menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 21.04.2022 в 10:53
Фанф прочитано: 464 рази
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (41 Розділ)


21.04.2022, 10:53
41. Флешбек 16

Плейлист

I Know You - Skylar Grey
Weaves – Dean Lewis 
Sacrifice – Black Atlass & Jessie Reyez
Love Me Wrong - Isak Danielson
Battle Cry – Imagine Dragons 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYC-fFneglVqxoC8bGwKMVPd&feature=share

Серпень 2002.

Герміона зробила різких вдих, щільно стискаючи губи, щоб не розплакатись.
- Я занадто п’яна. Я не зможу зараз апарувати, - сказала вона. – Я попереджала тебе, що почну плакати, якщо вип’ю. Я не знаю, як стримати всі ці емоції у такому стані.
Сказавши це, Герміона притиснула долоні до рота, стараючись не розридатись ще сильніше. Сльози стікали щоками та капали з пальців, притиснутих до губ.
Драко зітхнув.
- Ну і чому ти плачеш зараз? – запитав він, поки вона продовжувала намагатись впоратись зі сльозами.
- Тому що я жахливо самотня і цілуюсь із тобою тут, хоча ти навіть не вважаєш мене привабливою, - визнала дівчина гірко.
Декілька секунд Драко просто мовчки дивився на неї, а потому відкинув голову на спинку дивану та втупився у стелю.
- Чому, ти гадаєш, я тебе поцілував? – нарешті напружено запитав він за хвилину.
Губи Герміони здригнулись, і вона відвела погляд.
- Просто тому я була поруч, - тихо відповіла дівчина.
- Чому ж ти поцілувала мене? – запитав він, відірвавшись від споглядання стелі та поглянувши на неї.
Герміона розглядала дошку, що випирала з підлоги, ніяково вертячи в руках пасмо свого волосся.
- Тому що ти сприймаєш мене як особистість. Мої друзі ставляться до мене виключно як до цілительки, - сказала вона гірко. – Коли ми посварились із Гаррі, він вибачився переді мною за те, що образив мене як професіонала. Немов мене зачепило саме це. Якимось чином поруч з тобою я згадую, що, не дивлячись на все, що відбулось зі мною за час війни, десь глибоко у мені досі існує та дівчина, якою я була раніше.
Герміона прикусила губу, стараючись знову не розридатись. Вона схопила з підлоги пляшку, яка, схоже, перемістилась туди під час всіх їхніх поцілунків, і зробила декілька жадібних ковтків вогневіскі. Дівчина сподівалась, що якщо доп’є пляшку до кінця, то зможе сп’яніти достатньо, щоб нічого не відчувати.
Малфой відвів погляд та відкинувся на спину дивану, прикривши очі рукою. Зробивши останній ковток вогневіскі, Герміона поглянула на нього. Рука Драко, що до цього прикривала його очі, тепер розслаблено лежала на дивані – він спав.
Вона довго розглядала його обличчя, вивчаючи його риси так уважно, як ніколи не дозволяла собі раніше. Поступово її повіки почали важчати. Їй потрібно було зробити щось… Вона не могла пригадати, що саме. Думки важко вертілись у голові. Можливо, їй слід було встати з дивану? Або начаклувати ліжко? Її погляд затуманився. Дівчина продовжувала розглядати обличчя Драко, поки не заснула.
Герміона не знала, як за ніч вони перемістились так, що, прокинувшись уранці, опинились в обіймах один одного. Здавалось дивом, що при цьому ніхто з них не звалився з вузького дивану. Вони лежали, щільно притиснувшись один до одного. Їх руки були переплетені. Якби голова Герміони не розколювалась від болю, дівчина одразу відсунулась би від Драко. Замість цього вона лежала, придушена до дивану його тілом та паралізована жахом.
Драко різко розплющив очі, і вона побачила на його обличчі такий самий жах та паніку, коли він зрозумів, як тісно вони притискались один до одного.
