menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 20.04.2022 в 12:56
Фанф прочитано: 412 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (40 Розділ)


20.04.2022, 12:56
40. Флешбек 15

Від перекладача: всім привіт) це один із моїх улюблених розділів у цьому фанфіку, тому старалась перекласти його якомога краще) сподіваюсь, ви також будете в захваті від нього :) раджу читати під запропонований плейлист для додаткової атмосфери)

Плейлист
Headspace – Thomston
Love Is a Bitch – Two Feet
War Of Hearts – Ruelle
Do It For Me – Rosenfeld 
Crazy In Love – Sofia Karlberg

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYDAlnx7Sca7cnZi1VgbQg-h&feature=share

Серпень 2002.

Вогневіскі залишив гіркий присмак у неї в горлі, змушуючи стук її серця трохи затихнути. Гостре відчуття хоробрості наповнювало її зсередини.
Герміона протягнула пляшку Драко, і він зробив великий ковток. Його очі не відривались від неї. Нарешті він відвів погляд. Оглянувши порожню кімнату, Малфой дістав паличку з кобури, що була пристебнута до правої руки, і прикликав маленький диван для двох.
Герміона здивовано подивилась на нього.
- Я не збираюсь тягнутись на другий бік дивану кожен раз, коли ми будемо передавати один одному пляшку, - сказав він. Потому додав насмішкуватим тоном: - Я можу начаклувати столик посередині, якщо тобі потрібна межа.
У його очах була помітна насмішка. Він досі залишався без сорочки.
- Аби ти міг би начаклувати кілька бокалів, - відповіла вона, кинувши на нього багатозначний погляд. Герміона опустилась на диван та зачекала, поки він зробить те ж саме.
Він сів, поклавши руку на спинку за її плечем, і нахилився до неї ближче, передаючи пляшку.
- Твоя черга. Тобі потрібно багато наздогнати, - тихо сказав він. Драко був набагато ближче, чим слід.
Герміона зробила ще один ковток, поки він продовжував дивитись на неї. Коли вона спробувала повернути пляшку, він заперечив та показав жестом, щоб вона продовжувала.
- Ти пошкодуєш про це, коли я знову почну ридати у твоїй присутності, - сказала вона, знову повертаючись до своїх думок про те, наскільки ж сильно він був п’яний. Герміона вже відчувала, як алкоголь починає вдаряти їй в голову. Від вечері пройшло вже кілька годин, і тепле заспокійливе відчуття ейфорії вже охоплювало її.
- Ти не так і багато плакала, - помітив Драко, обережно відкидаючись назад. Потому з гучним зітханням полегшення він повністю сперся на спинку крісла. – Я й гадки не мав, як сильно сумував за тим, щоб прихиляти спину.
- Будь обережний протягом наступних декількох днів, - сказала Герміона між ковтками. – Якщо не будеш, шкіра може порватись, і мені доведеться перероблювати шви. Якщо хочеш… я можу продовжувати оглядати твою спину. Якщо я продовжу лікувати руни ще декілька днів, ти навіть не відчуєш їх потім. Як мінімум, не фізично.
Він посміхнувся їй та похитав головою, неначе не вірячи своїм вухам.
- Є хоча б хтось, за кого ти не відчуваєш своєї відповідальності? – запитав він.
Герміона не відповіла на питання і зробила ще один ковток вогневіскі. Раптом у кутиках її очей з’явились сльози.
- Всі мої друзі сьогодні п’ють у барі. Вони запросили мене, але я не змогла піти, - різко сказала вона.
На мить він замовк.
- Мені шкода. Ми могли б перенести зустріч, - сказав Малфой.
Герміона усміхнулась.
- Саме так. Я б просто залишила тебе зі рваними ранами на спині ще на один день заради того, щоб піти випити. В будь-якому разі я не можу навіть нормально сходити з ними повеселитись. Швидше за все, вечір скінчився б тим, що я вплуталась би у чергову люту суперечку із Гаррі та Роном.
Вона заплакала та проплакала декілька хвилин. Поки Герміона плакала, Драко вихопив пляшку з її рук та взявся осушувати її. Коли її ридання нарешті перетворились у схлипування, він усміхнувся.
- Знаєш, - сухо сказав він, - якби мені коли-небудь довелось допитувати тебе, я б пропустив тортури та легілименцію і просто влив би тобі пляшку вогневіскі у глотку. 
Герміона засміялась крізь сльози.
- О боже, який ти правий, - сказала вона, намагаючись відновити дихання та витираючи очі.
Він повернув їй пляшку, і дівчина декілька хвилин мовчки потягувала її.
- Дякую, Грейнджер, - тихо сказав він за якийсь час.
Вона слабко усміхнулась.
- Мені здавалось, ти казав, що, якщо я вип’ю з тобою, ти будеш звати мене Герміоною.
- Герміоно, - сказав він. Вона подивилась на нього. Його очі, здавалось, були непроникною маскою, коли він пильно дивився на неї.
- Так? 
Драко нічого не відповів, просто продовжував дивитись на неї, поки вона не почала червоніти. Дивитись на нього, коли на ньому не було сорочки, було ніяково. Її очі то затримувались на його обличчі, то опускались нижче, потім вона схаменулась та підійняла погляд, виявивши, що Малфой досі дивиться на неї.
- Мені здавалось, ти казав, що злишся сильніше, коли вип’єш, - нарешті нервово сказала вона.
- Зазвичай так, - відповів він. – Минулого разу, коли я напився, я замкнувся у кімнаті та зруйнував усі меблі.
- Ти не виглядаєш п’яним, - сказала Герміона. А ось вона вже почала почувати себе по-справжньому п’яною. Голова ставала важчою, і з’являлось непереборне бажання одночасно сміятись та плакати, звернувшись калачиком на дивані.
- Я не дуже розслаблена людина.
- Я вже помітила. І все ж таки ти продовжуєш робити мені зауваження про те, що саме я занадто напружена на дуелях, - суворо сказала вона. Дівчина відчула, що відповіла йому трохи більш експресивно, ніж їй хотілось би.
Він слабко засміявся.
- Моя напруга не заважає мені боротись. Б’юсь об заклад, я й зараз можу перемогти тебе на дуелі.
- Швидше за все, можеш, - зітхнула Герміона. – Але я тренувалась. Я думала, що зненавиджу ці вправи, але насправді вийшло доволі цікаво.
Він посміхнувся, і посмішка вийшла вільною та справжньою. Герміона почервоніла.
- Тобі слід одягнути сорочку, - нарешті різко сказала вона. – Ти, мабуть, замерз.
Раптом її рука опинилась у його, і він притиснув її долоню до своїх грудей. Вона злегка задихнулась від здивування та відчула, як її пульс почав стрімко набирати оберти.
- Помітно, що мені холодно? – запитав він, понизивши голос. Драко нахилився, і вони раптом опинились занадто близько. Так близько, що Герміона відчувала його дихання на своїй шиї. Її спиною пробігли мурашки. 

