menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 30.03.2022 в 16:24
Фанф прочитано: 426 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (19 Розділ)


30.03.2022, 16:24
19
Плейлист

Fur Elise (Epic Trailer Version) – Hidden Citizens
I Found – Amber Run
Never Surrender – Liv Ash
Darkest Night – Tony Anderson
Angry Too – Lola Blanc

https://music.youtube.com/watch?v=IaGsdnKORcA&feature=share

Щось відбувалось…
Щось було не так. Герміона подумала про це, коли її притиснули до огорожі та розірвали сукню. 
Холодно.
 Її шкіру обдало морозним повітрям.
Зуби впились їй у горло. Було боляче. 
Їй це не сподобалось.
Вона намагалась відсунутись, але її руки були грубо заламані в боки, а потому вона відчула зуби на своїх грудях за мить до того, як її вкусили.
Сильно.
Герміона відчула сльози на обличчі.
Пальці опинились між її ніг та вп’ялись в неї. Люто проникаючи всередину.
Вона намагалась стиснути ноги, але щось їй заважало. 
Тому вона не могла.
Герміона не думала, що…
Цього не повинно було трапитись…
Жива огорожа дряпала її. Удари ножів у спину.
Пальці продовжували впиватись у неї, а зуби кусали плечі та груди.
Потім вона опинилась на землі. 
Герміона відчувала під собою гравій від доріжки.
Гострі, холодні камінчики.
Щось, чого вона не бажала.
Зараз це відбудеться.
Вона лиш…
Герміона не була певна, що саме має трапитись.
Це було якось пов’язано з Малфоєм? 
Чоловік стояв на колінах між її ніг. Монтегю.
Вона пильно поглянула на нього. Скляні очі.
Її руки трусились, чіпляючись на гравій.
Він схилився над нею.
Його обличчя було дуже близько.
Можливо, він збирався відкрити їй секрет.
Щось тиснуло їй між ніг.
Вона відчувала, що повинна щось зрозуміти, але не могла пригадати, що саме.
Щось, чого не повинно було трапитись.
Секрет.
Прихований від Малфоя.
Але… вона не хотіла цього робити.
Малфой дізнається… якщо у неї з’явиться секрет.
Він завжди був у її голові.
Герміона спробувала розповісти про це чоловіку, але замість цього просто заплакала.
Раптом чоловік зник, і пролунав гучний гуркіт.
Вона обернулась та побачила, що чоловік врізався в стіну маєтку. 
Малфой штовхав його так сильно, що чутно було хрускіт кісток.
Герміона сіла та почала спостерігати.
Малфой схопив його за горло та потягнув вверх стіною, поки вони не опинились обличчям до обличчя.
- Як ти смієш? – Малфой заричав. – Невже ти гадав, що це зійде тобі з рук, Монтегю? 
- Тобі, здається, було плювати на неї, Малфой, - прохрипів Монтегю. – Я вирішив, що ти не проти поділитись, побачивши, як ти дозволяєш Асторії грати зі мною. Бруднокровка повинна була належати мені. Ти встав на моє місце. Я був тим, хто зловив її. Вона повинна була стати моєю.
- Вона ніколи не буде твоєю, - усміхнувся Малфой та різким рухом розрізав закляттям сорочку Монтегю в районі живота.
Не вагаючись та не відпускаючи Монтегю з того місця, де він його тримав, Малфой засунув руку в черевну порожнину Монтегю та почав діставати внутрішні органи, намотуючи їх на кулак.
Монтегю смикався та кричав.
Малфой тримав у кулаку його кишки так, що вони блистіли в місячному світлі.
- Якщо я коли-небудь побачу тебе з нею знову, то придушу тебе цим, - сказав Малфой з вбивчим спокоєм у голосі.
Він відпустив його нутрощі, і тепер вони звисали з Монтегю, ніби ланцюжки для годинника. Малфой струсив кров зі своєї руки, спостерігаючи, як Монтегю, спотикаючись, забирається геть, схлипуючи та намагаючись запхнути свої нутрощі назад в живіт.
