menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 04.04.2022 в 12:21
Фанф прочитано: 451 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (24 Розділ)


04.04.2022, 12:21
Попередження: цей розділ містить короткий епізод самоушкодження.

Плейлист
Let Me Touch Your Fire – A R I Z O N A
Will I Make It Out Alive – Tommee Profit & Jessie Early
Nowhere – Black Match
So Far – Olafur Arnalds 
Everything Is Lost – Maggie Eckford

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDp-Pz9CLSFm8hcj9vIBzL2&feature=share

Його поцілунок був на смак як вогневіскі. 
Він не був ніжним. Неначе цим поцілунком він карав її.

Автор minxchester «Його поцілунок був на смак як вогневіскі»:
https://minxchester.tumblr.com/post/664166957566820352/he-tasted-of-firewhiskey-it-was-a-punishing-kiss

Тієї ж секунди, як їх губи доторкнулись, Малфой притиснув її тіло до свого. Його рука, що лежала на шиї дівчини, ковзнула вверх до затилку, заблукавши пальцями у кучерях, коли він поглибив поцілунок. Іншою рукою він на мить обхопив її щоку долонею, перш ніж ковзнути вниз її тілом.
Малфой припідняв її голову, продовжуючи цілувати. Його язик ковзнув їй до рота, і перш ніж відсунутись, він прикусив її губу. Не до крові, але достатньо, що завдати болю. Коли їй почало не вистачати повітря, Малфой відхилився та притиснувся губами до її шиї.
Герміона застигла шокована. Слухняна та ошелешена у його власницьких руках. 
Малфой почав стягувати одяг із неї. Вона відчула, як мантія ковзнула на підлогу, а верхні ґудзики сукні розщібнулись, дозволяючи холодному повітрю маєтку доторкнутись до її шкіри. Він зірвав ґудзики, що залишились, оголюючи її груди та досліджуючи оголену шкіру.
Продовжуючи втискатись у неї всім тілом та стягувати сукню з плечей, оголюючи її до талії.
Холодне повітря обпікало її шкіру. Вона відчувала, як соски починають тверднути від зміни температури. Його руки здійнялись доверху, щоб погладити та подражнити її груди. Малфой продовжував цілувати та покусувати її шию, коли раптом Герміона застогнала.
Вони обоє завмерли.
Малфой різко відсторонився від неї.
Він стояв та дивився на неї. Вона прихилилась до стіни, наполовину роздягнута та… збуджена.
Його очі були широко розплющені, наче він щойно усвідомив те, що відбулось. Завмерши, Малфой стояв так декілька митей, а потім раптом його маска з клацанням повернулась на місце. Вираз обличчя став жорстким, і він усміхнувся. 
- Бачу, ти нарешті змирилась зі своїм положенням, - сказав він глузливо.
Потому різко розвернувся та зник у темряві.
Герміона шоковано стояла на місці. Вона завмерла, коли холодне почуття спустошеності охопило її.

Автор dralamy «Скетчі»: 
https://www.instagram.com/p/CAT7jNuhuYP/?utm_source=ig_web_copy_link

