menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 12.04.2022 в 12:31
Фанф прочитано: 478 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (32 Розділ)


12.04.2022, 12:31
32. Флешбек 7

Плейлист

Bleed Out (Acoustic) – Isak Danielson 
Gallows – Katie Garfield
Blood in the Water – Joanna Jones as The Dame 
A New Hope – Broken Iris 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYATdWORjZJuDrXYzhubaC8h&feature=share

Наступного тижня Герміона встала раніше, щоб відправитись на пошуки рослин. Вона ретельно запакувала зібрані інгредієнти у підготовлені флакони та мішечки, перш ніж акуратно скласти їх до сумки. Дівчина не могла дозволити собі знову потратити тижневий запас.
Апарувавши до хижі, Герміона зробила декілька глибоких вдихів, намагаючись зібратись із духом, перш ніж відчинити двері. Вона дійшла до висновку, що існує доволі велика імовірності того, що Малфой знову скористається колишнім методом навчання.
На це вказував жорстокий та задоволений блиск, що не покидав його погляду навіть у той момент, коли він прибирав свою паличку.
Коли дівчина ввійшла, кімната була порожня.
Герміона поставила свою сумку на підлогу та наклала на неї захисне закляття. Потім знову завмерла в очікуванні. Її пальці продовжували нервово постукувати по нозі. Вона була майже на межі непритомності.
Герміона ненавиділа чекати. Вона терпіти не могла моменти, у яких їй доводилось боятись невідомості. Її розум завжди починав дико метатись по сценаріях того, що відбудеться. Зазвичай її уява була набагато гіршою за реальність.
Але Малфой володів незвичайним талантом дивувати її.
Він запізнювався майже на п’ять хвилин.
Вона не була певна, чи варто їй продовжувати чекати. Він сказав, що зачекає її всього п’ять хвилин, але ніколи не згадував, як довго варто чекати його. Герміона не думала, що Малфой відмовиться від допомоги Ордену лише тому, що нарешті зміг кинути у неї прокляття.
Її майже знудило на підлогу через зростаючу тривогу. Вона не могла цього витримати…
Вона не буде просто сидіти і чекати, коли він знову накинеться на неї.
Герміона різко розвернулась, знявши із сумки охоронні закляття та перекидаючи її через плече. Вона вже виходила із хижі, коли Малфой із тріском з’явився у кімнаті.
Дівчина зупинилась та подивилась на нього. Тільки поглянувши на нього, виникало погане передчуття. Вона відчувала, як щось застрягло у неї в горлі, і тому ледь могла ковтнути.
Малфой пильно дивився на неї. Він не виглядав роздратованим. Він виглядав… зніяковілим.
- Я затримався, - сказав Малфой.
Вона кивнула та повернулась до хижі, зачинивши за собою двері. Настала пауза. 
- Продовжимо те ж, що й минулого тижня? – тихо запитала вона, відвертаючись від нього.
- Ні, - він сказав це так різко, що Герміона швидко підняла на нього очі.
Він зітхнув і провів рукою по волоссю. Це був найбільш відвертий жест дискомфорту, який вона коли-небудь бачила від нього.
- Я… перегнув палицю, - сказав він, але це не було вибаченням. – Я більше так з тобою не вчиню. 
- Добре, - машинально погодилась вона, абсолютно не довіряючи йому. Дівчина була впевнена, що, якщо дати йому достатньо часу, він придумає якийсь новий спосіб помститись, який зможе обґрунтувати.
Декілька секунд Малфой мовчки дивився на неї. Герміона підозрювала, що вираз його обличчя досі був злегка ображеним. З якоїсь причини незалежно від того, скільки оклюменції вона б не використала, дівчина не могла повністю приховати це.
Він відкрив рот, ніби хотів сказати ще щось, але потім проковтнув слова.
- Що? – з гіркотою запитала Герміона. Приготуватись до того, що він збирався сказати далі, було найгіршим.
- Я… сказав, що не завдам тобі болю, - тихо промовив він. – А потім зробив це. Вибач.
Вона розгублено подивилась на нього. Малфой був цілковитою суперечністю.
- Я очікувала цього.
У його погляді спалахнуло роздратування. Ах, вона знову образила його моральний кодекс.
- І все ж ти тут, - сказав він.