Малфой знову повернувся до Герміони. Його обличчя було білим.
- Ти ідіотка… Чому… ти вийшла сьогодні ввечері? 
Герміона спокійно сиділа на гравії та дивилась на нього широко розплющеними очима.
Вона подумала, що повинна щось сказати. Але… не була певна, що саме.
Щось стосовно Малфоя, подумала вона. Ось що Герміона хотіла сказати тій людині. Монтегю.
- Малфой завжди приходить по мене, - прошепотіла вона.
https://www.instagram.com/p/CNdZ_r8BGSE/?igshid=1x52e1jx0oi14
Він втупився у неї, стиснувши зуби та кулаки на декілька секунд, перш ніж, здавалось, змінився в обличчі.
- Що він з тобою зробив? – сказав Малфой тихим голосом, опускаючись на коліна поруч з нею.
Він використав на ній декілька контрзаклять, перш ніж раптово одне з них не клацнуло. Потому, ніби крижана вода, реальність впала на Герміону.
Здавлений крик вирвався з її горла, і вона обхопила себе руками. Її одяг був розідраний, і дівчина відчувала сліди укусів по всьому тілу. Вона не могла припинити тремтіти.
Малфой стояв на колінах поруч з нею, абсолютно нічого не виражаючи. Він повільно потягнувся та взяв її за руку. 
- Давай приведемо тебе до ладу. 
З ляском вони знову з’явились у її кімнаті, й він м’яко штовхнув її на край ліжка, перш ніж розвернутись та зникнути у ванній. Повернувшись за декілька хвилин, Малфой приніс таз та мокру ганчірку, які протягнув їй. Герміона перестала схлипувати, зі всіх сил намагаючись не плакати та не задихатись. 
  Малфой відвернувся та втупився у вікно, поки вона намагалась стерти з себе залишки бруду та засохлу кров від укусів. Деякі з них були настільки глибокими, що здавались швидше великими півмісяцями, ніж слідами від зубів. Вона відчувала, як кров із них струмочками стікає її тілом. Її руки так сильно тремтіли, що вона постійно впускала ганчірку на коліна.
Дівчина почула роздратоване шипіння, і рука Малфоя раптом схопила в неї ганчірку. Вона відсмикнулась назад.
- Я не зашкоджу тобі, - сказав він напруженим голосом, сідаючи поруч з нею на ліжко. Малфой повільно протягнув руку та взяв її за плечі, повертаючи до себе, щоб оцінити ушкодження. 
Його щелепи стиснулись, коли він втупився у неї. 
Він повільно просунувся до неї, ніби вона була лякливою твариною, і знову торкнувся до її плечей. Злегка витираючи кров, Малфой бурмотів закляття, щоб залікувати рани. Вона намагалась не здригатись щоразу, коли він торкався її. Він пройшовся її плечами, а потім шиєю, перш ніж перейти до найгірших ран, які були зосереджені на її грудях.
Його губи були стиснуті в пряму лінію, коли він почав зцілювати їх. Деякі сліди від укусів були настільки глибокими та рваними, що знадобилось кілька заклять, щоб зцілити їх. Поки він працював, вираз його обличчя був спокійним та зосередженим. Герміона дивилась на нього, досі не в змозі стримати тремтіння. 
До цього моменту він майже не торкався її. Окрім мінімального контакту під час спроб запліднити її, єдині інші випадки, коли Малфой взагалі торкався її, були лише коли він зупинив її від викидання з балкону або коли вони трансгресували. 
Він діяв швидко та ефективно й зрештою відсунувся від неї, відводячи погляд від її тіла. 
- Ще десь? – запитав Малфой.
- Ні, - сказала Герміона напруженим голосом, натягуючи свій понівечений одяг та обіймаючи себе. 
Він кинув на неї швидкий погляд, ніби зважуючи, чи каже вона правду. Потому забрав таз з кривавою водою та встав.