Вона… вона відповідала на пестощі Малфоя. Вона отримувала від них задоволення. 
Її поступливість не була підкріплена наручниками. Герміона навіть не подумала про те, щоб відштовхнути Малфоя. У неї й думки не виникло заперечити йому.
Він поцілував її, і вона… дозволила йому. Герміона не почувала огиди. Це хвилювало щось самотнє та болюче всередині неї. Бажання бути потрібною. Комусь з теплими руками, що пестили її. Це було пристрасне бажання, що пронизувало її наскрізь. 
Замкнена у маєтку, вона чіплялась за будь-яку крупинку добра, яку могла віднайти.
Але це було не доброта. 
Малфой не був добрим – він просто не був жорстоким. Він був не таким жахливим, яким міг би бути. У ньому досі залишалось трохи людяності. 
Вочевидь, відсутність жорстокості була достатньою втіхою для її знедоленої свідомості. Для її голодного серця цього було достатньо.
Здавлений схлип вирвався з її грудей, вона накинула на себе мантію та побігла до своєї кімнати.
Розчахнувши дверцята платтяної шафи, дівчина дістала новий комплект мантій та переодягнулась, защебнувши всі ґудзики, якомога швидше. Потому вона охопила себе руками для додаткового відчуття безпеки. Із міркувань пристойності.
Герміона була вищою за все це.
Вона не збиралась дозволяти своїм підсвідомим інстинктам виживання обманювати її – змушуючи закохуватись у монстра, бажати уваги людини, що відповідальна за розв’язування війни, бути милосердною до людини, котра вбила її друзів.  
Вона не могла дозволити своєму розуму логічно пояснити кохання до ґвалтівника тільки тому, що він не був для неї таким чудовиськом, яким міг би стати.
Вона не могла закохатись у нього. Вона не збиралась у нього закохуватись.
Вона не дозволить цьому трапитись.
Не дозволить.
Вона могла витерпіти зраду власного тіла. Але вона не дозволить своєму розуму зрадити себе.
Вона швидше зламає його.
Їй потрібно було вибирати із маєтку. 
Дівчина притиснула руку до холодного віка та з відчаєм подивилась на залиту місячним сяйвом садибу. 
Потому вона відкинула голову назад та зі всіх сил вдарила нею по склі.
Непробивне скло не розбилось. Звісно.
Вона повторила удар ще раз.
І ще раз.
І ще раз.
Кров заливала їй очі, але вона продовжувала.
Знову.
І знову. 
Чиясь рука охопила її за талію, а друга стиснула обидва зап’ястя, відтягуючи її від вікна.
Вона боролась. Намагалась звільнити свої руки. Герміона впиралась пальцями ніг у дерев’яну поверхню підлоги, щоб пручатись.
Схлипуючи.
- Грейнджер. Не треба… припини, - голос Малфоя був зовсім близько від її вуха.

Автор enselius «Не треба… припини»:
https://enselius.tumblr.com/post/651548722981945344/manacled-chapter-24-by-senlinyu