Автор _selkie0101 «Помітно, що мені холодно?»: 
https://www.instagram.com/p/CYWxjr3LPyW/

- Н-ні, - прошепотіла вона, дивлячись на свої пальці, що лежали на його грудях. Герміона годинами торкалась до нього, зцілювала його руни, але, коли вони були обличчям до обличчя, фізичний контакт ставав неочікувано інтимним. Вона відчувала слабке биття його серця під своїм вказівним пальцем. Не роздумуючи, дівчина злегка погладила його шкіру.
Драко різко вдихнув, і вона відчула мурашки під своєю рукою. Його рука досі накривала її долоню, але він вже не втримував її на місці. Вона провела великими пальцем по його грудях та відчула як він здригається.
Герміона відчувала, що ледь дихає – що якщо вона вдихне або видихне занадто різко, щось у повітрі зламається.
Ця мить, ця напруга між ними були схожі на крила метелика. Ніжні. Неймовірно крихкі.
Дівчина підняла на нього очі. Його обличчя було за декілька дюймів від неї. Його очі потемніли та вивчаюче розглядали її.
Драко був вражаюче красивим.
Вона не дозволяла собі помічати цього. Але, якимось чином, сп’янівши та відчуваючи його серцебиття під пальцями, вона змогла розгледіти це. Холодність зникла з його обличчя, а його шкіра була теплою, його дихання на її шкірі було теплим. 
Герміона не могла пригадати, коли перестала боятись його.
- Повинен зізнатись, - промовив він тихо, неначе це було секретом, - якби хтось сказав мені, що ти станеш такою красивою, я б ніколи не наблизився до тебе. Я був вражений, коли знову побачив тебе.
Вона спантеличено втупилась у нього.
- Ти неначе троянда на кладовищі, - сказав він, і його губи зігнулись у гіркій посмішці. – Цікаво, у що ти перетворилась би без війни? 