- Тобі будуть надсилати заспокійливе зілля та Сон без сновидінь до кінця наступного тижня, - сказав він. – Впевнений, ти чула, що я буду відсутній протягом декількох днів. Ти повинна залишатись у своїй кімнаті, поки я не повернусь.
Герміона промовчала. Вона просто застібнула мантію та втупилась у підлогу. Вона бачила його взуття, коли він стояв поряд з нею. Потому Малфой розвернувся та вийшов з її кімнати, зачинивши за собою двері.
Герміона продовжувала сидіти нерухомо протягом декількох хвилин. Потім встала та пішла у ванну. Вона дозволила мантії та сукні впасти додолу, спостерігаючи, як вода наповнює ванну.
Дівчина залишила одяг на підлозі, сподіваючись, що домові ельфи спалять його замість того, щоб зашити та відіслати назад.
Вода ставала червоною від крові, що залишилась. Дівчина знову наповнила ванну, продовжуючи відтирати своє тіло, поки шкіра не почала горіти.
Вона досі відчувала, як зуби Монтегю впиваються в неї. Шкіра на ранах, які зцілив Малфой, була тонкою та занадто чутливою. Герміона боролась з бажанням проткнути її нігтями.
Вона сиділа у ванній та плакала, поки вода не охолола, й вона не почала тремтіти. 
Вилізаючи з ванної та притискаючи до себе рушник, дівчина невпевнено побрела назад до ліжка. На вузькому столику біля ліжка стояли дві пляшечки із зіллям. Вона проковтнула Сон без сновидінь та залізла до ліжка. 
Наступного ранку Герміона залишилась у ліжку. Не було жодної причини, щоб вставати.
Вона не хотіла рухатись. Не хотіла думати. Вона просто хотіла ще одну дозу Сна без сновидінь. Як Герміона не старалась, вона більше не могла заснути. Дівчина зробила ковток заспокійливого зілля та відчула, як вузол жаху в її животі злегка слабне, поки вона лежала, звернувшись калачиком у своєму ліжку.
Герміона не могла припинити думати.
Її розум ніколи не міг заспокоїтись. Завжди були присутні жаль, провина та скорбота. Будь-які речі, про які можна було думати та хвилюватись.
Монтегю… їй навіть думати не хотілось про Монтегю.
Вона переключалась на ту малу частину минулого вечора, яка була не пов’язана з ним.
Герміона чомусь вважала, що ситуація була однаковою для всіх дівчат в програмі Страуд. Що ті Смертожери, кому вони були віддані, будуть ставитись до сурогатів майже так само, як і Малфой ставився до Герміони. Знеособлений процес в медичних цілях, після якого сурогатних матерів залишають у спокої.
Але це явно було не так. Оглядаючись назад, ставало очевидним, що сурогати ніколи не призначались для відродження популяції. Цілителька Страуд могла вважати свою програму узаконеним науковим дослідженням генетики, але по факту це було прикриттям. Між Смертожерами просто поділили військові трофеї, та насправді сурогати були сексуальними рабинями. 
Герміона з гіркістю усвідомила, що була настільки заглиблена у власне становище, що навіть не подумала, наскільки гіршою ця ситуація могла бути в інших дівчат.
Їх роль завжди полягала лише в одному. Ніякого бюстгальтера. Відсутність спідньої білизни. Або те, як ґудзики на їх сукнях відривались за найменшого різкого руху.
Завжди доступні.
Смертожери повинні були ґвалтувати їх у періоди підвищеної фертильності, але в інструкціях ніколи не згадувалось про обмеження в решту днів.
Якимось чином той факт, що її віддали Малфою, робив її… щасливчиком? 
Він здавався занадто відчуженим та незацікавленим під час сексу. 
Можливо, це було просто тому, що Волдеморт не хотів, щоб вона ставала занадто травмованою, поки її пам’ять не буде відновлена. Можливо, йому не дозволялось завдавати їй болю або ґвалтувати так, як йому хотілось би.