Він постарався звільнити руку з-під її спини, і вони небезпечно захитались на самому краю дивану.
- Якщо ти звалимось з дивану, мене виверне прямо на тебе, - поспішила сказати Герміона. Малфой одразу ж завмер, і вони втупились один в одного.
- І що ти пропонуєш, всезнайко? – нарешті запитав він.
- Мені треба хвилинку зметикувати, - відповіла Герміона, заливаючись фарбою. Вона заплющила очі, намагаючись придумати рішення. Вона старалась не думати про те, що Драко був занадто тісно притиснутий до неї. Досі без сорочки. Повітря у кімнаті охололо за ніч, але його шкіра залишалась теплою, а дихання, що торкалось її щоки – гарячим. Тіло Драко було переплетено з її, а рука під її спиною змушувала дівчину притискатись до нього грудьми. Щось тверде впиралось їй в стегно, і за декілька секунд збентеження вона відчула, як воно слабко смикнулось… О боже!
Вона не буде думати про це. Тому що нічого не помітила. Герміона повторювала це подумки як мантру. Вона буде думати лише про те, як їм з Драко піднятись з дивану так, щоб одного з них не вивернуло на іншого.
Драко лежав прямо на ній, і його рука, що знаходилась ближче до краю дивану, була притиснута до її талії. Коли він знову спробував висунути ту з-під спини Герміони, вони небезпечно захитались, ризикуючи опинитись на підлозі.
Можливо, якби він спустив першими її ноги, то потому торкнувся б колінами підлоги та зміг би злізти з неї. Але Герміона боялась, що, якщо він спробую сповзти на підлогу, це призведе до того, що їй стегна будуть торкатись ще тісніше…
- Гадаю, якщо я спущу свою ліву ногу… - почав Драко.
- Не смій! – різко викрикнула Герміона, відчуваючи, як палає її обличчя.
- Бляха, Грейнджер, не волай, - зморщившись, злісно сказав він.
- Просто… дай мені ще трохи подумати, - сказала Герміона, жаліючи про те, що вчора не заснула на підлозі.
- Просто, бляха, неймовірно, - тихо вилаявся він.
Герміона відчула, як в її грудях розгорається роздратування змішане зі зніяковінням через ситуацію, яка склалась.
- Не треба звинувачувати у цьому мене. Я взагалі-то хотіла піти додому минулого вечора. Це ти заблокував двері та вимагав, щоб я з тобою випила, - сказала Герміона різко.
- Я був п’яний. Повинен відмітити, що я виявився у подібному стані, дотримуючись твоїх професійних порад, - на його обличчі була зневага.
- Ну вибач, що запропонувала тобі щось, що допомогло зменшити твій біль, - відповіла вона, пропалюючи Малфоя поглядом. – Якби моя допомога була тобі така неприємна, міг би звернутись за лікуванням до іншого цілителя.
- Взагалі-то, я саме збирався так вчинити, - сказав він холодно.
Герміона відчула, як у грудях закололо від його слів. На декілька митей вона завмерла, а потому різко штовхнула Драко так, щоб той не втримався на дивані та звалився на підлогу. Герміона встигла швидко сісти, щоб не впасти з дивану разом з ним.
Його голова зі стуком вдарилась об підлогу з дошок.
- Ти йобане стерво, - простогнав він, схопившись за голову.
Піднявшись з дивану, Герміона посміхнулась, дивлячись на нього зверху вниз.
- Думаю, ця істина вже всім відома, - відповіла вона, стиснувши губи у тонку риску.
Дівчина схопила свою сумку з підлоги та різко відчинила вхідні двері.
- Якщо у тебе є якась корисна інформація, залиш сувій. Я зайду за ним пізніше, - сказала Герміона, швидко покидаючи хижу, і одразу ж апарувала, не дочекавшись реакції Малфоя.