Вона продовжувала слабко вириватись, поки її груди здригались від ридань.
Герміона так стомилась від болю та самотності. Вона хотіла покінчити з цим. Якщо вона залишиться у цьому будинку, то почне шукати віддушину. Щось, що дозволить їй більше ніколи не відчувати холод та самотність.
Герміона хотіла відчувати чиїсь доторки. Хотіла почувати себе у безпеці, нехай навіть це було б лише ілюзією. Вона так хотіла цього.
Але не могла собі дозволити.
Герміона не збиралась зраджувати друзів. Гаррі. Рона. Мінерву. Джинні…
Вона не могла зрадити саму себе.
- Не можу… Я не можу… - сказала дівчина крізь сльози, знову почавши вириватись.
- Не завдавай собі шкоди. Грейнджер, це наказ. Припини завдавати собі шкоди, - жорстоко сказав Малфой. 
Вона продовжила спроби звільнитись.
- Зупинись, - майже проричав він.
- Припини намагатись завдати собі фізичної шкоди, - його голос тремтів.
Герміона відчула, як після слів Малфоя наручники на зап’ястях стали гарячими. Знесилено вона намагалась звільнитись із його рук, борячись із магією кайданів.
- Ні! – дівчина продовжувала плакати, відчуваючи, як наручники позбавляють її волі, роблячи тіло слухняним.
Вона похитнулась та впала на Малфоя. Він відпустив зап’ястя Герміони та охопив її плечі, ніби чекав, що вона у будь-який момент може знову кинутись до вікна.
Дівчина так і залишилась стояти, спираючись на нього, тремтячи та тихо плачучи. Кров стікала її обличчям і крапала з губ та підборіддя на підлогу.
- Що ж… - розпочав він напруженим голосом. – Бачу, ти знайшла спосіб обійти магію наручників.
Крізь затуманену свідомість Герміона не одразу зрозуміла, що він був правий. Вона знайшла спосіб.
Рамки існували лише в її голові. Їй наказували не завдавати собі шкоди, але не уточнювали, чи мались на увазі фізичні каліцтва або шкода, нанесена психіці. Тому, коли Герміона відчувала достатньо сильні фізичні муки, вона була здатна обійти цей наказ. Коли її свідомість знаходилась в агонії, вона не могла змусити її припинити завдавати їй болю. Таким чином, наказ переставав мати сенс.
Герміону завжди обмежував лише її власний розум.
Її розуміння наказів і було тим, що вганяло її в рамки. Сурогатним матерям було наказано не шуміти, і Герміона думала, що їй не дозволяється говорити, поки до неї не звернуться. Знаючи мстивий характер Малфоя, вона вважала, що він вкладав у цей наказ саме такий сенс. Якби вона зрозуміла його по-іншому, як, наприклад, заборону говорити голосно, дівчина не змогла б розмовляти, поки Малфой не уточнив би, що саме не можна робити.
Магія наручників була спрямована на придушення свідомої неслухняності.
Коли Герміона не думала, що порушує заборони, або робила та говорила щось без обдумування, інстинктивно, вона могла обійти магію наручників. Вона просто не помічала цього.
- Гадаю, й справді знайшла, - сказала Герміона тихо. Вона відсторонилась від Малфоя та випрямилась.
Його руки ковзнули з її плечей. Дівчина відчула, як стиснулось щось всередині неї при втраті контакту.
Малфой повернув її обличчя до себе та змахом палички змусив кров зникнути. Потому наклав закляття зцілення на те місце, де була пошкоджена шкіра. Голова Герміони розколювалась від болю.
- Чому зараз? – запитав Малфой жорстким голосом. – Чому раптом знадобилось заходити так далеко саме зараз? 
Герміона подивилась на нього. Їх розділяло всього декілька сантиметрів. Його сірі очі уважно вивчали її обличчя. Малфой точно прийняв зілля протверезіння – вона відчувала знайомий запах зілля у його диханні.
- А чому ні? – сказала вона приреченим голосом. – У мене завжди було лише два варіанти: втекти або померти.
- Так, ось тільки це вперше, коли тобі вистачило рішучості зробити щось. То чому зараз, а не вчора, наприклад? Або того дня, коли я поїхав до Франції? 
Отже, Малфой все ж таки помітив, що її тіло реагувало на його доторки проти її волі. Губи Герміони здригнулись, і вона відвернула від нього своє обличчя, притиснувшись щокою до плеча.