Але… це не здавалось схожим на правду. Вірогідно, він дійсно не був зацікавлений у цьому. Було не схоже, щоб він стримував себе. Здавалось, Малфой завжди прагнув швидше покінчити з цим. Швидше піти від неї. Ніби вона була тягарем.
Чи можливо, що Верховний Правитель був найменш жорстокою фігурою в оточенні Волдеморта? 
Цей факт також був під сумнівом. Особливо після того, що вона побачила. Що він зробив з Монтегю. Спостерігати за тим, як він холоднокровно стояв там та голіруч діставав нутрощі Монтегю, було… лячно.
Ніби це було його звичним заняттям. 
Те, з якою легкістю він це здійснив. 
У Малфоєві виявилось забагато жорстокості. Киплячої прямо на поверхі в очікуванні, коли її випустять.
Можливо, зґвалтування не було в списку його пристрастей. 
Дивна думка, але це виглядало найбільш правдоподібним поясненням, яке лише могло прийти в її голову. Він ненавидів торкатись до неї та уникав цього, наскільки це було можливо. 
Вочевидь, Малфой не був закінченим монстром.
Не те щоб це мало значення. Все це не мало значення. І ніколи не буде мати.
Це було як і усвідомлення того, що Волдеморт помирає. Або розуміння того, що іншим дівчатам було гірше. Все це не мало значення. Герміона не могла вплинути ні на що з перерахованого.   
Навіть якби якимось дивом вона знайшла спосіб втекти, що саме по собі було абсолютно неможливим, Герміона не могла врятувати ще когось. Їй доведеться тікати. Дуже швидко та дуже далеко. Найкраще, що вона могла б зробити, це спробувати знайти того, хто залишився від Ордену, та дізнатись, чи є у них спосіб врятувати решту. Але якщо й існувала хоч якась можливість це провернути, то Орден, напевно, вже зробив би це. Звісно, Орден не залишив би сурогатів так надовго, якби був хоча б якийсь шанс їх врятувати.
Герміона не могла думати ні про кого, окрім себе. Якщо у неї є інформація, якою, на думку Волдеморта та Малфоя, вона володіє, то найважливіше, що вона може зробити, - це не дати їм отримати її.
Їй потрібно було тікати.
У неї залишилось зовсім мало часу.
Те, що вона досі не вагітна, здавалось справжнім дивом. Герміона була певна, що це відбудеться після зілля родючості.
Одного разу вона завагітніє…
Герміона відчула, що не може дихати. Її груди та горло стиснуло від паніки, і вона почала тремтіти, намагаючись не заплакати.
Її шанси на втечу і так були занадто малими. Щойно вона завагітніє, вони практично перестануть існувати й будуть зменшуватись з кожним днем. 
Вона навіть не могла йти полем або дорогою без парканів та дерев. Втеча з додатковими проблемами, які з’являються у вагітних, буде неможливою.
Щойно вона народить, Малфой вирве дитину з її рук (можливо, він навіть дозволить їй потримати його), потому відведе Герміону до Волдеморта, і той вб’є її. Вона буде з’їдена його бридкими пітонами, а її дитина залишиться одна в жахливому будинку Малфоя, щоб її виховували він та його бридка дружина…
Груди Герміони важко підіймались, і перш ніж вона змогла зупинити себе, дівчина почала ридати так сильно, що стала задихатись. 
Навіть якщо вона втече, Малфой ніколи не припинить її шукати.
Бігти було нікуди. Всі ідеї, які приходили їй в голову, не мали успіху. Вона була схожа на безпомічну комаху.
Маєток був бездоганною кліткою.
Якщо тільки якимось дивом їй не вдасться переконати Малфоя відпустити її…
Адже виходу просто не було.
Вона навіть не була певна, чи зможе він відпустити її, якщо й захоче. У його погляді, час від часу зверненому на наручники, було щось, що змушувало Герміону сумніватись, що Малфой здатний їх зняти.
Він міг тільки вбити її. І жодних шансів, що вона змусить його хоча б спробувати.
Герміона перевернулась на спину та у відчаї втупилась в балдахін.
