menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 05.04.2022 в 12:46
Фанф прочитано: 276 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (25 Розділ)


05.04.2022, 12:46
25
Плейлист

We Must Be Killers – Mikky Ekko
Fells Like The End – Mikky Ekko
Stakes – Vancouver Sleep Clinic
Murder Song (Acoustic) – AURORA
Feels Like Falling – UNSECRET & Erin McCarley

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYC-z-SYuw-7VOsazS-DFIFA&feature=share

Коли Герміона розплющила очі, був вже пізній вечір. Повернувши голову, вона побачила Малфоя, який стояв біля портрету на стіні та тихо розмовляв із ним.
Відьма на картині одразу ж помітила рух та кивнула йому, вказавши на Герміону. Він замовк і, повільно розвернувшись, втупився у неї.
Він виглядав стомленим та абсолютно не схвильованим майбутнім батьківством.
Герміона відчувала, що її зараз знудить. 
Вона зажмурилась, обхопивши себе руками, і спробувала не розплакатись знову. Дівчина почула стук черевиків Малфоя, коли він перетнув кімнату та підійшов до її ліжка.
Настало довге мовчання, і вона відчула на собі його пильний погляд. Опустивши підборіддя на плече, вона подумки бажала йому якомога швидше піти геть.
- Тобі не дозволяється завдавати собі шкоди або робити що завгодно, що може призвести до аборту або викидню.
Це було не ствердження, а наказ. Герміона відчула, як жар охопив її зап’ястя.
- Я певен, ти спробуєш обійти цей наказ, пояснюючи своє поведінку у голові як захист, але це не так. Тобі не дозволено робити нічого, що заважатиме твоїй вагітності.
Вона відчула, як у кутиках її очей з’явились сльози, і тихо схлипнула.
- Топсі тепер буде постійно слідкувати за тобою, щоб ти не спіткнулась на сходах або не ризикнула спробувати тисових ягід. Вона й раніше доглядала за вагітними відьмами, тому чудово знає, що можна, а що не можна вживати у їжу. І у неї є мій дозвіл негайно зупинити тебе, якщо ти спробуєш що-небудь вкоїти.
Герміона нічого не відповіла. Малфой продовжував стояти біля її ліжка декілька хвилин, а потім тихо зітхнув. Вона почула його кроки, що віддалялись, та клацання дверей.
Дівчина залишалась у ліжку, звернувшись калачиком та обхопивши руками живіт. 
- Мені дуже шкода. Прости мене. Я дуже шкодую, - шепотіла вона знову й знову. – Я зроблю все, щоб позбавити тебе цього світу.
Малфой з’явився за чотири дні.
- Ти не можеш лежати нерухомо всі дев’ять місяців, - сказав він. – Тобі потрібно поїсти. І ти повинна виходити на вулицю.
Герміона проігнорувала його та сподівалась, що він піде. Якщо тільки Малфой не планував силою підняти її з ліжка. Вона не збиралась рухатись. Запанувала довга тиша. Дівчина відчувала на собі його пронизливий погляд.
- У мене дечого є для тебе, - нарешті сказав він. 
Вона відчула, як щось важке впало на покривало, та розплющила одне око. Поруч із нею лежала важка книга. «Керівництво з ефективного ведення магічної вагітності та родів». 
Герміона знову заплющила очі.
- Я не можу доторкатись до ваших книг, - сказала вона, її губи скривились, а голос злегка затремтів. – Асторія наклала на всі книги захист від бруднокровок.
- Вона не із бібліотеки маєтку, - тон Малфоя був злегка здивованим. – Книга не обпече тебе.
Настала пауза.
- Я очікую, що завтра ти підіймешся з ліжка. 
Коли він пішов, Герміона знову розплющила очі та невпевнено потягнулась до книги, злегка торкнувшись пальцем обкладинки. Коли вона доторкнулась до неї та поклала руку зверху, печіння не було.
Дівчина взяла її та притягнула ближче, притиснула до грудей та міцно обійняла.
Наступного дня Герміона змусила себе піднятись із ліжка та підійти до вікна. Книга була абсолютно новою. Шкіряна палітурка злегка скрипіла, коли вона розкрила обкладинку, її сторінки слабко пахнули машинним маслом та чорнилами. Книга була завтовшки у три дюйми та надрукована на письмовому папері. Герміона почала із заголовку та продовжувала читати декілька годин підряд.
Це був медичний підручник, не звичайне керівництво із вагітності для відьми. З боку Малфоя було дуже милим зрозуміти, що вона віддала б перевагу такій книзі.
Дівчина заглибилась у розділ про ендокринну регуляцію, що впливала на інвазію трофобласту, коли Малфой знову ввійшов до її кімнати.
Вона схопилась за краї книги, а він подивився на неї із задумливим виразом обличчя.
- Коли ти востаннє виходила на вулицю? – нарешті запитав Малфой.
Герміона повагалась та ковтнула.
- Того дня, коли ти поїхав до Франції. Я виходила на веранду.
Його очі звузились.
- І як довго це тривало? 
Герміона трохи висунула щелепу та почервоніла.
- Менше хвилини.
На його обличчі промайнуло роздратування.
- А до цього? 
Герміона замовкла та опустила очі.
- Ти ж не виходила на вулицю від самого Рівнодення? 
Дівчина, не кліпаючи, дивилась на сторінку перед собою, поки слова не стали розпливатись. Малфой зітхнув.
- Підіймайся, - наказав він.
Вона встала, міцно притискаючи книгу до грудей. Він знову зітхнув.

