menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 15.04.2022 в 16:57
Фанф прочитано: 360 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (35 Розділ)


15.04.2022, 16:57
35. Флешбек 10

Плейлист

Hostage – Billie Eilish
Blood in the Water – Joanna Jones as The Dame
Darkest Night – Tony Anderson 
Who Will Save Us Now - David Chappell

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYBYb6WEN0cOcr2pmyelQlSV&feature=share

Липень 2002.

У вівторок Герміона відчула себе параноїком, відправляючись на пошуки інгредієнтів для зіллів, але її вилазка зрештою обійшлась без інцидентів.
Пізніше того ж ранку, коли вона апарувала у хижу, Драко вже чекав її там.
- Отже, повернемось до дуелей, - сказав він, крутячи паличку у руках, коли Герміона з’явилась у дверному отворі.
Вона завмерла та злегка зблідла.
Дівчина швидко взяла себе в руки, вона була готова… до подібного розвитку подій. Нагадуючи собі, що Драко, швидше за все, знову придумає щось бридке, щойно відчує себе краще. Схоже, завдаючи їй болю, він сподівався зберегти дистанцію у їх стосунках.
Герміона приклала чимало зусиль, щоб вилікувати наслідки його покарання. Набагато більше, ніж під час зцілення його після сутички із перевертнем. І якщо він вирішить, що вона вийшла за рамки, зцілюючи його руни… тим самим скорочуючи відстань між ними, то зробить все що завгодно, щоб знову збільшити її.
Герміона знала це…
Але все одно відчувала, як її нутрощі стискаються від однієї думки про його покарання.
Дівчина опустила погляд, стараючись зберегти нейтральний вираз обличчя.
- Гаразд, - сказала вона і кинула сумку на підлогу біля дверей, наклавши на неї охоронні чари.
Обличчя Малфоя здавалось холодним та обачливим, поки він спостерігав за нею з іншого кінця кімнати.
- Хочу подивитись, чи покращились твої навички в ухиленні від заклять. Сподіваюсь, мені не доведеться повертати тебе до тями після кожної атаки…
На останніх словах Герміона ледь помітно здригнулась.
- Головне не ціль мені в руки, - перебила вона Малфоя. – Я не зможу працювати… якщо ти знову пошкодиш мої руки.
Драко роздратовано звузив очі.
- Іди до біса, Грейнджер, я не збираюсь проклинати тебе, - грубо відповів він. Драко різко змахнув паличкою в її сторону, і Герміона відчула, як об її руку вдарилось щось холодне і… мокре.
Вона опустила погляд на свою долоню, з тильної сторони якої стікали краплі води. 
- Я розумію, що ти вважаєш мене абсолютним монстром, - сказав Драко сухо. – Але я, як правило, притримуюсь своїх обіцянок. Сподіваюсь, звичайна вода не образить твоїх почуттів.
Герміона досі здивовано дивилась на свою руку. Нарешті вона підняла погляд на Малфоя та почервоніла. 
- Вибач, - пробурмотіла вона.
- Неважливо. – Його обличчя озлобилось. – В першу чергу мене цікавить, як ти рухаєшся. Однак ти можеш спробувати проклясти мене, якщо, звісно, зможеш влучити.
Малфой встав у доволі недбалу дуельну стійку та зачекав, поки вона зробить те саме.
Герміона повторила його позу та злегка схилила голову у поклоні, перш ніж наслати на нього прокляття, що заковувало рухи. Він відбив закляття слабким рухом палички.
Драко кинув у неї з десяток крапель води одночасно, і вона з легкістю відбила їх невербальним Протего.
Герміона наслала на нього декілька Оглушуючих підряд, і він знову відбив їх, не зробивши жодного кроку вбік.
- Чому тебе так цікавлять мої рухи, якщо ти сам зовсім не рухаєшся під час дуелі? – запитала вона, знову кинувши у нього прокляття, що заковувало рухи, і декілька інших заклять, блокуючих ноги.