Автор innaargent «Ти неначе троянда на кладовищі»: 
https://www.instagram.com/p/CXTnE6VMzco/

Автор adraart «Ти неначе троянда на кладовищі»: 
https://www.instagram.com/p/CZZY-cAKytT/

Автор fleureia «Ти неначе троянда на кладовищі»:
https://artfleureia.tumblr.com/post/648031611085045760/if-anyone-had-told-me-that-youd-become-so

Автор lwaayys «Ти неначе троянда на кладовищі»:
https://twitter.com/lwaayys/status/1435636301781295111?s=21

- Я ніколи про це не думала, - сказала вона.
- Мене це не дивує, - тихо відповів він. Він протягнув руку та спіймав локон, що вибився з її коси. – Твоє волосся залишилось таким самим? 
Вона злегка фиркнула.
- Так. Майже.
- Неначе це ти, - сказав він, вертячи локон так, що той обернувся навколо кінчика його пальця. – Зв’язана та у пастці, але все одно така ж, як і раніше.
Герміона близько хвилини дивилась на нього, а потому на її очі навернулись сльози. Його очі розширились.
- Боже, Грейнджер, - поспішно сказав він, - не плач більше.
- Вибач, - сказала вона, прибираючи від нього руку та витираючи сльози. Їй стало холодно

Автор _knar.m_ «Ти неначе троянда на кладовищі»: 
https://www.instagram.com/p/CZsIV_6qna-/

