menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 19.04.2022 в 11:48
Фанф прочитано: 339 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (39 Розділ)


19.04.2022, 11:48
39. Флешбек 14

Плейлист

The Wisp Sings – Winter Aid 
Rosyln – St. Vincent
Youth – Daughter 
Nothing To No One – Gin Wigmore
Let Me Touch Your Fire – ARIZONA
Hit The Road Jack – 2WEI

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYAGNwIJABwHujAB6Ttqcm4H&feature=share

Серпень 2002.

Того вечора вони з Малфоєм обоє були не в настрої. Він навіть не здригнувся, коли Герміона використала Очищувальне закляття, і не сказав жодного слова, поки вона наносила на його спину мазь із анальгетиком.
- Дрібна Візлі вижила? – раптом запитав він, встаючи зі стільця.
Герміона здивовано подивилась на нього. Вона намагалась зрозуміти причину, з якої Малфой зацікавився станом Джинні. Невже Люциусу потрібне було підтвердження? 
Малфой ще не встиг одягнути сорочку і стояв так близько до Герміони, що та майже відчувала жар, що йшов від його тіла. Він дивився на неї зверху вниз, і, коли вона нічого не відповіла, по його обличчю ковзнула тінь якоїсь емоції.
- Отже, вижила, - сказав він, відсуваючись від неї та одягаючи сорочку.
Герміона кліпнула, женучи зціпеніння.
- Вижила. Але не з тієї причини, що твій батько погано постарався, - відповіла вона з гіркотою.
Обличчя Драко стало жорстоким.
- Сподіваюсь, ти не збираєшся вішати на мене відповідальність на вчинки мого батька. Гадаю, мені достатньо своїх власних гріхів, - сказав він стриманим тоном, швидкими рухами защібаючи сорочку.
- Просто я не розумію, навіщо тобі цікавитись Джинні, - визнала Герміона. Вона не відчувала у собі сил продовжувати цю розмову.
- Грейнджер, можливо, ти здивуєшся, але у мене немає особливого бажання спостерігати, як помирають твої друзі.
Герміона промовчала. Вона не уявляла, що можна відповісти на це.
- Батько… він… - почав Драко, але, засумнівавшись, замовк. Його обличчя знову перетворилось у холодну маску. – Забудь.
Герміона відчула, як всередині неї щось обірвалось. Їй потрібно було поговорити з ним. Не дати йому знову замкнутись. Вона протягнула руку та схопила його за зап’ястя. Драко зупинився та обернувся до неї, на його обличчі застигла маска байдужості.
- Вибач. Твоє питання збило мене з пантелику. Я не звинувачую тебе у тому, що зробив твій батько. Просто… - голос на секунд підвів її. Герміона міцніше стиснула зап’ястя Малфоя. – Я знаю, з якою зневагою ти ставишся до всіх Візлі… Але те, що витворяє Люциус… це просто жахливо.
Якийсь час Малфой нічого не казав.
- Мені шкода, - нарешті сказав він. – Сумніваюсь, що ти повіриш мені, але… я не знаю, що його помста немає сенсу.
- Ти не згоден із його думкою? – обережно запитала дівчина, очікуючи реакції.
Стиснувши долоню Герміони, Малфой акуратно звільнив своє зап’ястя з її хватки.
- Якби я звинувачував Візлі у смерті матері, то не став би цікавитись здоров’ям наймолодшої із них.
- Дякую, що запитав про Джинні, - сказала Герміона, ніяково відводячи погляд. – Розумію, як, мабуть, це для тебе непросто. Я пам’ятаю, як ти захоплювався своїм батьком.
Драко виглядав так, неначе йому було некомфортно від того, в яку сторону повернула їхня розмова.
- Що ж, тоді… До зустрічі, Грейнджер, - сказав він і, не додавши більше ні слова, апарував.
Після того, як він пішов, Герміона провела ще декілька хвилин у хижі, заново відтворюючи подумки їхню розмову, перш ніж апарувати на Площу Гриммо.