- Тому що це… навіть дуеллю назвати не можна, - відповів він з кривою посмішкою і, відобразивши її закляття, випустив із палички черговий струмінь води. Декілька крапель потрапило Герміоні на ногу. – Твої Щитові чари не захищають тебе повністю. Або припини використовувати їх і ухиляйся від проклять, або оточи захисним бар’єром все своє тіло.
Дівчина почервоніла та ухилилась від чергової партії крапель, що летіла в її сторону, одночасно кидаючи в Малфоя декілька нескладних проклять у відповідь.
- Ти навіть не намагаєшся влучити в мене, - сказав він, нахмурившись. – Ти ж розумієш, що дуелі – це важлива частина мого життя. Я борюсь із перевертнями, Смертожерами, твоїм Орденом… Особливо часто це відбувається останнім часом, багатьом Смертожерам тепер здається, що моя травма – це відмінна можливість зайняти моє місце.
Герміона ледь не спіткнулась і з жахом втупилась у Малфоя.
- Що? – запитала вона шоковано. Якби на його місці стояли Рон або Гаррі, вона дала б їм запотиличників після цих слів.
Чергова порція води потрапила їй між брови.
- Зосередься! – викрикнув він та притиснув руку до чола із приреченим виразом обличчя. Однак це не помішало йому відбити Ногоблокуюче закляття, кинуте у нього Герміоною. – Ти безнадійна. Мерліне, саме тому ви й програєте війну.
- Я – цілителька, - відповіла вона роздратовано. – Якщо ти хотів, щоб я намагалась зашкодити тобі всерйоз, потрібно було розповісти мені про те, як ти насолоджуєшся, катуючи та вбиваючи котенят.
- Щовечора перед сном, - незворушно погодився він, перш ніж кинути чергову порцію крапель. Половина хижі вже була залита водою. 
- Хочеш сказати, що увесь цей час ти брав участь у дуелях? – вимагала відповіді Герміона. Вона зупинилась і просто люто дивилась на Малфоя, лише відмахуючись від летючих у неї крапель води, які він продовжував посилати в неї.
Драко закотив очі.
- Якщо ти раптом забула, я – Смертожер, - помітив він. – Не розумію, чому тебе це так дивує.
- Ти поранений! Я думала, що навіть у Смертожерів є хоча б якісь уявлення про етичність, - Герміона буквально закипала від злості.
- Що ж, отже, ти помилялась. Темний Лорд притримується принципу «виживає найсильніший», не дивлячись на немагічне походження цього правила. Саме на ньому базується його прагнення поневолити всіх маглів. Якщо нинішня травма робить мене слабким та нездатним захищати свій статус у рядах Смертожерів, отже, я його не заслуговую.
- І що? Виходить, кожен, кому захочеться, може в будь-який момент напасти на тебе? – злісно запитала вона, продовжуючи відгороджуватись від летючих у неї крапель Щитовими чарами. На підлозі кімнати ставало все більше води.
- Звісно, ні, - Малфой подарував їй поблажливу посмішку. – Внутрішні чвари погано впливають на нашу згуртованість в бою. Тому дуелям відведений спеціально назначений час. Вони проводяться раз на тиждень у присутності Темного Лорда. Нам заборонено вбивати один одного або наносити серйозні каліцтва.
- Це просто огидно.
- Сучасна людина – це більш досвідчений та мудрий дикун, - процитував Малфой.
Герміона здивовано поглянула на нього.
- Звідки ти знаєш Дарвіна і Торо? 
- Як-то кажуть, «якщо ти знаєш своїх ворогів і знаєш себе, ти можеш перемогти у сотнях боїв без жодної поразки*», - відповів він із посмішкою. – Ми, аморальні та неетичні Смертожери, все ж таким вміємо читати. Темного Лорда не хвилює, на що я витрачаю свій вільний час, поки я продовжую приносити йому перемоги.
Раптом він різко зітхнув та припинив посилати у неї струмені води.
- Ти ж навіть не намагаєшся атакувати мене, чи не так? – запитав він роздратовано, змахом палички позбавляючи їх води під ногами.