«Не говори йому нічого. Він тобі не друг» - нагадувала вона собі.
- Ти ж знаєш, що тобі необов’язково відповідати, - додав Малфой за кілька хвилин. – Однак я гадав, що ти швидше зізнаєшся сама. Хоча у нас все одно запланований черговий сеанс легілименції. 
Герміона стиснула щелепи. Поволі вона покосилась на своє ліжко. Їй не хотілось знову лежати на ньому перед Малфоєм. Якщо він буде проглядати її спогади, то побачить, наскільки відчайдушно самотньою вона себе почувала. Наскільки важливим він став для неї.
Якщо Герміона просто відповість на його питання, то у неї хоча б буде контроль над сказаним.
Дівчина кілька разів відкривала рот, не зважуючись розпочати. Вона відчувала такий холод, що навіть її шкіра боліла. Вона обійняла себе, розтираючи руки.
- Думаю, що у мене почав розвиватись стокгольмський синдром, - зрештою тихо сказала Герміона. – Це поняття з маглівської психології. Один із побічних ефектів інстинкту самозбереження або захисного механізму психіки. Думаю, так це можна назвати у магічному світі.
Вона замовкла та поглянула на Малфоя. Він зберігав звичний холодний вираз обличчя, схоже, очікуючи, що вона продовжить пояснення. Герміона відвернулась від нього.
Малфой роздратовано зітхнув.
- Схоже, ми підемо складним шляхом. Чудово. Отже, знову легілименція.
Герміона завмерла та опустила плечі, ніби захищаючись.
- Таке іноді трапляється, коли полонений починає прив’язуватись до свого викрадача… через своє залежне положення, - змусила вона себе сказати. Голос Герміони ледь помітно тремтів. Вона не дивилась на Малфоя.
Герміона змусила себе продовжити: 
- Я не дуже багато знаю про це. У мене було занадто мало часу, щоб вивчати ще й психологію. Але, здається, я починаю раціоналізувати твої вчинки, виправдовувати їх. Відсутність жорстокості стає добротою. Це… це просто один із механізмів виживання, тому він полягає у підсвідомих адаптаційних реакціях організму. Щоб створити достатній емоційний зв’язок, я можу навіть почати відчувати до тебе почуття… - її голос зірвався, і ї довелось замовкнути на декілька митей.
Зависла пауза. 
- Чесно, я краще буду зґвалтована твоїм батьком, ніж почну відчувати щось до тебе, - нарешті промовила вона, дивлячись на краплі крові на підлозі.
В оглушливій тиші, що настала, Герміона спостерігала, як Малфой повільно стискає руки у кулаки.
- Що ж, - сказав він за якийсь час. – Якщо тобі пощастить, ти виявишся вагітною та будеш позбавлена від необхідності зустрічатись з кимось із нас. Тебе просто залишать у спокої.
Він почав відступати назад. Не встигнувши передумати, Герміона протягнула руку та схопила його за мантію. Малфой завмер. Герміона ледь чутно схлипувала, міцніше вчепившись у тканину та опустивши голову йому на груди. Він пахнув кедром та мохом. Тремтячи всім тілом, вона сильніше притиснулась до його грудей. Він підняв руки та поклав їх на плечі дівчини. Герміона відчула, як жар від його долонь почав проникати до неї під шкіру. Пальці Малфоя злегка погладжували її плечі, поки вона не перестала тремтіти.
Раптом його руки завмерли, і він з силою відштовхнув її від себе. Спіткнувшись, Герміона ледь не врізалась у своє ліжко. Малфой відхилився від неї. Він дивився на неї холодним поглядом. Щось дивне було у виразі його обличчя, якась емоція, яку Герміона ніяк не могла визначити.
Декілька секунд він просто дивився на неї зверху вниз. Його щелепа була міцно стиснута. Потому він раптом зробив різкий вдих та розсміявся, приглушено та якось гірко.
- У тебе немає стокгольмського синдрому.
Він підняв брову.
- Тебе не хвилює виживання. Грифіндорці завжди готові жертвувати своїми життями, - на слові «грифіндорці» його губи скривились у зневажливій усмішці. – Не забувай, як ти планувала грандіозне вбивство-суїцид для нас обох протягом багатьох місяців. Ні, не виживання хвилює тебе. Тебе мучить самотність. Бідна маленька цілителька, у якої немає нікого, про кого можна попіклуватись. Ніхто не потребує тебе, ніхто тебе не шукає.
