menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 06.04.2022 в 12:23
Фанф прочитано: 360 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (26 Розділ)


06.04.2022, 12:23
26. Флешбек 1

Від перекладача: вітаю всіх, хто дійшов до цього моменту :) якщо вас мучило питання, чому цей фанф такий популярний, то відповідь вже близько) після розділів з флешбеками, ви кардинально зміните свою думку щодо сюжету цього прекрасного творіння)
запасайтесь платочками, смаколиками і приємного читання :) 


Плейлист
She Loves the Rain – Clann
Hurricane – Tommee Profit & Fleurie
Keeping Me Alive (Acoustic) – Jonathan Roy
Empty Notes (Acoustic) - Ghostly Kisses 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYCreMstkApcYV7zhShMULHo&feature=share

Три роки тому.

Березень 2002 року.
Близько шести років після смерті Альбуса Дамблдора.


Герміона заскрипіла зубами від розчарування, розливаючи по флаконах протиотруту. Вона щойно повернулась з чергового зібрання Ордену, яке було як завжди марним.
Іноді дівчина задавалась питанням, чи була вона єдиною, хто знав, що вони програють війну.
Поставивши нові флакони на полицю, вона сунула декілька штук до кишені та поспішила у сусідню кімнату, де метушилась мадам Помфрі. У лікарняній палаті, що займала увесь другий поверх будинку на площі Гриммо, панувала зловісна тиша.
Ні в кого з присутніх у кімнаті не було легких травм.
Лі Джордан лежав на першому ліжку. Мозкова речовина досі текла із його вух, крапля за краплею. Герміона придумала спосіб відмінити прокляття, але контрзакляття діяло повільно. Вона могла лише сподіватись, що витікання припиниться протягом наступної години. Було сумнівно, що його розумові здібності відновляться. Пошкодження мозку виявилось важким та незворотнім. Вона не була певна у тому, наскільки серйозними будуть наслідки. Їй доведеться зачекати, поки він прийде до тями.
Якщо він прийде до тями.
Швидше за все, до того часу, коли витікання мозку припиниться, і він не помре остаточно, Ордену доведеться піти на ризик та швидко трансгресувати його до лікарні Святого Мунго, щоб зберегти йому життя.
Джордж Візлі сидів на ліжку поруч зі своїм другом. Він був блідим від болю та відчаю. Його поранили у праве стегно швидкодіючим прокляттям некрозу. До того часу, коли він зміг подолати біль та апарувати назад, гниття розповсюдилось до самого стегна. Контрзакляття від некрозу не існувало. Герміона ледь встигла, не зачіпаючи життєво важливих органів, відрізати йому ногу. У неї навіть не було часу, щоб зупинитись та оглушити його. Його руки досі тремтіли, скільки б заспокійливих таблеток та болезаспокійливих зіллів Герміона йому не давала.
Кеті Белл спала на ліжку у віддаленому куті. Герміона сподівалась, що її незабаром випишуть. Якийсь до огиди винахідливий Смертожер призвав дикобраза у неї в грудях. Голки розірвали та пошматували легені та шлунок дівчини і лише дивом не зупинили її серце. Вона ледь не втонула у крові, перш ніж Герміоні та мадам Помфрі вдалось вигнати істоту та стабілізувати її. Кеті знаходилась у палаті вже три тижні. Вона вже одужувала, але її торс досі був покритий численними крихітними круглими шрамами. Її дихання видавало слабкий деренчливий звук, коли дівчина рухалась.
Герміона підійшла до Симуса Фіннігана та влила йому у горло протиотруту. Він впав до ями з гадюками та був укушений тридцять шість разів, перш ніж йому вдалось апарувати. Тільки завдяки несприйнятливості чаклунів до немагічних пошкоджень йому вдалось повернутись до них до того, як він помер. 
У лікарняній палаті знаходилось ще з дюжину людей, але Герміона не знала імен решти бійців Спротиву, а вони були занадто поранені, щоб сказати їй.
