menu

Новини

Автор фанфіку:
...
Псевдонім на сайті: ...
Група: ...
Статус: ...
Про фанфік:
Дата написання: 22.04.2022 в 10:59
Фанф прочитано: 428 раз
Час прочитання:
До фанфіку залишено: 0 відгуків
Якщо рамочка порожня - ви ще не прочитали жодного фанфіку.
Покликання
BB-Code
HTML-код

Заковані | Manacled (42 Розділ)


22.04.2022, 10:59
42. Флешбек 17

Плейлист

Her & the Sea – CLANN
In Cold Light – Vanbur 
Through the Dark – Vanbur
Tomorrow We Fight – Tommee Profit & SVRCINA
Control – Halsey 

https://music.youtube.com/playlist?list=PL64QfUT93LYATZVPXToGqP9AaNMuxP-8x&feature=share

Серпень 2002.

Герміона сиділа на березі пляжу, очікуючи Кінгслі. Сидячи на камені, вона знову й знову прокручувала у пам’яті події минулої ночі, намагаючись відшукати хоча б якусь незначну деталь, котру могла впустити.
Після детального аналізу того, що відбулось, вона дійшла до висновку, що Драко певною мірою був зацікавлений у ній фізично. Зрештою, він назвав її красивою, порівняв із трояндою на кладовищі та сказав, що був вражений на першій зустрічі. Вона злегка фиркнула, засумнівавшись, чи прозвучало б це зізнання без третьої пляшки вогневіскі у нього всередині.
Йому не вистачало близькості у житті. Незалежно від того, чи відповідала вона його стандартам фізичної привабливості, він залишався емоційно вразливим для неї.
Вона також вирішила, що, можливо, те, що у них не було сексу, було на краще.
Його інтерес тепер повинен бути схожим на полум’я, що лише розгорається. Додавши занадто багато палива, вона все зіпсує. Тепер, коли здавалось беззаперечним, що Герміона заволоділа його увагою, їй доведеться діяти обережно. Ключ до розгадки буде полягати у тому, щоб перетворити ці почуття у щось непідвладне його контролю, у щось таке, від чого він не зможе триматись на відстані.
На це знадобиться час.
Драко був терплячим. Він був готовий брехати, маніпулювати, вбивати та заходити так далеко, наскільки це було необхідно заради досягнення власної цілі. Помста як спокута, або на чому там був заснований його союз з Орденом… була чимось, чого він готовий був чекати; він буде страждати та жертвувати стільки, скільки знадобиться.
Намагатись спрямувати його честолюбство та одержимість на саму себе було жахаючим ризиком. Як сказав Северус, вона однаковою мірою могла як знищити Орден, так і врятувати його.
Дівчина відчула, що починає панікувати від цієї думки. Її груди напружились, і їй здалось, що океанський вітер відносить її дихання. Герміона опустила голову на коліна та змусила себе повільно вдихнути.
Вона зможе це зробити. Вона зможе, тому що повинна. Тому що іншого способу виграти війну не було.
Сама думка про те, що вона зможе контролювати його, досі здавалась маячнею.
Думка про те, що Герміона може допомогти виграти війну своєю емоційною близькістю, здавалась абсолютно безглуздою, поки вона не відчула себе зануреною у глибоку підводну течію нестримної уваги Малфоя. Він був таким стриманим, навіть коли був п’яний. Навіть коли цілував її. Він не поспішав. Його пристрасть не була вибуховою. Вона була схожа підземний вогонь – той, що таємно ріс глибоко у землі, розповсюджуючись та вичікуючи, перш ніж піднятись, руйнуючи світ зверху. Вона підозрювала, що він жадав чогось більшого, навіть не усвідомлюючи цього.
Дівчина ретельно продумала свій план.
Він буде більш обережним, коли побачить її наступного разу. Він, вірогідно, спробує силою відштовхнути її та відновити дистанцію. Можливо, це зіграє на руку Герміоні.
