menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 11.04.2022 в 11:41
Фанф прочитано: 439 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (31 Розділ)


11.04.2022, 11:41
31. Флешбек 6

Плейлист

Power – Isak Danielson
Wicked Game – Chris Isaak
Toxic – 2WEI
Stay – The People`s Thieves
Ready Yet – Sasha Sloan
A Storm Is Coming – Tommee Profit 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYA_9UejkYkfLXyf2OuVW3tb&feature=share

Квітень 2002.

Драко уважно поглянув на неї, тінь незрозумілої емоції промайнула на його обличчі.
- Все гаразд, - сказав він жорстким голосом. – Коли я казав, що не збираюсь примушувати тебе до чогось, це означало, що ти можеш казати «ні». Але наступного разу постарайся виразити свою незгоду словами замість того, щоб спеціально провокувати мене.
Герміона ошелешено дивилась на нього.
Малфой стиснув руку у кулак та притиснув її до чола, неначе відчував головний біль.
- Ти хочеш продовжувати тренування із оклюменцією? – запитав він.
Герміона злегка поворухнулась, але нічого не відповіла. Вона відчувала розгубленість. Ця розмова була не такою… Вона не очікувала…
Що мав на увазі Малфой? 
Чи було це хитрістю, щоб збити її з пантелику? 
Якщо їй дозволено було відповідати «ні» на його пропозиції, Малфой, звісно ж, забув попередити про це. І він старанно робив вигляд, що їй не надається жодного вибору. Хоча… насправді він заледве давав їй щось, окрім нескінченних спроб спровокувати її.
І тому…
Герміона поглянула на нього з побоюванням.
Щось із того, що вона сказала йому того вечора сильно зачепило його. Дуже сильно.
Що вона тоді сказала? 
Що його оп’яняє почуття влади, і йому подобається завдавати болю тим, хто не може або не хоче захищатись. Що він використовує людей, щоб катувати їх, тримати у полоні або змушує їх робити щось проти їх волі. Що він такий самий, як і Волдеморт…
Він такий самий, як і Волдеморт.
Ось воно. Швидше за все, саме це так зачепило його. Малфой вважав себе кращим за свого володаря. Можливо, допомагаючи Ордену перемогти Волдеморта, він сподівається отримати місце, що звільниться після смерті свого Темного Лорда.
Подумавши про це, всі нутрощі Герміони стиснулись від жаху.
Невже так все й було? Він нацьковував обидві сторони один на одного, збираючись внаслідок цього захопити владу? 
Можливо, він не був згоден із жорстокими методами Волдеморта: звинуваченнями Ордену у тероризмі, тортурами та експериментами над ув’язненими. Можливо, Малфой уявляв, що буде правити у більш благородній манері, і жінки будуть мати право казати «ні», а страти будуть проводитись більш традиційно.
І все ж… схоже, він був не просто ображений. Лють, з якою він відповідав на її слова, була набагато сильнішою, ніж якби дівчина просто зачепила його гордість або принизила амбіції.
Насторожений вираз обличчя Герміони точно починав дратувати Малфоя. Він видав тихе шипіння, злегка оскаливши зуби.
- Чи достатньо буде відмітити, що я не збираюсь завдавати тобі болю, - видавив він. – Тому припини дивитись на мене так, ніби я збираюсь кинути прокляття тобі у спину.
Його слова змусили Герміону здригнутись. Якби вони не потребували того, щоб Малфой продовжував шпигувати для Ордену, вона б усміхнулась та запитала у нього, чому тоді він не дав такої можливості Дамблдору. Він, схоже, помітив мовчазний протест у виразі її обличчя, тому що міцніше стиснув щелепи.
Герміона прикусила язик та оглянувшись навколо, промовила: 
- Я хочу продовжити навчатись оклюменції.
- Добре.
Його тон був сухим. Він, здавалось, зміг впоратись зі своєю злістю. Його обличчя знову перетворилось у холодну та байдужу маску. Але сірі очі продовжували вивчаюче дивитись на неї. Герміона майже відчувала його погляд на своїй шкірі.
Малфой підійшов ближче до неї.
Він здавався одночасно таким самим, як і завжди, і одночасно трохи іншим. Неначе він робив все те ж саме, але з більшою усвідомленістю, ніж раніше. Наче збирався бути особливо акуратним із нею.
Припіднявши пальцями її підборіддя, Малфой трохи відкинув її голову назад. Коли Герміона поглянула йому в очі, то побачила у них гіркоту, якої ніколи раніше не було.
Він болюче увійшов до її свідомості.
Наступні два тижні відбувалось те ж саме. Більше оклюменції та ще більше стриманого Малфоя. Вони майже не розмовляли, хоча інформація, яку він надавав, залишалась такою ж корисною.
Герміона ще сильніше злилась на себе із кожною їх зустріччю, коли Малфой вчергове апарував із хижі, за увесь ранок обмінявшись із нею не більше ніж парою фраз.
За останні тижні вона не додала нічого нового до психологічного портрету Малфоя. Герміона лише записувала у блокнот все більше запитань, на які у неї не було відповідей. Список імовірних мотивів, які могли спонукати Малфоя допомагати Ордену, збільшувались до жахаючих розмірів.
Вона розуміла, що навчання оклюменції майже дійшло до кінця. Проникнення до її свідомості знову стали жорсткими та дуже болючими, ніби Малфой перевіряв, як дівчина засвоїла нові техніки.