Піднявшись на другий поверх, вона виявила, що у її кімнаті були Гаррі та Джинні. На декілька секунд дівчина нерішуче застигла посеред коридору, перш ніж розвернутись та попрямувати назад до сходів. Проходячи повз одну з кімнат, Герміона помітила знайому руду голову, що схилилась над столом із картами. Дівчина зупинилась та легенько постукала у двері.
- Ей, Міоно, - розгублено промовив Рон, рухаючи фігури на карті. Вираз його обличчя був напруженим.
- Є хвилинка? – запитала вона.
- Звісно. – Він засунув паличку у задній карман джинсів та поглянув на неї. – Вивчаю звіти за ті дні, що мене не було. Бачу, що у Спротиву було немало роботи останнім часом. Ти, напевно, була дуже зайнята? 
Він кинув на неї пронизливий погляд. Герміона опустила очі.
- Я впевнена, ти розумієш суть подібної стратегії, - тихо промовила вона.
- Кінгслі використовує горокракси, щоб тримати Гаррі подалі від поля бою, - сказав він.  
Герміона коротко кивнула.
- Ти ж усвідомлюєш причину? 
Вираз обличчя Рона став жорсткішим, коли він знизав плечима та кивнув.
- Щоб не ризикувати Гаррі у дрібних сутичках, тому що він потрібен для фінального удару. Так. Я розумію. Але це не означає, що мені це до вподоби. І деякі з цих рейдів… - він дістав декілька сувоїв та переглянув їх, - це майже самогубство. Я не уявляю, як Кінгслі вдається все провертати перед рештою, маніпулюючи впливом Гаррі. Нас не було всього пару тижнів, і ось як змінилась тактика…
Він замовк, сердито дивлячись на звіти.
- Скажи мені, скількох ми втратили за ці тижні? 
Герміона відкрила рот, щоб відповісти, але він обірвав її.
- Хоча можеш не відповідати. Я бачу цифри у бісовому звіті. Просто, бляха, неймовірно! Якби Кінгслі зараз був тут, я б йому вмазав!
Його обличчя почервоніло від люті. 
- Роне, ми не можемо продовжувати вести війну без втрат, - сказала Герміона, відчуваючи, як її нутрощі стискаються при згадці про те, скільком людям вона закривала очі з останні декілька тижнів. Як їм з Біллом довелось накладати закляття розширення на одне зі сховищ, щоб там вмістились всі смертельно поранені бійці. – Не думаю, що ти розумієш, наскільки виснажені наші ресурси. Як гадаєш, скільки ще років Спротив зможе протриматись лише на спадку Гаррі? У Лікарняному крилі не вистачає персоналу та медикаментів. Вплив Тома над Європою посилюється. Єдиний варіант, який у нас залишився, - це прийняти ситуацію та взяти на себе відповідальність за всі ці рішення. І ми не можемо ризикувати Гаррі.
Рон мовчав. Герміона бачила, як він стиснув щелепи, намагаючись впоратись з емоціями.
- Нам необхідно відшукати горокракси, - зрештою сказав він. Герміона повільно видихнула. Вона не помічала, що увесь цей час затримувала дихання, очікуючи його реакції. Потому дівчина кивнула.
- Так, - відповіла вона. – Том та Гаррі – ключові фігури у війні. Смертожери амбіційна та нестабільні. Том – це та сила, яка тримає армію згуртованою. Якщо ми зможемо вбити його остаточно, це підштовхне до особистих міжусобиць. У Спротиву з’явиться шанс нанести вирішальний удар.
- Єдиний плюс у одержимості Тома власним безсмертям – це відсутність у нього навіть думки про те, щоб обрати собі наступника, - втомлено відмітив Рон, дивлячись на один зі звітів, що лежали на столі. Герміона могла розгледіти на ньому свій підпис, що підвереджував кількість постраждалих та загиблих. Бездушні цифри, виведені на папері її акуратним почерком. – Хоча я не сумніваюсь, що Малфої будуть вважати себе першими у черзі до влади тепер, коли Беллатриса мертва. Йобані психопати.
