menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 03.04.2022 в 11:29
Фанф прочитано: 521 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (23 Розділ)


03.04.2022, 11:29
Плейлист
Burn the Witch – Shawn James 
Roundabout – Born Human
Am I the Only One – Tim Schaufert & Seven
When the Party`s Over – Billie Eilish
Can`t Help Falling In Love (DARK) – Tommee Profit 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYB3aQX6jBC8tOZIU5yV8lmm&feature=share

Герміона стояла на кухні будинку у Прядильному кінці. Вона повільно повернулась, оглядаючи поверхні, завалені записниками, готовими інгредієнтами та киплячими зіллями.
Дівчина зупинилась, помітивши зілля, що блищало в кутку. Вона підійшла та подивилась на пару, що підіймалась із отвору, нишком понюхавши його. Пряний, землистий запах дубового моху, ноти кедру, запах опалого листя та пергаменту… ні. Вона знову принюхалась. Це був папірус.
Дівчина різко висмикнулась вбік та подивилась на інші котли, що оточували її.
- Ви готуєте занадто багато різновидів любовного зілля, - сказала вона, дивлячись туди, де Северус схилився над киплячим котлом. 
 - Новий проєкт Темного Лорда. У нього раптом прокинувся інтерес до того, щоб спробувати використати ці зілля в якості зброї, - сказав Северус, усміхаючись перед темною рідиною, що світилась та над якою він працював.
Герміона відчула, як кров стигне у жилах.
- Це дійсно може стати можливим? 
Северус знизав плечима зі слабкою усмішкою.
- Я скептичний та невмотивований… тому, вірогідно, ні. Думаю, це швидше було швидкоплинною ідеєю. Я складаю детальний звіт на той випадок, якщо Темний Лорд знову заговорить про це. І я роблю це вдома, а не в лабораторії, щоб переконатись, що ніхто більше не запропонує ніяких новаторських ідей. 
Герміона оглянула кімнату. На полицях знаходилось з десяток склянок Амортенції, декілька афродизіаків, які вона змогла розпізнати, і ще п’ятнадцять приворотних зіллів, що рахувались експериментальними.
- Що може являти собою бойове любовне зілля? 
- Виняткову силу, що не потребуватиме повторного прийому. Темний Лорд уявляє, що зможе використовувати його для допитів.
- Це… непристойно, - нарешті сказала Герміона.
- Дійсно. На щастя або ні, у нього є інші задачі, які він вважає більш невідкладними для Сассексу.

