ, що знаходився в кімнаті неподалік. 
Довгий душ зняв напругу, що залишалась в тілі. Вона відкинула голову назад під струмені води та пригадала Рона. Горокракси. Кількість жертв. Джинні.
Все завжди поверталось до Джинні.
Рон. Він виглядав таким змученим. Роздавленим війною. У його волоссі виднілась сивина, хоча йому було не більше двадцяти двох років. Вона забула ці подробиці. Забула про те, як війна зжирала його зсередини, як фізично проявлявся у ньому стрес.
Рон планував місії разом з Грюмом та Кінгслі. Користуючись своїм талантом стратегії ігор у магічні шахи, він навчився застосовувати його на війні. Він був такий гордий, коли Кінгслі вперше похвалив одну з його стратегій. 
Рону, Гаррі та Армії Дамблдора необхідний був час, щоб зрозуміти, що війна буде довгою. Вони думали, що магічний світ встане в підтримку Ордену. І той факт, що Гаррі був свідком поразки Волдеморта під час Першої магічної війни, наповнить суспільство чаклунів впевненістю у силі Світла. 
Але Волдеморт виніс уроки з Першої війни. Він став розумнішим, обережнішим та хитрішим, особливо після невдалої битви у Відділі таємниць. Він обмежив свій терор маглонародженими, сім’ями напівкровок та зрадниками крові. Захопивши Міністерство, він одразу ж оголосиш Орден Феніксу терористичною організацією. І вбив Дамблдора у його власній школі руками шістнадцятирічного підлітка.
Будь-яка впевненість магічного світу у силі Світла була швидко придушена. Маглонароджені та напівкровки складали лише невелику частину популяції чаклунів. Решті магічного суспільства було простіше не висовуватись та залишити Орден на самоті боротись з Волдемортом «за права маглонароджених».
Було важко вести війну з позиції терористів.
Навіть якщо у тебе були гроші, потрапити у Косий провулок або пробратись до сховища Гринготтсу стало нелегко. Ідентифікація особистості з подачі Міністерства стала необхідною для будь-якої покупки: не важливо була це їжа або поставка зілля. Покупка великих кількостей одразу ж викликала підозру. Людина також могла бути відправлена у лікарню після бою, але будь-які травми, пов’язані з бойовими, вимагали того, щоб Святий Мунго зв’язувався з Авроратом. Поранені члени Спротиву звинувачували у тероризмі, відправляли під арешт, а невдовзі вони зникали в одній з в’язниць Волдеморта.
Спротив не був готовий до того, наскільки рішучими будуть перші атаки Волдеморта. У них не вистачало запасів. Вони не ховали достатню кількість людей в укриттях, багато з тих, кого намагались захистити, не були здатні переховуватись. Завжди знаходились люди, котрі думали, що їм зійде з рук їх вибір, якщо вони змінять його, переметнувшись до іншого табору. Все закінчувалось тортурами, смерті у муках та публічною стратою. 
Гордість, яку відчував Рон, коли застосовували його стратегії, швидко стала згасати, коли він виявив, що майже неможливо організувати бій без втрат. Люди не були багаторазовими фігурами на шахівниці. Коли їх приносили у жертву, вони помирали. Жахливою смертю. І навіть якщо ти зробив все можливе стратегічно, щоб захистити їх, вони не завжди вчиняли так, як хотілось би.
Рон, як правило, приймай кожну смерть та бойову травму близько до серця. Ті заздрощі до променів слави та героїзму, які він відчував до Гаррі, зникли. Війни швидко витверезила його, і це розуміння ще більше зблизило їх з Гаррі, залатавши всі тріщини у дружбі. Вони об’єднались в почутті провини, рішучості та ідеалізмі сил Добра та Світла. Стали ближчими та ріднішими. Більше, ніж брати. 
Для Герміони майже не залишилось місця.
Дівчина зітхнула та опустила голову, відчуваючи, як вода стікає щоками. Її губи скривились та затремтіли, коли вона пригадала Хогвартс. 