Зрештою, немає більшої спокуси, ніж заборонений плід. Чим більше він думав про те, щоб бути обережним із нею, про те, що він не повинен зближуватись із нею, тим більше вона буде заповнювати його думки. Тим більше він буде бажати її.
Той факт, що вона бажала його…
Герміона ковтнула та нервово прикусила ніготь великого пальця.
Вона і цим скористається. Якщо напруга буде реальною з обох сторін, йому буде важче опиратись. Герміона все одно не знала, як вдавати. Вона була занадто недосвідчена. Туга, котру вона відчувала, також стане частиною плану.
Вона гірко посміхнулась подумки.
Вона продасть свою душу, щоб перемогти. Використати свої почуття у якості валюти, мабуть, буде ще простіше.
Мабуть…
Якимось чином раціоналізація вчинків не завжди зупиняла від болю, що наступав після них.
Різкий звук хрустіння каменів привабив її увагу. Вона обернулась та побачила Білла, що наближався.
- Кінгслі відправив мене за тобою, він закінчив, - сказав Білл.
Герміона уважно подивилась на нього. Війна зістарила старшого сина сімейства Візлі. Веселий, холоднокровний руйнівник проклять перетворився у суворого та задумливого чоловіка.
Білл був на завданні разом з Артуром, коли того прокляли. Почуття провини за те, що відбулось, повністю змінило його. У роботі він залишався холодним та працьовитим, і робота була всім, що його цікавило. Герміона іноді радилась з ним щодо аналізу проклять. Між ними ніколи не зав’язувалась світська бесіда, не звучало жартів або безцеремонних зауважень. Навіть Северус був більш балакучим.
Герміона встала та попрямувала за ним. Коли вони йшли пляжем, Білл різко зупинився та поглянув на неї.
Герміона мовчала.
- Габріель, вона… - почав було Білл, але затнувся. – Флер хвилюється.
Герміона нічого не відповіла. Вона гадки не мала, що йому сказати про цю дівчину.
- Чим саме вона займається? – запитав Білл.
- Вона перехоплює людей, котрих Том відправляє до інших частин Європи, - обережно сказала Герміона.
- Мені відомо. Але яким чином? 
- Вона переді мною не відчитується, - відповіла Герміона. – Тобі доведеться запитати її або Кінгслі.
- Я думаю, вона їх трахає, - різко сказав Білл. Все його обличчя здавалось висіченим з каменю. – Я думаю, вона їх трахає, а потім, коли вони засинають, вона зв’язує їх та катує.
Герміона стиснула губи та нічого не сказала.
- Я нічого про це не знаю, - нарешті перервала Герміона довгу паузу. – Я лікую лише тих, кого привезли сюди. Мене не інформують про те, що з ними відбулось.
Білл помітно стиснув зуби.
- І якого роду їх травми? 
Герміона поворухнулась та почухала ніс.
- Нічого особливого, - тихо сказала вона.
Він трохи постояв мовчки, перш ніж обернутись та продовжити шлях. Герміона попрямувала за Біллом до сходів, що вели на пляж.
Коли вона ввійшла до кімнати, вже знайомий полонений знаходився під сильною дією Верітасерума. Він сидів у кріслі, звісивши голову набік.
Герміона підійшла та наклала на нього діагностичне закляття.
- Ми переможемо… обов’язково переможемо. Ти помреш. Ви всі помрете… - бурмотів він собі під ніс.
Герміона вивчила діагностику та виявила, що Кінгслі ввів йому якийсь галюциноген вкупі із зіллям правди. Вона різко подивилась на стіл, за яким Кінгслі щось записував.
- Хімічна реакція цих зіллів може викликати маніакальний розлад або нав’язливу поведінку, - сказала вона з докором. – Вам слід було порадитись зі мною.
Кінгслі поглянув на неї.
- Я порадився з іншим Майстром зіллів, - спокійно сказав він. – Допит не входить до зони вашої компетенції. Цей трохи володів оклюменцією. Він потребував додаткових мір.
