menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 14.04.2022 в 12:25
Фанф прочитано: 480 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (34 Розділ)


14.04.2022, 12:25
34. Флешбек 9

Плейлист

Carry You – Novo Amor 
I Found – Amber Run
Fear of the Water – SYML
The Enemy – Andrew Belle
Touch - Sleeping At Last

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYCX90tCp4Vfb6Y5Anb-Qcp_&feature=share

Червень 2002.

Наступного вечора Герміона вислизнула із дому після вечері, заявивши, що їй знадобилось молоко з ринку на сусідній вулиці.
Ввійшовши до хижі, вона ніяково зупинилась, гадаючи, чи з’явиться Драко. Дівчина підозрювала, що він зовсім не чекав її приходу.
Він з’явився раптово із різким тріском, зморщившись від болю.
Дівчина вражено втупилась у нього. Раніше він завжди був повністю одягнений: сорочка, мантія та плащ про всяк випадок. І хоча вона двічі роздягала його до поясу, обидва випадки були в основному пов’язані із роботою, і одразу ж після зцілення Драко одягався.
Сьогодні він був одягнений у брюки та сорочку на ґудзиках. Повністю у чорному. Відсутність мантії підкреслювала, наскільки високим та гнучким він був. Драко був схожий на пантеру: чорну, холодну та небезпечну.
У практичному сенсі відсутність верхнього одягу була логічним рішенням. Менше шарів знімати. Менше ваги, що тиснула на поранену спину. І все ж це здавалось дивно інтимним.
Драко різко прикликав стілець і, осідлавши його, взялась розщібати сорочку.
Він зашипів та задихнувся, коли смикнув плечима, щоб зняти її.
- Біль трохи зменшився? – запитала вона і нерішуче поклала руку йому на плече. Його шкіра досі була неприродньо холодною. Доторк до нього викликав у неї тремтіння страху, коли він злегка смикнувся, і його м’язи затремтіли під її пальцями.
- Трохи, - сказав він після невеликої паузи.
Змахом чарівної палички Герміона обережно прибрала рештки компресу бадьяну та розчепірника, а потому наклала дуже ніжне Очищувальне закляття на всі рани.
Драко смикнувся, впустивши голову на спинку стільця. 
- Бляха, Грейнджер! – закричав він, кісточки його пальців побіліли там, де він стискав стілець.
- Я вже закінчила, це було Очищувальне, - сказала вона. – Мені шкода. Я повинна була накласти його. Чаклуни можуть бути несприйнятливі до більшості інфекцій, але невідомо, для чого ще використовували цей ніж. Або якими властивостями володіє отрута Нагайни. Він може нейтралізувати твій природній імунітет.
- Невелике попередження наступного разу не завадить, - сказав він злегка тремтячим голосом.
- Вибач. Більшість людей віддають перевагу не знати. Декому після попередження стає тільки гірше.
- Я б віддав перевагу бути повідомленим. 
Герміона уважно оглянула руни. На неї нахлинуло холодне почуття відчаю. Щупальця темної магії вже знову починали виповзати із рун. Вірогідно, вона запізнилась. Руни будуть продовжувати отруювати його.