Виходу не було.
Вона ніколи не втече. Незабаром вона завагітніє.
І тоді вона точно ніколи не втече.
Хвиля депресії зрештою змусила її відключитись.
Наступні кілька днів Герміона майже не вставала з ліжка. 
Вона дивилась у вікно, коли двері її кімнати раптом розчахнулись, і ввійшла Асторія з паличкою в одній руці та газетою в іншій. 
Герміона швидко встала, і Асторія зупинилась. Близько хвилини вони мовчки дивились одна на одну.
Асторія не підходила до Герміони з тієї ночі, коли привела її в кімнату Малфоя. Пальці Герміони нервово здригнулись. Асторія, мабуть, прийшла через ситуацію з Монтегю.
- Підійди, Бруднокровко, - наказала жінка різким голосом.
Герміона неохоче перетнула кімнату та зупинилась всього за крок від Асторії. Її серце калатало, і в неї було сильне передчуття, що розмова, яку вони збирались почати, закінчиться погано.
Асторія здавалась блідою. Крихкою. Вона була бездоганно одягнена та доглянута, але в ній відчувалась якась розгубленість. Її сережки злегка тремтіли, а очі звузились в щілинки, коли вона дивилась на Герміону.
- Я знаю, що ти завжди шпигуєш. Вже в курсі цієї історії? – сказала Асторія, підіймаючи газету так, щоб Герміона могла бачити фото на першій сторінці.
Дівчина була занадто подавлена, щоб навіть дивитись на «Щоденний Пророк» після Рівнодення. Її погляд опустився донизу, щоб вивчити фото, й очі розширились. 
На обкладинці «Щоденного Пророку» було фото Малфоя, що спокійно патрав Грехема Монтегю посеред приймальні лікарні Святого Мунго.
Герміона лише на мить заціпеніла, перш ніж Асторія смикнула рукою та склала газету навпіл.
- Повинна зізнатись, - сказала Асторія неприродньо спокійним голосом, - коли я вперше почула новину про те, що Драко публічно вбив Грехема, я подумала: «Він нарешті помітив».
Губи Асторії смикнулись, і вона відвела погляд від Герміони.
- Я намагалась бути зразковою дружиною, коли мене обрали, - продовжила жінка. – Дружина Драко Малфоя. Не існувало нікого, з ким можна було його порівняти. Наймогутніший генерал в армії Темного Лорда. Всі інші дівчата заздрили та ревнували. Звісно, наш шлюб був фікцією, але я вважала, що, зрештою, він зрозуміє, що я йому підходжу. Що я буду хорошою дружиною. І я робила все. Я з’являлась на всіх важливих заходах, приєдналась до кожної благодійної організації. Я була ідеальною дружиною. Я сама була ідеальною. Але йому було байдуже.
Асторія знизала плечима та недбало махнула рукою з паличкою. Її нігті, нафарбовані срібним кольором, блистіли на світлі. 
- Люди не здогадувались, але він навіть не жив тут. Ми одружились, і він… він просто залишив мене тут саму, в цьому будинку. Ніколи не влаштовував мені екскурсії маєтком. У день нашого весілля він привіз мене сюди та залишив в коридорі, не обтяжуючи себе навіть закріпленням нашого шлюбу. Заявляючи, що буде відвідувати мене тільки в ті дні, коли я зможу зачати. А потім, щойно цілителі визначили, що я безплідна… Драко взагалі перестав з’являтись. Він просто зник. Я ніколи не знала, де він. Я ніколи не могла з ним зв’язатись. Я думала, що зможу привернути його увагу, якщо змушу ревнувати, але його ніколи це не хвилювало. І тому я припустила, що він просто був таким.
Гіркота на обличчі Асторії спотворила його в щось одночасно жахливе та лячне.
- Але потім з’явилась ти, - голос Асторії тремтів від обурення. – А потому він переїхав та перевернув увесь маєток вверх дном, щоб переконатись, що він під охороною та в безпеці. Водив тебе на прогулянки та влаштував тобі екскурсію будинком.