Герміона прикусила язик та повернулась до полоненого. У його мозку з’являлись ознаки сильного запалення. Вона вилаялась собі під ніс та покопирсалась у сумці в пошуках чогось, що могло б нейтралізувати ефект. Це була нетипова реакція, і, не володіючи повним запасом зіллів, Герміона не могла ефективно протистояти їй.
Настоянка дистильованого слизу жала білівіга в поєднанні з краплею сиропу морозника здійснить охолоджувальний ефект на мозок, вирішила вона. Дівчина швидко змішала інгредієнти у флаконі, а потому нахилила голову полоненого назад, щоб дати йому настоянку.
Його очі закотились назад і, коли вона піднесла пляшечку до його губ, він зажмурився та закрив рот.
- Ну ж бо, - м’яко сказала Герміона. – Це допоможе твоїй голові.
Він привідкрив одне око, щоб подивитись на неї, перш ніж розплющити обидва. Вона побачила, як його зіниці раптом розширились, і він пильно подивився на неї.
- Я пам’ятаю тебе, - сказав чоловік, - ти сучка Поттера.
- Ти повинен прийняти це, інакше ризикуєш отримати незворотне пошкодження мозку, - незворушно сказала Герміона.
Він привідкрив рот та випив настоянку, а потому зашипів, злегка хитаючи головою. Герміона знову створила діагностику та спостерігала, як запалення швидко зникає.
Вона подивилась чоловіку в обличчя та побачила, що його зіниці перетворились у крихітні цятки у центрі райдужної оболонки. Його пильний погляд досі був прикутий до Герміони, і це починало дратувати її.
- Як відчуття? – запитала вона.
- Холодно… я відчуваю холод. Мій мозок заморожений, але твій вид зігріває мене зсередини, - сказав він приспівуючи.
Полонений раптом посунувся вперед, і його зуби клацнули у повітрі, коли Герміона швидко відступила назад. Він розсміявся.
- Уявив себе перевертнем? – різко сказала вона. Запитання було риторичним, діагностичні показники не вказували на лікантропію.
  Чоловік захихотів. Його свідомість досі була затуманена дією Верітасеруму, але очі, як і раніше, спрямовувалися на Герміону.
- Я не перевертень. Але я запам’ятаю тебе, - сказав він. – Коли ви програєте цю війну, я нагадаю про тебе. Я збираюсь завалити білобрису лярву та після цього я попрошу Темного Лорда про право володіти тобою. Можливо, він захоче зберегти тобі життя. Саме я буду тим, хто збереже твоє життя.
Його погляд ковзнув по Герміоні, і вона здригнулась. Дівчина починала шкодувати, що залікувала запалення його мозку. Щось у тому, як швидко вона впоралась із галюциногеном, здавалось, залишило у ньому нав’язливу тенденцію, мимоволі сконцентровану на ній самій.
- Годі, Монтегю! – рявкнув Кінгслі, встаючи та підходячи до неї.
Герміона оглянулась, нарешті впізнавши полоненого. Він навчався у Хогвартсі на пару курсів старше за неї. Грехем Монтегю.
- Ми отримали від нього все, що необхідно, - сказав Кінгслі, збираючи декілька сувоїв пергаменту. – Тепер ви можете його приспати.
Герміона кивнула та оглушила Монтегю. Його очі досі були прикуті до її обличчя, коли він відкинувся назад.
Закінчивши готувати чоловіка до стазису, вона втішала себе тим, що, навіть якщо Орден програє війну, навряд чи печера буде виявлена. Герміона більше ніколи його не побачить.
Коли Напій живої смерті було введено, Герміона передала Монтегю Біллу та попрямувала назад на Площу Гриммо.
Коли ввечері Герміона повернулась до хижі, вона виявила, що Драко не залишив жодного сувою з інформацією. Вона постояла там декілька хвилин, міркуючи, чи прийде він, щоб перевірити свої шви.
Після десяти хвилин очікування вона пішла.