Дівчина нерішуче поклала руку на плече Драко.
- Зараз… зараз знову буде боляче. Ти… хочеш, щоб я тебе оглушила? 
Він оглянувся на неї і уважно подивився їй в обличчя. Щось промайнуло в його очах на мить, і вираз його обличчя став жорсткішим.
- У цьому дійсно є сенс? – запитав Драко.
Герміона здригнулась та опустила очі.
- Дозволь мені спробувати, - тихо сказала вона.
Драко пильно дивився на неї ще близько хвилини, а потім злегка фиркнув і, недовірливо похитавши головою, відвернувся.
- Гаразд. Ще один раз, - сказав він, перш ніж покласти голову на спинку стільця.
Герміона знову оглушила його.
Їй знадобилось всього кілька хвилин, щоб прибрати всі сліди темної магії. Потому вона наклала декілька діагностичних чар, намагаючись розпізнати структуру ритуалу і знайти щось, що допомогло б нейтралізувати або обернути його дію. 
Ритуал повністю вступив у свою силу. 
Вона запізнилась.
Йому, швидше за все, це було відомо. Герміона була майже впевнена: він знав, що ці руни зрештою вб’ють його.
Поступовий смертний вирок як розплата за його допомогу Ордену. Чого б він не хотів, допомагаючи їм, це не було довгостроковою ціллю. Враховуючи ціну, яку Драко заплатив, вона сумнівалась, що він збирається узурпувати владу Волдеморта. Якщо він це зробить, його правління буде недовгим.
Драко був необхідним Ордену. Перша Чаклунська війна тривала одинадцять років. Коли Герміона розповіла Муді про те, що зробили із Драко, і запропонувала вилікувати його, він звелів їй зробити все, що в її силах.
Якщо Герміона не зможе знайти спосіб зупинити руйнування його тіла, їм сильно пощастить, якщо Драко протримається довго. І навіть якщо це станеться, навряд чи він залишиться таким же хорошим шпигуном.
Герміона протягнула руку та провела кінчиком пальця по ланцюжку на шиї. Задумливо покрутивши його протягом декількох хвилин, вона дістала амулет з-під сорочки.
Дівчина пильно подивилась на сонячний диск. Потому розщібнула ланцюжок та зняла амулет. Притиснувши до нього кінчик чарівної палички, вона зняла ряд оберегів та захисних чарів, перш ніж поставити його на підлогу. Герміона різко наступила на амулет і відчула, як скло кришиться під її підбором. Коли вона прибрала ногу, серед червоних уламків та викрученого металу лежав маленький білий камінець.
Герміона не доторкнулась до нього. Змахнувши паличкою, вона підняла камінь, і він застиг у повітрі. Дівчина відчула магію, що йшла від нього. Через неї оточуюче повітря гуло. Вона акуратно потягнула Драко на себе, намагаючись не тиснути на руни.
Ще одним рухом палички Герміона перевернула камінь та опустила той на ліву сторону його грудей, притиснувши до оголеної шкіри.
Він почав світитись яскравіше й яскравіше, поки їй не довелось зажмуритись. Потому вона побачила, як світло повільно занурилось у його шкіру та зникло.