Герміона відкрила рот, щоб вказати на те, що Малфою було наказано зробити все це.
- Замовкни! Я не бажаю нічого слухати, - різко сказала Асторія, оскаливши зуби.
Газета зім’ялась в її стиснутому кулаку. 
- А потім з’явився Грехем і  почав проявляти до мене знаки уваги, - сказала Асторія, її голос тремтів, наче вона стримувала сльози. – Він був таким чуйним та завжди складав мені компанію на всіх заходах, на яких Драко ніколи не з’являвся. Він хотів бачити все, чим я захоплююсь, помічав всі дрібниці, які призначались увазі Драко. Він хотів, щоб я показала йому ввесь маєток, щоб поглянути, як я його прикрасила. Це була його ідея – влаштувати новорічну вечірку тут, у маєтку. І званий обід. І навіть свято Рівнодення на веранді Північного крила. Він дуже точно вказав на те, що це повинно бути Північне крило…
Голос Асторії замовк, і вона кілька секунд дивилась у вікно.
- Коли я дізналась, що Драко вбив Грехема, я вирішила: Драко нарешті помітив, він просто був зайнятий раніше… Але потім мені прийшло в голову, що Грехем вперше звернувся до мене через тиждень після того, як «Щоденний Пророк» написав цю бридку статтю про те, що ти живеш тут. Він так сильно хотів приїхати до маєтку, не в готель або в свій таунхаус. Був дуже наполегливим. Він хотів побачити маєток та садибу. І всі кімнати, навіть якщо нам доводилось прориватись крізь охоронні чари, щоб потрапити всередину. А потім мені прийшло в голову, що Грехем завжди зникає: під час Нового року, званих обідів та вечірок в саду. Він завжди… зникав.
Асторія замовкла на кілька секунд. Герміона зіщулилась, не здатна говорити або щось пояснювати. Вона не знала, чи будуть взагалі її виправдання мати якесь значення для дружини Малфоя.
- Це все було через тебе, - зрештою сказала Асторія. – Грехем приїздив сюди через тебе. Драко вбив його через тебе. Грехем просто використав мене! Він використав мене, щоб дістатись до тебе!
Асторія кинула газету на підлогу. Сторінки розсипались по дерев’яній підлозі, показуючи, як Малфой холоднокровно вбиває Грехема Монтегю у безперервному чорно-білому кадрі.
«Драко Малфой Публічно Вбиває Свого Приятеля Смертожера!»
https://enselius.tumblr.com/post/654627477659975680/this-took-forever-firstly-because-i-thought-it
- Чому вони так зацікавлені у тобі? – вимагала Асторія, зробивши крок до Герміони та різко ввіткнувши паличку їй у горло. – Що в тобі такого особливого, що Драко переїхав сюди, в цей будинок, який так ненавидить? Навіщо Грехем тратив свій час, використовуючи мене, щоб дістатись до тебе? Чому когось взагалі хвилює Бруднокровка? Чому всі думають, що ти така важлива?
Блиск в очах Асторії, коли вона подивилась на Герміону, був божевільним.
Герміона відкрила рот, і Асторія різко вдарила її по обличчю.
- Я не хочу слухати твої виправдання, - проричала жінка. – Я попереджала тебе. Я казала, що буде, якщо ти почнеш створювати мені проблеми.
Асторія різко ткнула паличкою їй в обличчя, прямо в очі. Груди Герміони стиснулись, і вона різко відвернулась.
- Ти ж знаєш, - сказала Асторія тремтячим, співучим голосом, схопивши дівчину за підборіддя, - Маркус розповідав, що він ледь може дивитись на свою сурогатну мати, тому що дірка в голові робить її бридкою. Можливо, Драко стане менше зациклюватись на тобі, якщо у тебе зовсім не буде очей.
Герміона відсмикнулась.
- Не рухайся, - скомандувала Асторія.
Герміона завмерла, а Асторія знову присунулась ближче.
«Малфой прийде. Малфой прийде. Малфой прийде».