- Так. – Вона знизала плечима і зустрілась із ним поглядом. – Якщо Орден програє цю війну, я помру. І Гаррі, і Рон, і Джинні, і всі решта, кого я знаю. Тому… твої образи та прокляття насправді не мають жодного значення.
- Мабуть, так і є, - погодився він із холодним виразом обличчя.
- Якщо ти збираєшся зробити це знову, просто зроби. Не перетворюй це у фарс, змушуючи мене боротись, - сказала вона дерев’яним голосом. – Просто визнай, що справа у твоєму бажанні.
Його рот злегка скривився. Гнів у ньому починав зростати. Герміона збиралась із духом.
Все різко припинилось.
- Перше, над чим потрібно попрацювати, - це твоя ціль, - сказав він, змінюючи тему розмови.
- Добре.
Він дістав паличку та прикликав тренувальний манекен. Кінчиком чарівної палички Малфой зробив відмітку у вигляді хреста у центрі манекена і відлевітував його через усю кімнату.
- Кинь десять будь-яких заклять. Я хочу подивитись, наскільки ти точна, - сказав він їй.
Вона поставила сумку на землю та стала поруч із ним, гостро відчуваючи його близькість.
Ціль знаходилась приблизно у п’ятнадцяти футах від них.
Вона прицілилась у хрест та наклала на нього паралізуюче, закляття скам’яніння, декілька жалючих заклять та знерухомлююче. Герміона вцілила у нього вісім разів із десяти, але лише чотири – прямо у відмітку.
Вона зупинилась і приготувалась до уїдливої критики Малфоя. Він мовчав, і це було ще гірше.
- Ти ж в основному вивчала закляття для ближнього бою, чи не так? – запитав він нарешті.
- Так, - сухо відповіла Герміона.
- Я так і думав, - сказав Малфой і задумливо кивнув. – Твоя техніка закляття ідеальна, але ти настільки точна, що приділяєш зайву увагу керуванню кінчиком палички, а потім забуваєш зосередитись на цілі. Закляття і прокляття не вимагають такого тонкого контролю над моторикою; більшість із них не мають складних рухів паличкою. Твоя надмірна уважність надає тобі ведмежу послугу у бою. 
- О…
- З іншого боку, це доволі легко виправити. Набагато важче навчити невмілого заклинателя. Спробуй накласти прокляття зі складним рухом палички і не забудь прицілитись кінчиком, коли будеш закінчувати промовляти його.
Герміона подумки шукала якесь закляття зі складним рухом. Малфой був правий: більшість проклять були простими. Колючі, ріжучі… у них рідко виявлялось щось складне у накладанні. Вона й не підозрювала, як сильно техніка бойових заклять буде відрізнятись від зцілення.
 Доречне прокляття саме прийшло до неї. 
Глибоко зітхнувши, Герміона швидко зробила рух та переконалась, що її паличка знаходиться над хрестом, коли останні слова закляття ковзнули з її губ.
Багряне світло промайнуло через кімнату та приземлилось прямо у центрі відмітки. У ту ж мить маленький струмінь гарячої чорної смоли підірвався у тому місці, де закляття вступило у контакт із ціллю. Якби це була реальна людина, смола продовжувала б кипіти і обпалювати, але на тренувальному манекені дія прокляття швидко припинилась.
Малфой посміхнувся.
- Моя люба Грейнджер, невже твій Орден схвалює відомі тобі прокляття? 
- Ні, - із гіркотою в голосі відповіла Герміона. Брехати було марно. Смертожери не могли не знати, що Спротив майже завжди використовував несмертельні закляття.
- Я й уявити собі не міг. Скажи-но мені, Грейнджер, ти змогла б когось убити? – запитав Малфой, пильно дивлячись на неї.
Вона зустрілась із ним поглядом. Він стояв всього за декілька дюймів від неї. Вираз його обличчя нагадав Герміоні про ту мить, коли вона вперше поцілувала його. Здивування. Потому миттєва серйозність.
- Я не хочу бути жорстокою. Але… якщо постане вибір між мною або ними… або для захисту того, хто мені дорогий, я зроблю це.
Він продовжував дивитись на неї зверху вниз ще мить, перш ніж злегка посміхнутись. Холодна мертвотність його очей зблиснула, і Герміона раптом зрозуміла, як близько вони стоять один до одного.