***
Герміона прокинулась, досі лежачи на холодній підлозі ванної. Вона продовжила лежати; якщо й була якась позитивна сторона у її депресії, то це те, що дівчина тепер з легкістю могла засинати. Здавалось, її тіло здалось. Гнів, який вона вирощувала в собі місяцями, і з кожним днем Герміона ставала все більш втомленою та в’ялою. 
Через відчай та депресію вона могла спати більшу частину дня.
Дівчина піднялась з підлоги, пішла до своєї кімнати, забралась під ковдру та зарилась у неї, обіймаючи себе.
Навіть її мозок відчував втомленість та апатію. Ніби навіть думки забирали у неї занадто багато сил.
Вона поглянула на годинник. Була майже дев’ята вечора. Поруч зі стільцем стояла таця із вечерею, але у Герміони не було апетиту.
Вона задумалась, чому Малфой вирушив до Франції – вірогідно, для того, щоб вбити ще більше людей. 
Чи залишиться він у масці або зробить це відкрито? Цікаво, як він виглядав, коли наклав смертельні прокляття? Обличчя більшості людей застигали у бридкій гримасі, коли вони промовляли смертельне прокляття. Навіть обличчя Волдеморта. Але ненависть та лють Малфоя були такими холодними. Можливо, він виглядав так само, як і тоді, коли вбивав Монтегю.
Герміона міркувала про питання, чи було навмисним кроком виставити себе на загальний огляд у якості Верховного Правителя.
Якщо Малфой збирається захопити владу у Волдеморта, його потрібно знати. Знати й боятись. Розкрити себе, можливо, було виправданим ризиком; покладаючись на те, що Темному Лорду буде потрібен публічний кат, щоб врятувати своє життя. Якщо ситуація у Румунії залишалась такою нестабільною, як припускалось, Волдеморт не зміг би вбити Малфоя зараз – навіть якби захотів. Його вбивство створить вакуум влади, дестабілізує всю армію Смертожерів та дасть Європі можливість діяти.
В армії Волдеморта не було інших значимих фігур, які були хоча б частково здатні позмагатись із ним по загрозі та могутності. У нього були місцеві правлячі діячі, але Малфой залишався єдиною знаменитою фігурою та опорою влади режиму на континентальному рівні.
Асторія згадувала, що він наймогутніший генерал в армії Темного Лорда. «Генерал протягом багатьох років» - ось як Малфой говорив про себе. 
Герміона затрималась на цій думці. Малфой був генералом під час війни?
Вона не пам’ятала цього. Вона майже нічого не пам’ятала про нього після смерті Дамблдора. Дівчина припускала, що його піднесення відбулось у кінці війни, але, вірогідно, це було не так. Упродовж війни було важко отримати достовірну інформацію. Герміону не включали до складу більшості зборів, на яких обговорювалась стратегія. Мабуть, вона впустила якусь деталь.
У Малфої була так багато незрозумілого. Його сила. Його справжні бажання та амбіції. Талант за зцілення, над яким він іронізував. Його неймовірна здатність до трансгресії.
Ритуал, задуманий як покарання…
Герміона подумки спробувала зібрати пазл.
Вірогідно, саме це мав на увазі Волдеморт, коли говорив про Малфоя, що той глибоко розчарував його в минулому. Герміона гадала, що це могло б бути. Ритуали темної магії, як правило, були фізично та ментально руйнівними. Малфой виявився підозріло цілим у всіх смислах.
Насправді, коли вона починала міркувати про це більш детально, то все більше переконувалась, що Малфой був занадто нормальним.
З тією кількістю впливу темної магії, якій він постійно піддавався, як через його власне використання, так і через прокляття Волдеморта, він повинен був бути повністю отруєний нею. Якщо тільки Малфой не проводив увесь свій вільний час в ритуалах очищення, але й навіть тоді його відносне здоров’я здавалось неможливим.
Герміона відчула себе погано, ледь зайшовши до зали Волдеморта, в той час як Малфой здавався абсолютно байдужим до цієї обстановки; і він, безумовно, бував там декілька разів на тиждень. Люди не могла залишатись несприйнятливими до темної магії. Вона була схожа на отруйний наркотик. Що викликав звикання. Що манив своєю ефективністю.
І завжди призводив до смерті.
Більшість чаклунів, що застосовували темні мистецтва, відчували постійно потребу використовувати їх частіше, тим самим руйнуючи себе фізично, як Волдеморта, або ж божеволіючи, як Люциус або Беллатриса. 
Але Малфой був цілим та неушкодженим. Недоторканий магією фізично й психічно.
І здатний трансгресувати через увесь континент. 
Як таке взагалі було можливо? 
Герміона знову й знову прокручувала це питання, поки нарешті не здалась. У неї було занадто мало інформації, щоб будувати здогадки.
Дівчина перейшла до іншої проблеми. 
Вона ніяк не могла зрозуміти, як опинилась втягнута у це. Яким би не був план Малфоя, схоже, що Герміона повинна бути якимось чином включена до нього. Малфой був занадто відданий турботі та догляду за нею. Вона спочатку гадала, що вся справа у наказах, але пізніше почала підозрювати, що його увага часто виходила за їх рамки. Здавалось, він був залучений особисто та емоційно. Те, як він дивився на неї… було майже неможливо заперечувати його напругу та хвилювання. Вона була важлива для нього або для його планів.