 Малфой був у Румунії.
Асторія знову схопила Герміону за підборіддя.
- Відкрий очі ширше, Бруднокровко, - наказала вона.
Герміона відчула, як починає тремтіти, коли її очі розширюються.
- Благаю… не треба!
- Замовкни, - холодно відповіла Асторія, притягуючи до себе обличчя Герміони. Асторія притиснула кінчик палички до зовнішнього кута лівого ока дівчини та ввіткнула її в зіницю. Потому усміхнулась.
- Я сподіваюсь, що буду поруч, коли Драко побачить тебе наступного разу. Навіть якщо він вб’є мене, задоволення від його погляду буде того вартувати. 
Герміона спробувала відірвати паличку від обличчя, і Асторія на мить змахнула нею, щоб знерухомити дівчину швидким закляттям, заморожуючи на місці, перш ніж різко вдарити паличкою в око Герміони.
https://www.instagram.com/p/CSgV5PhsUr6/?utm_medium=copy_link
Біль в оці дівчини наростав, вона відчувала, що її очне яблуко ось-ось вирвуть із зіниці. Все її тіло трусилось, і вона не могла поворухнутись.
Звук її наляканого дихання прорізав сюрреалістичне розуміння того, що обличчя Асторії Малфой може стати останнім, що вона коли-небудь побачить. Герміона почула свій власний здавлений крик, коли відчула, як щось на її обличчі смикнулось, і її око перестало бачити.
Раптом неподалік пролунав тріск, такий різкий, що, здавалось, затремтів увесь маєток. Асторія здригнулась від несподіванки, але не зупинилась.
- Експеліармус! – проричав Малфой, з’являючись нізвідки. 
Паличка, що впивалась в око Герміони, зникла, а Асторію відкинуло через усю кімнату, і вона з нудотним хрустом вдарилась об стіну, перш ніж впасти на підлогу.
Герміона стояла нерухомо на місці з розплющеними очима, істерично ридаючи, там, де її залишила Асторія.
Малфой промайнув перед нею, знімаючи знерухомлююче закляття. Герміона впала на підлогу. Він опустився перед нею на коліна та нахилив її обличчя до себе. Його обличчя було блідим та застиглим від жаху, коли він побачив, що з нею трапилось.
Малфой наклав на неї діагностичне закляття. За хвилину він ковтнув та зробив декілька глибоких вдихів, ніби намагаючись заспокоїтись.
- Твоє око наполовину витягнуте із зіниці, і в тебе глибокий прокол в склері, - сказав він нарешті. – Які закляття можуть це виправити? 
Герміона шоковано втупилась у нього. Ридаючи. Її обличчя спотворилось, коли вона тремтіла під його рукою та відчувала, як сльози збираються під його пальцями. Вона бачила його правим оком, з лівого боку помітно було лише темну пляму.
Вона не могла припинити плакати і тремтіти, коли дивилась на Малфоя.
Герміона знала, що повинна знати відповідь на його питання, але не могла пригадати. Вона відчувала тільки те місце, де паличка Асторії проткнула їй око.
Все розпливалось…
Малфой різко вдихнув, і його обличчя застигло, коли він пильно подивився на неї.
- Мені треба, щоб ти заспокоїлась та розповіла мені, як це виправити, - сказав Малфой. У його голосі прозвучала відчайдушна команда.
Герміона придушила ридання та спробувала вдихнути. Вона хотіла закрити очі, але не змогла, тому що Асторія намагалась дістати одне з них. 
Дівчина кілька разів переривчасто вдихнула, намагаючись заспокоїтись. Потому змусила себе подивитись на діагностичні показники, все ще видимі на паличці Малфоя.
Вона була цілителькою. У когось було пошкоджено око. Їй потрібно було працювати ефективно, якщо вона хотіла спробувати зберегти зір пацієнта.