Герміона хотіла запитати у нього, чи не передумав він навчати її мистецтву дуелі, але боялась підіймати це питання.
Вона починала відчувати відчай.
Апарувавши знову до хижі, Герміона взялась нервово міряти кроками кімнату, намагаючись не думати, як їй перебороти незручність, що з’явилась між ними. Повинен бути якийсь спосіб підібратись до Малфоя. Якась слабкість, яка дозволить їй стати ближчою до нього.
Малфой різко з’явився у кімнаті із характерним для апарації тріском та ледь помітно скривився, розправляючи спину.
Герміона достатньо часто бачила цей мимовільний вираз на обличчях тих, хто боровся, щоб одразу ж зрозуміти, у чому справа. Хоча Малфой дуже постарався не показати, що щось не так. Не давши собі час на роздуми, вона змахнула паличкою та наклала на нього діагностичні чари.
Перш ніж вона встигла поглянути на результати, Малфой кинувся до неї, вибиваючи паличку із рук Герміони, міцно притискаючи її до стіни.
- Що ти робиш? – проричав він.
Точно, і як вона могла забути. Він навряд чи був із тих, хто добровільно дозволяв комусь накладати на себе закляття.
Герміона, спокійно зустрівшись із ним поглядом, промовила: 
- Тебе поранено.
Він відпустив її плечі, роблячи крок назад.
- Нічого серйозного, - сказав він. – Я попіклуюсь про це пізніше.
Герміона опустила погляд на проекцію діагностики, яка світилась біля її палички, що лежала на підлозі за декілька метрів від них, і проаналізувала основні показники.
- У тебе тріщини у ребрах, струс та крововиливи по всьому тілу. Я зможу виправити все за десять хвилин. І, - Герміона багатозначно подивилась на нього, - апарація у подібному стані наступного разу буде ще більш болючою, тріщини у твоїх ребрах можуть стати повноцінними переломами, а уламок кістки може проткнути твою легеню. В залежності від важкості перелому, можливо, доведеться навіть видаляти та заново магічно відновлювати частину твоїх ребер.
Декілька секунд Малфой просто мовчки дивився на неї, перш ніж закотити очі.
- Як скажеш.
Герміона опустилась на коліна та підібрала свою паличку з підлоги.
- Роздягайся… До поясу.
Малфой завмер на кілька митей.
- Думав, це моя репліка, - нарешті сказав він, напружено підносячи руки до коміра та розщібаючи мантію, дозволяючи тканині впасти до його ніг. – Якщо ти так хотіла роздягнути мене, потрібно було просто сказати про це.
Він відверто фальшиво посміхнувся їй.
У кожного існував свій спосіб давати лад болю. Гаррі був дуже тихим, а Рон ставав тим, кого Фред та Джордж називали «стервозним». Симус та Чарлі сварились так сильно та гучно, що Герміоні доводилось двічі накладати на них Силенціо.
Відчуваючи біль, Малфой, вочевидь, ставав ще більш саркастичним, ніж зазвичай.
Принаймні, він знову розмовляв із нею.
Герміона закотила очі.
- Так. Ніщо не заводить мене більше, ніж вигляд голого торсу, покритого саднами та синцями.
- Завжди підозрював, що ти кровожерливе стерво.
Цей коментар настільки застав Герміону зненацька, що вона розсміялась.
Малфой, здавалось, був вражений здійсненим ефектом, поки розщібав сорочку і із зусиллями намагався зняти її.
Його плече було травмоване.
Дівчина обережно наблизилась до нього, наче мала справу із дикою твариною. Малфой не відсторонився, коли вона акуратно допомогла стягнути сорочку із його плечей, аналізуючи його рани.
Схоже, його зі всієї сили кинули… об щось.
Його плече точно було вивихнуте, але, схоже, Малфой самостійно вправив його. Вся права сторона його тіла виявилась вкрита синцями. Дивовижно, як при цьому його права рука не була зламана.
- Що з тобою трапилось? – запитала Герміона із щирою цікавістю.
- Нова зграя перевертнів, - коротко відповів він. – Були проблеми із новоспеченим лідером.
- І що ж? Ти побився із вожаком їх зграї? – скептично запитала вона, взявшись заживлювати тріщини у ребрах Малфоя.
- Ну, йому було суворо заборонено кусати або дряпати мене, а мені – вбивати його. Але… коли маєш справо із істотами зі стадною ієрархією влади і намагаєшся змусити їх робити те, що тобі потрібно… не будучи їх вожаком, то просто напрошуєшся на чергове повстання, - легко відповів Малфой, наче це був загальновідомий факт.
- І всі ці рани від перемоги чи від поразки? – запитала Герміона, взявшись лікувати інше ребро.
Малфой пильно подивився на неї.
- Перемоги, певна річ. Я не зміг би апарувати, або програв. Йобаний звір навіть не подумав скористатись паличкою. Вони остаточно перетворюються у дикунів, варто їм примкнути до зграї.
Він закотив очі, кажучи останню фразу. Потому додав: 
- Тепер я, судячи з усього, вожак зграї перевертнів. Що ж, гадаю, це додає певного шарму до моєї природної чарівності. 
- Їх вожак точно захоче вбити тебе, - помітила Герміона.
Малфой фиркнув.
- Нехай спробує. Мені знадобиться менше хвилини, щоб вбити його, щойно у мене з’явиться дозвіл на це, - його губи зігнулись у зневажливій посмішці.