Як можна вписати в стратегію те, що Герміона не повинна завагітніти? 
Він ненавидів ґвалтувати її, здавалось, йому це зовсім не подобалось. Від цього йому ставало погано. Хіба він не хотів би, щоб вона завагітніла якомога швидше? 
Якщо тільки це не було пов’язано з її спогадами. Думка про те, що вагітність відкриє її спогади, була дуже притягнутою. Але якщо Малфой підозрював, що в її пам’яті було щось, чого він не хотів відкривати… це могло б все пояснити.
Але навіть без вагітності спогади вже починали повертатись.
І якщо Герміона завагітніє, він отримає дев’ять місяців ексклюзивного доступу до них. А поки вона не вагітна, Волдеморт з легкістю виявить будь-які спогади, що з’являться.
Навіщо Малфою щомісяця змушувати їх двох проходити через п’ять травмуючи днів? 
Герміона не могла цього пояснити.
Вона знову задумалась.
Єдиний додатковим фактом, який дівчина могла придумати, було те, що Малфою було відомо, що вона швидше помре, ніж завагітніє.
Чи мало це для нього значення? 
Вона продовжувала міркувати, поки не заснула. 
Увесь наступний день Герміона нервувала до тих пір, поки не почала боятись, що почне здирати із себе шкіру. Вона ледь встигла прогорнути «Щоденний Пророк», перш ніж почала рвати його на шматки та складати у будь-яку форму, яку тільки могла придумати. Дівчина не могла складати журавлів, але могла складати літачки та різні інші геометричні фігури. Вона виливала всю свою енергію у папір, поки кінчики пальців не почали боліти.
Потому Герміона пройшлась коридором Північного крила, легко проводячи пальцями по стінах.
Коли настав вечір, вона прийняла ванну без будь-яких інструкцій. Топсі не з’явилась, зате з’явилась вечеря. Герміона проігнорувала її. Було вже майже дев’ять, коли в кімнату неочікувано ввірвалась ельфійка.
Топсі відвела очі, коли дівчина подивилась на неї зверху вниз.
- Володар повернувся. Ти повинна підготуватись.
Настала пауза.
- Я вже готова, - сказала Герміона.
Топсі кивнула та зникла.
Герміона підійшла до ліжка та сіла на край.
Коли Малфой з’явився у дверях, вони декілька хвилин дивились один на одного.
Говорити не було про що.
Він перетнув кімнату та дістав пляшечку із заспокійливим зіллям, яку мовчки протягнув їй. Вона проковтнула вміст, а потому повернула його.
Поки він приймав власне зілля, Герміона відкинула на матрац та лежала, рішуче дивлячись на балдахін над ліжком.
Вона навіть не здригнулась, коли відчула, що ліжко поворухнулось. Вона не видала ні звуку, коли відчула, як він зсунув її одяг вбік та оголив її. Коли Герміона відчула, що він розташувався між її ніг, вона прикусила губу, продовжуючи дивитись на балдахін. Коли він пробурмотів закляття змазки, вона стиснула руки в кулаки.
Коли він ввійшов у неї, вона тихенько ахнула і у відчаї відвернулась до стіни. Здригаючись від внутрішньої туги. 
Її тіло передбачило це. Налаштоване та в очікуванні. Готове. Потребуюче. 
Це була занадто особиста зрада.
Усвідомлення того, що її збудження було зумовлене фізіологією, не полегшувало почуття провини.
Коли зґвалтування було знеособленим та вимушеним, це було терпимо. Коли у зґвалтуванні брали участь наркотики-афродизіаки, це було терпимо. Але коли річ йшла тільки про неї, про її власний розум та фізіологію, це було найгірше. Усвідомлення цього розбивало її на частини.
«Мене ґвалтують, і моє тіло насолоджується цим», - з гіркотою думала вона та хотіла звернутись калачиком.
Герміона вважала, що її може просто знудити.
Вона не хотіла знати, чи відчуває Малфой різницю. Чи знає він про неї.
Вона подивилась на стіну та намагалась не видавати більше ні звуку. Коли він кінчив, то негайно зник, поправивши її одяг, схопивши свій та апаруючи. 
Вона не обернулась, щоб поглянути, як він виглядає, перш ніж зникнути. Герміона просто піджала ноги та лежала там. Вона відчувала, як сльози залишають холодні сліди на скронях.
Наступні два дні були такими ж.
На ранок після п’ятого дня вона не відчувала полегшення. Герміона просто відчувала холод та порожнечу.
Її кімната та ліжко втратили для неї будь-яке відчуття комфорту.
Вона дістала із шафи свіжий комплект халатів та пройшла коридором у ванну кімнату з душем. Потому всілась на підлозі душу, звернулась у тугий клубок та залишилась там під водою. 
Не було сенсу заперечувати. Все змінилось. Ніщо не було схоже на те, як було раніше. Вже ні.
Афродизіак став важливим фактором, але Герміона не могла заперечувати наявність багатьох інших причин.
Малфой не був тим чудовиськом, яким вона його собі уявляла. Після того, як дівчина дізналась, що відбувається з іншими сурогатними матерями, після того, що Монтегю намагався зробити із нею, після Асторії, після погрози появи Люциуса Малфоя. Образ людини, якою вона уявляла Малфоя, змінився.