Вона приземлилась неподалік від будинку на Площі Гриммо. Живіт Герміони звело різким спазмом, і її вивернуло в одну з розташованих поруч огорож. Очистивши траву під ногами закляттям, дівчина витерла рот та почала копирсатись у сумці у пошуках зілля від похмілля, котре вона збиралась дати Драко після процедури.
Герміона залпом проковтнула зілля. Вона відчула, як тремтять її губи, поки вона старалась не заплакати, обдумуючи події минулої ночі вже з тверезим розумом.
Вона поцілувала Драко Малфоя. І не раз. Вона дозволяла йому цілувати себе та відповідала на його поцілунки. Вона хотіла цього.
Востаннє вона цілувалась на четвертому курсі з Віктором Крамом. Але Герміону хвилювало не це.
Стоячи на порожній вулиці та нервово вертячи ручку своєї сумки, вона хвилювалась про те, що провалила свою місію. Драко на якийсь час дозволив їй побачити себе без маски. Він хотів, щоб вона залишилась із ним. Хотів поцілувати її. А вона зіпсувала все через те, що була п’яною, розгубленою та невпевненою у собі.
Герміона не вважала, що переспати з ним стало б правильним кроком, але минулого вечора вона повинна була притримуватись хоча б якогось плану. Повинна була відпрацювати якусь стратегію. Замість цього її почали долати сумніви, і Малфой відчув це.
Він говорив, що не збирається примушувати її до чогось. Він завжди підкреслював це у розмовах. У мить, коли вона засумнівалась, Малфой знову навколо себе побудував непроникні стіни.
Минулого вечора Герміона навіть не думала про своє завдання. Драко казав їй, що вона красива і торкався її волосся. Здавалось, він розумів її почуття. Вона хотіла поцілувати його.
Якби вогневіскі не зробив її такою невпевненою у собі, можливо, вона б переспала з ним. Дівчина не могла уявити, що чиїсь доторк може так вплинути на неї. Не могла уявити, що його реакція на її доторки розбудить щось глибоко приховане у ній самій.
Теоретично вона розуміла, що таке секс та романтичні стосунки. Але на ділі дівчина зовсім не розбиралась у таких речах та почувала себе настільки розгубленою, немов її кинуло до відкритого океану.
У неї не було ні часу, ні можливості побудувати стосунки з кимось. Ні коли вона навчалась за кордоном, ні коли повернулась додому. Більшість її ровесників не мали доступу до лабораторій, у яких Герміона варила зілля або займалась дослідженнями, а відвідування у лікарнях було суворо обмежені. До того моменту, як пацієнти одужували достатньо, щоб звернути на неї увагу, їх, як правило, переводили до інших шпиталів.
У неї просто не було шансу познайомитись з кимось.
Спостерігаючи за Роном та його численними зв’язками на одну ніч, Герміона зробила висновок, що секс не вимагає емоційного контакту між партнерами. Наче це щось знеособлене, що доставляє фізичне та моральне задоволення. І що провівши з кимось одну ніч, нескладно розійтись наче нічого й не було, навіть знаючи, що твій партнер знайде собі когось нового вже наступного дня.
Герміона думала, що, якщо коли-небудь їй доведеться піти на цей крок з Малфоєм, вона зможе обійтись без емоцій. Вірила, що, якщо буде дивитись на все раціонально, це ніяк не зачепить її. Збиралась слідувати пораді «розслабитись та думати про Англію», котру давали дівчатам перед першою шлюбною ніччю. Жінки вчиняли так протягом декількох сотень років.
Але вона помилилась.
Те, що вона відчула, цілуючи Драко, торкаючись до нього, було, напевно, найпотаємнішим переживанням у її житті, що пробудило незрозумілу тугу в її грудях. Тугу за чимось, що вона хотіла б відчути знову.
Почуття, що вона відчула, здавались майже сакральними. Їх поцілунки не були спланованими. Герміона захотіла поцілувати того, хто був у ній щиро зацікавлений. Хто здавався таким самим самотнім, як і вона сама. Того, хто розумів, яким темним був оточуючий їх світ, і не злився на неї за те, що вона хотіла виграти війну будь-якою ціною.