- Тобі потрібно переконати Гаррі, що пошук горокраксів для нас зараз на першому місці, - сказала Герміона, дивлячись Рону у вічі. – Це дуже важливо. Після того, що трапилось з Джинні, боюсь, він захоче знову брати участь у боях, ігноруючи пошуки.
Рон злегка зблід. 
- Розумію, - тихо відповів він.
Герміона нерішуче підійшла ближче. 
- Роне, те, що я сказала на вчорашніх зборах… Сподіваюсь, це не змусило тебе почувати себе винним. Ти врятував Джинні. Я подумала, що не можу приховувати цю інформацію від Ордену, але я не хотіла завдати тобі болю.
- Все гаразд, - сухо відповів він. – Ти вчинила правильно.
- Мені дуже шкода…
- Припини, я дійсно не хочу про це говорити, - сказав він тремтячим голосом, що не терпів заперечень.
Герміона подивилась на нього. Кінчики його вух почервоніли, а сам він був блідим як полотно. Веснянки на його обличчі виділялись яскраво, ніби краплі крові.
Якщо вона продовжить, він вибухне.
Герміона відчула, як у неї стиснулось серце.
- Гаразд… Тоді я не буду більше тобі заважати, - сказала вона й повернулась до виходу. 
Вийшовши у коридор, дівчина попрямувала до сходів.
Існувало так багато тем, які вона уникала спілкуючись із Гаррі та Роном, щоб не сваритись із ними. Вона багато що приховувала від друзів. Це ще робило ще більшою і без того величезну прірву між ними.
Герміона завжди старалась в першу чергу думати про справи. Про задачі, котрі їй було необхідно вирішити. Відсувала власні почуття на задній план, обіцяючи собі, що коли-небудь розбереться із ними. Вона вірила, що коли-небудь закінчиться війна і вони з Гаррі та Роном зможуть вирішити всі свої незгоди.
Але війна затягнулась на довгі роки.
І тепер вони почували себе поруч один з одним майже незнайомцями. Нагромадилось занадто багато образ. Занадто багато тем, котрі вони не встигли обговорити вчасно. Корені проблем у їхніх стосунках йшли набагато глибше регулярних суперечок через стратегію бою.
Надія, що одного разу вони зможуть повернути колишню дружбу, танула дедалі сильніше з кожним днем.
Можливо, у них ще залишався шанс відновити стосунки до того дня, як її віддали Малфою… Але не тепер.
Герміона була майже впевнена, що вчинила те, за що друзі ніколи не зможуть її пробачити. Перетнула межу, після якої вже не було шляху назад.
Навіть просто думаючи про це, вона починала задихатись.
Герміона піднялась у тренувальну кімнату. Підійшовши до шафи, у якій зберігалось екіпірування, вона просунула ноги у щілину між ним та підлогою і почала качати прес до тих пір, поки не відчула, як м’язи живота горять від напруги.
Дівчина помітила, що рекомендовані Драко вправи допомагали їй відволіктись від важких думок. Герміона не збиралась зізнаватись йому у тому, але вона дуже шкодувала, що не почала тренуватись ще багато років тому. Навіть оклюменція не дозволяла чаклуну уникнути впливу тривалого стресу на організм. Вправи дозволяли контролювати вироблення кортизолу.
Підвищення рівня ендорфінів у крові після тренування також було значим плюсом, як відмічала подумки Герміона.
Після того, як дівчина зробила декілька підходів на прес, що ледь змогла змусити себе піднятись із підлоги, вона перевернулась на живіт та взялась за віджимання. Ця вправа Герміоні давалась погано, але вона була рішуче налаштована довести кількість підходів до тієї кількості, котру прописував Драко у графіку тренувань.
Після закінчення тренування Герміона була липкою від поту та почувала себе так, неначе на неї наслали прокляття Ватних ніг. Вона змогла виконати лише четвертину від необхідної кількості підходів, але зате їй вдалось впоратись зі всіма вправами з плану.
Покинувши тренувальну кімнату, Герміона важко спустилась сходами вниз на декілька прольотів і, влаштувавшись на широкому підвіконні, одразу ж заснула.