Герміона дивилась на Малфоя у всі очі, поки він продовжував.
- Ти не можеш стерпіти самотність. Ти просто не знаєш, що з нею робити. Тобі потрібно любити когось. Ти зробив все що завгодно заради людей, які дозволять тобі любити їх. Війна для тебе пройшла саме так, хіба ні? Ти хотіла брати участь у боях, але була достатньо розумною, щоб зрозуміти, що ще один юний, сімнадцятирічний боєць навряд чи зможе вплинути на результат війни. Зате цілитель зможе. Але я не можу уявити, щоб хтось з твоїх друзів оцінив твої страждання. Сумніваюсь, що хтось з них зрозумів, що цей вибір був жертвою з твого боку.
Герміона відчула, як вся кров відхлину від її обличчя.
- Поттер та решта твоїх друзів були занадто дурними та відданими ідеалам, щоб оцінити зроблений тобою вибір. Важка ноша – бути однією з небагатьох, хто розумів, що необхідно буде для перемоги. Бути дійсно готовою заплатити ціну, якої б ця перемога коштувала. Але вони так і не зрозуміли цього. Ти дозволила друзям відіслати тебе в іншу країну. Потім, повернувшись додому, ти дозволила їм до смерті загрузити тебе роботою. І цілителям ніколи не діставалось ні особливих почестей, ні похвали. Не те що учасникам боїв. Навіть Джинні розуміла це. Коли помер Кріві, Поттер дозволив горювати протягом декількох тижнів. Хоча він просто спостерігав, як той помирав. Ти була тією, хто намагався врятувати хлопця. І скільки часу вони дали тобі? Чотири години, перш ніж ти знову повинна була вийти на зміну? 
- Все. Було. Не. Так. – Вона так міцно стиснула руки в кулаки, що заболіли пальці.
- Саме так все й було. Можеш переконувати себе у чому завгодно, але я занадто багато часу провів у твоїх спогадах. Здається, я пам’ятаю їх краще, ніж свої власні. Ти б зробила все що завгодно заради своїх друзів. Взяла б на себе все найважче та розплачувалась би за свій вибір, ніколи не жаліючись. Продала б своє тіло заради перемоги, якби це було потрібно. Але дай мені відповідь, тому що мені дійсно дуже цікаво: що такого зробив для тебе Поттер, щоб заслужити все це? 
Герміона гнівно подивилась на нього.
- Гаррі був моїм другом. Він був моїм найближчим другом.
Малфой усміхнувся: 
- І що? 
Герміона відвела погляд та зробила тремтячий вдих.
- У дитинстві у мене ніколи не було друзів. Я завжди була занадто дивною, завжди занадто любила книги. Більше за все на світі я мріяла про друзів, але ніхто не хотів ставати моїм другом. Коли я дізналась про Хогвартс, я подумала, подумала, що там все буде інакше. Що я завжди відрізнялась від решти, тому що була чаклункою. Але… коли я почала навчатись у Хогвартсі, нічого не змінилось. Я досі була книжковим черв’яком, з яким ніхто не хотів мати нічого спільного. Гаррі… Гаррі був першою людиною, яка дозволила мені стати його другом. Я б зробила заради нього все що завгодно. Без нього… навряд чи у мене коли-небудь було б щасливе життя.
Після її слів настала довга пауза.
- Це найбільш жалюгідне, що я чув у своєму житті, - нарешті сказав Малфой, поправляючи мантію. – То що? Я для тебе замінник Поттера? – він усміхнувся. – Якщо хтось каже тобі добре слово, ти одразу ж прив’язуєшся до нього? Навіть повії у Косому провулку цінують себе більше.
Підборіддя Герміони затремтіло, але Малфой ще не закінчив.
- Давай-но з’ясуємо дечого, Бруднокровко. Я не хочу тебе. Я ніколи не бажав тебе. Я не твій друг. Немає нічого, чого б я бажав сильніше, чим нарешті позбавитись від тебе.
- Я знаю, - відповіла Герміона глухим, низьким голосом. 
- Хоча… - додав Малфой після невеликої паузи. – Не можу заперечувати, що з тобою стало цікавіше останнім часом. Варто передати Страуд мою подяку, - він обкинув поглядом її тіло.
Герміона різко втягнула носом повітря та люто подивилась на Малфоя. Потім вона усміхнулась:
- Правда? Отже, тому ти поцілував мене? У всьому винне зілля?