Їй хотілось, щоб для нього минулий вечір означав стільки ж, скільки для неї. Розуміння, що це, швидше за все, було не так, неначе надламало щось всередині. Напевно, він був таким самим, як Рон, і для нього все це залишалось просто задоволенням фізичних потреб.
Те, що вона надавала цьому великого значення, здавалось жахливо несправедливим. Гірше за все, вона хотіла відчути це знову не дивлячись ні на що.
Герміоні здавалось, що розум та тіло зрадили її. Вона більше ніколи не хотіла бачитись із Драко. Вона відчувала, що зустрічі із ним тепер завжди будуть приносити біль.
Він бус Смертожером. Вбивцею. Шпигуном. Її задачею.
Але вона все одно хотіла знову відчути його руки на своїй шкірі, відчути, як він заривається пальцями у її волосся. Побачити, як він реагує на її доторки.
Ніколи раніше дівчина не бажала нічого подібного і не знала, як ігнорувати ці нові емоції. Вона не уявляла, як перестати хотіти відчути їх знову. Вона не могла впоратись із ними за допомогою оклюменції.
Герміона вміла втихомирювати свою свідомість. Але це нове бажання було чимось більшим. Воно пронизувало всю її сутність.
Але все це не мало значення. Було неважливо, хотіла вона його бачити чи ні. Нікого не хвилювало, що вона відчувала. Її завдання залишалось колишнім: підтримувати інтерес Драко та змусити його зберегти вірність Ордену.
Герміона ковтнула гіркоту, що з’явилась від зілля, та попрямувала на Площу Гриммо.
- Чорт забирай, Герміоно! – скрикнув Рон, коли вона ввійшла.
Він сидів у вітальні разом з рештою мешканців будинку, що страждали від безсоння.
Герміона здивовано подивилась на нього.
- Що сталось з твоїм волоссям? – запитав він.
- Зачепилась за кущ з ожиною, - без запинки збрехала вона.
- А здається, наче боролась із кнізлом, - сказав Рон жартівливо.
Герміона розгублено кивнула.
- Я й забув, що твоє волосся виглядало так, - додав він після того, як декілька секунд просто розглядав її. – Тобі дуже личить, коли ти заплітаєш їх у коси.
Герміона змусила себе слабко посміхнутись у відповідь та відчула, як тремтить її нижня губа.
- Ти правий. Краще тримати їх прибраними у косу, - сказала вона. – Я так відвикла від розпущеного волосся, що навіть не знаю, що з ним робити, коли воно не заплетене.
Вона не хотіла ні з ким розмовляти. І вона зовсім не хотіла зараз обговорювати своє волосся.
Герміона поспішила піднятись сходами та зайняти ванну кімнату, щоб прийняти душ. Вона жорстко терла шкіру губкою, неначе старалась стерти будь-які спогади про доторк рук Драко. Вода у душі була обпалююче гарячою, але дівчина не могла змусити себе вимкнути її. Змивши із себе мило, вона ще довго стояла від душем, даремно тратячи час, якого у неї не було.
«Це були не сльози, - повторювала вона собі. – Це була лише вода, що стікала обличчям».
Вийшовши з душу, Герміона лише злегка промокнула волосся рушником, одразу ж взявшись заплітати мокрі пасма у дві тугі французькі коси, котрі скріпила невидимками на затилку. Тепер її волосся виглядало акуратно. Жодне пасмо не вибивалось із зачіски.
Герміона проводила інвентаризацію зіллів, коли її відшукав Кінгслі.
- Грейнджер, ти потрібна у «Мушлі», - сказав він.
Вона на секунду завмерла, перш ніж обернутись та намалювати у повітрі руну, спрямувавши паличку на непоказного вигляду сундук, що стояв на підлозі. Його кришка відкинулась, і Герміона дістала невеликий шкіряний портфель. Відкривши його, вона перевірила, що всі необхідні зілля були на місці.