- Для проколеної склери, - сказала Герміона тремтячим голосом, намагаючись пригадати, що ж трапилось, поки вона аналізувала показники. Малфой провів детальну діагностику її свідомості, і вона могла бачити, що пошкодження були широкими. – Склера Санентур. Ти повинен промовляти це розмірено, майже наспівуючи. І провести кінчиком палички біля проколу. 
Малфой повторив інтонацію та ритм, і вона коротко кивнула. Він продовжував промовляти закляття, обережно спрямовуючи паличку до її обличчя. Вона злегка заскавуліла, коли відчула, що прокол почав відновлюватись сам по собі.
- Потім… для виправлення витягнутого лівого ока, - сказала Герміона більш спокійним голосом, чим відчувала себе насправді, - це Окулус Синістер Ретрехо. І рух палички…
Вона обережно, майже всліпу потягнулась до руки Малфоя, і, коли він не відсмикнув її, зімкнула свої пальці на його та продемонструвала граційний спіралеподібний рух.
- Тільки не дуже швидко, інакше закляття лише погіршить ситуацію, - додала вона.
Малфой кивнув.
Герміона відчула, як її око ковзнуло назад на своє місце. Темна пляма стала трохи яскравішою, але все одно здавалось, що дивишся в сильно затуманене вікно.
Малфой створив нове діагностичне закляття.
- С-скільки ти можеш бачити? – запитав він, знову підіймаючи її обличчя до свого, його пальці злегка торкнулись її підборіддя.
Вона подивилась на нього зверху вниз та прикрила рукою праве око. Його обличчя було всього за декілька сантиметрів від її обличчя.
- Ти блондин. Думаю… я можу бачити, що ти блондин, і якщо я спробую сконцентруватись, то зможе трохи розгледіти твої очі та рот… - її голос перервався схлипом, і вона задихнулась, коли знову почала плакати. Її рука зісковзнула з правого ока, і Герміона затиснула нею рот, намагаючись зупинити ридання.
- Що ще мені треба зробити? Як мені це виправити? – запитав він.
- Бадьян, - відповіла вона. – Екстракт бадьяна, вірогідно, зміг би відновити решту пошкоджень. У рідкісних випадках. Вся складність в тому, що його не завжди виходить застосувати вчасно. 
- Топсі! – негайно крикнув Малфой. – Принеси мені екстракт бадьяна. 
Ельфійка з’явилась та швидко зникла
Руки Малфой залишались на її обличчі, поки ридання дівчини не припинились, а потім він повільно прибрав їх.
- Чекай тут. Я повинен розібратись з Асторією, - сказав Малфой.
Герміона кивнула та витерла обличчя, виявивши, що плаче кров’ю. Вона дивилась, як Малфой підійшов, піднявши дружину з підлоги та опускаючи її на стілець, перш ніж виконати діагностичне закляття. Нечіткий зір Герміони заважати розгледіти пошкодження. Вона припустила, що в Асторії було зламано декілька ребер та струс мозку.
Малфой залікував переломи зі звичною легкістю, а потому протягом декількох хвилин пильно дивився на Асторію, перш ніж нарешті промовити: 
- Реннервейт!

Примітки до розділу:

Арти: 


Автор _knar.m_ «Малфой завжди приходить по мене»:
https://www.instagram.com/p/CNdZ_r8BGSE/?igshid=1x52e1jx0oi14
Автор enselius «Малфой випотрошує Монтегю»:
https://enselius.tumblr.com/post/654627477659975680/this-took-forever-firstly-because-i-thought-it
Автор saharok_illustration «Атака Асторії»:
https://www.instagram.com/p/CSgV5PhsUr6/?utm_medium=copy_link
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: антиутопія, жорстокість, au, драма, насилля, спогади, жертви обставин, Ангст, Розвиток відносин, #Таємниці/Секрети, вагітність, війна, втрата пам'яті, психологічні травми, Відхилення від канону, перемога Волдеморта, складні стосунки, Дарк, смерть другорядних персонажів, Слоуберн, сіра мораль
Переглядів: 426 | Завантажень: 0 | Оцінка: 5.0/1
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (19 Розділ)
Завантаження...