- Я так і думав, - тихо сказав Малфой і знову повернувся до цілі. – Ще десять заклять. Подивимось, чи покращиться твоя точність тепер, коли ти зрозуміла причину.
Герміона кинула ще одну серію простих заклять через всю кімнату, потрапляючи у манекен кожного разу. Шість із десяти заклять потрапили у відмітку.
- Продовжуй, - наказав їй Малфой.
Вона продовжувала кидати закляття, але відволіклась, помітивши, як він наблизився до неї та зник із поля її зору.
- Продовжуй кидати закляття, - пролунав його голос прямо у неї за спиною.
Герміона зібралась із духом і намагалась продовжити, але хвилювання через те, що вона не могла бачити його, але досі відчувала його присутність поруч, змушувала її нервувати. Її закляття летіли повз манекен.
Малфой знову з’явився з іншого боку від неї.
- Продовжуй чаклувати, - повторив він.
Вона продовжила, і її точність знову покращилась.
- Ти приросла до підлоги, - нарешті сказав він, дивлячись на її ноги.
Герміона подивилась вниз.
- Що це за поза? – сказав він, схиливши голову набік і дивлячись єхидно, - у нас що, уроки фехтування? 
Герміона почервоніла та зашаркала ногами.
- Дуелі на полі бою сильно відрізняються від тренувальних. Ти повинна вміти переміщуватись куди завгодно, чорт забирай, якщо це дає чітке розуміння положення супротивника. Головне – вміти рухатись швидко. Напад може відбутись із будь-якого напрямку… якщо лише у тебе немає напарника, який прикриває спину. Ти повинна бути завжди готова до пересування.
Він кинув закляття через всю кімнату у манекен.
- Тепер використовуй несмертельні закляття, - сказав Малфой, - вони зрикошетять туди, звідки були кинуті.
Герміона промовляла закляття повільніше, стараючись триматись на ногах та швидко відсуватись, щойно вони покидали її паличку. Вона була повністю поглинута процесом і майже забула, що Малфой крутився навколо неї, спостерігаючи за її технікою.
- Мерліне, Грейнджер, ти така напружена, - пробурмотів він прямо у неї за спиною. Вона здригнулась і підстрибнула так сильно, що опинилась на шляху оглушуючого закляття, що летіло через усю кімнату. 
Реннервейт.
Вона прокинулась і побачила Малфоя, що схилився над нею із сумішшю здивування та роздратування на обличчі.
- Напружена… як я вже сказав, - повторив він.
Герміона сіла, трухнувши головою, що прояснити її. На ній не було жодної подряпини, а це означало, що вона не впала на землю. Малфой цілком міг спіймати її. Думка про те, що він тримав її в руках, поки вона без тями, жахала. Цікаво, скільки часу пройшло? 
Він встав та протягнув їй руку. Герміона ніяково прийняла її та встала.
- Повторимо ще раз, - звелів він, - і постарайся не зачаклувати себе, коли я почну говорити.
Вона закотила очі та продовжила.
Коли її реакція покращилась, Малфой вирішив, що на сьогодні цілком достатньо.
- Тренуйся у будь-який вільний час, - сказав він.
- Я тренувалась, - тихо сказала вона. – Декілька тижнів тому у мене виходило ще гірше. Якщо ти можеш, звісно, це уявити. 
Малфой втримався від того, щоб відповісти. Він просто задумливо дивився на неї.
- Ти занадто худа, - сказав він.
Герміона схрестила руки на грудях, неначе захищаючись.
- Тобі варто нарощувати м’язову масу і приділяти більше уваги рукопашному бою, ніж техніці дуелі. Особливо якщо ми в першу чергу зосереджені на тому, щоб зберегти твоє життя, поки ти блукаєш лісами у темряві. Тобі швидше трапиться зграя гарпій або перевертнів, ніж банда Смертожерів.
- Я завжди можу апарувати, - нагадала вона йому.
- Ні, не зможеш, - коротко відповів Малфой. – Оскільки населення темних істот у Британії продовжує рости через війну, на величезних просторах за межами міста будуть встановлені антиапараційні бар’єри. І коли-небудь у твої місця для зборів інгредієнтів прибудуть фурії, або гарпії, або вампіри, або ще хтось. І великий шанс, що у цю мить ти випадково помітиш, що не можеш апарувати.