Гаррі, Рон та Герміона. Нерозлучне тріо… до смерті Дамблдора, коли Герміона обрала спеціалізацією зілля та зцілення, а не тренування захисної магії з Гаррі, Роном та рештою армії. 
Її дні були витрачені на вивчення цілительства під керівництвом Поппі Помфрі. Ночі вона проводила у вивченні зіллєваріння зі Снейпом. Дружба відійшла на другий план. Навіть її оцінки вже не мали значення.
У неї було мало часу, щоб тратити його на тренування захисних заклять. Решта вивчали бойову та захисну магію. Здавалось, ніхто більше не турбувався про травми та про те, як протистояти прокляттям. Або про можливість робити зілля, необхідні для зцілення ран.
Протягом місяця після битви у Відділі таємниць Герміона щоденно приймала десять різних зіллів, щоб відновити всі внутрішні ушкодження від невербального прокляття Долохова. Їй пощастило, що вона вижила.
Через декілька місяців після смерті Дамблдора, дівчина вже гостро розуміла, яку важливо роль зіграють цілительство та зіллєваріння в тому, чи зможе Спротив вести війну достатньо довго, щоб виграти її. Але вона була єдиною, хто хвилювався за це. Всі вважали її параноїком. Лікарні збули нейтральною територією. І, якщо комусь необхідне було зцілення, завжди можна було звернутись у лікарню Святого Мунго.
Ось тільки потім вони стали терористами. А для терористів не існувало нейтральних зон.
Коли Волдеморт раптово захопив контроль над Міністерством, першим наказом міністрам Товстоватого було підписання «Акту про реєстрацію маглонароджених». Ретельно розрахований та продуманий хід. Маглонароджені та напівкровки – аврорів та цілителів Святого Мунго арештували. Їх палички були вилучені, перш ніж вони змогли втекти до Ордену.
Вони стали б безцінними членами Спротиву, якби Орден зміг їх вчасно перехопити.
Замість цього «терористична організація» раптом виявилась відрізаною від цивілізації, ненадовго залишившись з Поппі Помфрі в якості свого найдосвідченішого цілителя. Всіх бійців Спротиву привозили до Інтернету Старших сестер для лікування від бойових поранень та темних проклять. Кінгслі вдалось найняти двох лікарів загальної практики, щоб створити напівфункціональну лікарню. Через тенденцію Волдеморта карати цілі сім’ї більшість чаклунів не прагнула тікати, кидаючи своє минуле життя, та вступати в союз з Орденом.
В той момент війна була зосереджена в Англії. Після захоплення британського Міністерства Магії європейські магічні лікарні, що співчували Спротиву, таємно протягували руку допомоги та пропонували спеціалізовану підготовку зі зцілення темної магії та проклять. Герміона була єдиною людиною, яка володіла достатніми базовими навичками в галузі цілительства, яку Орден міг відправити на перепідготовку.
І навряд чи це було б проханням або побажанням. Орден потребував цілителя. Якщо вони не могли найняти його, то повинні були створити. У Герміони були задатки. Їй ледь дали час на прощання, коли Кінгслі таємно вивіз її з Британії. Вона не знала, коли повернеться.
Дівчина одержимо навчалась майже два роки. Вона вже закінчувала навчання, коли після чергової сутички Ордену було розсекречено знаходження лікарні. Смертожер схопив Ерні Макміллана, коли той апарував туди. Щойно Смертожер опинився всередині захисних оберегів, він вмить пішов та привів із собою решту.
Вкрита чарами Фіделіуса лікарня не була добре захищеною. Плану евакуації не було. Жодної охорони. Це була кривава баня, перш ніж Орден встиг мобілізуватись та відправити підкріплення. Спротив втратив двох цілителів, які були завербовані, їх стажерів-цілителів, Горація Слизнорта і майже всіх поранених, що знаходились там на лікуванні.
Смертожери навмисно залишили Ерні живим. 
Орден вимагав негайного повернення Герміони.