Стоячи у кімнаті та дивлячись на безмовні поранені тіла, дівчина почувала себе дивно загубленою.
Вона щойно повернулась з чергового зібрання, на якому переконувала Орден почати використовувати більш ефективні прокляття у бою. Її пропозицію відхилили. Знову.
Серед багатьох членів Ордену панував божевільний оптимізм щодо того, що вони зможуть якимось чином виграти війну, не застосовуючи темних мистецтв. Більшість бійців Спротиву вимушені були оглушати або паралізувати противників, коли ті заганяли їх в кут. Ніби Смертожери не могли відобразити ці закляття за декілька секунд або пережити їх, щоб на наступній сутичці знову скалічити когось або вбити.
Залишалось декілька людей, котрі все ж застосовували більш жорсткі бойові закляття. В основному ті, на кого потрапило прокляття, ледь не відправивши їх на той світ. Це було маленьким брудним секретом у рядах Спротиву; всі закривали на цей спосіб очі, вдаючи, що його не існує.
Кожен раз, коли Герміона з’являлась на зібраннях, присвячених військовій стратегії, вона наводила аргументи, чому всіх бійців варто було навчити більш ефективній бойовій магії. І кожен раз ловила на собі недовірливі погляди.
Схоже, знаходячись на стороні «Світла», вони повинні були покладатись на силу Вдачі. Не важливо, що їх вороги хотіли вирізати увесь Спротив, а потому вбити або поневолити всіх маглів у Європі. Вочевидь, цього факту було недостатньо, щоб почати вбивати Смертожерів в якості самооборони. 
Кожного разу дівчина отримувала одну й ту ж саму відповідь. Герміона була цілителькою, хіба вона не розуміла, як використання темних проклять зрештою «роз’їдає» людину? Але, якщо члени Спротиву робили особистий вибір, щоб використовувати ці види заклять, це було їх рішення. Орден ніколи не буде примушувати або вимагати. Ніхто не стане нікого повчати.
Окрім того, хтось завжди ввічливо вказував Герміоні на те, що вона заледве знала, як це – бути там, на полі бою, стоячи перед вибором, чи позбавляти когось життя. Вона завжди поверталась на Площу Гриммо в якості цілительки, володарки зіллів та руйнівниці проклять. Ось де її думка була важливою. Вона повинна була дозволити людям, що спеціалізувались на боях, самим приймати рішення про військові стратегії.
Усвідомлення цього було достатньою причиною для того, щоб кожен раз після зібрання Герміоні хотілось кричати від безсилля.

Автор thegirlthatreadss «Цілителька Ордену»:
https://www.instagram.com/p/CM2_ttGnSRh/?igshid=yjchcrdz07lh

Коли вона стояла поруч із Лі Джорданом, продовжуючи закипати від гніву, то почула стук дерева об підлогу та, обернувшись, побачила Аластора Муді, що заходив до кімнати. Його вертке чарівне око було спрямоване прямо на неї.
- Грейнджер. На кілька слів, - сказав він.
Зібравшись із духом, вона повернулась та пішла за ним коридором. Герміона сподівалась, що її не будуть знову сварити за те, що вона насмілилась піддати сумніву військову стратегію Ордену. Вона й уявити собі не могла, чого хотів Грізне Око. Він був одним з небагатьох членів Ордену, хто не голосував проти її пропозицій.
Муді провів їх до маленької комірки і, щойно вони опинились всередині, повернувся, промовивши серію могутніх заклять усамітнення.
Скінчивши, він уважно оглянув кімнату. Його чарівне око оберталось, коли чоловік уважно оглядав кожен куточок. За хвилину він подивився на неї зверху вниз.
Аластор Муді здавався дивно напруженим, навіть для людини, яка призивала до постійної настороженості частіше, ніж говорили про будь-що інше.
Здавалось, йому було не по собі.
- Ми програємо війну, - сказав він за мить.