Коли Герміона знову поглянула на нього, на його обличчі була написана задумливість.
Вона ніколи раніше не думала, що його обличчя настільки виразне. До цього моменту все здавалось маскою. З короткими проблисками чогось справжнього, що виринали час від часу.
Поки вони сиділи там, Герміона майже думала, що бачить його справжнього.
І він виглядав…
Сумним.
Самотнім.
Неначе його серце було розбите.
- Я попереджала, що почну плакати, якщо ти мене напоїш, - нагадала вона йому.
- Я знаю. Я не проти. Просто не хочу бути причиною цього сьогодні увечері, - сказав Драко, відводячи погляд та забираючи руку з її волосся.
Вона зробила ще один ковток вогневіскі та протягнула пляшку йому. Вона була заповнена менш ніж на чверть.
Драко взяв її та оглянув кімнату. Вираз його обличчя раптом став гірким. Повітря навколо нього раптом похололо.
Герміона впізнала цю зміну. Вона була схожа на її раптові сльози. Йому щось прийшло в голову. Спогади, котрі його розривали. Алкоголь зробив тоншими його оклюменційні стіни, і він не міг більше стримуватись, щоб не відчувати це.
Тихий. Злий. Як він і казав.
Не роздумуючи, вона потягнулась та взяла його найближчу до неї руку. Ліву.
Він подивився на неї. Дівчина обхопила його руку своїми та провела великими пальцями по його долоні. Розгладжуючи її. Вона відчувала ледь помітні судоми, що залишились від тортур Круциатусом. 
- Коли ти встиг стати амбідекстром? – запитала вона.
Він здивовано зустрівся із нею поглядом. 
- Як ти гадаєш? – запитав Драко за мить.
- Кобура від палички у тебе на правому зап’ясті, але ти завжди використовував цю ж руку, коли боровся зі мною, - сказала вона. – І в тебе однакові мозолі від палички на обох руках. Я помітила це того дня, коли вперше почала зцілювати твої руни.
- Ти занадто розумна, - сказав він.
Герміона посміхнулась.
- Ти лише зараз це зрозумів? 
Він фиркнув.
- І скромна, - сухо додав він.
Вона дістала паличку та пробурмотіла закляття, постукуючи кінчиком по його руці. Намагаючись заспокоїти судоми, що залишились.
- Ти не зобов’язана продовжувати зцілювати мене, Грейнджер, - сказав він за мить. Вона відчула, як знову червоніє під його пильним поглядом.
- Герміона, - нагадала вона йому. – Ти виглядав сумним. І я не знала, чи можу я обійняти тебе, щоб тобі стало краще. Ось я й подумала про це. Я вирішила, що зцілення – принаймні те, чого ти хочеш і чому не будеш противитись. 
Він замовк, а вона продовжувала масажувати його руку. Пробігаючи пальцями по його пальцях.
- А якщо я захочу чогось іншого? – тихо сказав він.
Її руки завмерли, і вона поглянула на нього. Здавалось, увесь кисень у кімнаті раптом зник. Її серцебиття потроїлось, і в грудях раптом стало порожньо.
- Чого ж ти хочеш? – обережно запитала Герміона. Вона вивчала його обличчя. Його очі були темними, але вираз обличчя залишався розслабленим. Допитливим. Його волосся впало на чоло, пом’якшуючи кутасті риси обличчя. Він виглядав зовсім юним.
- Може, розпустиш своє волосся для мене? Я хочу подивитись, - сказав він.
Вона кліпнула.
- Серйозно? – недовірливо запитала Герміона.
Він лише коротко кивнув.
Вона повільно підняла руку та витягнула шпильки. Коси впали донизу, дівчина зняла з них шпильки та почала повільно пробігати пальцями по волоссю, розпускаючи його з кожного боку. Досягнувши маківки, вона ще раз провела пальцями по волоссю та опустила руки на коліна.
- Ось. Моя грива.