Волдеморт дозволив Антоніну Долохову створити підрозділ з розробки проклять. Смертожери використовували у боях вдосконалені прокляття, які потребували вищого аналізу заклять для протидії. Спеціальність, яку вивчала Герміона. Орден також потребував нового Майстра зіллів, і Герміона була достатньо кваліфікованою, щоб отримати цю посаду. 
Три дні потому Кінгслі особисто прибув до австрійського магічного шпиталю, де вона навчалась, та забрав її назад до Англії.
Під час її відсутності Гаррі та Рон стали дуетом. З її поверненням тріо намагалось відновити дружбу, але після дворічної розлуки вони виявились по різні боки барикад стосовно використання певної магії.
Герміона не розділяла ідеалістичної віри в те, що Світло й Добро зрештою переломлять хід війни. В її очах війна була наче цунамі, й Орден використовував недостатньо ресурсів, щоб впоратись з нею та не опинитись стертим з обличчя землі. 
З тієї миті, як дівчина повернулась до Англії, вона жила у новій лікарняній палаті, розташованій на другому поверсі у будинку на площі Гриммо. Вона проводила дні та ночі, спостерігаючи, як помирають люди, та на власні очі бачила, як вони розуміли, що незабаром помруть. Намагалась врятувати їх. Вона сиділа поруч із ними та якомога м’якше пояснювала, що вони ніколи не будуть розмовляти або ніколи не будуть їсти, можливо, ніколи не будуть бачити або ходити. Що у них ніколи не буде дітей. Що їх партнер, чоловік або дружина, батьки або діти загинули, поки вони були непритомні. 
Герміона жила так кожен день після боїв, дихала цим спустошенням, поки, зрештою, не втонула у ньому.
Дівчині не дозволялось битись. Її не пускали на поле бою. Вона була занадто цінною в якості цілительки та Володарки зіллів. Орден не міг ризикувати. 
Вона нескінченно дивилась на «результати» боїв, на які не мала жодного впливу.
Тому вона пускала у хід те, що в неї було: голос та статус члена Ордену. Герміона використовувала своє місце на зборах, щоб переконати Орден розширити вивчення за межі захисної магії. Вона не виступала за тортури або непрощенні. Дівчина просто хотіла, щоб бійцям Спротиву був даний явний, а не просто мовчазний дозвіл вбивати Смертожерів у цілях самооборони.
Вона не думала, що це стане такою великою жертвою або складним рішенням у даному стані справ.
Але це стало.
Гаррі був невблаганним. Вони не будуть використовувати темну магію, не будуть вбивати людей. Більша частина Ордену його підтримала. 
Герміона стала відвертим вигнанцем. Це зруйнувало більшість її дружніх відносин.
Вона не здивувалась, коли Джинні дійшла до висновку, що Снейп був єдиною людиною, з якою у Герміони могли бути стосунки. Джинні була права.
Герміона майже завжди була одна.
Дівчина зітхнула подумки та вимкнула душ.
Якби вона вчинила інакше, чи могло б це змінити завершення війни? Якби вона присвятила себе захисній магії? Якби вона не зайнялась цілительством або зіллєварінням? Якби вона не поїхала тоді на два роки? 
Хіба це щось змінило б? Чи врятувала б вона когось? 
Ком виник у горлі, коли Герміона повторила насмішку Малфоя, кинуту ним за декілька місяців до цього:
Ти ж навіть не брала участь у боях, чи не так? На полі битви тебе я точно не зустрічав. Тебе не було там з Поттером та Візлі. Ти просто ховалась. Проводила увесь свій час у лікарняних палатах. Марно розмахуючи паличкою, рятуючи людей, яким все одно краще було померти. 
   Вона важко ковтнула та стиснула губи у жорстку лінію, виходячи з душу та витираючись рушником.
Дівчина зупинилась на мить та втупилась у дзеркало.
Герміона ненавиділа власне відображення. Ненавиділа дивитись на себе. Вона старалась відводити погляд кожен раз, коли стикалась із дзеркалом. Вона ледь впізнавала людину, яку там знаходила.