Герміона відчула, що блідне.
- Ти не знаєш, де саме їх встановлять? – запитала вона.
- Лише малу частину. Я не відповідає за це, і оскільки ніхто інший регулярно не ходить на самоті через небезпечні ліси до сходу сонця, більшість не вважає це важливою інформацією. Тому будь обережна. Я припускаю, що ти не збираєшся припиняти.
- Я не можу.
Він пильно подивився на неї і покірно кивнув. Потому дістав сувій і протягнув їй.
- Я продумаю режим тренування, який не забере надто багато твого дорогоцінного часу та не привабить увагу.
- Добре, - погодилась вона, зовсім не очікуючи цього.
Малфой зненацька знову став виглядати трохи ніяково.
- Щось ще? – запитала Герміона.
Змахнувши паличко, він призвав велику книгу у вицвілій чорній шкіряній палітурці і протягнув їй.
Вона невпевнено взяла її.
Таємниці найтемнішого мистецтва.
- Ти знайшов її, - тихо сказала дівчина.
- Сподіваюсь, вона виявиться корисною, - відповів він. І потому зник.
Герміона засунула книгу до сумки та поспішила назад на Площу Гриммо.
Вона була у захваті від того, що Малфой відшукав книгу. Це був єдиний екземпляр про горокракси, про який Герміона змогла знайти хоча б якусь згадку. Слизоріг сказав, що у Хогвартсі була копія, але він зізнався лише тоді, коли школа була захоплена Волдемортом.
Заховавши всі приготовані зілля до шафи, вона кинулась у бібліотеку на Площі Гриммо, щоб розпочати читання.
Герміона була відсутня, навчаючись на цілителя, коли було зроблено відкриття про те, що у Волдеморта були горокракси. Горацій Слизоріг зізнався, що Том Реддл розпитував його на цю тему, а Северус розповів, що Дамблдор був смертельно поранений перстнем Гонта. 
Поступово Орден дійшов висновок, що Волдеморт якимось чином створив більше одного горокракса, хоча й було загадкою, яким чином йому це вдалось, тому що ніхто не знав, як взагалі працюють темні предмети.
Вони були майже впевнені, що саме з цієї причини Волдеморт зміг відродитись після спроби вбити Гаррі у дитинстві. Горокраксом був щоденник Тома Реддла, який ледь не вбив Джинні. Потім було родинний перстень сімейства Гонт.
Але Орден не був певен, скільки взагалі їх було, що це були за предмети або де їх відшукати.
Вона творили хронологію життя Волдеморта після його закінчення Хогвартсу, намагаючись здогадатись, чи були інші моменти, в яких він міг створити горокракси.
Герміона прочитала всі розділи про ці предмети, які були у новій книзі. У ній детально описувалось, як саме створювати горокракс. Необхідне було вбивство, щоб розірвати душу, а потому закляття, щоб видалити частину душі та прив’язати її до іншого об’єкта. Не було жодної згадки про створення більш ніж одного горокракса. Дівчина задумалась, чи повинні ці вмістилища душ бути неживими предметами або ж вони потенційно можуть бути живими посудинами, враховуючи дивну прив’язаність Волдеморта до його змії Нагайни.
Вона виписала усю інформацію на сувій, а потому акуратно склала все у зачаровану охоронними чарами сумку. Дівчина поклала її поруч зі столом та залишила для Муді, щоб він забрав її. Вони старались обмежувати зустрічі, щоб не давати привід для найменшої підозри. У Аластора Муді не було особливих причин зустрічатись із цілителем Ордену щотижня. 
Прямуючи до своєї кімнати, Герміона оцінювала поведінку Малфоя під час їхньої останньої зустрічі.
Він вибачився. Це було доволі неочікувано.
Вона дістала блокнот з-під ліжка та замислилась.
Минулого тижня дівчина оформила сторінку, на якій детально виклала свої найкращі пропозиції стосовно морального кодексу Малфоя. Вона перечитала записи, зроблені тиждень тому.
«Вважає себе кращим Волдеморта».
«Пишається своїми моральними принципами».
«Вірить у вибір».
«Раціоналізує жорстокість».
«Не вірить у свою мстивість».