Автор Avendell «Лікування Драко»: 
https://www.instagram.com/p/CAG5Ljenv6u/

Герміона продовжувала дивитись на нього, міркуючи, чи відбудеться ще щось, чи будуть одразу ж помітні якісь зміни. У неї не було достатньо інформації про те, як саме працював цей процес.
Вона наклала діагностику та оглянула його. Драко був позбавлений сну та жив на високій дозі якісного знеболювального; м’язи було пошкоджені Круциатусом, а також були нерозбірливі та спотворені зміни в області спини від наслідків рунічної магії, порізів, отрути та ритуального прокляття. Діагностичні чари не показували більше нічого аномального. «І це добре», - подумала вона, адже саме так все й повинно було відбуватись.
За хвилину, коли нічого так і не відбулось, Герміона обережно нахилила Драко вперед на спинку стільця.
Вона знову наклала мазь, яку приготувала, наносячи її так легко, як тільки могла, перш ніж змінити Стримуюче закляття та всі захисні чари.
Потому дівчина засунула залишки амулету до кишені та повернула Драко до тями.
Він різко підняв голову та встав. Герміона обережно натягнула сорочку на його плечі. Він дивився на неї зверху, поки вона защібала його сорочку, перш ніж поглянути на нього. У його очах виднілась втома.
Герміона імпульсивно протягнула руку та торкнулась його щоки. Вона відчула, як його щелепа злегка смикнулась під її рукою, поки вона вивчала вираз його обличчя. Їй здалось, що його шкіра стала трохи менш холодною.
Його очі зблиснули, а кутик рота смикнувся, але він не прибрав її руку.
- Мені слід йти, - сказала Герміона, - побачимось завтра увечері.
Драко нічого не відповів, коли вона покинула хижу та апарувала геть.
Наступної ночі з рун більше не витікали ні отрута, ні сліди темної магії. Герміона ніяк не прокоментувала це. Вона спокійно прибрала старий компрес, очистила порізи, знову наклала мазь, а потому ретельно змінила всі закляття.
Драко кожної ночі ставав більш мовчазним. Він напружувався та злегка задихався від болю, поки Герміона промивала рани, і рідко щось казав, якщо дівчина не ставила йому запитання.
- Це ж не буде підозрілим… що хтось зцілює тебе? – різко запитала вона декілька днів потому.
Драко на мить завмер, а потому тихо розсміявся.
- Тобі лише зараз це прийшло на думку? 
Герміона спалахнула.
- Зазвичай зцілення не викликає стурбованості.
Він похитав головою.
- Немає жодних наказів, які забороняли б зцілювати мене. Якщо тобі це якимось чином вдасться, то навряд чи це буде вперше, коли я досягну успіху у чомусь, всупереч неймовірним шансам. – Його губи злегка скривились. – Тому, звісно, продовжуй тикати в мене своєю паличкою.
Герміона продовжила працювати, не говорячи більше ні слова.
До свого невеликого жалю, вона з’ясувала, наскільки рідко хтось звертав увагу на її відсутність. Їй навіть не потрібно було придумувати жодних виправдань, щоб кожен вечір покидати Гриммо.
Гаррі, Рон та Джинні відправились на пошуки зачіпок по горокраксах. Герміона зрозуміла, що декілька артефактів засновників Хогвартсу зникли ще за життя Волдеморта, і тому Орден доручив Гаррі спробувати відшукати їх. Герміона підозрювала, що у Кінгслі та Муді було мало надій на те, що її друг що-небудь знайде; вона гадала, що це був просто спосіб втримати Гаррі від наполегливої участі у кожному бою.
Завдяки даним, наданим Драко, Муді та Кінгслі почали ухвалювати більш ризиковані та амбіційні атаки. Ці рішення були викликані частково можливостями, які Драко надав Спротиву, але перш за все тим, що ситуація вже була катастрофічною. Орден був вимушений або йти на ризик, або визнати те, що вони не здатні виграти війну. 