Наступного ранку все її тіло боліло. Здавалось, вона відчувала кожен м’яз. Дівчина поспішила спуститись на перший поверх та зайняти ванну, щоб прийняти душ, поки всі інші мешканці будинку ще спали.
Ввечері Герміона вирішила ще раз подумки пройтись тими речами, котрі могли знадобитись їй для зустрічі із Драко. Вона купила пляшку дешевої текіли у разі, якщо він все ж таки захоче випити. Дівчина сумнівалась, що Драко коли-небудь пробував маглівський алкоголь, і вирішила, що він заслуговує невеликого покарання за те, що не послухався її поради та не схопив щось собі по смаку.
Поки Герміона складала до сумки склянки із зіллями, вона відчула, як хтось перетнув Охоронні чари, якими була оточена шафа з інгредієнтами. Обернувшись, вона побачила Гаррі, ніяково застиглого позаду неї.
- Герміоно, - промовив він, лише на секунду зустрівшись із нею очима, перш ніж знову опустити погляд.
- Так? – обережно запитала вона, поклавши ще декілька склянок до кишені своєї сумки.
- Я… - почав Гаррі та затнувся.
Герміона поглянула на наручний годинник. У неї залишалось сім хвилин до зустрічі із Драко.
- Це Джинні змусила тебе прийти? – запитала вона з ноткою роздратування у голосі. Ще до того, як Гаррі із Джинні почали зустрічатись, Джинні завжди старалась помирити друзів після кожної їхньої сварки.
- Так, - ніяково відповів Гаррі, засунувши руки до кишень. Герміона стиснула щелепи.
- Що ж, можеш передати їй, що з тобою поговорили. Все гаразд. Я не ображена. Впевнена, тоді в тобі говорили втома та переживання за кращого друга, - сухо сказала Герміона, ще раз поглянувши на годинник.
Гаррі нічого не відповів, і Герміона почала обходити його, збираючись вийти з кімнати. Він спіймав її руку.
- Герміоно, - його голос був твердим. – Вибач мене. Мені дійсно шкода, і це не через Джинні. Я перетнув межу. Я був дуже розлючений через те, яким винуватим почував себе Рон, і зірвав свою злість на тобі. Я знаю, що ти завжди ставиш самопочуття пацієнтів на перше місце, але я дозволив собі сумніватись у тобі.
Герміона зупинилась та поглянула на Гаррі, зберігаючи спокійний вираз обличчя.
Він вибачався за те, що недооцінював та ображав її як цілительку. Гаррі сприймав її як професіонала. Не як друга.
Декілька секунд він уважно вдивлявся у її обличчя.
- Ти… досі моя близька подруга, - додав він.
Герміона відчула, як все всередині зледеніло. Неначе раніше в її грудях горів вогонь, який зненацька згас, і вона залишилась сама у темряві.
Його останні слова про те, що вона його близький друг… Він згадав про них не одразу. Гаррі лише сказав те, що багато разів казав їй до цього. Неначе за звичкою, він відчував, що повинен сказати це.
Герміона відчула, як у неї затремтіли губи.
Вона поглянула на Гаррі. Схоже, щось промайнуло у виразі її обличчя, тому що наступної секунди він підійшов ближче та обійняв її.
На хвилину вона дозволила собі просто розслабитись у його руках.
Герміона старалась зібратись з думками. У неї не було ні часу, ні сил на ці емоції.
Вона стиснула руки у кулаки і на декілька секунд міцно притиснулась до Гаррі у відповідь, перш ніж змусити себе побудувати у розумі ментальні стіни. За межами цих стін для Гаррі не було місця.
- Я просто стомилась. Ти правильно зробив, що став на захист Рона. Ти був правий, я не подумала про нього, коли заговорила про меч Грифіндора, - вона звільнилась з рук Гаррі. – Рон також твій близький друг.
Гаррі уважно подивився на неї.
- А ти досі вважаєш мене свої другом? – запитав він.
Герміона зустрілась із ним поглядом.
- Найкращим, - відповіла вона твердо. – Ти завжди будеш моїм найкращим другом.