У своїх спогадах Герміона була знесиленою від стресу та недоїдання. Блідою від постійного перебування у комірчині, готуючи цілющі та зміцнюючі зілля. Її некероване волосся завжди було ретельно заплетене в тугі коси, які вона закручувала на затилку. Худа, з тонкими кістлявими кінцівками. Її очі були великими та темними, з палаючим у них вогнем надії.
 https://meriyart.tumblr.com/post/657376207109750784/her-unmanageable-hair-always-carefully-restrained
Зараз же…
Її обличчя більше не було знесиленим. Завдяки щоденному харчуванню вона набрала вагу, її щоки перестали бути впалими. Регулярні прогулянки покращили колір її обличчя, додали легкого природнього рум’янцю. Без гребня або будь-яких затискачів для волосся Герміона могла розчісувати їх тільки руками. Волосся падало буйними хвилями кучерів та завитків, достаючи їй до ліктів. Її коліна, лікті, тазові кістки та ребра більше не стирчали. Вона наростила м’язову масу вправами.
Вона виглядала здоровою. Навіть занадто. Нормальною. Як Герміона з іншого життя.
Але її очі…
Її очі були мертвими. У них не залишилось колишнього вогню.
Іскра, яку вона вважала найбільш невід’ємною частиною своєї сутності згасла. 
Вона була живим трупом.
Дівчина відвернулась від дзеркала та одягнулась.
Зілля родючості вплинуло на те, як тепер сидів на ній одяг. Ґудзики на її грудях натягнулись, і вона могла бачити свої соски крізь тканину сукні. Герміона зсутулилась, намагаючись приховати це, і розпустила волосся по плечах.
Повернувшись до своєї кімнати, дівчина побачила там приготований для неї обід. Вона ткнула виделкою у салат з огірків та втупилась у вікно. Сніг розтанув. У маєтку панував нескінченний сірий колір. Навіть небо було сірим.
Герміона досі дивилась у вікно, коли двері клацнули. Дівчина оглянулась та побачила, що ввійшов Малфой. На ньому був його «мисливський» одяг. Він здавався чистим, тому, ймовірно, він швидше йшов, ніж повертався.
Герміона уважно подивилась на нього. Без верхньої мантії він виглядав помітно вищим та гнучкішим. Увесь одяг був чорним, але на передпліччях, грудях та ногах блистіло металічне посріблене захисне спорядження. «Броня з луски українського залізопузого дракона», підсумувала Герміона, вивчивши його за мить. Для захисту від заклять та зброї, якщо, звісно, у нього не було хобі приборкання драконів, про яке вона не знала. В одній руці він стискав пару рукавичок.
Їй стало цікаво, чи носив він свою броню, коли вбивав Джинні, Мінерву Макгонагалл, Аластора Грюма, Невілла, Діна, Симуса, професора Спраут, мадам Помфрі, професора Флітвіка та Олівера Вуда. Напевно, він завжди носив її під одягом Смертожера.
Луска залізопузого була дуже стійкою до магії та майже непроникною для фізичних атак. В поєдинку, якщо нападник не міг вцілити йому в голові або використати смертельне прокляття, Малфоя було важко перемогти. У когось з кайданами, блокуючими магію, не існувало взагалі жодних шансів проти нього.
З іншого боку, коли взагалі слизеринців турбувала чесна боротьба? 
Його очі зустрілись з її очима в іншому кінці кімнати, і він уважно поглянув на неї.
Вона схрестила руки на грудях, ніби захищаючись.
- Згадала мене нарешті? – запитав він.
- На превеликий для мене жаль, - сказала вона, відвертаючись від нього. Він повільно наблизився.
- Я повідомив Страуд про те, що трапилось. Схоже, вона не обтяжила себе перевіркою факторів ризику сумісності зілля родючості та сеансів легілименції, - сказав з легкою усмішкою.
- Я сумніваюсь, що ця комбінація регулярно вивчається майстрами зіллів, - сухо відповіла Герміона.