Автор iamacult «Герміона із її книгою»: 
https://www.instagram.com/p/CM0hcrbANl6/?igshid=1gs7iafh9w7k4

- Ти не можеш взяти книгу із собою, вона важить майже п’ять фунтів. Я не дозволю тобі таскати її маєтком. Залиш підручник тут.
Герміона тільки міцніше стиснула книгу. Він підняв праву руку та схопився за скроні, неначе у нього боліла голова.
- Ніхто не вкраде та не забере книгу, якщо ти залишиш її тут. Якщо ж це відбудеться, я куплю тобі ще одну. Залиш її. – Останні слова були наказом.
Герміона неохоче поклала книгу на ліжко та пішла за своїми черевиками. Поки вона збиралась, Малфой дивився у вікно, вивчаючи горизонт. Потому він різко обернувся та кинув на неї швидкий погляд, перш ніж попрямувати до дверей. 
Герміона повільно попрямувала за ним.
Він зупинився в дверях веранди та подивився на неї.
- Ми не будемо підходити близько до лабіринту із живої огорожі.
Він повів її через розарій, а потому однією з алей, на якій розквітали фруктові дерева. Навесні у маєтку було чудово. Герміона не могла заперечувати цього, але краса здалась їй гіркою та отруйною, коли вона починала думати про це.
Ні вона, ні Малфой не зронили ні слова, поки він не провів її назад до кімнати.
Коли він йшов, їй вдалось заговорити.
- Малфою, - її голос затремтів, коли вона промовила його ім’я.
Він зупинився та обернувся до неї. Вираз його обличчя був прихований, а погляд настороженим.
- Малфою, - повторила вона. Його підборіддя затремтіло, і Герміона вчепилась у ковдру на ліжку. – Я ніколи нічого у тебе не попрошу…
Його рот смикнувся, а погляд став жорстким. Вона відчула, як щось всередині неї ламається від відчаю, але змусила себе продовжити: 
- Ти можеш робити зі мною все, що забажаєш. Я ніколи не буду просити у тебе помилування. Але… будь ласка, благаю, не чіпай дитину. Навіть якщо у тебе вже є інший спадкоємець, вона все одно наполовину твоя. Не треба… не… не завдавай…
Вона почала заїкатись, зі всіх сил намагаючись дихати та не заплакати. Її трусило.
- Не дозволяй Асторії завдати їй болю… - сказала Герміона тремтячим голосом. – Будь ласка… Будь ласка…
Її голос обірвався, коли вона почала задихатись. Дівчина вчепилась у ліжко, намагаючись віддихатись.
Малфой перетнув кімнату та взяв її за плечі.
- Ніхто не зашкодить твоїй дитині, - сказав він, дивлячись їй в очі.
Вона відсторонилась від нього, звільнивши одне плече.
- Не… не давай мені обіцянок, яких не маєш на увазі та не можеш виконати.
Вираз його обличчя смикнувся, і він знову доторкнувся її плеча, провівши долонями по її руках.
- Даю тобі слово. Ніхто не зашкодить твоїй дитині. Асторія ніколи не доторкнеться до неї.
Герміона прикусила губу, дивлячись на нього знизу вверх, і зі всіх сил старалась вирівняти дихання. Її легені продовжували неконтрольовано стискатись. Усе її тіло здригалось, коли вона робила різкі, переривчасті вдихи.
- Ніхто не зашкодить їй. А тепер заспокойся, - твердо сказав він. – Тобі потрібно дихати повільно.
Герміона не мить пригорнулася до його рук, поклала голову йому на груди та спробувала зробити повільний вдих, але одразу ж завмерла та відірвалась від нього, задкуючи до стіни.
- Годі… розважатись зі мною, - сказала вона тремтячим голосом. – Мені не потрібні твої обіцянки та увага, щоб «підтримувати» моє оточення, - дівчина тихо схлипнула собі під ніс. – Зрештою, ти ясно дав мені зрозуміти, якою жалюгідною я буваю, коли приймаю твою обов’язкову турботу за щось інше…