Автор anottart «Герміона»: 
https://www.instagram.com/p/CGN6_ObFwrl/?utm_source=ig_web_copy_link

Малфой знизав плечима. Він глузливо дивився на неї, його очі залишались холодними.
- Ну що я можу сказати. Примушування до сексу не приносить мені задоволення. Але ось твоя зростаюча прив’язаність до мене… Доволі кумедна та захоплююча. Ніколи не думав, що ти з тих, хто уявляє собі, що моя вимушена турбота про тебе буде свідчити про якісь почуття. Мені навіть важко уявити, як повеселиться Темний Лорд, коли побачить це у твоїй свідомості. Бруднокровка Поттера, що закохалась у ґвалтівника Смертожера. Не думав, що ти можеш бути ще більш жалюгідною, але, схоже, у Бруднокровок не існує кордонів у самоприниженні. 
Він обернувся, збираючись піти, але зупинився. 
- Я повернусь пізніше, щоб подивитись твої спогади. Будь ласка, не уявляй собі, що я помер, просто тому що у мене іноді є справи цікавіші, ніж дивитись на твоє маленьке трагічне життя.
Малфой усміхнувся та вийшов із кімнати Герміони.
Коли наступного дня він прийшов, щоб подивитись спогади дівчини, вона ледь зрушила з місця. Малфой розглядав її протягом декількох хвилин. Герміона не підняла на нього очей та ніяк не відреагувала на його присутність. 
- На ліжко, - нарешті звелів він.
Герміона мовчки підійшла до ліжка та присіла на край. Вона дивилась у підлогу. Малфою не потрібно було бачити її очі, щоб використовувати легілименцію.
Після невеликої паузи він, зрештою, ввірвався до її свідомості.
Більшу частину часу він проглядав її спогади про Снейпа, не затримуючись на подіях останніх днів. Коли він нарешті подивився все до теперішнього моменту, то вийшов із її свідомості і, не затримуючись, покинув кімнату Герміони, не промовивши ні слова.
Дівчина почувала себе так, наче померла. Якби, подивившись у дзеркало, вона побачила замість себе примару, то зовсім не здивувалась би.
Холод та порожнеча.
Ось і все, що вона відчувала.
Герміона лежала на ліжку та шепотіла слова вибачення друзям за те, що підвела їх.
Коли шість днів потому Страуд з’явилась у її спальні, дівчина мовчки перетнула кімнату та сіла на край столу. Вона автоматично відкрила рот, щоб у нього влити сироватку правди. 
- Виглядаєш блідою, - помітила Страуд. Її губи ледь скривились, поки вона розглядала дівчину. – Як успіхи із зачаттям цього місяця? 
- Гадки не маю. Хіба ви тут не для того, щоб дізнатись це? – відповіла Герміона гірко, опустивши погляд на коліна та перебираючи руками тканину мантії.
Страуд холодно розсміялась у відповідь:
- Дотепно.
Настала пауза, протягом якої цілителька накладала на Герміону закляття діагностики. Потому настала ще більш довготривала пауза.
- Ти вагітна. – Її голос був тріумфуючим.
Руки Герміони завмерли.
Ні.
Благаю. Ні.
Дівчині здалось, неначе її різко опустили у крижану воду. Їй не вистачало повітря і вона відчувала тиск, що стискав її тіло зі всіх сторін. Герміона відчувала, як пришвидшується її пульс, поки шум крові у вухах не перекрив всі інші звуки.
Страуд щось казала, але дівчина не могла розібрати ні слова.
Вона не могла дихати.
Страуд розмовляла все голосніше й голосніше. Герміона чула звуки, але не могла зв’язати їх воєдино. Вона задихалась, намагалась набрати повітря у легені, але її горло ніби стиснуло лещатами. 
Серце гучно калатало у грудях, і в якийсь момент її грудну клітку пронизав різкий та гострий біль – неначе у неї ввіткнули ніж.
Страуд стояла перед нею, дивлячись їй в обличчя. Вона продовжувала щось говорити, знову й знову. Рухи губ цілительки повторювались, поки та схилялась над Герміоною та активно жестикулювала. Але дівчина досі не могла розібрати ні слова. Вираз обличчя Страуд ставав все більш та більш нетерплячим, поки вона продовжувала повторювати одне й те ж. Всі звуки навколо зливались в один незрозумілий гомін.
Герміона не могла дихати. Її легені горіли від зусиль, поки вона намагалась зробити хоча б ковток повітря. Обличчя цілительки розпливалось у неї перед очима. Здавалось, що жінка розчиняється в оточуючому її повітрі.
Все навкруги ставало все більш розмитим. Герміона відчувала, ніби в її ноги та руки впиваються тисячі маленьких голок.
Раптом перед нею виник Малфой. Він охопив її плечі руками.
- Заспокойся.
Його жорсткий голос прорвався крізь неясний гомін у її вухах.
- Дихай.
Герміона відкрила рот, намагаючись ковтнути повітря, і змогла, нарешті, зробити тремтячий вдих. А потім вона розридалась.
Ні. Ні. Нехай це буде помилкою. Вона не може бути вагітною. Нехай її віддадуть Люциусу, щоб він замучив її до смерті. 
 Кожен раз, коли дівчина робила вдих, її пронизував гострий біль, ніби ніж впивався в її груди.
- О боже… Ні… - Герміона продовжувала плакати, тремтячи всім тілом.
- Дихай. Продовжуй дихати, - знову наказав Малфой. Його обличчя виглядало знесиленим. Стиснувши щелепи, він спостерігав, як Герміона важко вдихала та видихала.
Лише за кілька хвилин вона перестала робити поверхневі, переривчасті вдихи та трохи відновила дихання. Хватка Малфоя на її плечах ослабла, і він повернувся до цілительки Страуд. Його погляд палав люттю.