Настала пауза, Малфой дістав з повітря газету та протягнув їй. Вона з допитливістю вихопила її з його пальців.
- Ти явно отримала користь від читання, - сказав він, коли вона розгорнула газету .
«Мирні переговори у Скандинавії!» - кричали букви на першій шпальті. 
 Вона злегка посміхнулась подумки, проглядаючи статтю.
- Як ти здогадалась? – запитав він після хвилини мовчання.
Вона підняла очі від газети.
- Щодо чого? – невинно сказала Герміона, вказуючи на статтю.
Він закотив очі. 
- Ні.
Кутик його рота злегка сіпнувся.
- Я цілителька, - сказала вона, потому поглянула на свої зап’ястя. – Або, принаймні, була нею. Я спеціалізувалась на зціленні темної магії. Я знаю ознаки магічної корозії. Занадто велика концентрація використання темної магії починає перетворюватись в отруту в організмі. Тіло і власна магія намагаються побороти це. Але щойно темна магія проявляється на клітковому рівні, шляху назад немає. Темна магія зжирає тіло зсередини.
Вона відклала газету вбік. 
- Магія, звісно, досі дуже сильна у ньому. Він досі являється одним з наймогутніших чаклунів у світі. Але фізично слабшає. Навіть вся кров єдинорога, в якій він купається і яку поглинає, не може достатньою мірою впоратись із симптомами. Лежати в оціпенінні у зміїному гнізді – спроба відтягнути незбіжне. Навіть якщо він безсмертний, то незабаром стане всього лиш тінню. Він розчиниться в ефірі. І тепер, коли Гаррі мертвий, у нього не буде можливості відродитись знову. Якщо всі його горокракси будуть знищені, він просто припинить існування.
Малфой різко поглянув на неї, і вона зустрілась з ним поглядом.
- Ці пов’язуючі предмети називаються горокраксами, чи не так? – запитала вона.
Він повільно кивнув.
- Новий спогад? – сказав він.
Вона кивнула.
- Під час нападу, - відповіла Герміона, відкидаючись на спинку стільця. – Орден полював на них. Це була задача Гаррі та Рона.
- Щось ще? – запитав він низьким голосом.
- Рон був засмучений кількістю жертв. Ми помирали з голоду. Я сумніваюсь, що це та інформація, яку ти не знав, - тихо сказала вона. Дівчина пильно подивилась на нього, очікуючи, що він негайно ввірветься до її свідомості. Для перевірки. Він просто дивився на неї. 
Вона відвела погляд, а за хвилин оглянулась та завагалась. 
Малфой помітив її увагу та нахилив голову, вигнувши брову.
-  Кінгслі Бруствер… - повільно промовила вона. – Ханна не згадувала про нього. Всі стверджують, що я – це все, що залишилось від Ордену. Але я не пам’ятаю…
- Він загинув за кілька місяців до Фінальної битви, - сказав Малфой, відводячи від неї погляд. Його щелепа злегка смикнулась.
Герміона підозрювала… але все одно відчула гострий біль у грудях, коли почула підтвердження.
Вона була певна, що вже знає відповідь і на наступне питання.
- Це ти був тим, хто…
Він зустрівся з нею поглядом та кивнув.
- Він встав у мене на шляху.


Примітки до розділу: 

Арт:


Автор meriyart «Її некероване волосся завжди було ретельно заплетене в тугі коси, які вона закручувала на затилку»:
https://meriyart.tumblr.com/post/657376207109750784/her-unmanageable-hair-always-carefully-restrained
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: смерть другорядних персонажів, війна, спогади, антиутопія, #Таємниці/Секрети, жертви обставин, Дарк, Відхилення від канону, жорстокість, au, Ангст, перемога Волдеморта, вагітність, Розвиток відносин, Слоуберн, сіра мораль, насилля, складні стосунки, психологічні травми, драма, втрата пам'яті
Переглядів: 416 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (17 Розділ)
Завантаження...