Вона обхопила себе руками та зісковзнула на підлогу, тремтячи та закриваючи рот, поки все її тіло здригалось.
- Ти… тобі не потрібно більше хвилюватись… я сама про себе потурбуюсь. Тобі не потрібно супроводжувати мене всюди та приходити.
Малфой нерухомо дивився на неї декілька хвилин, поки вона притискала руки до рота та намагалась заспокоїти дихання. Його рука злегка смикнулась вперед, перш ніж він стиснув її у кулак, різко кивнув та пішов.
Вона не бачила його більше трьох тижнів.
Присутність Топсі тепер стала постійною. Коли Герміона сідала у ліжку, та негайно матеріалізувалась та запитувала, чи не потребує вона чогось.
За минулі три тижні у дівчини загострилась ранішня нудота. Вона починалась рано вранці, з кожним днем стаючи все сильнішою. Герміона ледь виносила запах багатьох продуктів, не кажучи все про те, щоб спробувати їх на смак або з’їсти.
На щастя, запахи на вулиці її не турбували. Коли вона не перечитувала своє керівництво із вагітності, то здійснювала довгі прогулянки маєтком. Вона змушувала себе проходити вздовж огорожі, знову й знову нагадуючи собі, що Монтегю мертвий.
У неї з’явились головні болі. Це був шкрябаючий біль, який починався із тиском у задній частині черепа, але, здавалось, розповсюджувався все далі із кожним днем.
Коли не гуляла та не читала, то зверталась калачиком у своєму ліжку та спала.
По мірі того, як її вагітність продовжувалась, голова вже почала боліти так сильно, що дівчина почала мимоволі стискати щелепи, намагаючись впоратись із постійним болем. Денне світло посилювало мігрень. Яскраві сонячні дні не давали їй спати, тепер вона старалась стримувати блювоту від поєднання ранкової нудоти та болю. За декілька днів біль став таким сильним, що Герміона не змогла читати.
Топсі повісила темні важкі штори, котрі не пропускали майже ніякого світла до кімнати.
Герміона їла все менше. Коли вона перестала їсти та підійматись із ліжка протягом двох днів, Малфой нарешті з’явився.
Вона почула, як він ввійшов, але не забрала руку від очей, щоб подивитись на нього.
- Тобі потрібно харчуватись, - сказав він.
- Та невже? – сказала дівчина слабким, але саркастичним тоном. – Я й гадки не мала. У медичному підручнику ніколи не згадувалось, що харчування необхідне під час вагітності.
Вона почула, як він зітхнув.
- Це чаклунська вагітність, - з гіркотою сказала Герміона. – Навіть маглівські жінки страждають від ранкової нудоти, це просто трохи важче проходить у чаклунок, особливо бруднокровок.
Настала пауза, і вона почула, як він поворухнувся.
- Чи є щось, що ти хочеш з’їсти? Що ти, гадаєш, змогла б з’їсти? 
- Хот-дог із дешевої забігайлівки, - сказала вона жартівливо, - або, можливо, упаковку чіпсів.
Настало довге мовчання.
- Ти серйозно? – сказав він із сумнівом у голосі.
Вона слабко посміхнулась, і від цього голова її забилась так болюче, наче хтось ввігнав металевий стержень в основу її черепа. Герміона тихо схлипнула. Нескінченний біль, що зростав, був схожий на те, як наче її мозок повільно тиснули та перетворювали на пил.
- Навіть якби я могла придумати що-небудь їстівне, сумніваюсь, що змогла б надовго затримати їжу у своєму організмі, - відповіла вона напруженим голосом.
Дівчина майже чула, як він намагається придумати, що ще сказати. Вона перевернулась на інший бік та обхопила голову руками.
- Відьми народжують дітей вже тисячі років. Статистична вірогідність показує, що я навряд чи помру від цього, - сказала вона йому.
Настала пауза.
- Моя мати ледь не померла у процесі, - сказав він. Його голос звучав глухо.