Герміона не була певна у тому, що це означало. Можливо, ніяких нових свідчень і не було, але вона не могла позбутись страху, що це була відплата за сьогоднішній ранок. Вона старалась не звертати на це увагу та заспокоювала себе тим, що, якби у Малфоя було щось термінове, він би сказав про це раніше.
Після того, як вона перестала зцілювати Драко кожного вечора, дівчина відчувала, що її прогрес зупинився. Вона спіймала себе на тому, що часто думає про нього. Не в рамках свого завдання. Вона хвилювалась про те, як він себе почуває, чи не турбують його шви.
Герміона продовжувала переосмислювати та аналізувати їх вечір із поцілунками та його наслідки, поки не відчула себе трохи одержимою.
Невизначеність шматувала її розум. Цього тижня їй складно було зосередитись або заснути.
Вона перестала користуватись своєю кімнатою для відпочинку. Гаррі та Джинні регулярно займали її протягом всієї ночі. Гаррі спав, коли був з Джинні. Він дійсно міг спати спокійно. Ефект вражав. Його настрій стабілізувався, чого не траплялось вже багато років, і Герміона рідко бачила його ввечері у вітальні. Напруга, котра мучила його протягом багатьох років, здавалось, послабилась після смерті Дамблдора.
Герміона зазвичай спала на будь-якому порожньому ліжку, яке могла знайти, або у тренувальних залах. Вона продовжувала тренуватись та старанно нарощувала свою витривалість.
Наступного вівторка дівчина була настільки схвильована, що прийняла заспокійливе зілля, перш ніж апарувати до хижі. Вона гадки не мала, чого очікувати від Драко.
Ввійшовши до хижі, вона підстрибнула від здивування та завмерла в очікуванні. Потім зрозуміла, що на столі лежить сувій.
Вона близько хвилини дивилась на нього, потім підняла та розгорнула. Рейди на наступний тиждень. Нові прокляття.
Нічого пов’язаного з Герміоною.
Не те щоб вона очікувала, що він залишить їй особисту записку.
Дівчина тихо зітхнула та пішла.
Вона не бачила його увесь серпень.
Герміона хвилювалась про це. Навмисне мовчання між ними розривало її. Вона продовжувала аналізувати те, що відбулось, піддаючи сумніву свої висновки та роблячи нові. Можливо, вона все зіпсувала. Або, можливо, він уникав її, тому що боявся того, як вона зваблювала його.
Вона продовжувала вагатись. Це могло бути хорошим чи поганим знаком? 
Гірш за все було те, що вона сумувала. Їй не хотілось зізнаватись у цьому навіть собі самій, але зрештою Герміона змирилась із цим почуттям. Зцілення його травм стало важливим аспектом її буденного життя. Спілкування з ним стало важливим аспектом її життя. Коли все так раптово скінчилось, вона гостро відчула цю порожнечу. У неї не так багато людей, яких вона бачила регулярно.
Дівчина продовжувала прокручувати всі їх минулі взаємодії. Вона продовжувала оцінювати його поведінку. Вона була одержима, але не знала, як це зупинити. Він був потрібний їй для виконання задачі.
Їй потрібно було зациклитись на ньому. Це була її робота.
«Але я не повинна за ним сумувати», - твердо вирішила Герміона. Це стало її особистою поразкою.
Настав вересень, а він продовжував залишати сувої. 
Герміона почувала себе розбитою.
Вона не знала, що їй робити далі.
Звісно, це було розумно з його боку. Аби вона була на його місці, то, вірогідно, вчинила б так само. Але розуміння не вирішувало питання про те, що тепер робити Герміоні.
Вона продовжувала шукати можливості для зустрічі та відвідувати халупу, але її надії з кожним разом згасали дедалі сильніше.
Як і попереджував Малфой, усе передмістя Англії було захищене від апарації. Протягом декількох тижнів Герміона старалась уникати цих місць та займатись пошуком інгредієнтів для зіллів все далі від дому, але, зрештою, антиапараційні бар’єри оточили всі ділянки збору трав, котрі вона знала. Дівчина намагалась знайти нові місця, але ніде більше не залишалось достатньої кількості деяких важливих інгредієнтів.