На обличчі Гаррі промайнуло полегшення.
- Джинні хоче піти до якогось маглівського пабу, щоб, як вона виразилась, перевірити на інших своє нове обличчя. Загалом, ми і ще декілька чоловік збираємось вибратись куди-небудь сьогодні ввечері. Помфрі сказала, що у тебе сьогодні немає чергування. Не хочеш піти з нами? 
На секунду серце Герміони забилось швидше від радості, але потому вона відчула укол розчарування.
- Я не можу, - сказала вона. – Пообіцяла оглянути пацієнтів та провести інвентаризацію в одному зі сховищ для догляду помираючих.
- Гаразд… просто хотів запропонувати, - сказав Гаррі.
- Повеселіться там.
Гаррі кивнув.
- Тоді я піду розповім Джинні.
Герміона дивилась, як він виходить з кімнати. Коли Гаррі пішов, вона закрила двері шафи та простояла кілька хвилин, намагаючись впоратись із емоціями, що нахлинули.
Вона зробила декілька різких видихів через ніс та вдарила носком черевика по плінтусу, одразу ж відчувши, як пальці ноги пронизує гострий біль.
Їй не можна було плакати. Їй слід було провести складну процедуру зі зцілення. У її голові не було місця для хвилювань через друзів.
Герміона стиснула губи та постаралась сконцентруватись.
Хвилину потому вона змогла побороти емоції та вирівняти дихання. Покидаючи будинок на Площі Гриммо, вона навіть змогла змусити себе кивати та посміхатись всім членам Ордену, котрих зустрічала.
Герміона апарувала у хижу на чотири хвилини пізніше домовленого часу. За хвилину у кімнаті з’явився Драко.
Він пильно подивився на неї.
- Я вже подумав, що ти вирішила не приходити, - сказав він сухо.
- Дехто хотів поговорити зі мною, а у мене не було доречного виправдання, щоб уникнути розмову, - відповіла вона, змахом палички присунувши стіл та взявшись розставляти на ньому склянки із зіллями, котрі діставала із сумки.
Малфой якийсь час мовчки спостерігав за її роботою.
- Ти просто ходячий шпиталь, - помітив він.
- Мені потрібно, щоб все необхідне завжди було під рукою.
Після того, як дівчина розставила на столі зілля у тому порядку, в якому вони повинні були знадобитись їй під час процедури, вона прикликала закляттям стілець з іншого кінця кімнати.
- Нова шкіра на ранах не повинна заважати твоїм рухам. Буде простіше переконатись у цьому, якщо ти будеш сидіти на стільці, а не лежати на медичному столі, - сказала Герміона. – Тобі слід повністю зняти сорочку.
Малфой почав розщібати ґудзики, поки Герміона востаннє пробіглась поглядом по виставлених на столі склянках, перевіряючи, що все готово до процедури.
- Є два способи, якими можна зцілити такі глибокі рани, як у тебе, - повідомила вона, зустрівшись поглядом із Малфоєм. – Один з них – неболючий, але з’єднувальна тканина, що виникне на місці травмованої м’язової тканини буде ще довгий час заважати твоїм рухам. Інший спосіб – болючий, але у мене буде можливість проконтролювати, що зцілені тканини не будуть заважати твоїй вправності. Я припускаю, що ти обереш останній.
Малфой кивнув, продовжуючи уважно дивитись на неї.
- Я можу нанести анальгетик на порізи, котрі не буду зашивати. Використання знеболювальних зіллів на глибоких порізах неможливо, оскільки ті можуть притупити твої відчуття і ми не зможемо зрозуміти, чи правильно формується рубцева тканина. Процедура буде дуже болючою.
- Я знаю, - відповів Малфой жорстким голосом.
Герміона дістала із сумки пляшку текіли та поставила її на стіл.
- Алкоголь повинен допомогти. Звісно, не варто доводити себе до сп’яніння, але якщо ти вип’єш трохи, це допоможе тобі перенести біль. При цьому ми зможемо переконатись, що шви не будуть заважати рухомості твоєї спини. Це маглівське спиртне – текіла. Дуже дешеве. Орден не виділяє нам окремого бюджету на алкоголь.