Герміона нічого не відповіла. За допомогою невербального закляття вона прикликала свою сумку та дістала із неї набір першої допомоги, який завжди носила із собою.
- Сядь та випий це, - сказала дівчина, віддаючи йому до рук флакон із зіллям. – Воно вилікує твій струс.
Поки Малфой пив зілля, Герміона намагалась трохи зігріти руки, потерши їх одна об одну, а потому опустила пальці у маленьку баночку, обмастивши їх маззю.
Дівчина задумливо подивилась на Малфоя декілька секунд, перш ніж невагомо торкнутись його оголеного плеча.
Він ледь не підскочив від неочікуваності.
- Розслабся, - сказала Герміона, відчуваючи, як напружуються м’язи під її пальцями. – Мазь не зможе проникнути достатньо глибоко, якщо ти будеш напружений.
Малфой і не намагався розслабити плечі.
Герміона закотила очі.
Вона провела кінчиками пальців по його плечі, взявшись розмазувати мазь та дозволяючи йому звикнути до контакту. М’язи його плечей помітно посмикувались від її доторку. Це нагадало Герміоні спроби погладити гонорового коня.
Уявляючи ситуації, в яких Малфой міг бути напівроздягненим у її присутності, Герміона ніколи б не могла подумати, що це станеться, коли вона буде лікувати його. Але… вона могла скористатись цією можливістю, щоб відновити їх попередні стосунки та продовжити працювати над своїм планом.
Малфой, без сумнівів, був самотнім. Здавалось, його вибивали із колії будь-які доторки, які носили не сексуальний або насильницький характер.
Герміона гадала, що це було недивно. Хто міг бути добрим до нього? Судячи зі слів Малфоя, ніхто не перешкоджав його тренуванням із Беллатрисою, навіть його власна мати. Ця думка змусила її злегка здригнутись.
Катувати Круциатусом шістнадцятирічного підлітка, щоб навчити його оклюменції, до тих пір, поки він просто не знепритомніє.
Герміона могла скористатись цією порожнечею у його житті. Його самотністю. Потреба у розраді була невід’ємною частиною людської психіки. Малфой міг навіть не усвідомлювати її у собі, щоб вчасно протистояти спробам Герміони. І якщо вона зможе пробудити у ньому цю потребу…
То досягне своєї цілі.
Фізичний контакт, що не носив сексуальний характер, був звичним для Герміони. Доторкатись до тіл пацієнтів. Заспокоювати їх та допомагати їм. Вона усвідомила, що у неї з’явилась неочікувана перевага над Малфоєм. Йому подобались чіткі межі у стосунках. Вона зможе зруйнувати вибудувані ним стіни та підібратись ближче до нього.
Герміона схилилась нижче, зовсім трохи, так, що її губи були тепер поруч із його вухом. Шкіра Малфоя ледь відчутно пахла сіллю та тонкими, терпкими нотками дубового моху у поєднанні із більш різким ароматом папірусу.
- Буде трохи боляче, - м’яко сказала вона.
Герміона взялась активно розтирати м’язи, щоб дозволити зцілювальній мазі проникнути глибше під шкіру та допомогти відновити розтягнуті сухожилля. Якщо не дати лікам повністю поглинутись, травма може стати хронічною, і плече Малфоя буде схильне до вивиху.
- Дідько, - простогнав він. – Ти дійсно злісне стерво.
Її руки на секунду завмерли, перш ніж вона відновила масажуючи рухи.
- Я думала, ми вже з’ясували це, - помітила Герміона тихо.
Така відповідь, здавалось, трохи вибила Малфоя із колії. Він замовк та міцно стиснув щелепи, у той час як Герміона продовжувала розтирати його м’язи. Хвилину потому вона закінчила наносити мазь, але продовжувала масажувати його плечі. М’яко та обережно. З медичної точки зору, це… не було обов’язковим.
Ще за хвилину вона зупинилась, залишивши долоні лежати на його плечах.
- Мені треба закінчити з твоїми ребрами. Буде зручніше, якщо ти ляжеш на спину. 
Малфой зітхнув та ліг на підлогу. Герміона підклала йому під голову скручену мантію та опустилась поруч із ним.
Малфой пропалював її підозрілим поглядом. 
Герміона взялась перебирати зілля у своїй сумці та дістала із неї великий флакон із есенцією. Змахом палички дівчина очистила руки від залишків мазі та видавила густу рідину на долоню. Легкими круговими порухами Герміона підмічала, у яких місцях рідина поглиналась швидше і наносила на шкіру додатковий шар.
Вільною рукою вона наклала на нього ще одній чари діагностики. У Малфоя також була уражена нирка. Вона ледь чутно зітхнула.
- У тебе забій нирки. У мене із собою немає потрібного зілля, тому пізніше тобі потрібно буде звернутись до цілителя. Травма не дуже серйозна, але якщо залишитись її заживати без лікування, то нирка буде боліти ще протягом декількох днів.
Синці та садна на його грудях стали поступово зникати під пальцями дівчини. Герміона вповільнила рухи рук, вперше добре розглянувши тіло Малфоя. 
Він був… доволі привабливим. У фізичному сенсі.
Схоже, Малфой був генетично схильний до низького вмісту жиру на тілі, тому що м’язи його рук та тулуба чітко виділялись під шкірою. Його тіло було жилавим та худим, без жодного натяку на м’якість. Малфой не був качком, але він точно був… у хорошій фізичній формі.