Не дивлячись на успішні атаки, вона все одно були у жахливому становищі.
У них з’явились сотні нових бійців, яких потрібно було годувати та утримувати, і в той же час їх ресурси в Європі неухильно виснажувались, оскільки влада Волдеморта набирала силу. Французький Спротив майже зник. Вони отримали звістку, що Хагрід та Олімпія Максім були схоплені та страчені незабаром після нападу на в’язницю. Вся Східна Європа була під твердим контролем Смертожерів, в той час як північні європейські країни були настільки зайняті стримуванням наступальних сил Волдеморта, що могли виявити мало підтримки.
В Ордену закінчувались гроші. Закінчувались ресурси. Спротив продовжував триматись лише за рахунок своїх особистих запасів та таємних пожертв. Бійцям Спротиву було важко знайти роботу у маглівському світі.
Герміона майже повністю спустошила власний банківський рахунок, особисто оплачуючи поставки зіллів, оскільки Орден був вимушений неодноразово врізати її бюджет, навіть коли потреба у цілющих зіллях різко зросла.
Вони ще не помирали з голоду. Але Герміона вже почала підозрювати, що Кінгслі добивається саме такого результату.
Іноді вона сумнівалась, що навіть перемоги над Волдемортом буде достатньо. Навіть якби він помер, з тим контролем, яким володіли зараз Смертожери, існував хороший шанс, що хтось просто прийде йому на зміну. 
Коли ця думка приходила їй в голову, роздуми Герміони завжди повертались до Малфоя. 
Вона ще не бачила справжню демонстрацію його здібностей, але, судячи з того, що Орден знав про нього, він вважався одним із вірогідних кандидатів у випадку смерті Волдеморта.
Муді та Кінгслі були майже впевнені, що це було істинним мотивом Драко, що змусиш його шпигувати для Ордену.
За словами Северуса, Темна мітка складалась із декількох елементів. Вона дозволяла Волдеморту викликати до себе послідовників, де б вони не знаходились. Також вона дозволяла йому завжди знаходити послідовників – вони не могли втекти. І нарешті, Темна мітка заважала носіям атакувати свого володаря. Навіть якщо Малфой вважав себе здатним вбити Волдеморта, він не міг використовувати магію проти нього. Драко знадобиться хтось інший, щоб нанести йому смертельний удар.
Герміона іноді також думала, що ціллю Драко було стати наступним Темним Лордом, але після рун вона стала сумніватись у цьому висновку. У ньому було щось більш нещадне та озлоблене, чим честолюбність. Смертоносність та холодна лють більше здавались відчаєм, ніж гордістю та амбіціями.
Коли вона сказала Муді, що Драко не вимагав від неї Незламної обітниці, блиск в очах Муді змусив її запідозрити, що він збирається використати її, щоб в якийсь момент вбити Драко.
Вона старалась не думати про це.
Вона не могла думати про те, щоб вбити його.
Вона не могла стояти біля нього щоночі, намагаючись зцілити руни, вирізані на ньому, і думати про те, щоб вбити його, коли він перестане буде корисним. Така холодність перевершувала навіть її здатність до оклюменції та стратегічному мисленню.
Її пальці злегка тремтіли, коли Герміона накладала захисні чари на порізи. Спочатку вона намагалась використовувати бинти, але отрута продовжувала сочитись крізь них.
- Я закінчила, - тихо сказала дівчина, обережно натягуючи його сорочку на плечі.
Вийшовши із хижі, вона не одразу ж апарувала на Площу Гриммо. Замість цього Герміона спустилась стежиною та продовжила свій шлях по селищу Уайткрофт.
Травма Драко роз’їдала її рішучість. Змушувала її звертати її з наміченого шляху до цілі. 
Смертожер. Вбивця. Шпигун. Її ціль. Зброя Ордену. 