Герміона злегка почервоніла.
- Я потратила багато часу, намагаючись зцілити тебе та позбавити від болю. Я не хочу зашкодити тобі ще більше, - визнала вона неохоче.
- Ти клята дурепа, - виплюнув він, пропалюючи її поглядом. – Думаєш, Смертожери віддячать тобі тим самим? Навіть якщо ти будеш лежати на землі, стікаючи кров’ю, вони будуть продовжувати насилати на тебе прокляття, просто тому, що вважають це кумедним.
- По-моєму, і так зрозуміло, що з мене вийшов би доволі нікчемний Смертожер, - гнівно відповіла Герміона.
- Беззаперечно. Але я сподівався, що у тобі достатньо прагматичності, щоб боротись, використовуючи всі свої навички.
- Я можу бути прагматичною. І коли необхідно, я можу бути жорстокою. Але я не буду намагатись завдати тобі шкоди прямо зараз.
Вона закусила губу та відвела погляд.
- Ти… - розпочала Герміона. – Ти врятував життя декількох сотень людей. І, можливо, ніхто ніколи про це не дізнається. Тебе навіть покарали за це. Тому… я не збираюсь завдавати тобі болю. Не тоді, коли ти поранений.
Вона ніяково замовкла. Малфой зітхнув та пильно поглянув на неї. Він розглядав її з холодним та обачливим виразом обличчя. Зависла довга пауза.
- Ти знала, що я був там, коли Смертожери розшукали сім’ю Криві? – запитав він легким тоном.
Герміона завмерла. Здавалось, вона була б менше шокована, якби він зараз заліпив їй ляпас. Дівчина різко підняла на нього свій погляд, поки він продовжував говорити.
- Одразу двоє маглонароджених чаклунів в одній сім’ї маглів. Практично аномалія. Вони були в пріоритеті у Смертожерів. Темний Лорд хотів, щоб їх смерті були… вражаючими.
- Ти… - видавила Герміона. Слова застрягли у горлі, яке наче стиснуло лещатами жаху.
- Якби ти чула, як кричали ці магли, коли їх катували. Моя люба тітонька Белла просто обожнювала використовувати Круциатус. Пам’ятаєш, що вона зробила із батьками Лонгботтома? Вона вирішила повторити той самий трюк із сім’єю Криві. Хлопчики намагались втекти. Кмітливі малі. Їм вистачило розуму зрозуміти, що батьків вони не врятують.
Герміона відчула себе так, неначе її вдарили. Знову й знову. Вона намагалась дихати, але легені не хотіли їй піддаватись. Горло продовжувало стискатись, не даючи їх вдихнути.
- Звісно, за якийсь час твій Орден прибув за ними, але було вже занадто пізно, - безжалісно продовжив Драко. – Криві-старший відкусив собі язик та помер у калюжі власної крові. Їх мати буквально випатрали та розвісили її органи по всій вітальні. Поки решта розбирались із батьками, мені було велено зловити хлопчиків. Відшукати їх було не складно: вони шумно переговорювались між собою та старались триматись разом. Сховати свою сім’ю на відшибі було помилкою з їх боку – особливо враховуючи те, що вони навіть не могли одразу апарувати. Молодший з братів наступив у борсучу нору та зламав ногу. Йому довелось повзти по траві. Доволі легка ціль для Вбиваючого прокляття. Він був другим, кого я вдарив в спину. Ну ти вже знаєш… смертельним прокляттям.
Рука Герміони смикнулась вперед раніше, ніж вона встигла усвідомити, що робить. З її палички вирвалось Ріжуче прокляття і порізало щоку Малфою. Він навіть не зморщився, коли з глибокого порізу виступила кров та потекла його обличчям. Він підійшов ближче до неї.