- Знаю, - сказала Герміона свинцевим голосом. – Іноді мені здається, що я єдина людина, яка розуміє це.
- Деякі люди можуть боротись, тільки відчуваючи під ногами опору оптимізму, - повільно промовив Муді. – Але… і він колись скінчиться.
Герміона продовжувала дивитись на нього. Їй не потрібно було, щоб він казав їй це. Вона все розуміла.
Герміона була тією, хто повинен був рятувати людей, в той час як вони помирали в агонії від проклять, які вона не могла відмінити. Хто повинен був ввійти після цього до кімнати для допитів та перерахувати загиблих та поранених детально описуючи, скільки часу займе їх відновлення та чи можна буде очікувати, що ці люди знову зможуть боротись, коли лікування буде завершено.
- З’явилась можливість, - тихо сказав Муді. Він уважно вивчав її обличчя. – Та, що могла б змінити хід війни на нашу користь.
У Герміони не залишилось ні найменшого запасу надії, щоб оживитись від цих слів. Судячи з тону, яким Муді говорив із нею, вона підозрювала, що ціна за цю перевагу буде достатньо високою.
- Що за можливість? 
- По мірі того, як сили Волдеморта зростали, доступ до свідчень для Северуса ставав все більш обмеженим. Він в основному продовжував досліджувати та розробляти нові прокляття із Долоховим. Вони більше не інформують його про стратегії майбутніх атак.
Герміона кивнула. Вона помітила це за останні декілька місяців. Деякі члени Ордену сприйняли це як привід знову засумніватись у відданості Снейпа.
- У нас з’явилась можливість отримати нового шпигуна. Є доброволець із високим рангом в армії Волдеморта, який готовий приєднатися до нас.
Герміона скептично подивилась на Муді.
- Хтось із високопоставлених генералів хоче приєднатись до Спротиву зараз? 
- Умовно, - уточнив Муді. – Хлопчисько Малфой. Каже, що стане шпигуном, щоб помститись за свою мати. З умовою його повного помилування… - він засміявся. – І він хоче тебе. Зараз та після війни.
Герміона стояла у повному шоці. Навіть якби Муді зараз її прокляв, це б не так сильно її вразило, як заява Малфоя.
- Северус вважає його пропозицію обґрунтованою. Каже, що Малфой був якийсь час зацікавлений тобою у школі. Ніщо не вказує на те, що його пропозиція – пастка. 
Герміона ледь розчула ці слова, поки стояла, внутрішньо приходячи до тями.
Вона не бачила Малфоя зі школи.
Шостий рік ледь розпочався, коли він розв’язав війну, вбивши Дамблдора та потім накивавши п’ятами. Вона іноді чула про нього, коли Северус докладав останні новини про військову структуру рядів Волдеморта. Малфой всі ці роки неухильно підіймався вверх службовими сходами.
Навіщо Драко Малфою ставати шпигуном? Обґрунтовано було б звинувачувати його у тому, що він приклав руку до розв’язування війни. Не було жодної правдоподібної причини для такого пізнього переходу у Спротив.
Можливо, сила Волдеморта була не такою могутньою, як всі гадали. Можливо, у рядах його генералів почались міжусобиці. Це здавалась занадто хорошою причиною, щоб бути правдою.
І навіщо взагалі просити її?
Герміона не пам’ятала, щоб їх шкільне суперництво було чимось таким, про що можна було згадувати у листах батькам. Він завжди приділяв набагато більше уваги знущанням над Гаррі, ніж над нею. Вона завжди була швидше доповненням, просто ще однією образою, тому що була маглонародженою. Вона ніколи не була істиною мішенню його жорстокості. 
Якщо… тільки вимагати її не було… свого роду збоченою спробою помститись Гаррі.   
Можливо, він гадав, що вони з Гаррі були разом. Бридкий виродок.
Вона стояла та міркувала, поки Муді не заговорив знову.