Вона знову й знову повторювала подумки цей список. Але її вивірена впевненість виявилась абсолютно пустою.
Герміона підійшла до річки та подивилась на темну воду, що блистіла у місячному світлі, поки намагалась змусити себе знову мислити стратегічно. Вона засунула руки у кишені, а потому зашипіла, висмикуючи праву руку. Дівчина виявила, що її вказівний палець злегка кровить. Шматочок її амулету поранив шкіру. Вона зовсім забула про нього.
Герміона дістала уламки з кишені та кинула їх у річку, перш ніж залікувати подряпину.
«Він вбив Дамблдора», - нагадала вона собі. Можливо, він просто намагається стати наступнім Темним Лордом.
Смертожер. Вбивця. Шпигун. Її ціль. Зброя Ордену.
Але потім Герміона згадала його докір: що вона знала, що з ним трапиться. Що вони лише вдавала, що їй не плювати на нього і його травми. Що вона, вірогідно, сподівається, що він помре, щойно перестане бути корисним. Гіркота та смиренність у його голосі переслідували її.
Можливо, він очікував, що одного разу вона зрадить його.
Ця думка змусила щось всередині Герміони смикнутись, неначе це усвідомлення поранило її зсередини.
Чому він не змусив її дати Обітницю? 
Чого він хотів? Тайна, що оточувала його, притягувала всі її думки до нього. Змушувала ставати одержимою кожною деталлю. Намагатись зрозуміти, що ж зрештою рухає всіма його непослідовними вчинками.
Зближення, потому відштовхування, які прозирали у його ставленні до неї, відчувались як ураган. Його зверхність та самотність. Вона не подобалась йому, не дивлячись на увесь «інтерес», який мотивував його вимагати Герміону. Здавалось, він не бажає мати з нею нічого спільного.
Але Малфой настільки ізолювався від людей, що не міг змусити себе повністю відштовхнути її.
Все було саме так, як і казав Северус. Вона була помилкою з його боку. Навіть враховуючи те, що він, здавалось, підозрював її у маніпулюванні, їх зближення було неминучим і, вочевидь, нездоланним.
Драко був не єдиним, хто потрапив у цю пастку.
Герміона знала, що він використовує її. Використовує Орден. Вона знала, що він був жорстоким, небезпечним маніпулятором, відповідальним за численні смерті людей. Але по мірі того, як вона намагалась його розгадати, його доля ставала все більш трагічною, а він сам – жахаюче людяним.
Вона притиснула долоні до очей та глибоко зітхнула, намагаючись позбутись від співчуття.
Герміона відчувала, щойно дізнається, які його істинні мотиви, то зможе вирвати цю симпатію, що зростала всередині неї.
Вона не відчувала почуття провини за те, що маніпулювала ним, але не була впевнена, що у неї вистачить рішучості зрештою вбити його.
Іноді дівчина з гіркотою запитувала себе, чи вважають Муді та Кінгслі, що для неї не існує жодних меж. Зробивши її спочатку шльондрою, а потім вбивцею. Невже вони вирішили, що вона захоче цього? 
Іноді їй здавалось, що вони ведуть її у пекло та дивляться, як вона проходить через пекельні ворота. Цікаво, вони задоволені наявністю у себе такої людини, яка буде страждати, коли та як їм буде вигідно? 
Муді був її направляючим. Він зробив її інструментом для досягнення цілі. Які б не були у нього сумніви, коли він вперше попросив її віддатись Малфою, він все одно пішов далі. Вона була корисною. Відмінним пішаком для Ордену. Ключем до того, що їм дійсно було необхідно.
До Малфоя.
В порівнянні із цінністю Драко, Герміона була прийнятною втратою.
Якщо Гаррі та Волдеморт були королями по обидва боки шахівниці, то Малфой був другою по значимості фігурою після Волдеморта. Отримати його було варте того, щоб пожертвувати майже всіма іншими пішаками. Він був не обмежений у ресурсах та смертельно небезпечний. Ключова фігура.