- Я готова, - сказала дівчина, стараючись заспокоїти шалений стукіт свого серця та ігноруючи неприємне почуття, що сковувало живіт.
Герміона попрямувала за Кінгслі до виходу з будинку. Вийшовши на ґанок, вони апарували.
 Коли вони приземлились, поруч не виявилось знайомого котеджу Білла та Флер. Герміона знала, що вони насправді й не збирались апарувати туди.
Вони стояли біля входу до вузької печери. Кінгслі наблизився до каменів та постукав паличкою по величезному валуну.
Камені біля ніг Герміони затремтіли та почали розходитись у боки, відкриваючи доступ до сходів, що йшли під землю. Декілька секунд дівчина стояла, щільно стиснувши губи, перш ніж зробити крок на першу сходинку.
Біля підніжжя сходів її чекала Габріель Делакур, вона як завжди вражала своєю неземною красою.
- Е’міона, я спіймала ще одного! – оголосила вона тріумфуюче. – У нього немає Мітки, але, я думаю, він важливий, тому що п’одовжує завдавати т’уднощі.
Габріель було новобранкою Британського Спротиву. Вона залишалась однією з небагатьох прихильників Французького Спротиву, котрі встигли втекти до інших частин Європи, коли Волдеморт захопив Францію. Всі її друзі та однокласники загинули. Вона була повна бажання помститись.
Замість того, щоб офіційно прийняти її до лав Британського Спротиву або Ордену, Кінгслі вирішив зробити Габріель членом секретної розвідувальної групи, про яку не знав майже ніхто з бійців їх сторони.
Шпигуни Кінгслі збирали інформацію по всій Європі. Здебільшого вони були добровольцями, не прив’язаними до Спротиву. Кінгслі не сильно завантажував їх правилами та обмеженнями стосовно того, які способи вони могли використовувати для здобуття інформації. Його влаштовували будь-які методи до тих пір, поки отримані свідчення виявлялись корисними для Ордену.
Шпигуни повинні були не лише добувати інформацію, але й привозити із собою назад до Англії тих, за ким слідкували, щоб помістити у в’язницю. Герміона була необхідна для того, щоб зцілити ув’язнених перед тим, як їх відправлять у магічну кому. Габріель відрізнялась особливим талантом до збору інформації. Вона пускала у хід свої чари вейли, щоб привабити та спіймати ціль, а потому допитувала чаклунів так, як їй хотілось. Майже завжди вона поверталась до Англії із великою кількість корисних свідчень, у рідкісних випадках – із живими поленими. 
Герміона підозрювала, що вона вбивала більшу частину своїх жертв після того, як закінчувала допит. Очі Габріель горіли холодним тріумфом, що показував, що молодша сестра Флер була звикла до болю та з готовністю завдавала страждань іншим. Красива молода дівчина завжди вдягала одяг, що закривав все її тіло за виключенням обличчя.
Коли Габріель поверталась до Англії із полоненими, це означало, що вона не змогла добитись від них інформації. У такому випадку вона залишала їх для роботи Кінгслі та Муді із їх класичними методами допиту: легілименцією, Сироваткою правди та психологічним тиском.
Кожен раз, коли Кінгслі апарував разом з Герміоною на пляж, вона не знала, чого їй слід очікувати.
Вона старалась морально підготуватись.
Дівчина відчинила двері та побачила перед собою молодого чоловіка, прив’язаного до стільця. Навколо нього на підлозі скупчились у невеликі калюжі краплі крові.
Герміона зробила глибокий вдих, поклала свій шкіряний портфель на стіл та відкрила його. Діставши склянки із зіллями, вона акуратно розставила їх на стільниці. Закінчивши із приготуваннями, дівчина підійшла ближче до чоловіка та наклала на нього діагностичні чари.
У нього не виявилось жодних серйозних травм. Нічого, що могло б загрожувати його життю. Герміона побачила багато незначних пошкоджень у місцях із великою концентрацією нервових закінчень. В основному травмованими виявились його руки і – Герміона напружено ковтнула – геніталії.