Те, що він не раз «рятував» її, вплинуло на багато чого.
Він торкався до неї, коли лікував. Ніхто не торкався до неї так довго.
Він зцілив її – набагато більше, ніж потрібно було.
Він навіть не хотів її ґвалтувати.
Хоч він і наполягав на тому, що його захист був повністю заснований на особистих інтересах – тому що йому було наказано… вона була майже певна, що він робив набагато більше того, чого від нього потребував борг.
Не допомагав і вплив кайданів. Вони завжди були призначені для створення поступливості та залежності. Щоб позбавити її здатності пручатись.
Якби вона могла протистояти насиллю Малфоя, якби він фізично ґвалтував її та завдавав болю, то їй було б важче змиритись із цим та звикнути. І все не звелось би до спокійного лежання та очікування неминучості, якій Герміона не могла пручатись.
Якби способи, якими він завдавав їй болю, було продиктовані його бажанням, а не наказами, було б простіше звинувачувати його та бачити у ньому монстра. 
Хоча навіть і в цьому випадку її розумі зміг би пристосуватись. Підсвідома воля до життя була закладена у людині глибше, ніж будь-що інше. Інстинкт виживання не вимагав, щоб Герміона залишалась неушкодженою. Або щоб з нею все було гаразд. Залишалась собою. Цей інстинкт позбавить її принципів та сили волі – всього, що може хоча б якось перешкоджати виживанню.
Ця сила буде згладжувати та зменшувати душевний біль. І кожен проблиск добра буде мати для неї значення. Змусить її душу припинити кровити.
Якщо Герміона не буде обережною, цей інстинкт вкраде все, поки вона не стане настільки зламаною зсередини, що прийме свою клітку.
Дівчина затремтіла під обпікаючою водою.
Їй потрібно триматись подалі від Малфоя.
Вона не стане більше з ним розмовляти. Вона не буде дозволяти собі ставити йому питання. Якщо він запитає її про щось, вона відповість йому якомога коротше. Треба припинити співпрацю із ним. Припинити намагатись зрозуміти його.
Герміона не могла контролювати те, що робило її тіло, але вона здатна контролювати свій розум. Все, що Малфой захоче від неї, він повинен буде змусити її силою.
Дівчина впустила голову на коліна, коли її охопило почуття відчаю.
Вона так втомилась від самотності. Герміона піджала губи, поки боролась проти підступаючих сліз.
Навіть її пам’ять була самотньою безоднею. Майже всі роки війни Герміона була одна.
Найкраща, але самотня учениця у Хогвартсі. Потому було навчання в Європі, протягом якого у неї ніколи не було часу ні на що, окрім професійних стосунків. Пізніше, коли вона повернулась, то практично жила у лікарняній палаті.
Після повернення у неї не залишилось часу й на дружбу. Коли він з’являвся, Гаррі та Рон відправлялись на задання. Коли вони повертались, зазвичай це відбувалось після битви – Герміона завжди була потрібна пораненим. У неї було так мало спогадів про дружні, а не професійні моменти з ними.
Тоді, після Фінальної битви, ув’язнення Герміони у Хогвартсі було схоже на нескінченне падіння. Одна. Одна. Одна. Поки її пам’ять не знищила саму себе.
Коли Герміону нарешті дістали та змусили брати участь у програмі збільшення народжуваності, вся її роль була зведена до ряду функцій. Для цілительки Страуд вона була інкубатором. Для Волдеморта – потенційним джерелом для військової розвідки.
Вона не була особистістю.
Ні з ким, окрім Малфоя.
Він поводився із нею як з людиною. Він відповідав на більшість її питань та дивився на неї так, ніби бачив. Він розмовляв із нею. Він поводив себе з нею так, наче вона особисто мала для нього значення. Коли він завдавав їй болю, це завжди здавалось вимушеним вчинком.
Всі решта просто завдавали їй болю, тому що могли.
Навіть домашні ельфи ледь дивились на неї.
У маєтку Малфоїв не було роботи, в якій можна було б забутись. Не було нескінченної порожнечі, в якій можна було б загубитись. Лише Герміона, що сиділа, міркувала та складала папір; замкнена у холодному будинку.
Малфой був для неї лише частинкою тепла, життя або людського контакту. 
Хотів він того чи ні, але Герміона чіплялась за нього, звинувачуючи свою відчайдушну самотність.
Вона не могла так більше продовжувати.
Він убив всіх. Він убив або стратив їх всіх. Хотів він того чи ні, але він ґвалтував її. Вона була для нього лише пішаком.
Герміона не збиралась зраджувати спогади своїх друзів таким жахливим чином. Вона не збиралась зраджувати себе.
Якщо Герміона помре у маєтку, то зробить це, зберігши залишки себе. Подібно самій Смерті, Малфой забирав у неї все, завжди виглядаючи, що можна взяти ще.
Вона зможе триматись подалі від Малфоя.
Вона зможе. І зробить це.
Вона звикла до самотності.
Залишок дня Герміона провела, намагаючись прийти до тями. Збираючись із духом. На неї чекав черговий сеанс легілименції з ним. Малфой завжди приходив після її періоду фертильності. 