- Немає нічого, чого б я не зробив заради отримання інформації, яку він може надати. Але потрібна твоя згода. Він хоче, щоб ти погодилась.
Ні. Ні. Ніколи.
Вона проковтнула відмову. Її руки стиснулись у кулаки, поки Герміона не відчула нігті під своєю шкірою.
- Я зроблю це, - сказала вона, не дозволяючи голосу здригнутись. – За умови, що він не зробить нічого, що заважатиме моїй здатності допомагати Ордену. Я зроблю це.
Муді уважно подивився на неї.
- Тобі слід більше подумати про те, на що ти йдеш. У тебе є декілька днів. Якщо ти погодишся… то нікому не зможеш про це розповісти. Тільки після війни. Ні Поттеру, ні Візлі, ні будь-кому ще. Кінгслі, Северус, Мінерва та я будемо єдиними членами Ордену, яким буде це відомо.
Герміона пильно подивилась на нього. У грудях у неї виникло відчуття, неначе щось всередині неї стискається та помирає, але вона не дозволила собі звернути на це увагу.
- Мені не потрібно більше часу на роздуми, - різко сказала дівчина. – Я розумію, чого від мене хочуть. Чим швидше ми отримаємо інформацію, тим краще. Я не буду відкладати відповідь тільки через те, що у мене є час подумати або злякатись свого рішення, яке я вже прийняла. 
Муді різко кивнув. 
- Тоді я надішлю повідомлення, що ти погодилась.
Прибравши магічні обереги з дверей, він вийшов, залишивши Герміону на самоті, щоб вона могла переварити те, на що погодилась.
Дівчина не була впевнена, що не зламається.
Наприклад, що не заплаче. Зараз це було найсильніше її бажання.
Здавалось, Муді звалив всю війну на її плечі. 
Але також… вірогідно… надію на мир. Настільки, наскільки це було можливим, щоб відчути надію після того, як вона погодилась продати себе Смертожеру у якості його військового призу. 
Герміона вже давно не відчувала надії.
Чомусь до самої смерті Дамблдора і навіть деякий час потому вона думала, що війна буде простою та швидкою. Гаррі стільки разів рятувався від смерті у школі. Він, Рон і вона стільки разів випробовували долю, неймовірним чином уникаючи смерті.
Тому Герміона завжди думала, що бути розумною, бути хорошою… що дружби, хоробрості та сили любові достатньо, щоб виграти війну.
Але це було не так.
Бути розумною було недостатньо. Доброта у ній перетворилась у порох під важкістю всіх втрачених або зруйнованих життів, які нічого не означали у нескінченній війні. Дружба не зупинить нікого від смерті, залишивши тебе корчитись та кричати в агонії. Хоробрість не виграє битву, коли у твоїх ворогів є безліч способів назавжди вивести тебе із строю, а ти досі будеш намагатись взяти верх над ними за допомогою знерухомлення. Любов досі не перемогла ненависті Волдеморта.
Здавалось, з кожним днем шансів на це ставало все менше.
Гаррі знаходився під постійним тиском почуття провини. Він був таким худим та змученим… Герміона боялась, що він може зламатись будь-якого дня.
Він продовжував закриватись і все далі заглиблюватись у себе. Смерть Дамблдора слідом за втратою Сиріуса, здавалось, змінила його так сильно, що було відчуття, що він ніколи повністю не одужає. Кожна травма або смерть когось із його друзів, здавалось, підштовхували його трохи ближче до прірви, і він не був певен, що зможе із неї повернутись.
Гаррі чіплявся за надію, що війна якимось чином закінчиться, і життя після цього одразу ж стане нормальним. Це було неможливо, але віра у це була його єдиною рушійною силою.
Саме він найбільше наполягав на тому, що Орден і Спротив ніколи не будуть використовувати темну магію. Якщо вони це зроблять, міркував він, зворотного шляху не буде. Вони будуть заплямовані на все життя попереду. Стануть такими ж, як і Смертожери.