Герміона більше нічого не сказала. Малфой не пішов. Він досі стояв біля її ліжка, коли вона зрештою заснула від виснажливої втоми.
За декілька днів прибула цілителька Страуд. Малфой снував позаду неї злісною тінню. 
Коли Страуд начаклувала оглядовий стіл у центрі кімнати, він усміхнувся їй.
- Пройди ще кілька метрів до ліжка та наклади на неї свої діагностичні чари, - сказав він холодним голосом.
Страуд злегка фиркнула собі під ніс та підійшла до Герміони, що звернулась калачиком.
Цілителька ледь дивилась на дівчину, поки проводила складну діагностику її живота. З’явився крихітний шар блідого, майже засліплююче яскравого жовтого кольору, що пульсував так швидко, що це було схоже на тріпотіння.
Він виглядав майже як золотий снітч, але був мініатюрним, трохи більше горошини.
Герміона завмерла та втупилась у нього. Її почало нудити від кількості світла та різкого болю у голові, але вона не могла відірвати очей. Він освітлював майже всю кімнату.
- Це магічна голограма вашого спадкоємця, - повідомила Страуд Малфою.
Очі Герміони метнулись до Малфоя. Він виглядав так, наче хтось вдарив його бладжером по голові. Його обличчя було попелясто-сірим, і він виглядав майже ошелешеним.
- Тріпотіння – це серцебиття. Розмір відповідає росту плоду. І яскравість вказує на магічні здібності, які є винятковими, як я й передбачала. – Останні слова цілительки сочились самовдоволенням. – Хоча це може робити вагітність ще більш травматичною для неї. Сильні діти завжди так роблять із своїми матерями.
Страуд поглянула на Герміону та нещиро посміхнулась.
Цілителька потратила декілька хвилин, накладаючи різні закляття на шар світла та на дівчину. Нарешті вона наклала одне на її голову. Герміона підняла очі. Вогники, що світились, розкинулись по голограмі її мозку, здавались однаковими, за виключенням того, що слабко відливало золотистим кольором.
Страуд обернулась до Малфоя.
- Ви перевіряли її спогади останнім часом? 
- Ні, - відповів він. – Вона вже перенесла один напад через те, що на неї впливали легілименцією, коли у неї був підвищений рівень гормонів. Я зачекаю, поки її мігрень та ранкова нудота пройдуть. Легілименція, швидше за все, буде інвазійною та травматичною для плоду на даний момент.
Цілителька кивнула: 
- Швидше за все, мігрені в першу чергу викликані фугами. Головні болі під час вагітності не рідкість, але рівні болю, на які вказує діагностика, перевищують норму.
Обличчя Малфоя напружилось.
- Чи можна щось зробити? – запитав він.
- Призначати знеболювальні зілля під час вагітності не рекомендується. Це може призвести до аномалій розвитку плоду або викидня на ранніх стадіях вагітності, - відповіла Страуд. – Ви можете спробувати маглівські знеболювальні, якщо вас це так хвилює, але зазвичай викликані магією хвороби потребують магічного лікування.
Малфой скептично подивився на цілительку. Вона у відповідь підняла підборіддя.
- Якщо ви мені не вірите, то можете отримати сторонню думку або викликати акушерку, щоб підтвердити це. Цілитель розуму повідомить вам, що процес корозії, вірогідно, буде болючим. Руйнування блокування спогадів значною мірою буде болючішим, ніж його створення. Магічний рівень вашого спадкоємця, вірогідно, прискорить процес, але ми не маємо ні найменшого уявлення про те, скільки часу це може зайняти. Цілком можливо, щойно її гормональний рівень відновиться, біль дещо послабне. Але не менш вірогідно, що процес корозії залишиться таким ж протягом всієї вагітності. Це неможливо передбачити. Із цим дійсно нічого не можна вдіяти. Є безпечні зілля, щоб вберегти її організм від зневоднення, які можна приймати, якщо вона здатна контролювати свою нудоту. Однак поки вона не втратись критичну кількість ваги або не почне кричати від болю, ми не почнемо це лікування, оскільки довготривале втручання може наразити на ризик її життя або вагітність і зробити тільки гірше. 