- Знаєш, - продовжив він м’яким голосом, - кожне Вбивче прокляття неначе відбирає у тебе щось. Це закляття не з тих, що запросто виходять у будь-кого. Особливо важко накладати Аваду декілька разів підряд. Колін міг би й далі бігти. Якби він це зробив, то, можливо, сьогодні був би ще живий… Але він зупинився. Побачивши свого мертвого брата, він зупинився та повернувся назад, намагаючись відтягнути його тіло на собі…
- Це ти був тим… - прохрипіла вона, відчуваючи, що може померти від жаху, що хлинув на неї, - хто зробив…
Малфой підняв брову та подарував їй холодну посмішку.
- Хочеш дізнатись, чи не я відповідальний за той жах, який назавжди викарбувався у твоїй пам’яті? 
Герміона боялась, що, якщо вона спробує щось відповісти, її негайно знудить. Паличка тремтіла в її руці, і вона не знала, чого їй хочеться більше: закричати або заплакати. Малфой наблизився до неї впритул. Герміона ніколи не вважала себе здатною катувати когось Круциатусом, але, побачивши блиск в його очах, дівчина відчула, що зараз голота піти на все.
- Це був не я, - сказав він м’яко, і Герміона наче вийшла із якогось трансу. – Це зробив Долохов. Він щойно винайшов нове прокляття і хотів випробувати його. Це закляття нелегко наслати: супротивник повинен знаходитись достатньо близько. Якби Колін не зупинився тоді… прокляття не змогло б його зачепити.
Герміона притиснула долоні до рота та стала осідати на підлогу. З її горла вирвався приглушений схлип.
Малфой опустився на коліна поруч із нею та припідняв її підборіддя, змусивши подивитись на нього. Його погляд був холодним.
- Ось чого насправді коштують ваші грифіндорські принципи. Всі ці благородні правила. Не залишати товаришів на полі бою, навіть загиблих; не добивати лежачого супротивника; не використовувати темну магію. Вселяти у бійців віру у героїзм та людяність. Кожен раз, коли тобі захочеться слідувати за цими принципами, пам’ятай, чому Колін потрапив під прокляття і як він помирав у муках на твоїх руках. Ти навіть не уявляєш, скільки членів Спротиву я зміг вбити лише тому, що вони вірили у казки про силу Добра та Світла.
Він відпустив її підборіддя та піднявся з підлоги.
- Якщо ти не навчишся боротись холоднокровно, ти помреш. Той факт, що тебе досі не вбили під час однієї з прогулянок лісом, можна вважати подарунком долі. Думаю, ти достатньо розумна, щоб більше не покладатись лише на свою вдачу. Якщо ти зрозуміла мене, я очікую, що наступної нашої зустрічі ти будеш налаштована більш рішуче.
Він кинув сувій пергаменту поруч із її ногами та апарував геть.
Герміона ще довго просиділа на вологій підлозі хижі. Її било тремтіння.
Ніхто не говорив із нею про Коліна.
Через співчуття до Гаррі та Герміони друзі старанно уникали цієї теми у розмовах.
Герміона сховала спогади про смерть Коліна у глибини своєї свідомості, але вони продовжували кровити та роз’їдати її зсередини, наче незажита рана. Навчаючи її оклюменції, Малфой повинен був побачити, як сильно це її мучило.
Але використання його смерті як способу довести помилковість її принципів було занадто жорстоким навіть для Малфоя. Герміоні здалось, що її тіло заковувало онімінням від розбуджених спогадів.
У житті Герміони залишалось не так багато речей, які вона вважала недоторканими.
Її тіло більше не було недоторканим.
Як і її душа.
Але смерть Коліна… Цей спогад був занадто особистим. Занадто болючим. Він вплинув на її стосунки із друзями. Змусив відправитись навчатись до Європи. Призвів до того, що зараз вона знаходилась у цій хижі. Привів її до Малфоя, який використовував цей спогад, щоб розтоптати те мале, що досі залишалось у ній від тієї людини, якою вона була раніше.
Герміона міцно притискала руки до очей, поки ті не почали боліти, стараючись зібратись із думками.
Коли вона нарешті змусила себе піднятись із підлоги та апарувати на Площу Гриммо, її зміна вже встигла розпочатись.