І тому Герміона була вимушена слідувати за ним та за його ідеями разом із Орденом та більшою частиною Спротиву. А потім дивитись, як їх друзі помирають у її лікарняній палаті. Вони покладались на Гаррі. Якщо він впаде у відчай, то остаточно зламається та опустить руки.
Орден відчайдушно потребував переваги. Конкретної інформації. Щоб бути готовими до засідок. Або до можливості вдарити по слабких місцях противника. Хоча б у чомусь.
Малфой міг дати їм все це.
Його особисто навчала Беллатриса, перш ніж померти разом із його матір’ю. Він досягнув високого рангу на службі. 
І тепер він робив пропозицію, від якої вони не могли відмовитись.
Від якої вона не могла відмовитись.
Він точно знав про це, поводячи себе як король, що вимагав данини.
Тому що вона зачарувала його…
Вона задумалась над цим.
Якби Северус не підтвердив це, Герміона ніколи б не повірила у таке.
Бажаючи помститись за свою мати. Прохаючи про помилування. Вимагаючи її зараз та після війни. Який із його мотивів був істинним? Хоча б якийсь із них взагалі був правдою? Або він хотів обманути їх, граючи у свою гру? 
Його мати померла більше року тому в результаті нещасного випадку, з нею також загинула Беллатриса Лестрейндж. Насправді жодна зі сторін не була винною у тому, що трапилось. Якби її смерть поклала кінець вірності Малфоя, це повинно було трапитись ще тоді. Але пройшов рік. І він використав втрату своєї тітки – зайнявши її місце, - щоб піднятись ще вище, нарощуючи силу та міць.
Однак бажання помилування здавалось до безглуздого дивним. Якщо тільки не було якихось неймовірних шансів, про які вона не знала… Вірогідність того, що Орден може виграти, була в найкращому випадку нікчемною. 
Отже, через неї? Можливо, він ненавидів її більше, ніж вона думала. Або бажав…
Герміона здригнулась від огиди та спробувала відігнати цю думку, перш ніж взяти себе у руки та змусити себе зупинитись та обдумати її.
Якщо бажання отримати її було його мотивацією… ця можливість залежала не лише від її згоди. Щойно він оволодіє нею одного разу, а можливо, й декілька разів, вона йому набридне.
Можливо, для нього це було просто грою.
Вдати, що він шпигун, і отримати шанс поставити її на коліна. Знаючи, що вона поповзе за ним, якщо це буде означати порятунок Гаррі. Порятунок Ордену. А потім, коли він отримає те, що хоче… він повернеться назад. Викине її убік та буде дивитись, як вони всі помирають.
Її горло стиснулось, і Герміона відчула, що її зараз знудить. Вона прогнала жах та проігнорувала болюче відчуття, що скручувало живіт внизу.
Герміона повинна була знайти спосіб зачарувати його. Щоб втримати його увагу та інтерес.
Чи можливо це взагалі? 
Вона вийшла із кімнати, почуваючи себе спустошеною, і повернулась до лікарняної палати. У кімнаті досі було тихо.
- Поппі, я потрібна тобі зараз? Чи я можу ненадовго відійти? – тихо запитала вона. 
- Звісно, люба. Тобі потрібно відпочити. Ти вже дванадцять годин на ногах, - м’яко сказала їй Помфрі. – Якщо щось трапиться, я покличу тебе.
Герміона крутила браслет на зап’ясті. На нього були накладені Протеєві чари, які Орден використовував, щоб викликати її до сховищ, де вона була найбільш необхідна.
Дівчина вийшла із лікарняної палати та попрямувала до своєї кімнати. Вона не збиралась відпочивати. Герміона переодягнулась у чистий одяг, а потім вийшла на ґанок та апарувала геть.  
У чаклунському світі не було того, що було їй потрібне.
Герміона прокралась до найближчої книжкової лавки. 
Вона проглянула всі розділи. Обрала книги з філософії, психології, міжособистісних відносин та історії, поки не набрала цілий оберемок.