Малфой стиснув зуби: 
- Гаразд.
Незабаром після цього Страуд пішла, але він залишився, дивлячись на Герміону зверху вниз.
Вона заплющила очі та постаралась не думати про те, якою нещасною почуває себе і що, можливо, залишиться такою ще тридцять чотири тижні. Її голова боліла занадто сильно, щоб навіть думати. Дівчина спробувала змусити себе заснути, уявляючи крихітний шар, що світився та тріпотів у її свідомості.
Герміона відчула, як ліжко прогнулось під вагою Малфоя, та прохолодні пальці торкнулись її щоки, відкинувши назад волосся, а потому торкнулись лоба. Вона прикусила губу та спробувала стримати сльози.
Герміона так стомилась плакати.
Вона намагалась зробити вигляд, що це хтось інший. Це Гаррі. Або Рон. «Це мама», - сказала вона собі. Дівчина не стала змушувати себе відсторонюватись від доторку.
Ще тиждень потому вона почала задаватись питанням, чи не помре під час вагітності. Не дивлячись не передову науку акушерства, магічне втручання у вагітність було вкрай обмеженим. Магічні вагітності, як правило, або нейтралізують магію, або дуже погано впливають на зовнішні магічні впливи.
Герміона намагалась зберегти рівень гідратації свого організму. Топсі по декілька разів на день давала їй поживні мікстури та зілля проти зневоднення, але дівчина рідко могла втримати їх протягом декількох секунд, необхідних для того, щоб її організм їх поглинув. 
Вона не була певна, чи було це пов’язано із гіперемезісом у вагітних або ж нудота та блювання виникали через мігрені, що ніколи не припинялись. Якщо Герміона що-небудь з’їдала, її негайно нудило, і це продовжувалось до тих пір, поки вона не почала схлипувати від додаткового болю у голові.
Дівчина втратила майже увесь свій м’язовий тонус.
Вона безвільно лежала у ліжку в своїй темній кімнаті, мріючи померти.
Малфой приходив до неї. Занадто часто, як вона вважала. Він приводив із собою декількох цілителів розуму, які просто нервово заїкались біля нього та не давали ніяких корисних порад. Він приводив акушерок та цілителів, що спеціалізувались на магічних вагітностях, які щебетали над рівнем магії його спадкоємця та прописували ще більш бридкі на смак зілля, від яких Герміону одразу ж нудило.
Вона підозрювала, що Малфой іноді приходив, коли вона спала, тому що її надчутливий ніс часто вловлював його запах у кімнаті.
Він сідав на край її ліжка та гладив її волосся, а іноді брав її за зап’ястя та притягував до себе. Коли зробив це вперше, Герміона подумала, що він просто перебирає її пальці, але поступово зрозуміла, що він масажує її руку, постукуючи кінчиком палички по ній у різних точках тиску, надсилаючи слабкі вібрації у м’язи. Потому він нахилявся та злегка торкався її пальців та долоні.
Вона зрозуміла, що Малфой масажує руку так, як цілителі, коли хочуть вилікувати тремтіння від Круциатусу. Він, мабуть, запам’ятав техніку через те, що сам потребував лікування.
Вона не висмикувала руку.
Герміона сказала собі, що це тільки тому, що якщо вона поворухнеться, у неї ще більше заболить голова. 