Автор Avandell «Моя грива»:
https://www.instagram.com/p/CALw1Uan11A/

Протягом декількох секунд він дивився на неї у тиші.
- Я й не знав, що вони такі слухняні.
- Коси роблять їх більш слухняними, - сказала вона, оглядаючись навколо, не знаючи, куди дивитись. Вона зібралась шпильки та заховала їх до кишені. Кінчик довгого локону торкнувся її зап’ястя, і вона злегка здригнулась.
Герміона не звикла до розпущеного волосся. Зазвичай вона розпускала його лише для того, щоб прийняти душ, а потім одразу ж заплітала назад. Вона почувала себе майже вікторіанкою, немов розпущене волосся відкривало щось глибоко інтимне у ній самій.
Драко нахилився вперед та запустив пальці у її волосся біля скроні. Його обличчя досі виражало допитливість. Вона здригнулась, і у неї перехопило подих, коли Герміона відчула, як його пальці ковзнули вниз до її талії.
- Вони м’якші, ніж я очікував, - сказав Драко. Він не відводив від неї погляду. Ніхто ніколи не цікавився її волоссям. Все це спілкування виходило за межі її зони комфорту, і вона гадки не мала, що повинна була сказати або зробити.
Дівчина подивилась на нього і зрозуміла, що його погляд злегка затуманився. Драко був дуже, дуже п’яний.
Раптом його обличчя опинилось ще ближче. Всього за кілька сантиметрів від неї. Його рука ковзнула вверх по її шиї та заплуталась у завитках її волосся біля голови. Це було так…
Уразливо.
Інтимно.
Чуттєво.
Він більше не дивився на її волосся. Він не зводив очей з її обличчя. З її губ.
Вони були так близько.
- Якщо ти не хочеш, щоб я тебе поцілував, то повинна сказати про це прямо зараз, - сказав він.
Вона відчувала дихання від кожного слова на своїх губах. 
Все здавалось нереальним. Незвичайним. Сумбурним та повним відчуттів.
Вона відчувала, як важкість її життя давить на неї, давить так, що вона ледь здатна дихати.
Але також вона відчувала руку Драко у своєму волоссі. Він був ніжніше, ніж вона думала. Теплим на дотик. Красивим. І так близько, що вона відчувала його дихання.
Він дивився на неї так, неначе бачив саму її сутність.
І він запитував дозволу.
Якби вона не заговорила з Гаррі того вечора. Якби не була така п’яна. Якби не була така самотня. Якби вечірнє одкровення не полягало у тому, що Драко Малфой дійсно хороший, коли п’яний, вона могла б вчинити по-іншому.
Але вона цього не зробила.
Вона поцілувала його.
Справжнім поцілунком.
Смак вогневіскі відчувався на губах кожного з них.
Щойно її губи торкнулись його, Драко одразу ж взяв всю ініціативу на себе. Неначе вона випустила щось у ньому назовні. Його рука в її волоссі напружилась, і він притягнув її ближче, вмощуючи дівчину собі на коліна.
Вона поклала руки йому на плечі, коли він поглибив поцілунок. Він потягнув її за волосся, щоб вигнути шию назад, і ковзнув іншою рукою вниз по її горлі. Ковзнув пальцями по її шкірі, по ключицях та плечах, по згину горла, немов оцінюючи її.
Вона провела рукою по його підборідді та волоссю. Коли її долоня ковзнула його вилицею, він на мить притиснувся до неї обличчям.
Він так зголоднів за доторками.
Він торкався до її тіла, і вона притискалась до нього сильніше. Вона й не підозрювала, як сильно хоче, щоб до неї торкались.
Що вона також зголодніла за близькістю.
Драко ковзнув рукою по краю її сорочки, зачепивши шкіру на животі, потому повільно завів долоню під одяг і провів по її поясниці. Притискаючи її до свого живота так, що довелось вигнути спину, щоб продовжувати цілувати його.
Поцілунки були неспішними. Вивчаючими. Він знову торкнувся її волосся, змінюючи темп, і повільно поцілував. Злегка торкнувшись губами її губ, так, що вона здригнулась, перш ніж він ніжно прикусив її губу. Потому кінчик його язика ковзнув по укусу. Вона ахнула, і коли її рот відкрився, він поглибив поцілунок, ковзаючи язиком по її губах.
Його поцілунок був на смак одночасно крижаним, вогняним та гріховним.
Герміона провела руками по його плечах, вивчаючи його. Твердий та блідий, як мармурова статуя, але одночасно теплий. Він був таким теплий на дотик. Вона запустила пальці у його волосся та м’яко потягнула за нього, вигинаючись назустріч йому, поки він пестив її талію, і вона затремтіла. Напруга почала накопичуватись всередині неї.
Вона ніколи цього не робила…
Голос в глибині її свідомості жорстко нагадав, що їй слід лише зіграти ці почуття. Вона злегка здригнулась, немов ця думка фізично вразила її.
Драко взяв її за волосся, щоб відкинути голову назад та оголити шию. Залишивши її губи, він взявся цілувати її підборіддя та шию, поки вона не застогнала і не пригорнулась до нього.