- Ти знаєш, що у неї схильність до панічних атак. Ти не можеш ось так вивалювати на неї інформацію, - сказав він розлючено, досі міцно стискаючи тремтячі плечі Герміони.
- Я думала, її панічні атаки провокують лише відкриті простори, - Страуд схрестила руки на грудях та припідняла підборіддя. – Враховуючи, в який жах вона прийшла від ідеї віддати її вашому батьку, я думала, вона буде рада.
- Отже, тобі варто було подумати краще, - відповів Малфой крижаним тоном. – Я починаю підозрювати, що ти спеціально травмуєш її. Спочатку ти погрожувала віддати її моєму батьку, потім без попередження підклала їй афродизіак. Ти спеціально робиш все, щоб довести її до нервового зриву? 
Цілителька Страуд лише фиркнула, накладаючи на Герміону ще одне закляття діагностики.
- Можете не хвилюватись, я не роблю нічого, що могло хоча б якось порушити цілісність її спогадів. Я й сама з нетерпінням чекаю, коли вона все пригадає, після того, як дізналась, що це вона була відповідальна за напад на Сассекс, - Страуд окинула Герміону холодним поглядом. – Цікаво, як відьма, що навіть не закінчила Хогвартс, без будь-якого спеціального навчання, змогла виготовити бомбу, здатну вбити всіх моїх колег? 
Настала довга пауза, що переривалась лише тихими схлипами Герміони. Малфой продовжував пропалювати цілительку поглядом.
- Вона терористка Спротиву. Її навчали у різних країнах Європи для того, щоб вона стала цілителькою, здатною руйнувати прокляття, розроблені у Сассексі. І це ще не враховуючи того факту, що вона майстерно розбиралась у зіллях. Якщо вона могла виявити та нейтралізувати закляття, очевидно, вона могла й винайти його. Якщо тебе так мучила цікавість, могла б запитати у мене, - холодно відповів Малфой. – Довівши її до зриву, ти би не отримала жодних відповідей. Особливо враховуючи, що вона сама нічого не пам’ятає. Твоя програма – це не можливість помститись. Схоже, ти забула, що я роблю з ідіотами, які заважають мені виконувати накази.
- Я не мстила… 
- Саме це ти й робила. Темний Лорд довірив її мені. Ти чудово знаєш, наскільки вона важлива. Я прикладав немалі зусилля, щоб вона залишалась у безпеці. Враховуючи, що Темний Лорд не заперечував, коли я вбив одного із його послідовників за те, що той поліз до неї, як думаєш, чи буде він сильно хвилювати щодо тебе? 
Страуд мертвенно зблідла.
- Моя програма…
- Просто фарс, - Малфой усміхнувся. – Причина, з якої ти не померла тоді в Сассексі нарівні зі своїми колегами в тому, що твою програму зауважили науково необґрунтованою, а тебе саму не допустили до лабораторій. Де статистичні данні по твоїй програмі? Де доказова база та історичне обґрунтування? Уся ця вистава з програмою, про яку гудять у спеціально проплачених статтях газет, може легко продовжуватись і без тебе. – Очі Малфоя злісно блищали, поки він говорив. – Це моє єдине попередження. Тобі більше не дозволяється знаходитись із нею на самоті. Сьогоднішній візит завершено. Якщо у тебе з’являться нові інструкції для неї, ти передаси їх мені. Топсі!
Ельфійка з’явилась у кімнаті з характерним клацанням. Малфой не відводив очей від Страуд.
- Проведи цілительку Страуд до вітальні. Я спущусь донизу, щойно закінчу.
Жінка роздратовано хмикнула, але вона досі залишалась блідою від страху, а її руки било дрібне тремтіння, поки цілителька збирала свої папери та складала їх до портфелю. Коли двері за ними зачинились, Малфой повернувся до Герміони та подивився на неї зверху вниз. Вона вже припинила плакати та намагалась тепер розмірено дихати.
Малфой тихо зітхнув та потягнув її зі столу, змусивши встати.
- Ходімо, - сказав він, ведучи її через кімнату до ліжка. Він уважно вивчав її обличчя, перш ніж засунути руку до кишені мантії та дістати флакон зілля Сна без сновидінь. – Враховуючи останній події, боюсь, я не можу залишити тебе при тямі. Випий це.
Герміона важко протягнула руку та взяла флакон із рук Малфоя, але завмерла, втупившись у нього у нерішучості. Її дихання досі не бажало вирівнюватись.
- Деякі зілля можуть вплинути на нормальний розвиток плоду. Я не пам’ятаю, чи зілля Сна без сновидінь входить до них.
- Воно безпечне.
Герміона підняла погляд на Малфоя. Звідки він міг знати про це?
Він зустрівся із нею поглядом.
- Я припускав, що щось подібне може трапитись, коли ти завагітнієш. Я підтвердив його нешкідливість.
Герміона почала сміятись.
- Це не прохання. Якщо ти не вип’єш його сама, я примушу тебе, - додав він жорстко.
Герміона піджала губи та важко ковтнула. Її грудна клітка продовжувала тремтіти від збитого дихання. Нарешті дівчина відкрила флакон та невпевнено піднесла його до губ. Проковтнувши зілля, вона закашлялась та знову розплакалась. Пустий флакон вислизнув із її руки та впав на підлогу, розбившись на уламки.
- Боже… - Герміона схлипувала у притиснуті до обличчя долоні, відчуваючи, як зілля розливається її тілом та омиває її свідомість, неначе темні води. Вона опустилась на ліжко. – Боже… Боже… Будь ласка…
Вона продовжувала плакати, але її повіки поступово важчали та закривались. Герміона смутно відчула, як хтось вклав її, піднявши її ноги на ліжко. Потому дівчина занурилась у темряву. 
- Мені шкода, Грейнджер.