Це мало сенс. Стратегічно – вона бачила логіку. Розуміла, що це необхідно.
Але за людськими мірками це усвідомлення було таким болючим, що вона ледь могла дихати.
Вона ненавиділа себе.
Вона ненавиділа Муді. Ненавиділа Кінгслі. 
Вони будуть і далі забирати у неї клаптики її душі, поки до кінця війни не залишиться нічого, окрім попелу.
Але насправді вони не забирали. Герміона віддавала сама. Вони не вимагали від неї нічого, що вона не готова була віддати добровільно. 
«Заради Гаррі та Рона», - нагадала вона собі.
«Це того варте».
Але щось всередині неї підказувало, що війна розбещує її. Змінює. Перетворює в істоту, яку вона всім серцем зненавидить.
«Пітьма проникає у твою душу», - так завжди казав Гаррі.
Неважливо, наскільки непоправною трагедією вона вважала вбивство Дамблдора та відповідальність Драко за це. Якщо Герміона коли-небудь зрадить Драко, то це буде не менш важким гріхом, ніж його власні.
Але вона все одно вже робить це.
Мінерва була права. Герміона була готова проклясти себе, якщо це означало перемогу у війні.
Вона спустилась вниз до берегу річки, зібрала декілька каменів та почала складати їх у купку.
Її мати багато подорожувала до заміжжя та розповідала Герміоні, як у Кореї люди складають камені, кожен із яких символізує їх бажання та молитву.
Матері будували великі молитовні вежі для своїх дітей. 
У дитинстві Герміона будувала вежі на задньому дворі, багато молячись за друзів. Щирі побажання, які залишались без відповіді протягом багатьох років, поки вона не прибула до Хогвартсу.
Герміона заклала фундамент для вежі із великих каменів для Гаррі та Рона.
«Нехай вони живуть, - молилась вона. – Нехай вони переживуть цю війну. Будь ласка, не дай мені їх втратити».
Потому вона поклала камінь для Джинні. Фреда. Джорджа. Чарлі. Білла. Моллі й Артура.
Персі загинув під час захоплення Міністерства.
- Будь ласка, нехай вони продовжують жити, - пробурмотіла вона.
Герміона додала камені для Ремуса і Тонкс, Невілла, Поппі та Северуса, Мінерви і сиріт із Кейтнессу. Вона боялась, що буде занадто егоїстичною, якщо включить всіх членів Ордену та Спротиву. Вежа вже злегка покочувалась.
Вона підняла останній камінь та завагалась.
Якщо вежа впаде, її бажання не здійсняться.
Вона подивилась на останній камінь у своїх руках, злегка провівши по ньому пальцями. Він був крижаним, але поколювання від його холоду повільно зникало, поки вона вагалась, знову й знову повертаючи його у руках.
Можливо, їй не варто його ставити.
Можливо, це буде занадто егоїстично.
Вона ледь не кинула його назад до річки.
Потім Герміона прикусила губу та поклала його на верхівку.
«Якщо є якийсь спосіб, не роби мене відповідальною за смерть Драко», - молилась вона.
Вежа похитнулась, але не впала. Дівчина з полегшенням видихнула та ледь не розплакалась. 
Вона вимила руки у річці та подивилась на побудовану нею вежу.
Це був всього лише безглуздий забобонний ритуал. Він нічого не означав.
Але вона віддала майже все війні, і цього все одно було недостатньо. Забобона – це все, що у неї залишилось.
Вона промовила закляття, що відштовхувало маглів від кам’яної вежі, і апарувала геть.
Герміона продовжувала зцілювати Драко кожної наступної ночі. Отрута у поєднанні із рунічною магією робили рану однією з найважчих, з якими вона коли-небудь зіштовхувалась. Що б дівчина не робила, порізи не заживали. Він повинен був знаходитись у лікарні або на постільному режимі, а не апарувати та шпигувати для Ордену, одночасно виконуючи накази Волдеморта.