Вона взяла у руки флакон із Заспокійливим зіллям.
- Подвійна доза заспокійливого також повинна допомогти перенести процедуру. Потрібно, щоб твоє тіло залишалось розслабленим.
Вона передала Драко флакон із зіллям та прослідкувала, щоб він його випив.
- Готовий? – запитала Герміона. Вона вже й забула, коли востаннє так хвилювалась перед процедурою зцілення.
Малфой осідлав стілець, і дівчина приступила до роботи.
Вона акуратно зростила розірвані м’язові волокна та зашила шкіру, а потому змусила Малфоя звести та розвести лопатки та покрутити плечем. Шкіра на рубці заважала його рухам. Герміона використала спеціальне закляття, щоб зменшити її натягування, але й воно не допомогло. Їй довелось видалити частину нових тканин та виростити їх заново.
Від постійних рухів та впливу магії за якийсь час всі руни на його спині почали кровити.
Вона встигла зашити чотири глибоких рани, перш ніж Драко не витримав і змахом палички прикликав пляшку елітного вогневіскі.
Герміона зачекала, поки він дістав зубами корок та зробив декілька жадних ковтків. Потому він поставив вогневіскі поруч із пляшкою текіли та втомлено опустив голову на спинку стільця.
- Бляха. Бляха. Бляха, - бурмотів він крізь зуби.
- Вибач, - тихо сказала вона, м’яко опустивши руку його на спину та відновлюючи роботу.
- Обійдемось без вибачень, Грейнджер, - майже проричав Драко. Його обличчя було блідим, а кісточки пальців побіліли від того, з якою силою він стискав спинку стільця.
Він став робити по декілька ковтків вогневіскі після кожної зашитої Герміоною руни.
До того часу, як дівчина приступила до роботи з іншим плечем, Драко вже здавався злегка сп’янілим.
- Трясця твоїй матері, - простогнав він низький голосом. – Мені і так відомо, що ти кровожерливе стерво. Тобі не обов’язково доводити мені це.
Герміона стиснула губи у тонку лінію, відчуваючи одночасно легку образу від його слів, дивні веселощі та співчуття.
- Стерво, котре займається твоїм лікуванням, - помітила вона.
Він засміявся.
- Як виявилось.
Він більше не розмовляв з Герміоною до самого кінця процедури, лише давав односкладові відповіді на запитання про самопочуття.
Закінчивши зашивати рани, дівчина очистила його спину від крові.
Вона м’яко нанесла на руни декілька мазей із анальгетиком та потому змазала їх густим зіллям, котре повинно було допомогти пом’якшити шкіру на рубцях. Вони були яскраво-червоного кольору.
Герміона поглянула на наручний годинник Було близько першої ночі. Процедура зайняла набагато більше часу, ніж вона припускала.
- Все, я закінчила, - підсумувала дівчина.
Малфой полегшено зітхнув та допив залишок вогневіскі, перш ніж поставити другу порожню пляшку на підлогу поруч із першою.
Він просидів нерухомо декілька секунд, неначе збираючись із думками. Потому схилив голову набік та подивився на пляшку з текілою.
- Що це взагалі таке, Грейнджер? – запитав Драко, обхопивши шийку пляшки та читаючи етикетку.
Він не виглядав п’яним. Його мова залишалась чіткою, а руки – вправними. Герміона ніколи не бачила, щоб хтось, хто випив так багато алкоголю, зберігав таку тверезу свідомість.
Те, наскільки сильно він себе контролював, здавалось жахаючим.
- Не пий це. Воно дуже дешеве. Ти щойно залив у себе дві пляшки дорого вогневіскі вартістю у декілька сотень галеонів. Не варто запивати їх чимось настільки дешевим.
Малфой точно не збирався дослухатись до неї. Він відкоркував пляшку, принюхався, а потому зробив пробний ковток. І одразу ж виплюнув текілу на підлогу.
- Трясця, Грейнджер! Що це за пійло? Вирішила тепер спробувати отруїти мене? 