Автор Ceresartsy «Доброзичливий нагляд»: 
https://ceresartsy.tumblr.com/post/624669150994923520/benevolent-surveillance

По мірі наближення кінця травня її голова боліла все сильніше й сильніше. Дівчина ставало все тоншою, поки наручники не почали висіти на її руках та з легкістю доходили до середини передпліччя. Топсі захвилювалась та стала зустрічатись очима із Герміоною, м’яко благаючи її спробувати проковтнути ще зілля або випити трохи м’ятного або імбирного чаю.
Малфой почав втрачати зв’язок із зовнішнім світом. Він повинен був йти на «полювання» та виконувати інші обов’язки, про які Герміона намагалась не думати, але він часто бував у її кімнаті. Він не розмовляв із нею. Малфой рідко зустрічався із нею поглядом, але гладив її волосся, тримав за руки та крутив наручники на її зап’ястях. Іноді, розплющивши очі, вона виявляла, що він дивиться на її живіт, але ніколи не намагається торкнутись до нього.

Автор heidiM «Головний біль»: 
https://heeidii.tumblr.com/post/655803185191059456/finally-im-back-with-more-manacled-content

Герміона була майже на дев’ятому тижні вагітності, коли раптом проснулась у паніці.
Було щось… щось, до чого вона повинна бути готова.
Вона не могла пригадати…
Це було важливо.
Найголовніше. Те, що вона не могла забути.
Їй потрібно було бути готовій.
Не дивлячись ні на що. Вона повинна була триматись.
Герміона змусила себе піднятись із ліжка. Біль від того, що вона опинилась у вертикальному положенні, змусив її задихнутись. Дівчина схопилась за голову. Вона змусила себе продовжувати стояти.
Вона повинна була це зробити…
Вона не могла пригадати. Це лежало прямо на поверхні.
Її ноги тремтіли від атрофії м’язів. Вона примусила себе йти та постаралась не панікувати.
Вона повинна була щось зробити.
Що це могло бути? 
З’явилась Топсі.
- Тобі щось потрібно? 
- Ні, - тремтячим голосом відповіла Герміона, намагаючись зібратись із думками. «О боже, що це було?» - Її серце шалено закалатало, коли вона спробувала пригадати. Намагалась думати крізь осліплюючий біль.
В її очах затанцювали чорні плями, стаючи все більшими й більшими. Тиск у голові продовжував наростати.
Малфой раптом опинився перед нею. Він апарував? Вона не чула клацання переміщення.
- Що?.. – він здригнувся та запнувся, побачивши, що вона стоїть перед ним.
- Я… не можу… пригадати… - видавила Герміона. – Я… повинна… протриматись…
Її голос перервався низьким криком, коли тиск у голові став настільки сильним, що вона подумала, що знепритомніє. Її зір затуманився. Дівчина кліпнула, намагаючись щось розгледіти, а коли зір прояснився, побачила у руці Малфоя ніж. Вона здивовано подивилась на нього. Вираз його обличчя був холодним та напруженим, коли він кинувся на неї.
Вона відступила назад, інстинктивно намагаючись відштовхнути його.
За мить до того, як вдарити її ножем, Малфой раптом зник.
Перед нею стояв Аластор Муді. Із похмурим та втомленим виразом обличчя.
- «З’явилась можливість. Та, яка могла б змінити хід війни на нашу користь».
Перш ніж Герміона встигла щось відповісти, Муді зник, і вона почала падати.