Герміона додала ще одну замітку:
«Вважає своє слово зобов’язуючим. Намагається загладити провину, коли думає, що порушив його».
Книга про горокракси, вірогідно, було його способом купити її прощення. Вона міркувала, чи спіймав він її при падінні, тому що захотів або лише тому, що почувався винним за порушене слово.
Вона додала: 
«Думає, що прощення можна купити».
Це була дуже корисна інформація.
Потому Герміона закрила блокнот та поклала його назад під ліжко, акуратно змінивши захисні закляття.
Дівчина знову лягла та втупилась у стелю. Вона відчувала себе змученою. Проспавши всього кілька годин, Герміона прокинулась о четвертій ранку, щоб піти збиратись запаси для зіллів.
У неї вже закінчилась протиотрута Северуса для кислотного прокляття. І не залишилось більше отрути Акромантула, щоб зробити ще одну партію.
Прокляття було жахливим та повільно заживало. Ураження, яке воно наносило, було миттєвим та важко лікувалось. Зілля, яке винайшов Северус, було знеболювальним засобом, який допомагав нейтралізувати кислоту та зупинити її подальше роз’їдання шкіри.
Северус виявився правим щодо того, як легко було відобразити це прокляття. Сильний щит міг би зупинити його, але воно все одно стало найчастішою травмою, з якою зіштовхувалась лікарняна палата. Неважливо, в яку частину тіла закляття потрапляло, відновлення йшло занадто повільно.
Герміона приготувала всі знеболювальні та нейтралізуючі мазі, які лише змогла придумати, але їх ефективність блякла у порівнянні із зіллям, що містило отруту Акромантула.
Дівчина була у такому відчаї, що вже подумувала про те, щоб спробувати самостійно вислідити Акромантула. Вона знала, що той був під контролем Волдеморта разом із всіма іншими темними істотами.
Її очі раптом розплющились.
Можливо, Малфой зможе здобути отруту. Якщо він досі почував себе ще трохи зобов’язаним, то міг би погодитись.
Наступного тижня її влучність значно покращилась. Вона практикувалась із закляттям рикошету на тренувальних манекенах на Площі Гриммо і стала більш вправною у переміщенні по колу під час кидка. Малфой виглядав смутно задоволеним.
Він ще більше критикував її фігуру та ходив навколо неї, ретельно вивчаючи її техніку так, що дівчина почувала себе ще дискомфортніше. Коли Герміона закінчила, він простягнув їй сувій із описом того, що вона повинна була зробити, щоб привести себе у форму. Віджимання, стрибки, підтягування і ще щось під назвою «берпі», яка Герміона смутно пригадувала із згадувань своєї кузини у минулому. Окрім того, там було ще з півдюжини інших вправ.
- Твоя влучність достатньо покращилась, набагато важливіше підняти твою витривалість до базового бойового рівня. Коли у тебе буде час, тренуйся, - сказав Малфой, вказуючи на сувій.
Герміона злегка зморщилась, але мовчки засунула його до сумки.
- Є якась інформація? – поцікавилась вона.
Вираз його обличчя злегка посуворішав, а губи смикнулись, наче він вагався.
- Темний Лорд таємно покине країну наступного тижня. Це означає, що відповідна атака Смертожерів на напад Ордену буде трохи запізнілою. Якщо Орден чекав вдалого моменту, це може стати хорошою можливість атакувати. Я б не радив намагатись знову захопити Міністерство, але якщо спрямувати одночасні атаки одразу ж на декілька в’язниць, велика вірогідність, що їх не зможуть захистити повною мірою.
- Я передам Муді, - сказала вона. Потому нерішуче подивилась на нього.
Він зігнув брову та чекав.
Герміона ледь було не запитала його про отруту Акромантула, але одразу ж втратила своє красномовство. 
- Тоді я піду, - тихо сказала вона.
Він апарував ще до того, як дівчина вийшла за двері.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: втрата пам'яті, смерть другорядних персонажів, психологічні травми, насилля, Ангст, війна, Слоуберн, жертви обставин, складні стосунки, au, антиутопія, жорстокість, вагітність, Дарк, Розвиток відносин, перемога Волдеморта, #Таємниці/Секрети, сіра мораль, драма, Відхилення від канону, спогади
Переглядів: 478 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (32 Розділ)
Завантаження...