- Я вирішила, що це буде хорошим покаранням, якщо ти все ж таки не послухаєш моєї поради і не принесеш щось на свій смак, - відповіла Герміона, посміхнувшись. – Мені казали, що текіла смачніша, якщо закушувати її сіллю з лимоном.
- Казали? 
- Сама я рідко п’ю. Тим більше зі зрозумілих причин я не п’ю з маглами, - помітила Герміона.
- Тобто ти навіть не знала, що купуєш. – Він досі кривив губи, неначе ніяк не міг позбутись від неприємного смаку у роті.
- Я просто шукала недорогий та міцний алкоголь, - відповіла вона.
- І чому я не здивований. Враховуючи, що твій «алкогольний» план – це пити портвейн і вдавати троля під мостом, - сказав Малфой, посміюючись.
У відповідь на його слова Герміона зробила невдоволене обличчя та продовжила збирати речі. Підібравши зі столу склянки з-під зіллів, вона взялась копирсатись у сумці. Дівчина лайнулась подумки. Вона забула принести Зілля тверезості. Вона збиралась взяти його з шафи на Площі Гриммо, але зовсім забула про нього через розмову із Гаррі.
- Мені час йти. Ти зможеш апарувати? – запитала Герміона, уважно поглянувши на нього. Вона не вважала розумним рішенням апарувати у такому стані.
Здавалось, Малфой задумався над її питанням на декілька секунд. Повернувши голову з боку в бік, неначе перевіряючи ясність думок, він підняв брову.
- Не думаю, що це доцільно з медичної точки зору, - нарешті сказав він.
Герміона полегшено видихнула. Вона не уявляла, що робила б, аби Малфой наполягав на тому, що достатньо тверезий для апарації. Дівчина міркувала, чи змогла б вона оглушити його, якби довелось застосовувати більш жорсткі міри.
- Добре. Мені начаклувати тобі ліжко? У мене вони погано виходять, - помітила вона.
- Так поспішаєш піти? – запитав він, встаючи та даруючи їй пронизливий погляд. Він зовсім не виглядав п’яним. – Хтось чекає тебе вдома? 
Запитання заскочило Герміону зненацька. Вона подумала про друзів, котрі зараз веселились без неї у якомусь пабі.
- Ні, - відповіла дівчина, похитавши головою.
- Мене також, - повідомив Малфой. Потому, не промовляючи ні слова і не скориставшись паличкою, він начаклував ще одну пляшку вогневіскі. – Давай вип’ємо.
Герміона здивовано подивилась на нього. Вона ніяк не могла передбачити, що їх сьогоднішня зустріч обернеться таким чином. Схоже, Малфой насправді був жахливо п’яний. Враховуючи кількість випитого ним спиртного, він взагалі повинен був вже валятись без тями.
- Не думаю, що це хороша ідея, - відповіла вона, прямуючи в сторону виходу.
- Та ну, Грейнджер, - заперечив він вкрадливим тоном та наблизився майже впритул до неї. У його руці була зажата пляшка з вогневіскі. Він досі був без сорочки. – Бідненька, нікому не потрібна цілителька. Спробуй напитись із десь, окрім річки під мостом.
Герміона відчула, як її спина торкнулась стіни, поки вона намагалась відсунутись від Малфоя. Він височів над нею, і їй довелось задирати голову, щоб зустрітись із ним поглядом. Він посміхнувся їй в обличчя.
- Ти повинна бути втішена. Зазвичай я не п’ю з іншими людьми. Випивати у компанії – дурнувата витівка. Алкоголь перешкоджає оклюменції. Вповільнює реакцію. Дійсно дурнувата витівка.
- Ти вже казав це, - помітила Герміона, стараючись намацати за спиною ручку вхідних дверей.
- Правда? – він задумливо кліпнув. – Ось бачиш… як я й казав… Але чомусь… коли справа стосується тебе, все не так… - Він зітхнув та притулився чолом до її голови. Герміона завмерла у здивуванні.