Коли її запаси бадьяну було спустошено, Герміона здалась та відправилась до Гемпширу. Вона застосувала відомі їй закляття виявлення та була напоготові.
Дівчина збирала третю в’язку лікувальних трав, коли у лісі стало неприродньо тихо. Вона повільно заховала свій запас та різко повернулась кидаю нові закляття виявлення у всіх напрямках. Нічого.
Герміона довіряла своїм інстинктам. Вона знаходилась за сотню футів від межі антиапараційних бар’єрів. Вона спокійно попрямувала до неї, стараючись не видавати свого хвилювання. Тримаючи в одній руці срібний ніж, а в іншій чарівну паличку, Герміона обережно продиралась крізь папороть.
Їй дозволили дістатись достатньо близько до краю бар’єру, щоб вона відчула надію.
Гострі, як бритва, зуби раптом вп’ялись в її праву ногу. Герміона злегка скрикнула та обернулась, виявивши, що з темряви з’явився гітраш та розірвав їй ікру.
- Люмос! – прокричала вона. Примарний пес швидко відпустив її ногу та розчинився у темряві лісу. Герміона не зупинилась, щоб перевірити рану. Вона підняла паличку та кинула погляд на інших істот. Примарні пси мали звичку бігати зграями.
Вони також зазвичай не були агресивні по відношенню до людей.
Коли дівчина обережно повернулась, щось раптом впало на неї з дерева. Вона ледь встигла підняти очі та побачити бліду шкіру та подовжені ікла вампіра, перш ніж той збив її з ніг. Вампір зімкнув долоню навколо основи її чарівної палички та притиснув до землі, впиваючись своїми іклами їй у плече.
Герміона не дала собі часу на роздуми. Вона різко встромила лезо ножа для збору трав у скроню вампіра, вириваючись на волю. Дівчина скочила на ноги та пронеслась крізь бар’єр.
Вона апарувала та ледь не впала на середині річки в Уайткрофті.
Місце не особливо годилось для переміщення. Вона шоковано оглянулась та здивувалась, чому саме воно першим сплило у її пам’яті. У неї була сильна кровотеча. Вампірські ікла вприснули антикоагулятну отруту у кров, і Герміона сильно поранила руку, коли виривалась на волю. Все її плече було залите кров’ю, поки вона намагалась прийти до тями.
Вона подивилась на ногу. Її також зачепило. Вона стікала кров’ю.
У Герміони не було сил знову апарувати.
Повз проїжджав автомобіль, і дівчина незграбно пірнула під міст, поки той не поїхав. У неї були трави, необхідні для лікування, але їй не особливо хотілось зцілювати себе у темряві під мостом.
Вона поглянула на годинник. Залишалось більше години перед тим, як вона повинна була з’явитись, щоб забрати сувої Драко. Герміона зітхнула. Знаючи його, можна було припустити, що він, вірогідно, залишив все необхідне напередодні ввечері.
Вона наклала на себе Дезілюмінаційне закляття, а потому сильно притиснула руку до плеча, вповільнюючи кровотечу, і пошкандибала до хижі.
Як Герміона і припускала, сувій вже лежав на столі, коли вона відчинила двері. Дівчина закотила очі та засунула його до сумки менш скривавленою рукою.
Герміона важко опустилась у крісло та провела діагностику. Вона втратила багато крові. У неї починало паморочитись у голові, і вона відчувала, що, вірогідно, незабаром знепритомніє, якщо не зупинить кровотечу. Дівчина дістала бинт зі свого аварійного набору та закляття обернула його навколо своєї ікри. Вона залікує укус гітраша після того, як розбереться із плечем.