Коли це відбудеться, він знайде всі думки в її голові. Він, вірогідно, буде глузувати з неї.
Вона не стане йому відповідати.
Увесь день дівчина будувала карткову вежу.
День минув. Настала вечеря. Малфой не з’явився.
Герміона старалась не хвилюватись. Вона старалась не дивитись на годинник. Вона проігнорувала відчуття напруги у грудях, продовжуючи чекати його появи.
«Можливо, він робить це навмисно», - нагадала вона собі. Можливо, він прочитав її думки та спеціально мучив її.
Герміона все чекала, що він зрештою з’явиться, поки не пробило одинадцяту. Нарешті вона лягла спати.
Вона не могла заснути.
Дівчина просто лежала, міркуючи, чому він не прийшов. Можливо, він знову був у від’їзді. У газеті нічого подібного не висвітлювалось, але, вірогідно, він знову поїхав. Можливо, він був з Асторією на якомусь заході. Герміона не думала, що пам’ятає згадки чогось подібного на сторінках світської хроніки. Може, вони просто пішли вечеряти Вони з Асторією вечеряли разом? 
Герміона лежала у ліжку та міркувала, поки годинник на стіні не показав, що вже майже друга година ночі.
Вона встала з ліжка. Місяць був майже уповні. 
Дівчина підійшла до дверей та вийшла із кімнати, блукаючи залитими місячним світлом коридорами Північного крила. Портрет слідував за нею, як блідий привид.
Пальці Герміони ковзали стінами, поки вона йшла. У неї ніколи не було нападів паніки всередині маєтку, але відчуття кам’яної кладки під пальцями заспокоювало. 
Місячне світло відкидало довгі тіні на підлогу та стіни.
Раптом Герміону осяяла думка. Що, якщо Малфой помре? Чи дізнається вона про це взагалі? Швидше за все, ні. Цілителька Страуд прийде та забере Герміону, щоб відправити її до інших легілиментів. Можливо, Волдеморт поверне Снейпа із Румунії і накаже тепер йому запліднити її.
А що, якщо вона вже вагітна? Від цієї думки їй стало холодно. Що, якщо вона завагітніє, а Малфой помре? Чи буде Волдеморт чекати, поки вона народить, або спробує самостійно зламати її спогади? Або він змусить Страуд зробити аборт, щоб її перевели? Що, як вона народить? Волдеморт віддасть дитину Асторії? 
Асторія вб’є її. Вона замучить її до смерті. Якщо він буде схожий на Малфоя та Герміону, Асторія, швидше за все, видряпає йому очі та заморить голодом…
Герміона ахнула та почала задихатись у коридорі.
Вона нічого не зможе із цим зробити. Нічого. Вона нічого не зможе змінити.
Вона декілька місяців мріяла, щоб Малфой помер, але тепер ця думка наповнювала її жахом.
Що, якщо він дійсно помер? 
Її дихання почастішало. Руки та кисті почали поколювати, ніби голки ранили її шкіру. Її груди почали стискатись, як при наступі паніки. Вона ніяк не могла заспокоїтись.
Раптом у темряві щось ворухнулось. Герміона завмерла, придушила вдих та оглянулась.
Малфой вийшов із темряви. Вона була певна, що хвилину тому його там не було.
Місячне світло освітлювало його бліде волосся та шкіру, він виглядав жахливо та заворожуюче одночасно.
Вона втупилась у нього, відчуваючи, як її паніка зникає. Він не був мертвим та не помирав. Відчуття полегшення, яке дівчина відчула, побачивши його…
Вона старалась не думати про це, уважно вивчаючи його.
Щось в його обличчі було іншим…
Напруга у ньому, здавалось, трохи ослабла, і той самий жорстокий вираз, до якого вона так звикла, був відсутній. Він вже не виглядав так, ніби був не межі нервового зриву. 
Малфой підійшов до неї ближче. Його очі повільно ковзали по ній, поки він оцінював її.
- Грейнджер.
Її ім’я злетіло з його губ, як муркання. Вона відчула, як тремтіння невпевненості пройшло крізь неї. Він ніколи не називав її по прізвищу – жодного разу з тих пір, як вона приїхала. Вона завжди була Бруднокровкою.
Її очі злегка розширились.
Він був п’яний.
Його кроки залишались рівними, а голос – неспішним, але… Герміона була впевнена у цьому.
Вона не ворухнулась.
Він просунувся ближче, поки дівчина не почала відступати назад. Але Малфой продовжував наближатись, поки Герміона не опинилась притиснута до стіни, а він – всього за кілька дюймів від неї.
- О, Грейнджер, - зітхнув Малфой, дивлячись на неї зверху вниз. Він підняв руку та поклав ту їй на горло, але не стиснув; він просто залишив її там. Герміона відчувала, як його жар проникає в її шкіру.
Вона пильно подивилась на нього. Навіть у п’яному стані його обличчя було схоже на маску. Дівчина не знала, що він збирається робити далі. Він легко провів великим пальцем по шиї, і вона відчула, як її шкірою пробігли мурахи. 
Він знову зітхнув.
- Якби я знав, який біль ти мені принесеш, я б ніколи тебе не взяв.
Він просто стояв, тримаючи її за горло. Вона відчувала, як її пульс тремтить під його рукою. Герміона не була певна, що він мав на увазі і чи повинна вона вибачитись.
Дівчина відчула слабкий запах алкоголю у його диханні.