Чоловік знаходився при тямі, але ігнорував Герміону, що було передбачувано.
Її робота полягала у тому, щоб підлікувати полоненого перед тим, як Кінгслі розпочне допит. Це робилось не з доброти душевної, а швидше через бажання залякати полоненого ще більше. Щоб він з жахом очікував того, що відбудеться з ним далі.
Іноді такого трюку було достатньо для того, щоб людина не витримала та почала видавати інформацію прямо під час лікування.
Вперше, коли Герміону привели у це місце і вона дізналась, що Орден дозволяє використовувати тортури для отримання інформації, вона розлютилась. Між використанням темної магії для самозахисту та тортурами була велика різниця. Герміона вважала, що, якщо вона погодиться зцілювати ув’язнених, вона, можна сказати, підтримає Орден з його бездушною стратегією допитів. Кінгслі абсолютно не зачепили її спроби переконати його припинити застосування тортур. Він нагадав дівчині, що в Ордені не існувало нікого, хто міг би зрівнятись із нею у цілительській майстерності, і якщо вона не буде лікувати ув’язнених, то їх просто стануть залишати у тому стані, у якому доставили до Англії.
Герміона намагалась умовити Кінгслі не давати шпигунам можливості вибору методів допиту. Вона запропонувала приготувати більше Сироватки правди. Тоді Кінгслі відповів їй, що члени розвідувальної групи не мали потреби у цьому зіллі. Вони жадали помсти. Найнявши їх для роботи на Спротив, він лише спрямовував їх злість у потрібне русло. Ордену потрібні були шпигуни, готові піти на все. Їм потрібні були люди, котрі не сумнівались у критичні моменти, котрі могли піти до кінця. Кінгслі нагадав їй, що те, як вчиняли з полоненими Смертожери, було у мільйон разів гірше. Неначе Герміоні потрібно було нагадувати про це, коли вона сама й займалась лікуванням тих, кого тримали у лабораторіях Смертожерів.
Вона відчувала себе монстром кожен раз, коли її викликали для зцілення полонених. Навіть якби вони були Смертожерами, дозвіл Ордену катувати людей виходив за межі людяності.
- Я збираюсь спочатку зцілити твої руки, - м’яко звернулась вона до чоловіка.
Герміона опустилась на підлогу біля нього і, взявши його за праве зап’ястя, піднесла ближче до світла.
Спритним рухом палички вона розсипала анальгетик по руці чоловіка, приділивши особливу увагу пальцям. Судячи зі всього, йому під нігті вганяли голки.
Коли зілля ввібралось у шкіру, Герміона почала зцілювати пошкоджені тканини.
Вона встигла вилікувати три пальці на правій руці, перш ніж він заговорив.
- Я знаю тебе, - сказав чоловік, піднявши голову.
Герміона поглянула на нього. Він виглядав смутно знайомим. Щільно складений, темноволосий, з обличчям зарослим густою щетиною. Його передпліччя та кисті рук були вкриті волоссям.
- Ти бруднокровна сучка Поттера, - сказав він.
Герміона підняла брову та продовжила лікувати його пальці.
- Ти помітно змінилась, - додав чоловік, кинувши на неї хтивий погляд. – Ніколи б не подумав, що та сіра мишка буде виглядати ось так.
Герміона проігнорувала його.
- Грейнджер, чи не так? Потрібно буде розповісти всім, що я бачив тебе. Ми думали, ти вже мертва.
Він нахилився вперед, поки його обличчя не опинилось жахаюче близько до обличчя дівчини.
- Я збираюсь розкрити тобі секрет, Бруднокровко, - прошепотів він. – Ви програєте війну. І коли це станеться, я буду катувати те білобрисе стерво так довго, що вона буде благати мене про смерть.