Автор animusdiscidium «Падіння»: 
https://www.instagram.com/p/CUm88T_qoG4/

Ні, вона не падала.
Малфой схопив її за горло та повалив на землю. 
Між її ребрами ковзнуло лезо ножа.
Вона була у центрі бою. Всі падали на землю, задихаючись від болю. Гаррі. Рон. Смертожери. Всі навколо неї помирали, а вона кричала.
«Як ти гадаєш, скільки разів я зможу вдарити тебе ножем, перш ніж світло у твоїх очах згасне?» 
Джинні ридала: - «Я не хотіла цього!»
«Щось, що зможе зігріти моє холодне серце».
Вона була притиснута до стіни жорстким поцілунком.
«Я не хочу тебе».
Відчуття її зап’ястя, що ламалось під залізною хваткою.
«Схоже, тебе радує, що твоя розпусна поведінка зрештою досягла успіху. Щаслива дізнатись, що твоя шахова фігура знову у грі?»
Гаррі стояв перед нею, блідий та розлючений, його обличчя було покрите кіркою засохлої крові. – «Якщо ти так мало віриш у нас, отже, ти не та, в чиєї допомоги я потребую».
Вона сиділа поруч із Тонкс, яка насторожено дивилась на Герміону з підозрілим поглядом. – «Скількох людей ти сьогодні вбила, Герміоно? Десять? П’ятнадцять? Ти взагалі рахувала?»
Мінерва Макгонагалл, стискаючи чашку із чаєм, тремтячим голосом сказала: - «Ти не грішниця, це не так доля, яку ти заслуговуєш. І все ж, здається, ти вже вирішила спробувати проклясти себе заради перемоги».
Її власний голос: 
- «Якщо моя душа – це ціна за те, щоб захистити їх… за те, щоб захистити вас. Це не ціна. Це вдала угода». 
«Ти моя. Ти дала мені клятву», - проричав він їй на вухо.
Северус холодно промовив, дивлячись на неї: 
- «Якщо у вас вийде досягти успіху, ви з такою ж вірогідністю зможете знищити Орден, як і врятувати його».
Герміона плакала:
- «Пробач мені. Пробач за те, що так з тобою вчинила».
Нарешті Малфой височів над нею, його обличчя було білим, а очі світились від люті.
- «Якщо з тобою щось трапиться, я особисто знищу увесь Орден. Це не погроза. Це обіцянка. Вважай, що твоє виживання так само необхідне для виживання Спротиву, як і життя Поттера. Якщо ти загинеш, я вб’ю кожного із них».

Це було схоже на падіння, коли минуле виривалось на волю та проносилось крізь її розум, поглинаючи його.

Примітки до розділу: 

Арти:


Автор iamacult «Герміона із її книгою»: 
https://www.instagram.com/p/CM0hcrbANl6/?igshid=1gs7iafh9w7k4
Автор Ceresartsy «Доброзичливий нагляд»: 
https://ceresartsy.tumblr.com/post/624669150994923520/benevolent-surveillance
Автор heidiM «Головний біль»: 
https://heeidii.tumblr.com/post/655803185191059456/finally-im-back-with-more-manacled-content
Автор animusdiscidium «Падіння»: 
https://www.instagram.com/p/CUm88T_qoG4/
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: сіра мораль, au, драма, Відхилення від канону, #Таємниці/Секрети, складні стосунки, вагітність, жертви обставин, жорстокість, спогади, Розвиток відносин, антиутопія, насилля, Дарк, смерть другорядних персонажів, перемога Волдеморта, війна, втрата пам'яті, Ангст, Слоуберн, психологічні травми
Переглядів: 276 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (25 Розділ)
Завантаження...