Почуття, котрі вона відчувала, були непідробними.
Вона не вміла вдавати.
Вона обхопила його обличчя руками та притягнула його губи до своїх. Люто притиснувшись до них, Герміона обвила його руками. Намагаючись відчути його повністю.
Їх тіла були притиснуті один до одного, і дівчина не була певна, чи відчуває вона своє серцебиття чи його. Можливо, їх серця бились в одному ритмі.
Вона так втомилась від самотності.
Вона так втомилась від того, що їй доводиться виконувати свої обов’язки. Цілителька. Руйнівниця темних проклять. Володарка зіллів. Зв’язний Ордену. Шльондра.
Як наче вона стала кимось з цього списку, тому що бажала цього.
Герміоні хотілось заплакати, але вона не змогла, лише поцілувала Драко ще шаленіше, і він відповів їй з тим самим жаром.
Його руки блукали під її сорочкою, пестячи груди через бюстгальтер. Він легко провів великими пальцем по соску крізь тканину, так що вона здригнулась та вигнулась дугою.
Герміона чула його дихання, коли він відірвався від її губ та почав вкривати поцілунками підборіддя, злегка дряпаючи зубами ключицю.
Драко ковзнув рукою під бюстгальтер та провів великим пальцем по соску. Герміона відчула, як самоконтроль руйнується під його доторком і як вона жадає більшого. Дівчина прикусила губу та тихо застогнала, коли він повторив рух. Вона вчепилась у його плечі.
Він припідняв її бюстгальтер та стиснув оголені груди. Його рот обпалював стик її шиї та плеча, і Герміона відчула, як він злегка посмоктує шкіру.
Її рука ковзнула його плечем, відчуваючи слабкі обриси рун. Вона м’яко торкнулась їх. Герміона провела пальцями іншої руки по його грудях, відчуваючи напруженість м’язів. Запам’ятовуючи контури його тіла і те, як Драко реагував на її доторки. Він притискався до її руки.
Драко застогнав, ткнувшись їй у шию. Стогін задоволення, а не болю. Вібрація цього звуку розливалась по її грудях гарячіше, ніж обпалююче відчуття від вогневіскі.
Вона задихнулась, коли він продовжив дражнити її груди, цілувати та посмоктувати плече.
Вона й не підозрювала, що може відчувати так багато речей одночасно. Що всі ці відчуття могли змішуватись у її тілі, перетворюючись у щось більше, ніж вона сама.
Вона відчувала, як тане у своїх відчуттях та емоціях.
Герміона не усвідомлювала, що його руки та дихання, його губи та язик, його тверде тіло, притиснуте до неї, доторк його волосся до шкіри можуть так сильно впливати на неї емоційно.
Вона й гадки не мала, що те, як Драко відкликався на її доторки та тіло, вплинуть ще сильніше.
Вона не знала, що це можливо.
Ніхто їй не сказав. Ніхто не попередив. 
Герміона не розуміла, що може вплинути на нього таким чином. Не очікувала, що сподобається йому фізично. Він ніколи не здавався зацікавленим у її зовнішності.
«Кістлява». Саме так він назвав її, побачивши оголеною. Він сказав, що хотів би попросити когось іншого.
Вона злегка здригнулась.
Ще одна небажана думка прийшла їй в голову.
Вона могла бути ким завгодно. Драко просто був самотній та захотів би будь-яку, хто торкнувся б до нього.
До горла підступив ком, і Герміона не змогла його проковтнути. Її руки завмерли, і вона зі всіх сил старалась дихати без сліз.
Драко помітив це. Він підняв голову, відриваючись від її плеча, і пильно поглянув на неї. Потому гірко посміхнувся, прибрав руки, акуратно розправив на ній одяг та зняв її зі своїх колін.
- Тобі час йти.
Його голос був холодним. Жорстоким. І повертав до реальності.
Його маска знову повернулась на своє місце.

Примітки до розділу: 

Арти: 


Автор _selkie0101 «Помітно, що мені холодно?»: 
https://www.instagram.com/p/CYWxjr3LPyW/
Автор innaargent «Ти неначе троянда на кладовищі»: 
https://www.instagram.com/p/CXTnE6VMzco/
Автор adraart «Ти неначе троянда на кладовищі»: 
https://www.instagram.com/p/CZZY-cAKytT/
Автор fleureia «Ти неначе троянда на кладовищі»:
https://artfleureia.tumblr.com/post/648031611085045760/if-anyone-had-told-me-that-youd-become-so
Автор lwaayys «Ти неначе троянда на кладовищі»:
https://twitter.com/lwaayys/status/1435636301781295111?s=21
Автор Avandell «Моя грива»:
https://www.instagram.com/p/CALw1Uan11A/
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: війна, жорстокість, смерть другорядних персонажів, втрата пам'яті, вагітність, спогади, насилля, Дарк, складні стосунки, Відхилення від канону, сіра мораль, Слоуберн, Ангст, перемога Волдеморта, Розвиток відносин, антиутопія, жертви обставин, психологічні травми, #Таємниці/Секрети, драма, au
Переглядів: 412 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (40 Розділ)
Завантаження...