Жінка за прилавком вигнула брову, продивляючись заголовки. Декілька історичних біографій наложниць та жінок-шпигунів, детальне керівництво із сексу, «Мистецтво війни» Сунь-Цзи, «Наука Розсудливості» Бальтасара Грасіана, біографія Макіавеллі, «Наука та практика» Роберта Чалдині, посібник про мову тіла. У загальному поєднанні наявність всіх цих книг була дивним вибором.
- Вони для есе університету, - імпульсивно збрехала Герміона, відчуваючи необхідність пояснити.
- Думаю, деякі із них знадобляться і для особистого використання, - жінка зухвало підморгнула їй, коли складала книги до сумки.
Герміона відчула, що червоніє, але змусила себе розсміятись.
- Ну, я ж не купую їх, щоб користуватись особисто, - уїдливо відповіла вона, але слова здались їй піском у роті. 
- Якщо ще раз заскочиш, обов’язково дай знати, як все пройде із есе для твого викладача. І чи не виявиться щось із цього корисним для позакласних занять.
Герміона незручно кивнула, розрахувавшись, і винесла сумку із магазину. При цих словах жінки перед її очима спалахнуло обличчя Макгонагалл. Мінерві теж було відомо.
Але саме Муді був обраний, щоб поговорити із Герміоною. Цікаво, чому? 
Їй стало трохи недобре, коли вона подивилась на добірку книг, якими тепер володіла. Вона хотіла випити чашку чаю. Ну, взагалі-то Герміона хотіла б провалитись під землю та померти там, але ковток гарячого чаю був її другим бажанням.
Дівчина найшла поблизу забігайлівку та дістала книгу, назва якої менш за все її турбувала, поки вона чекала свій чай. 
Змінювати прийоми, щоб відволікти увагу, тим більше вороже. Не дотримуватись початкового способу дій – одноманітність дозволить розгадати, попередити та навіть порушити задум. Легко підстрелити пташку, що летить по прямій; важче – ту, що кружляє. Не триматись до кінця та другого способу, бо за двома ходами розгадають всю гру. Підступність напоготові. Щоб його провести, буде необхідна немала витонченість. Досвідчений гравець не зробить того ходу, якого чекає, а тим паче жадає, супротивник. Явить один намір, щоби перевірити задум суперника, а потому, круто повернувши, нападає раптово та перемагає. Хитрість бореться, застосовуючи стратегії наміру: ніколи не чинить те, про що говорить; цілиться так, щоб збити з пантелику; для відведення очей штучно погрожує та раптом, де не чекають, вражає, невпинно намагаючись обморочити. Інша гра, інші прийоми – тепер хитрощі наряджаються у одежі чеснот, підступність надягає маску щиросердя. На допомогу тоді приходить спостережливість; розгадавши далекоглядну ціль, вона під личиною світла виявляє морок, викриває намір, який, чим простішим здається, тим пуще таїться. Так, підступні хмари Піфона борються з світлими променями Аполлона. 
Герміона закусила губу, наливаючи собі чашку чаю, знову згадавши про Малфоя. Її рука піднялась до горла, і вона нервово пограла ланцюжком намиста, вертячи той навколо пальців.
Потому вона покопирсалась у сумці та за допомогою чарівної палички непомітно перетворила перо та пергамент у ручку та маленьку записну книжку. До того часу, як її чайник спорожнів, зошит був уже забитий замітками.
Запихаючи книги до розширеної закляттям сумки, Герміона ще раз обдумала ситуацію, в якій опинилась.
Вона не могла покладатись лише на свої припущення щодо Драко Малфоя. Знадобиться дізнатись про нього якомога більше інформації, нічого не впустивши.
Після майже шести років в якості Смертожера Малфой, вірогідно, був досвідченим маніпулятором.