Герміона вигнула шию та спробувала розгледіти порізи. Рух завдав різкого болю, і вона зашипіла, прикликуючи люстерко. Вампір вкусив її у місце з’єднання шиї та плеча. Коли вона вирвалась, його ікла залишили довгі глибокі рани на ключиці, ледь не зачепивши яремну вену та сонну артерію.
Герміона зрізала із себе сорочку та створила Очищувальне закляття. Використовуючи дзеркало, вона відірвала та зім’яла листя бадьяну, а потому поклала їх на порізи. Бадьян був не дуже ефективний у свіжому вигляді, особливого його листя, але у неї не було під рукою екстракту. В процесі зцілення вона жувала декілька листків.
Міцно притискаючи однією рукою зіжмакану сорочку до ран, Герміона взялась змішувати інгредієнти, котрі могли б діяти як коагулянт. Вона не мала сил, щоб зварити зілля, але у неї під рукою опинились деревій та есенція розчепірника. Вона з’єднала їх декількома відпрацьованими змахами палички та швидко проковтнула. За хвилину кровотеча у плечі почала слабшати.
Герміона була вся у крові, і на підлозі під нею скупчилась калюжа пристойних розмірів. Дівчина проігнорувала її. Вона прибереться у хижі, коли закінчить.
Вона взялась прибирати листя бадьяну з порізів за допомогою дзеркала, а потому, знову наклавши Очищувальне, повторно оцінила рану. Плюсом в укусах вампірів було те, що вони легко заживали, не залишаючи рубців.
Герміона почала з ключиць, де рвана рана була найменш глибокою, та взялась бурмотіти закляття, щоб знову зшити шкіру.
Вона вже майже перейшла до плеча, коли Драко раптом апарував до кімнати.
Він, здавалось, злегка побілів, коли побачив її, а Герміона почервоніла і одразу ж пошкодувала, що розрізала свою сорочку. Потому, фиркнувши, вона зрозуміла, що без неї вся була залита кров’ю. Герміона сподівалась, що в Драко не було дивного фетишу, хоча він, вірогідно, не звертав жодної уваги на те, який одяг вона носила або не носила.
- Що трапилось? – запитав він після того, як просто дивився на неї кілька секунд.
- Я збирала трави, - ввічливо відповіла Герміона, знову зосередившись на своєму відображенні у дзеркалі та відновлюючи зцілення. – Вибач. Я приберусь тут перед тим, як піти.
- З тобою все гаразд? – запитав він.
Герміона розсміялась. Вона була набагато ближче до смерті, ніж коли-небудь за довгий час, була за крок від втрати свідомості, і таке питання, звернене до неї, поки вона заливала кров’ю підлогу його халупи, виявився для неї дивно веселим.
- Ні, не зовсім, - відповіла Герміона. – Але нічого такого, що я не зможу виправити.
Драко помітно розізлився.
- Я ж казав тобі бути обережнішою, - нарешті сказав він.
- Я була, - відповіла дівчина, і її веселощі раптом зникли. Це ж він казав, що навчить її захищатись, а потім відмовився навіть зустрічатись із нею, щойно вона закінчила зцілювати його. – Але, як тобі відомо, по всій Англії висять бар’єри. Мені потрібен був бадьян. Я і так довго тягнула, запаси давно були критично малі. Я наклала чари виявлення та спробувала піти, щойно відчула, що щось не так. І, як ти раніше помітив, саме з милості долі я увесь цей час залишалась живою, - її голос став гірким. – Коли-небудь моя вдача повинна була вичерпатись.
- Чому б просто не купити його, як купують нормальні люди? – запитав Драко, як наче вона була відсталою.
 - Тому що, - сказала Герміона, її голос звучав напружено із пронизливою та злегка глузливою ноткою, - я відома терористка, чорт забирай. Можливо, ти забув. І… - вона гикнула, - у мене… зовсім не залишилось грошей.
Він замовк та близько хвилину просто стояв, дивлячись на неї.
- Що сталось? – знову запитав він.