Герміона не пам’ятала, як пролетів день. Вона відчувала себе навдивовижу відстороненою. Наче її і увесь інший світ розділяло товсте скло.
Її день був повний звичайної лікарняної буденності. З настанням вечора вона зайнялась приготуванням зіллів.
Орден відчайдушно потребував великої партії напою Живої Смерті. Це зілля допомагало справлятись із ув’язненими. Вони не вбивали спійманих Смертожерів, але у них не вистачало ресурсів, щоб тримати їх у в’язницях. Тому полонених занурювали у стан магічної коми в одному із сховищ, на які були накладені чари Ненанесення. Спіймані Смертожери знаходились під наглядом Білла та Флер Візлі. Будучи ліквідаторами заклять, пара слідкувала за магічними бар’єрами та підтримувала їх навколо цього місця.
Герміона сиділа та чекала, коли минуть дві з половиною хвилини, що залишались до готовності зілля. Вона поглянула на наручний годинник. Була майже восьма вечора.
Дівчина зітхнула та закрила обличчя руками. Їй не хотілось знову бачити Малфоя. Якщо вона піде на зустріч, то, швидше за все, не стримається та вмазає йому по його злісній пиці.
Вірогідно, він і не чекав, що вона з’явиться сьогодні.
Її паличка видала короткий звук, який вказував на те, що необхідний час вже пройшов, і Герміона додала в зілля залишки кореню валеріани.
Зілля набуло світло-рожевого відтінку.
Вона наклала на котел Захисні чари та прибрала його вбік.
Герміона взяла до рук баночку із маззю та покрутила її в долонях. У неї майже не залишилось екстракту бадьяну. Вона використала немало малі, намагаючись зцілити руни на спині Малфоя. Герміона постаралась не думати про те, скільки інших поранених вона змогла б вилікувати за допомогою тієї кількості екстракту бадьяну, яку потратила на Драко. Постаралась не оцінювати, наскільки важливим було його життя в порівнянні із життями інших людей. Вона намагалась не рахувати, скількох він врятував і вбив. І як дорого їм обходилась отримана від нього інформація.
Він вбив Дамблдора. І розв’язав війну. Всі смерті, які настали після цього, були на його совісті. Скільки б життів він не врятував, він ніколи не зможе розплатитись за це.
Можливо, якщо він допоможе їм здобути перемогу у війні – це стане достатньою спокутою. Якщо вони переможуть, він сповна розплатиться за свої гріхи.
Вона гірко посміхнулась подумки.
Драко Малфой залишався тією ж людиною, яку Герміона знала до цього. Просто тепер вона дізналась про нього трохи більше.
Вона не могла зрозуміти його. Чому його так розізлило її небажання завдавати йому болю, коли він і так був сильно поранений. Його роздратування та жорстокість здавались абсолютно безпричинними. Герміона відчувала, наче вона якимось чином зруйнувала той крихкий мир, якого вони досягнули у ставленні один до одного.
Але провокувати її згадуванням Коліна було занадто низько з його боку навіть на думку Герміони.
Можливо, він дійсно не хотів, щоб вона загинула.
Дівчина посміхнулась. Навіть якщо так і було, швидше за все, він хвилювався, що замість неї до нього приставлять когось без навичок оклюменції.
Не давши собі часу на роздуми, Герміона поставила баночку із маззю до кишені та вийшла із кімнати, збираючись на зустріч із Малфоєм. Вона апарувала у хижу на чотири хвилини раніше домовленого.
Вона відчувала втому, навіть просто знаходячись у цій халупі.
Герміона опустилась на стілець та дістала із кишені фото. На ньому були вона, Рон та Гаррі, коли сиділи за грифіндорським столом у Великій залі. Їх сфотографували під час обіду, і на їхніх обличчях можна було побачити легке роздратування від того, що спіймали у такому вигляді. Світлина була зроблена Коліном. 
Вона завжди дивилась на неї, коли почувалась пригніченою.