Звіти Северуса вказувала на те, що у найближчому оточенні Волдеморта панувала безжалісна обстановка. Він був жорстким володарем та нещадним у своїх покараннях. Смертожери було вороже налаштовані один проти одного. Прагнули знищити тих, хто був вищим по рангу, якщо це допомагало їм убезпечити свої власні місця або отримати більше доступу до влади та власного захисту. 
Пропозиція Малфоя легко могла виявитись пасткою, щоб піднятись ще вище. Щоб стати двійним агентом для Волдеморта, таким ж, яким був Снейп для Ордену. І надати Спротиву хибну інформацію в критичний момент, який може призвести до їх остаточного падіння.
Однак Северус підтримав цю ідею, гадаючи, що пропозиція Малфоя була обґрунтованою. Їй доведеться поговорити із ним. Їй хотілось з’ясувати, що саме він знав, щоб повірити у наміри Малфоя.
Вона прослизнула до темного провулку та апарувала назад до Площі Гриммо. Підіймаючись до своєї кімнати, Герміона помітила Лаванду Браун, що виходила із кімнати, яку Рон ділив із Гаррі та Фредом. 
Рон та Лаванда були не зовсім у типових стосунках. У Рона було близько п’яти дівчат, які змінювались в залежності від їх доступності після місій та сутичок. Війна робила його більш злим та напруженим. Він постійно був на взводі, розробляючи плани нападів. Його талант до чаклунських шахів перетворився у талант до військової стратегії. Він був схильний вважати кожен нещасний випадок особистою відповідальністю. Якщо він не трахався із кимось, то впадав у вибухові напади люті. 
У всіх були різні механізми боротьби зі стресом.
Невілл Лонгботтом та С’юзен Боунс палили на даху так багато бумслангу, що від них разило димом навіть після накладених чарів свіжості. 
Ханна Еббот кусала нігті до крові.
У Чарлі була фляжка на стегнові, яка, як підозрювала Герміона, була під закляттям розширення, враховуючи, що його денні отруйні коментарі ніколи не вичерпувались.
Гаррі палив сигарети та звично пробирався у підпільні бійцівські клуби.
Герміона затрималась у коридорі, дивлячись вслід Лаванді, перш ніж підійти та тихенько постукати у двері спальні.
- Відчинено! – крикнув Рон.
Герміона заглянула всередину та побачила, що він натягує сорочку.
- Все гаразд? – поцікавився він.
- Так, - зніяковіло відповіла вона. – Я просто… хотіла дізнатись, чи не міг би ти розповісти мені про те, що трапилось того дня, коли згорів маєток Лестрейндж. Я займалась дослідженням заклять. Це ж було Пекельне полум’я, чи не так? 
Рон кинув на неї дивний погляд.
- Це трапилось давно. У той момент, коли нас із Гаррі схопили єгері. Я наклав на нього жалюче закляття, тому вони не одразу ж впізнали його. Вони відвезли нас до Беллатриси, її сестра також була там. Вони відправили за Малфоєм, щоб той опізнав Гаррі, перш ніж викликати Волдеморта. Але ще до того, як він добрався, Луна встигла повідомити про це Орден, і вона, Муді, Тонкс та Чарлі з’явились на драконі, що влетів прямо з бісового вікна. 
Рон провів пальцями по волоссю, і Герміона з болем помітила, що у ньому з’явились сиві пасма.
- У будь-якому випадку там коїлось божевілля. Прокляття летіли градом, і Кребб, схоже намагався зупинити нас прокляттям Пекельного полум’я та втратив контроль над ним. Він завжди був ідіотом. Він спалив всю будівлю за раховані хвилини. Ми, швидше за все, також всі загинули б, якби не дракон Чарлі. Але… ми не змогли дотягнутись до Луни. Вона була занадто далеко… одна із вогняних химер поглинула її. – По мірі того, як він говорив, вираз обличчя Рона ставав все більш далекими та примарним.
- А що трапилось із Беллатрисою та Нарциссою? Вони загинули так ж? – недбало запитала Герміона.