- Я шукала інгредієнти у Гемпширі. У лісі стало занадто тихо, тому я застосувала всі відомі закляття виявлення, але нічого не відбулось. Але я все одно вирішила піти. Я майже втекла, але мене вкусив гітраш, а потім, коли я прогнала його, на мене напав вампір. Я вбили його та апарувала. Не знаю, чому я апарувала в Уайткрофт. Це було незаплановано. Але я втратила занадто багато крові, щоб апарувати знову, і я не могла… У мене не було із собою екстракту бадьяну, щоб зцілитись. Листя також непридатні, щоб вмить приготувати зілля для відновлення крові. Тому мені довелось прийти сюди, щоб зцілити себе підручними засобами.
Голос Герміони тремтів, коли вона закінчила говорити. Вона була на межі істерики. Щойно дівчина розповіла про те, що відбулось, ця подія раптом перестала бути кумедною та перетворилась у травмуючу та жахаючу близьку. 
У Герміони перехопило подих, коли вона подумала про те, наскільки близько була до того, щоб померти у самотності в лісі. Ніхто б навіть не знав, де її шукати, а до того часу, коли про неї згадали, вона була б вже давно мертва.
Вона затиснула рот та декілька разів гикнула, намагаючись дихати рівно.
- Здається, у мене починається шок, - сказала Герміона.
Її голос звучав дивно тихо та по-дитячому. Вона важко ковтнула.
Їй захотілось заплакати, але Герміона не дозволила собі цього. Вона вже декілька разів плакала перед Малфоєм. Дівчина не хотіла, щоб він думав, що вона була плаксою, котра просто ридала з будь-якої причини.
Вона була така зла, що він прийшов. Зі всіх випадків, коли йому слід було з’явитись, він вирішив зробити це прямо зараз. Вона пошкодувала, що не апарувала в інше місце.
- Я не на межі смерті. Орден не в небезпеці. Ти можеш просто піти. Я приберусь перед тим, як піти, і ти навіть не помітиш, що я була тут, - сказала вона.
Стратегічно це було неправильно, але Герміона не хотіла його бачити. Він поцілував її, а потому назвав стервом. Він дозволяв їй тижнями лікувати себе та подякував їй лише тоді, коли був п’яний, а потому, протверезівши, сказав, що збирався звернутись до іншого цілителя.
Він обірвав з нею будь-яке спілкування.
Він змусив її сумувати за ним, як дурепу, в той час як сам, вірогідно, трахнув стільки пишногрудих шльондр, скільки його душі було завгодно.
Вона ненавиділа Драко. І не хотіла, щоб він бачив її, коли вона була вся у крові та на межі істерики.
Чому він просто не може залишити її в спокої, коли вона цього хоче? 
За хвилину Герміона знову повернулась до дзеркала, щоб і далі зцілювати плече. Він продовжував стояти та дивитись на неї.
За декілька хвилин рани закрились та залишились лише слабкі рубці. Вони зникнуть, щойно вона застосує трохи екстракту бадьяну.
Герміона прикликала інший стілець, підняла ногу та почала розвертати її. Потому розрізала джинси на колінах та кинула їх поруч із залишками сорочки у калюжу крові.
Вона оглянула укус гітраша. Було складно розгледіти всі проколи на задній стороні ікри. Дівчина розвернула стегно, щоб краще бачити. Дві довгі рани та декілька проколів. Вона наклала Очищувальне закляття на ту ділянку, що кровила. Жодна з ран не була дуже глибокою. Швидше за все, навіть шраму не залишиться.
Вона швидко все зцілила.
Кімната, здавалось, повільно вертілась. Герміона відкинулась на спинку стільця та на хвилину заплющила очі. Потому знову розплющила їх та наклала на себе нове діагностичне закляття. Вона втратила трохи більше пінти крові, що вкладалось у прийнятий діапазон, але у неї була критично низька вага, тому втрата складала більше 15% від її об’єму крові.
Вона декілька митей кліпала, дивлячись на діагностику, та начаклувала стакан води. Губи злегка поколювало.