Герміона поклала фото назад до кишені. Вона схрестила руки на столі перед собою та опустила на них голову.
Можливо, їй варто випити сьогодні порцію зілля Сна без сновидінь, коли вона повернеться на Площу Гриммо. Герміона відчувала, що попереду ніч, наповнена жахіттями. Вони неначе ніколи не покидали її, очікуючи моменту, коли вона буде слабкою та стомленою, щоб наснитись їй.
За цей місяць дівчина вже встигла прийняти снодійне зілля вісім разів. Їй досі снились жахіття з постраждалими від катувань, яких доставили до них із Підрозділу з розробки проклять.
Вона так старалась зцілити їх. Так старалась врятувати.
Але Герміона ніяк не могла їм допомогти. Майже всі з постраждалих за якийсь час померли. Їй довелось піддати евтаназії решту, щоб позбавити від нескінченних мук, які очікували їх, коли вони прийдуть до тями. Вона більше нічого не могла зробити для них.
Якщо Герміона знову вип’є зілля Сна без сновидінь, то порушить правило, якого змушувала дотримуватись всіх. Окрім випадків, коли це було необхідно для зцілення, нікому не можна було приймати більше восьми склянок снодійного на місяць.
Хоча, звісно ж, ніхто не дізнається, якщо вона це зробить. Герміона була єдиною, хто вів облік зіллів в Ордені. У Спротиву було занадто багато інших справ, щоб ще й приставляти до Герміони людину, яка слідкувала б за тим, як вона виконує свої обов’язки. Ба більше, заледве у когось вистачило б знань у зіллях, щоб тверезо оцінювати її роботу. Дівчина все одно змогла б знайти шляхи, щоб зробити так, як їй захочеться.
Але порушити це правило було все одно, що стати на слизьку доріжку. Спочатку вона прийме дев’яту склянку зі снодійним. Після цього зважитись на десяту буде дуже легко. А потому й на одинадцяту.
Поки в якийсь момент зілля не перестане працювати.
І їй потрібно буде щось із більш сильним ефектом.
Северус попереджав її про це. Майстри зіллєваріння могли застосовувати свої навички зовсім не для благих цілей.
Можливо, повернувшись додому, вона знайде Невілла та попросить у нього трохи травички. Або відшукає Чарлі та позиче у нього пляшку вогневіскі. 
Але Герміоні не хотілось бути під кайфом. У будь-якому разі, їй було заборонено. Вона повинна була завжди залишатись тверезою на випадок, якщо комусь знадобиться невідкладна допомога.
Вона могла б напитись. У неї завжди залишалось про всяк випадок декілька скляно із Зіллям тверезості у шафах із інгредієнтами. Але вона ледь знаходилась спільну мову із Чарлі, навіть коли була тверезою.
Їй так хотілось з кимось поговорити.
Кожна зустріч із Малфоєм була для Герміони подібна удару нижче поясу. Після них вона почувала себе емоційно спустошеною. Але, повертаючись на Площу Гриммо, дівчина повинна була робити вигляд, що з нею не відбувається нічого особливого.
Вона жила у будинку, повному людей, але почувала себе невимовно самотньою.
Почулось слабке клацання апарації. Герміона втомлено підняла голову та подивилась на Малфоя, що заходив до хижі. Його обличчя як завжди було холодним та байдужим.
Їй хотілось заплакати та втекти кудись. Або наслати на нього якесь темне прокляття та кинути одного у цій хижі.
Вона проковтнула свої емоції та встала.
Малфой розщібнув сорочку та осідлав стілець. Герміона не промовила жодного слова, допомагаючи йому стягнути тканину з плечей та беручись до роботи.
- Я збираюсь використати Очищувальне закляття, - сказала вона механічним голосом. Дівчина порахувала до трьох та змахнула паличкою біля рун на його спині.