Автор Avendell «Лікування Драко»:
https://www.instagram.com/avendellart/

Вона копирсалась у старих виданнях з цілительства і допізна варила зілля, які, як Герміона сподівалась, могли б зцілити або, принаймні, послабити біль, але нічого з того, що вона пробувала, не допомагало. Отрута Нагайни була нейтралізатором будь-якого виду зцілення, магічного чи немагічного походження.
Зрештою, її дія повинна була зійти нанівець. Коли змія вкусила Артуру у Міністерстві, отрута зникла за декілька днів. Але рунічна магія взаємодія із отрутою, і вона продовжувала роз’їдати рани. Герміона не могла просто видалити її із організму Драко.
Змінювати компреси з екстрактом бадьяну та розчепірника і не дати з’явитись інфекції – ось і все, що могла зробити Герміона, поки отрута не зникне сама по собі.
За декілька тижнів Драко нарешті заговорив із нею.
- Будь обережна із пошуками у лісі, - різко промовив він, коли вона знімала із нього сорочку.
Герміона відповіла не одразу ж.
- Я обережна. Накладаю закляття виявлення кожен раз, коли апарую кудись, щоб переконатись, що поблизу немає антиапараційних бар’єрів. І увесь мій одяг захищений чарами.
- Темний Лорд хоче, щоб Орден було розгромлено протягом року. Його влада стає більш стабільною в Європі. Він збільшує свою армію та вводить нові ресурси.
Герміона відчула, що холоднішає.
- І у відповідності з моїм нинішнім становищем, - додав він, - мені у власність надали мантикору. Я не маю ні найменшого уявлення, що мені з нею робити.
Недбала манера, з якою Драко оголосив про це, змушувала думати, що йому дали небажаного спанієля, а не одного із найсмертоносніших, напіврозумних темних істот у чаклунському світі. 
- Тобі надали мантикору? – повторила вона. Їй довелось видавити із себе ці слова, її груди неначе стиснуло.
- Мені сказали, що вона лише наполовину виросла. Макнейр повідомив мене, що її кинули у моєму маєтку, - сказав він із роздратованим виразом обличчя, защібаючи сорочку.
- Тобі дозволено її вбити? – сказала Герміона, дивлячись, як його бліда шкіра зникає під чорною тканиною.
- Ну… я сумніваюсь, що це було початковим планом, але до неї не надавалось інструкцій.
- Кров мантикори несприйнятлива до більшості видів магії. Ти, вірогідно, міг би створити з її допомогою дуже корисну зброю.
Він обернувся та поглянув на неї зверху вниз.
- Наприклад? 
Герміона завагалась, а потому протягнула руку, щоб закінчити защібати його сорочку та поправити комір. Вони стояли так близько, що їх тіла майже доторкались. Вона відчула запах кедру на його одязі та обережно поклала руку йому на груди, відчуваючи серцебиття під своїми пальцями. Дівчина на мить прикусила губу, коли він подивився на неї зверху вниз, його очі потемніли, коли вона поглянула на нього у відповідь.
- Я читала, що гоблінські ножі або наконечники стріл, просякнуті отрутою мантикори, можуть прорізати захисні чари, - повільно промовила вона. – Одяг, просякнутий їх кров’ю, буде несприйнятливий майже до всіх видів магії. Його захисна дія не зникне із одягу з плином часу.
Очі Драко звузились.
- Ну і що? – запитав він, уважно спостерігаючи за нею. – Думаєш, я повинен вбити свій подарунок від Темного Лорда, а потому використати його для виготовлення зачарованих предметів для Ордену? 
- Ні, - сказала вона, прибравши руку та опустивши погляд. – Навіть якби ти зробив це, я не змогла б дати жодних пояснень, яким чином їх отримала. Зрештою, мантикори – істоти, породжені темною магією. – На останніх словах її тон став гірким. Вона різко зітхнула. – Більшість бійців Спротиву були б вбиті, якби зіштовхнулись із мантикорою на полі бою. Існують, вірогідно, близько сотні людей, які знають, як вбити хоча б одну. Тому… якби ти міг придумати причину, щоб позбавитись від неї до того, як твій володар вирішить випустити її, це було б набагато краще.
Вона присунулась ще ближче та нервово торкнулась його руки.
Вона буде благати… Герміона зробить все, щоб переконати його.
Він різко відсмикнув руку, і на мить вона приготувалась до його роздратування. Але потім Драко схопив її за підборіддя та закинув її голову назад, поки її очі не зустрілись із його. Якийсь час він вивчав вираз її обличчя, поки вона не подивилась на нього.
Він нахилився до неї, і їй здалось, що він збирається поцілувати її.
- Завжди така прагматична.
Вона відчула, як слова торкнулись її губ.
Потому він різко відпустив її підборіддя та відступив. Його очі зблиснули, коли він помітив її розгубленість.
- Не помирай, Грейнджер. Я можу почати сумувати за тобою, - сказав Драко, посміхаючись, перш ніж з тріском зникнути.

Примітки до розділу: 

Арти: 


Автор Avendell «Лікування Драко»: 
https://www.instagram.com/p/CAG5Ljenv6u/
Автор Avendell «Лікування Драко»:
https://www.instagram.com/avendellart/
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: смерть другорядних персонажів, війна, психологічні травми, Дарк, Розвиток відносин, драма, втрата пам'яті, антиутопія, Ангст, жертви обставин, жорстокість, Слоуберн, насилля, перемога Волдеморта, сіра мораль, au, складні стосунки, вагітність, Відхилення від канону, спогади, #Таємниці/Секрети
Переглядів: 480 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (34 Розділ)
Завантаження...