Герміона покопирсалась у своїй сумці, намагаючись знайти щось їстівне, і знайшла старий батончик мюслі. Вона залпом випила воду та взялась за їжу, вперто ігноруючи присутність Драко. Він досі просто стояв та дивився на неї.
Допивши третій стакан води та з’ївши всі до останньої крихти мюслі, Герміона роздратовано звернула на нього увагу.
- Я побуду тут деякий час, перш ніж зможу апарувати, - сказала вона, люто дивлячись на нього.
- Чому ти не можеш апарувати? – запитав він.
Вона зміряла його пильним поглядом, а потому вказала на підлогу.
- Втрата крові. Мені довелось йти сюди пішки від мосту. Вірогідно, там залишився слід. Як я вже згадувала, у мене не було з собою екстракту, відповідно, і зілля для відновлення крові. Мені доведеться зачекати, поки я не відчую, що мій стан прийшов у достатню норму, щоб апарувати. Якщо я зараз встану, то, швидше за все, знепритомнію.
Драко, здавалось, побілів від люті. Його щелепи стискались та розтискались, як у Рона, коли той був не межі зриву. Він продовжував дивитись на неї так, немов його обурювало саме її існування.
Він явно зміг повністю подолати свій мимовільний інтерес до неї. Вона сумувала, а він, вочевидь, провів останні шість тижнів, згадуючи, як ненавидів її, адже її бруднокровне існування у цьому світі саме по собі було образою для нього.
Він був набагато кращим оклюментом, ніж вона.
Їй доведеться зізнатись Муді, що вона провалила своє завдання.
Губи Герміони затремтіли, вона відвела погляд та взялась зі звичною легкістю очищувати підлогу від плям крові закляттям. Сорочка вже не піддавалась жодній магії та була остаточно зіпсована.
Вона підняла очі та виявила, що Малфой апарував без жодного звуку. Її губи скривились. Вона й не знала, що він може апарувати безшумно.
Герміона відчула одночасне полегшення та спустошення від того, що він дійсно пішов. Вона різко похитала головою і лише один раз дозволила собі схлипнути, дуже тихо, перш ніж знову продовжити збирати свої речі.
Поки дівчина копирсалась у сумці в пошуках чого-небудь, що можна було б перетворити у сорочку, він раптом з’явився знову.
- Зілля для відновлення крові, - холодно промовив Драко, протягуючи їй пляшечку.
Вона втупилась у нього. Герміона впізнала гострий почерк Северуса на етикетці. Вона відкоркувала зілля та проковтнула вміст.
Кімната повільно перестала рухатись, а її губи перестали поколювати.
- Дякую, - сказала дівчина. Вона перетворила шматок тканини у білу футболку і, після того, як забинтувала плече, руку та торс, натягнула її через голову. Потому зібрала всі свої припаси назад до сумки та встала, щоб піти.
- Бачиш? – сказала Герміона, вказуючи на підлогу. – Немов мене тут ніколи й не було.
Він не промовив ні слова, коли вона вийшла за двері.
Категорія: Фантастика Кохання/ненависть, Драма, Даркфік, Гет, Фантастика, Hurt/comfort, AU, Фантастика, Фентезі, Пригодницькі серіали та фільми, Драма, Антиутопія, Військова тематика | Додав: bukashkabl | Теги: сіра мораль, #Таємниці/Секрети, Відхилення від канону, Слоуберн, перемога Волдеморта, au, драма, антиутопія, психологічні травми, смерть другорядних персонажів, втрата пам'яті, війна, Дарк, складні стосунки, жорстокість, вагітність, Розвиток відносин, Ангст, спогади, жертви обставин, насилля
Переглядів: 428 | Завантажень: 0 | Оцінка: 0.0/0
Ставлення автора до критики: Позитивне

До фанфіку не залишено жодного відгуку, але Ви можете стати першим критиком, залиште свій коментар!

Всього коментарів: 0
avatar
Заковані | Manacled (42 Розділ)
Завантаження...