У більшості чоловіків був хоча б якийсь жир, що покривав м’язи. Не дивлячись на те, якими сильними були всі брати із сім’ї Візлі, їх м’язи не виділялись так явно. Гаррі ж мав вроджену схильність до худорлявості, на яку не впливала його фізична форма.
Герміона гадала, що це не повинно було дивувати її. Люциус Малфой був добре складений і ніколи не відрізнявся зайвою вагою, в той час, як Нарцисса була навіть надмірно худорлявою.
Вона задумливо поглянула на Малфоя.
- Ти витріщаєшся так на всіх своїх пацієнтів чи я особливий? – раптом протягнув він.
Герміона різко відвела від нього погляд та почервоніла.
- Я не витріщалась, - відповіла вона, захищаючись. – Просто задумалась про відсотковий показник жиру у твоєму організмі.
- Ну, звісно, - посміхнувся Малфой.
Герміона прибрала руки з його грудей.
- Я закінчила, - сказала вона тихо.
Він сів і, порухавши плечем, став вивчати пророблену Герміоною роботу. Потому Малфой одягнув сорочку та швидко защібнув ґудзики.
 Герміона відвела від нього погляд та взялась прибирати склянки назад до своєї сумки.
- То як ж можливо перемогти перевертня, не вбиваючи його? – поцікавилась вона.
- Кинути Бомбарду Максима йому в око як один із варіантів, - сказав він буденно, підіймаючи мантію з підлоги та встаючи. – Але для цього потрібно підпустити перевертня достатньо близько до себе. І ось ця частина, вочевидь, пройшла не зовсім так, як планувалось.
Герміона втупилась у нього.
- Ти підірвав його око? 
- Це вбило б чаклуна, але перевертні володіють властивістю регенерації.
- Він абсолютно точно спробує вбити тебе, - серйозно сказала вона.
- Саме на це я й розраховую, - люто відповів Малфой.
Герміона закотила очі у відповідь на ці слова і також піднялась із підлоги.
- Отже. Нас знову чекає більше перевертнів. Ще якась нова інформація? 
Він призвав сувій пергаменту безпаличковою магією.
- Декілька несмертельних проклять, які твій Орден може використати, не ризикуючи переступити через свої дорогоцінні поняття про совість та честь. Інформація про нову в’язницю у Корнуеллі. Також Темний Лорд подумує про те, щоб накласти на своє ім’я табу. Тобі варто попередити про це ваших особливо сміливих бійців, котрі вважають, що кричати його ім’я направо й наліво – прояв грифіндорської сміливості. 
Герміона забрала сувій із його рук, і Малфой розвернувся, збираючись йти.
- Дякую, що підлатала, Грейнджер.
Він апарував.
Завмерши на декілька митей, Герміона оглянула хижу, а потім засунула отриманий сувій до сумки.
Вона лікувала Драко Малфоя.
За своє життя вона встигла зцілити сотні людей, але якимось чином його зцілення відчувалось інакше.
Протягом декількох хвилин вона не думала про нього як про Смертожера. Він був просто людиною, що відчувала біль.
Звичайною людиною. 
Їй було незвично думати про нього у такому світлі.
Простіше було уявляти його частиною її плану. Концепцією або ідеєю в її свідомості.
Смертожер. Вбивця. Шпигун. Її ціль. Зброя у руках Ордену.
Герміона віддавала перевагу думати про нього такими визначеннями.
Вона не хотіла сприймати його як поранену людину. Когось, хто кривиться від болю у тріснувших ребрах. Когось, хто не звик до людських доторків та уникав їх на рівні інстинктів.
Не хотіла бачити у ньому когось… привабливого.
Цей інцидент допоміг їм подолати незручність. Трохи скоротив прірву між ними. Але він також більше не дозволяв їй сприймати Малфоя як когось «чужого», не такого, як всі інші люди. Або думати про нього лише як про ворога або вбивцю Дамблдора. Такий погляд давав їй уявити можливі способи маніпулювання ним, які навіть могли призвести до його смерті.
Коли вона почала сприймати Малфоя як людину, їй стало важко думати про нього як про бездушного монстра.
Дівчина не могла собі цього дозволити. Такі думки перетворювали її у Герміону часів навчання у Хогвартсі. У чотирнадцятирічну дівчинку, що в’язала шапки та виступала за права ельфів. Та Герміона була б шокована від того, як її доросла версія намагається раціоналізувати необхідність сприймати Драко Малфоя як якийсь неживий предмет.
Руки Герміони ледь помітно тремтіли, поки вона намагалась засунути ці думки на задній план.
Малфой апарував до неї, щойно вона з’явилась у хижі. Не дивлячись на свої травми. Він одразу ж з’явився.
Вона міркувала, чи мало це якесь значення.
Повернувшись на Площу Гриммо, Герміона одразу ж піднялась до своєї кімнати. Перш ніж зайти, вона акуратно зазирнула за двері, щоб переконатись, що кімната була порожня.
Гаррі та Джинні були «не разом». Джинні спеціально відшукала Герміону декілька тижнів тому, щоб уточнити, що між ними із Гаррі все було несерйозно і що це був лише зв’язок на одну ніч, на який вони зважились у хвилинному пориві.
Вочевидь, з тих пір сталось ще немало «хвилинних поривів», враховуючи, що Герміона вже не раз ледь на вламувалась до кімнати, коли вони були разом там.
Всі, хто проживав на Площі Гриммо, старанно робили вигляд, що не помічають, як сильно у Гаррі покращився настрій.