Потому вона швидко нанесла мазь. Екстракт бадьяну зміг майже повністю нейтралізувати отруту. Схоже, можна було нарешті спробувати зцілити рани. Якщо так піде й далі, то, можливо, наступного тижня їй навіть вдасться зашити порізи. Сам процес зцілення займе декілька годин. Їй потрібно буде слідкувати, щоб нова шкіра на спині не була натягнута занадто туго і не заважала йому рухати плечима.
Герміона не хотіла розмовляти із ним, але змусила себе промовити:
- Якщо у тебе буде час наступного тижня, я можу спробувати зашити твої рани. Процедура займе близько трьох годин. Я вільна з восьмої вечора до п’яти ранку. Протягом дня у мене зазвичай багато інших справ у Лікарняному крилі.
Малфой нічого не відповів. 
Вона наклала на його спину Захисні чари та допомогла йому одягнути сорочку. Потому дівчина розвернулась та вийшла із хижі, не сказавши більше жодного слова.
Стояв прохолодний літній вечір. Герміона злегка зіщулилась та пішла вузькою доріжкою, що вела до селища. Вона вирішила. Вона добряче нап’ється сьогодні.
Зупинившись біля пабу, Герміона засумнівалась. Вона завжди багато базікала, коли напивалась. Дівчина не могла піти до маглівського бару та почати розповідати там, як багато людей померло у неї на руках. Навіть якщо їй вдасться зробити вигляд, що вона лікар у невідкладному відділенні, якщо їй почнуть ставити запитання, воно точно вибовкає щось зайве. 
Герміона пішла далі вулицею, поки не знайшла ринок, де купила пляшку портвейну. Її батькам завжди подобалось пити його на святкових вечерях. 
 Вона спустилась до річки, біля якої будувала молитовну вежу із каміння. Герміона здивовано зупинилась. Обидва береги вкривали зарослі очерету, яких вона не пам’ятала тут раніше. Саме місце здавалось тепер іншим. Більш теплим. Оточеним магією. Вона наклала на берег закляття, що відштовхувало маглів, і більш складні Охоронні чари. Потому відкрутила кришечку пляшки та зробила великий ковток.
Дівчина пригадала, як хтось казав їй, що можна напитись швидше, якщо пити через трубочку. Герміона не знала, чи це правда, але вирішила все одно начаклувати її для себе. Вона підрахувала, що у неї є декілька годин до зміни у Лікарняному крилі. Цього часу було достатньо, щоб напитись, вдосталь наплакатись, сидячи під мостом біля річки, і трохи протверезіти, перш ніж попрямувати назад на Площу Гриммо.
Герміона не встигла повечеряти, тому алкоголь швидко вдарив їй в голову.
Вона сиділа в очереті і плакала.
Вона ненавиділа Малфоя. Як він посмів вимагати її, зробити її вигнанкою і нагадати їй про сім’ю Криві. Вона так хотіла придушити його власними руками.
Різко піднявшись, Герміона взяла верхній камінь зі своєї молитовної вежі та кинула його у воду.
Він її необережного руху вся вежа затрусилась та з гуркотом впала у воду. Задихнувшись від жаху, дівчина почала збирати мокре каміння, намагаючись відбудувати її заново.
У такому стані її рухам не вистачало спритності та координації, які були необхідні для зведення нової вежі. Зробивши декілька невдалих спроб, Герміона знесилено сіла у воду, продовжуючи плакати.
Вона давно не почувала себе такою жалюгідною, але зараз їй було байдуже. Дівчина подумала про те, що їй слід було купити дві пляшки портвейну замість однієї.
- Якого біса ти тут робиш, Грейнджер? 

Примітки до розділу: 

*цитата з трактату Сунь-Цзи «Мистецтво війни»
 
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: спогади, Дарк, насилля, перемога Волдеморта, Відхилення від канону, Розвиток відносин, психологічні травми, війна, складні стосунки, вагітність, втрата пам'яті, жертви обставин, Ангст, драма, жорстокість, au, смерть другорядних персонажів, #Таємниці/Секрети, сіра мораль, антиутопія, Слоуберн
Переглядів: 360 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (35 Розділ)
Завантаження...