Драко підніс вільну руку до її обличчя та охопив долонею щоку, великим пальцем м’яко погладивши вилицю. Герміона відчула, як у неї перехопило дихання.
- Ти змушуєш мене приймати неправильні рішення. Я не можу зрозуміти… Щось у тобі… - Він підняв голову та злегка відсунувся, щоб поглянути їй в очі. – Що робить тебе такою особливою? 
Герміона нарешті намацала ручку та повернула її, намагаючись відчинити двері. Ті не піддались. Вона опустила погляд і побачила, що Драко притиснув двері носком черевика. Герміона поглянула на нього, і він посміхнувся.
- Нумо, Грейнджер. Де ж твоя відома грифіндорська сміливість? – підбурював він. Його голос звучав низько та хрипко. – Випий зі мною. Я навіть буду називати тебе Герміоною.
Почувши її ім’я, промовлене Драко, тілом Герміони пробігло тремтіння. Зазвичай стримана манера, з якою він говорив, зникла. Він поводив себе зовсім інакше. Несерйозно та грайливо. Неначе кіт, що спіймав у свої кігті мишу.
Герміона знову посмикала двері. Малфой, здавалось, присунувся ще ближче. Між ними майже не залишилось простору. Вона відчула на своєму обличчі жар, що йшов від його тіла. Його погляд був злегка затуманений. Герміона бачила, як блистять очі Малфоя, поки він дивився на неї зверху вниз.
Вона відчула, як серце закалатало у грудях. Герміона була вже майже готова попросити Малфоя відпустити її. Майже готова сказати йому, що він її лякає.
Вона вже збиралась заговорити, та раптом зупинилась.
Їй слід було залишитись.
Драко Малфой сам підносив їй себе на блюдці. У п’яному вигляді.
Якщо вона чекала вдалого шансу, щоб підібратись до нього, це був він. Можливо, у неї більше ніколи не з’явиться такої можливості. Навіть Драко визнавав, що, вирішивши випити з нею, помилявся. Це був ризик.
Але залишитись із ним було ризиковано для неї самої. Ця думка сплила десь на краєчку свідомості Герміони. Дівчина злегка струсила головою та вирішила її проігнорувати.
Їй необхідно залишитись.
Вона постаралась не показувати, що вже прийняла рішення на його користь.
- Я не боюсь, - сказала вона, гордо припіднявши підборіддя. Вона відпустила ручку дверей.
Малфой посміхнувся: 
- Правда? 
- Правда, - відповіла Герміона, зробивши дрібний крок йому назустріч.
Між ними зовсім не залишилось місця.
Вона вирвала у нього з рук пляшку та подивилась на етикетку. Це було марковане вогневіскі вісімдесятирічної витримки. Дівчина дістала корок та принюхалась.
Герміона швидко п’яніла, але була певна, що просто зробити вигляд у неї не вийде. Драко одразу ж розкусить її план.
Тим більше їй потрібно було випити, щоб набратись сміливості. Вона не уявляла, на що здатний Драко Малфой, коли не тримає себе у звичних жорстких рамках. Подумавши про це, вона похолола від жаху. Герміона зустрілась із його задоволеним поглядом та зробила перший ковток.
Один з них сьогодні потрапив до власної пастки. Питання полягало лише у тому, хто саме це був.

Автор _knar.m_ «Один з них сьогодні потрапив до власної пастки»: 
https://www.instagram.com/p/CL-eIFElEDc/?igshid=cddwdfv7qwah

Примітки до розділу: 

Арт: 


Автор _knar.m_ «Один з них сьогодні потрапив до власної пастки»: 
https://www.instagram.com/p/CL-eIFElEDc/?igshid=cddwdfv7qwah
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: сіра мораль, Дарк, Ангст, жертви обставин, Розвиток відносин, насилля, вагітність, драма, #Таємниці/Секрети, війна, психологічні травми, Відхилення від канону, спогади, смерть другорядних персонажів, перемога Волдеморта, втрата пам'яті, au, жорстокість, складні стосунки, антиутопія, Слоуберн
Переглядів: 339 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (39 Розділ)
Завантаження...