Герміона дістала з-під ліжка свій блокнот та прошепотіла декілька контрзаклять проти накладених на нього охоронних чар.
Вона задумливо гортала сторінки. Проглядаючи всі свої записи, дівчина підмічала, як деякі із її теорій та припущень встигли сильно розвинутись, а інші – стати абсолютно марними. Вона покусувала кінчик пера, розглядаючи надпис, який підкреслила та обвела декілька тижнів тому.
Самотній. Ізольований від усіх.
Герміона все більше переконувалась, що ці якості є основою особистості Малфоя. Його мати померла. Батько з’їхав з глузду. Амбіційні друзі думали лише про свою безпеку.
Те, що змусило Малфоя відділитись від армії Волдеморта та приєднатись до Ордену, швидше за все, залишалось абсолютною таємницею для всіх. Дружба та чесність були не тим, що могли дозволити собі послідовники монстра, що відрізнявся манією величі та неймовірними вміннями у легілименції.
Герміона була майже впевнена, що ніхто зі Смертожерів не знав, що Малфой був шпигуном. Він не став би так сильно ризикувати, розповідаючи про це комусь.
Що ж, Герміона може стати тією, кому він довірив би свої таємниці. Якщо тільки вона зможе добитись його довіри. Малфой міг говорити із нею відверто, раціоналізуючи це тим, що вона достатньо хороший оклюмент. Герміона перетворить його силу у слабкість, яка буде грати їй на руку.
Вона засунула голову під ліжко, щоб знайти книгу з психології, до якої часто вдавалась за допомогою. Поглянувши на складені у стопку книги, Герміона завмерла…
Хтось зачіпав її речі.
Це було ледь помітно, але Герміона не сумнівалась, що вона права. Хтось лазив у неї під ліжком. Вона начаклувала закляття Виявлення, але воно нічого не показало.
Вона перевела погляд на свій блокнот. Герміона наклала на нього декілька заклять, які повинні були показати, якщо хтось доторкався до нього. Блокнот виявився незачепленим.
Вона знову подивилась під ліжко, а потім оглянула кімнату.
Крічер.
Старий ельф майже завжди лише сварився та сердито блукав будинком, але зрідка все ж брався за прибирання.
Кімната дійсно виглядала чистіше. Зазвичай незаправлена ковдра Джинні тепер була складена більш акуратно.
Герміона трохи заспокоїлась, але все таки перевірила безпеку книг ще декількома закляттями, а потому наклала на область під ліжком додаткові охоронні чари на випадок, якщо хтось захоче там прибрати. Також вона ще раз зачаклувала блокнот від чужих очей.
Коли встала з підлоги та збиралась йти, до кімнати зайшла Джинні.
- Ти рано повернулась, - сказала та.
Герміона поглянула на годинник та відповіла: 
- Вдалий день.
- Так, - сказала Джинні, виглядаючи трохи незручно. – Слухай. Я хотіла попросити тебе про допомогу. 
Герміона чекала.
Джинні нервово намотувала волосся на палець, але вираз її обличчя був невинним. 
- Я… ну… ти, очевидно, в курсі про мене та Гаррі, - сказала Джинні.
Герміона коротко кивнула. 
- Так, правильно. Що ж. Справа в тому, я хочу бути максимально обережною. Я вже користуюсь закляттям. Але… є щось у спадку Прюеттів, вони не схожі на інші чаклунські сім’ї. Вони просто приречені вагітніти, не зважаючи ні на що. Рон та я були незапланованими випадковостями після того, як з’явились близнюки. У цьому й полягає прохання… не могла б ти допомогти мені з приготуванням протизаплідного зілля. Якщо у тебе буде час. Я завжди погано їх готувала. Якщо ти не зможеш… тоді гаразд. Я можу попросити Падму. Знаю, ти жахливо зайнята. Просто… я не хочу, щоб ти думала, що навмисно тебе уникаю.
- Звісно. Я все одно буду варити зілля сьогодні ввечері. Його легко буде включити до списку. Віддаєш якісь переваги щодо смаку? Найбільш ефективні не дуже приємні на смак.
- Мені байдуже, яке воно на смак, якщо буде дієвим, - сміливо сказала Джинні.
- Ну, в мене ж кілька готових флаконів. Я можу дати тобі їх зараз, якщо хочеш.
- Звідки вони у тебе? – Джинні кліпнула та підозріло втупилась в Герміону. – Ти…?
Герміона вже бачила, як Джинні подумки складає список її можливих чоловіків.
- Ти ж не… зі Снейпом, правда? – Джинні раптом запнулась.
Герміона відкрила рот.
- Мерлін… Ні! – протараторила вона. – Я цілителька! Я тримаю багато речей під рукою. Ти нестерпна! Чому ти взагалі подумала про нього? 
Джинні виглядала злегка зніяковілою.
- Просто він єдина людина, з якою ти можеш довго розмовляти. Окрім Фреда, який зараз з Анджеліною. Зі всіма іншими ти лише сперечаєшся та сваришся. І ці словесні баталії, впевнена, не включають примирливий палкий секс.
- Це не означає, що я сплю з ним, - пробурмотіла Герміона, відчуваючи, що її обличчя ось-ось спалахне. – Він мій колега. Я раджусь з ним щодо зілля. 
- Ти просто виглядаєш самотньою, - сказала Джинні, дивлячись на Герміону довгим поглядом.
Дівчина злегка здригнулась та втупилась у подругу.