Автор saharok_illustraion «Якби я знав, який біль ти мені принесеш, я б ніколи тебе не взяв»:
https://www.instagram.com/p/CVN-8SFqsFp/

Автор iamacult «Якби я знав, який біль ти мені принесеш, я б ніколи тебе не взяв»:
https://www.instagram.com/p/CUwTGlHNnTP/

- Але, - сказав він за хвилину, - на даний момент я гадаю, що заслуговую того, щоб горіти. І мені цікаво, чи згориш ти разом зі мною. 
Його обличчя раптом опинилось зовсім близько, вона відчула, як його дихання торкнулось її шкіри.
Його вуста повалились на неї.

Автор _knar.m_ «Чи згориш ти разом зі мною»:
https://www.instagram.com/p/CLAs7iChS86/?igshid=1gdmh67x0el3q

Автор circerian «Чи згориш ти разом зі мною»:
https://www.instagram.com/p/CXL7P4nrB7E/

Примітки до розділу: 

Арт: 


Автор saharok_illustraion «Якби я знав, який біль ти мені принесеш, я б ніколи тебе не взяв»:
https://www.instagram.com/p/CVN-8SFqsFp/
Автор iamacult «Якби я знав, який біль ти мені принесеш, я б ніколи тебе не взяв»:
https://www.instagram.com/p/CUwTGlHNnTP/
Автор _knar.m_ «Чи згориш ти разом зі мною»:
https://www.instagram.com/p/CLAs7iChS86/?igshid=1gdmh67x0el3q
Автор circerian «Чи згориш ти разом зі мною»:
https://www.instagram.com/p/CXL7P4nrB7E/
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: війна, #Таємниці/Секрети, Дарк, Слоуберн, драма, насилля, Ангст, перемога Волдеморта, вагітність, смерть другорядних персонажів, Розвиток відносин, жорстокість, au, антиутопія, втрата пам'яті, сіра мораль, Відхилення від канону, психологічні травми, спогади, жертви обставин, складні стосунки
Переглядів: 521 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (23 Розділ)
Завантаження...