- Так. Вони, вірогідно, могли б апарувати із маєтку, якби вчасно здогадались. Але Кребб стояв прямо позаду них, коли викликав полум’я. Воно поглинуло їх першими, і, схоже, тому він втратив контроль. Напевно, налякався, коли зрозумів, як йому дістанеться за вбивство Беллатриси.
- Можливо, - кивнула Герміона.
- Пекельне полум’я – це не жарти, Герміоно. – Рон серйозно подивився на неї. – Я знаю, ти завжди наполягаєш на тому, щоб Орден використовував більш небезпечні закляття, але те, що це не темна магія, не робить її менш серйозною. Якщо ти збираєшся наполягати на використанні Пекельного полум’я на полі бою, я буду першим, хто тобі заборонить.
Герміона піджала губи та стиснула ручку дверей у долоні так міцно, що та злегка задріботіла. Вона швидко послабила хватку.
- Я не дурепа, Рональде. Мені просто необхідні яйця вогневиці для приготування зіллів, і я намагаюсь вирішити, як закляття створення полум’я буде кращим. – Це була занадто безглузда брехня, але пройшло вже багато років з тих пір, як Рон варив зілля.
- О. Ну, сподіваюсь, це буде не Пекельне полум’я.
Вона різко кивнула у знак згоди.
- Ну, мені слід ще дечого з’ясувати, - сказала Герміона та вийшла зі спальні.
Коли вона штовхнула двері до своєї кімнати, Гаррі та Джинні відсахнулися один від одного із винуватим виглядом.
- Перепрошую, - вибачилась Герміона. – Я вам не помішала? 
- Ні, - швидко відповів Гаррі. – Я якраз розпитував Джин про те завдання, з якого вони з Діном повернулись.
Він швидко вийшов із кімнати.
Герміона подивилась на Джинні. 
- Деталі місії? 
Джинні почервоніла.
- Ми просто розмовляли. Він досі… проти… він просто іноді приходить поговорити.
Гаррі та Джинні ковзали на межі відносин один з одним вже багато років. Їх інтерес був очевидним, але Гаррі відмовлявся вступати у відносини. Він завжди відповідав, що це занадто небезпечно. Що він одразу ж намалює мішень на спині Джинні.
Але кожен раз, коли Джинні зустрічалась із кимось ще, Гаррі прагнув вислизнути до маглівського Лондону та повернутись додому з відсутніми зубами, зламаним носом, розбитими кісточками пальців та зламаними ребрами.
Джинні вже більше року ні з ким не зустрічалась. І, неначе чорна діра, її доступність продовжувала притягувати Гаррі до неї. Він не міг триматись від неї далі, але й не міг змусити себе визнати свій інтерес.
- Ну, принаймні, він з тобою розмовляє, - пробурмотіла Герміона.
Герміона й Гаррі… віддалялись один від одного. Її наполегливі призиви використовувати темну магію сприймались як нестача довіри до нього та Дамблдора. Можливо, навіть як зрада, хоча ні Гаррі, ні Рон ніколи не використовували це слово. Кожен раз, коли вона торкалась теми використання темних мистецтв, він не розмовляв із нею протягом декількох днів.
Герміона відкинула цю думку. Вона не могла більше думати про це. У неї і так у голові було багато речей, про які варто було зараз попіклуватись.

Примітки до розділу: 

Арт: 


Автор thegirlthatreadss «Цілителька Ордену»:
https://www.instagram.com/p/CM2_ttGnSRh/?igshid=yjchcrdz07lh
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: смерть другорядних персонажів, Розвиток відносин, психологічні травми, антиутопія, жорстокість, Дарк, Ангст, au, вагітність, втрата пам'яті, сіра мораль, Слоуберн, перемога Волдеморта, насилля, жертви обставин, драма, війна, Відхилення від канону, #Таємниці/Секрети, спогади, складні стосунки
Переглядів: 360 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (26 Розділ)
Завантаження...