- Ти ні з ким не зближаєшся, - сказала Джинні. – Раніше ви були нерозлучними з Роном та Гаррі. Але навіть до того, як покинути їх, щоб стати цілителькою, ти, здавалось, вже віддалилась від всіх. Я подумала… Можливо, у тебе хтось є. Звісно, Снейп був би дивним вибором з багатьох причин… але це війна. Занадто важко впоратись з нею на самоті. 
- Знімати напругу за допомогою сексу – це фішка Рона. Не моя, - сухо відповіла Герміона. – Окрім того, я не беру участь у боях.
Джинні задумливо подивилась на неї, перш ніж сказати: 
- Я вважаю, лікарняна палата набагато гірша поля бою.
Герміона відвела погляд. Іноді вона думала про це. Чи могло це бути правдою… Вона не чула іншої думки, тому що ніколи не наважувалась запитати про це.
-  Я думаю про це кожен раз, коли знаходжусь там. На полі бою все так впорядковано. Когось поранили. Ти просто трансгресуєш всіх поранених геть, а потім повертаєшся боротись. Ти трохи перемагаєш. Ти несеш втрати. Іноді тебе б’ють. Ти б’єш у відповідь. І в тебе є дні, щоб відновитись та відпочити, або є час для скорботи, якщо твій партнер, що прикриває тебе на полі, помирає. Але у лікарняній палаті кожна битва виглядає програною. Я завжди відчуваю більше стресу, проводячи час у лікарняних палатах, а не на полі бою.
Герміона мовчала.  
- І в тебе ніколи не буває вільного часу, - додала Джинні. – Ти на роботі, тому ніхто не може пожаліти тебе, дати тобі оплакувати втрати. Я знаю від Гаррі та Рона, що ти досі наполягаєш на темних мистецтвах, коли ходиш на збори Ордену. Я не згодна з тобою… але я розумію. Я розумію, що ти бачиш війну під іншим кутом зору. Напевно, під найгіршим. Я просто хочу сказати, що якщо у тебе хтось з’явився, я була б дуже рада за тебе. Навіть якщо це буде Снейп.
Герміона закотила очі.
- Тобі, мабуть, варто припинити, якщо ти досі хочеш отримати своє протизаплідне зілля, - сказала вона з сердитим поглядом. 
Джинні різко замовкла. Герміона підняла свою сумку із ліжка.
- Ходімо. Воно у моїй шафі з інгредієнтами для зіллів, - сказала вона, виходячи із кімнати.
Флакони із протизаплідним зіллям були складені у маленьку коробку, що стояла на найвищій полиці. Герміона взяла декілька склянок для Джинні та склала їх у невеликий мішок.
- Один флакон на день. Краще, якщо ти будеш приймати його щодня в один і той самий час. Цього тижня я зварю ще партію і дам тобі місячний запас зілля.
- Дякую, Герміоно. 
Джинні вийшла із кімнати, і дівчина поставила коробку назад на полицю.
Вона збрехала. Вона ніколи не тримала протизаплідне зілля під рукою просто так. У коробці лежав її особистий запас, який вона про всяк випадок зберігала з того дня, коли відбулась їх перша із Муді розмова про Малфоя.
Наступного тижня, коли Герміона апарувала у хижу, Малфой вже був там. Коли вона відчинила двері, він поглянув на неї із виразом легкого роздратування на обличчі. Герміона здивовано подивилась на нього.
- Я запізнилась? – запитала вона, поглянувши на наручний годинник.
- Ні, - відповів він. Його тон був сухим.
Відчуваючи себе ніяково, вона зачинила двері та завмерла в очікуванні.
- Думаю, ми закінчили із навчанням оклюменції, - сказав Малфой за хвилину.
- Гаразд.
Вона вже збиралась запитати, чи буде він навчати її мистецтву дуелі, але передумала і стала чекати, що скаже Малфой. Щось у його настрої злегка стривожило її.
- Ми почнемо із основ техніки дуелі, щоб я міг подивитись, наскільки у тебе із цим все погано, - оголосив він.
Герміона закотила очі.
- Добре, - відповіла вона. – Які правила? 
- Для тебе жодних. Роби, що захочеш, - сказав він. – Я обмежусь лише Жалючими прокляттями. Хочу подивитись, як довго ти протримаєшся.
Герміона почервоніла.
- Повинна попередити, що у боях я просто огидна, - сказала вона.
- Знаю. Більшого я й не очікував.
Вона пропалила його злим поглядом, поклала свою сумку на підлогу біля дверей і змахом палички наклала на неї чари, що захищали її від дії заклять. Потому Герміона обернулась до Малфоя.
Він перемістився в інший кінець кімнати, ліниво прихиляючись до стіни.
- Розпочнімо.
Малфой засунув руку до кишені мантії та дістав паличку. Герміона схилила голову набік.
- Це ж не та паличка, що була у тебе в школі? – запитала вона.
Він опустив погляд на паличку та покрутив її між пальцями.
- Ні, - відповів Малфой. – Паличка із волосиною єдинорога не надто підходила для використання темної магії, тому мені довелось замінити її. Ця також із глоду, але більш жорстка, із серцевиною із серцевої жили дракона. До того ж, на декілька дюймів довша.
Промовляючи останню фразу, він із викликом підняв брови.
Герміона засунула отриману інформацію на край свідомості, збираючись обдумати її пізніше. Їй пригадалось, що у бібліотеці Блеків на Площі Гриммо повинна була зберігатись книга із теорії побудови чарівних паличок.