Автор _knar.m_ «Мені шкода, Грейнджер»: 
https://www.instagram.com/p/CLEb3KThOIq/?igshid=1izfr8a054vrs

Примітки до розділу: 

Арти: 


Автор minxchester «Його поцілунок був на смак як вогневіскі»:
https://minxchester.tumblr.com/post/664166957566820352/he-tasted-of-firewhiskey-it-was-a-punishing-kiss
Автор dralamy «Скетчі»: 
https://www.instagram.com/p/CAT7jNuhuYP/?utm_source=ig_web_copy_link
Автор enselius «Не треба… припини»:
https://enselius.tumblr.com/post/651548722981945344/manacled-chapter-24-by-senlinyu
Автор anottart «Герміона»: 
https://www.instagram.com/p/CGN6_ObFwrl/?utm_source=ig_web_copy_link
Автор _knar.m_ «Мені шкода, Грейнджер»: 
https://www.instagram.com/p/CLEb3KThOIq/?igshid=1izfr8a054vrs
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: вагітність, жертви обставин, складні стосунки, Ангст, жорстокість, сіра мораль, Слоуберн, Дарк, спогади, перемога Волдеморта, війна, втрата пам'яті, смерть другорядних персонажів, Розвиток відносин, психологічні травми, драма, антиутопія, Відхилення від канону, насилля, #Таємниці/Секрети, au
Переглядів: 451 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (24 Розділ)
Завантаження...