Герміона продовжувала ігнорувати його, зашиваючи рівні лінії ран, вирізані на його руках бритвою. Вона закінчила зцілювати праву руку та взялась за ліву. Герміона старалась не думати про те, що в якийсь момент вона закінчить працювати із його руками та буде вимушена взятись за лікування інших частин його тіла.
- Потрібно, щоб ти відкинувся назад на стільці, якщо хочеш, щоб я вилікувала твої геніталії, - змусила вона себе незворушно промовити, коли закінчила заживлювати руки чоловіка.
Герміона почувала себе так, неначе охолола зсередини. Її нутрощі скрутило так сильно, що вона сумнівалась, що коли-небудь зможе переварювати їжу.
Чоловік відкинувся назад на стільці, до якого він був прив’язаний, і розсунув коліна. Вираз його обличчя був глузливим, неначе це він був володарем ситуації.
Герміоні хотілось оглушити його закляттям.
Але вона повинна була залишати полонених у свідомості, коли займалась їх лікуванням. Це було одним зі способів психологічного тиску, котрим користувався Кінгслі.
Змахом палички дівчина розщібнула його брюки і, трохи схилившись, руками стягнула їх нижче.
Габріель використовувала щось з тонким лезом, щоб вирізати букви біля основи його члена. Герміона не могла розрізнити французькі слова крізь кров, що вкривала їх. Вона спіймала себе на внутрішній радості, що це були хоча б не руни. Потому Герміона взялась за роботу.
Дівчина не хотіла торкатись до нього, і це робило її роботу більш складною. Змахнувши паличкою, вона очистила рани від крові, а потому використала антисептичне закляття.
Молодий чоловік застогнав від болю. Герміона взяла до рук склянку з настоянкою розчепірника та нанесла її на рани, використовуючи магію. Звісно, таким чином лікування ставало більш болючим для чоловіка, але вона заборонила собі хвилюватись щодо цього.
Пробурмотівши необхідні загоювальні закляття, Герміона ще раз скористалась діагностичними чарами. У кровоносній системі чоловіка містилась велика кількість алкоголю. Швидше за все, Габріель підібралась до нього за допомогою випивки. Герміона дістала з портфеля склянку із Зіллям тверезості та залила його до рота чоловіка. Схоже, він впізнав зілля, тому що не противився і з готовністю проковтнув його. Потому Герміона відсунулась.
Чоловік слідкував за нею поглядом, поки вона діставала з сумки Антипохмільне зілля. Герміона запропонувала зілля йому.
Випивши його, полонений зневажливо посміхнувся.
- Підлатала мене для наступного раунду тортур? – припустив він. – А я ж-бо гадав, що ви тут всі святоші, котрі не вбивають своїх ворогів.
Герміона подарувала йому криву посмішку, котрої навчилась у Малфоя.
- Ми не збираємось вбивати тебе.
Вона розвернулась та вийшла з кімнати. Коли двері позаду неї зачинились, дівчина завмерла, стараючись зібратись з думками.
Герміона почувала себе паскудно.
Вона збрехала, коли п’яною сказала Малфою, що у неї ще залишились якісь принципи. У неї більше не залишалось ніяких принципів. Війна вкрала навіть їх.
Єдиним, що у неї залишилось, було бажання врятувати Рона та Гаррі. Бажання виграти війну.
І заради цього вона була готова переступити через замучені тортурами тіла, продати своє тіло та вирвати серце Драко Малфоя, якщо знадобиться.
І потім, коли вона переконається, що її друзі у безпеці, вона з радістю прийме заслужене покарання за свої гріхи нарівні із Грюмом та Кінгслі.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: сіра мораль, антиутопія, #Таємниці/Секрети, Слоуберн, психологічні травми, спогади, Ангст, складні стосунки, смерть другорядних персонажів, Розвиток відносин, Дарк, au, перемога Волдеморта, жертви обставин, жорстокість, насилля, вагітність, втрата пам'яті, війна, драма, Відхилення від канону
Переглядів: 464 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (41 Розділ)
Завантаження...