Вона встала у бойову позицію.
Малфой випрямився та впевнено встав у таку ж позу.
Герміона старалась тренувати дуельні техніки кожну вільну секунду, коли могла прийти до кімнати для тренувань. Вона послала у Малфоя невербальне Оглушливе, і він з легкістю відобразив його Щитовими чарами, посилаючи у відповідь серію Жалючих проклять.
Герміона також різко кинула Протего, оточуючи себе магічним щитом, який підтримувався закляттям Фіанто Дурі.
Малфой накладав на неї численні Жалючі прокляття і з легкістю відображав будь-які послані у нього закляття.
Не дивлячись на те, що прокляття, які він використовував, були нескладними, швидкість, із якими він їх посилав, послаблювала її Щитові чари.
Перш ніж Герміона встигла оновити магічний щит, він послав прокляття їй у ноги. Вона злегка скрикнула, коли закляття потрапило їй у кіточку.
Після цього дуель стала набагато жорсткішою. Не встигнувши подумати, Герміона відскочила назад, залишившись без захисних чар. Малфой одразу ж наслав на неї ще п’ять Жалючих проклять.
- Все! – крикнула вона. – Ти переміг! Годі!
- Це не так працює, Грейнджер, - протягнув він, продовжуючи посилати у неї невербальні прокляття. – На полі бою ти або перемагаєш, або помираєш. Або просто втікаєш від супротивника.
Герміона стала ухилятись від його заклять і нарешті змогла знову начаклувати навколо себе Щитові чари. Вона стояла, спираючись на одну ногу. Та сторона її тіла, в яку Малфой декілька разів попав прокляттями, запалилась та горіла вогнем.
Дівчина зі злістю послала у нього набагато більш темне закляття. Не смертельне, але менш невинне, ніж звичайне Оглушуюче.
Малфой відобразив його і припідняв брову.
- У котенятка, виявляється, є кігтики, - сказав він із вдаваним захватом.
- Завались, - проричала вона, посилаючи у Малфоя серію невербальних заклять.
- Боже, Грейнджер, ти цілишся просто жахливо, - сказав він, продовжуючи закидати її Жалючими прокляттями. – Я навіть не рухаюсь, а ти все одно не вціляєш по мені.
- Я знаю.
- Недивно, що тебе відсторонили від боїв.
- Замовкни!
- Зачепив за живе, чи не так? – запитав він сухо. Його очі злісно блищали, і Герміона зрозуміла, що він карає її за щось. Він відігравався на ній за те, що дратувало його із самого початку їх зустрічі.
Пасивно-агресивний покидьок.
Малфой навіть не намагався боротись із нею. Він і так знав, що вона жахлива у дуелі. Малфой робив це задля власного задоволення.
Герміона ухилилась від проклять, що летіли у неї, і оновила Щитові чари. Вона все встигла стомитись: як від уникання у неї заклять, так і від швидкості, з якою їй доводилось чаклувати у відповідь.
Дівчина міцніше стиснула паличку та продовжувала відбиватись, поки Малфой не послав у її праву руку стільки проклять, що вона більше не могла ворушити нею.
Її паличка впала на підлогу. Замість того, щоб намагатись ухилитись від заклять, Герміона просто стояла, дозволяючи Малфою наслати на її тулуб та ноги ще цілу дюжину проклять.
Нарешті він зупинився, і дівчина подивилась на нього.
- Тепер тобі полегшало? – поцікавилась вона.
Він посміхнувся та сховав паличку до кишені мантії.
- Роками мріяв проклясти тебе, - відповів Малфой. Його очі сяяли задоволенням.
- Я ж вже казала, що ти можеш це зробити, - сказала вона безжиттєвим голосом, подумки відмічаючи всі місця на тілі, яким знадобиться лікування. – Але, гадаю, тобі подобається робити вигляд, що ти даєш мені можливість захищатись.
- Не моя провина, що ти відстійна у дуелях.
- Згодна, це моя провина, - тихо відповіла Герміона. Вона припідняла праву руку та зморщилась, намагаючись поворухнути пальцями.
Опіки від Жалючого прокляття заживали доволі швидко, але їх неможливо було вилікувати магією. Із тією силою, з якою Малфой накладав закляття, їй знадобиться не один день, щоб рани припинили боліти. Герміона була певна, що він вибрав Жалюче прокляття саме з цієї причини.
- Хочу відмітити, - сказала вона, намагаючись приховати тремтіння у голосі, - що це кваліфікується як втручання у мою роботу. Тому наступного разу спробуй використовувати зворотне закляття або обмежитись одним місцем на тілі, коли будеш накладати Жалюче прокляття.
Малфой нічого не відповів.
- Так… - сказала вона хвилину потому. – Можу я хоча б дізнатись, за що? 
- Коли справа доходить до боротьби із тобою, Грейнджер, одне твоє існування є достатньою причиною, щоб проклясти тебе. 
Герміона стиснула губи та важко ковтнула. Вона відчула пощипування у носі та щоках і покліпала очима, відганяючи це відчуття.
- Є нова інформація цього тижня? 
- Ні.
- Зрозуміло. Тоді я піду, - сказала вона і, присівши, лівою рукою ледь підняла паличку з підлоги. Потому Герміона підійшла до дверей та закинула на плече свою сумку, скривившись від болю, коли ремінець зачепив декілька ранок.
Малфой не зронив ні слова, поки вона виходила за поріг.
Герміона стояла біля хижі та відчувала розгубленість. Не від того, яким злим був Малфой, а тому, що не знала, що їй робити далі. Дівчина не могла повернутись на Площу Гриммо у такому вигляді, інакше всі б зрозуміли, що вона з кимось билась. У неї не було гідних пояснень.
Вона дошкутильгала до пенька, що виступав із землі, і сіла на нього.
Зітхнувши, Герміона зняла із плеча сумку та взялась виймати із неї склянки та мішечки із травами. Їй доведеться викинути всі інгредієнти для зіллів, які вона збирала зранку. Знайдені нею компоненти потрібно було зберігати в особливих умовах, але дівчина не зможе правильно зачаклувати їх, щоб вони не втратили своїх магічних властивостей, коли її рука знаходиться у такому стані.
Із сумом вона кинула на землю щупальці розчепірника. Пізніше їй доведеться спіймати та вбити ще одного. Потому вона викинула крила фей. Герміона продовжувала вивалювати на землю всі зібрані інгредієнти, поки у неї у сумці не залишилась лише пара пучків кропиви.
Скривившись, вона приклала листя кропиви до поранених кісточок, кистей та зап’ясть. Потому провела ними по обличчю. Кинувши використані пучки на землю, вона подивилась на пухирі, що з’явились на шкірі і приховували всі рани від проклять, які не міг приховати одяг.
 Зітхнувши, дівчина встала і, ледь втримуючи паличку, апарувала на Площу Гриммо.
- Герміоно? Що з тобою трапилось? – запитала Анджеліна, зайшовши до кімнати та дивлячись на неї розширеними від здивування очима.
- Я спіткнулась та впала у кущ із кропивою, - збрехала Герміона.
- От дідько, - Анджеліна вглядалась у її обличчя, і Герміона відчула, що починає червоніти. – Ти можеш якось вилікувати це? 
- На жаль, ні. Немає жодних зіллів від кропивних опіків. Вони повинні пройти за кілька днів. Але у мене вийшло як слід зібрати інгредієнти. Доведеться завтра знову відправитись до лісу.
- Як шкода. Бідне твоє обличчя.
Герміона злегка знизала плечима.
- Моїм рукам дісталось сильніше. Мені потрібно попередити Помфрі. Не впевнена, що від мене сьогодні буде якась користь у шпиталі.
Через прокляття Малфоя у Герміони неочікувано з’явився вихідний. Але вона заледве могла насолодитись ним, не маючи можливості користуватись руками. Дівчина навіть не могла як слід зігнути пальці, щоб гортати сторінки у книзі.
Герміона не могла пригадати, коли у неї востаннє був вільний час. Якщо вона не чергувала у палаті, то зазвичай варила доволі складні зілля або поповнювала запаси інгредієнтів.
Вона сиділа на даху та дивилась у вікно на маглів, що проходили внизу. 
Герміона міркувала, що могло так спровокувати Малфоя.
Вона не знала, чи вважалось це добрим знаком, що він так жорстко навчав її техніки бою. Це могло означати, що вона змогла підібратись ближче до нього і якось зачепити його почуття, через що Малфой старався віддалитись від неї, накладаючи на неї болючі прокляття. Зціливши його тиждень тому, Герміона вплинула на їх стосунки. Можливо, Малфой вирішив, що, проклявши її, зможе повернути їх у колишнє русло.
Він був таким мстивим.
Заняття оклюменцією проходили набагато болючіше, але вони хоча б мали сенс. Тоді він завдавав їй болю для досягнення якоїсь цілі. І від мігрені хоча б були відповідні зілля.
Але не було жодного сенсу у тому, щоб використовувати Жалючі прокляття. Малфоєм рухала лише злість.
До того ж, це була абсолютно безглузда техніка, що б спробувати оцінити її здатності дуелянта, тому що зрештою вона не зможе чаклувати увесь наступний тиждень. Якби Малфой дійсно хотів перевірити її вміння прицілюватись або її витривалість, то використав би Оглушуючі або Паралізуючі чари.
Він не скористався жодними серйозними або незворотними прокляття, швидше за все, притримуючись своїх моральних принципів, якими був такий стурбований. Напевно, він керувався своїми «етичними нормами». Малфой не хотів сприймати себе як когось мстивого або жорстокого. Можливо, він виправдовував себе тим, що давав їй можливість захищатись від його проклять. Що вона сама заслужила кожен отриманий опік, тому що не змогла відобразити закляття або ухилитись від нього.
Малфой не хотів думати про себе як про когось злого.
Швидше за все, він вважав себе вищим за це.
Герміона опустила погляд на свої руки.
По нанесеній шкоді та рівневі болю Жалюче прокляття заледве можна було назвати по-справжньому небезпечним. Однак вона відчувала емоційне розчарування та спустошення, у яких не хотіла зізнаватись навіть самій собі.
Герміона заховала обличчя у складених на колінах руках, намагаючись не заплакати.
Сльози все одно потекли з-під закритих повік.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: перемога Волдеморта, Дарк, сіра мораль, насилля, #Таємниці/Секрети, спогади, Ангст, драма, Розвиток відносин, психологічні травми, смерть другорядних персонажів, жорстокість, складні стосунки, втрата пам'яті, антиутопія, війна, Слоуберн, au, Відхилення від канону, жертви обставин, вагітність
Переглядів: 439 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (31 Розділ)
Завантаження...